Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2274/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 02.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 25.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/31834/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		25 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №802/2274/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/31834/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження
		касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області 
		на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року (Суддя: Воробйова І.А.),
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року (Судді: Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.),
		у справі № 802/2274/16-а 
		за позовом ОСОБА_2 
		до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області 
		про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		21.12.2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, Гайсинська ОДПІ), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 р. № 41303-13, яким позивачу визначено до сплати суму транспортного податку за 2016 рік в розмірі 20  833,33 грн.,та податкову вимогу № 1434-17 на суму 20  833,33 грн.
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.16 року №41303-13. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		 
		Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при розгляді справи просив суд скасувати судові рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
		 
		В обґрунтування доводів касаційної скарги посилався на те, що судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою що згідно Методики від 18.02.2016 року № 66 Міністерство економічного розвитку та торгівлі України розрахувало середньоринкову вартість автомобілів та до 1 лютого 2016 року подало до Державної фіскальної служби України інформацію в електронному вигляді про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2016 року (в тому числі і автомобіль, що належить позивачу Toyota Land Cruser Prado 150), що підтверджується скрін-копією з програми АІС «Податковий блок» щодо платників та об'єктів оподаткування транспортним податком, та копією листа ДФС України від 01.02.2017 року № 2220/7/99-99-13-03-02-17. 
		 
		Позивач в частині відмови в задоволенні позову рішення судів першої та апеляційної інстанції не оскаржив, отже спірним з врахуванням доводів касаційної скарги є правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення.
		Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Як встановлено судами, позивач є власником транспортного засобу марки TOYOTA модель LAND CRUISER PRADO 150, 2012 року випуску.
		 
		29.06.2016 року Гайсинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54, на підставі пп. 267.6.2 п. 267.2 статті 267 Податкового кодексу України було прийнято податкове повідомлення-рішення № 41303-13, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 20 833,33 грн.
		 
		У зв'язку з несплатою позивачем суми транспортного податку з фізичних осіб, 30.08.2016 року відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу №1434-17 про сплату наявного податкового боргу.
		 
		З приводу викладеного суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (в редакції закону від 24.12.2015 році).
		 
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
		 
		Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1 378 грн.
		 
		Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1   033 500 грн.
		 
		З 19.02.2016 року набрала чинності затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком. Методикою передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
		 
		Відтак, зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.     
		    
		Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. 
		 
		Отже підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про середньоринкову вартість певного автомобіля із врахуванням його марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.
		 
		Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Мінекономрозвитку з інформаційним запитом про визначення середньоринкової вартості належного йому автомобіля, та отримав відповідь від Мінекономрозвитку (від 10.09.2016 року № 3252-09/29154-09), що таку інформацію позивач може отримати самостійно на офіційному сайті Мінекономрозвитку, натиснувши банер «Розрахунок середньоринкової вартості» та додавши в калькулятор дані про марку, модель, рік випуску двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробіг. 
		 
		Розрахувавши самостійно на електронному веб-сайті середньоринкову вартість автомобіля, позивач звернувся до відповідача в порядку, передбаченому пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України до ОДПІ з заявою про скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки середньоринкова вартість автомобіля складає 802 637,39 грн., тобто є меншою, ніж  визначена п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. До заяви додав вищенаведену відповідь Мінеконорозвитку.
		 
		Розглянувши запит, відповідач листом від 21.10.2016 року повідомив позивача, що в наданій до заяви відповіді Мінекономрозвитку не визначена конкретна вартість автомобіля Toyota Land Cruiser Prado 150 станом на 01.01.2016 року, а ОДПІ такою інформацією не володіє, та не має повноважень щодо її визначення. З врахуванням викладеного ОДПІ порадила позивачу звернутись з відповідним запитом до Мінекономрозвитку за отриманням інформації про середньоринкову вартість належного позивачу транспортного засобу, та, за умови, якщо така вартість буде меншою, ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати встановленої станом на 01 січня 2016 року, просили надати таку інформацію на адресу ОДПІ для проведення відповідного перерахунку транспортного засобу.
		 
		27.10.2016 року позивач знов звернувся до Мінекономрозвитку з запитом про надання інформації про середньоринкову вартість належного позивачу транспортного засобу, проте Мінекономрозвитку листом від 10.11.2016 року № 3252-09/36017-09 повідомила позивача, що з вказаного питання його вже проінформовано листом від 10.09.2016 року № 3252-09/29154-09.
		 
		Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, посилались на те, що наданим позивачем до матеріалів справи розрахунком середньоринкової вартості автомобіля, роздрукованого з веб-сайту Міністерства економічного розвитку та торгівлі України підтверджено, що середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу складає 802 637,39 грн., тобто є меншою, ніж  визначена п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. З огляду на викладене транспортний засіб, що належить позивачу не є об'єктом оподаткування у 2016 році. 
		 
		При цьому суди посилались на те, що надана відповідачем інформація з АІС «Податковий блок», а також інформація Мінекономрозвитку не містить жодних відомостей відносно середньоринкової вартості автомобіля, наявність якої є необхідною для встановлення належності автомобіля до об'єкту оподаткування згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, як і не надано суду й розрахунку вартості автомобіля, здійсненого у відповідності до Методики, що вимагається податковим законодавством. Дані обставини не заперечуються і самим відповідачем, якому на момент винесення оскаржуваного рішення середньоринкова вартість транспортного засобу відома не була.
		 
		Суд погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції.
		 
		До того ж відповідачем до податкового повідомлення-рішення не було надано копію розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а надана відповідачем скрін-копія інформації з АІС «Податковий блок» від 31.12.2016 року не містить дані про середньоринкову вартість автомобіля позивача, оскільки в ній міститься лише інн, ПІБ/дата/рік народження осіб/марка автомобіля, як і відповідь ДФС від 01.02.2017 року не містить інформацію про середньоринкову вартість автомобіля позивача.
		 
		Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 20  833,33 грн. є протиправним, а  оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з огляду на не доведення відповідачем, що автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році.
		 
		Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
		 
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення. 
		 
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не  підлягає.
		 
		 Головуючий суддя    І.А. Васильєва  Судді:    С.С. Пасічник     В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...