Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/96/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: 61-12605ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		24 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 279/96/17
		провадження № 61-12605св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1,
		відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо ОСОБА_2 про відшкодування збитків. 
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 09 січня       2016 року на перехресті вулиць Грушевського та Красіна в місті Коростені Житомирської області з вини водія ОСОБА_2, який керував належним ОСОБА_3  на праві власності автомобілем марки ВАЗ-21070, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_4, сталася дорожньо-транспортна пригода  (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль НОМЕР_1. Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області  від 05 лютого 2016 року          ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ НАСК «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5130394. Матеріальний збиток, завданий їй в результаті пошкодження її автомобіля при ДТП, з урахування фізичного зносу, складає 60 118 грн 88 коп. ПрАТ НАСК «Оранта» виплатило їй 18 272 грн 48 коп. страхового відшкодування. Зазначена сума не покриває вартість відновлювального ремонту, у зв'язку з чим просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 41 846 грн 40 коп., тобто різницю між розміром матеріального збитку та виплаченим страховим відшкодуванням          (60 118 грн 88 коп. - 18 272 грн 48 коп.). Також діями відповідача їй завдана моральна шкода в розмірі 1 500 грн, яку просила відшкодувати.
		 
		Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 червня 2017 року до участі у справі як співвідповідача залучено ПрАТ НАСК «Оранта». 
		 
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                                  від 14 листопада 2017 року у складі судді Волкової Н. Я. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що здійснені позивачем фактичні витрати на проведення ремонту не можуть бути прийняті до уваги, оскільки докази, які підтверджують їх понесення (звіт від 20 травня 2016 року № 13) є недопустимими. Розрахунок вартості робіт був здійснений в порядку, не передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільним процесуальним кодексом України (здійснений оцінювачем, який не є експертом), а можливість перевірки правильності проведення такого розрахунку втрачена. Зазначений звіт було отримано вже після проведення страхового відшкодування, розмір якого позивачем не оспорений, про його проведення відповідачів не повідомлено, що позбавило їх можливості оспорити його висновки. Задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд врахував вимоги розумності та справедливості, у зв'язку з чим дійшов висновку, що її розмір відповідає характеру правопорушення.
		 
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 листопада 2017 року в частині вимог про відшкодування майнової шкоди скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про їх часткове задоволення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32 212 грн 48 коп. шкоди та 704 грн понесених судових витрат. В решті рішення залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в разі звернення потерпілого до страховика і одержання страхового відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється на підставі статті 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконанням, проведеним належним чином. В даному випадку суд не забезпечив реалізації абсолютного права позивача на відшкодування шкоди безпосередньо особою, яка її завдала, на підставах, передбачених законом (статтею 1192 ЦК України). При цьому суд не врахував, що розмір понесених позивачем дійсних витрат на відновлення пошкодженого транспортного засобу підтверджений актами виконаних робіт та довідкою про їх оплату. Зазначені докази відповідачами не спростовані.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.  
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що розрахунок вартості робіт був здійснений в не передбаченому законом порядку, а можливість перевірки правильності проведення такого розрахунку втрачена. Звіт про оцінку автомобіля було отримано вже після проведення страхового відшкодування, розмір якого позивачем не оспорений. Його не було повідомлено про проведення огляду автомобіля, чим позбавлено можливості оспорити складений звіт. В порушення норм процесуального права апеляційний суд долучив до матеріалів справи довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Моторс Груп» від 14 листопада 2017 року про здійснення розрахунків за проведені ремонтні роботи. 
		 
		Аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що судове рішення апеляційного суду оскаржується в касаційному порядку тільки в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, а тому переглядається Верховним Судом лише в цій частині.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.
		 
		16 травня 2018 року справа № 279/96/17 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду  від 08 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		 
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга, п'ята статті 263 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною першою статті 367, частиною першою статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.  
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
		 
		Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. 
		 
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
		 
		Судами встановлено, що 09 січня 2016 року о 20 годині 35 хвилин на перехресті вулиць Грушевського та Красіна у місті Коростені з вини водія ОСОБА_2, який керував належним ОСОБА_3 на праві власності автомобілем НОМЕР_2, сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль НОМЕР_1.
		 
		Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області                              від 05 лютого 2016 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
		 
		На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ НАСК «Оранта» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5130394.
		 
		Згідно з цим договором страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000 грн, за шкоду, заподіяну майну, - 50 000 грн, розмір франшизи - 0 грн.
		 
		Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		 
		За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
		 
		Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		 
		Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		 
		Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		 
		Відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, ВеликаПалата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі                              № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32 212 грн 498 коп. майнової шкоди, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, з огляду на таке.
		 
		Як зазначено вище, згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5130394  страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000 грн.
		 
		Згідно з дослідженням від 09 березня 2016 року № АМ5370ВК-3, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс», матеріальний збиток, визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, завданий власнику автомобіля НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 18 272 грн 48 коп.
		 
		14 квітня 2016 року ПрАТ НАСК  «Оранта» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 18 272 грн 48 коп.
		 
		20 травня 2016 року приватним підприємцем ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1  було складено звіт № 13 про визначення матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, згідно з яким матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП на дату оцінки, з урахування фізичного зносу складає 60 118 грн 88 коп.
		 
		Встановивши, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час ДТП була застрахована у ПрАТ НАСК «Оранта», апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. 
		 
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди, завданої їй в результаті ДТП і не звернув уваги не те, що покладення обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
		 
		Крім того, порядок та умови виплати страхового відшкодування регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		 
		Порядок розрахунку вартості відновлювального ремонту встановлено Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України                          від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.
		 
		Заперечуючи проти позову, відповідачі вказували про те, що 14 квітня 2016 року страховик виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 18 272 грн         48 коп., а сума страхового відшкодування відповідає вартості матеріального збитку, завданого в результаті ДТП, який визначено дослідженням від 09 березня 2016 року № АМ5370ВК-3.
		 
		Відповідно до пункту 36.7 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування  (регламентної  виплати)  може  бути  оскаржено  страхувальником  чи  особою,  яка  має  право  на відшкодування, у судовому порядку.
		 
		Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
		 
		При цьому кожна сторона кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п'ята статті 81 ЦПК України).
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		 
		Покладаючи на ОСОБА_2 обов'язок сплатити різницю між розміром завданої шкоди, визначеним  звітом від 20 травня 2016 року № 13, та сумою страхового відшкодування, виплаченою страховиком, суд апеляційної інстанції в порушення вищенаведених норм процесуального права не врахував, що сума страхового відшкодування в розмірі 18 272 грн 48 коп. була сплачена страховиком на підставі дослідження від 09 березня 2016 року № АМ5370ВК-3, висновки якого сторонами не оскаржувалися. Крім того, відповідачі надали свої заперечення щодо звіту                            від 20 травня 2016 року № 13, однак ці заперечення судом не перевірено та їм не дано належної правової оцінки. Поклавши в основу рішення надані позивачем акти виконаних робіт та довідку про їх оплату на загальну суму 50 484 грн 96 коп., апеляційний суд не перевірив їх на предмет належності, допустимості, необхідності проведення зазначених робіт для усунення саме тих пошкоджень, які зазнав автомобіль позивача в результаті ДТП, правильності наведених в актах розрахунків та їх відповідності вищенаведеним вимогам законодавства щодо визначення розміру відшкодування.
		 
		В силу вищенаведених положень статті 400 ЦПК України у Верховного Суду відсутні процесуальні можливості з'ясувати дійсні обставини справи та оцінити докази, які не були досліджені судами попередніх інстанцій, що перешкоджає Верховному Суду ухвалити нове рішення.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Оскільки апеляційним судом порушено вищенаведені норми процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене цим судом рішення в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди не може вважатися законними і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд. 
		 
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		                                               
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
		 
		Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової шкоди скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		                                                                   
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук  Судді:С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов   А. С. Олійник   С. О. Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...