Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/933/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 61-43460ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 квітня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 280/933/15-ц
		провадження № 61-43460св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В.В.,
		Штелик С. П.,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 2018 року у складі колегії суддів: 
		Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9, Коростишівська районна державна адміністрація,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		У червні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9, Коростишівської районної державної адміністрації про стягнення боргу за договором позики у розмірі 1 730,00 доларів США, визнання протиправними та скасування розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 04 червня 2014 року позивач надав 
		ОСОБА_10 у позику 1 730,00 доларів США строком на один рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла, а члени її родини в усній формі гарантували повернення боргу в обумовлений термін. Однак згодом після смерті позичальника її спадкоємці відмовилися повертати кошти, обґрунтовуючи це тим, що не прийняли спадщину. Позивач зазначав, що фактично спадщина була прийнята, ряд об'єктів нерухомого майна протягом періоду з жовтня 2013 року до червня 2015 року переоформлено на ОСОБА_11 - старшу дочку померлого позичальника. Також, чоловіком спадкодавця ОСОБА_8 було вчинено ряд дій, спрямованих на штучне створення умов для ухилення від виконання боргових зобов'язань, поєднаних з порушенням майнових прав малолітньої дитини ОСОБА_9, щодо прийняття нею спадщини після смерті матері. Вищезазначене підтверджується тим, що першим заступником голови Коростишівської РДА Джаманом І. В. було прийнято розпорядження від 
		03 вересня 2014 № 249 «Про надання дозволу ОСОБА_8 здійснювати від імені малолітньої дочки ОСОБА_9, підписання необхідних документів для подання до органу нотаріату заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_10», видане без відповідної ретельної перевірки, з порушенням меж територіальної компетенції Коростишівської РДА, оскільки малолітня ОСОБА_9 та заявник ОСОБА_8 фактично проживають у 
		м. Житомирі, процедури прийняття та на підставі неправдивих відомостей. Зазначає, що вказаним розпорядженням порушуються його права, оскільки позбавлення дитини статусу спадкоємця створює перешкоди у поверненні боргу.
		 
		У зв'язку з викладеним та з урахуванням остаточних уточнених позовних вимог (24 жовтня 2017 року) позивач просив визнати протиправним та скасувати розпорядження першого заступника голови Коростишівської районної державної адміністрації від 03 вересня 2014 року № 249 «Про надання дозволу ОСОБА_8 здійснити від імені малолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, підписання необхідних документів для подання до органу нотаріату заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті матері 
		ОСОБА_10» та стягнути із ОСОБА_8 (як законного представника малолітнього спадкоємця ОСОБА_9) на його користь 1 730,00 доларів США за договором позики від 04 червня 2014 року
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
		 
		Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано розпорядження першого заступника голови Коростишівської РДА Джамана від 03 вересня 2014 року № 249 «Про надання дозволу ОСОБА_8 здійснювати від імені малолітньої дочки 
		ОСОБА_9 підписання необхідних документів для подання до органу нотаріату заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_10».
		Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 в якості боргу за договором позики від 04 червня 2014 року 46 979,53 грн, що еквівалентно 1 730,00 доларів США за курсом НБУ станом на 01 грудня 2017 року.
		Вирішено питання щодо судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_10 відповідно до правил статей 1281 ЦК України спадкоємці ОСОБА_8, 
		ОСОБА_9 мають зобов'язання перед позивачем щодо повернення коштів отриманих у позику. Позивачем відповідно до частини другої статті 1281 ЦК України та в межах шестимісячного строку через приватного нотаріуса було направлено письмову вимогу-пропозицію ОСОБА_11 щодо сплати боргу за договором позики. Відповідачі не надали належних доказів на підтвердження того, що вони в межах строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, подали до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини, оскільки законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини». Підстави надання дозволу ОСОБА_8 підписувати від імені малолітньої дочки ОСОБА_9, 2005 року народження, необхідні документи щодо відмови від спадщини не були ретельно перевірені комісією з питань захисту прав дитини при винесенні рішення від 21 серпня 2014 року № 1, а також першим заступником голови Коростишівської районної державної адміністрації при винесенні розпорядження від 03 вересня 2014 року №249, оскільки комісією з питань захисту прав дитини не було з'ясовано мету звернення батька дитини за таким дозволом, рішення вказаної комісії не містить підстав надання такого дозволу та прийняте без врахування положень статті 1218 ЦК України щодо складу спадщини. Також в даному випадку вбачається порушення прав позивача як кредитора померлого спадкодавця. Крім того, відповідно до статті 1268 ЦК України ОСОБА_9 як неповнолітня дочка спадкодавця є такою, що прийняла спадщину.
		 
		Додатковим рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 12 грудня 2017 року стягнуто із Коростишівської районної державної адміністрації та ОСОБА_8 на користь держави по 640,00 грн судових витрат.
		 
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 задоволено, рішення суду першої інстанції від 
		01 грудня 2017 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_8, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_9, Коростишівської районної державної адміністрації про стягнення боргу за договором позики, визнання протиправними та скасування розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації відмовлено.
		Вирішено питання щодо судових витрат.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у зв'язку зі смертю боржника за договором позики зобов'язання повернути позику не припиняється і переходить до спадкоємців, які прийняли спадщину, в межах вартості отриманого у спадщину майна, за умови дотримання кредитором строків пред'явлення до спадкоємців вимоги про повернення позики. ОСОБА_8 проживав зі спадкодавцем на день смерті, однак в межах шестимісячного строку визначеного статтею 1270 ЦК України звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини, тому він не є спадкоємцем ОСОБА_10 та не може відповідати по боргах спадкодавця. Позивачу було відомо про смерть спадкодавця одразу, однак вимогу про повернення позики до спадкоємиці ОСОБА_9 у строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України, він не направляв, а з позовом до неї звернувся лише 16 червня 2015 року, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що позбавляє його права вимоги до неї. Оскільки ОСОБА_4 втратив право вимоги до ОСОБА_9, то не підлягає задоволенню й вимога про визнання розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 
		03 вересня 2014 року №249, яким надано дозвіл ОСОБА_8 на відмову від прийняття спадщини малолітньою ОСОБА_9 після смерті матері 
		ОСОБА_10, оскільки цим рішенням не порушуються права позивача, як кредитора. Доводи позивача щодо дотримання ним визначеного законом строку пред'явлення вимоги кредитора до спадкоємців в силу пред'явлення такої вимоги лише до ОСОБА_11, а не до всіх спадкоємців окремо не узгоджуються з вимогами законодавства та ґрунтуються на довільному їх трактуванні позивачем.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_8 та його повнолітня дочка ОСОБА_11 тривалий час не повідомляли обставини справи щодо предмету позову, жодного разу не з'являлися в судові засідання, умисно ухилялися від отримання кореспонденції та повісток. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним розпорядження посадової особи Коростишівської районної державної адміністрації від 03 вересня 2014 року 
		№ 249, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційного розгляду, оскільки ОСОБА_8 в апеляційній скарзі фактично не оспорив і не навів жодних доказів на спростування рішення суду першої інстанції в цій частині. Крім того, залишив поза увагою ту обставину, що Коростишівська районна державна адміністрації рішення суду першої інстанції щодо скасування вказаного розпорядження до апеляційного суду не оскаржила, чим визнала таке рішення законним. Судом апеляційної інстанції необґрунтовано зазначено про те, що ним не було оскаржено в судовому порядку подання ОСОБА_8 заяви про відмову від імені дитини від прийняття спадщини після смерті матері. Помилковими є судження апеляційного суду й щодо відсутності в матеріалах справи відомостей та доказів про наявність спадкового майна, його вартості, оскільки йому як фізичній особі законодавством встановлені певні обмеження в отриманні відомостей щодо майнового стану сім'ї спадкодавця. На думку позивача, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції стосовно недотримання позивачем положень статті 1281 ЦК України щодо направлення в межах шестимісячного строку вимоги про повернення позики кожному спадкоємцю померлої ОСОБА_10 окремо, оскільки всі вони є членами однієї родини та з моменту укладення договору позики були обізнані про її зобов'язання. Вказує, що подана ним у жовтні 2014 року письмова вимога про повернення отриманих в позику коштів, хоч і була адресована одному члену сім'ї, однак є допустимим за законом фактом виконання вимог статті 1281 ЦК України щодо всіх членів цієї сім'ї. Зазначає, що законодавством України не передбачено обов'язку направлення такої вимоги кожному спадкоємцю цієї сім'ї персонально, у тому числі й малолітній дитині. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи йому у задоволенні позову, керувався формальним юридичним фактом, зокрема тим, що відповідач ОСОБА_8 від свого імені та від імені малолітньої дитини нотаріально оформив відмову від прийняття спадщини після смерті спадкодавця, і саме ця обставина є безумовною підставою для звільнення його від виконання боргових зобов'язань перед позивачем. Вказані дії відповідачів мають ознаки шахрайства вчинені ними з метою умисного приховання фактичного прийняття спадщини і реального отримання у власність спадкового майна померлої ОСОБА_10 Також ОСОБА_4 не погоджується з постановою апеляційного суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_8 судових витрат, оскільки він як позивач за цим позовом звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому суд не мав права стягувати з нього такі витрати.
		 
		АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		25 лютого 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_8 на касаційну скаргу ОСОБА_4, в межах встановленого судом десятиденного строку з моменту отримання копії ухвали про відкриття касаційного провадження у справі, у якому вказано, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Позивач намагається перекрутити дійсні обставини на свою користь та всупереч вимогам законодавства стягнути із нього та його малолітньої дочки, як осіб, які не прийняли спадщину борг у розмірі 1 730,00 доларів США. Зокрема, звертає увагу на те, що позивач в порушення вимог законодавства не пред'явив йому письмової вимоги про повернення коштів особисто та як представнику малолітньої ОСОБА_9 в межах шестимісячного строку. Також вказує, що оскільки вони з дочкою відмовилися від прийняття спадщини, і ніякого майна після смерті ОСОБА_10 не успадковували, то й не мають жодного зобов'язання повертати кошти за договором позики. Вказує, що позивачу було відомо про смерть боржника, однак він в межах шестимісячного строку не звернувся до його, ОСОБА_8, вимог про повернення отриманих його померлою дружиною коштів в позику, а він у свою черго ніколи не запевняв позивача стосовно повернення цих коштів. Так само позивач жодного разу не звертався до ОСОБА_8, як законного представника ОСОБА_9, про повернення ним як законним представником дочки спірних коштів. Стосовно позовної вимоги про визнання розпорядження Користишівської районної державної адміністрації від 03 вересня 2014 року № 249 протиправним та його скасування, то позивач є неналежним, оскільки він не пред'являв своїх вимог в межах строку про повернення цих коштів та не звертався з позовом про звернення стягнення на спадкове майно. Зокрема вказує, що в матеріалах цієї справи відсутні будь-які юридичні факти, які б свідчили, що він чи його малолітня дочка мають зобов'язання перед позивачем.
		 
		19 березня 2019 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) до Верховного Суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_4, у яких вказано, що позивач був обізнаний про те, що він в межах шестимісячного строку звернувся з письмовою вимогою до його повнолітньої дочки ОСОБА_11, тому йому як повнолітньому члену сім'ї, що проживав на той час разом з дітьми було відомо про існування боргу. Також зазначив, що ОСОБА_8 незаконно відмовився від прийняття спадщини його малолітньою дочкою ОСОБА_9, лише з однією метою, щоб не повертати позивачу борг за договором позики. Також не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що після смерті ОСОБА_10 не залишилося спадкового майна, оскільки йому відомо, що спадкодавець була власником 1/2 часток двох об'єктів нерухомості, які зареєстровані на ОСОБА_8, однак вони мають статус спільного сумісного майна подружжя, тому саме на Ѕ частки цього майна мала б бути відкрита спадщина за рахунок якої позивач має право задовольнити свої позовні вимоги.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Суди встановили, що 04 червня 2014 року ОСОБА_10 отримала в позику у ОСОБА_4 кошти в розмірі 1 730,00 доларів США строком на один рік, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи (а. с. 5 том 1).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 26 червня 2014 року (а. с. 40 том 1).
		 
		Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої, відповідно до положень статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент прийняття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
		 
		Спадкоємцями після смерті позичальника ОСОБА_10 є члени родини останньої - чоловік ОСОБА_8, дочка ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 134, 136 том 1, а. с. 93 том 2).
		 
		Законним представником ОСОБА_9, згідно ст. 242 ЦК України, є її батько ОСОБА_8
		 
		09 жовтня 2014 року ОСОБА_4 через приватного нотаріуса Чевкоту О. В. передав ОСОБА_11 письмову вимогу-пропозицію сплатити існуючий борг 
		(а. с. 32 том 1).
		 
		14 липня 2014 року ОСОБА_8 звернувся до голови Коростишівської районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу від імені малолітньої ОСОБА_9 здійснити підписання необхідних документів для подання до органу нотаріату заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_10, яка розпорядженням першого заступника голови Коростишівської районної державної адміністрації від 03 вересня 2014 року №249 була задоволена.
		 
		Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно довідки КП «Коростишівська комунальна служба» від вересня 2014 року №2261 ОСОБА_10 на день смерті була зареєстрована за місцем проживання в АДРЕСА_1. Разом з нею за цією адресою на день її смерті були зареєстровані: чоловік ОСОБА_8, дочка ОСОБА_11, дочка ОСОБА_9 (а. с. 91 том 2).
		 
		Із спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Чевкотою О.А. після смерті ОСОБА_10, вбачається, що 
		11 вересня 2014 року ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_8 від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_9 подали до приватного нотаріуса заяви про відмову від прийняття спадщини (а. с. 85-107 том 2).
		 
		Відмова від прийняття спадщини ОСОБА_8 від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_9 була здійснена на підставі розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 03 вересня 2014 року №249.
		 
		Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		 
		На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		 
		За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
		 
		Таким чином, позивачем підтверджено належними і допустимими доказами, що між ним та померлою ОСОБА_10 було укладено договір позики.
		 
		Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Таким чином зі смертю боржника зобов'язання щодо повернення позики не припиняються, а включаються до складу спадщини, тому спірні правовідносини мають регулюватися статтями 1281,1282 ЦК України.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 1268, частини першої статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
		 
		Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		 
		Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК Українищодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
		 
		Згідно із вимогами частин першої-третьої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги.
		 
		Частиною четвертою статті 1281 ЦК України встановлено, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги.
		 
		Отже, за змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
		 
		Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
		 
		Судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач ОСОБА_8, проживав зі спадкодавцем на день її смерті, однак в межах шестимісячного строку встановленого статтею 1270 ЦК України, а саме 11 вересня 2014 року відмовився від прийняття спадщини.
		 
		Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що оскільки відмова ОСОБА_8 від прийняття спадщини після смерті дружини ОСОБА_10 не визнана недійсною, то він не може відповідати за вказаним договором позики відповідно до вимог статті 1282 ЦК України.
		 
		Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_8, як законного представника малолітньої ОСОБА_9 з тих підстав, що він пропустив встановлений статтею 1281 ЦК України строк пред'явлення вимоги, дійшов правильного висновку з огляду на таке.
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач був обізнаний про смерть ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, одразу, оскільки вони проживали в одному місті, були друзями, що підтверджується змістом його позовної заяви та іншими заявами ОСОБА_4, які містяться в матеріалах цієї справи.
		 
		Однак позивач, у строк встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України направив вимогу-пропозицію щодо сплатити боргу за договором позики лише ОСОБА_11, а іншим її спадкоємцям такої вимоги не направляв, зокрема ні відповідачу ОСОБА_8, ні ОСОБА_8 як законному представнику малолітньої ОСОБА_9
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач у встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України строк не звернувся до ОСОБА_8, як законного представника малолітньої ОСОБА_9, з вимогою про повернення спірних коштів, у зв'язку з чим він пропустив встановлений законом строк в межах якого позивач може реалізувати своє суб'єктивне право.
		 
		Оскільки позивач пред'явив вимоги до ОСОБА_8 як законного представника ОСОБА_9, з порушенням строків, встановлених статтею 1281 ЦК України, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права вимоги до спадкоємцниці ОСОБА_9, то не підлягають задоволенню його вимоги про визнання розпорядження Коростишівської районної державної адміністрації від 03 вересня 2014 року № 249, яким надано дозвіл ОСОБА_8 на відмову від прийняття спадщини малолітньою ОСОБА_9 після смерті матері 
		ОСОБА_10, протиправним та його скасування, оскільки цим рішенням не порушуються права позивача, як кредитора.
		 
		Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивач звертаючись до суду з позовними вимогами в порушення вимог статей 80-81 ЦПК України, не надав до суду доказів про наявність спадкового майна після смерті ОСОБА_10
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що на відповідача ОСОБА_8 зареєстровано два об'єкти нерухомості, які є предметом спільного сумісного майна подружжя та 1/2 їх часток мала б належати його померлій дружині ОСОБА_10 та ввійшла до складу спадщини після її смерті, ґрунтуються на припущеннях, оскільки до суду не було надано належних і допустимих доказів на їх підтвердження.
		 
		Також позивач не заявляв клопотання про витребування таких доказів судом.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони були предметом судового розгляду та додаткового правового аналізу не потребують.
		 
		Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком судів. Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з постановою апеляційного суду в частині розподілу судових витрат.
		 
		Пославшись на положення статті 141 ЦПК України, апеляційний суд вважав, що з позивача на користь відповідача ОСОБА_8 підлягають стягненню судові витрати, понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 960,00 грн, які були сплачені ОСОБА_8 за подання апеляційної скарги.
		 
		Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
		 
		Позивача, згідно ксерокопії посвідчення Серії НОМЕР_2 від 28 вересня 2009 року, віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому він відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом звільнений від сплати судового збору.
		 
		Відповідно до положень підпункту б пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення, та витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_4 та стягнувши з його на користь ОСОБА_8 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційний суд не взяв до уваги наведені обставини та норми права, не врахував, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		Згідно частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи в частині вирішення позовних вимог встановлені апеляційним судом повно та ухвалено правильне в цій частині рішення, але допущено неправильне застосування норм ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» щодо розподілу судових витрат між сторонами, оскаржувана постанова підлягає скасуванню у відповідній частині з ухваленням нового рішення у цій частині.
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		 
		Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 2018 року в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
		 
		Судові витрати (судовий збір), понесені ОСОБА_8 за подання апеляційної скарги у розмірі 960,00 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		В решті постанову Апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 
		2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий     СуддіВ. С. Висоцька     А. О. Лесько     С. Ю. Мартєв     В. В. Пророк     С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...