Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 219/11577/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2019.
Дата набрання законної сили: 19.04.2019
Номер судового провадження: 61-15567ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України                      
		 
		19 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 219/11577/15-ц
		 
		провадження № 61-15567св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		третя особа - приватний нотаріус Бахмутського нотаріального округу Кравченко ЄвгенМихайлович, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Новосьолової Г. Г., Космачевської Т. В., Новосядлової В. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Бахмутського нотаріального округу Кравченко Є. М., про визнання заповіту недійсним.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2015 року його батько                    ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_5 все своє майно, заощадження та права. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після смерті батька він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але йому стало відомо, що 11 вересня 2015 року померлим був складений заповіт на користь ОСОБА_5
		В останні роки його батько тяжко хворів, у 2007 році переніс інсульт. Він постійно відвідував батька, який під час їхніх розмов обіцяв, що все своє майно та заощадження заповість йому як єдиному спадкоємцю. У зв'язку з тим, що він сам потребує медичної допомоги, оскільки є інвалідом з дитинства, належної матеріальної допомоги батькові надати не міг. Влітку 2015 року стан здоров'я батька значно погіршився, він став скаржитись на прогресування хвороби. В цей період часу батько проживав за місцем його мешкання, він надавав йому допомогу, а батько знову висловив намір залишити все своє майно та заощадження йому як єдиному спадкоємцю. Певний час його батько проживав за місцем мешкання відповідача.
		08 вересня 2015 року його батько потрапив до лікарні. У виписці із історії хвороби в графі «скарги» записано: на момент огляду не може пред'явити скарги через явища моторної та сенсорної афазії. В історії хвороби записано, що батько вважає себе хворим з 2007 року, після того, як переніс інсульт. З 2012 року у нього виявили цукровий діабет. Погіршення стану здоров'я сталось приблизно за 2 тижні до госпіталізації, тобто з кінця серпня або початку вересня 2015 року, коли з'явились елементи моторної та сенсорної афазії, слабкість в правих кінцівках, неадекватна поведінка. На підставі проведених обстежень був поставлений основний діагноз: об'ємний процес лівої частини лобової долі головного мозку на фоні наслідків перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу в басейні правої задньої мозкової артерії                  (2007 рік), правосторонній геміпарез, моторна та сенсорна афазія.
		Згідно виписки із історії хвороби, його батька виписали 10 вересня 2015 року без змін, далі записано, що стан хворого на фоні проведеного лікування не покращився. Знаючи, що батько безнадійно хворий та йому залишилось жити лічені дні, відповідач 11 вересня 2015 року запросила до дому приватного нотаріуса Кравченка Є. М. для складання заповіту. В момент складання заповіту на ім'я ОСОБА_5 батько не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними, тобто його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі. 
		У зв'язку з наведеними обставинами позивач просив визнати заповіт недійсним.
		 
		Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суд Донецької області від 14 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено.
		Визнано недійсним заповіт, складений 11 вересня 2015 року в місті Артемівську Донецької області ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Артемівського (Бахмутського) міського нотаріального округу Донецької області 11 вересня 2015 року за реєстром № 2235. Вирішено питання про судові витрати.
		Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 16 лютого 2016 року, звільнено з-під арешту майно:
		- квартиру АДРЕСА_1;
		- житловий будинок АДРЕСА_2
		- гараж б/н, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3
		- автомобіль ГАЗ 2410, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, 1975 року випуску, що належать на праві приватної власності ОСОБА_7
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що обставини, за яких був посвідчений заповіт ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_5, не дають підстав вважати, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки за своїм психічним станом він не міг розуміти значення своїх дій, пов'язаних з підписанням заповіту, та керувати ними.
		 
		У березні 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Моментом вчинення правочину є конкретно визначений час, який складається із зазначення дня, місяця, року, годин і хвилин. Проте, експерти зазначили про неможливість померлого розуміти значення своїх дій та керувати ними без зазначення годин і хвилин, хоча заповіт було складено 11 год. 30 хв, а підписано о 12 год. 00 хв. 11 вересня 2015 року. Між тим, психічний стан людини протягом дня може змінюватись. Також судом не надано оцінки іншим доказам, зокрема, показаннями свідків, які зазначали, що ОСОБА_7 бажав скласти заповіт на її користь та розумів значення своїх дій. 
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначав, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підтверджені належними доказами; судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 від                 18 вересня 2015 року (а. с. 6 т. 1).
		 
		Позивач ОСОБА_4 є сином померлого ОСОБА_7
		 
		За життя ОСОБА_7 11 вересня 2015 року склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Донецької області Кравченком Є. М., за реєстром № 2235, згідно з яким ОСОБА_7 у випадку його смерті усе його майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, яке буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, а також його заощадження та права, заповів                        ОСОБА_5 (а. с. 12 т. 1).
		 
		Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_7 зазначено «Текст заповіту заповідачем прочитаний вголос, відповідає його волі та власноручно підписаний», заповіт підписаний у присутності нотаріуса, особу заповідача встановлено, її дієздатність перевірено (а. с. 12 т. 1).
		 
		ОСОБА_7 недієздатним не визнавався, на обліку:
		- у диспансерному відділенні КЛПУ міського наркологічного диспансеру                      м. Слов'янська не перебував, за медичною допомогою не звертався;
		- у Бахмутську центральну районну лікарню за психіатричною допомогою не звертався, даних про надання психіатричної допомоги в інших установах відсутні (а. с. 74-75 т.2).
		 
		Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
		 
		Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
		 
		Частина перша статті 1257 ЦК України встановлює, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
		 
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.
		 
		Статтею 203 ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.
		 
		Недійсними є заповіти: 
		1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 
		3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).
		 
		У позовній заяві ОСОБА_4, посилаючись на статтю 225 ЦК України, просив визнати спірний заповіт недійсним.
		 
		Так, у частині першій статті 225 ЦК України визначено, що правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
		 
		У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. 
		 
		Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд призначає судово-психіатричну експертизу.
		Розгляд вимог про визнання правочину недійсним з цих підстав здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так й інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент його укладення сторона не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, 06 квітня 2016 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області у справі було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_7 (а. с. 83 т.1).
		Відповідно до висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від                        07 липня 2016 року № 187, проведеної судово-психіатричним експертним відділенням КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Словянська», ОСОБА_7,                  1947року народження, на момент складання заповіту на ім'я ОСОБА_5,                         11 вересня 2015 року страждав органічним розладом особистості судинного ґенезу (гіпертонічна хвороба, церебросклероз, наслідки перенесеного інсульту) з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням, який досягає ступеню слабоумства, з наявністю неврологічної симптоматики у вигляді правостороннього геміпареза, моторної та сенсорної афазії. За своїм психічним станом на момент складання заповіту 11 вересня 2015 року він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під час складання заповіту на ім'я ОСОБА_5 ОСОБА_7 не міг давати належну оцінку своїм діям                    (а. с. 92-99 т. 1).
		 
		За клопотанням відповідача, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 листпада 2016 року призначено повторну посмертну судово-психіатрична експертизу, проведення якої було доручено Українському науково-дослідному інституту соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я України.
		 
		Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 08 грудня 2017 року                № 54, виходячи з наявних даних, визначити психічний стан ОСОБА_7 та вирішити питання щодо його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту 11 вересня 2015 року не є можливим (а. с. 135-146 т.2).
		 
		Апеляційний суд з дотриманням вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, на підставі належним чином оцінених висновків судово-психіатричних експертиз у сукупності з іншими дослідженими доказами, зокрема поясненнями свідків, правильно застосувавши положення частини першої статті 225 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції, оскільки під час укладення заповіту від 11 вересня 2015 року ОСОБА_7 за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, не був здатний оцінювати наслідки власних дій, пов'язаних з укладенням заповіту.
		 
		Доводи касаційної скарги були предметом дослідження й оцінки, які апеляційним судом обґрунтовано спростовані, та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		За вказаних обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанцій, оскільки таке є законним та обґрунтованим, постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі
		колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2018 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                  А. О. Лесько 
		 
		С. Ю.Мартєв 
		 
		С. П.Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...