Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/19314/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 61-25114ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		24 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/19314/13-ц
		провадження № 61-25114св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О.,  Мартєва С. Ю.,  Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач) 
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва                                  від 25 червня 2014 року у складі суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А.,                   Саліхова В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2, 
		відповідач - ОСОБА_1,
		третя особа - публічне акціонерне товариство «Київенерго»,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до                ОСОБА_1, третя особа - публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»), про стягнення коштів за спожиту електроенергію.
		Позовна заява мотивована тим, що вона є власником 81/100 частки квартири АДРЕСА_1, що складається з трьох жилих кімнат із чотирьох, які є в даній квартирі, відповідач ОСОБА_1 є власником 19/100 частки квартири, що складається з однієї кімнати, та має окремий рахунок із оплати за комунальні послуги. На всю квартиру встановлено один лічильник електричної енергії, який оформлений на її ім'я. Відповідач проживає в квартирі з 2005 року, користується електричною енергією, але оплату здійснює не у повному обсязі. Згідно її розрахунку відповідач має сплатити їй 1 495 грн 13 коп. за спожиту нею електроенергію згідно з визначеною ними часткою ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат за комунальні послуги за період з 01 січня 2006 року по 01 березня 2014 року у розмірі 1/3 від загальної суми.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року  відмовлено в задоволенні позову. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в квартирі є кілька власників, сторони мають здійснювати оплату за електропостачання за спільною домовленістю, або мають встановити окремі лічильники. Встановлені позивачем відповідачу розміри оплат за спожиту електричну енергію та розрахунки не можуть бути розцінені як відповідні порядки оплат, які вправі встановлювати лише відповідні органи або самі сторони за спільною домовленістю.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2                1495 грн 13 коп. за спожиту електроенергію. 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, крім того, судом було неправильно застосовано норми матеріального права та надано неналежну оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи. Також, апеляційний суд дійшов висновку про наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовленості про порядок та розмір сплати за спожиту електроенергію у відповідних частках, підтвердженням є те, що з січня 2014 року ОСОБА_1 сплачує саме 1/3 частину нарахованих сум із оплати за електроенергію. Вказані обставини визнала, зазначивши, що дійсно сплачує 1/3 частину сум за спожиту електроенергію. Крім того, апеляційний суд виходив із того, що згідно з розрахунком позивача за спожиту електроенергію за період з 01 січня                           2006 року по 01 березня 2014 року ОСОБА_1 має заборгованість  за спожиту електроенергію у розмірі  1 495 грн 13 коп., а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаний період. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У липні 2014 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не  враховані положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, а також зроблений суперечливий висновок про наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Судом помилково застосовано у спірних правовідносинах положення статей 228, 258 ЦК України, статті 10 ЦПК України, статті 10 Житлового Кодексу Української РСР, пункту 10 Правил користування житловими приміщеннями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, а також норм процесуального права в контексті порушення порядку дослідження доказів, що й призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Потужність побутових приладів відповідача в десять разів менша, ніж потужність її приладів, тому вона має сплачувати за електроенергію 1/10 частку вартості цих послуг. Крім того, апеляційний суд стягнув заборгованість за вісім років без урахування строків позовної давності. 
		(2) Позиція позивача
		У серпні 2014 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. 
		11 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення. 
		 
		Суди установили, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової вдасності ОСОБА_2 (81/100 частка) та ОСОБА_1 (19/100). 
		Відповідно до довідки форми № 3, виданої 23 квітня 2013 року ЖРЕО415, в квартирі АДРЕСА_2, яка складається з  чотирьох кімнат, зареєстровано в загальному сім осіб, серед яких: позивач ОСОБА_2, її дочка, два сина та два онуки - в трьох кімнатах, які становлять 81/100 квартири, які належать ОСОБА_2 на праві власності; ОСОБА_1 - в одній кімнаті 9,9 кв. м, яка є її власністю.
		Сторони здійснюють оплату за житлово-комунальні послуги за окремими рахунками. Використання та оплата електроенергії здійснюється сторонами за одним лічильником. Договір про користування електричною енергією оформлений на ім'я ОСОБА_2, номер договору 10468020714.
		Згідно з частиною другою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. 
		Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
		Статтею 360 ЦК України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
		За змістом пункту 10 Правил користування житловими приміщеннями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, мешканці  квартири,  в  якій  проживає   два   і   більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за  узгодженням  порядок  використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за  узгодженням  загальні  витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі  коли  між  мешканцями  квартири  відсутня  згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при  загальному  лічильнику -  пропорційно потужності     побутового    електричного    обладнання    кожного співвласника, наймача (орендаря). 
		Звертаючись до суду з позовом,  ОСОБА_2 посилалась на те, що у неї з ОСОБА_1 існувала домовленість щодо оплати за житлово-комунальні послуги, відповідно до якої вона мала сплачувати 2/3 частину, а                           ОСОБА_1 - 1/3 частину всіх платежів. 
		В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що підтвердженням існуючих між ними домовленостей щодо частки кожної сторони у сплаті платежів за спожиту електроенергію є той факт, що з січня 2014 року                   ОСОБА_1 сплачує саме 1/3 частину нарахованих сум із оплати за електроенергію. Відповідач ОСОБА_1 вказані обставини визнала, зазначивши, що дійсно сплачує 1/3 частину сум за спожиту електроенергію.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
		Таким чином, факт наявності між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згоди щодо оплати за спожиту електроенергію у відповідних частках є доведеним, а тому доводи касаційної скарги щодо потужності побутових приладів у квартирі є безпідставними, оскільки плата за електроенергію розподіляється пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника у разі  відсутності між  мешканцями  квартири  згоди щодо оплати житлово-комунальних послуг. 
		Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд дійшов суперечливого висновку про наявність заборгованості відповідача, є безпідставними, оскільки в тексті мотивувальної частини рішення апеляційного суду м. Києва                             від 25 червня 2014 року допущено описку. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2014 року виправлено описку в рішенні апеляційного суду            м. Києва від 25 червня 2014 року, а саме: в абзаці вісімнадцятому мотивувальної частини ухвалено читати: «за 2006 рік всього було сплачено                   149 грн 21 коп., з яких ОСОБА_1 - 27 грн 36 коп., за 2007 рік всього було сплачено 413 грн 02 коп., ОСОБА_1 - 96 грн 28 коп., за 2008 рік всього було сплачено 539 грн 47 коп., ОСОБА_1 - 89 грн 88 коп., за 2009 рік всього було сплачено 2 100 грн 00 коп., ОСОБА_1 - 329 грн 56 коп., за 2010 рік всього було сплачено 1148 грн 00 коп., ОСОБА_1 -                                     226 грн 04 коп., за 2011 рік всього сплачено 1 272 грн 00 коп.,                             ОСОБА_1 - 273 грн 04 коп., за 2012 рік всього сплачено                              1 979 грн 20 коп., з них ОСОБА_1 - 323 грн 14 коп., за 2013 рік всього сплачено 1 498 грн 63 коп., ОСОБА_1 - 274 грн 25 коп., за 2014 рік всього було сплачено 436 грн 99 коп., з них ОСОБА_1 - 43 грн 65 коп. Всього, розмір заборгованості у ОСОБА_1 за спожиту нею електроенергію за період з 01 січня 2006 року по 01 березня 2014 року становить                                       1 495 грн 13 коп.».
		Щодо посилань у касаційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності, необхідно зазначити, що відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		За загальним правилом заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
		При цьому законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності.
		Разом з тим, відповідач ні усно, ні у письмовому порядку про сплив позовної давності не заявляла під час розгляду справи в суді першої інстанції. 
		Таким чином, доводи, наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1, не спростовують висновку суду і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм  матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо задоволення позову, а тому касаційна скарга залишається без задоволення, а судове рішення - без змін. 
		 
		Керуючись статтями  410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                           В. С. Висоцька
		 
		Судді:                                                                       А. О. Лесько
		 
		                                                                                  С.Ю. Мартєв
		 
		                                                                             В. В. Пророк
		 
		                                                                    С. П.Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...