Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3287/19 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2019. Зареєстровано: 25.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		УХВАЛА
		м. Київ
		24.04.2019Справа №  910/3287/19
		За позовом     Компанії «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед»
		до                       1. ОСОБА_1 
		                          2. ОСОБА_2 
		За участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг»
		2. ОСОБА_4
		про визнання недійсним правочину, витребування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі юридичної особи з чужого незаконного володіння 
		 
		Суддя Спичак О.М.
		Без виклику учасників справи.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Компанією «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» через відділ діловодства суду було подано позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 100 % частки у капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг» від 18.10.2018, укладений між Компанією «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» в особі ОСОБА_4, діючого на підставі довіреності від 28.03.2018, та ОСОБА_1 за ціною 840       000,00 грн; витребування у ОСОБА_2 з чужого незаконного володіння 100 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг» на користь Компанії «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед».
		В обґрунтування поданого позову позивачем зазначено про те, що представником ОСОБА_4 було вчинено правочин від імені позивача у своїх інтересах (опосередковано  через ОСОБА_1.), а також в інтересах іншої особи (Товариства  з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг» через ОСОБА_2.), представником одночасно якої він є, що суперечить ст.238 Цивільного кодексу України.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва 20.03.2019р. позовну заяву Компанії «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» залишено без руху. 
		Ухвалою від 03.04.2019р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.04.2019р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг»  та ОСОБА_4.
		23.04.2019р. представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій Компанія «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» просила: заборонити ОСОБА_2 проводити особисто та/або через своїх представників загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг» на яких вносити до порядку денного, розглядати та приймати рішення щодо відчуження у будь-який спосіб повністю або частково, передачі повністю або частково в заставу та будь-яким іншим чином обтяження 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг»; відчуження у будь-який інший спосіб повністю або частково, передачі повністю чи частково в заставу та будь-яким іншим чином обтяження прав власності на знаки для товарів та послуг, відмови від свідоцтв України на знаки для товарів та послуг, видачі ліцензій (дозволів) на використання знаків для товарів і послуг, укладення з будь-якими особами ліцензійних договорів на використання знаків для товарів та послуг за відповідними свідоцтвами, внесення змін до статуту в частині розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг»; заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг» відчужувати у будь-який спосіб повністю чи частково, передавати повністю чи частково в заставу та будь-яким іншим способом обтяжувати права власності на знаки для товарів та послуг, видавати ліцензії (дозволи) на використання знаків для товарів та послуг за відповідними свідоцтвами; заборонити Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг стосовно власника знаків для товарів та послуг за відповідними свідоцтвами.
		В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що після відчуження корпоративних прав Компанії «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» новим власником вчиняються дії щодо відчуження знаків на товари та послуги, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг» та складають його основний актив. В якості підтвердження означених обставин позивач посилається на оголошення в бюлетені «Промислова власність» та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг відомостей про передачу права власності на такі знаки.  Заявником наголошено, що з урахуванням наведеного, у разі задоволення позову та поновлення майнових прав Компанії «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» фактично буде відчужено основний актив товариства.
		Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення виходячи з наступного.
		За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. 
		Наразі, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд зазначає, що спір у справі є корпоративним, оскільки виник з правочину щодо відчуження частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства. 
		Частиною 5 ст.136 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
		Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
		Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
		Наразі, суд зазначає, що  у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.07.2018р. по справі №910/1354/18.
		Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених  статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі №910/361/18.
		Проте, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачами на теперішній час дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.
		При цьому, в контексті наведеного суд вказує, що предметом спору є саме визнання недійсним  договору купівлі-продажу та витребування частки (корпоративних прав) з чужого незаконного володіння. До розглядуваної заяви позивачем не надано доказів, які б вказували на вчинення відповідачем 2, або його представниками дій, які б було направлено на відчуження чи інше розпорядження (як то передання в заставу) корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг». Судом враховано, що зі змісту документів представлених до матеріалів справи полягає, що частка у статутному капіталі третьої особи 1 була набута відповідачем 2 у жовтні 2018р., тобто, більш як півроку тому. Доказів намагання ОСОБА_2 протягом вказаного часу відчужити корпоративні права, що є предметом спору, позивачем суду не представлено. 
		Одночасно, судом вказувалось, що одним з критеріїв, який оцінюються судом у разі вирішення питання про забезпечення позову є наявність  зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, встановлення  чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
		Проте, у даному випадку, за висновками суду, забезпечення позову шляхом фактично заборони розпорядження третьою особою 1 майновими правами на знаки для товарів та послуг та заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг стосовно власника знаків для товарів та послуг за відповідними свідоцтвами вказаному вище критерію не відповідає, оскільки предметом спору у справі є саме корпоративні права - частка  у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Істерн Беверідж Трейдинг», тобто, виконання судового рішення по справі ніяким чином не ставить в залежність від активів останнього та наслідків його господарської діяльності, в тому числі, пов'язаної з використанням певних прав інтелектуальної власності. 
		Суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Проте, обрані позивачем способи забезпечення в частині заборони розпорядження третьою особою 1 майновими правами на знаки для товарів та послуг та заборони Міністерству економічного розвитку і торгівлі України вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг є неналежними, оскільки ніяким чином не забезпечать виконання у подальшому судового рішення у випадку задоволення позову, а також не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у цій справі.
		У даному випадку суд звертає уваги, що вказані вище способи забезпечення фактично є намаганням позивача, у разі задоволення позову, забезпечити збереження майна товариства, яке  предметом спору у межах справи не є. 
		 
		 
		За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на безпідставність та  необґрунтованість заяви Компанії «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.
		За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Відмовити у задоволенні заяви Компанії «І-Бі-Сі Істерн Беверідж Кампані Лімітед» про забезпечення позову. 
		2. Згідно ч.1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.
		          Повний текст складено та підписано 24.04.2019р. 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Спичак О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...