Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/13293/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2019.
Дата набрання законної сили: 25.04.2019
Номер судового провадження: 61-27099ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                    
		Постанова
		Іменем України
		25 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/13293/16-ц
		провадження № 61-27099св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
		представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року                    у складі судді Притули Н. Г. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва                      від 24 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук І. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»                ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України                  № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про виселення без надання іншого жилого приміщення.
		Позовна заява мотивована тим, що 18 серпня 2014 року він уклав з ОСОБА_10 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_10 ця квартира належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2008 року, який останній уклав з ОСОБА_8 Після 18 серпня 2014 року у квартирі продовжують проживати відповідачі, які до укладення ним договору купівлі-продажу від 18 серпня 2014 року відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року були зобов'язані усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_10 права користування квартирою. Зазначав, що ОСОБА_8 з іншими відповідачами порушує його право власності на придбану квартиру. 
		За викладених обставин ОСОБА_4 просив виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року позов задоволено. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 судовий збір по 137,80 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі користуються зазначеною квартирою без відповідної правової підстави, чим створюють позивачу перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. ОСОБА_5 після продажу ОСОБА_10 квартири АДРЕСА_1, який її відчужив на користь                  ОСОБА_4, продовжує проживати у цій квартирі з іншими відповідачами. 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року залишено без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; виселення відповідачів з підстав, передбачених статтею 391 ЦК України, не передбачає надання іншого житлового приміщення; розгляд судом іншої адміністративної справи за позовом ОСОБА_5 про поновлення на реєстраційному обліку не впливає на правильність висновків суду першої інстанції у цій справі щодо наявності підстав для виселення відповідачів; між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо проживання у належній позивачу на праві власності квартирі, тому підстави, передбачені статтею 168 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), у справі не з'ясовуються.   
		Короткий зміст касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,                                                ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року                    та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження. 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		17 травня 2018 року справу передано до Верхового Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі не отримували копії позовної заяви та не були обізнані про розгляд справи, суд першої інстанції розглянув справу  та ухвалив рішення по суті спору за відсутності відповідачів, належним чином не повідомлених про час і місце розгляду справи. Суди не перевірили наявність підстав для виселення відповідачів зі спірної квартири відповідно до статті 168 ЖК Української РСР. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року ОСОБА_10 відмовлено                   у виселенні відповідачів, під час придбання квартири ОСОБА_4                          був обізнаний про те, що у квартирі проживають ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки представляв інтереси ОСОБА_10 у суді. Суд не залучив до участі в справі орган опікунської ради районної державної адміністрації, відповідачі не мають іншого житла, здійснюють поточний ремонт квартири та сплачують комунальні платежі. Крім того, ОСОБА_5 зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особа має право займати житло, не бути виселеною або позбавленої свого житла. 
		Короткий зміст доводів інших учасників справи 
		У запереченнях, надісланих 14 грудня 2017 року засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить залишити без змін рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, мотивуючи це тим, що посилання ОСОБА_5 щодо неналежного повідомлення про розгляд справи                    є безпідставними, оскільки відповідачі викликались у суд через оголошення                  у пресі у зв'язку з тим, що їх зареєстроване місце проживання (місцеперебування) невідоме, крім того, представник ОСОБА_5 брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. У касаційні скарзі немає заперечень щодо неправильності встановлення обставин у цій справі, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року не містить преюдиційних фактів для цього судового провадження. Представник ОСОБА_5 не заявляв у суді першої інстанції клопотання про залучення до участі у справі районної державної адміністрації як третьої особи.
		У грудні 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8 засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ подали відзиви (пояснення), у яких просять задовольнити касаційну скаргу та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, з викладенням доводів, які аналогічні тим, що містяться у касаційній скарзі ОСОБА_5
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що 18 серпня 2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав у власність у ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1, яка належана останньому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 26 вересня 2008 року. 
		На момент заявлення цього позову у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_8
		ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 проживають у зазначеній квартирі без реєстрації.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частини перша та друга статті 328 ЦК України).
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
		Статтею 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
		Право членів сім'ї власника будинку користуватись цим житловим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є. 
		Із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
		Установивши, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 26 вересня 2008 року ОСОБА_8 продала ОСОБА_10 квартируАДРЕСА_1, який відчужив цю квартиру на користь ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для виселення ОСОБА_8 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 як членів її сім'ї, оскільки у такому разі відповідачі мали право користування житлом, поки ОСОБА_8 володіла правом власності на житло. 
		Доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення відповідачів про розгляд справи судом першої інстанції, неотримання копії позовної заяви, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. 
		Відповідно до частини першої та абзацу 1 частини третьої статті 122 ЦПК України у редакцій, чинній на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій (далі - ЦПК України 2004 року) суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом. У разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
		У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі (абзац 4 частини третьої статті 122 ЦПК України  2004 року).
		Відповідно до частин першої та п'ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
		Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи (частина дев'ята статті 74 ЦПК України 2004 року).
		Із справи слідує, що перед відкриттям провадження у справі на запит суду першої інстанції адресно-довідковий підрозділ Головного управління ДМС України у місті Києві надав відомості про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знято з реєстраційного обліку на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня  2012 року у справі № 2-1470/11.
		Між тим, копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами, судові виклики направлялись відповідачам, зокрема, ОСОБА_8, засобами поштового зв'язку рекомендованою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1, проте повертались до суду з поштовою відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», окрім судової повістки про виклик у судове засідання, призначене на 07 грудня                      2016 року, яку ОСОБА_5 отримала 28 жовтня 2016 року (а. с. 85).  
		У судове засідання суду першої інстанції, призначене на 07 грудня 2016 року, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 викликались через оголошення в пресі (а. с. 68).
		Крім того, ОСОБА_5 брала участь у розгляді справи у суді першої інстанції через представника ОСОБА_9 
		Так, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого                   2017 року задоволено клопотання ОСОБА_9 про зупинення провадження у справі. Зазначена ухвала суду першої інстанції скасована ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2017 року.
		Під час апеляційного розгляду справи судові повістки про виклик у судове засідання, призначене на 16 травня 2017 року, ОСОБА_7 отримала                19 квітня 2017 року (а. с. 155),  представник ОСОБА_9 - 12 травня             2017 року (а. с. 163); у судове засідання, призначене на 26 вересня 2017 року, усі відповідачі отримали судові повістки 29 серпня 2017 року (надіслані за адресою: квартира АДРЕСА_1).
		28 вересня 2017 року ОСОБА_5 знайомилась з матеріалами справи (а. с. 242). 
		Зазначене спростовує доводи касаційної скарги щодо неналежного  повідомлення (виклику) учасників справи про розгляд справи судами попередніх інстанцій. 
		Таким чином, у судах першої та апеляційної інстанцій права                        ОСОБА_5 на участь у розгляді справи, подання доказів та надання пояснень були реалізовані. Крім того, ОСОБА_5 подавалась апеляційна скарга на рішення місцевого суду, тобто, її право на апеляційний перегляд справи було забезпечено.
		Посилання у касаційній скарзі на статтю 168 ЖК Української РСР є безпідставним, оскільки норми зазначеної статті регулюють правовідносини, які виникають з договору найму жилого приміщення, та не поширюються на відносини між новим власником та колишнім власником житлового приміщення, та членами сім'ї такого колишнього власника квартири, між якими будь-яких договірних правовідносин не існує.
		Обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2012 року у справі № 2-1470/11, стосувались інших підстав позову, який заявлявся ОСОБА_10, та не спростовують правильність висновків у цій справі.
		Доводи касаційної скарги про обізнаність позивача щодо проживання у спірній квартирі відповідачів не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки судів попередніх інстанцій щодо законності набуття позивачем права власності на квартиру та у такому разі, наявності у ОСОБА_4 права виселити осіб, які проживають у придбаній ним квартирі, без надання іншого житлового приміщення.  
		Твердження ОСОБА_5 щодо незалучення судом першої інстанції до участі в справі третьої особи є безпідставним, оскільки частина третя статті 45 ЦПК України 2004 року визначала обов'язкову участь органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. Такі випадки визначені, зокрема у статті 19 Сімейного кодексу України. У цій справі питання виселення зі спірної квартири неповнолітніх не вирішувалось, будь-яких обґрунтованих підстав для участі опікунської ради районної державної адміністрації відповідачами під час розгляду справи не зазначалось; обставина відсутності у відповідачів іншого житла не є таким випадком, коли участь органу опіки та піклування є обов'язковою.  
		Посилання у касаційній скарзі на пункт перший статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є необґрунтованим, оскільки зазначеним пунктом Конвенції захищається право від безпідставного виселення особи, тоді як у цій справі ОСОБА_8 з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 втратили право користування спірною квартирою після відчуження попереднім власником (ОСОБА_8.) цієї квартири ОСОБА_10 
		Доводи касаційної скарги щодо оплати пов'язаних з проживанням  у квартирі комунальних послуг та здійснення витрат з її поточного ремонту не спростовує висновків суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо незаконності проживання відповідачів у спірній квартирі.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		За викладених обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва                              від 30 червня 2017 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року - без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року                    та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження, слід поновити виконання (дію) цих судових рішень.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року                    та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року залишити без змін. 
		Поновити виконання (дію) рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва                                  від 24 жовтня 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  Судді:С. Ю. Мартєв   А. О. Лесько   С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...