Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 796/165/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про оспорювання рішень міжнародних арбітражів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2019.
Дата набрання законної сили: 18.04.2019
Номер судового провадження: 61-48431ав18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 796/165/18 (провадження № 4с/824/7/2018)
		провадження № 61-48431ав18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: КузнєцоваВ. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Стрільчука В. А.,
		секретар судового засідання - Патюк А. О.,
		 
		учасники справи:
		заявник - Акціонерне товариство «СБЕРБАНК»,
		суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук КатеринаЛеонідівна,
		заінтересовані особи (стягувачи) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватленд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ»,
		 
		за участі: 
		представника заявника - ОСОБА_5,
		представника суб'єкта оскарження - ОСОБА_6, 
		представників заінтересованих осіб (стягувачів):
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватленд» - ОСОБА_7,
		2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ» - ОСОБА_8
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни в особі представника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі судді Ратнікової В. М. у справі за скаргою Акціонерного товариства «СБЕРБАНК» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни, заінтересовані особи (стягувачі): Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватленд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ»,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст скарги
		У жовтні 2018 року Акціонерне товариство «СБЕРБАНК» (далі - ПАТ «Сбербанк») звернулося до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л., заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ ВЕКТОР» (далі - ТОВ «КУА «Фінансовий Вектор»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватленд» (далі - ТОВ «Приватленд»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «КУА «Фінансовий капітал»).
		Скарга мотивована тим, що ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», Приватного підприємства «Едельвейс-2000», Приватного акціонерного товариства «Фортуна», Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Imme», Приватного підприємства «Планета», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим дівелопмент», Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», ТОВ «Приватленд», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетик», ТОВ «КУА «Фінансовий капітал», ТОВ «КУА «Фінансовий вектор», ОСОБА_9 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», Приватного підприємства «Едельвейс-2000», Приватного акціонерного товариства «Фортуна», Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Imme», Приватного підприємства «Планета», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим дівелопмент», Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», ТОВ «Приватленд», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетик», ТОВ «КУА «Фінансовий капітал», ТОВ «КУА «Фінансовий вектор», ОСОБА_9 про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерландів)  від 02 травня 2018 року у справі ПТС № 2015-36 про стягнення сум з боржника - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якості компенсації за нерухоме майно.
		Цією ухвалою суду, зокрема, заборонено АТ «Сбербанк» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого і нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме і нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо.
		19 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. на підставі заяви ТОВ «КУА «Фінансовий вектор» відкрито виконавче провадження № 57260650 з примусового виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року. Стягувачем у постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено ТОВ «КУА «Фінансовий вектор», а боржником - АТ «Сбербанк».
		19 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. на підставі заяви ТОВ «КУА «Фінансовий вектор» відкрито виконавче провадження № 57260635 з примусового виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року. Стягувачем у постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено ТОВ «Приватленд», а боржником - АТ «Сбербанк».
		20 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. на підставі заяви ТОВ «КУА «Фінансовий капітал» відкрито виконавче провадження № 57267831 з примусового виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року. Стягувачем у постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено ТОВ «КУА «Фінансовий капітал», а боржником - АТ «Сбербанк».
		Постановою приватного виконавця Каращук К. Л. від 21 вересня 2018 року (виконавче провадження № 57260635) накладено арешт на прості іменні акції АТ «Сбербанк», що належать боржникові. 
		Постановою приватного виконавця Каращук К. Л. від 28 вересня 2018 року (виконавче провадження № 57267831) накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржникові - АТ «Сбербанк».
		АТ «Сбербанк» зазначало, що постанова приватного виконавця Каращук К. Л. від 28 вересня 2018 року про арешт майна боржника не відповідає виконавчому документу, виданому Апеляційним судом міста Києва, оскільки боржником в ухвалі суду зазначено - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, а не АТ «Сбербанк».
		Виконавчий документ, у якому АТ «Сбербанк» визначено боржником, Апеляційним судом міста Києва не видавався.
		Таким чином, постанова приватного виконавця Каращук К. Л. від 28 вересня 2018 року прийнята щодо неналежного боржника, що відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.
		Крім того, ухвала Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року не містить такого заходу забезпечення позову як накладання арешту, оскільки у ній вказано про заборону вчинення певних дій.
		Отже, приватний виконавець вчинила дії не в порядку та не у спосіб, визначені виконавчим документом, що є порушенням вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
		Також приватним виконавцем порушено вимоги статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ним не було проведено опису майна, яке підлягає державній реєстрації, і накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно без визначення розміру суми стягнення, що блокує діяльність банківської установи.
		Крім того, ПАТ «Сбербанк» вказувало на те, що оскільки боржником згідно з виконавчим документом (ухвала Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року) є держава - Російська Федерація в особі Міністерства юстиції, то у приватного виконавця не було підстав для здійснення виконавчих дій, а виконавчий документ підлягав поверненню, оскільки відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не вправі здійснювати примусове виконання рішень, за яким боржником є держава. 
		На підставі викладеного ПАТ «Сбербанк» просило суд визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л., що полягали у винесенні постанови від 20 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57267831, постанови від 28 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57267831, постанови від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260650, постанови від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260635, постанови від 21 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57260635 та скасувати вказані постанови.
		Також АТ «Сбербанк» просило визнати неправомірною і скасувати постанову від 20 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57267831, постанову від 28 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57267831, постанову від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260650, постанову від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260635, постанову від 21 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57260635.
		Також заявник просив скасувати у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запис щодо арешту простих іменних акцій АТ «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784), номер об'єкта 10041711005 номер обтяження 17084391 на підставі постанови 57260635 від 21 вересня 2018 року приватного виконавця Каращук К. Л.; всього рухомого майна АТ «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784), номер обтяження 17095894 на підставі постанови 57267831 від 28 вересня 2018 року приватного виконавця Каращук К. Л. 
		Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо арешту всього нерухомого майна АТ «Сбербанк» (код ЄДРПОУ 25959784), номер запису про обтяження 28150988 на підставі постанови 57267831 від 28 вересня 2018 року приватного виконавця Каращук К. Л.
		Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скаргу АТ «Сбербанк» задоволено частково. 
		Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л., що полягали у винесенні постанови від 20 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57267831, постанови від 28 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57267831, постанови від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260650, постанови від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260635, постанови від 21 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57260635.
		Скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. від 20 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57267831, постанову від 28 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57267831, постанову від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260650, постанову від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 7260635, постанову від 21 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57260635.
		У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.
		Судове рішення апеляційного суду, як суду першої інстанції, мотивовано тим, що відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
		 
		Постанови приватного виконавця Каращук К. Л. від 21 та 28 вересня 2018 року про арешт майна боржника не відповідають виконавчому документу, виданому Апеляційним судом м. Києва, оскільки боржником в оскаржуваній постанові приватного виконавця зазначено АТ «Сбербанк», у той час як боржником згідно з ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
		Крім того, згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею З цього Закону, крім рішень, за якими боржниками є держава.
		Таким чином, приватний нотаріус не може здійснювати примусове виконання рішень, за якими боржником є держава.
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. - ОСОБА_6 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року скасувати і відмовити у задоволенні скарги АТ «Сбербанк».
		Апеляційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. - ОСОБА_6, мотивована тим, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував, що у частині першій статті 150 ЦПК України визначено, що позов, зокрема, забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
		Таким чином, нормами цивільного процесуального закону прямо передбачена можливість застосування заходів забезпечення позову не безпосередньо до сторони у справі, а й до інших осіб, у користуванні, володінні чи розпорядженні яких перебуває майно, що належить чи підлягає передачі стороні у справі.
		Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року передбачено вчинення кількох самостійних і незалежних один від одного заходів забезпечення позову, що передбачає множинність виконавчих дій. Серед іншого вказане судове рішення містить положення про заборону АТ «Сбербанк» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого і нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме і нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо.
		Оскільки вказана заборона є заходом забезпечення позову, який безпосередньо стосується АТ «Сбербанк», то і боржником за цим виконавчим документом є саме АТ «Сбербанк», а не держава Російська Федерація, як помилково вважав апеляційний суд. 
		З урахуванням вказаного, приватний виконавець має право здійснювати примусове виконання ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року, за якою боржником є АТ «Сбербанк», якому було встановлено заборону здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого і нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме і нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо.
		Вказане свідчить, що при виконанні ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року приватний виконавець Каращук К. Л. діяла відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Отже, підстав для визнання постанов приватного виконавця неправомірними і скасування немає.
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи 
		У лютому 2019 року АТ «Сбербанк» подало відзив на апеляційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає, оскільки судом правильно встановлено, що накладення арешту на майно боржника при виконанні рішень немайнового характеру законом не передбачено. Крім того, приватний виконавець самостійно змінила вид забезпечення позову і прийняла постанову про арешт майна у рамках виконавчого провадження, відкритого не щодо боржника, зазначеного у виконавчому документі. Також судом правильно встановлено, що приватний виконавець не має повноважень на примусове виконання виконавчого документа, боржником за яким є держава.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», Приватного підприємства «Едельвейс-2000», Приватного акціонерного товариства «Фортуна», Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Imme», Приватного підприємства «Планета», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим дівелопмент», Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», ТОВ «Приватленд», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетик», ТОВ «КУА «Фінансовий капітал», ТОВ «КУА «Фінансовий вектор», ОСОБА_9 про вжиття заходів забезпечення позову у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Істейт», Приватного підприємства «Едельвейс-2000», Приватного акціонерного товариства «Фортуна», Приватного акціонерного товариства «ЮБК-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-тур», Товариства з обмеженою відповідальністю «Imme», Приватного підприємства «Планета», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим дівелопмент», Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайріс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Жиса», ТОВ «Приватленд», Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дан-панорама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Енергетик», ТОВ «КУА «Фінансовий капітал», ТОВ «КУА «Фінансовий вектор», ОСОБА_9 про визнання і надання дозволу на виконання рішення Арбітражного суду (м. Гаага, Королівство Нідерландів)  від 02 травня 2018 року у справі ПТС № 2015-36 про стягнення сум з боржника - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, в якості компенсації за нерухоме майно.
		Цією ухвалою суду, зокрема, заборонено АТ «Сбербанк» здійснювати будь-які дії, направлені на відчуження належного йому на праві власності рухомого і нерухомого майна та відчужувати будь-яким способом все рухоме і нерухоме майно, що належить йому на праві власності, у тому числі, але не виключно, за договорами купівлі-продажу, міни, дарування тощо.
		19 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. на підставі заяви ТОВ «КУА «Фінансовий вектор» відкрито виконавче провадження № 57260650 з примусового виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року. Стягувачем у постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено ТОВ «КУА «Фінансовий вектор», а боржником - АТ «Сбербанк».
		19 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. на підставі заяви ТОВ «КУА «Фінансовий вектор» відкрито виконавче провадження № 57260635 з примусового виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року. Стягувачем у постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено ТОВ «Приватленд», а боржником - АТ «Сбербанк».
		20 вересня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. на підставі заяви ТОВ «КУА «Фінансовий капітал» відкрито виконавче провадження № 57267831 з примусового виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року. Стягувачем у постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено ТОВ «КУА «Фінансовий капітал», а боржником - АТ «Сбербанк».
		Постановою приватного виконавця Каращук К. Л. від 21 вересня 2018 року (виконавче провадження № 57260635) накладено арешт на прості іменні акції АТ «Сбербанк», що належать боржникові. 
		Постановою приватного виконавця Каращук К. Л. від 28 вересня 2018 року (виконавче провадження № 57267831) накладено арешт на все рухоме майно, що належить боржникові - АТ «Сбербанк».
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників заявника, заінтересованих осіб, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частинами першою, другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
		Частинами першою, третьою статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
		У пункті 3 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у виконавчому документі, зокрема, зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
		Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення (частина друга статті 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
		В ухвалі Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року, яка була прийнята приватним виконавцем Каращук К. Л. до примусового виконання боржником зазначено Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
		Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
		Вказане свідчить, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. безпідставно у виконавчих провадженнях № 57267831, № 57260650, № 57260635 визначила боржником АТ «Сбербанк», оскільки згідно з виконавчим документом (ухвала Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року) боржником є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.
		У пункті 2 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету.
		Оскільки у виконавчому документі (ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року) боржником визначено державу - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, то у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. не було правових підстав для здійснення примусового виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05 вересня 2018 року.
		З урахуванням вказаного, апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук К. Л. щодо прийняття постанови від 20 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57267831, постанови від 28 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57267831, постанови від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260650, постанови від 19 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57260635, постанови від 21 вересня 2018 року про арешт всього нерухомого та рухомого майна у виконавчому провадженні № 57260635 суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому їх необхідно визнати неправомірними, а вказані постанови відповідно до положень частини другої статті 451 ЦПК України - скасувати.
		Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ухвала Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року є окремим виконавчим документом, відмінним від рішення суду, склад сторін якого може відрізнятися від суб'єктного складу учасників провадження, оскільки згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. 
		Накладаючи арешт на майно, приватний виконавець всупереч положенням виконавчого документа, яким боржником визначено державу - Російську Федерацію в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, вказала в якості боржника АТ «Сбербанк».
		Приватний виконавець зобов'язаний діяти у межах, визначених у виконавчому документі, а у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення судового рішення, як це передбачено у статті 31 Закону України «Про виконавче провадження».
		Таким чином, самостійно змінивши боржника у виконавчому провадженні приватний виконавець вийшов за межі своїх повноважень.
		Зазначене підтверджується й тим, що постановою Верховного Суду від 25 січня 2019 року (посилання на джерело: http://reyestr.court.gov.ua/Review/79573187) ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року про забезпечення позову змінено, а зі змісту мотивувальної і резолютивної частини цієї постанови чітко вбачається, що забезпечення позову стосується саме майна боржника - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, а не майна АТ «Сбербанк».
		Також безпідставними є доводи апеляційних скарг, що положення статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» поширюються лише у випадку примусового виконання рішення, за яким боржником є лише держава Україна, оскільки вказана норма є чіткою і не допускає двозначності її тлумачення та прямо вказує на недопустимість здійснення приватним виконавцем примусового виконання рішень, за якими боржником є держава. 
		Принцип суверенної рівності держав (Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй) є базовою аксіомою в дотриманні міжнародного права, передбачає юридичну рівність держав, отже, однакові права й обов'язки.  
		Крім того, принцип національного правового режиму встановлено Конституцією України, стаття 26 якої передбачає, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
		При цьому, згідно зі статтею 1 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікованою із застереженнями Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, що проживають на її території, користуються на територіях всіх інших Договірних Сторін у відношенні своїх особистих і майнових прав таким же правовим захистом, як і власні громадяни цієї Договірної Сторони. 
		Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, як суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального або процесуального права Київським апеляційним судом.
		Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають. 
		Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Каращук Катерини Леонідівни в особі представника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:             В. О. Кузнєцов   А. С. Олійник   В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...