Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/634/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 02.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 26.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/8809/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №802/634/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/8809/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -                                                   Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                                                                                                                           Бевзенка В.М., 
		                                                                                                                                                                                                       Шарапи В.М.,
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року (головуючий суддя - Залімський І.Г., судді - Сушко О.О., Смілянець Е.С.) у справі 
		за позовом ОСОБА_2            
		до Прокуратури Вінницької області
		третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області 
		про визнання дій неправомірними, стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У квітні 2016 року ОСОБА_2  (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Вінницької області, в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: - визнати протиправними дії Прокуратури Вінницької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 02.07.2015 року по 15.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; - стягнути з Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплаті заробітній платі в розмірі 65341,70 грн. за період з 02.07.2015 року по 15.12.2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру"; - стягнути з Прокуратури Вінницької області моральну шкоду в сумі 10000 грн.; - зобов'язати Прокуратуру Вінницької області здійснити перерахунок та виплату вихідної допомоги та компенсації за невикористані відпустки з урахуванням статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
		2.          Обґрунтовуючи позов ОСОБА_2 зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", яка не приведена у відповідність до законодавства, встановлено розміри посадових окладів працівників органів прокуратури, які не відповідають вимогам ст.81 Закону України "Про прокуратуру", а відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України "Про прокуратуру" у зв'язку з невнесенням відповідних змін до вказаної Постанови, не є підставою для відмови у виплаті заробітної плати.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.          Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		4.          Відмовляючи в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що Бюджетним кодексом України із змінами і Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" по-іншому врегульовувано відносини в частині визначення розміру посадових окладів прокуратури і, враховуючи, що ці закони були прийняті 28.12.2014 року, тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", то вони мають пріоритет у застосуванні. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі. За період липень-грудень 2015 року, ОСОБА_2. Прокуратурою Вінницької області заробітна плата нараховувалась виходячи з посадового окладу, який передбачений діючим законодавством, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 763. Суд дійшов висновку, що відповідач не допустив порушень законодавства при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати за період липень-грудень 2015 року. Позивач не довів в судовому засіданні факту завдання йому моральної шкоди, не надав суду належних доказів того, що невиплата заробітної плати відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" призвела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.          Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 
		6.          Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року залишено без змін.
		7.          Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, погодився з висновками суду першої інстанції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		8.          ОСОБА_2 (далі - скаржник) у вересні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року.
		9.          В касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального, просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 
		10.          В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що в період з набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» (з 15.07.2015 року в частині розміру заробітної плати) до набрання чинності змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 (15.12.2015 року) розмір посадового окладу працівника прокуратури повинен був обчислюватись відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. При цьому, відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», як спеціальним нормативним актом, у зв'язку з невнесенням відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505, -  не є підставою для відмови в задоволені позовних вимог, з огляду на вищу юридичну силу вказаного Закону.
		11.          Прокуратура Вінницької області надала заперечення на касаційну скаргу, якими просить відхилити касаційну скаргу, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Зазначає, що Прокуратура Вінницької області уповноважена здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці і не наділена правом самостійно, без правового врегулювання Кабінетом Міністрів України та фінансової можливості Державного бюджету України, здійснювати перерахунок заробітної плати позивачу та виплачувати її у вищому розмірі. Реалізація положень Закону України «Про прокуратуру» є неможливою без внесення відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 і Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».
		12.          Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13.          ОСОБА_2 з 27.10.2008 року працював на різних посадах в органах прокуратури Вінницької області.
		14.          У вересні 2015 року листом Прокуратури Вінницької області ОСОБА_2 попереджений про звільнення із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з припиненням функціонування прокуратур міст, районів, районів у містах і міжрайонних прокуратур та утворення у системі органів прокуратури України місцевих прокуратур з 14.12.2015 року.
		15.          Наказом прокурора Вінницької області № 1966к від 15.12.2015 прокурора Могилів - Подільської міжрайонної прокуратури Вінницької області юриста 1 класу ОСОБА_2 з 15.12.2015 року звільнено із займаної посади та органів Прокуратури Вінницької області у зв'язку з реорганізацією та скороченням у структурі та штатному розписі Прокуратури Вінницької області, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України та наказано виплатити ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України.
		16.          Прокуратурою Вінницької області заробітна плата нараховувалась позивачу виходячи з посадового окладу, який передбачений Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 року № 505 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 763.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		17.          Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18.          Частина 4 статті 43 Конституції України: кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		19.          Частини 1, 2, 3, 7 та 9 статті 81 Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру»: заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
		Посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
		Прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
		20.          Стаття 89 Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру»: фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.
		21.          Стаття 90 Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру»: фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.
		22.          Частина друга статті 8 Закону України 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці»: умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
		23.          Стаття 13 Закону України 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці»: оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
		24.          Пункти 1, 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури»: затвердити схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5. Надати право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. <…> Видатки, пов'язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.
		25.          Стаття 23 Бюджетного кодексу України: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		26.          Пункт 26 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрали чинності з 01.01.2015р.): установити, що норми і положення <…> статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 14 жовтня 2014 року "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		27.          Абзац третій пункту 9 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (набрали чинності з 01.01.2015р.): установити, що норми і положення <…> частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» (Голос України, 25.10.2014, № 206) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		28.          Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		29.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		30.          Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		31.          За загальним правилом, конкуренція правових норм у часі повинна вирішуватися на користь норми, прийнятої пізніше, оскільки найновіше законодавство демонструє способи та форми правового регулювання, які на даний етап розвитку суспільства, на думку законодавця, є більш доцільними.
		32.          Закон України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» прийняті пізніше Закону України 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а тому у 2015 році норми і положення Закону України «Про прокуратуру» щодо заробітної плати прокурора застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, а не статтею 81 цього Закону.
		33.          Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».
		34.          Аналогічні висновки відображені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справах № 825/575/16, від 21 березня 2018 року № 817/548/16 та від 31 січня 2018 року №810/1304/16.
		35.          З огляду на нарахування скаржнику в спірний період заробітної плати виходячи з розміру посадового окладу, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», тобто, з урахуванням положень Закон України від 28 грудня 2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закон України від 28.12.2014 № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», у розмірі встановленому законом, суд вважає, що заробітну плату ОСОБА_2 нараховано у розмірі не нижчому від визначеної законом.
		36.          У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 09.10.1979р. у справі  Ейрі(1) Європейський суд з прав людини вказав, що розуміє, що подальша реалізація соціальних та економічних прав здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі. <…>
		37.          Європейський суд з прав людини в п.37 рішення «Суханов та Ільченко проти України» (Заява № 68385/10 та 71378/10) зазначив, що демократично обраний Парламент зберігає право щодо виконання своїх законодавчих функцій відповідно до Конституції та зміни встановлених розмірів виплат на певний період часу. У цій справі таке право було реалізоване шляхом надання відповідних повноважень Кабінету Міністрів України.
		38.          Посилання скаржника на вказане рішення Європейського суду з прав людини, а також на рішення у справі «Кечко проти України» (Заява N 63134/00) є безпідставним, оскільки йому не було відмовлено у виплаті заробітної плати з підстав відсутності бюджетного фінансування, а виплачено її в розмірі, який був передбачений спеціальним законодавством.
		39.          Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
		40.          Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		41.          Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		42.          З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
		43.          Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		п о с т а н о в и в :
		44.          Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		45.          Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року - залишити без змін.
		46.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач Н.А. Данилевич          
		Судді                                                                                                     В.М. Бевзенко 
		                                                                                                    В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...