Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/718/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2019. Зареєстровано: 25.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2019.
Дата набрання законної сили: 16.05.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		18.04.2019Справа №  910/718/19
		Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Дьогтяр О.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
		за позовом           заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 
		          в інтересах держави в особі Київської міської ради
		до           товариства з обмеженою відповідальністю «Будсіті Інвест»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 
		          Гаражно-будівельний кооператив «Водник»
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
		          ОСОБА_1
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача
		          ОСОБА_2
		про           витребування земельної ділянки, 
		 
		за участю представників учасників справи:
		від прокуратури           Винник О.О. (посвідчення № 036704 від 15.12.2015);
		від позивача           Самелюк К.О. (довіреність № 225-КМГ-700 від 26.02.2019);
		від відповідача          не з'явився;
		від третьої особи 1           Ніколаєнко В.В. (ордер КС 498707 від 19.02.2019);
		від третьої особи 2           не з'явився;          
		від третьої особи 3           не з'явився;
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 7 (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будсіті Інвест» (далі - відповідач) про витребування від останнього земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 1,8038 га, що розташована по АДРЕСА_1, вартістю 86 515 912,25 грн. (далі - спірна земельна ділянка).
		Обґрунтовуючи позовні вимоги прокуратура посилається на те, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади міста Києва за відсутності волевиявлення останньої та з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством щодо передачі земельних ділянок з комунальної власності у приватну, а тому вказана земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на підставі   ст. 388 Цивільного кодексу України на користь власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 21.02.2019 у порядку загального позовного провадження.
		12.02.2019 через відділ діловодства суду від гаражно-будівельного кооперативу «Водник» надійшла заява про залучення його до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (далі - третя особа 1, ГБК «Водник»).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2019 відкладено підготовче засідання на 12.03.2019, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача гаражно-будівельний кооператив «Водник», залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - третя особа 2, ОСОБА_1.) та ОСОБА_2 (далі - третя особа 3, ОСОБА_2.).
		21.02.2019 Господарським судом міста Києва надіслано запити до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 та ОСОБА_2
		21.02.2019 Господарським судом міста Києва надіслано запит до Подільського районного суду м. Києва щодо надання інформації про постановлення ухвали                          № 758/15925/17 від 28.09.2018, відповідно до якої 11.10.2018 державним реєстратором Філії комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В. було припинено арешт спірної земельної ділянки на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва № 758/15925/17 від 06.12.2017
		07.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь Подільського районного суду м. Києва на вищевказаний запит.
		У судовому засіданні 12.03.2019 представник ГБК «Водник» подав до суду письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, що відповідно до рішення VI сесії ХХІІІ скликання Київської міської ради від 21.10.1999 № 63/565 ГБК «Водник» було видано державний акт серії І-КВ № 007362 на право постійного користування спірною земельною ділянкою для обслуговування та експлуатації гаражних боксів та автостоянки. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 85-4-00031. На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 18.08.2000, Київське міське управління земельних ресурсів зареєструвало земельну ділянку 16.11.2000. Отже, з дати видачі державного акту ГБК «Водник» користується земельною ділянкою згідно з її цільовим призначенням. У вказаних поясненнях ГБК «Водник» також зазначив, що спірна земельна ділянка позивачем не відчужувалась, ані треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ані сам відповідач не набули права власності на спірну земельну ділянку відповідно до вимог законодавства, а тому спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності позивача та підлягає витребуванню від останнього набувача - відповідача. З урахуванням наведеного, третя особа 1 просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		У судовому засіданні 12.03.2019 суд продовжив строк підготовчого засідання на 30 днів, відклав підготовче засідання на 04.04.2019 та викликав інших учасників справи у наступне судове засідання.
		12.03.2019 Господарський суд міста Києва повторно надіслав запити до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 та ОСОБА_2
		25.03.2019 до Господарського суду міста Києва надійшли відповіді на запити, з яких вбачається, що за наявними обліками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 відсутні; за обліками бази даних Державної інформаційної системи та єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України відомості щодо документування паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 відсутні.
		03.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на вищевказаний запит, з якої вбачається, що за наявними обліками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Головного управління Державної міграційної служби в Донецькій області відомості щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відсутні; за обліками бази даних Державної інформаційної системи та єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС України відомості щодо документування паспортом громадянина України у вигляді ID-картки та паспортом громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 відсутні.
		У судовому засіданні, призначеному на 04.04.2019, представник ГБК «Водник» подав до суду клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме копії постанови Донецького апеляційного суду від 05.03.2019 у справі № 237/447/18.
		У судовому засіданні 04.04.2019 суд оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.04.2019, викликав у наступне судове засідання відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
		У судове засідання, призначене на 18.04.2019, прокурор, представники позивача та третьої особи 1 з'явилися, надали суду пояснення по суті спору, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		Представники відповідача та третіх осіб 2, 3 у судове засідання 18.04.2019 не з'явилися, правом надати відзив на позовну заяву не скористалися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку шляхом надсилання поштової кореспонденції та повідомленнями про розгляд справи та виклик до суду, розміщеними на офіційному веб-порталі «Судова влада України» на сторінці Господарського суду міста Києва.
		Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третіх осіб 2, 3 за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст.  165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
		У судовому засіданні 18.04.2019 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи 1, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
		 
		21.10.1999 VI сесією ХХІІІ скликання Київської міської ради було ухвалено рішення        № 63/565, відповідно до якого затверджено проект відведення земельної ділянки гаражно-будівельному кооперативу «Водник» для обслуговування та експлуатації гаражних боксів та автостоянки на вул. Електриків, 20-а у Подільському районі, надано ГБК «Водник» в постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,0 га для обслуговування та експлуатації гаражних боксів та автостоянки на вул. Електриків, 20-а у Подільському районі, з них: 1,2 га за рахунок земель, відведених згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 18.03.1985 № 208/2 «Про відведення виконкому Подільської районної ради народних депутатів земельної ділянки для встановлення металевих гаражів та влаштування відкритої автостоянки по вул. Електриків» та площею 0,8 га за рахунок земель міської забудови.
		16.11.2000 Київською міською радою видано ГБК «Водник» державний акт КВ                № 007362 на право постійного користування землею площею 1, 8038 га для обслуговування та експлуатації гаражних боксів та автостоянки на вул. Електриків, 20-а у Подільському районі. Державний акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 85-4-00031.
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна (далі - інформація з Державного реєстру) вбачається, що 11.10.2017 до Державного реєстру були внесені відомості про те, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 на підставі державного акту № 21-8-000199 на право власності на земельну ділянку, виданого 10.09.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).
		Крім того, з інформації з Державного реєстру також вбачається, що ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.12.2017 у справі № 758/15925/17 накладено арешт на спірну земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_2
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 28.09.2018 у справі № 758/15925/17 вказане обтяження було скасовано, про що відомості до Державного реєстру були внесені 11.10.2018.
		11.10.2018 право власності ОСОБА_2 припинилося, а новим власником земельної ділянки став ОСОБА_1 на підставі ухвали Мар'їнського районного суду Донецької області від 28.02.2018 у справі № 237/447/18.
		У подальшому, власником спірної земельної ділянки, починаючи з 18.10.2018, став відповідач на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.10.2018 № б/н, виданого приватним нотаріусом Атаманюк В.А. Спірна земельна ділянка була передана ОСОБА_1 до статутного капіталу відповідача.
		Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2018 Мар'їнським районним судом Донецької області винесено ухвалу у справі № 237/447/18, якою затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2, як боржником, та ОСОБА_1, як кредитором, відповідно до умов якої боржник, в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 20.05.2014 та на виконання договору поруки від 20.05.2014, передав кредитору право на самостійний продаж спірної земельної ділянки.
		У п. 2.4. мирової угоди сторони визнали та погодились з тим, що боржник      (ОСОБА_2.) є власником нерухомості: земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 1,8038 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.08.2008 та  державним актом про право власності на земельну ділянку НОМЕР_2.
		Вказана ухвала Мар'їнського районного суду Донецької області від 28.02.2018 у справі № 237/447/18 скасована постановою Донецького апеляційного суду від 05.03.2019                   № 237/447/18, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		З тексту постанови Донецького апеляційного суду від 05.03.2019 № 237/447/18 вбачається, що з досліджених матеріалів справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що питання відповідальності невиконання позичальником ОСОБА_8 умов договору, шляхом можливості позикодавцем ОСОБА_1 звернення стягнення на належні ОСОБА_2 майнові активи, а саме: на нерухоме майно, що належить поручителю - земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, у договорі позики від 20 травня 2014 року, не зазначалось. Вказаний договір позики взагалі не містить п. 5.4.2.
		Крім того, слід зауважити, що матеріали справи не містять договору поруки від 20.05.2014, відповідно до якого, як зазначає суд, ОСОБА_1 має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на земельну ділянку та її реалізацію.
		Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб.
		Відповідно до умов зазначеної мирової угоди, боржник у вказаній справі -       ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1-а, кадастровий номер НОМЕР_1, загальною площею 1,8038 га, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.08.2008 та державного акту про право власності на земельну ділянку НОМЕР_2.
		Проте, на підтвердження зазначеного, жодного належного та допустимого доказу не надано. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Оскільки постанова Донецького апеляційного суду від 05.03.2019 № 237/447/18 набрала законної сили, тому вищевказані обставини доказуванню не підлягають.
		Крім того, з листа Подільського районного суду м. Києва від 05.03.2019 № 1/188/2019 вбачається, що відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3» у провадженні судді Ларіонової Н.М. перебувала справа № 758/15925/17 за клопотанням слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві, погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури № 7, про арешт майна у кримінальному провадженні № 12017100070004959 від 17.11.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Ухвалою суду від 06.12.2017 вищевказане клопотання задоволено. Судом також зазначено, що ухвала суду від 28.09.2018 про скасування арешту по справі № 758/15925/17 не постановлялась.
		З наведеного вбачається, що арешт на спірну земельну ділянку був накладений 06.12.2017 та судом не скасовувався.
		У матеріалах справи також наявний лист Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.05.2018 № 057027-11222, в якому зазначено, що рішення Київської міської ради чи розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про передачу в приватну власність земельної ділянки площею 1,8038 га на АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 ОСОБА_2 чи іншій фізичній особі не приймалися та не видавалися.
		Відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 20.12.2018 № 0570202-27091, за даними міського земельного кадастру та системи електронного документообігу «АСКОД», клопотання від       ОСОБА_2 (інших фізичних чи юридичних осіб) стосовно відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1) до Департаменту не надходили. Державний акт на право власності на земельну ділянку від 10.09.2008 № 21-8-000199 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не видавався.
		З урахуванням наведеного, прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулась до суду з даним позовом, стверджує, що спірна земельна ділянка була відчужена на користь відповідача особою, яка не мала права її відчужувати, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню у відповідача на підставі положень   статті 388 Цивільного кодексу України.
		Статтею 121 Конституції України   передбачено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, в тому числі, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
		Частиною 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
		Відповідно до частини 3   статті 23 вказаного Закону   прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		З положень частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України   вбачається, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених   статтею 174 цього Кодексу.
		Рішенням Конституційного суду України у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей   6,   7,   13   та   143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
		Відповідно до   статті 14 Конституції України   земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Таким чином, будь-які порушення у цій сфері спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом.
		Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»   визначено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
		Згідно з частиною 1 статті 10 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.
		Таким чином, Київська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду міста Києва та здійснює від імені територіальної громади міста Києва повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.
		Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради обґрунтоване тим, що Київською міською радою належним чином не вживаються заходи щодо захисту прав та інтересів майнових інтересів територіальної громади міста Києва. На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура листом від 18.01.2019 № 77-229-вих-19 повідомила Київську міську раду про пред'явлення позову в її інтересах. 
		З огляду на вищенаведене, звернення заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради до господарського суду з даним позовом, направлено на захист охоронюваних законом інтересів територіальної громади міста Києва, уповноваженим органом якої є Київська міська рада.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами   статті 327 Цивільного кодексу України   у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Згідно з нормами статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради в галузі земельних відносин на їх території належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Частиною 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
		Враховуючи наведені приписи законодавства, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов'язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.
		Водночас, підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України, частинами 1, 2 якої визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України   надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України).
		Судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) не з його волі. Такого висновку суд дійшов з огляду на відсутність доказів виникнення у ОСОБА_1 права приватної власності на спірну земельну ділянку, оскільки Київською міською радою не було прийнято рішень про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1,8038 га на АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, а державний акт на ім'я ОСОБА_2 від 10.09.2008 № 21-8-000199 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не видавався. 
		Таким чином, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 правових підстав передачі земельної ділянки площею 1,8038 га на АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Будсіті Інвест» згідно з актом приймання-передачі нерухомого майна від 05.10.2018 № б/н, виданого приватним нотаріусом Атаманюк В.А., спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради поза її волею.
		Відповідно до норм 16 Цивільного кодексу України   та положень   статті 4 Господарського процесуального кодексу України   особа звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		За приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, як то передбачено нормами   статті 319 Цивільного кодексу України.
		Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Відповідно до   статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
		Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Отже, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом (стаття 388 Цивільного кодексу України) є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.
		Добросовісним повинен вважатися той набувач, який не знав і не повинен був знати, що набуває майно в особи, яка не має права його відчужувати, а недобросовісним володільцем - та особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння незаконне.
		Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.
		За пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.
		Оскільки, добросовісне набуття у розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі № 3-65гс12.
		За змістом наведеного, майно, яке вибуло з володіння власника (територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради) на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.10.2018 № б/н, виданого приватним нотаріусом Атаманюк В.А., учасником та стороною якого дійсний власник не був, та відчужене особою (ОСОБА_2, а у подальшому ОСОБА_1), яка не мала права відчужувати спірне майно, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. 
		Відповідно до вимог статей   330,   388 Цивільного кодексу України   право власності на майно, яке відчужено поза волею власника, не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
		Таким чином, згідно з положеннями зазначених норм права, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами.
		З огляду на зазначені положення законодавства та враховуючи те, що земельна ділянка площею 1,8038 га на АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1 вибула з власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею, і набута у власність товариством з обмеженою відповідальністю «Будсіті Інвест» від особи (ОСОБА_2, а у подальшому ОСОБА_1), яка не мала права її відчужувати, існують всі правові підстави для її витребування у товариства з обмеженою відповідальністю «Будсіті Інвест» на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.
		За приписами   статті 86 Господарського процесуального кодексу України   суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1   статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до положень   статті 73 Господарського процесуального кодексу України   доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		При цьому, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, як то передбачено частиною 1   статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
		З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 7 в інтересах держави в особі Київської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Будсіті Інвест» про витребування на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради   земельної ділянки площею 1,8038 га на АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
		Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.
		Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1.  Позов задовольнити повністю.
		2.   Витребувати від товариства з обмеженою відповідальністю «Будсіті Інвест» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-а, ідентифікаційний код 41803882) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 1,8038 га, що розташована по АДРЕСА_1 вартістю 86 515 912, 25 грн.
		3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будсіті Інвест» (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36-а, ідентифікаційний код 41803882) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) судовий збір у розмірі 672 350 (шістсот сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят) гривень 00 копійок.
		4.   Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення складено 25.04.2019.
		 
		Суддя                                                                                                     О.Г. Удалова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...