Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/13392/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 02.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.

Результат оскарження 15.07.2021 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		25 квітня 2019 року                      № 826/13392/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу              
		за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Приватна компанія «Торіус» доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2017 № 0005071402В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна компанія «Торіус» (далі також - позивач, ТОВ «ПК  «Торіус») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві  далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2017 року № 0005071402.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 року відкрито провадження у справі та  призначено до судового розгляду на 27.11.2017 року.
		В зазначене судове засідання з'явились уповноважені представники сторін.
		Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення у зв'язку з тим, що доводи відповідача в Акті перевірки є надуманими, ґрунтуються на припущеннях, а  викладені обставини не підтверджені доказами, натомість позивачем надано усі необхідні та належні документи під час перевірки.
		Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях.
		Представником відповідача заявлено клопотання про допит в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1.
		Судом задоволено зазначене клопотання та відкладено розгляд справи на 05.02.2018 року.
		В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не надходило. Доказів про повідомлення ОСОБА_1 про виклик її до суду в якості свідка відповідачем не надано. У зв'язку із зазначеним судом відкладено розгляд справи на 28.03.2018 року.
		У вказане судове засідання прибули представники сторін та свідок ОСОБА_1 Представником позивача надано суду додаткові докази, які були залучені до матеріалів справи, свідок надала пояснення щодо обставин справи, які їй відомі.
		Сторони заявили клопотання про перехід в розгляді справи в порядку письмового провадження.
		Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		Судом задоволено вказане клопотання та ухвалено про перехід в розгляді зазначеної справи до письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що податковим органом на підставі направлення від 29.06.2017 року № 773/26-15-14-02-04, виданого ГУ ДФС у м. Києві та на підставі наказу відповідача від 29.06.2017 № 5756, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ПК «Торіус» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Іствуд груп» (код 39857923) за період з 01.12.2015 року по 31.03.2016 року.
		На підставі проведеної перевірки складений Акт від 12.07.2017 № 258/26-15-14-02-04/01552767, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «ПК «Торіус» п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3,п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 126  207 грн., в тому числі по періодах за:
		грудень 2015 року у сумі 34   247 грн.;
		січень 2016 року у сумі 21   860 грн.;
		лютий 2016 року у сумі 35   050 грн.;
		березень 2016 року  у сумі 35   050 грн.
		На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017 року № 0005071402, яким за встановлені порушення, вказані у висновку Акту перевірки, встановлено збільшення позивачем суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 126  207,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 31 553,00 грн.
		Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням  від 25.07.2017 року № 0005071402, позивач звернувся із зазначеним позов до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
		Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
		Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
		Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ( далі також - ПК України) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		Також, згідно пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		При цьому, за змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
		Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		Також, виходячи з аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. 
		Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у його постановах від 30.01.2018 року №К/9901/2803/18 (у справі №820/11856/13-а), від 31.01.2018 року №К/9901/5557/18 (у справі №826/245/14), від 06.02.2018 року №К/9901/7258/18 (у справі №810/6695/14), 04.04.2018 року № К/9901/27694/18 (у справі №808/2519/15).
		Як вбачається зі змісту позову та наданих доказів під час розгляду справи, судом встановлено, що відповідно до Рішення № 14/03/2016 акціонера, що володіє 100% акцій ПАТ «Торіус» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01552767) від 14.03.2016 ОСОБА_2 було проголосоване та прийняте рішення про припинення ПАТ «Торіус» шляхом його перетворення в ТОВ «Торіус», також було призначено комісію з припинення та голову такої комісії, визначено терміни повідомлення кредиторів товариства і публікування відповідного оголошення в засобах масової інформації, та обговорено питання щодо порядку та умов обміну акцій ліквідуємого ПАТ «Торіус».
		Рішенням №06/04/2016 акціонера, що володіє 100% простих іменних акцій ПАТ «Торіус» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01552767), у зв'язку із смертю ОСОБА_3, який в ЄДР зазначений керівником ПАТ «Торіус», вирішено внести зміни до ЄДРПОУ та вказати керівником ПАТ «Торіус» ОСОБА_2 06.04.2016 року, який володіє 100% акцій зазначеного ПАТ «Торіус».
		Рішенням №22/06/2016 акціонера, що володіє 100% акцій ПАТ «Торіус» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 01552767) від 22.06.2016 року було прийняте рішення про внесення змін до Рішень № 14/03/2016 від 14.03.2016 року та № 08/06/2016 від 08.06.2016року  та Передавального акту від 08.06.2016 року в частині найменування підприємства правонаступника ПАТ «Торіус», а саме після слів «ТОВ» або «товариство з обмеженою відповідальністю» змінити словами «Приватна компанія «Торіус».
		Також позивачем, в підтвердження дійсності внесення змін, ліквідації ПАТ «Торіус» надано й інші докази, а саме: Передавальний акт, бухгалтерську довідку до передавального акту, Розпорядження № 71 - КФ-З від 06.04.2016 року про зупинення обігу акцій ПАТ «Торіус», розпорядження № 156-КФ-С-А від 05.07.2016 року про скасування реєстрації випуску акцій ПАТ «Торіус» оголошення надруковані в засобах масової інформації про ліквідацію ПАТ «Торіус» та докази, які підтверджують надання документів державному реєстратору та документи, що підтверджують дії державного реєстратора щодо ліквідації ПАТ «Торіус».
		Таким чином, як встановлено судом, відповідно до внесених відомостей в ЄДРПОУ від 22.06.2016 року під № 10731120023000255 відбулось припинення Приватного акціонерного товариства «Торіус», код ЄДРПОУ 01552767.
		Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
		Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, визначений статтею 107 ЦК України.
		Згідно з пунктом 2 статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
		Відповідно до частини шостої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року № 755-IV    у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
		Відповідно до пункту 183.17 статті 183 ПК України особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником ПДВ як інша новоутворена особа в порядку, визначеному ПКУ, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов'язки зі сплати податку у зв'язку з розподілом податкових зобов'язань чи податкового боргу.
		Отже, платник ПДВ, що реорганізується шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону, анулюється як платник ПДВ. Такий платник не здійснює ні нарахування податкових зобов'язань на товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, і які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку, ні зменшення податкового кредиту по операціях з їх придбання. При цьому у разі. якщо в результаті реорганізації усі майнові права та обов'язки одного платника ПДВ переходять в повному обсязі до іншого новоствореного підприємства-платника ПДВ, який набуває прав і обов'язків цього реорганізованого підприємства, набуває права та обов'язки перетвореного підприємства.
		Пунктом 11.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588), передбачено, що органи фіскальної служби повинні так організувати свою роботу, щоб вимоги до підприємства зі сплати податкових платежів, якщо такі матимуть місце, були пред'явлені до платника протягом строку, передбаченого для пред'явлення кредиторами своїх вимог до підприємства.
		При цьому обов'язком ліквідаційної комісії (ліквідатора) є скласти та подати в повному обсязі органам фіскальної служби для проведення позапланової перевірки первин ні документи, регістри бухгалтерського обліку, податкову звітність та інші документи, що пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.
		Так слід зазначити, що перевірка проводилась з 29.06.2017 року по 05.07.2017 року, а тому з дати перетворення підприємства минуло більше року, що також свідчить про порушення відповідачем термінів проведення перевірки, також відповідачем не надано доказів порушення позивачем не вчасного подання первинних документів ПАТ «Торіус» на момент його припинення.
		Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що ТОВ «Іствуд Груп» та ПАТ «Торіус» 01.12.2015 року уклали Договір № 111 на виконання робіт з обслуговування та ремонту комп'ютерної та офісної техніки, вказаний договір засвідчений підписами Голови правління ПАТ «Торіус» ОСОБА_3 та Директора ТОВ «Іствуд Груп» ОСОБА_1 та на ньому проставлені відбитки печаток вказаних підприємств.
		Також дійсність проведення операцій між ПАТ «Торіус» та його контрагентом підтверджується Актом надання послуг від 31.12.2015 року № 7, від 31.01.2016 року № 4,  від 29.02.2016 року № 4, від 20.03.2016 року № 15, на яких вказані назви послуг, кількість, одиниця виміру, ціни без ПДВ та суми з ПДВ, та банківськими виписками, які позивачем також надано до матеріалів справи та, які відповідно до вимог законодавства, засвідчені підписом уповноваженої посадової особи банку та відбитком печатки банку ( а.с. 36-40).
		Відповідно до Договору № 112 про надання юридичних послуг від 01.12.2015 року, укладеного між ПАТ «Торіус» та ТОВ «Іствуд Груп», який також засвідчений   підписами Голови правління ПАТ «Торіус» ОСОБА_3 та Директора ТОВ «Іствуд Груп» ОСОБА_1 та на ньому проставлені відбитки печаток вказаних підприємств (а.с. 41-42).
		На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано Акт надання послуг від 30.12.2015 року № ОУ-0000008, від 31.01.2016 року № 5, від 29.02.2016 року № 3,  від 20.03.2016 року  № 13 ( а.с. 43-44), на яких вказані назви послуг, кількість, одиниця виміру, ціни без ПДВ та суми з ПДВ, та банківські виписки, які позивач також надав до матеріалів справи та які відповідно до вимог законодавства засвідчені підписом уповноваженої посадової особи банку та відбитком печатки банку.
		Договір поставки товарів від 01.12.2015 року № 113, засвідчений підписами Голови правління ПАТ «Торіус» ОСОБА_3 та Директора ТОВ «Іствуд Груп» ОСОБА_1 та на ньому проставлені відбитки печаток вказаних підприємств (а.с. 45-46).
		На виконання останнього надано наступні підтвердження видатковими накладними та Рахунками фактури: № РН-000022 від 15.03.2016 року, № СФ-000022 від 01.03.2016 року, № РН-000021 від 01.03.2016 року; № СФ-000021 від 01.03.2016 року; № РН-000036 від 24.02.2016 року; № СФ-000036 від 04.02.2016 року; № РН-000042 від 24.02.2016 року; № СФ-000042 від 04.02.2016 року; № РН-000006 від 13.01.2016 року; № СФ-000006 від 13.01.2016 року; № РН-0000017 від 10.12.2015 року; №  РН-0000017 від 10.12.2015 року; № РН-0000016 від 10.12.2015 року; № СФ-0000016 від 10.12.2015 року; № РН-0000009 від 07.12.2015 року та № СФ -0000009 від 07.12.2015 року, які також мають всі необхідні реквізити, з зазначенням, адрес постачальника та покупця, назв товарів, кількості, ціни без ПДВ та суму ПДВ, що засвідчено підписами керівників та проставлені відбитки печаток  підприємств. (а.с.  47-54).
		Також позивачем надано банківські виписки, які підтверджують зміну майнового стану ПАТ «Торіус» у зв'язку з перерахуванням грошових коштів на рахунок контрагента ТОВ «Іствуд Груп», які засвідчені посадовою особою банку належним чином.
		Позивачем надано до матеріалів справи Договір № 114 про надання клінінгових послуг від 01.12.2015 року, який також має всі необхідні реквізити та засвідчений керівниками підприємств-контрагентів належним чином (а.с.55-56), до вказаного Договору додаються Додаток № 1 та Додаток № 2, в яких зазначено місцезнаходження об'єктів та послуги з зазгначенням вартості за них (а.с. 56-57).
		На підтвердження дійсності надання-отримання послуг позивачем надано Акти надання послуг: № 16 від 20.03.2016 року; № 7 від 29.02.2016 року; № 7 від 31.01.2016 року; № 18 від 30.12.2015 року; № 16 від 20.03.2016 року; № 7 від 29.02.2016 року; № 7 від 31.01.2016 року та № 18 від 30.12.2015 року (а.с. 58-61) та банківські виписки, які підтверджують перерахування грошових коштів за отримані послуги на рахунок ТОВ «Іствуд Груп»ю
		Також доречно зазначити, що вказані банківські виписки надавалисть ТОВ «ПК «Торіус» посадовим особам відповідача, які проводили перевірку та всі суми перераховані на розрахунковий рахунок контрагента, відповідно до цих банківських виписок, були зазначені відповідачем в Акті перевірки.
		Зауважень до вказаних первинних  документів позивача та банківських виписок у відповідача не було під час проведення перевірки, дослідивши зазначені документи,  суд вважає їх такими, що згідно до Закону України «Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують реальні зміни майнового стану платника податків, в даному випадку на час існування ПАТ «Торіус» саме цього приватного акціонерного товариства.
		Також слід зазначити, про не коректне зазначення в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні боржника, а саме, ТОВ «ПК «Торіус» та в Акті перевірки відповідачем вказано, що перевіряється позивач та господарські відносини ТОВ «ПК «Торіус» з контрагентом, адже на час виникнення відносин такого товариства не існувало, а господарські операції з ТОВ «Іствуд Груп» здійснювало ПАТ «Торіус».
		Також, суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність тих чи інших працівників в штаті ТОВ «Іствуд Груп», а тому цей факт свідчить про недійсність відносин між ПАТ «Торіус» та зазначеним контрагентом, адже до повноважень ПАТ «Торіус» не належить перевіряти кількість офіційно чи не офіційно оформлених працівників, людей, які працюють на неповну чи повну робочу ставку та в інший спосіб установлений Кодексом законів про працю Україїни та перевіряти їх освітній рівень та документи, які дають їм право на виконання ними свої посадових обов'язків, відповідно до укладених Договорів.
		Також слід зазначити, що позивачем не надано та не вказано, що були Акти невиконання робіт посадовими особами ТОВ «Іствуд Груп» або що у позивача були претензії до виконаних робіт чи поставлених товарів.
		Відповідач в Акті перевірки посилається на допит свідка ОСОБА_1, відповідно до якого встановлено не причетність останньої до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Іствуд Груп», але відповідачем не надано суду ані копії вказаного допиту, ані рішення в кримінальній справі, яке б підтверджувало зазначені обставини.
		Крім іншого, викликана судом в якості свідка ОСОБА_1 надала пояснення в судовому засіданні, що жодних документів не підписувала, але свої зразки підпису слідчому не надавала, в кримінальному порядку її до відповідальності не притягували, вирок по кримінальній справі, в якій її допитували як свідка прийнятий не був, зважаючи на вказане, суд зазначає, що в обов'язки посадової особи ПАТ «Торіус» не входить встановлювати особу, якій належить паспорт та звіряти підписи Директора товариства з його засновником відповідно до даних в ЄДРПОУ, а показання свідка не дає змоги суду встановити та провести криміналістичну експертизу зразків підписів, що не належить до повноважень Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Таким чином встановлення обставин, за яких були підписані первинні документи ПАТ «Торіус» не належить до компетенції адміністративного суду, а відтак, твердження відповідача щодо наданих пояснень ОСОБА_1, не приймаються судом.
		Зважаючи на вказані обставини, досліджені докази, які наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про фактичне проведення господарських операцій між ПАТ «Торіусом» та його контрагентом, а винесене податкове повідомлення-рішення від 25.07.2017 року № 0005071402 таким, що підлягає скасуванню.
		 Частиною другою   статті 19 Конституції України   передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.
		Відповідно до частини другої   статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України   у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.      
		Відповідно до частини першої   статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України   суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно до частини першої   статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України   при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З урахуванням частини першої  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України   та зважаючи на наявність в матеріалах справи платіжного доручення № 570 від 17.10.2017 року на суму 2 366,40 грн., суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.
		Керуючись положеннями статей   2,   7,   9,   11,   44,   72-78,   79,139,   194,   241-246,   250,   295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна компанія «Торіус» задовольнити.
		2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005071402 від 25.07.2017 року.
		3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна компанія «Торіус»   (03151,м.Київ, вул. Молодогвардійська, 20-А код ЄДРПОУ 01552767) за рахунок бюджетних асигнувань  Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві  (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)      понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 366,40 (дві тисячі триста шістдесят шість грн.) 40 коп.
		   Відповідно до   статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України   Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно ч. 1   ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		У відповідно до пп. 15.5 п. 15   розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України   до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги
		Відповідно до пункту 4 частини п'ятої   статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
		Позивач:   Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна компанія «Торіус», 03151,м.Київ, вул. Молодогвардійська, 20-А, код ЄДРПОУ 01552767;
		Відповідач : Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві,  04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                Л.О. Маруліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...