Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 576/1179/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 28.04.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 22.04.2019
Номер судового провадження: 11-кп/816/17/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015200000000052

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №576/1179/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції -  ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/17/19 Суддя-доповідач -                 ОСОБА_2  Категорія - Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою   
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		22 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі: 
		головуючого-судді - ОСОБА_2 , 
		суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю секретаря судового засідання  ОСОБА_5 , 
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 576/1179/15-к за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року, яким 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Соснівка, Глухівського району, Сумської області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 виправдано за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України, у зв`язку із недоведеністю в його діях складу кримінальних правопорушень, 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Струга, Новоушицького району, Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		виправдано за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України, у зв`язку із недоведеністю в його діях складу кримінальних правопорушень,
		 
		учасників судового провадження:
		прокурора  ОСОБА_9 ,
		обвинувачених  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисника  ОСОБА_10 , 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА: 
		 
		До апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , згідно якої вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.
		Даним вироком ОСОБА_7 виправдано за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України в зв`язку з недоведеністю в його діях складу цих кримінальних правопорушень, ОСОБА_8 виправдано за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України у зв`язку з недоведеністю в його діях складу цих правопорушень.
		В обґрунтування поданої апеляційної скарги, прокурор у кримінальному провадженні зазначає, що на момент завершення досудового розслідування, постанови про проведення контролю за вчинення злочину від 27.02.2015 року та 02.03.2017 року мали гриф секретності, а тому і не були відкриті стороні захисту у зв`язку з відсутністю відповідного допуску до державної таємниці. З метою забезпечення можливості перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_7 було розсекречено матеріальні носії інформації та знято з них гриф секретності, а у подальшому в порядку ч. 11 ст. 290 КПК України до безпосереднього їх дослідження в суді, відкрито стороні захисту, якій надано достатній час для ознайомлення з вказаними документами. Сторона обвинувачення не мала змоги надати суду ухвали слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 17.02.2015 року № 312т та від 26.02.2015 року № 393т, на підставі яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії,оскільки їх перші примірники було знищено у зв`язку з ліквідацією РСО МВС на підставі постанови КМ України від 16.09.2015 року № 730. Факт існування даних судових рішень підтверджений листом Апеляційного суду Сумської області від 28.10.2016 року № 8426/01-09/16, протоколи за результатами проведення вказаних дій розсекречені та надані стороні захисту для ознайомлення. Рішення про проведення контролю за вчиненням ОСОБА_7 злочину, прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, результати документування його протиправної діяльності на думку сторони обвинувачення є належними і допустимими доказами у справі. У клопотанні про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, слідчим наводились факти про причетність ОСОБА_11 до вчинення кримінального правопорушення, яке в подальшому задоволене слідчим суддею Апеляційного суду Сумської області. Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що ОСОБА_8 добровільно вирішив написати заяву про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, жодного тиску до нього не застосовувалось. Суд не навів обґрунтування, що саме підтверджують перелічені докази та чому саме вказані докази спростовують обвинувачення відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Під час дослідження записів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суду надавалися лише оригінали флеш-карт на який зафіксовано протиправні дії обвинувачених. Погроз застосування насильства за відмову добровільно пройти освідування не було, а є ні що іншим як роз`яснення особі, яка освідується, що вразі відмови пройти освідування добровільно, таке освідування буде проводитися примусово. Судом не було задоволено клопотання сторони обвинувачення про допит свідка ОСОБА_13 , який обіймав посаду старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Сумського МВ УМВС України. У зв`язку з відмовою у допиту свідка, 20.11.2017 року прокурором заявлено відвід головуючому та подано до канцелярії відповідна заява, ще до початку судового засідання. Однак в порушення норм кримінального процесуального закону, суддя продовжив судове засідання без розгляду вказаної заяви про відвід, чим фактично здійснив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		Згідно з вироком, органом досудового розслідування встановлено, що у січні 2015 року ОСОБА_7 займаючи посаду головного спеціаліста-державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області Державної економічної інспекції в Сумській області, будучи службовою особою, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, повідомив ОСОБА_8 , який займав посаду начальника поста екологічного контролю "Катеринівка" відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області Державної екологічної інспекції в Сумській області, та також будучи службовою особою, неправдиву інформацію про те, що якщо останній та інші працівники ПЕК "Катеринівка" бажають в подальшому працювати на своїх посадах, то необхідно кожному з них сплатити щомісячно грошові кошти з розрахунку 300 грн. за кожну відпрацьовану зміну службовим особам Державної екологічної інспекції у Сумській області, усвідомлюючи, що жодні отримані грошові кошти він передавати службовим особам не буде, а залишить їх собі, підбуривши останнього до надання неправомірної вигоди службовим особам.
		02 лютого 2015 року не знаючи про злочинні наміри ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повідомив інспектора поста екологічного контролю "Катеринівка" відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Сумської області ДЕІ у Сумській області ОСОБА_14 про те, що якщо останній бажає і надалі працювати на цьому посту і не бути нікуди переведеним, йому необхідно сплатити грошові кошти з розрахунку по 300 грн. за кожну відпрацьовану ним зміну у лютого 2015 року, чим підбурив останнього до давання неправомірної вигоди службовим особам ДЕІ у Сумській області.
		02 березня 2015 року близько 09 год. 50 хв. ОСОБА_8 , знаходячись поблизу будинку № 34 по вул. Озерна в м. Глухові, реалізовуючи злочинний умисел, отримав від ОСОБА_14 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2700 грн., про те передати ОСОБА_7 не встиг, оскільки неправомірні дії фіксувалися працівниками правоохоронних органів.
		02 березня 2015 року близько 19 год. 52 хв. ОСОБА_7 , знаходячи по вул. Путивльська, 96 в м. Глухів, Сумської області реалізовуючи злочинний умисел, одержав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2700 грн.
		Такі дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України, як шахрайство та закінчений замах на підбурювання до давання неправомірної вимоги службовій особі, а дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч. 4 ст. 27 ч. 2, ст. 15 ч. 1 ст. 369 КК України як закінчений замах на підбурювання до давання неправомірної вигоди службовій особі.
		ОСОБА_14 та його представник про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури були проінформовані, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а їх участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов`язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Вислухавши доповідь судді, прокурора, який вимоги поданої апеляційної скарги підтримав, обвинувачених з захисником, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, зокрема повинно бути ухвалене згідно норм матеріального та процесуального права, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
		Згідно ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання чи мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачується особи, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у його вчиненні.
		Обов`язок доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за змістом ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках  на потерпілого.
		Відповідно до ст. 373 КПК України у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення  ухвалюється виправдувальний вирок.
		У разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку відповідно до ст. 374 КПК України зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. 
		Цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд дотримався, повно і всебічно дослідив всі представлені обвинувачення докази винуватості ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , дав їм належну правову оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про виправдання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за недоведеністю в їх діях складу кримінальних правопорушень.
		З таким висновком суду погоджується і колегія суддів, оскільки ґрунтується на оцінці перевірених в судовому засіданні доказів. 
		Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		У відповідності до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, суд повинні оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ при цьому не має наперед встановленої сили.
		Обвинувачений ОСОБА_7 пояснив суду, що з 2014 року працював інспектором на посту, 02.03.2015 року після зміни, відпочивав дома. Близько 18 год. 00 хв. прокинувся та побачив декілька пропущених викликів від ОСОБА_8 . Зателефонувавши, останній наполягав на терміновій зустрічі по роботі. Близько 19 год. 50 хв. ОСОБА_8 приїхав до його будинку та попросив сісти до салону автомобіля. При зустрічі ОСОБА_8 намагався віддати йому кошти, отримані від ОСОБА_14 , який працював разом з ним. Вважав, що це гроші, які збирають на подарунки жінкам на свято 08 березня. Відмовивши взяти кошти, ОСОБА_7 почав відходити від машини, в цей момент до нього підбігли якісь чоловіки, які заламали руки та почали їх чимось терти, та відчув, як щось йому в кишеню куртки поклали. Дані особи не представилися, запропонували здійснити провокацію та занести гроші працівнику екологічної служби. На пропозицію осіб, ОСОБА_7 відмовився, на що особи почали його бити та висловлювати погрози. Пізніше він дізнався, що даними особами були працівники поліції, серед них був: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , а за затриманням спостерігали прокурори: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Після того, як його посадили в мікроавтобус, з`явилися поняті та проведено освідування. Під час обшуку були виявлені кошти, які були підкинуті. У приміщенні прокуратури було складено протокол затримання.
		Обвинувачений ОСОБА_8 пояснив суду, що з 2010 року перебуває на посаді головного спеціаліста екологічної інспекції, та за весь час роботи, неодноразово витрачав власні кошти на оплату електроенергії. Жодних коштів з ОСОБА_14 не вимагав, у січні 2015 року зробив зауваження останньому стосовно не економічного використання електроенергії, на що останній погодився також виділяти кошти на оплату. 02 березня 2015 року після закінчення зміни, ОСОБА_8 поїхав на зустріч з ОСОБА_14 , який став давати йому 2700 грн. за використану електроенергію, на що обвинувачений повідомив, що потрібно лише 2000 грн., але ОСОБА_14 нічого не хотів слухати та сказав, що пізніше розбереться. Коли він вийшов з машини, то його схопили люди у цивільному одязі, заламали руки, побили, завели до мікроавтобуса, та в цей час з`явилися поняті, а слідчий ОСОБА_20 повідомив про проведення освідування. За наказом дістав все з кишені, з рук зробили змиви, провели особистий обшук та виявлене вилучили. Після проведених дій, його відвезли до лісопосадки, вивели з мікроавтобусу та у присутності працівника міліції ОСОБА_18 , прокурорів ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , примусили його написати зізнання у вимаганні коштів від ОСОБА_14 . Дізнавшись, що ОСОБА_8 знає ОСОБА_7 , примусили його зустрітися з останнім, надавши йому кошти, які в подальшому потрібно було вручити ОСОБА_7 . До його автомобіля були встановлені якісь дроти, наділи куртку та наказали їхати до ОСОБА_7 . Приїхавши до останнього та зустрівшись з ним, ОСОБА_8 попросив його сісти до салону автомобіля, але той відмовився, та пішов. Далі він від`їхав, що потім відбувалося йому не відомо. Вже в ночі працівник поліції ОСОБА_18 наказав йому їхати на пост та вручити ОСОБА_23 таким же чином грошові кошти, але останній їх не взяв. Після вчинених дій, працівники поліції привезли його на пост та наказали працювати замість ОСОБА_23 . 
		Показання обвинувачених органом досудового розслідування не спростовані.
		Свідок ОСОБА_14 (визнаний органом досудового розслідування потерпілим) повідомив суду, що з січня 2015 року працює на посту екологічного контролю "Катеринівка". На початку лютого 2015 року до нього підійшов ОСОБА_8 , який повідомив про необхідність здавати кошти в сумі 300 грн. за використану електроенергію, на що він погодився. Через деякий час ОСОБА_8 під погрозою звільнення чи переведення, сказав про необхідність здавати кошти в сумі 300 грн. за відпрацьовану зміну для подальшого передачу їх вищестоящому керівництву. Побоюючись переведення, звернувся до прокуратури Сумської області із заявою. Пізніше його викликати в м. Суми, куди він направився зі своїми коштами. У місті його зустрів слідчий та провів в кабінет, де кошти помітили спеціальним засобом у присутності понятих. Далі під контролем працівників поліції, знаходячись біля озера Скоропадського, він вручив ОСОБА_8 помічені кошти в сумі 2700 грн. Зміст розмови під час передачі, не пам`ятає. Під час розмови, ОСОБА_8 говорив, що кошти буде передавати ОСОБА_7 . 
		Свідок ОСОБА_12 повідомив суд, що працював начальником відділу БЕЗ по м. Суми. Прокуратурою було порушено справу за фактом збирання коштів з працівників відділу екології, щоб передати вищестоящому керівництву. Разом з працівниками: Заброда, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та іншими, прокурорами  ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , слідчим, виїхав до м. Глухова де зустрівся з ОСОБА_14 , який розповів про деталі факту вимагання. Після цього, ОСОБА_14 передзвонив своєму керівнику і призначив зустріч, під час якої передав йому кошти, після чого було здійснено затримання. Під час огляду, у затриманого на руках було виявлено сліди хімічної речовини, якою були помічені кошти. Процесуальним керівником та заступником керівника було проведено бесіду з затриманим та запропонована співпраця, на що останній погодився. ОСОБА_8 вручили спецтехніку і помітили зібрані кошти. Під час зустрічі, ОСОБА_8 вручив ОСОБА_7 помічені кошти, та затримано останнього. Далі ОСОБА_8 повідомив, що йому повинен передати кошти, ще одна особа, для чого з спецтехнікою поїхав на пост "Катеринівка", де йому вручили кошти. ОСОБА_8 не був затриманий, бажання співпрацювати виявив самостійно. 
		Свідок ОСОБА_26 , пояснила суду, що працює на посаді головного бухгалтера Державної екологічної інспекції у Сумській області. Порядок проходження фінансування електроенергії на митних постах їй не відомо, бо рахунки до інспекції не надходили. Невідомо, щоб хтось з працівників оплачував самостійно рахунки. Також не відомо нічого стосовно факту вимагання грошей у працівників. 
		Свідок ОСОБА_27 повідомив суду, що працює начальником Державної екологічної інспекції у Сумській області. Про факт вимагання грошей йому нічого не відомо, ніяких вказівок збирати кошти не надавав. Обвинувачені працювали інспекторами екологічного контролю на митних постах та підпорядковувались начальнику відділу інспекторів, не мали розпорядчих повноважень відносно інших інспекторів. Були випадки, коли інспектори самостійно сплачували рахунки по обігріву, але їх ніхто до цього не примушував. 
		Свідок ОСОБА_28 пояснив суду, що в 2015 році працював інспектором на посту "Катеринівка". Близько 23 год. 00 хв. 02 чи 03 березня 2015 року подзвонив йому ОСОБА_8 та сказав, що приїде до нього на пост. Сівши до салону машини, обвинувачений запропонував йому гроші, на що він відмовився. Вийшовши з автомобіля до нього підбігли 6-7 чоловік у цивільному одязі та представилися працівниками поліції, наказали не рухатися, закрутили руки та почали питати про гроші. Після чого відчув, як йому в кишеню щось запихають, вдаривши по руці поліцейського, висипались гроші. Складали протокол, від підписання, якого відмовився. Доставивши його до прокуратури, примушували писати якусь заяву. Через погане самопочуття, змушений був підписати якісь папери, після чого відпустили. За період його роботи, ніхто не вимагав грошей, поборів та хабарів не було. ОСОБА_14 не скаржився на вимагання коштів. Були випадки, коли працівники за свої гроші щось придбавали для роботи. 
		Твердження прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону при ухваленні вироку, апеляційний суд вважає безпідставними.
		Рішенням Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1?31/2011) визначено, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально?процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Згідно з частиною першою статті 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (частина перша статті 84 КПК). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (частина друга статті 84 КПК). 
		Виправдовуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , суд визнав недопустимим такий доказ, як протокол освідування, оскільки юридична підстава проведення такої слідчої дії була прийнята прокурором ще до фактичного затримання обвинувачених та до того, як вони набули статус підозрюваного. З даним доводом погоджується і колегія суддів, оскільки згідно норм кримінального процесуального закону України, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Тобто, дана слідча дія може проводитися лише стосовно підозрюваних, та за наявності даних проте, що буде здійснюватися передавання коштів внаслідок чого на особі залишаться відповідні сліди. 
		Також стороною обвинувачення не надано спростування відносно зафіксованої на відеозаписі фіксації освідування, погрози слідчого на адресу ОСОБА_8 про застосування насильства за відмову добровільно пройти освідування у атмосфері сильного тиску і емоційного напруження, оскільки як вбачається з відеозапису обвинувачений був розміщений на задньому сидінні автомобіля, а слідчий силоміць тримав руки.
		Твердження прокурора про те, що висловлювання слідчим фрази "погроза про застосування насильства", свідчить лише про роз`яснення особі, яка освідується, що вразі відмови пройти освідування добровільно така слідча дія буде проводитися примусово, колегія суддів вважає таким, що суперечить практиці Євпропейського суду з прав людини, який неодноразово в своїх рішеннях, зокрема "Яллох проти Німеччини" зазначав, що хоча поводження, якому піддали заявника, не мало особливих ознак, характерних для катувань, але з огляду на обставини справи таке поводження сягало мінімального рівня жорстокості, на який поширюються дія статі 3 Конвенції, а саме нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Суд зауважує, що навіть коли органи влади й не мали наміру заподіяти заявникові болю й страждань, докази, втім, були отримані із застосуванням заходів, що порушили одне із головних прав, гарантованих Конвенцією. 
		Відповідно ч. 4 ст. 442 КПК України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів або палат, об`єднана палат, що передала справу відповідно на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду. 
		Висновком Постанови Великої Палати ВС від 16 січня 2019 року у Справі № 751/7557/15-к зазначено, що за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		Колегією суддів встановлено, що матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом надійшли до суду 02 червня 2015 року, а постанови про проведення контролю за вчинення злочину від 27.02.2015 року та 02.03.2015 року були надані стороні захисту для ознайомлення 23 листопада 2016 року та надані суду, 14 грудня 2016 року, тобто після спливу значного часу. Стороною обвинувачення не було надано підтвердження про не можливість представити їх для ознайомлення стороні захисту у момент закінчення досудового розслідування.
		Суд досліджуючи пред`явлені як доказ стороною обвинувачення протоколи про результати контролю за вчиненням злочину, визнав їх недопустимим оскільки вказані документи мають достатню кількість недостовірних даних про послідовність та результати даних слідчих дій. Крім того, не було надано на дослідження протоколи огляду місця події, які складалися під час затримання обвинувачених, як вбачається з протоколів про результати контролю за вчинення злочину.
		У рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року йдеться про необхідність надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, а саме зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
		Разом із тим, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем. 
		Лист Апеляційного суду Сумської області від 28.10.2016 року № 8426/01-09/16 не підтверджує законність проведення органами досудового розслідування негласних слідчих дій, оскільки зі змісту встановлено лише дати прийняття ухвал слідчого судді та строки їх дій, залишивши не встановленими такі факти, як: номер провадження в якому повинні здійснюватися такі дії, злочин розслідування, відносно кого було вирішено провести негласну слідчу дію.
		Крім того судом першої інстанції встановлено суперечності наданих стороною обвинувачення документів. Так старший слідчий СВ прокуратури Сумської області 26 лютого 2015 року звернувся до слідчого судді Апеляційного суду Сумської області з клопотанням про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії стосовно ОСОБА_7 , а в дорученні оперативному підрозділу про проведення негласної слідчої дії від 27.02.2015 року, слідчий посилається на ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Сумської області від 23.02.2015 року.
		Враховуючи викладене, суд обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність проведення негласних слідчих дій у межах та у спосіб, що були санкціоновані судовим рішенням, а дані зафіксовані у протоколах аудіо-, відео- контролю особи визнані недопустимими доказами.
		Згідно ч. 1 ст. 81 КПК України заява про відвід судді розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 ст. 35 КПК України. 
		Колегією судді встановлено, що 20 листопада 2017 року заяву прокурора ОСОБА_6 про відвід судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 , було розглянуто суддею даного суду, ОСОБА_29 , відповідно до вимог кримінального процесуального закону України.
		 З журналу судового засідання від 17 жовтня 2017 року та запису фіксації, колегією суддів встановлено, що прокурор ОСОБА_30 заявив клопотання про виклик та допит свідка ОСОБА_13 , який на момент події обіймав посаду старшого оперуповноваженого СДСБЕЗ Сумського МВ УМВС України, у зв`язку з чим було оголошено перерву. 14 листопада 2017 року під час з`ясування головуючим суддею про необхідності допиту даного свідка, прокурор наполягав на повторний виклик ОСОБА_13 , не обґрунтувавши подане клопотання. Оскільки стороною обвинувачення не було забезпечено явку свідка, а також не обґрунтовано клопотання про допит, та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини стосовно строку розгляду справи, суд вмотивовано закінчив з`ясувати обставини та перевірки їх доказами, та перейшов до судових дебатів, чим дотримано засади кримінального провадження, розумні строки.
		Відповідно рішенню Європейського суду з прав людини "Раманаускас проти Литви" від 05.02.2008 року за умови, що твердження обвинуваченого не є цілком неправдоподібними, сторона обвинувачення повинна довести, що такого підбурювання не було. Через брак таких доказів, органи судової влади мають дослідити обставини справи й ужити необхідних заходів для встановлення істини, щоб визначити, чи йшлося про підбурювання. Якщо ж буде визначено, що підбурювання таких було, вони повинні зробити висновки відповідно до Конвенції. 
		Провокація на вчинення злочинів у даному кримінальному провадженні зі сторони органу досудового розслідування мала місце. Висновок місцевого суду з посилання на практику Європейського Суду з прав людини мотивовано в судовому рішенні, з ним погоджується колегія суддів.
		Згідно п. 71 вказаного рішення Європейського суду з прав людини, національним органам й судам було б треба, принаймні провести ретельне розслідування… і з`ясувати, чи не перевищили органи прокуратури повноваження, передбачені для моделювання злочинної поведінки…, інакше кажучи, чи не підбурювали вони кого до вчинення кримінального караного діяння. Для цього було треба, зокрема встановити причини проведення операції, ступінь втягненості поліції в злочин й характер будь-якого підбурювання або тиску, якого зазнав заявник… Зізнання у правопорушенні, вчиненому внаслідок підбурювання, не може перекреслити ні факт підбурювання, ні його наслідки.
		З досліджених матеріалів кримінального провадження вбачається, та вірно встановлено судом, що до затримання ОСОБА_8 , органами досудового розслідування не проводились негласні слідчі дії, оскільки міліція не мала обґрунтованих підстав підозрювати ОСОБА_7 у незаконному збагаченні. ОСОБА_8 будучи затриманий працівниками поліції та після спілкування з працівниками прокуратури, що підтвердив свідок ОСОБА_12 , перебуваючи у вразливому становищі та залишений без роз`яснення йому жодних прав, незабезпечення правової допомоги, погодився співпрацювати з міліцією. У той же день ОСОБА_8 було вручено помічені гроші та мобільний телефон для зв`язку з ОСОБА_7 , походження яких не встановлено, оскільки як вбачається з протоколу освідування особи від 02.03.2015 року у ОСОБА_8 було виявлено та вилучено грошові кошти та мобільний телефон, запаковані і опечатані в окремі пакети. Обвинувачений ОСОБА_7 пояснив суду, що після того як прийшов зі зміни ліг відпочити, вже під вечір побачив на мобільному телефоні декілька пропущених дзвінків від ОСОБА_8 , який йому телефонував в післяобідній період та у вечірній час. Погодившись зустрітися, ОСОБА_7 , як вбачається з відеозапису, на вмовляння ОСОБА_8 сісти до салону машини не погодився, та згодом був затриманий працівниками поліції. У подальшому працівники поліції та прокуратури у такий же спосіб затримали ОСОБА_31 , до якого на зустріч приїхав ОСОБА_8 , що підтверджується показами вказаного свідка. Зі свідчень свідка ОСОБА_31 та обвинуваченого ОСОБА_7 вбачаються аналогічні способи вручення їм коштів від однієї і тої самої особи, ОСОБА_8 , який погодився на співпрацю з працівниками поліції. Тобто події, які відбувалися за обставин викладених в обвинувальному акті, відбувалися за складеним планом правоохоронних органів.
		Характер і ступінь впливу працівників правоохоронних органів дають підстави стверджувати про провокацію на вчинення злочинів.
		Як констатував Європейський Суд з прав людини у справі "Веселов та інші проти Росії", як тільки встановлений факт провокації, всі докази, отримані в результаті провокації, стають недопустимими.
		З урахуванням встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, на підставі досліджених з достатньою повнотою та належним чином оцінених доказів, що стосуються пред`явленого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 обвинувачення, колегія суддів вважає висновок суду про виправдання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у зв`язку з недоведеність в їх діях складу кримінальних правопорушень, є обґрунтованим, законним та вмотивованим, а підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає. 
		На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 392, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, 
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2017 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6   без задоволення.
		Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі 3-х місяців з дня її проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		ОСОБА_2    ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...