Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7082/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2019. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А
		про забезпечення адміністративного  позову 
		 24 квітня 2019 року                              м. Київ                                        № 640/7082/19 
		Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі
		за позовомПочаївської Свято-Успенської Лаври доМіністерства культури Українипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Почаївська Свято-Успенська Лавра (47025, Тернопільська область, Кременецький район, місто Почаїв, вул.  Возз'єднання, буд. 8, код ЄДРПОУ 14035189) з позовом до Міністерства культури України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19, код ЄДРПОУ 37535703), в якому просить:
		- визнати протиправним і скасувати Наказ Міністерства культури України №37 від 25.01.2019 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
		- визнати протиправними дії Міністерства культури України щодо проведення релігієзнавчої експертизи щодо встановлення Переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої та восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
		- визнати протиправними дії Міністерства культури України в частині розміщення на офіційному сайті Міністерства культури України та в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» інформації щодо включення Почаївської Свято-Успенської Лаври (в переліку «Почаївська Успенська Лавра УПЦ) до Переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частини сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
		- зобов'язати Міністерство культури України відкликати, розміщену на офіційному сайті Міністерства культури України та в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» інформацію про включення Почаївської Свято-Успенської Лаври (в переліку «Почаївська Успенська Лавра УПЦ) до Переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
		Разом з позовною заявою через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян  від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
		- зупинення дії Наказу Міністерства культури України №37 від 25.01.2019 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
		- зупинення дії релігієзнавчої експертизи щодо встановлення Переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої та восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», проведена Міністерством культури України в частині, що стосується Почаївської Свято-Успенської Лаври;
		- зупинення дії оголошення розміщеного на офіційному сайті Міністерства культури України та в офіційному виданні «Урядовий кур'єр», в частині включення Почаївської Свято-Успенської Лаври (в переліку «Почаївська Успенська Лавра УПЦ) до Переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»;
		- заборони всім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вчиняти будь-які реєстраційні дії/приймати будь-які рішення щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-яких змін стосовно найменування юридичної особи Почаївської Свято-Успенської Лаври.
		В обґрунтування клопотання представник позивач покликався на те, що невжиття заходів забезпечення відносно наказу Міністерства культури України №37 від 25.01.2019 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», проведеної Міністерством культури України релігієзнавчої експертизи щодо встановлення Переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої та восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», та публікації Міністерства культури України, розміщену на офіційному сайті Міністерства культури України та в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» інформацію про включення Почаївеької Свято-Уепенської Лаври (в переліку «Почаївська Успенська Лавра УПЦ) до Переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» може призвести вже 26.04.2019 до невідворотних та негативних наслідків для позивача таких як: втрата чинності у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об'єднання), а відтак фактично втрати правоздатності та дієздатності позивача як юридичної особи.
		За таких обставин, у разі невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті, навіть у випадку відновлення правового становища, ефективний захист прав та інтересів позивача стане неможливим, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача у вигляді проведення реєстраційних дій, внаслідок яких у позивача буде відсутнє найменування як юридичної особи.
		Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
		У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк
		Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
		Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленого клопотання, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.
		Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Розглядаючи та вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.
		Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
		В той же час, суд враховує, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
		У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.
		Зважаючи на викладене у сукупності, а також те, що правомірність оскаржуваних рішень та дій буде встановлюватися судом в межах даної адміністративної справи, суд дійшов висновку, що виконання останніх до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, створює очевидну небезпеку істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, та, відповідно, ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
		При вирішенні даної заяви щодо забезпечення адміністративного позову, суд також дійшов висновку, що застосуванням заходів забезпечення позовів не буде завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зазначеним у заяві позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		Позивачем в обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову наведено достатніх аргументів, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
		Судом встановлено, що 26.12.2018 набрав чинності Закон України № 2662-VIII «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об'єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об'єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України».
		Вказаним Законом визначені 3 ознаки, при наявності однієї з яких релігійна організація (об'єднання), що зареєстрована в Україні, зобов'язана у своїй повній назві, зазначеній у її статуті (положенні), відображати належність до релігійної організації (об'єднання) Російської Федерації, до якої вона входить.
		Перехідними і прикінцевими положеннями вказаного Закону (пункт 2, 3 Розділу II) доручено Міністерству культури України провести релігієзнавчу експертизу зареєстрованих статутів релігійних організацій (об'єднань) для виявлення цих ознак. Встановлено строк проведення експертизи - 1 місяць з дня набрання чинності цим Законом.
		Також передбачено, що у разі виявлення цих ознак Міністерство культури України публічно через офіційне видання «Урядовий кур'єр» та письмово інформує відповідні релігійні організації (об'єднання), про необхідність у строк не пізніше трьох місяців внести до свого статуту (положення) передбачені законом зміни та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку.
		Законом також визначено, що у разі, якщо протягом чотирьох місяців (для релігійних громад - дев'яти місяців) з дня набрання чинності Законом про перейменування, тобто з 26.12.2018, релігійна організація (об'єднання) не внесла передбачених законом змін та не подала відповідні зміни на реєстрацію, статут (положення) такої релігійної організації (об'єднання) втрачає чинність у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об'єднання).
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 25.01.2019 Міністерство культури України видало наказ № 37 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», яким наказано Департаменту у справах релігій та національностей провести релігієзнавчу експертизу, забезпечити публічно через офіційне видання «Урядовий кур'єр" та письмово інформування релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під визначені законодавцем ознаки.
		26 січня 2019 року на Інтернет-сайті газети «Урядовий кур'єр» (https://ukiirier.gov.ua/uk/articles/perelik-religijnih-organizacij-yakim-potribno-vnes/) розміщено оголошення Міністерства культури України про перелік релігійних організацій, яким потрібно внести зміни до статуту. До вказаного Переліку внесена Почаївська Успенська Лавра УПЦ, адреса - 47025, Тернопільська область, Кременецький район, місто Почаїв, вул.    Возз'єднання, 8 (п. 166 розділу «Монастирі»). 
		25 березня 2019 року позивач отримав від Міністерства культури України лист №1326/18-2/13-19 від 22.02.2019, згідно якого відповідач повідомив «Почаївську Успенську Лавру УПЦ» про те, що остання підпадає під дію частин 7 та 8 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Також, рекомендовано у строк не пізніше трьох місяців внести до статуту (положення) релігійної організації зміни, передбачені частиною сьомою статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та подати їх на реєстрацію у встановленому порядку.
		Отже, враховуючи дату публікації Міністерством культури оголошення про перелік релігійних організацій, яким потрібно внести зміни до статуту (26.01.2019) указаний строк спливає 26.04.2019.
		Згідно положень статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
		Положення статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлює вимоги до найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
		Окрім цього, положення ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України закріплюють те, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
		Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено те, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
		Системний аналіз указаних положень чинного законодавства свідчить про те, що юридична особа не може існувати без назви (найменування), втрата чинності у частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації (об'єднання) означає ніщо інше як відсутність найменування у релігійної організації (об'єднання) як юридичної особи, а відтак невідповідність її установчих документів вимогам чинного законодавства, що призведе до втрати нею своєї правоздатності та дієздатності.
		Також, статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» закріплює заходи, що вживаються суб'єктом державної реєстрації та державним реєстратором у разі виявлення порушення законодавства, у тому числі у разі виявлення державним реєстратором невідповідності законодавству проведеної реєстраційної дії державний реєстратор зобов'язаний повідомити про це юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, або фізичну особу-підприємця, стосовно яких проведено реєстраційну дію, для подачі державному реєстратору документів, передбачених цим Законом, або звернення до суду для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень.
		А тому суд приходить до висновку, що оскільки оскаржуване рішення може вплинути на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі, а саме суд вважає достатнім для захисту прав та законних інтересів позивача забезпечити позов шляхом заборони всім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вчиняти будь-які реєстраційні дії/приймати будь-які рішення щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-яких змін стосовно найменування юридичної особи Почаївської Свято-Успенської Лаври.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
		У випадку, якщо особа має намір звернутися до суду з немайновою вимогою, судам необхідно застосовувати та досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Крім того, об'єднана палата дійшла висновку, що в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
		Окремо, суд зауважує, що не висловлює думку щодо законності чи правомірності спірного Наказу Міністерства культури України №37 від 25.01.2019 «Про затвердження релігієзнавчої експертизи щодо встановлення переліку релігійних організацій (об'єднань), які підпадають під дію норм частин сьомої і восьмої статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не має визначального впливу на рішення, яке згодом може бути ухвалено у зв'язку з оскарженням відповідного рішення.
		Враховуючи вищевикладені обставини справи та положення законодавства, керуючись ст.ст. 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		У Х В А Л И В:
		1. Заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №640/7082/19 - задовольнити частково.
		2. До моменту набрання законної сили судовим рішенням у даній справі заборонити всім державним реєстраторам у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», вчиняти будь-які реєстраційні дії/приймати будь-які рішення щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-яких змін стосовно найменування юридичної особи Почаївської Свято-Успенської Лаври.
		3. Ухвалу направити для виконання сторонам у справі.
		4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Дана ухвала може бути пред'явлена до виконання у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», у строк до 24 квітня 2022 року.
		5. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є Почаївська Свято-Успенська Лавра (47025, Тернопільська область, Кременецький район, місто Почаїв, вул.      Возз'єднання, буд. 8, код ЄДРПОУ 14035189), а боржником - всі державні реєстратори у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
		6. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		7. Ухвала діє до закінчення розгляду справи по суті та набрання рішенням у справі законної сили.
		 
		Згідно з частиною восьмою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 297 Кодексу адміністративного судочинства України).
		 
		Суддя                                                                                      Н.Г. Вєкуа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...