Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/1199/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 26.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2019.
Дата набрання законної сили: 03.09.2019
Результат оскарження 03.09.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено ухвалу місцевого суду в справі про банкрутство без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000, 
		тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
		______________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		У Х В А Л А
		 
		            18 квітня 2019 року                                                 Справа № 923/1199/16
		Господарський суд Херсонської області у складі судді  Пригузи П.Д.  за участі секретаря Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу відокремленого провадження   
		за позовом: Ліквідатора ФОП ОСОБА_1 арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича, АДРЕСА_2, 
		до: відповідача-1: ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_3,
		до відповідача-2: ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_3,
		третя особа-1: Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Диадема-Консалтинг", ідентифікаційний код 21278751, вул. Потьомкінська (К.Маркса), буд. 88 м. Херсон,
		третя особа-2: Приватне підприємство "Виробнича компанія "Акватаврія", ідентифікаційний код 37744397, АДРЕСА_3,
		про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні,
		в межах справи про банкрутство порушеної
		за заявою: Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, м. Херсон,
		до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,  
		за участю представників сторін:  
		від позивача: ліквідатора - арбітражний  керуючий Дудкін Р.А.;
		представників сторін:
		від відповідача-1: ОСОБА_6, ордер серія ХС № 113399 виданий 08.06.2018;
		від відповідача-2: ОСОБА_6, ордер серія ХС № 56489, договір про надання правової допомоги від 20.11.2017;
		від третіх осіб: не з'явилися;
		від кредитора: ГУ ДФС у Херсонській області - Кромп О.П., довіреність  
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Справа про банкрутство порушена ухвалою господарського суду від 06.12.2016.
		Постановою Господарського суду Херсонської області від 17.01.2017 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича.
		Ухвалою від 16.05.2018 суд прийняв позовну заяву ліквідатора та відкрив провадження у справі, встановив розглядати заяву про виділення частки у спільному майні за правилами загального позовного провадження, розглядати позовні вимоги у межах справи про банкрутство № 923/1199/16, у відокремленому провадженні за правилами позовного провадження, вжив заходи щодо забезпечення позову, витребував від учасників справи та інших осіб заяви по суті справи, певні відомості та докази.
		З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог під час підготовчого провадження ліквідатор просить суд задовольнити такі вимоги до відповідачів:
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 500000,00 гривень грошової компенсації - частки в статутному капіталі Приватного підприємства "Виробнича компанія "Акватаврія" (ідентифікаційний код 37744397).
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3700000,00 гривень грошової компенсації частки в статутному капітал Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Диадема-Консалтинг".
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 459527,96 гривень грошової компенсації частки майна Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Диадема-Консалтинг" (ідентифікаційний код 21278751).
		Позовні вимоги обґрунтовуються такими обставинами. При виконанні повноважень, визначених статтею 41 Закону про банкрутство, в рамках дослідження фінансово-майнового стану фізичної особи-підприємця ліквідатором виявлено майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3, про виділення частки якого ліквідатором заявлено позовні вимоги.
		Ліквідатор просив звільнити його від сплати судового збору у розмірі 69 888,40 гривень за подання заяви (з врахуванням уточнення та доповнення) про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні.
		Ухвалою від 16.05.2018 про забезпечення позову суд звільнив ліквідатора від сплати судового збору, мотиви якого вказані у відповідному судовому рішенні (ухвалі) через відсутність коштів у ліквідаційній масі (том 1 а.с. 67-68). Звільняючи заявника від сплати судового збору суд враховує правовий висновок, викладений в Постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 761/37931/16-ц (провадження № 61-8125св18) - "Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 111, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року)."
		 
		І) Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
		1.1. Стислий виклад позиції позивача.
		Ліквідатор зазначає, що ним виявлено факт перебування у шлюбі боржника ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 про що здійснено актовий запис № 865 від 12.10.1990 року та видано свідоцтво серії НОМЕР_17 від 12.10.1990 року.
		Архівом Херсонського міського суду Херсонської області на запит ліквідатора було надано рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 05.12.2013 у справі № 668/14394/13-11 відповідно до якого розірвано шлюб, зареєстрований 12.10.1990р. міським відділом РАГС управління юстиції м. Херсона, актовий запис № 865, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
		Згідно статті 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
		Ліквідатором встановлено, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.02.2014 ОСОБА_3 належать об'єкти нерухомого майна, право власності на які виникли  на підставі ухвали Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц.
		Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 17.11.2014 у справі № 22ц-791/2828/2014 переглянуто в апеляційному порядку ухвалу Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц та залишено в силі.
		Зазначеною ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, за умовами якої ОСОБА_3 виділяється із спільного сумісного майна та визнається за нею право власності на:
		- земельну ділянку, площею 0,0478 га, вартістю 167 429,00 грн., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_18;
		- нежилі приміщення першого поверху (літ. В) загальною площею 42,3 кв.м, вартістю 60 932 грн., які розташовані за адресою: АДРЕСА_5;
		- квартиру АДРЕСА_1;
		- земельна ділянка, площею 0,0578 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_19
		- житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3;
		- магазин павільйонного типу, площею 36 кв.м., який розташовано за адресою: АДРЕСА_7;
		- автомобіль марки ГАЗ 33021, реєстр. № НОМЕР_3, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_20;
		- автомобіль марки ГАЗ 33021, реєстр. № НОМЕР_4, 2000 року випуску, номер шасі НОМЕР_21;
		- автомобіль марки ГАЗ 33022, реєстр. № НОМЕР_5, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_22;
		- автомобіль марки Mersedes-Benz Sprinter 411 СDІ реєстр НОМЕР_23, 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_24;
		- автомобіль марки ГАЗ 3302, реєстр. № НОМЕР_7, 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_25;
		- автомобіль марки ІVЕСО Тиrbodaily, реєстр. № НОМЕР_8, 1996 року випуску, номер шасі НОМЕР_26;
		- автомобіль марки ВМW 520і, реєстр. № НОМЕР_9, 2003 року випуску, номер кузову НОМЕР_27;
		- автомобіль марки Нипdаі SantaFe, реєстр. № НОМЕР_10, 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_28;
		- автомобіль марки Mersedes-Benz Аtеgо, реєстр. № НОМЕР_11, 2004 року випуску, номер шасі НОМЕР_29;
		- автомобіль марки Mitsubishi Canter, реєстр. № НОМЕР_12, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_30;
		- автомобіль марки ІVЕСО МL, реєстр. № НОМЕР_13, 2003 року випуску, номер шасі НОМЕР_31.
		В свою чергу за умовами мирової угоди про поділ майна подружжя, ОСОБА_3 сплачується ОСОБА_1 компенсацію за його частку в спільному сумісному майні у розмірі 200 000,00 грн. в термін не більше ніж 1 місяць з дня набрання чинності ухвали Суворовського районного суду міста Херсона по цій справі про затвердження мирової угоди.
		Таким чином, з вищезазначеного слідує, що з 05.12.2013 за відповідним рішенням суду припинено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, та згідно мирової угоди затвердженої відповідною ухвалою суду 16.12.2013 колишнє подружжя здійснило поділ набутого за час шлюбу спільного сумісного майна.
		Ліквідатор стверджує, що при поділі спільного сумісного майна за мировою угодою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не враховано іншого майна, яке було набуто ними за час шлюбу, та залишилося не поділеним між подружжям.
		Так, ліквідатором встановлено, що станом на 05.12.2013 (дата розірвання шлюбу) ОСОБА_3 була засновником (учасником) Приватного підприємства "Виробнича компанія "Акватаврія" (ідентифікаційний код 37744397). Розмір статутного капіталу: 1 000 000,00 грн., дата державної реєстрації 06.07.2011 року, місцезнаходження: АДРЕСА_3.
		Разом з тим, станом на 05.12.2013 (дата розірвання шлюбу) ОСОБА_1 був одноосібним засновником (учасником) Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Диадема-Консалтинг" (ідентифікаційний код 21278751), розмір статутного капіталу 7 400 000,00 грн.; місцезнаходження: вул. Шевченко, 24-А, м. Херсон, 73013. Дата реєстрації 19.11.2001, вул. К.Маркса (нині - Потьомкінська), буд. 88, м. Херсон.
		Станом на 05.05.2018р. засновником (учасником) як ПП "ВКФ "Диадема- Консалтинг", так і ПП "ВК "Акватаврія" є ОСОБА_3, однак данні щодо розподілу часток, що являє собою внесок до статутного капіталу зазначених юридичних осіб, в спільному майні відсутні та умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 16.12.2013 у справі № 668/15601/13-ц не передбачені.
		Таким чином, ліквідатор вважає, що боржник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають спільну сумісну власність, а саме частки в статутних капіталах ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" (статутний капітал - 7 400 000,00 грн.) та ПП "ВК "Акватаврія" (статутний капітал - 1 000 000,00 гри.), які є не розподіленими, і така частка має бути виділена із спільного майна з метою задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 у справі про банкрутство № 923/1199/16.
		Ліквідатор стверджує, що відповідачами розірвано шлюб та здійснено поділ спільного майна з метою уникнути відповідальності ОСОБА_1 за результати своєї підприємницької діяльності у 2012-2013 роки, а саме несплату податків і зборів, що передбачені законодавством і були виявлені податковим органом.
		Також, ліквідатор звертає увагу суду, що за результатами здійсненої податковим органом документальної перевірки (акт перевірки від 18.06.2014) були виявлені порушення податкового законодавства вчинені банкрутом ОСОБА_1 в період з березня 2013 по липень липень 2013 року, що потягло несплату боржником податків.
		Таким чином, ліквідатор стверджує, що подружжя ОСОБА_1 у грудні 2013 року передбачили негативні наслідки відносно зареєстрованого на ОСОБА_1 майна,  які могли настати у зв'язку з допущеними боржником порушеннями під час ведення підприємницької діяльності.
		Тому, на думку ліквідатора, є очевидним, що всі вищезазначені дії по розлученню, поділу майна подружжя та позбавлення ОСОБА_1 прав на майно відбулися після виникнення боргу перед Державним бюджетом України, що може свідчити лише про одне - вжиття заходів по ухиленню від виконання зобов'язань перед Державою.
		Вищезазначені обставини вказують на умисне та свідоме ухилення подружжям ОСОБА_1 від фактичного виконання боргових зобов'язань, що виникли у чоловіка ОСОБА_1, та приховування активів, оскільки подружжя передбачало негативні наслідки у випадку звернення стягнення на це майно.
		Подальший перехід прав власності на належні ОСОБА_1 майнові активи без належної компенсації мало єдину мету - ведення в оману кредиторів з метою їх збереження за заінтересованою особою - дружиною ОСОБА_3.
		Такі дії ОСОБА_1 можна розцінювати лише як ухилення від сплати податків та доведення суб'єкта господарювання до банкрутства.
		Право вимоги ліквідатор обґрунтовує наступними нормами законодавства.
		Статтею 1 Закону про банкрутство дано визначення боржника - це юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності.
		Згідно статті 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
		Відповідно до статті 91 Закону про банкрутство продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Статтею 52 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа- підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
		Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (ч.І статті 51, п.6 ч.І статті 92 Конституції України).
		Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного кодексу України (далі - СК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		 
		1.2. Стислий виклад заперечень відповідачів. 
		Відповідач ОСОБА_3 у відзиві, підписаному її представником, наданому до справи, погоджується з частиною наведених позивачем обставин, а саме: часу укладення та розірвання шлюбу, факту події поділу спільного майна вказаним судовим рішенням, що ОСОБА_1 на час розірвання шлюбу був засновником ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг", а вона була та є засновником ПП "ВК "Акватаврія".
		З іншими обставинами ОСОБА_3 не погоджується, оскільки наведені позивачем обставини, на її думку, не відповідають дійсним обставинам та характеру правовідносин, що склались між сторонами, вважають, що підстави, які спонукали подружжя до поділу спільного майна не мають юридичного значення при розгляді цієї справи, виходячи з наступного. 
		Представник відповідачки зазначає, що Постановою Верховного суду України від 06 лютого 2018 року по справі № 394/1155/14-ц (провадження №61-2620св18), на яку посилається у своїй заяві арбітражний керуючий, було встановлено, що в разі передачі подружжям свого спільного сумісного майна до статутного фонду приватного підприємства, заснованого одним із них, майно переходить у приватну власність цього підприємства, а в іншого подружжя право власності на майно (тобто речове право трансформується в право вимоги (зобов'язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя.
		Зазначені заявником норми права та судові прецеденти, як і суть справи стосуються випадків поділу майна подружжя. Однак вважає, що заявником не було прийнято до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Отже, з вимогами про поділ (виділ) спільного майна можна було звернутися до 05.12.2016 року. 
		Втім з вимогами про поділ (виділ) частки у спільному майні арбітражний керуючий звернувся задовго після закінчення строків позовної давності.
		На думку представника відповідача, істотне значення має та обставина, що відповідно заяви від 06.03.2014, ОСОБА_1 передав усі корпоративні права ПП "ВКФ "Диадема-Консалтінг" ОСОБА_3, а остання, відповідно до рішення засновника № 14 від 06.03.2014 прийняла їх в особисту власність. Таким чином, майно (корпоративні права) вибули з власності ОСОБА_1 06 березня 2014 року. Про зазначене свідчить копії вказаних документів, що були отримані в реєстраційній палаті, отже, строки позовної давності минули без поважних причин.
		Заперечуючи проти позовної вимоги ліквідатора про стягнення частки вартості статутного капіталу ПП "ВК "Акватаврія" (статутний капітал - 1 000 000,00 грн.), відповідачем надано до суду довідку про відсутність у юридичної особи ПП "ВК "Акватаврія" будь якого майна. За цих обставин, на думку відповідача, відсутній об'єкт права власності, за рахунок вартості якого можна виділити частку боржника і стягнути її з ОСОБА_3
		На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, застосувати наслідки спливу строків позовної давності до вимог щодо поділу (виділу) частки, яка належить банкруту в спільному майні. 
		 
		1.3. Зміст заперечення ліквідатора на відзив відповідачів.
		На думку ліквідатора, з наведених обставин вбачається, що подружжя ОСОБА_1 у грудні 2013 року передбачили негативні наслідки відносно зареєстрованого на ОСОБА_1 майна, які могли настати у зв'язку з допущеними боржником порушеннями під час ведення підприємницької діяльності.
		Оскільки, всі вищезазначені дії по розлученню, поділу майна подружжя та позбавлення ОСОБА_1 прав на майно відбулися після виникнення боргу перед Державним бюджетом України, що може свідчити лише про одне - вжиття заходів по ухиленню від виконання зобов'язань перед Державою.
		Вищезазначені обставини, на думку заявника вказують на умисне та свідоме ухилення подружжям ОСОБА_1 від фактичного виконання боргових зобов'язань, що виникли у чоловіка ОСОБА_1, та приховування активів, оскільки подружжя передбачало негативні наслідки у випадку звернення стягнення на це майно.
		А тому, перехід прав власності на належні ОСОБА_1 майнові активи без належної компенсації мало єдину мету - ведення в оману кредиторів з метою їх збереження за заінтересованою особою - дружиною ОСОБА_3.
		Такий висновок, на думку ліквідатора, випливає з того факту, що після розлучення ОСОБА_1 й на даний час зареєстрований за адресою місця проживання колишньої дружини ОСОБА_3 по АДРЕСА_3, що підтверджується відомостями з ЄДРПОУ та Єдиного державного демографічного реєстру
		В той же час, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.05.2018 за №       1003942413 (Т-1 а.с.30-40), станом на 05.05.2018 керівником ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" є ОСОБА_1.
		ОСОБА_1 також був керівником ПП "ВКФ "Диадема-Консалтинг" і на час розірвання шлюбу 05.12.2013, що підтверджується витягом з ЄДР від 05.05.2018 за № 1003961478 (Т-1 а.с.19-24).
		Тому на думку ліквідатора, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 продовжують мати спільні підприємницькі інтереси та справи, здійснюють спільну господарську діяльність та управляють спільним майном. Ці обставини, як ліквідатор вважає, вказують, що майнові інтереси ОСОБА_1 не порушувалися, а вчинені відповідачами дії вчинені з умислом на ухилення від виконання зобов'язань за рахунок спільного майна подружжя. Отже, наполягає, що строки давності до цих відносин не можна застосовувати. 
		Ліквідатор підкреслює, що наслідком таких дій є відсутність в ліквідаційній масі ФОП ОСОБА_1 будь-яких майнових активів, за рахунок яких можливо було б задовольнити вимоги податкового органу та, як наслідок, погасити борг перед кредитором -  Державним бюджетом. 
		 
		ІІ.  Мотивувальна частина судового рішення.
		2.1. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
		Стосовно боржника ОСОБА_1 ухвалою Господарського суду Херсонської області від 06.12.2016 року порушено справу про банкрутство № 923/1199/16 за заявою Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, м. Херсон.
		Відповідач ОСОБА_1 згідно інформації з Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області за актовим записом № 865 від 12.10.1990, свідоцтва серії НОМЕР_17 від 12.10.1990 про шлюб уклав шлюб з ОСОБА_3.
		Як встановлено судом, рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 05.12.2013 у справі № 668/14394/13-11 зазначений шлюб, зареєстрований 12.10.1990 міським відділом РАГС управління юстиції м. Херсона, актовий запис № 865, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - розірвано.
		Відповідно до витягу з ЄДР, боржник - ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_3, зареєстрований 15.06.2001 як суб'єкт підприємницької діяльності Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні.
		Відповідно до заяви кредитора боржник не виконував свої грошові зобов'язання, вимоги становлять 1 800 905,41 грн. Грошові вимоги кредитора підтверджені постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 821/248/15-а від 16.02.2015 року, якою з боржника стягнуто 1     791 633,78грн. податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів; та 9 271,63грн. податку на доходи фізичних осіб. На підставі зазначеної постанови виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження з примусового виконання, однак з 2015 року стягнуті судом суми не сплачені.
		Постановою Господарського суду Херсонської області від 17.01.2017 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Дудкіна Р.А.
		Оголошення (повідомлення) про визнання боржника банкрутом оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.01.2017 року.
		Ухвалою господарського суду від 01.06.2017 року затверджено реєстр вимог кредиторів, визнано вимоги кредиторів та визначено поряд порядок їх задоволення: 
		- Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області у сумі 2 577 962. 35 грн., з яких: 34 708, 34 (основний борг) - 1 черга; 1 801 024, 10 грн. (основний борг) - 2 черга; 742 229, 91 грн. - (штраф, пеня) - 3 черга;
		- Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" у сумі 141 635, 34 грн., з яких: 138 325, 87 грн. (основний борг) - 1 черга; 109, 47 грн. (штраф, пеня) - 1 черга;    3200, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга;
		- Державної судової адміністрації України у сумі 3 200, 00 грн. (судовий збір) - 1 черга.  
		При здійсненні своїх повноважень ліквідатором встановлено відсутінсть майнових активів у власності боржника-банкрута, за рахунок яких можна було би задовльнити вимоги кредиторів у справі про банкрутство та покрити витрати ліквідаційної процедури.
		Відповідачами не заперечуються факти щодо порушення боржником вимог податкового законодавства, які встановлено актом перевірки від 18.06.2014 за період з березня по липень 2013 року та підтверджені судовим рішенням - постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 821/248/15-а від 16.02.2015 року, якою з боржника стягнуто 1     791 633,78грн. податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів та 9 271,63грн. податку на доходи фізичних осіб. 
		Відповідачами не заперечуються факти, що ними у грудні 2013 року розірвано шлюб та здійснено поділ спільного майна.
		Відповідачами підтверджується факт, що відповідно до заяви від 06.03.2014 ОСОБА_1 передав усі корпоративні права ПП "ВКФ "Диадема-Консалтінг" ОСОБА_3, а остання, відповідно до рішення засновника № 14 від 06.03.2014 прийняла їх в особисту власність. Вказаний факт зміни засновника юридичної особи підтверджується записом від 06.03.2014 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, згідно Витягу від 08.06.2018 року (том 1 відокремленого провадження, а.с. 96-109). Таким чином, спірне майно (корпоративні права) вибули з власності ОСОБА_1 06.03.2014 року.
		Суд зазначає, що заява ліквідатора прийнята до розгляду ухвалою від 16.05.2018 та відкрито провадження у справі.
		Суд погоджується з твердженнями ліквідатора, що відповідачами здійснено поділ майна з метою уникнути звернення стягнення на майно, що набуте відповідачами за час шлюбу і яке було спільною власністю відповідачів як подружжя.
		Суд зазначає, що боржник ОСОБА_1 після порушення цієї справи про банкрутство продовжує ухилятися від виконання своїх обов'язків як боржник, а також від виконання своїх процесуальних обов'язків як учасник провадження у справі про банкрутство.
		Факт ухиляння боржника ОСОБА_1 від виконання обов'язку передачі майна ліквідатору підтверджується також судовим рішенням (ухвалою) у цій справі від  01.06.2017 року, яким задоволено клопотання ліквідатора, вилучено від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  та передати ліквідатору майна ФОП ОСОБА_1, а саме: автомобіль HYUNDAI SANTA FE, 2012 року випуску, номер державної реєстрації НОМЕР_10, кузов НОМЕР_28, реєстраційні документи на автомобіль та ключі від вказаного автомобіля. Це судове рішення боржником до цього часу не виконано.
		В той же час, суд погоджується із запереченнями відповідачів, що для захисту прав кредиторів шляхом виділу частки боржника із спільного майна заявником пропущені строки позовної давності, оскільки про здійснення боржником ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дій стосовно поділу в грудні 2013 року спільного майна, а також про факт передачі ОСОБА_1 і державної реєстрації 06.03.2014 усіх корпоративних прав ПП "ВКФ "Диадема-Консалтінг" на нового єдиного власника - ОСОБА_3, кредитор Херсонська ОДПІ міг довідатися від дня відповідної державної реєстрації відомостей.
		Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Згідно ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 
		Отже, вимоги ліквідатора стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 700 000,00 гривень грошової компенсації частки в статутному капітал, а також 459 527,96 гривень грошової компенсації частки майна Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Диадема-Консалтинг" - не підлягають задоволенню.
		В той же час, судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 1 відокремленого провадження а.с. 25-29) станом на 05.12.2013 на день розірвання шлюбу між відповідачами, до ЄДР внесено інформацію про юридичну особу Приватне підприємство «Виробнича компанія «АКВАТАВРІЯ», засновником якої є ОСОБА_3, дата реєстрації 06.07.2011, статутний капітал - 1 000 000,00 грн.
		Ухвалою суду від 31.07.2018 господарським судом витребувано від Приватного підприємства «Виробнича компанія «Акватаврія» відомості про балансову вартість майнових активів станом на 05.12.2013, відомості про фактичне формування статутного фонду підприєстсва, а також відомості про балансову вартість майнових активів станом на 14.05.2018 року.
		Приватним підприємством «Виробнича компанія «Акватаврія» за підписом керівника ОСОБА_3 надано до суду довідку від 04.09.2018 за № 2, відповідно до якої зазначено про відсутність витребуваної судом інформації, відомостей про балансову вартість майнових активів підприємства суду не надано.
		Отже, відповідачами поставлено під сумнів дані Єдиного державного реєстру щодо статутного капіталу юридичної особи - Приватним підприємством «Виробнича компанія «Акватаврія».
		Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 74 ГПК України визначено обов'язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 
		Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено статус відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
		Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
		Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.12.2013 на день розірвання шлюбу між відповідачами, до ЄДР внесено інформацію про юридичну особу Приватне підприємство «Виробнича компанія «АКВАТАВРІЯ», засновником якої є ОСОБА_3, дата реєстрації 06.07.2011, статутний капітал - 1 000 000,00 гривень.
		Відповідно до приписів ст. 63 Господарського кодексу України визначено види та організаційні форми підприємств. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).
		Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. 
		Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут тощо. Унітарними є підприємства, зокрема, що засновані на приватній власності засновника. 
		Згідно приписів ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що Приватне підприємство «Виробнича компанія «АКВАТАВРІЯ» є унітарним підприємством, засновником якого є ОСОБА_3, дата реєстрації 06.07.2011, статутний капітал - 1 000 000,00 гривень, який відображає майно підприємства.
		Оскільки статутний капітал зазначеної юридичної особи є сформованим, а юридична особа Приватне підприємство «Виробнича компанія «АКВАТАВРІЯ» зареєстрована під час шлюбу відповідачів, майно цього підприємства є спільною часткою відповідачів.
		Суд доходить висновку, що в цій частині, а саме щодо  стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 500 000,00 гривень грошової компенсації - частки в статутному капіталі Приватного підприємства «Виробнича компанія «Акватаврія» підлягає задоволенню.
		Отже, суд відхиляє доводи відповідачів та їх представника щодо відсутності у юридичної особи активів для виділення частки, оскільки ці доводи спростовані наведеними та дослідженими судом доказами. 
		 
		2.2.  Норми права, які належить застосувати до правовідносин.
		Статтею 1 Закону про банкрутство дано визначення боржника - це юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності.
		Згідно статті 42 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
		Відповідно до ч. 10 статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» продажу підлягає все майно фізичної особи, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Згідно ч. 1 статті 61 Сімейного кодексу України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
		Частиною 1 статті 68 Сімейного кодексу України, визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. 
		Відповідно до ст.  69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. 
		Згідно з нормами ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 
		Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України визначено способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
		За приписами ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. 
		Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. 
		Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. 
		Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
		Відповідно до приписів ч. 6 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено джерела формування ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів. Так, ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.
		Згідно ч. 7 ст. 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор відкриває спеціальний банківський рахунок, на який зараховуються кошти, отримані від продажу майна банкрута, та здійснюються розрахунки з кредиторами банкрута.
		 
		2.3. Розподіл судових витрат.
		За результатами розгляду справи суд покладає судові витрати на відповідача ОСОБА_3 пропорційно задоволеним вимогам.
		Керуючись статтями 40, 42, 91, 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статтями 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		п о с т а н о в и в: 
		 
		1. Заяву ліквідатора Дудкіна Романа Анатолійовича про виділення частки, яка належить банкруту в спільному майні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_32, виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 25.12.1997 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_3,) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_3,) 500 000,00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) гривень грошової компенсації частки у спільному майні. 
		Стягнуті кошти зарахувати на спеціальний банківський рахунок ліквідатора - арбітражного керуючого Дудкіна Романа Анатолійовича (свідоцтво № 865 від 24.04.2013, АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_16).
		 
		3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		 
		4. Судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
		 
		5. Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серія НОМЕР_32, виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 25.12.1997 року; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_3,) на користь Державного бюджету України (р/р 31211256026001, Одержувач - ГУК у м. Києві/м. Київ//22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783, назва банку: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998) код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 7500,00 (сім тисяч п'ятсот гривень 00 копійок). 
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, але може бути оскаржена . 
		Згідно  з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту. 
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
		 
		Повний текст ухвали складено та підписано                                26.04.2019
		 
		          
		 
		          Суддя                                                                                             П.Д. Пригуза

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...