Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/7065/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 61-42916ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 квітня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 303/7065/17
		провадження № 61-42916св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М.,  Крата В. І. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		 
		Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1. На випадок своєї смерті її батько заповіту не залишив. Спадкоємцями першої черги по закону є: ОСОБА_1 - дочка спадкодавця, дружина спадкодавця - ОСОБА_2 та син - ОСОБА_3
		 
		Позивач вказувала, що до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, а саме на початку червня 2017 року звернулася у нотаріальну контору з усіма документами для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, однак, після перевірки її документів нотаріус повідомив їй, що її документи не в порядку і в неї не прийняли заяву про прийняття спадщини. Підставою стало те, що, у свідоцтві про шлюб її батьків та в її свідоцтві про народження, прізвище її батька було зазначено як ОСОБА_3. У зв'язку з наведеним позивач зверталася із запитами до архівних установ та Українського бюро лінгвістичних експертиз і в кінці вересня 2017 року отримала експертний висновок про те, що розбіжності у написанні прізвища її батька виникли внаслідок неоднозначної мотивації походження прізвища або неусталеності правил і принців міжмовного перетворення в ситуації контактного білінгвізму.
		 
		Після одержання експертного висновку вона зразу ж звернулася в нотаріальну контору де їй повідомили, що ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини, і що їй не потрібно звертатися до суду, якщо він надасть письмову згоду. Вона не звернулася відразу до суду тому, що відповідачі по справі обіцяли надати письмову згоду на подання заяви про прийняття спадщини. Проте, на неодноразові виклики до нотаріальної контори відповідачі по справі не з'являлися.
		 
		Факт прийняття спадщини відповідачами по справі підтверджується тим, що її мати - ОСОБА_2 на день смерті ОСОБА_5 проживала з ним постійно та не подавала в нотаріальну контору заяву про відмову від спадщини. ОСОБА_6 прийняв спадщину, так як він в установлений законом строк подав заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини і не відмовився від прийняття спадщини.
		 
		12 грудня 2017 року державний нотаріус Мукачівської ДНК В.В. Ергарт-Козар винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовивши у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
		 
		ОСОБА_1 вважає, що шестимісячний строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, а саме, наявність розбіжностей в документах, які підтверджують родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем.
		 
		ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5  протягом трьох місяців.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04 квітня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не однакове зазначення прізвища батька позивача в офіційних документах не є істотними та непереборними труднощами, які перешкоджають звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У позивача не було поважних причин, які перешкоджали у визначений законодавством шестимісячний строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_8, яка діє в інтересах ОСОБА_1, задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 квітня 2018 року, скасовано та ухвалено постанову про задоволення позову. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, протягом трьох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у позивача виникли об'єктивні труднощі щодо встановлення ідентичності розбіжностей у документах, які підтверджують її родинні зв'язки зі спадкодавцем. Тому пропущення позивачем шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини було пов'язано з істотними труднощами для неї, які полягали у встановленні ідентичності прізвищ спадкодавця та спадкоємця. Як наслідок, ОСОБА_1 з об'єктивних причин не вчинила своєчасно дії з подання заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У серпні 2018 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що розбіжності у прізвищі її померлого батька, не є перешкодою у зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. У позивача не було поважних причин, які перешкоджали їй у визначений законодавством шестимісячний строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, що підписаний представником ОСОБА_8, в якому просила у задоволені касаційної скарги відмовити, а оскаржену постанову залишити без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що шестимісячний строк для прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, а саме, наявність розбіжностей в документах, які підтверджують родинні відносини між спадкодавцем та спадкоємцем.
		 
		У жовтні 2018 року ОСОБА_3 надіслав заперечення на відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу задовольнити. 
		 
		Заперечення на відзив мотивоване тим, що позивач не довела наявність поважних причин, які перешкоджали їй у визначений законодавством шестимісячний строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 
		 
		Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року справа призначена до судового розгляду. 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача - ОСОБА_5 
		 
		Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. 
		 
		Спадкоємцями за законом, на час відкриття спадщини, були:
		позивач - ОСОБА_1;
		дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка прийняла спадщину фактично, оскільки проживала та була зареєстрована на момент смерті з спадкодавцем;
		ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який прийняв спадщину, подавши 29 березня 2017 року до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
		 
		Суди встановили, що на початку червня 2017 року позивач зверталася до нотаріальної контори, щоб подати заяву про прийняття спадщини, однак при дослідженні документів нотаріусом встановлено розбіжності у прізвищі померлого спадкодавця та позивачки. ОСОБА_1 звернулася до державного архіву Закарпатської області. Відповідно до Експертного висновку №056/1081-m від 14 вересня 2017 року Українського бюро лінгвістичних експертиз встановлено, що з урахуванням зазначеного прізвища «ОСОБА_2» та «ОСОБА_2» попри розбіжності в документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначених осіб є ідентичними. Розбіжності виникли внаслідок неоднозначної мотивації походження прізвища або неусталеності правил і принципів міжмовного перетворення в ситуації контактного білінгвізму.
		 
		ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини, в строк передбачений статтею 1270 ЦК України, не подала. 
		 
		12 грудня 2017 року державним нотаріусом Мукачівської ДНК В.В. Ергарт-Козар винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з пропущенням ОСОБА_1 строку для прийняття спадщини після смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5, так як вона не проживала постійно із спадкодавцем та не подала заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк.  
		 
		При скасуванні рішення суду першої інстанції та відмові в задоволенні позову апеляційний суд вважав, що у позивача виникли об'єктивні труднощі щодо встановлення ідентичності розбіжностей у документах, які підтверджують її родинні зв'язки зі спадкодавцем. Тому пропущення позивачем шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини було пов'язано з істотними труднощами для неї, які полягали у встановленні ідентичності прізвищ спадкодавця та спадкоємця. Як наслідок, ОСОБА_1 з об'єктивних причин не вчинила своєчасно дії з подання заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		Проте з цим висновком апеляційного суду неможна погодитись з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. 
		 
		У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
		 
		Встановивши, що не однакове зазначення прізвища батька позивача в офіційних документах не є істотними та непереборними труднощами, які перешкоджали звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову. Натомість апеляційний суд скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням
		розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		ОСОБА_3 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1409,60 грн. Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Постанову апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2018 року скасувати.
		 
		Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 04 квітня 2018 року залишити в силі.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Закарпатської області від 23 липня 2018 року втрачає законну силу.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1409,60 грн судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		В. І. Журавель
		 
		В. М. Коротун
		 
		В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...