Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 426/1521/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 02.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 28.05.2019
Номер судового провадження: п/360/1248/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		25 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 426/1521/19
		Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		22.03.2019 з Сватівського районного суду Луганської області до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю надійшли матеріали позову ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) до управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації (далі  відповідач, УСЗН Сватівської РДА), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у наданні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни»; зобов`язати відповідача надати позивачу статус «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни».
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач з 16.04.1994 по 09.04.2002 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (далі  ОСОБА_2 ). Після розірвання шлюбу позивач продовжила проживати разом з ОСОБА_2 , як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_1 . Факт спільного проживання однією сім`єю підтверджується рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 13.01.2017.
		22.09.2016 ОСОБА_2 був призваний Сватівським районним військовим комісаріатом та направлений до смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області на двотижневі військові учбові збори, під час проходження яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Після смерті ОСОБА_2 позивач, як дружина, була визнана спадкоємцем першої черги та отримала спадщину. Також позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу як дружині загиблого.
		25.10.2018 ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Сватівської РДА з заявою про надання статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни».
		01.11.2018 відповідач надав відповідь № 02-03/3905-1, якою відмовив позивачу в отриманні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни», посилаючись на те, що на момент смерті позивач не перебувала у шлюбі з померлим ОСОБА_2 
		ОСОБА_1 вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року по справа № 1-8/99 встановлено, що до членів сім`ї належать і особи, які мешкали разом, в даному випадку, як чоловік та дружина.
		Ухвалою суду від 25.03.2019 позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. 01.04.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
		Ухвалою суду від 04.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		16.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позов (арк. спр. 51-52), в обґрунтування якого останній послався на таке. Згідно з п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні. 
		Посилання позивача на роз`яснення Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 справа № 1-8/99 не є обґрунтованим, оскільки позивачем не враховано те, що вищевказане рішення не тлумачить норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та не застосовується для видачі посвідчення «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни».
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
		Відповідно до частини другої цієї ж статті проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
		У зв`язку з тим, що позивачка на момент смерті ОСОБА_2 не перебувала з ним у шлюбі, а факт постійного проживання не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, то управління не має законних підстав для встановлення їй статусу відповідно до ст. 10 Закону України та видачі посвідчення «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни». На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 09.04.2002 шлюб був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 19.04.2017 серії НОМЕР_2 (арк. спр. 5, 21).
		З листопада 2010 року ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 13.01.2017 у справі № 426/15600/16-ц (арк. спр. 7).
		22.09.2016 ОСОБА_2 був призваний Сватівським районним військовим комісаріатом та направлений до смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області на двотижневі військові учбові збори, що не заперечується сторонами.
		На підставі посвідчення серії НОМЕР_3 від 08.12.2015 ОСОБА_2 набув статусу учасника бойових дій (арк. спр. 9).
		Згідно зі свідоцтвом про смерть від 03.10.2016 серії НОМЕР_4 , виданим Сватівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 8).
		Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол від 27.07.2018 № 2084) захворювання ОСОБА_2 «Гостра коронарна недостатність», яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ (арк. спр. 17).
		25.10.2018 ОСОБА_1 звернулася до УСЗН Сватівської РДА з заявою про надання статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» (арк. спр. 11-13).
		01.11.2018 відповідач надав відповідь № 02-03/3905-1, якою відмовив позивачу в отриманні статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни», оскільки на момент смерті ОСОБА_2 позивач не перебувала у шлюбі з померлим ОСОБА_2 (арк. спр. 14).
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого. 
		Статтею 19 Основного Закону України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
		Відповідно до пункту 8 частини першої статті 10 Закону № 3551 дія цього закону розповсюджується на: сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
		До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать:
		утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія;
		батьки;
		один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;
		діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;
		діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;
		діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.
		Ужите в Законі № 3551 поняття «один з подружжя» позначають чоловік або дружина.
		Відповідно до частини першої статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
		Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.
		Відповідно до частини другої статті 21 Сімейного кодексу України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.
		У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.
		Такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», тобто - «подружжя», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.
		У Законі № 3551 чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.
		Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 10 березня 2015 року по справі № 21-615а14.
		Крім того, відповідно до частини другої Стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» також визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.
		Позивач в позові посилається саме на те, що рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 13.01.2017 у справі № 426/15600/16-ц встановлено факт проживання однією сім`єю позивача з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, проте встановленням такого факту не є безумовною умовою для набуття статусу члена сім`ї загиблого.
		З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що, відмовляючи в задоволенні заяви позивача про надання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.
		На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
		Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено від їх сплати в установленому законом порядку.
		Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Сватівської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Суддя І.О. Свергун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...