Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14933/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 02.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 13.07.2020
Результат оскарження 13.07.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		02 квітня 2019 року                                       № 826/14933/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		 
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"до проОфісу великих платників податків ДФС визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		за участю:
		від позивача - Назарук О.В. ;
		від відповідача - не з'явився
		          
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (далі - ТОВ "ЕКО") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 20.06.2018:
		№ 0012604201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 41158092,00 грн, у тому числі: 27438728,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 13719364,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
		№ 0012624201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на 137021308,00 грн;
		№ 0012614201 про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн;
		№ 0012644201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1817182,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 190268,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваних рішень відповідачем є висновки перевіряючих про те, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, а у здійснених між ними господарських операцій, на їх думку, відсутній реальний характер, а тому, надані позивачем документи під час перевірки не мають юридичної сили. Також, у акті перевірки відповідач зауважив, що позивачем надано документи не у повному обсязі. Позивач не погоджується з доводами відповідача, оскільки останні здійснені без аналізу наданих позивачем документів, без врахування та дослідження реальних обставин справи, при цьому відповідач посилається лише на загальні норми податкового законодавства, без підтвердження своїх висновків документально та останні містять лише абстрактні, суб'єктивні та надумані доводи перевіряючих, натомість з боку позивача документально підтверджено реальність всіх господарських операцій з контрагентами, а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню. Звернув увагу і на те, що контролюючим органом застосовано штраф у подвійному розмірі за повторне ненадання документів, однак інших податкових повідомлень-рішень про застосування штрафу за ненадання документів контролюючим органом не приймалось.
		Ухвалою суду від 08.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14933/18 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 15.11.2018.
		30.10.2018 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що з первинних документів, наданих позивачем на підтвердження господарських відносин з контрагентами, неможливо ідентифікувати осіб, які отримували та підписували видаткові накладні від імені ТОВ "ЕКО". Звертає увагу, що у ланцюгу постачання контрагентів позивача є постачальники з ознаками фіктивності. Пояснила, що у ході перевірки виявлено недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних. Наголошувала, що позивачем не було надано до перевірки первинні документи, що зафіксовано відповідними актами. За наведених обставин, вважає, що оскаржувані рішення є об'єктивними та правомірними.
		08.11.2018 представником позивача Назарук О.В. подано до суду відповідь на відзив, у якому остання просить суд задовольнити позов у повному обсязі та звернула увагу на безпідставність доводів відповідача в розрізі кожного контрагента. Пояснила, що відповідачем взагалі не взято до уваги специфіку діяльності позивача.
		У зв'язку з перебуванням судді Катющенка В.П. на лікарняному, судовий розгляд справи 15.11.2018 не відбувся, наступне судове засідання призначено на 29.11.2018.
		28.11.2018 представником позивача Назарук О.В. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
		Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 29.11.2018, відкладено розгляд справи на 10.01.2019.
		У підготовчому судовому засіданні 10.01.2019 судом оголошено перерву до 12.02.2019.
		25.01.2019 представником відповідача ОСОБА_2 подано до суду заперечення, зміст яких дублює зміст відзиву на позов.
		У підготовчому судовому засіданні 12.02.2019 представником відповідача додано до матеріалів справи зібрану податкову інформацію під час перевірки.
		Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 12.02.2019, закрито підготовче провадження та призначено справу до  розгляду по суті у судове засідання на 21.03.2019.
		У судовому засіданні 21.03.2019 оголошено перерву до 02.04.2019.
		Представник позивача у судовому засіданні 02.04.2019 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд позов задовольнити.
		Представник відповідача у судове засідання 02.04.2019 не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
		На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 02.04.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		У період з 27.02.2018 по 17.05.2018 посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЕКО" з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та своєчасності сплати до Державного бюджету України по операціях з ПП "Овочскай", ПП "Арт-майстер", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ТОВ "Реалагро-центр", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Арта Компані ЛТД", за період з 01.03.2015 по 31.07.2017 з відповідним їх відображенням у податковій звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. 
		Актом перевірки зафіксовані наступні порушення:
		- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України з урахуванням п. 5 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 в результаті чого занижено об'єкт оподаткування за 2017 рік в сумі 137021308,00 грн;
		- пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, абзаців 1, 2 пп. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого:
		1) занижено податок на додану вартість на загальну суму 27438728,00 грн в тому числі: за травень 2015 року на суму ПДВ 155187,00 грн; за червень 2015 року на суму ПДВ 103731,00 грн; за грудень 2015 року на суму ПДВ 1757536,00 грн; за січень 2016 року на суму ПДВ 213767,00 грн; за лютий 2016 року на суму ПДВ 428496,00 грн; за березень 2016 року на суму ПДВ 308663,00 грн; за квітень 2016 року на суму ПДВ 302371,00 грн; за травень 2016 року на суму ПДВ 430807,00 грн; за червень 2016 року на суму ПДВ 458077,00 грн; за липень 2016 року на суму ПДВ 619468,00 грн; за серпень 2016 року на суму ПДВ 586147, 00 грн; за вересень 2016 року на суму ПДВ 463832,00 грн; за жовтень 2016 року на суму ПДВ 6557455,00 грн; за листопад 2016 року на суму ПДВ 559644,00 грн; за грудень 2016 року на суму ПДВ 6633427,00 грн; за січень 2017 року на суму ПДВ 1714309,00 грн; за лютий 2017 року на суму ПДВ 38066,00 грн; за квітень 2017 року на суму ПДВ 63894,00 грн; за червень 2017 року на суму ПДВ 5816,00 грн; за липень 2017 року на суму ПДВ 145323,00 грн; за серпень 2017 року на суму ПДВ 681710,00 грн; за вересень 2017 року на суму ПДВ 159021,00 грн; за жовтень 2017 року на суму ПДВ 15181,00 грн;
		2) завищено від'ємне значення, що враховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 1436646,00 грн: за квітень 2015 року на суму ПДВ 23 794,00 грн; за листопад 2015 року на суму ПДВ в розмірі 1 412852,00 грн;
		3) завищення від'ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість за липень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 380536,00 грн;
		- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, внаслідок чого посадовим (службовим) особам контролюючих органів не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
		Не погодившись з висновками акта перевірки позивачем було подано до контролюючого органу заперечення від 05.06.2018 № 281/77юв (том 1 а.с. 90-100).
		За результатами розгляду заперечень, відповідач листом від 15.06.2018 №24904/10/28-10-42-01-11 повідомив позивача про залишення без змін висновків акта перевірки (том 1 а.с. 101-114).
		На підставі встановлених у ході проведення перевірки порушень 20.06.2018 відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
		№ 0012604201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 41158092,00 грн, у тому числі: 27438728,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 13719364,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 115);
		№ 0012624201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на 137021308,00 грн (том 1 а.с. 116);
		№ 0012614201 про застосування штрафу в сумі 1020,00 грн (том 1 а.с. 117);
		№ 0012644201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1817182,00 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 190268,00 грн (том 1 а.с. 118).
		Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 30.08.2018 №27856/6/99-99-11-01-02-25 скаргу ТОВ "ЕКО" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 20.06.2018 № 0012604201, № 0012624201, № 0012614201, № 0012644201 - без змін (том 1 а.с. 130-135).
		Вважаючи, що у відповідача не було підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників ДФС від 20.06.2018 № 0012624201 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
		Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 139093609,00 грн.
		Наведеного висновку контролюючий орган дійшов за результатами дослідження господарських операцій позивача з наступними контрагентами:
		1. ПП "Овочскай". У акті перевірки відповідач зазначив, що ПП "Овочскай" документально оформлено видаткові накладні з номенклатурою товару (овочі та фрукти в асортименті) за період травень 2015 - вересень 2016 року на загальну суму 26691899,50 грн, однак на запит контролюючого органу ТОВ "ЕКО" не надано видаткові накладні на загальну суму 187574,61 грн. Контролюючий орган звернув увагу на неможливість ідентифікувати осіб, які отримували товар від імені ТОВ "ЕКО". Зазначив, що до перевірки не надано довіреностей на отримання товару, документального підтвердження щодо повного висвітлення операцій в бухгалтерському обліку, документального підтвердження щодо подальшого використання/реалізації товарів, сертифікатів якості. У ході проведеного аналізу податкової звітності, даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у ПП "Овочскай" відсутнє власне нерухоме майно, а послуги по зберіганню фруктів та овочів у період з 01.04.2015 по 31.10.2017 не придбавало. Зважаючи на об'єм, вагу та кількісні характеристики товарно-матеріальних цінностей, операції з якими передбачають наявність транспортних засобів, складських приміщень та інших виробничих потужностей, контролюючим органом встановлено неможливість виконання ПП "Овочскай" господарських операцій в обсягах, задекларованих у деклараціях по зобов'язанням перед ТОВ "ЕКО". У ході проведення перевірки встановлено лише документальне оформлення товарно-транспортних накладних без підтвердження факту такого перевезення, навантаження та розвантаження товару, про що, на думку контролюючого органу, свідчить зазначення у товарно-транспортних накладних в якості перевізника ПП "Овочскай" (згідно отриманої інформації автомобілі, зазначені у товарно-транспортних накладних, належать фізичним особам, які не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ПП "Овочскай") за відсутності жодного транспортного засобу. Наведені обставини зумовили висновок відповідача про те, що оприбутковані ТОВ "ЕКО" товари не могли бути отримані від ПП "Овочскай", а отримувались від невстановлених осіб. 
		2. ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус". У акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус" документально оформлено видаткові накладні щодо поставки товару за період березень 2015 - жовтень 2017 року на загальну суму 7405642,00 грн, однак на запит контролюючого органу ТОВ "ЕКО" не надано видаткові накладні на загальну суму 141456,20 грн. Контролюючий орган звернув увагу на неможливість ідентифікувати осіб, які отримували товар від імені ТОВ "ЕКО" та підписували видаткові накладні. Зазначив, що до перевірки не надано довіреностей на отримання товару. У видаткових накладних зазначена номенклатура повною мірою не відображена у асортиментному переліку товарів. ТОВ "ЕКО" не надано до перевірки документального підтвердження транспортного перевезення товарів. Згідно даних звітності та даних Єдиного реєстру податкових накладних транспортні засоби у ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус" відсутні, а послуги перевезення, транспортно-експедиційні послуги останнім не придбавались. Згідно інформації Єдиного державного реєстру судових рішень контрагенти у ланцюгу постачання ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус" мають ознаки фіктивності. Також актом перевірки зафіксовано, що ТОВ "ЕКО" не надано документального підтвердження щодо повного висвітлення операцій в бухгалтерському обліку, документального підтвердження щодо подальшого використання/реалізації товарів, сертифікатів якості. Наведені обставини зумовили висновок відповідача про те, що оприбутковані ТОВ "ЕКО" товари не могли бути отримані від ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", а отримувались від невстановлених осіб. 
		3. ПП "Арт-Майстер". У акті перевірки відповідач зазначив, що ПП "Арт-Майстер" документально оформлено видаткові накладні щодо поставки товару на загальну суму 499011,70 грн. Контролюючий орган звернув увагу на неможливість ідентифікувати осіб, які отримували товар від імені ТОВ "ЕКО" та підписували видаткові накладні. Зазначив, що до перевірки не надано довіреностей на отримання товару, сертифікатів якості, а надані товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином, а саме: в останніх відсутня інформація в графі "Автомобільний перевізник", "Автомобіль", "Причіп" та "Водій"; відсутній підпис водія експедитора, який прийняв і здав багаж. Зазначив, що до перевірки не надано довіреностей на отримання товару, документального підтвердження щодо повного висвітлення операцій в бухгалтерському обліку, документального підтвердження щодо подальшого використання/реалізації товарів.
		4. ТОВ "Арта Компані ЛТД". У акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ "Арта Компані ЛТД" документально оформлено видаткові накладні на загальну суму 1613712,00 грн, однак на запит контролюючого органу ТОВ "ЕКО" не надано видаткові накладні на загальну суму 348126,00 грн. Контролюючий орган звернув увагу на неможливість ідентифікувати осіб, які отримували товар від імені ТОВ "ЕКО" та підписували видаткові накладні, а довіреностей на отримання товару - платником не надано. Товарно-транспортні накладні оформлені з численними недоліками, що ставить під сумнів факт перевезення товару. До перевірки не надано документального підтвердження щодо повного висвітлення операцій в бухгалтерському обліку, документального підтвердження щодо подальшого використання/реалізації товарів. З даних податкової звітності ТОВ "Арта Компані ЛТД" неможливо простежити ланцюг придбання товару.
		5. ПП "Олан Трейд". У акті перевірки відповідач зазначив, що ПП "Олан Трейд" документально оформлено видаткові накладні на загальну суму 6379285,47 грн. Відповідач звертає увагу на недоліки в оформленні видаткових накладних та товарно-транспортних накладних. Контролюючий орган звернув увагу на неможливість ідентифікувати осіб, які отримували товар від імені ТОВ "ЕКО" та підписували видаткові накладні, а довіреностей на отримання товару - платником не надано. Також, ТОВ "ЕКО" не надано документів, що підтверджують якість товарів, документального підтвердження щодо повного висвітлення операцій в бухгалтерському обліку, документального підтвердження щодо подальшого використання/реалізації товарів. Під час проведення перевірки відповідач звернув увагу, що контрагенти у ланцюгу постачання ПП "Олан Трейд" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.
		6. ТОВ "Реалагро-центр". У акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ "Реалагро-центр" документально оформлено видаткові накладні на загальну суму 122173712,66 грн. У видаткових накладних від 23.10.2016 № 762, від 22.10.2016 № 755, від 22.10.2016 № 760, від 18.10.2016 № 735, від 15.10.2016 № 732 - відсутні печатки постачальника. В Офісі великих платників податків ДФС наявна інформація, що ТОВ "Реалагро-центр" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ "ЕКО" з метою штучного формування податкового кредиту. Вказаного висновку відповідач дійшов на підставі інформації, встановленої в ході досудового розслідування щодо контрагентів ТОВ "Реалагро-центр" - ТОВ "Центр Торг Компані", ТОВ "Лівайз Груп"; та протоколу допиту директора ТОВ "Центр Торг Компані" ОСОБА_4, який заперечує своє відношення до діяльності товариства. Згідно аналізу податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено придбання одного переліку товару та реалізації зовсім інших товарів. Крім того, про нереальність здійснених господарських операцій свідчать наступні факти: відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів та відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Звернув увагу і на те, що в товарно-транспортних накладних у графі "Автомобільний перевізник" зазначено перевізників, які не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Реалагро-центр". Також, ТОВ "ЕКО" не надано документів, що підтверджують якість товарів, документального підтвердження щодо повного висвітлення операцій в бухгалтерському обліку, документального підтвердження щодо подальшого використання/реалізації товарів.
		Також у акті перевірки контролюючий орган стверджує, що ТОВ "ЕКО" не було надано оборотно-сальдові відомості по рахунках 70 та 90.
		За наведених обставин, відповідач дійшов висновку, що господарські операції позивача з переліченими контрагентами не мали реального характеру, а складені за наслідками останніх первинні документи не можуть бути підставою для податкового та бухгалтерського обліку.
		Оцінюючи наведені доводи, суд звертає увагу на наступне.
		Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		Таким чином, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).
		Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 ПК України).     
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
		Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).
		Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
		Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, далі - Положення N 88) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
		Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. 
		Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. 
		Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
		Згідно з частиною п'ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
		Частиною другою статті 6 Закону N 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
		Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318     та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).
		Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
		Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. 
		Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. 
		Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. 
		Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами. 
		Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
		З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		Перевіряючи обставини, що були підставою для включення до складу витрат сум, сплачених в ціні придбаного у ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр" товару, судом встановлено наступне.
		17.11.2014 між ТОВ "ЕКО" (Покупець) та ПП "Овочскай" (Постачальник) укладено договір поставки № 12709К, за предметом якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Асортиментного переліку, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на підставах, погоджених сторонами у цьому договорі (том 16 а.с. 1-10).
		На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ "ЕКО" додано до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні про повернення товарів постачальнику (том 3 а.с. 1-220, том 8 а.с. 1-136, том 16 а.с. 13-250, том 17 а.с. 1-52).
		Оплата придбаного товару підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (том 8 а.с. 137-204, том 7 а.с. 1-119).
		Крім того, матеріалами справи підтверджено, що на підставі договорів від 01.05.2015 № 05/15-2, від 01.10.2015 № 00/001.17 ПП "Овочскай" орендувало холодильні камери у ПП "Благость" та ТОВ "Світанок" (том 16 а.с. 129-130, 133-140).
		Одночасно з витягів з Реєстру платників єдиного вбачається, що ПП "Благость" та ТОВ "Світанок" є платниками єдиного податку третьої групи (том 16 а.с. 132, 141).
		Зазначені обставини спростовують висновки акта перевірки в частині відсутності у ПП "Овочскай" виробничих потужностей та основних засобів для здійснення фінансово-господарських операцій у перевіреному періоді.
		Суд звертає увагу, що вантажні автомобілі, вказані у товарно-транспортних накладних, в яких перевізником зазначено ПП "Овочскай", використовувались останнім на підставі цивільно-правових угод з фізичними особами, а саме: вантажний рефрижератор марки SCANIA Р114L, випуску 1998 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_8, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 на підставі договору № 06-15/1П від 01.06.2015; вантажний силовий тягач марки DAF XF95.430, 2003 року випуску, номер (шасі, кузов, рама) НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_6 на підставі договору № 05-15/1П від 01.05.2015; ФУРГОН-С 914 марки MERCEDES-BENZ, 1996 року випуску, номер (шасі, кузов, рама) НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_7 підставі договору № 05-15/3П від 01.05.2015, копії яких разом з актами прийому-передачі транспортних засобів та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів додані до матеріалів справи (том 16 а.с. 164-175).
		Крім того, під час розгляду справи встановлено, що водії - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 перебували у трудових відносинах з ПП "Овочскай", що підтверджується звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2015 року (том 16 а.с. 142-150).
		Також, з матеріалів справи вбачається, що ПП "Овочскай" залучало ФОП ОСОБА_8 для поставок товару на користь ТОВ "ЕКО" на підставі договору від 01.06.2015 № 10/15-ТЕ (том 16 а.с. 151-158), виконання умов якого, крім наявних товарно-транспортних накладних, засвідчено податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (том 16 а.с. 176-215).
		22.05.2015 між ТОВ "ЕКО" (Покупець) та ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус" (Постачальник) укладено договір поставки № 13043К, за предметом якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Асортиментного переліку, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на підставах, погоджених сторонами у цьому договорі (том 5 а.с. 1-14).
		На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжного доручення, оборотно-сальдової відомості (том 5 а.с. 15-228).
		02.03.2015 між ТОВ "ЕКО" (Покупець) та ПП "Арт-Майстер" (Постачальник) укладено договір поставки № 12905К, за предметом якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Асортиментного переліку, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на підставах, погоджених сторонами у цьому договорі (том 4 а.с. 1-13).
		На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, накладних про повернення товарів, платіжних доручень, оборотно-сальдової відомості (том 1 а.с. 137-233, том 4 а.с. 14-256, том 13 а.с. 60-113).
		24.02.2016 між ТОВ "ЕКО" (Покупець) та ТОВ "Арта Компані ЛТД" (Постачальник) укладено договір поставки № 13777К, за предметом якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Асортиментного переліку, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на підставах, погоджених сторонами у цьому договорі (том 6 а.с. 1-9).
		На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, оборотно-сальдової відомості (том 6 а.с. 10-246).
		01.11.2016 між ТОВ "ЕКО" (Покупець) та ПП "Олан Трейд" (Постачальник) укладено договір поставки № 14135К, за предметом якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до Асортиментного переліку, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на підставах, погоджених сторонами у цьому договорі (том 11 а.с. 1-9).
		На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії замовлень, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, листів прийому товарів, платіжних доручень, оборотно-сальдової відомості (том 11 а.с. 10-246, том 13 а.с. 1-59, 114-167, том 14 а.с. 1-164).
		23.12.2016 між ТОВ "ЕКО" (Покупець) та ТОВ "Реалагро-центр" (Постачальник) укладено договір поставки № 23/12/Ш, за предметом якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця макуху соняшникову (насипом з соняшнику врожаю 2016 року), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору (том 12 а.с. 1-3).
		Крім того, 03.10.2016 між ТОВ "ЕКО" (Покупець) та ТОВ "Реалагро-центр" (Постачальник) укладено договір поставки № 03/10-16, за предметом якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору (аркуш акта перевірки 25).
		На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, сертифікатів якості, актів нестачі, накладних на повернення, актів приймання-передачі, оборотно-сальдової відомості (том 2 а.с. 1-247, том 9 а.с. 1-199, том 10 а.с. 1-200, том 12 а.с. 4-5, 11-165, том 15 а.с. 1-168).
		Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання ТОВ "ЕКО" товару у ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр", суд дійшов висновку, що видаткові та податкові накладні оформлені відповідно до вимог   Закону N 996-XIV та Положення N 88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
		Вказані накладні містять найменування Покупця та Продавця, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.
		Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.
		При цьому, окремі недоліки в оформленні окремих видаткових накладних не можуть свідчити про нереальність господарської операції в цілому.
		Суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу про ненадання позивачем у повному обсязі первинних документів, складених за наслідками господарських операцій з ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр", позаяк відповідачем в установленому порядку не було складено опису отриманих документів, витребуваних запитом від 27.02.2018 № 1 (том 1 а.с. 30, 31).
		На запит від 13.03.2018 № 2 (том 1 а.с. 16-20), позивачем було надано контролюючому органу відповідь та витребувані документи, які не були надані на попередній запит, і відповідачем без жодних зауважень вказані документи були прийняті, про що зроблено відповідну відмітку (том 1 а.с. 21-29).
		Щодо зазначених відповідачем недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, слід зазначити, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на формування податкових вигод.
		Правова позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.11.2018 у справі № 805/3360/17-а.
		Суд не приймає до уваги доводи контролюючого органу в частині того, що умови поставки товарів передбачають наявність у контрагентів позивача транспортних засобів, позаяк насамперед умовами договорів було передбачено, що поставка товару здійснюється за рахунок контрагентів. У свою чергу, висновки контролюючого органу про відсутність факту придбання ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр" транспортних послуг ґрунтується виключно на припущеннях останнього. 
		Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
		При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
		Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.
		Крім того, Верховний Суд у постановах від 16.01.2018 у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14 та від 18.01.2018 у справах № 2а-3404/12/1370,    № 2а-13944/12/2670 дійшов висновку про те, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.
		Суд не приймає до уваги твердження відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності належних доказів якості поставленого товару, з огляду на те, що сертифікати якості не являються первинними документами, на підставі яких платник формує витрати та податковий кредит.
		Також суд критично оцінює посилання відповідача на наявність у ланцюгу постачання контрагентів позивача інформації про непричетність посадових осіб до господарської діяльності підприємств та відкритих кримінальних проваджень, з огляду на наступне.
		Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.
		Так, об'єктивний критерій полягає у встановленні в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.
		Суд звертає увагу, що факт фіктивного підприємництва у ланцюгу постачання контрагентів позивача не визнаний відповідним вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на вказані обставини суд не приймає до уваги.
		Обставини щодо того, що контрагенти ТОВ "Олан Трейд", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ТОВ "Реалагро-центр", ТОВ "Торговий дім "Імодіус" фігурують у декількох кримінальних провадженнях, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами позивача своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
		Висновок суду з даного питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17 та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.
		При вирішенні спірних правовідносин суд також враховує, що у акті перевірки контролюючим органом визнано обставини щодо використання позивачем у межах власної господарської діяльності та відображення останнім операцій з ТОВ "Олан Трейд", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ТОВ "Реалагро-центр", ТОВ "Торговий дім "Імодіус", ПП "Овочскай",  ПП "Арт-Майстер" у бухгалтерському обліку на субрахунку 631 "Розрахунки з вiтчизняними постачальниками" (рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками тa підрядниками") та ін.
		Одночасно акт перевірки містить посилання на ненадання позивачем документів на підтвердження подальшої реалізації товарів, при цьому, відповідачем не враховано, що ТОВ "ЕКО" здійснює реалізацію товарів кінцевому споживачу через мережу супермаркетів "ЕКО-маркет". 
		Також суд звертає увагу, що відсутність у ТОВ "ЕКО" довіреностей на отримання товару від постачальників не спростовує факту поставки товару.
		Суд звертає увагу, що повноваження працівників можуть підтверджуватися будь-яким іншим способом, відмінним від довіреності.
		За змістом пункту 2.5 Положення N 88 повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
		Поряд з цим, наведені обставини залишені поза увагою контролюючого органу.
		Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбаний товар кінцевому споживачу через мережу супермаркетів "ЕКО-маркет", суд вважає необґрунтованими висновки акта перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.
		Також, суд при вирішенні даної справи враховує, що пунктами 3-5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745, визначено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
		Суд констатує, що акт перевірки не відповідає наведеним нормам та містить лише аналіз господарської діяльності контрагентів позивача, при цьому взагалі відсутній аналіз господарських операцій позивача із зазначенням чітких порушень останнім норм податкового законодавства з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
		На переконання суду, саме поверхневий та формальний підхід відповідача до виконання обов'язку належного здійснення податкового контролю та відсутність передбаченого законом способу фіксації відсутності первинних документів в розрізі окремих контрагентів, стало наслідком наведених необґрунтованих доводів останнього у акті перевірки.
		Досліджуючи матеріали справи, суд звертає увагу, що останні не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом - не виявлено.
		При цьому, суд приймає до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за спірними угодами, за правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач до суду не подав.
		За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників ДФС від 20.06.2018 № 0012624201 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
		Перевіряючи податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 20.06.2018 № 00126604201 та № 0012644201 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
		Єдиною підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 20.06.2018 № 00126604201 став висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр".
		Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України   об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
		постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; 
		постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; 
		ввезення товарів на митну територію України;
		вивезення товарів за межі митної території України;
		постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 
		З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
		Відповідно до пункту   198.1   статті   198 ПК України   право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: 
		а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; 
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); 
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; 
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. 
		Пунктом   198.3   статті 198 ПК України   встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
		придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 
		придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті   198 ПК України   датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
		дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 
		дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Пунктом   198.6   статті 198 ПК України   встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. 
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. 
		Відповідно до пункту 201.1 статті   201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця);  місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
		Судом підтверджено обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем у ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту.
		Враховуючи наведене та те, що судом підтверджено правомірність формування позивачем витрат у перевіреному періоді, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Також суд звертає увагу, що у ході проведення перевірки відповідачем не встановлено розбіжностей в аналітичних базах по взаємовідносинам ТОВ "ЕКО" з ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр" за перевірений період.
		Таким чином, контрагенти позивача - ТОВ "ЕКО", у даному випадку, - ПП "Овочскай", ТОВ "Торгівельний дім "Імодіус", ПП "Арт-Майстер", ТОВ "Арта Компані ЛТД", ПП "Олан Трейд", ТОВ "Реалагро-центр" є сумлінними платниками податків та у відповідності до положень ПК України декларували податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ТОВ "ЕКО".
		За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 20.06.2018 № 0012604201 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
		Зважаючи на те, що судом встановлено відсутність порушень позивачем податкового законодавства під час формування податкового кредиту у перевіреному періоді, суд, враховуючи взаємозв'язок між формуванням податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і податкового кредиту, і, як наслідок, бюджетним відшкодуванням у перевіреному періоді, дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для зменшення позивачеві розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 1817182,00 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 190268,00 грн.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2018 № 0012644201 та задоволення позову у цій частині.
		Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 20.06.2018 № 0012614201 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
		Актом від 17.05.2018 № 149/28-10-42-01 контролюючим органом зафіксовано ненадання ТОВ "ЕКО" документів на запити від 27.02.2018 № 1, від 13.03.2018 № 2 (том 17 а.с. 86).
		Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
		Відповідно до пункту 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем на запити контролюючого органу було надано витребувані документи, що підтверджуються підписами посадових осіб Офісу великих платників податків ДФС.
		Одночасно пунктом 85.7 статті 85 ПК України встановлено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
		В порушення наведених норм відповідачем не було складено опису отриманих від позивача документів, а тому суд вважає необґрунтованими висновки акта від 17.05.2018 № 149/28-10-42-01.
		Так, статтею 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. 
		Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. 
		З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиною підставою для застосування штрафу у подвійному розмірі, передбаченого статтею 121 ПК України, - є вчинення платником податків такого самого порушення, за яке протягом року до платника податків було застосовано штраф.
		Відповідачем не надано суду жодного доказу про притягнення протягом року ТОВ "ЕКО" до відповідальності за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для застосування штрафу в сумі 1020,00 грн.
		Встановлені у сукупності обставини свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 20.06.2018 № 0012614201 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
		Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) від 20.06.2018 № 0012624201, № 0012604201, № 0012644201 та № 0012614201.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, ідентифікаційний код 32104254) 616700,00 грн сплаченого судового збору.
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                         В.П. Катющенко 
		 
		Повний текст рішення складено і підписано 26 квітня 2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...