Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/3085/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2019. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 11-кп/807/390/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017080040001576

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        Дата документу 24.04.2019 Справа № 333/3085/17
		 
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		 
		 
		 
		 
		Провадження №11-кп/807/390/19                           Головуючийв 1-йінстанції  ОСОБА_1  
		Єдиний унікальний№ 333/3085/17 
		Категорія  ст. 191 ч. 1 КК України Доповідач в 2-й інстанції  ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2019 року     м. Запоріжжя
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі суддів:
		   
		   головуючого ОСОБА_2 ,
		   суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		   при секретарі ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження відносно
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Куйбишево, Куйбишевського району, Запорізької області, розлученого, має вищу освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,
		 
		за участю прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,захисника ОСОБА_8 , 
		 
		за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2018 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		в апеляційнійскарзі прокурор вважає, що вирок суду відносно ОСОБА_6 є необґрунтованим та невмотивованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінальних правопорушень, ухвалене судом на підставі не об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Вважає, що твердження суду про відсутність, під час детального аналізу доказів, зокрема свідчень зазначених осіб, щодо наявності в діях ОСОБА_6 ознак злочинів, що йому інкримінується є невмотивованим та таким, що не відповідає об`єктивній істині по справі, зокрема: відповідно до вироку суду (стор. 11), представник потерпілого ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що в КУ «ЗОКЛ» ЗОР працює з 2017 року. Йому відомо, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 було розпочато за заявою ОСОБА_11 . Керівництво КУ «ЗОКЛ» ЗОР до правоохоронних органів із заявою про злочини, вчиненні ОСОБА_6 не зверталось. За одними даними, які були відомі КУ «ЗОКЛ» ЗОР, ОСОБА_6 був на чергуванні, за іншими даними, він перебував за кордоном. З перевірки факту відсутності обвинуваченого на чергуванні в якості лікаря проктологічного відділення була проведена перевірка співробітників відділення та складений відповідний документ, але службова перевірка не проводилась. Саме обставина, що ОСОБА_6 не було на робочому місці стала відома не в результаті власної перевірки, а з повідомлення слідчого. За ті дні, які він повинен був чергувати, але був відсутній, обвинувачений отримав неправомірну вигоду у вигляді заробітної плати в розмірі 1198,16 коп., яку сплатив на рахунок КУ «ЗОКЛ» ЗОР. З заявами про спричинену шкоду КУ «ЗОКЛ» ЗОР до правоохоронних органів не зверталось, цивільний позов з цього приводу не заявлявся.
		Судом прийнято вказані покази як факт недоведеності вини обвинуваченого, хоча представник потерпілого пояснив, що він представляє КУ «ЗОКЛ» ЗОР за договором про надання послуг, який укладено на початку 2018 року. Надати інформацію щодо подій, які мали місце у червні 2016 року він не може. Крім того, відповідно до письмових матеріалів кримінального провадження, які досліджено судом, встановлено, що 19.05.2017 до СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області із КУ «ЗОКЛ» ЗОР надійшла заява, за підписом в.о. головного лікаря ОСОБА_12 про залучення у якості потерпілого (арк. справи 230-231) відповідно до якої зазначено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення КУ «ЗОКЛ» ЗОР було завдано матеріальну шкоду у розмірі 1 198,16 грн., у зв`язку з чим прохає залучити комунальну установу як потерпілого - юридичну особу до кримінального провадження. Заяву розглянуто та потерпілій стороні надано пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого. Цей факт також підтверджує звернення до правоохоронних органів КУ «ЗОКЛ» ЗОР. Крім цього, на час проведення досудового розслідування, його закінчення та частини судового розгляду, до вступу у процес ОСОБА_10 представником потерпілої особи була ОСОБА_13 .
		Крім цього, щодо тверджень суду про не надання пояснень ОСОБА_10 , яким чином встановлений розмір майнової шкоди, дані факти підтверджуються іншими доказами по справі, зокрема допитами інших свідків, а також письмовими матеріалами кримінального провадження. Стосовно твердження суду 1 інстанції про відсутність фактів проведення адміністрацією КУ «ЗОКЛ» ЗОР службової перевірки, вони спростовуються довідкою про проведення службової перевірки від 19.05.2017 (аркуші справи 221-222), відповідно до якої встановлені винні особи за внесення недостовірної інформації до офіційного документу, а саме табелю відпрацювання робочого часу за червень 2016 року, яка призвела до нецільового використання бюджетних коштів (заробітної) плати - завідувач проктологічного відділення ОСОБА_6 , який виконує організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції і є службовою особою. Крім цього, представник потерпілої сторони, під час допиту пояснив, що цивільний позов не заявлено у зв`язку з відшкодуванням шкоди. На підтвердження даного факту, до матеріалів справи прокурором додано письмовий доказ - квитанція про оплату ОСОБА_14 грошових коштів у сумі 1 198,16 грн. Вказані факти залишено судом поза увагою, у зв`язку з цим, вирок в частині вказаних стверджень є невмотивованим.
		Також, під час допиту свідка ОСОБА_15 (звукозапис від 28.02.2018 файли з 11-36-38 по 12-36-37) остання пояснила, що в третій декаді кожного місяця складається на наступний місяць Графік роботи відділення з урахуванням листків непрацездатності, наказів головного лікаря, хвороби довготривалі тощо. Стосовно табеля відпрацьованого робочого часу за червень 2016 року свідок пояснила, що він заповнявся по вищезазначеній процедурі. Заздалегідь нею був складений графік роботи відділення, приблизно з 20 по 27 травня. Стосовно чергування лікаря - хірурга ОСОБА_6 згідно графіку пояснила, що з 8 години 00 хвилин 18 червня по 08 годину 00 хвилин 19 червня та з 08 години 00 хвилин 20 червня по 08 годину 00 хвилин 21 червня він повинен здійснювати чергування в проктологічному відділенні лікарні. Після заповнення графіку він був підписаний ОСОБА_15 та іншими особами відповідно до процедури. Крім нього, інформації (наказів, повідомлень, тощо) про відпустку ОСОБА_6 за власним бажанням 16, 17, 21 та 22 червня у неї не було, а також особисто їй ніхто не повідомляв. Вказаний графік у подальшому було передано до бухгалтерії. Стосовно табелю відпрацювання робочого часу за червень 2016 року свідок пояснила, що вона почала його заповнювані з 01.06.2016 з урахуванням складеного графіку. Стосовно відпустки ОСОБА_6 16.06.2016, 17.06,2016, 21.06.2016 та 22,06,2016 їй стало відомо згідно наказу приблизно 14 або 15 червня 2016 року. Щодо чергування останнього в період з 18 по 20 червня документальних та усних відомостей останній не надходило у зв`язку з чим до табелю корегування не вносились, він повинен був виходити на чергування згідно графіку. Стосовно поїздки за кордон ОСОБА_6 їй нічого не відомо. Особисто їй ніхто нічого не повідомляв. Також, стосовно наклейки у табелі робочого часу відміток «АН, АН» пояснює, що це виникло в наслідок отримання інформації про надання відпустки без збереження ОСОБА_6 після заповнення табелю. Крім того, свідок зазначила, що вказані коригування ніяким чином на нарахування заробітної плати ОСОБА_6 не вплинули. Крім того, ОСОБА_15 пояснила, що у зв`язку з тим, що в червні 2016 року 18,19,20, 25,26,27,28 є святковими днями, за складеним економістом з праці графіком подачі табелів, табель відпрацювання робочого часу за червень 2016 року нею складено та повністю заповнено 14 або 15 червня. Після того, як вона заповнила вказаний табель, вона його підписала та цього ж дня (14 або 15 червня) передала для погодження завідувачу відділення ОСОБА_6 , який в свою чергу переглянув його та засвідчив своїм підписом, після того табель було передано економісту з праці для та в подальшому заступнику головного лікаря ОСОБА_16 . Стосовно не виходу ОСОБА_6 на чергування з 18 по 20 червня 2016 року свідку нічого не відомо. Стосовно можливих заміщень останнього на чергуванні теж нічого не відомо. Даний факт став відомий тільки після проведення перевірок з цього приводу. Також, якщо після нарахування заробітної плати на підставі табелю відпрацювання робочого часу буде встановлено, що заробітна плата нарахована не вірно, до табелю за наступний місяць (в нашому випадку липень 2016 року) вносяться відповідні дані з цього приводу. Стосовно даного конкретного випадку, свідку ніхто з приводу не виходу ОСОБА_6 на чергування не повідомляв, у зв`язку з чим нею коректив до табелю відпрацювання робочого часу за липень 2016 року не вносилось.
		Вважає, що вказані пояснення в повній мірі підтверджують умисел ОСОБА_6 укрити факт свого невиходу на чергування та залишити вказаний факт поза увагою керівництва КУ «ЗОКЛ» ЗОР.
		Також із вироку суду першої інстанції вбачається, що свідок ОСОБА_15 пояснила, що до її службових повноважень входе заміна відсутніх співробітників на робочому місці. Але відповідно до фактичних пояснень наданих свідком ОСОБА_15 вбачається, що вказані повноваження відносяться тільки до молодшого та середнього медичного складу відділення (медичні сестри) (сторінка вироку 12, а також звукозапис від 28.20.2018). Стосовно можливих заміщень останнього на чергуванні теж нічого не відомо.
		Крім цього, із вироку суду вбачається, що свідок ОСОБА_15 пояснила (стор. 13), що «у завідуючого відділення є резерв, а саме визначена особа, яка на час його відсутності заміщує його. На той час відповідно до наказу, ним був визначений ОСОБА_6 , але у зв`язку з тим, що він перебував у відрядженні на курсах підвищення кваліфікації, його обов`язки були покладені на лікаря ОСОБА_17 ». Але фактично, відповідно до наданих пояснень ОСОБА_15 , остання прямо вказала (звукозапис 4:30 хв., 28.02.2018), що дане заміщення мало місце на час офіційної відсутності ОСОБА_6 , а саме з 16.06.2016 по 17.06.2016 та з 21.06.2016 по 22.06.2016, тобто не на робочі дні, коли завідувач відділенням ОСОБА_6 офіційно повинен перебувати на робочому місці та здійснювати чергування. Даний факт підтверджує і свідок ОСОБА_17 у своїх поясненнях, а також заява ОСОБА_6 від 14.06.2016 про надання йому відпустки з 16.06.2016 по 17.06.2016 та з 21.06.2016 по 22.06.2016 у зв`язку з сімейними обставинами (аркуш справи 172), а також наказ про надання вказаної відпустки від 14.06.2016 (аркуш справи 166). Взагалі, ствердження суду про офіційний «резерв» судом не перевірено. У зв`язку з цим, ані Доля, ані будь-яка інша особа не могли скласти рапорт та повідомити керівництву лікарні про факти невиходу завідувача відділенням на чергування з 08 години 00 хвилин 18.06.2016 по 08 годину 00 хвилин 19.06.2016, а також з 08 години 00 хвилин 20.06.2016 по 08 годину 00 хвилин 21.06.2016 у зв`язку із офіційним перебуванням завідувача на робочому місці та необізнаності вказаних осіб про даний факт. Крім того, твердження суду 1 інстанції щодо підтвердження свідком ОСОБА_15 позиції обвинуваченого не відповідає дійсності, тому рішення суду в цій частині є незаконним та невмотивованим.
		Крім нього, в ході судового розгляду допитано в якості свідка ОСОБА_18 (аркуш 14). Суд 1 інстанції стверджує, що покази даного свідка не містять жодної інформації, яка б підтверджувала вину обвинуваченого, хоча фактично вказаний свідок пояснив, що на період щорічної відпустки ОСОБА_19 він виконував обов`язки заступника головного лікаря з хірургічних питань. Під час пред`явлення у судовому засіданні табелю відпрацювання табелю відпрацювання робочого часу за червень 2016 року останній пояснив, що у графі «заступник головного лікаря з хірургічних питань» стоїть його підпис. Перевіряти достовірність внесених до табелю даних не входить до повноважень заступника головного лікаря. Пояснив, що вказаний документ складається по відділеннях старшими медичними сестрами та затверджуються завідуючими відділеннями. До складання графіків та табелів свідок відношення не мав.
		Крім нього, в ході судового розгляду допитано в якості свідка ОСОБА_17 (аркуш 14).
		Суд 1 інстанції стверджує, що покази даного свідка не містять жодної інформації, яка б підтверджувала вину обвинуваченого та суперечать показанням обвинуваченого в частині того, що останній телефоном повідомив ОСОБА_17 про те, що не вийде на чергування 18.06.2018 та 20.06.2016 та наказав відізвати з відпустки у ні дні ОСОБА_20 , хоча фактично, свідок перебуваючи під присягою, будучі попередженим судом про кримінальну відповідальність про дачу завідомо неправдивих показів пояснив, що він, у період 2016 року був лікарем-хірургом проктологічного відділення КУ «ЗОКЛ» ЗОР. Завідувачем відділення у вказаний період був ОСОБА_6 .
		З приводу не виходу ОСОБА_6 на чергування з 18 по 19 червня 2016 року, а також з 20 по 21 червня 2016 року свідок пояснив, що йому про даний факт а ні ОСОБА_6 , а ні хтось інший не повідомляв. Чергування здійснювалось відповідно до графіку роботи у відділенні. Про відсутність ОСОБА_6 на чергуванні останньому стало відомо вже після витребування органом досудового розслідування документів, а також допиту останнього в якості свідка. Крім того, свідок пояснив, що ОСОБА_6 вранці 19.06.2016 він не бачив. Крім того, у вказаний період часу, вихід на чергування іншого лікаря відділення було неможливим у зв`язку із офіційним перебуванням останніх не на робочих місцях, зокрема: ОСОБА_6 перебував на курсах у м. Харків, а ОСОБА_20 у плановій щорічній відпустці, а у ОСОБА_17 були вихідні дні. У період часу з 18 по 19 червня 2016 року, а також з 20 по 21 червня 2016 року обов`язки завідувача відділення ОСОБА_17 не виконував у зв`язку з перебуванням ОСОБА_6 на робочому місці.
		Вважає, що надані свідком ОСОБА_17 покази в повній мірі підтверджують умисел обвинуваченого, а також підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні злочинів.
		Крім цього, при винесені вироку суд 1 інстанції, як підтвердження невинуватості обвинуваченого посилається на покази свідка - пацієнта проктологічного відділення ОСОБА_21 , (сторінки 14 та 1 8 (окремо). Суд 1 інстанції стверджує, що покази даного свідка не містять інформації, яка б підтверджувала вину обвинуваченого, а підтверджують показання обвинуваченого ОСОБА_6 в частині того, що саме ОСОБА_17 чергував замість нього 18 та 20 червня 2016 року та він як виконуючий обов`язки завідуючою відділення повинен був скласти рапорт про ці обставини, та на підставі цього рапорту повинні були здійснити корегування у табелі обліку робочого часу. Звертає увагу суду, що свідок ОСОБА_22 фактично пояснив, що протягом червня 2016 року він перебував на стаціонарному лікуванні проктологічного відділення КУ «ЗОКЛ» ЗОР. Його лікарем був ОСОБА_6 . Крім того, свідок пояснив, що останньому заздалегідь було відомо про намір обвинуваченого ОСОБА_6 відвідати футбольний матч у м. Леон, Франція. Про даний факт свідку стало відомо наприкінці травня 2016 року.
		Вважає, що вказаний факт не спростовує, а навпаки підтверджує злочинний намір обвинуваченого ОСОБА_6 та вказує на те, що обвинувачений, на час підписання табелю відпрацювання робочого часу, був обізнаний про недостовірність даних, які містить вказаний документ, та умисно здійснив вказану дію - затвердив його. Крім того, з приводу тверджень суду щодо перебування ОСОБА_17 та ОСОБА_23 на робочому місці у вихідні дні зауважує, що свідок не пам`ятає коли саме вказані лікарі були на роботі. Відповідно до табелю відпрацювання робочого часу, ОСОБА_17 здійснював чергування з 19.06.2016 по 20.06.2016 та у ці дні він знаходився у відділенні та надав медичну допомогу. Крім нього, звертає увагу суду, що ОСОБА_17 не виконував обов`язки завідуючого відділення з 18 по 21.06.2016 та фізично не міг скласти рапорт про зазначені судом обставини.
		Крім цього, при винесені вироку суд 1 інстанції, як підтвердження невинуватості обвинуваченого посилається на покази свідка ОСОБА_23 , (сторінка 14).
		Суд 1 інстанції стверджує, що покази даного свідка містять інформацію на підтвердження показів обвинуваченого в частині того, що він повідомив про свою відсутність на чергуванні 18 та 20 червня 2016 року ОСОБА_17 та, як завідувач відділенням, доручив останньому організувати чергування іншого лікаря у ці дні та подати про це відповідний рапорт. Замість ОСОБА_6 чергував ОСОБА_17 , однак ніяких рапортів з цього приводу, па підставі яких повинні бути здійснені коригування у табелі обліку робочого часу, ОСОБА_17 не подавав. Вважає, що ствердження суду першої інстанції є недоведеними та необґрунтованими у зв`язку з тим, що свідок ОСОБА_23 прямо пояснив, що на протязі 2016 року останній працював лікарем - хірургом проктологічного відділення КУ «ЗОКЛ» ЗОР. На протязі червня 2016 року останній офіційно, на підставі відповідного наказу, знаходився на курсах підвищення кваліфікації у м. Харкові. На протязі перебування останнього на вказаних курсах будь-яких дій у проктологічному відділенні він не здійснював у зв`язку з офіційним відрядженням. На чергування не виходив, медичну допомогу хворим відділення не надавав. Замість свого брата - ОСОБА_6 не чергував. З приводу відвідування ОСОБА_6 футбольного матчу пояснив, що йому це стало відомо або під час вильоту до Франції або вже по прильоту. Стосовно графіку пояснив, що він складається колективно, з урахуванням побажань лікарів відділення. Відповідно до графіку робочого часу працівники відділення планують свій робочий час, а також чергування. З графіком ознайомлюються всі працівники відділення. Звертає увагу суду, що свідок ОСОБА_23 на протязі перебування останнього на курсах підвищення кваліфікації будь-яких дій у проктологічному відділенні він не здійснював у зв`язку з офіційним відрядженням. На чергування не виходив, медичну допомогу хворим відділення не надавав. Замість свого брата - ОСОБА_6 не чергував.
		Фактично знати про попередження ОСОБА_6 про наміри бути відсутнім на чергуванні ОСОБА_17 свідок знати не може, а якщо і міг би тоді тільки з чужих слів. Також, повторно звертає увагу суду, що ОСОБА_17 не виконував обов`язки завідуючого відділення з 18 по 21.06.2016 та фізично не міг скласти рапорт про зазначені судом обставини.
		Так само і щодо допитаного свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що на протязі 2016 року останній працював лікарем - хірургом проктологічного відділення КУ «ЗОKJI» ЗОР. На протязі червня 2016 року останній знаходився у плановій щорічній відпустці. На роботі за період відпустки він не з`являвся, на чергування не виходив. Крім цього, з приводу не виходу ОСОБА_6 на чергування свідок пояснив, що з цього приводу йому на період відпустки було невідомо, замість ОСОБА_6 останній на чергування не виходив, прохань з цього приводу він не отримував. Крім цього, ОСОБА_17 до свідка з робочими моментами не звертався. Із відпустки останнього ніхто не відкликав.
		Крім цього, при винесені вироку суд 1 інстанції посилається на покази свідка ОСОБА_24 , а саме про те, що вони не містять жодної інформації, яка б підтверджувала вину обвинуваченого, а також не пояснив суду, яким саме чином була заподіяна матеріальна шкода очолюваній ним установі, та як встановлено її розмір (сторінка 18). Звертає увагу суду, що допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 пояснив, що з 2007 року перебуває на посаді головного лікаря КУ «ЗОКЛ» ЗОР. З приводу суті справи останній пояснів, що у період часу з 18 по 19 червня 2016 року, а також з 20 по 21 червня 2016 року завідувач проктологічного відділення КУ «ЗОКЛ» ЗОР ОСОБА_6 без поважних причин був відсутній на чергуванні у відділенні, після чого вказані дні було протабельовано та ОСОБА_6 виплачена заробітна плата. Нікому із адміністрації лікарні не було відомо про намір обвинуваченого не виходити на планове чергування, а також після повернення ОСОБА_6 нікому про це не повідомив. Також свідок пояснив, що у ці дні чергував рідний брат обвинуваченого - ОСОБА_23 . З приводу табелю відпрацювання робочого часу свідок пояснив, що це офіційний документ, на підставі якого працівникам лікарні виплачується заробітна плата. Інформація до Табелю вноситься старшою медичною сестрою, після того вказаний табель засвідчується завідувачем відділення, передається до планово - економічного відділу та після до бухгалтерії після чого нараховується заробітна плата. Працівник лікарні може не вийти па роботу виключно з офіційних підстав (лікарняний, наказ про відпустку за власним бажанням, відрядження тощо). Заміна лікарів на чергуваннях за особистою домовленістю не допускається. Це відбувається виключно відповідно до вимог КЗОТ. Про такі випадки свідку взагалі не відомі. Крім того стосовно уникнення чергового адміністратора при виході на чергування цілком можливе. Також свідок роз`яснив процедуру реагування адміністрацією лікарні в такому випадку. Вважає, що судом невірно трактовано вказані покази та вони мають значення щодо доведеності вини обвинуваченого.
		Щодо тверджень суду про не надання пояснень ОСОБА_24 , яким чином встановлений розмір майнової шкоди, дані факти підтверджуються іншими доказами по справі, зокрема допитами інших свідків, а також письмовими матеріалами кримінального провадження.
		Крім цього, при винесені вироку суд 1 інстанції посилається на покази свідка ОСОБА_25 , що вони не містять інформації, яка б підтверджувала вину обвинуваченого, а також підтверджують ті обставини, що на час складання табелю обліку робочого часу медичною сестрою ОСОБА_15 та погодження його ОСОБА_6 , а саме: 14 або 15 червня 2016 року, останньому ще не було відомо про те, що у нього в майбутньому виникне необхідність бути відсутнім на чергуванні 18 та 20 червня 2016 року, (сторінка 17). Звертає увагу суду, що покази свідка ОСОБА_25 (звукозапис 30.05.2018 файл № 2) можна критично сприйняти у зв`язку із перебуванням обвинуваченого та свідка у дружніх стосунках. Крім цього, свідок плутався у показах та пояснював факти, які взагалі не мають значення до кримінального провадження. 
		Крім того, зазначені у вироку суду твердження в повному обсязі спростовуються показами зазначених вище свідків, зокрема: ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 . Крім того, дані твердження спростовуються письмовими-доказами по кримінальному провадженні, а саме: відповідями на запит процесуального керівника, туристичного агентства «Спорт Лайн Тревел» про те, що всі послуги сплачено ФФУ частково 23.03.2016, 10.06.2016,13.06.2016. Для оформлення авіаперевезень (авіаквитки та інше) ним надавались копії закордонних паспорті. Копію паспорту ОСОБА_6 додано до відповіді па запит, (аркуш справи 225-227). Тобто усіма вище доказами спростовуються покази свідка ОСОБА_25 .
		Також, під час допиту обвинуваченого ОСОБА_6 , останній свою провину в інкримінованих злочинах не визнав, пояснив, що наміру на підроблення офіційних документів, а також заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем не мав, при цьому зазначив, що напередодні вильоту до Франції він попереджував в.о. завідувача проктологічного відділення ОСОБА_17 про намір виїхати за межі України та просив винести відповідний рапорт та замінити останнього на чергуваннях, а саме: з 18 по 19 червня 2016 року, а також з 20 по 21 червня 2016 року. Також пояснив, що відпустку за власний рахунок з 16 по 17 та з 21 по 22 червня 2016 року просив надати у зв`язку з сімейними обставинами, на підставі чого адміністрацією КУ «ЗОКЛ» ЗОР було видано відповідні накази, які Ваша честь долучено до матеріалів справи.
		 
		Крім того, судом 1 інстанції визнано недопустимими докази, які долучено прокурором до матеріалів кримінального провадження під час його розгляду судом, а саме:
		- запит №9478/45/04-2016 від 27.09.2016 до ВОІ УІТ ГУМВС /система «Аркан». Відповідь від 28.09.2016 року на 1 аркуші;
		- запит №30011/45/04-2016 від 26.12.2016 до УПФ України у Комунарському районі м. Запоріжжя па 1 аркуші;
		- лист від 30.12.2016 № 12379/09 УПФ України у Комунарському районі м. Запоріжжя на 1 аркуші;
		- запит №14546/45/04-2016 від 08.11.2016 до КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 1 аркуші;
		- лист від 15.1 1.2016 №7759 КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 2 аркушах;
		- запит №11076/45/04-2016 від 13.12.2016 до КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 1 аркуші;
		- лист від 16.12.2016 №8234 КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 5 аркушах;
		- запит №30012/45/04-2017 від 26.12.2016 до відділення у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на 1 аркуші;
		- лист від27.01.2017№1707/10/08-27-13-01 відділеним у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на 2 аркушах;
		- запит № 346/45/04-2017 від 23.01.2017 КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 1 аркуші;
		- довідка від 24.01.2017 №472 щодо нарахованої і виплаченої заробітної плати ОСОБА 3 на 1 аркуші;
		- запит №14941/45/04 від 22.02.2017 до відділення у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на І аркуші;
		- лист від24.02.2017№3413/10/08-27-08-36 відділення у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області на 1 аркуші;
		- запит №50-4076 ви. 17 від 27.03.2017 до КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 1 аркуші;
		- лист від 03.04.2017 №2178 КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 1 аркуші;
		- запит від 06.04.2017 №50-3325 вих. 17 до авіакомпанії «ОСОБА_14 вітрів» на 1 аркуші;
		- лист від 10.04.2017 №17/04-786 авіакомпанії «ОСОБА_14 вітрів» на 1 аркуші;
		- запит від 14.04.2017 №50-4876 вих.17 до авіакомпанії «ОСОБА_14 вітрів» на 1 аркуші;
		- запит від 16.02.2017 №21/45/04-2017 до КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 1 аркуші;
		- лист від 17.02.2017 №1056 КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 16 аркушах;
		- запит від 21.02.2017 №14203/45/04-2017 до КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 1 аркуші;
		- лист від 21.02.2017 №1164 КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 13 аркушах;
		- запит від 22.02.2017 №14250/45/04-2017 до КУ «ЗОКЛ» ЗОР на 1 аркуші;
		- наказ №109-0 від 10.06.2008 на 1 аркуші;
		- копія паспорта ОСОБА_3 на 2 аркушах;
		- Положення про чергового лікаря лікарні від 01.03.2008 року на 2 аркушах;
		- супровідний лист №1015/45/04-2017 від 06.02.2017 на 1 аркуші;
		- Постанова про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 06.02.2017 на 2 аркушах;
		- супровідний лист №16/104-15 1 7 від 09.02.201 7 па 1 аркуші;
		- довідка про витрати на проведення експертизи на 1 аркуші;
		- Висновок експерта №19/1.1-61 від 09.02.2017 на 7 аркушах;
		- Графік роботи проктологічного відділення на червень 2016 року на аркуші;
		- Табель відпрацювання робочого часу проктологічного відділення за червень 2016 року на 1 аркуші;
		- лист від 14.04.2017 на 1 аркуші;
		- супровідний лист №4957/45/-03-2017 від 07.04.201 7 на 1 аркуші;
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.03.2017 на З аркушах;
		- опис документів від 22.03.2017 на 1 аркуші;
		- довідка від 22.03.2017 на 1 аркуші;
		- клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 27.10.2016 на 2 аркушах;
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 04.1 1.2016 на З аркушах;
		- опис документів від 04.11.2016 на 1 аркуші;
		- особова справа ОСОБА 3 на 16 аркушах;
		- посадова інструкція завідувача проктологічного відділення КУ «ЗОКЛ» ЗОР ОСОБА_3 на 11 аркушах;
		- наказ №1 12-К від 14.06.2016 на 6 аркушах;
		- заява ОСОБA3 від 14.06.2016 року на 1 аркуші;
		- наказ №113-К від 15.06.2016 на 31 аркуші;
		- відомість щодо виплати заробітної плати ОСОБА 3 на червень 2016 року на 1 аркуші;
		- лист від 25.04.2017 №17/04-888 авіакомпанії «ОСОБА14 вітрів» на 1 аркуші;
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.05.2017 на
		2    аркушах;
		- виписка по картковому рахунку № НОМЕР_1 .
		Із вироку суду 1 інстанції вбачається, що вказані вище докази визнано недопустимими у зв`язку з отриманням них слідчим ОСОБА_26 без попереднього дозволу суду, тобто в порушення вимог ч. 1 ст. 159 КПК України.
		Крім нього, відповідно до вказаного вироку суду, причиною визнання вказаних доказів недопустимими послугував протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.04.2017 (а.с. 129-130), в частині того, що огляд документів, відповідно до протоколу, розпочато о 15 год. 00 хв. та закінчено о 18 год. 00 хв. Огляд проводився у приміщенні службового кабінету №21 Комунарського ВП ДВП ГУ 1111 в Запорізькій області. В той же день, 19.04.2017 року, в період часу з 18 год. 10 хв. до 18 год. 20 хв. слідчий ОСОБА_26 , знаходячись у приміщенні службового кабінету №21 Комунарського ВП ДВП ГУ НП в Запорізькій області, провела огляд та склала відповідний протокол огляду табелю відпрацювання робочого часу проктологічного відділення за червень 2016 року, доступ до якого був отриманий нею на підставі ухвали Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2017 року по справі №333/2137/17 та вилучений, відповідно до протоколу тимчасового доступу від 19.04.2017 року в період з 14 год. 00 хв. до 14 год.20 хв. 
		Крім того, в матеріалах кримінального провадження по справі №333/3085/17 міститься ухвала слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_27 про задоволення клопотання старшого слідчого СВ Комунарського ВП ДВП ГУ НП в Запорізькій області про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №12017080040001576 від 15.04.2017 року. Відповідно до описової частини ухвали, слідчий ОСОБА_26 приймала безпосередню участь у розгляді свого клопотання у Комунарському районному суді м. Запоріжжя, надавала суду доводи та пояснення, підтримала клопотання.
		Суд, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_6 , витребував з канцелярії Комунарського районного суду м. Запоріжжя справу №333/2137/17 та дослідив журнал судового засідання, відповідно до якого судове засідання по справі по розгляду клопотання слідчого ОСОБА_26 розпочато 19.04.2017 року о 17 год. 00 хв., закінчено о 17 год. 48 хв. оголошенням ухвали. В журналі також зазначено, що присутніми при розгляді справи були слідчий ОСОБА_26 та прокурор ОСОБА_9 .
		Звертає увагу суду на те, що 19.04.2017 слідчим СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП ОСОБА_26 , за погодженням із прокурором ОСОБА_9 у ході розслідування кримінального провадження № 12017080040001576 звернуто до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про надання тимчасового доступу до документів, які перебувають в матеріалах кримінального провадження за № 12016080040004076 та перебувають у провадженні слідчого СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП ОСОБА_28 .
		Цього ж дня, слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання задоволено та винесено відповідну ухвалу. Зауважує, що відповідно до змісту протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.04.2017 зазначено, що слідча дія проводиться за участі начальника СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП в області ОСОБА_29 , на підставі ухвали слідчого судді за № 333/2137/17 та за участю понятих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 . Також із протоколу вбачається, що слідчу дію слідчим призупинено.
		Тобто, із змісту вказаного протоколу вбачається, що при проведенні слідчої дії, ухвала про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів фактично перебувала у слідчого СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП в області ОСОБА_32 , а також даний факт підтверджено підписами понятих. Тож твердження суду щодо порушення вимог ч. 1 ст. 159 КПК України є необґрунтованими.
		Крім того, прокурором під час проведення судового засідання заявлено клопотання про допит у судовому засіданні слідчого ОСОБА_26 та вказаних вище понятих, але судом на місці відмовлено у допиті зазначених осіб (звукозапис від 22.06.2018, файл № 2, 00:20 год.). Крім цього, під час вивчення журналу судового засідання від 19.04.2017 прокурором звернуто увагу суду 1 інстанції на те, що під час проведення судового розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось, даний журнал є бланковим документом та заповнений секретарем судового засідання.
		Вважає, що всі наведені вище факти ставлять під сумнів об`єктивність та обґрунтованість висновків суду 1 інстанції щодо порушення слідчим вимог ст. 159 КПК України, та в подальшому     визнання доказів недопустимими.
		Просить під час апеляційного розгляду кримінального провадження дослідити письмові докази: 
		матеріали по розгляду судом клопотання слідчого СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП ' ОСОБА_33 про тимчасовий доступ до речей і документів по справі № № 333/2137/17, зокрема ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2017 року по справі №333/2137/17, журнал судового засідання по даній справі (том справи без загальної нумерації);
		протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.04.2017 (а. с. 129-130);
		протокол огляду документів вилучених з кримінального провадження № 12016080040004076 від 15.08.2016 року, який проводився безперервно 19.04.2017 року у період часу з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. (а. с. 209 -210);
		протокол огляду табелю відпрацювання робочого часу проктологічного відділення за червень 2016 року, який проводився 19.04.2017 року у період часу з 18 год. 10 хв. до 18 год. 20 хв. (а.с. 206), наказ головного лікаря КУ «ЗОКЛ» ЗОР від 14.06.2016 (а.с. 166- 167);
		заява від 14.06.2016 про надання відпустки (а.с. 172);
		відповідь про надання інформації з додатками (а.с. 292-293);
		довідка службової перевірки (а.с. 221 -222);
		запит та відповідь з ТА «Спорт лайн тревел» від 15.05.201 7 (а.с. 225 - 227);
		заява про залучення у якості потерпілого від 19.05.2017 (а.с. 230 -231);
		клопотання захисника та чек щодо оплати ОСОБА_34 шротових коштів (а.с. 233 - 234);
		довідка щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_6 та відповідь ДФС з нього приводу (а.с. 3. 7. 78); 
		Табель відпрацювання робочого часу за червень та липень 2016 року (без номеру);
		Прослухати аудіо запис фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, а саме - від 28.02.2018 свідок ОСОБА_15 ; від 16.01.2018 свідок ОСОБА_17 ; від 04.06.2018 свідок ОСОБА_35 ; від 17.05.2018 свідок ОСОБА_23 ; від 30.05.2018 свідок ОСОБА_25 ; від 30.05.2018 свідок ОСОБА_36 ; від 14.06.2018 представник потерпілого ОСОБА_37 .
		Вирок суду скасувати повністю у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України та призначити покарання у виді: за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді 1 року обмеження волі; за ч. 2 ст. 191 КК України у вигляді 2 років обмеження волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративних функцій на 2 роки. Відповідно до ст. 70 КК України призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання більш суворого покарання менш суворим у вигляді 2 років обмеження волі із позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням адміністративних функцій.
		 
		Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; в судових дебатах: прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, у тому числі в останньому слові, які просили вирок залишити без змін; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. 
		 
		Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2018 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, та виправдано його в зв`язку з недоведеністю в його діяннях складу вказаних кримінальних правопорушень. 
		 
		   За наслідками розгляду апеляційної скарги колегією суддів встановлено наступне.
		 
		   Так підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад передбаченого КК України злочину, зокрема наступні елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.
		   Згідно до ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, визнаються такі, що перешкодили чи могли перешкодити ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
		   У апеляційній скарзі прокурора не зазначено жодної передбаченої ст. 412КПК України обставини, котрі б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкоджало суду ухвалити законний та обґрунтований вирок.
		   Відповідно до ч. 3 ст. 374КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`являлося особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів, а також мотивовані висновки про відсутність в діях особи складу злочину.
		   Згідно зі ст. 62Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.
		   
		   Як вбачається з матеріалів провадження висновки суду першої інстанції про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_6 складів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 КК України, є правильними, вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
		 
		1) Дії обвинуваченого ОСОБА_6 органами досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України, як внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей та видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.
		 
		Між тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, про те що відповідно до диспозиції статті 366 КК України реалізація об`єктивної частини складу злочину при службовому підробленні полягає у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
		Як вбачається з матеріалів справи до обов`язків ОСОБА_6 не входило формування та фіксація інформації, яка була занесена до табелю обліку робочого часу, цей обов`язок був покладений на старшу медичну сестру ОСОБА_15 і саме вона складала табель обліку робочого часу та внесла до нього відповідні відомості. 
		Крім того суб`єктивна сторона складу злочину передбачає наявність умислу у формі внесення у документ завідомо неправдивих відомостей. Як встановлено судом із показів свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_38 , табель обліку робочого часу формується починаючи з середини місяця, тобто наперед, до моменту настання відповідної події, яка б мала бути зафіксована у табелі. Зокрема за всі дні до кінця червня 2016 року ОСОБА_15 внесла відомості 14 або 15 червня 2016 року. Натомість на час формування табелю ОСОБА_6 ще не було відомо, що він буде відсутнім на чергуваннях 18 та 20 червня, що підтверджується його показаннями, показаннями свідка ОСОБА_25 та не спростовується показаннями інших свідків та матеріалами справи. 
		Отже за таких обставин твердження прокурора та органу досудового слідства про фіксування саме ОСОБА_6 у табелі обліку робочого часу завідомо неправдивих відомостей, не має доказів.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		 
		Суб`єктивна сторона службового підроблення характеризується тільки прямим умислом.
		Об`єктивнасторона службовогопідроблення полягає у перекрученні істини в офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища. Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений, з декількох альтернативно передбачених у ч. 1 ст. 366 КК дій, зокрема: а) внесення до документів неправдивих відомостей; б) видача неправдивих документів.
		Внесення службовою особою до документів неправдивих відомостей означає включення інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, до офіційного документа. При цьому форма документа та всі його реквізити відповідають необхідним вимогам.
		Видача неправдивих документів означає надання службовою особою фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності. 
		Склад злочину, опис якого міститься у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України, є формальним, і злочин визначається закінченим з моменту вчинення однієї із зазначених у ній альтернативних активних дій, тобто вчинити цей злочин шляхом бездіяльності, неможливо, на відміну, наприклад, від злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, коли зловживання службовим становищем може бути вчинене дією чи бездіяльністю.
		 
		Приймаючи до уваги, що обвинувачений  ОСОБА_6 в табель обліку робочого часу ніяких неправдивих відомостей не вносив та не надавав цей табель до бухгалтерії лікарні, а також те, що в його службові обов`язки не входило завідомо повідомляти керівництво лікарні або старшу медичну сестру ОСОБА_15 про корегування до табелю відпрацювання робочого часу, більш того, якщо б у нього такі обов`язки і були, то цей злочин вчинити шляхом бездіяльності неможливо, колегія суддів вважає, що в діях останнього відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а тому доводи прокурора про те, що обвинувачений  ОСОБА_6 вчинив цей злочин, оскільки повинен був повідомити керівництву лікарні або ОСОБА_15 про те, що він буде відсутній у відповідні дні чергування, є безпідставними.
		При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що порушення фінансової та бухгалтерської дисципліни у лікарні про внесення відомостей наперед до табелю відпрацьованого робочогочасу проктологічного відділення, свідчить про те, що обвинувачений  ОСОБА_6 , підписуючи цей табель (момент закінчення цього складу злочину), не усвідомлював неправдивого характеру майбутніх відомостей, а отже в його діях відсутній прямий умисел на вчинення службового підроблення.
		 
		2) Крім того, дії обвинуваченого ОСОБА_6 органами досудового розслідування також були кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим станом.
		 
		Однак, суд першої інстанції прийшов до висновку, про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 не відповідають диспозиції ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки необхідною умовою вказаного злочину є майнова шкода, заподіяна у формі привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном. Обов`язок доказування наявності майнової шкоди та її розміру покладений на сторону обвинувачення. Натомість вона не довела суду в чому саме та в якому розмірі заподіяна шкода КУ «ЗОКЛ» ЗОР. Фактично ОСОБА_6 була нарахована та виплачена заробітна плата за час його відсутності на роботі, яка в іншому випадку та в тому ж розмірі мала б вибути із бюджету КУ в рахунок заробітної плати іншого лікаря, який фактично, замість ОСОБА_6 , чергував у відділенні, що не призвело би до зміни фінансового балансу установи. Відомостей про компенсацію заробітної плати іншому лікарю, який фактично чергував за ОСОБА_6 , що призвело би до збільшення витратної частини фонду заробітної плати КУ «ЗОКЛ» ЗОР, стороною обвинувачення не надано. Докази наявності заявлених збитків, тобто нестачі грошових коштів на відповідну суму, не підтверджені відображенням у бухгалтерському та податковому звітах установи. Судова бухгалтерська та економічна експертизи з питань встановлення та підтвердження наявності заподіяної майнової шкоди та її розміру, стороною обвинувачення не призначалися, та відповідні клопотання під час розгляду справи в суді не заявлялися.
		Також суд критично сприймає висновок органу досудового слідства про те, що зазначений злочин скоєний обвинуваченим шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, оскільки відповідно до матеріалів справи та показань свідків, складання табелю обліку робочого часу не було обов`язком ОСОБА_6 . Він також не міг впливати на процедуру нарахування йому заробітної плати. Зловживання службовим становищем може бути також здійснене шляхом застосування певних владних повноважень щодо впливу на осіб, яким майно ввірено чи перебуває у їх віданні, однак доказів здійснення об`єктивної сторони злочину саме шляхом зловживання службовим становищем, сторона обвинувачення суду не надала.
		 
		Колегія суддів також погоджується з даними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		 
		Суть обвинувачення органами досудового розслідування ОСОБА_6 полягає у тому, що останній, будучи службовою особою, вчинив службове підроблення офіційного документу, який потім використав як засіб заволодіння чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим станом.
		 
		Із роз`ясненьп.23постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №10від 06.11.2009року «Просудову практикуу справахпро злочинипроти власності» зокрема вбачається, що у статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи. Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.
		 
		Враховуючи вищевказане, а також те, що обвинувачений  ОСОБА_6 підроблення офіційного документу не робив, цей документ не використовував як засіб вчинення іншого злочину, не усвідомлював, що використання даного документу є необхідною дією для скоєння іншого посягання, і внаслідок чого буде досягнуто кінцеву мету його поведінки, колегія суддів приходить до висновків про те, що докази обвинувачення ОСОБА_6 не підтверджують наявність у останнього прямого умислу на заволодіння грошовими коштами з використанням як службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, а тому в його діях відсутні ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
		 
		При цьому колегія суддів вважає всі доводи прокурора про наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, безпідставними, оскільки останній в апеляційній скарзі фактично дає іншу оцінку доказам, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, зокрема показанням представника потерпілого  ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_23 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , ОСОБА_44 та ОСОБА_19 , оскільки детальний аналіз свідчень зазначених осіб дозволяє суду зробити висновок про те, що їх сукупність, а також жодне з них окремо, не містить доказів про наявність в діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, насамперед прямого умислу на вчинення даного злочину.
		3) Не заслуговують уваги доводи прокурора і про те, що органи досудового розслідування не порушували вимоги передбачені ч. 4 ст. 26 КПК України, виходячи з наступного.
		 
		Однією з основних засад кримінального провадження є закріплений у п.14 ч.1 ст.7 та ст.21КПК України доступ до правосуддя, що передбачає право на справедливий судовий розгляд і доступ до правосуддя кожному, зокрема і потерпілому, у кримінальному провадженні незалежно від форми обвинувачення.
		 
		При цьому для справедливого судового розгляду і прийняття справедливого судового рішення важлива активна процесуальна діяльність потерпілого як учасника кримінального провадження, якого буде стосуватися цей судовий розгляд, не лише в судовому провадженні, але й під час досудового розслідування.
		 
		Тому забезпечення доступу до правосуддя передбачає необхідність обґрунтованого і своєчасного залучення потерпілого до провадження, роз`яснення йому процесуальних прав і забезпечення можливості їх реалізації шляхом активної участі у з`ясуванні обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, і мають значення для ухвалення справедливого процесуального рішення. Отже, забезпечення доступу до правосуддя має здійснюватися на всіх стадіях кримінального провадження. На кожній стадії мають бути роз`яснені права кожному учаснику провадження і надано можливість для їх реалізації. Слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, слідчий суддя, суд, виходячи із завдань кримінального провадження, встановлених у ст. 2 КПК України, повинні забезпечити швидке, повне і неупереджене досудове розслідування і судовий розгляд.
		 
		Як слідує з матеріалів справи, органом досудового розслідування ОСОБА_6 зокрема пред`явлене обвинувачення за ч. 2 ст.191 КК України, у тому, що він, будучи найманим працівником, заволодів 1198 грн. 16 коп., які належать комунальній установі(не державнійустанові) «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим станом.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 477КПК України (в редакції закону від 13.04.2012 року) кримінальне провадження щодо зазначеного злочину здійснюється у формі приватного обвинувачення.
		Як і в кримінальному провадженні з державною формою обвинувачення, у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення потерпілий має процесуальні права та обов`язки, передбачені статтями 56, 57КПК України, і може користуватись допомогою представника і законного представника (статті 58, 59 КПК України).
		Разом з тим, кримінальне провадження з приватною формою обвинувачення є винятком із засади публічності і визначається засадою диспозитивності, яка відповідно до ст. 26КПК України означає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
		Так, на відміну від державного обвинувачення, частиною 4 ст. 26 і ст. 477КПК України передбачено, що єдиною законною підставою для початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є заява потерпілого, проти прав, свобод та законних інтересів якого вчинено кримінальне правопорушення. Крім того, відповідно до ч.4 ст. 26 та ч.4 ст. 22 КПК України, важливою відмінністю участі потерпілого у кримінальному провадженні з приватною формою обвинувачення є те, що йому тут належить ще й право підтримувати обвинувачення або відмовитися від обвинувачення, що є безумовною підставою для закриття кримінального провадження.
		Отже, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення не може розпочатися без заяви потерпілого, а якщо воно розпочалося, то всі отриманні докази, є недопустимими, внаслідок істотного порушення прав людини і основоположних свобод (ст. ст. 86, 87 КПК України).
		У разі відсутності заяви потерпілого прокурор має винести постанову про закриття кримінального провадження за п.7 ч. 1 ст. 284КПК України як у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Однак орган досудового розслідування ці вимоги кримінального процесуального закону не виконав.
		Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно заяви від 16.09.2016 року громадянки ОСОБА_11 , завідуючому проктологічним відділом ОСОБА_6 сплачувалася заробітна плата в період з 16.06.2016 року по 23.06.2016 року, коли останній не з`являвся на роботу (т. 2 а.с. 192). 03.05.2017 року рапортом слідчого ОСОБА_26 виявлено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України і в цей же день нею були внесені відомості до ЄРДР за № 12017080040001815, що підтверджується витягом із ЄРДР (т. 1 а.с. 12, 116, 119). 04.05.2017 року ОСОБА_6 за ознаками зазначеного злочину було повідомлено про підозру (т. 1 а.с. 15), тільки через п`ятнадцять днів, тобто 19.05.202017 року в.о. головним лікарем ОСОБА_12 подається заява (прохання) про залучення КУ «ЗОКЛ» ЗОР в якості потерпілої особи, про надання пам`ятки про ознайомлення з правами потерпілого та про надання можливості ознайомитися з матеріалами провадження (т. 1 а.с. 230-231).
		Аналіз змісту даної заяви свідчить про те, що в.о. головний лікар ОСОБА_12 , в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, а також п. 27 наказу Генеральної прокуратури України № 139 від 06.04.2016 «Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань», п. 6 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1377 від 06.11.2015 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події», фактично не повідомляє органи досудового розслідування про вчинене ОСОБА_6 кримінальне правопорушення проти КУ «ЗОКЛ» ЗОР, а тільки констатує факт того, що «Вами проводиться досудове розслідування, внесене до ЄРДР відносно ОСОБА_6 ….» (т. 1 а.с. 230-231).
		Отже,з урахуваннямфактичної відсутностізаяви потерпілогощодо вчиненняОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 191 КК України, відносно КУ «ЗОКЛ»ЗОР, щоу цьомуконкретному випадкууподібнюється відмовіпотерпілого відобвинувачення укримінальному провадженніу форміприватного обвинувачення,всі процесуальнідії вході досудовогорозслідування кримінальногопровадження заобвинуваченнямОСОБА_6  увчиненні цьогозлочину,а самеякзаволодіння останнімчужим майномшляхом зловживанняслужбовою особоюсвоїм службовимстаном, проведені з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому отримані органом досудового розслідування докази, не могли бути покладені в основу обвинувального вироку, що врахував суд першої інстанції при розгляді цього кримінального провадження.
		При цьомуколегія суддівзвертає увагуна те,що нічогопринципово незмінював бищодо недопустимостідоказів тапорушення правана захистпідозрюваногоОСОБА_6 , той факт, якби у заяві в.о. головного лікаря ОСОБА_12 від 19.05.2017 року було повідомлення органів досудовогорозслідування провчинений ОСОБА_6 проти КУ«ЗОКЛ» ЗОР злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки із матеріалів кримінального провадження вбачається, що основна частина доказів по цьому складу злочину була отримана (зібрана) стороною обвинувачення в період з 17.02.2017 року по 19.05.2017 року, зокрема два протоколи тимчасового доступу до речей і документів (19.04.2017 року; 04.05.2017 року), три протоколи огляду документів (19.04.2017 року; 04.05.2017 року), повідомлення про підозру ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, роз`яснення йому прав та його допит, як підозрюваного (04.05.2017; 05.05.2017 року) (т. 1 а.с. 13-15).
		4) Враховуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку не має правового сенсу розглядати доводи прокурора про допустимість, зокрема протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19.04.2017 року (т. 1 а.с. 129-130), протоколу огляду табелю відпрацьованого робочого часу проктологічного відділення за червень 2016 року, однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ці документи, як процесуальне джерело доказу, було проведено без отримання в установленому законом порядку у слідчого суді дозволу на тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження, а довід прокурора про те, що журнал судового засідання не може бути доказом точного часу початку та закінчення судового засідання, колегія суддів вважає безпідставним, так як, згідно вимог ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 108 КПК України, у журналі судового засідання фіксуються процесуальні дії під час кримінального провадження, зокрема, дата і час початку та закінчення судового засідання, між тим із змісту журналу судового засідання вбачається, що слідча ОСОБА_26 знаходилася у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя, де підтримувала своє клопотання про надання тимчасового доступу до документів в період з 17 год. 00 хв. До 17 год. 48 хв. (додатковий том № 3, а.с. 10), при цьому в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які зауваження сторони обвинувачення на цей журнал. 
		Таким чином, всі доводи скарги прокурора про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 191 КК України, в повному обсязі спростовуються сукупністю вивчених, проаналізованих та наведених у вироку доказів, і ці висновки місцевого суду колегія суддів вважає правильними та такими, що відповідають вимогам закону.    
		 
		Не знаходить колегія суддів і правових підстав для задоволення клопотання прокурора про повторне дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, зокрема дослідити наступні докази: матеріали по розгляду судом клопотання слідчого СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП ОСОБА_26 про тимчасовий доступ до речей і документів по справі № № 333/2137/17, зокрема ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.04.2017 року по справі №333/2137/17, журнал судового засідання по даній справі (том справи без загальної нумерації); протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.04.2017 (а. с. 129-130); протокол огляду документів вилучених з кримінального провадження № 12016080040004076 від 15.08.2016 року, який проводився безперервно 19.04.2017 року у період часу з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. (а. с. 209 -210); протокол огляду табелю відпрацювання робочого часу проктологічного відділення за червень 2016 року, який проводився 19.04.2017 року у період часу з 18 год. 10 хв. до 18 год. 20 хв. (а.с. 206), наказ головного лікаря КУ «ЗОКЛ» ЗОР від 14.06.2016 (а.с. 166- 167); заява від 14.06.2016 про надання відпустки (а.с. 172); відповідь про надання інформації з додатками (а.с. 292-293); довідка службової перевірки (а.с. 221 -222); запит та відповідь з ТА «Спорт лайн тревел» від 15.05.201 7 (а.с. 225 - 227); заява про залучення у якості потерпілого від 19.05.2017 (а.с. 230 -231); клопотання захисника та чек щодо оплати ОСОБА_34 коштів (а.с. 233 - 234); довідка щодо нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_6 та відповідь ДФС з нього приводу (а.с. 3. 7. 78); табель відпрацювання робочого часу за червень та липень 2016 року (без номеру); прослухати аудіо запис фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження, а саме - від 28.02.2018 свідок ОСОБА_15 ; від 16.01.2018 свідок ОСОБА_17 ; від 04.06.2018 свідок ОСОБА_35 ; від 17.05.2018 свідок ОСОБА_45 ; від 30.05.2018 свідок ОСОБА_25 ; від 30.05.2018 свідок ОСОБА_36 ; від 14.06.2018 представник потерпілого ОСОБА_46 , з огляду на наступне.
		 
		   Відповідно до вимог ч. ч. 2, 6 ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		   Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на розгляд сторонами та віднесені до їх компетенції цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до вимог ст. ст. 22, 26, 404 КПК України, умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків місцевим судом були створенні, ніяких перешкод у збиранні, перевірці доказів під час судового розгляду з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, судом першої інстанції не створювалось, підстави для повторного дослідження обставин відсутні, оскільки вони були досліджені судом першої інстанції повністю і без порушень КПК України, а тому клопотання прокурора про повторне дослідження вищевказаних доказів, є необґрунтованим, оскільки по суті, прокурор наводить власну оцінку доказам на користь винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 , відмінну від оцінки доказів судом, і замість правової аргументації застосування апеляційним судом ч. 3 ст. 404 КПК України, викладає свою позицію, щодо винуватості останнього.
		 
		   Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів 
		 
		у х в а л и л а:
		 
		апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25 червня 2018 року відносно ОСОБА_6 , без зміни.
		   Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу її оголошення.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...