Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 734/3572/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 23.04.2019
Номер судового провадження: 51-7493км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		23 квітня 2019 року
		м. Київ
		справа № 734/3572/17
		провадження № 51-7493км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		   
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області 
		від 26 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області 
		від 19 червня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270130000451, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж однорічного іспитового строку та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання.
		Звільнено ОСОБА_6 від призначеного покарання внаслідок акту амністії на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 19 червня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без змін. 
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у період з 20 до 28 травня 2017року приблизно о 07-ій годині 00 хвилин, перебуваючи в парку в смт Десна Козелецького району Чернігівської області, в кущах знайшов мішок, в якому знаходилися 60 циліндричних вибухових пакетів, кожен із яких містить вибухову речовину метальної дії  димний порох марки ДРП-4, загальною масою 1800±120 г, один предмет, який згідно висновку експерта є шашкою імітації вибуху артилерійських снарядів ШИРАС-М, що містить заряд бризантної вибухової речовини  тротилу 60±3%, гексахлорбензолу 40±2% та графіту 13%, загальною масою 105 г, та 3 мотки вогнепровідного шнура (ОША), загальною довжиною 30.13м, що містять вибухову речовину метальної дії  димний шнурований порох ДШП, загальною масою 162.7180.7 г. Усвідомлюючи, що виявлені предмети містять вибухові речовини, не маючи передбаченого законом дозволу, ОСОБА_6 підібрав їх, переніс до своєї гаражної забудови під номером НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Десна-94», що розташована в с. Виповзів Козелецького району Чернігівської області, де зберігав їх до вилучення 21 червня 2017 року працівниками поліції під час обшуку.
		 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо нього та закрити кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Крім того, в разі залишення вироку місцевого суду без зміни, просить звільнити його від сплати процесуальних витрат, оскільки є інвалідом війни 2 групи. Вказує на недоведеність винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та відсутність доказів його провини у вчиненні вказаного злочину. Посилається на те, що він зберігав не вибухову речовину, а піротехнічні засоби, що містять вибухову речовину. Відтак засуджений вважає висунуте йому обвинувачення неконкретним.
		Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав заперечення та просить касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою, просила у її задоволенні відмовити, а судові рішення залишити без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого  ОСОБА_6 , який підтримав подану касаційну скаргу в повному обсязі, прокурора  ОСОБА_5 ,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6  у придбанні, носінні та зберіганні вибухових речовин без передбаченого законом дозволу ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК. Вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Такий висновок суду підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що 21 червня 2017 року в гаражі № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_6 , у присутності понятих було проведено обшук, в ході якого працівниками поліції виявлено та вилучено предмети, які за даними висновків експерта містять вибухові речовини. А саме, виготовлені промисловим способом, придатні для використання за цільовим призначенням (передачі променю вогню, імітації розриву ручних гранат): 60 циліндричних вибухових пакетів, кожен із яких містить вибухову речовину метальної дії  димний порох марки ДРП-4, загальною масою 1800±120 г, шашка імітації вибуху артилерійських снарядів ШИРАС-М, що містить заряд бризантної вибухової речовини  тротилу 60±3%, гексахлорбензолу 40±2% та графіту 13%, загальною масою 105 г, 3 мотки вогнепровідного шнура (ОША), загальною довжиною 30.13 м, що містять вибухову речовину метальної дії  димний шнурований порох ДШП, загальною масою 162.7180.7 г.
		У суді ЮхименкоІ.М.підтвердив, що 2728 травня 2017 року вказані вище предмети знайшов та приніс до свого гаражу, де їх зберігав, але при цьому пояснював, що мав намір ці предмети знищити або здати до відповідних органів, проте не встиг.
		Суди першої та апеляційної інстанцій належно перевіряли доводи ОСОБА_6 про те, що він не знав, що в знайдених ним предметах є вибухові речовини і не мав часу здати їх до поліції, та обґрунтовано визнали їх безпідставними.
		При цьому правильно послалися на те, що ОСОБА_6 з 4 серпня 1993 року по 28 грудня 2009 року був командиром учбового інженерно-саперного взводу, командиром кадру інженерно-саперної роти, начальником інженерної служби військових частин та має досвід саперної роботи понад 20 років. Відтак він не міг не знати, що у вибухових пакетах, вогнепровідних шнурах та шашці імітації вибуху артилерійських снарядів ШИРАС-М знаходиться саме вибухова речовина.
		Крім того, слушними є висновки судів й про те, що з дня, коли ОСОБА_6 знайшов (з 20 до 28 травня 2017року) предмети, що містили вибухові речовини, та до їх вилучення 21 червня 2017 року під час обшуку минуло достатньо часу, а тому ОСОБА_6 мав реальну можливість видати працівникам поліції ці предмети, але він цього не зробив, продовжуючи зберігати їх без передбаченого законом дозволу.
		Безпідставними є також доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про те, що за зберігання предметів, які містять вибухову речовину, не передбачена кримінальна відповідальність.
		Вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, про що вказано в п. 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2771-VII.
		Частиною 1 ст. 263 КК передбачено кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
		При цьому, як зазначено в абз. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», не можуть бути віднесені до предмета злочинів, відповідальність за які настає за ст. ст. 262, 263 КК, вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні та освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і сумішей.
		Згідно з п. 1 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 до предметів, матеріалів і речовин, на які поширюється дозвільна система, якою встановлено особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, належать, зокрема, вибухові матеріали і речовини.
		Крім того, засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на нормативні акти, стверджує, що знайдені ним предмети є піротехнічними засобами.
		Проте, як вбачається із змісту вказаних засудженим постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 839 «Про затвердження Технічного регламенту піротехнічних виробів», Тимчасових правил обігу в Україні побутових піротехнічних виробів, затверджених наказом Міністра внутрішніх справ України від 23 грудня 2003 року № 1649, вільному продажу населенню підлягають лише піротехнічні побутові вироби I, II і III класів небезпеки; дія цього Технічного регламенту не поширюється, зокрема, на: піротехнічні вироби, призначені відповідно до законодавства для некомерційного використання військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, Державною спеціальною службою транспорту, органами внутрішніх справ або органами і підрозділами цивільного захисту, а також на вибухові речовини промислового призначення.
		Поміж тим засуджений ОСОБА_6 вважає, що вина його недоведена у вчиненні злочину, оскільки законодавство не забороняє використання піротехнічних засобів.
		Однак диспозицію ч. 1 ст. 263 КК не можна вважати бланкетною, оскільки вона не посилається на інші закони чи нормативні акти у визначенні заборонених діянь, а визначає їх у своєму тексті. Відповідно до цього положення забороняються:
		«носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв». 
		Власне ця заборона і є диспозицією ч. 1 ст. 263 КК, яка супроводжується визначеними в цьому ж положенні санкціями.
		Верховним Судом з указаного питання висловлено позицію в постанові 
		від 4 грудня 2018 року в справі № 161/3885/16-к, в якій зазначено наступне.
		Відсилка до іншого «закону» міститься не в диспозиції ч. 1 ст. 263 КК, а у формулюванні умови, яка визначає, коли диспозиція цієї норми може бути застосована: «без передбаченого законом дозволу». Якщо «дозвіл» відсутній  умова виконана, і діє диспозиція ч. 1 ст. 263 КК, тобто заборона «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв». Навпаки, наявність відповідного дозволу свідчить про відсутність передбаченої законом умови, за якої диспозиція цього положення може бути застосована.
		Умови, що визначають застосування диспозиції норми, в теорії права відносять до гіпотези норми. Таким чином, слова у ч. 1 ст. 263КК «без передбаченого законом дозволу» визначають один із елементів гіпотези норми, який  поряд із загальними елементами умов настання кримінальної відповідальності, що містяться в Загальній частині Кримінального кодексу України,  визначає можливість застосування диспозиції і, відповідно, санкції ч.1 ст. 263 КК.
		Виходячи з наведеного, а також з огляду на дані висновків експертиз, відповідно до яких у 60 циліндричних вибухових пакетах, шашці імітації вибуху артилерійських снарядів ШИРАС-М, 3 мотках вогнепровідного шнура (ОША), виявлено саме вибухові речовини, які ОСОБА_6 , не маючи передбаченого законом дозволу, придбав, носив та зберігав, доводи його касаційної скарги про відсутність в діях складу чи події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, є необґрунтованими.
		Таким чином, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та у відповідності до вимог ст. 374 КПК зазначив формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості  ОСОБА_6 у придбанні, носінні та зберіганні вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
		Отже, кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК є правильною.
		Здійснюючи апеляційний розгляд, суд у відповідності до вимог ст. 419 КПК зазначив в мотивувальній частині ухвали серед іншого, короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , які аналогічні доводам його касаційної скарги, перевірив всі викладені у них доводи, давши вичерпні відповіді,а також зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався. З наведеними в ухвалі апеляційного суду підставами, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погоджується й колегія суддів касаційного суду.
		Судом правильно вирішено питання про стягнення з ОСОБА_6 процесуальних витрат, а підстав для звільнення його від їх сплати з огляду на положення ч. 1 ст.119 КПК зі змісту касаційної скарги не вбачається.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
		А тому касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441442 КПК України, Суд
		 
		у х в а л и в:
		Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 26 березня 2018року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 19 червня 2018року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого  ОСОБА_6   без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...