Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/551/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2019. Зареєстровано: 02.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 26.04.2019
Номер судового провадження: К/9901/37676/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		26 квітня 2019 року 
		Київ
		справа №822/551/17
		адміністративне провадження №К/9901/37676/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
		суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., 
		розглянувши у порядку письмового провадження 
		касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Авто Центр»
		на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий суддя: Загороднюк А.Г., судді: Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П.)
		у справі № 822/551/17
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Авто Центр»
		до Головного управління ДФС у Хмельницькій області
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Авто Центр» (далі - позивач, ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 № 0000471405 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 72232,55 грн.
		 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.02.2017 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 № 0000471405.  
		 
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю. 
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм ст. 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та залишити в силі рішення суду першої інстанції. За доводами касаційної скарги, апеляційним судом не було враховано, що норми частини 2 ст. 250 ГК України не застосовуються до штрафних санкцій, застосованих згідно Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»  від 12.06.1995 № 436/95  (далі - Указ № 436/95), оскільки такі норми поширюються виключно на норми законів.
		Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
		Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 72232,55 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2017 № 0000471405, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті фактичної перевірки від 05.01.2017 № 0007/22/25/РРО/38481937. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 2.2, 2.6 Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» 15.12.2004 № 637, зареєстрованої  Міністерством юстиції України 13.01.2005 № 40/1-320 (далі - Положення № 637), а саме: несвоєчасне оприбуткування готівки в КОРО у день її одержання на загальну суму 14446,51 грн., зокрема за  06.07.2015 09.02.2015, 10.02.2015 - за вказані дні готівка оприбутковувалася на наступний день.
		 
		Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем було несвоєчасно оприбутковано готівку за 06.07.2015 09.02.2015, 10.02.2015, тоді як ці кошти оприбутковувалися згідно Z-звітів на наступний день, що потягло несвоєчасний облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО).
		 
		За визначенням пункту 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
		 
		Згідно з абзацами першим, другим та третім  пункту 2.6 цього Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. 
		Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. 
		У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). 
		Вимога норми абзацу першого щодо оприбуткування готівки у день одержання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків. 
		 
		Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення (пункт 7.15)
		 
		Абзацом 3 частини першої ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (Указ № 436/95), який прийнятий згідно зі статтею 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року та діє до прийняття відповідного закону, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. 
		 
		Наведені вище правові норми дають підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій у день їх надходження. Не відображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена Указом № 436/95. 
		 
		При цьому як встановлено судами попередніх інстанцій, та свідчить касаційна скарга, факт несвоєчасного оприбуткування готівки позивачем у судовому процесі не оспорюється. Тоді як спірним є застосування до позивача вказаних штрафних санкцій поза межами строку, встановленого частиною 1 ст. 250 ГК України.
		 
		Відповідно до частини 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. 
		 
		Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів (частина 2 цієї статті).
		 
		З набранням чинності Законом України від 02.12.2010 №2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, зокрема і порушення оприбуткуванням готівки в касах підприємств, не розповсюджуються.
		Контроль за додержанням суб'єктами господарювання норм з регулювання обігу готівки здійснюють органи Державної фіскальної служби.
		 
		08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової       Конституції України.
		Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає       укази       і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає       укази    з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
		Зміст вказаних вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що    Укази Президента України    з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов'язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів.
		12.06.1995 Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб'єктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах.
		Метою прийняття Указу № 436/95 є поліпшення стану готівкового обігу, визначення єдиних підходів до встановлення відповідальності за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки та запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховуванню доходів.
		Згідно з нормами   Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР       (далі -       Закон №   265/95-ВР), так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке діяння.
		З прийняттям   Конституції України   1996 року Указ № 436/95 скасовано не було та інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом № 436/95, прийнято не було.
		Отже, Указ № 436/95, який прийнятий в період дії Конституційного Договору, має юридичну силу Закону України.
		 
		Відповідно положення частини другої ст. 250 ГК України слід розуміти таким чином, що дія частини першої вказаної статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені в тому числі Указом Президента № 436/95, який має юридичну силу Закону, контроль за дотриманням якого покладено на фіскальні органи.
		 
		Доводи наведені позивачем у касаційній скарзі не спростовують правильність висновків апеляційного суду, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
		 
		Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Авто Центр» залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді:          С.С. Пасічник  В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...