Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 677/1179/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2019. Зареєстровано: 02.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 24.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/6266/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		24 квітня 2019 року 
		м.Київ
		справа №677/1179/17
		адміністративне провадження №К/9901/6266/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Стародуба О.П.,
		суддів - Берназюка Я.О.,  Анцупової Т.О.
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 21.09.2017р. (суддя - Федишин І.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. (судді: Совгира Д.І., Курко О.П., Полотнянко Ю.П.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
		в с т а н о в и в:
		У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: 
		- визнати протиправною відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України "Про державну службу";  
		- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до чч. 7-12 ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 60% суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 31.03.2017р. з урахуванням виплачених сум; 
		- звернути судове рішення до негайного виконання.
		В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у неї є необхідний стаж для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому відповідач протиправно відмовив у такому переведенні.
		Постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 21.09.2017р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р.  позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправною відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (3723-ХІІ).
		Зобов'язано відповідача призначити та виплачувати з 01.04.2017р. позивачу пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до ч.ч. 7-12 ст. 37 Закону України від 16.12.1993р. № 3723 «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням виплачених сум.
		З такими рішеннями судів попередніх інстанції не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення судів в частині задоволених позовних вимог та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. 
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що з огляду на зміни у законодавстві пенсійне забезпечення державних службовців згідно ст. 90 Закону України № 889-VІІІ від 10.12.2015р. «Про державну службу» здійснюється згідно положень  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 
		Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Відповідно до Закону України від 10.12.2015р. № 899-VIII "Про державну службу" пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (вступив в дію з 01.05.2016р.).
		Згідно підпункту 1 пункту 2 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015р. № 899-VIII "Про державну службу" визнано таким, що втратив чинність Закон України від 16.12.1993 № 3723 "Про державну службу", крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
		У п. 10 Розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 899-VIII "Про державну службу" встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
		В ході розгляду справи судами встановлено, що позивачу 03.07.2017р. призначено пенсію по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій страхування». Пенсію призначено з 29.03.2017р.
		Позивач з 01.01.2001р. по 30.03.2017р. працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців. Стаж державної служби становить понад 10 років. Загальний стаж роботи позивача становить 25 років 6 місяців, стаж державної служби - 16 років і 2 місяці.
		Наказом № 11-0С від 29.03.2017р. позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи управління пенсійного фонду в Красилівському районі в зв'язку з реорганізацією управління. 
		Позивач 02.06.2017р. звернулась до відповідача з заявою про переведення її з пенсії по інвалідності як інваліда 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ. (а.с.9)
		Листом відповідача № 11/К-4 від 16.06.2017р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії державного службовця по інвалідності з посиланням на не досягнення позивачем пенсійного віку згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (60 років).(а.с.10)
		Розглядаючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" необхідний стаж державної служб" для призначення пенсії визначає не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач має стаж роботи на державній службі 16 років і 2 місяці та на час набрання чинності Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015р. працювала на посадах державної служби, а тому у позивача є право на призначення пенсії по інвалідності на підставі п. 10 Розділу ХІ Закону України від 10.12.2015 № 899-VIII "Про державну службу".
		Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має право на переведення на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", оскільки на момент набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015р. у позивача було понад 10 років стажу державного службовця.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині звернення постанови до негайного виконання суди виходили з того, що ухвалювати рішення про звернення постанови суду до негайного виконання немає підстав, оскільки така вимога закону передбачена при призначенні пенсії, а судами встановлено, що позивач отримує пенсію з 29.03.2017р. 
		З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
		Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач працювала до виходу на пенсію на посадах державної служби, станом на час набрання чинності Закону України від 10.12.2015р. № 899-VIII "Про державну службу" займала відповідну посаду державної служби і мала необхідний для призначення пенсії стаж згідно п. 10 Розділу ХІ цього Закону, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.
		Посилання  відповідача в обґрунтування касаційної скарги на відсутність у позивача на час звернення необхідного пенсійного віку також є безпідставним, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019р. у зразковій справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18) прийшла до висновку, що Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
		Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Таким чином, оскільки при ухваленні рішення суди першої та апеляційної інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 345, 349, 350,    356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		п о с т а н о в и в:
		Касаційну скаргу Старокостянтинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 21.09.2017р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017р. у даній справі - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       
		 
		О.П. Стародуб
		                                                                                                                                                                                                                                                 
		 
		Я.О.Берназюк
		 
		Т.О. Анцупова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...