Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2104/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2019. Зареєстровано: 25.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/50650/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 квітня 2019 року 
		м.Київ
		справа №802/2104/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/50650/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
		суддів: Білоуса О.В.,  Стрелець Т.Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін 
		касаційну скаргу   Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року (суддя:  Воробйова І.А.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року (судді: Соврига Д.І., Курко О.П., Загороднюк А.Г.) у справі №802/2104/17-а за позовом керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." про стягнення плати за проїзд,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області звернувся до суду із позовом до "Вантаж Бі.Ем.Джі." про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 23 333, 82 грн.
		 
		Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, позов задоволено у повному обсязі.
		 
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами  неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи. 
		 
		У відзивах на касаційну скаргу позивач та управління Укртрансбезпеки у Полтавській області просять залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що   16 червня 2017 року інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області в ході здійснення контролю на 346 км автомобільного шляху М 03 (Київ-Харків-Довжанський) зупинено автомобіль (тягач) марки «SCANIA R420LA4X2MEB», д.н.з. АВ9685ВХ, з причіпом марки «ZASLAW D-653», д.н.з. АВ1022XM, які належать ТОВ "ВАНТАЖ БІ. ЕМ. ДЖІ.".
		 
		За результатами вказаної перевірки складено Акт від 16.06.2017 №160904 про перевищення вищеозначеними транспортними засобами нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.06.2017, на підставі яких Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 16.06.2017 №0160904, яким відповідачу  нараховано плату за проїзд у розмірі 803,52 євро, що еквівалентно 23 333, 82  грн. відповідно до офіційного курсу НБУ, станом на день складення відповідного розрахунку.
		Зважаючи на те, що у добровільному порядку кошти у розмірі 23 333, 82  гривень за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачем сплачено не було, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій  виходили  з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		 
		Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів,  з огляду на наступне.
		 
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04 та 29465/04) зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з даним позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		 
		Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		 
		Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		 
		За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		 
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		 
		Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
		 
		Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом злиття Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.
		 
		Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №   103, установлено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
		 
		Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
		 
		З наведеного вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
		 
		Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю. 
		 
		Втім, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати.
		 
		При цьому, ані Укртрансбезпеку, ані прокурора в інтересах держави (в особі Укртрансбезпеки) чинним законодавством не наділено повноваженнями щодо звернення саме до адміністративного суду з позовом про стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.
		 
		Верховний Суд також враховує, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
		 
		Крім того, за змістом частини другої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		 
		Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 803/3/18.
		 
		Таким чином, аналіз наведеного правового врегулювання та суб'єктний склад сторін у цій справі свідчить про те, що спір про стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки не стосується захисту прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний із вирішенням питання щодо стягнення коштів.
		 
		Однак, суди першої й апеляційної інстанцій указаного не врахували та помилково розглянули цю справу в порядку адміністративного судочинства.
		 
		За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 354 КАС України в цій же редакції суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.
		 
		Керуючись статтями  344, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." задовольнити частково.
		 
		Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року скасувати.
		 
		Провадження в адміністративній справі за позовом керівника Жмеринської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." про стягнення плати за проїзд, - закрити.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  суддя:                                                                                І.Л. Желтобрюх
		 
		Судді:                                                                                                              О.В. Білоус 
		 
		                                                                                                  Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...