Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2781/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2019. Зареєстровано: 02.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.
Дата набрання законної сили: 11.09.2019
Результат оскарження 11.09.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: 15ЗП

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		        "19" квітня 2019 р.м. Одеса  Справа № 916/2781/18
		Господарський суд Одеської області у складі:
		судді                                                   В.С. Петрова
		        при секретарі судового засідання    Г.С. Граматик
		 
		       за участю представників:
		        від позивача   -   не з'явився,
		        від відповідачів:
		       1) Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області -  не з'явився,
		       2) Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області -  не з'явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Степовий" до Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області та Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним акту приймання-передачі, скасування державної реєстрації нерухомого майна, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відкрите акціонерне товариство „Степовий" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області та Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про: 
		- визнання незаконним та скасування рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 156/ІV від 16.08.2005 р.; 
		- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Степової сільської ради „Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР;
		- визнання недійсним з моменту прийняття акту приймання-передачі майна, серія та номер № 179-ІV, виданого Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області 09.11.2015 р.;
		- скасування державної  реєстрації в Державному реєстрі речових прав на об'єкт нерухомого майна - громадський будинок культури, загальною площею 4159,6 кв.м, який розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Сержанта Чернишова, буд. 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178.
		Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на відсутність підстав у Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області для прийняття рішень про прийняття у комунальну власність та на баланс спірного майна, його державної реєстрації, тим самим відповідачем порушена процедура прийняття таких рішень.
		Зокрема, позивач вказує, що ВАТ "Степовий" згідно п. 1.1. статуту засноване на підставі  рішення засновника - Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області (наказ про створення ВАТ від 27.04.2000 р. № 372) шляхом перетворення державного радгоспзаводу "Степовий" відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та Закону України "Про приватизацію державного майна". Відповідно до п. 3.3. статуту ВАТ "Степовий" є правонаступником радгосп-заводу "Степовий".
		Так, позивач зазначає, що відповідно до Плану приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий", затвердженого заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області від 27.04.2000 р., будинок культури, що знаходиться в с. Степове Роздільнянського району Одеської області, входить до статутного фонду ВАТ "Степовий". У Плані приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" наявний перелік майна, яке не включено до статутного фонду та не підлягає приватизації, та серед даного переліку будинок культури відсутній. У розділі VIII "Вимоги та обмеження до приватизації об'єкта" Плану приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" вказано, що у зв'язку з приватизацією радгоспу-заводу "Степовий" були визначені вимоги та обмеження, зокрема, що об'єкти соцкультпобуту, вартість яких включено до статутного фонду, використовуються за призначенням.
		Відповідно до акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" від 27.04.2000 р., що є додатком до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 27.04.2000 р. №372, державний орган приватизації передає, а ВАТ приймає у власність таке нерухоме майно: назва об'єкта - будинок культури, адреса об'єкта: вул. Чернишова, 9; інвентарний номер об'єкта - 27; залишкова вартість на момент оцінки - 86333,6 грн. До вказаного акту додається перелік державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Степовий", але залишилось на його балансі, у даному переліку будинок культури відсутній.
		Таким чином, позивач стверджує, що будинок культури передано у власність ВАТ "Степовий" під час приватизації державного підприємства на законних підставах, дані розпорядчі акти щодо створення ВАТ "Степовий" є чинними, їх незаконність чи недійсність не доведена у встановленому порядку.
		Водночас, 24.05.2018 року ВАТ "Степовий" отримана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, з якої стало відомо, що Степова сільська рада зареєструвала право власності на будинок культури. При цьому згідно довідки підставою виникнення права власності є акт приймання-передачі майна, серія та номер №179-ІV, виданий 09.11.2005 р. Степовою сільською радою Роздільнянського району; лист Фонду державного майна, серія та номер: №05-09-04996, виданий 12.10.2017 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області; рішення серія та номер: №3-СР, видане 25.01.2007 р. виконкомом Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
		При цьому позивач вказує, що 25.05.2018 року ВАТ "Степовий" звернулось з запитом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області щодо будинку культури, на який отримав відповідь від 01.06.2018 р. №11-10-02589 про те, що листом від 12.10.2017 року № 05-09-045996 регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області надало Степовій сільській раді копію акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Степовий" від 27.04.2000 року, в якому під номером 27 значиться будівля будинку культури, вул. Чернишева, 9, с. Степове, Роздільнянський район, Одеської області, а також перелік майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Степовий", але залишилось на його балансі. 
		Як зазначає позивач, вказаним листом Регіональне відділення ФДМУ проінформувало Степову сільську раду про те, що будівля будинку культури на підставі акту передачі нерухомого майна від 27.04.2000 року була передана у власність ВАТ "Степовий", однак, незважаючи на це Степова сільська рада Роздільнянського району в односторонньому порядку, не сповістивши ВАТ "Степовий", відібрало у ВАТ "Степовий" вищевказаний будинок культури своїм рішенням №156/ІV від 16.08.2005 р., про що засвідчує акт приймання-передачі від 03.10.2005 року.
		Також позивач вказує, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ВАТ "Степовий" стало відомо про існування рішення №3-СР "Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р., відповідно до якого виконавчий комітет Степової сільської ради прийняв на баланс Степової сільської ради будинок культури села Степове без відповідної технічної документації.
		Таким чином, позивач вважає вищевказані рішення незаконними з тих підстав, що ВАТ "Степовий" є власником об'єктів нерухомого майна - будинку культури, що підтверджується Планом приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий", затвердженого заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області від 27.04.2000 р., та актом передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" від 27.04.2000 р., які є належними правовстановлюючими документами, а оформлення на вказане приміщення права власності Степової сільради є незаконним та таким, що порушує право власності ВАТ "Степовий". При цьому позивач вказує, що у Степової сільської ради не було правових підстав для прийняття рішень про прийняття у комунальну власність і на баланс спірного майна, а також для його державної реєстрації, тим самим була порушена процедура прийняття таких рішень.
		Поряд з цим позивач з посиланням на положення ч. 1 ст. 21 Закону України "Про власність", ст. 5 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі", ст.ст. 1, 5, 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" вказує, що відповідно до норм законодавчих актів під час приватизації майна радгосп-заводу "Степовий" шляхом перетворення його у ВАТ "Степовий" працівникам підприємства, що приватизувалося, Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області було безоплатно передано державне майно цілісного майнового комплексу радгоспу-заводу "Степовий", що знаходиться за адресою: 67451, с. Степове Роздільнянського району. Відповідно до п. 5.1. статуту ВАТ "Степовий" статутний фон його становить 2073300 грн. Також до статутного капіталу був включений будинок культури.
		При цьому, посилаючись на ч.ч. 1 ст. 152, 155 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про акціонерні товариства", позивач стверджує, що дії Степової сільської ради з незаконного отримання у власність будинку культури призвели до порушення загального порядку зменшення статутного капіталу ВАТ "Степовий" та до порушення майнових прав і інтересів акціонерів  товариства, гарантії яких згідно п. 3 ч.2 ст.152 ЦК України встановлюються законом.
		Наразі позивач вказує, що відносини щодо передачі у комунальну власність майна, в тому числі і об'єктів соціальної сфери, регулюються Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", Наказом № 908/68 від 19.05.1999 р. "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 р. за № 414/3707, „Порядком безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 р. № 1253. Однак, вказані нормативні акти не можуть застосовуватися до спірної ситуації та до спірних правовідносин, що склалися між сторонами, оскільки відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", який набув чинності 01.04.1998 р., об'єктами передачі за цим законом, зокрема, є і житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизацїї), у тому числі не завершені будівництвом. Вказаний закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність з дати набрання ним чинності і відносно об'єктів, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств і перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств. 
		Так, позивач зазначає, що згідно плану приватизації радгосп-заводу "Степовий" у ньому відсутні об'єкти соціально-побутового призначення, які не увійшли до статутного фонду створеного ВАТ "Степовий", оскільки будинок культури входить до статутного капіталу ВАТ "Степовий" та переданий йому у власність, тому до даних правовідносин не може застосовуватись Закон України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".
		Більш того, як стверджує позивач, жодних рішень вищим органом управління ВАТ - загальними зборами акціонерів ВАТ "Степовий" щодо передачі об'єктів вищевказаного нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади с. Степове не приймалось, а також під час самовільної передачі спірного об'єкту до складу комісії не були включені представники ВАТ "Степовий", яким би надавались відповідні повноваження, та навіть представники Фонду державного майна України. Комісія складалася з осіб, посади та повноваження яких не зрозумілі, та дані особи провели обстеження об'єкта передачі майна соціальної інфраструктури - будинку культури і підписали акт приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради.
		Таким чином, позивач стверджує, що оскільки загальними зборами акціонерів не було надано жодних погоджень щодо передачі будинку культури до комунальної власності відповідача, повноважні представники ВАТ "Степовий" не приймали жодним чином участі у прийманні-передачі даного майна, тому відповідач не мав жодного права передавати та приймати у комунальну власність територіальної громади спірне майно. Відтак, позивач вважає, що рішення Степової сільської ради від 16.09.2005 р. № 156/ІV щодо передачі до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради будинку культури та рішення "Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР прийняті з порушенням вимог діючого законодавства України, а також порушують право власності ВАТ "Степовий".
		Крім того, за ствердженнями позивача, вищевказаний акт приймання-передачі від 03.10.2005 р. майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради за своєю правовою суттю є правочином у розумінні статей 11, 202 Цивільного кодексу України, оскільки є дією осіб (ВАТ "Степовий" та Степової сільської ради), яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у даному випадку перехід права власності на нерухоме майно. Так, позивач зазначає, що у даному випадку акт приймання-передачі від 03.10.2005 р. в частині передання у власність сільської ради Будинку культури суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 р. № 1253 "Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників" та Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", а також цей акт суперечить моральним засадам суспільства, оскільки по ньому Степова сільська рада приймає у власність майно (будинок культури), яке до цього було передане у власність іншій особі - ВАТ "Степовий".
		Разом з позовною заявою 10.12.2018 р. позивачем було подано до суду клопотання про витребування доказів, згідно якого позивач просив витребувати від Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області оригінал рішення Степової сільської ради від 16.09.2005 р. № 156/ІV щодо передачі до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради будинку культури; рішення "Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР; акт приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради від 03.10.2005 р.; розпорядження Степової сільської ради від 10.08.2005 р. № 156/ІV; рішення/розпорядження Степової сільської ради від 09.11.2005 р. № 175, яким затверджено акт приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради від 03.10.2005 р. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що він є законним власником будинку культури, який направляв до відповідача заяву, відповідно до якої просив скасувати рішення № 156/17 від 16.08.2005 року та інші рішення, пов'язані з "Будинком культури", що входить до статутного фонду ВАТ "Степовий", а також пояснити, на якій підставі та чим керувалась Степова сільська рада при прийнятті рішення № 156/17 від 16.08.2005 року, а також відібрала у ВАТ "Степовий" "Будинок культури", який входить до статутного фонду останнього. Наразі позивач зазначив, що вказана заява була отримана Степовою сільською радою 07.05.2018 р., однак ані відповіді, ані копії документів, які стосуються передачі до власності Степової сільської ради будинку культури, позивач так і не отримав.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2018 р. № 916/2781/18 вказану позовну заяву ВАТ "Степовий" (суддя Желєзна С.П.) залишено без руху, оскільки заявником до позовної заяви не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
		27.12.2018 р. до господарського суду надійшло клопотання Відкритого акціонерного товариства "Степовий" про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 2-6560/18), до якої додано докази про сплату судового збору у розмірі 7048,00 грн.
		У зв'язку з перебуванням судді  Желєзної С.П. у відпустці з 26.12.2018 р. по 11.01.2019 р. на підставі розпорядження керівника апарату суду № 775 від 27.12.2018 р. було проведено повторний автоматичний розподіл матеріалів позовної заяви у справі № 916/2781/18, за результатами якого вказані матеріали передані на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.12.2018 р. позовну заяву ВАТ „Степовий" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2781/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 21 січня  2019 р.   
		18.01.2019 р. відповідачем - Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, оскільки представник не зможе бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку з перебуванням виконуючого обов'язки завідувача юридичним сектором апарату районної державної адміністрації у щорічній відпустці з 21.01.2019 р. по 04.02.2019 р.
		Також 18.01.2019 р. відповідачем - Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області було подано до суду клопотання про заміну неналежного відповідача, а саме Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області на Відділ надання адміністративних послуг Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області.
		Вказане клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача судом залишено без задоволення, оскільки вказаний Відділ надання адміністративних послуг не є юридичною особою, а структурним підрозділом райдержадміністрації, тому Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області є належним відповідачем у даній справі стосовно вимог про скасування державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно.  
		21.01.2019 р. відповідачем - Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області подано до суду відзив на позовну заяву (а.с. 158-164 т. 1), згідно якого відповідач заявлені позовні вимоги не визнає. Зокрема, відповідач зазначає обставини, що не заперечуються сторонами, зокрема: 1) з 2000 року позивач не реалізовує свої повноважень, як власник, не забезпечує ефективності використання та збереження спірного майна, не здійснював заходів контролю за ним; 2) з 2000 року занедбаний/незадовільний стан спірного майна виключав його цільове використання та створював загрозу життю та здоров'ю членів територіальної громади. Так, відповідач вказує, що Степова сільська рада Роздільнянського району Одеської області зверталася до усіх можливих ймовірних власників, в тому числі позивача, просив надати правоустановчі документи на спірне майно, погасити заборгованість та підписати акт приймання-передачі, проте ані документи які б підтверджували право власності, ані акти надані та підписані не були; 3) завдяки активній позиції відповідача з 2005 року спірне майно - будинок культури забезпечує широкий доступ жителів району до культурних цінностей, організовано змістовне дозвілля населення, виявлення талановитої молоді, проводяться спортивні заходи, саме в інтересах територіальної громади тут протягом 13 років безперервно створюються умови для активної участі в художній самодіяльності та народній творчості; розвиваються й вдосконалюються такі форми культурних заходів, які слугують збереженню і розвитку українських традицій, проводяться масштабні культурні акції, спрямовані на виховання у дітей і молоді любові до рідної землі та культурно-спортивному розвитку громади; 4) відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Посилаючись на ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", відповідач вказує, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є відкритою та загальнодоступною, проте спірне майно на момент прийняття відповідачем відповідних рішень та складання актів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було відсутнє. Також відповідач вказує, що право приватної власності на спірне майно позивач не оформив та не зареєстрував, державний акт на право власності на цю земельну ділянку не отримував. Водночас, посилаючись на ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідач зазначає, що жодного належного доказу щодо втрат позивача по господарським операціям зі спірним майном суду не надано, як і доказів користування ним з 2005 року, крім того позивачем не надано доказів відображення спірного майна у податковій звітності та його вартості в теперішній час з урахуванням амортизації та зносу. Як зазначає відповідач, усі витрати по спірному майну з 2007 року фінансує відповідач, в тому числі сплачує комунальні послуги, здійснює ремонтні роботи тощо. Наразі відповідач зазначає, що предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішень відповідача, при цьому вказані рішення є доцільними, економними, ефективними за очікуваними чи фактичними результатами, прийнятими виключно в інтересах територіальної громади з дотриманням прав інших осіб. Посилаючись на ст.ст. 19, 129, 143 Конституції України, ч. 5 ст. 16, ст. 26, п. 10 ст. ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, відповідач наголошує, що оспорювані рішення прийняті в межах повноважень, обґрунтовано та в спосіб, передбачений законодавством України. При цьому відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів про те, що під час ухвалення рішень, що оскаржуються, спірні нежитлові приміщення перебували у його власності та вказане право було зареєстровано у відповідності до ст. 182 ЦК України саме відповідачем. Виключні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є відповідач. Натомість належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що спірне майно є власністю позивача, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.
		Також разом із відзивом відповідачем - Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області подано до суду клопотання про застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України про сплив позовної давності до заявлених вимог (а.с. 166-170 т. 1), оскільки позивачу з вересня 2006 року достеменно відомо, що спірним майном добросовісно та відкрито користується відповідач, тому позовна заява подана з пропущенням строку позовної давності.    
		04.02.2019 р. позивачем надано до господарського суду відповідь на відзив (а.с. 198-201 т. 1), згідно якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Так, позивач вказує, що будівля будинку культури, яка розташована за адресою: 67451, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова, 9, інвентаризаційний номер об'єкту 27, з моменту передачі її на баланс позивача знаходилась у напівзруйнованому стані та потребувала значних фінансових вкладень. В свою чергу відповідно до п. 7.5. Розділу 7 Порядку розподілу прибутку і покриття витрат Статуту ВАТ "Степовий?  правління АТ на підставі рішення загальних зборів акціонерів здійснює розпорядження коштами фондів у межах своїх повноважень, таким чином, питання виділення фінансування на ремонт спірного об'єкта не вирішується одноособово і потребує значного часу на його погодження. Наразі позивач зауважив, що з огляду на той факт, що спірний об'єкт знаходився у напівзруйнованому стані, забезпечувати його ефективне використання чи збереження потребувало здійснення першочергових дій з його повної реконструкції. Щодо контролю за спірним об'єктом позивач звертає увагу на ту обставину, що доступ до об'єкту громадян було обмежено, так як всі двері було замкнено на ключ. Стосовно реалізації своїх повноважень як власника позивач посилається на те, що діючим законодавством не встановлено строк, протягом якого власник повинен звернутися до відповідних органів з метою проведення державної реєстрації права власності на майно, проте законодавець розмежовує поняття "виникнення права на майно? та "виникнення права власності на нерухоме майно? і пов'язує із виникненням цим майнових прав різні правові наслідки. При цьому, якщо ст. 346 ЦК України визначено вичерпний перелік підстав, з яких особу може бути позбавлено права власності на майно, то положення даної статті жодним чином не розповсюджуються на "право особи на майно?. Більш того позивач додає, що жодними нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання обов'язку з реєстрації права власності на майно у вигляді втрати "права на майно?. Водночас позивач зазначає, що відповідачем-1 не надано до суду та в матеріалах справи не міститься жодних доказів вжиття відповідачем заходів, спрямованих на встановлення будь-яких обставини щодо спірного майна; отримання від позивача правовстановлюючих документів; погашення будь-якої заборгованості за спірним майном; підписання акту приймання-передачі. Також позивач вказує, що відповідач-1 не надає жодних доказів значної заборгованості за користування землею. Наразі позивач додає, що дійсно процедура оформлення ним права власності на спірний об'єкт не завершена, проте відсутність реєстрації права власності на спірний об'єкт не позбавляє позивача права на цей об'єкт, з огляду на те, що право користування майном у позивача виникло ще в 2000 році на підставі плану приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий?, а також згідно п. 27 акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Степовий? від 27.04.2000 р., державним органом приватизації було передано, а позивачем було прийнято у власність, зокрема: будівля будинку культури (67451, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова, 9), інвентаризаційний номер об'єкта 27, залишкова вартість на момент оцінки (станом на 01.02.2000р.) складала 86333,60 грн. Таким чином, спірне майно відійшло до позивача. Посилання відповідача-1 на невідображення спірного майна у податковій звітності позивача останній вважає безпідставними з огляду на той факт, що спірне майно включено до податкової декларації позивача, проте виділити його з загального майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Степовий? документально неможливо з огляду на специфіку заповнення відповідних документів. Стосовно посилань відповідача на те, що усі витрати по спірному майну з 2007 року фінансує відповідач-1, в тому числі сплачує комунальні послуги, здійснює ремонтні роботи тощо, позивач вказує, що такими діями відповідач-1 визнає факт того, що відповідачем-1 було позбавлено позивача права на спірний об'єкт та усунуто позивача від можливості користуватись спірним об'єктом.
		22.02.2019 р. від відповідача - Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області до суду надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив (а.с. 223-232 т. 1) в порядку ст. 167 ГПК України, відповідно до яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Під час підготовчого засідання 27.02.2019 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів в порядку ст. 110-111 ГПК України шляхом витребування від Відділу надання адміністративних послуг Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області належним чином засвідчену копію реєстраційної справи про реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 24733178) за Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області - громадського будинку культури (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 148024751239), загальною площею 4159,6 кв.м, розташований за адресою:          Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова сержанта, буд. 9, яка міститься в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме копії документів, які стали підставою для прийняття рішення про реєстрацію права власності: технічний паспорт серія та номер: б/н, виданий ТОВ "Юридичний центр "Реєстратор" 19.12.2017 р., акт приймання-передачі майна, серія та номер: № 179-VІ, виданий Степовою сільською радою Роздільнянського району 09.11.2005 р.; лист Фонду державного майна, серія та номер: № 05-09-04996, виданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області 12.10.2017 р., рішення виконкому Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, серія та номер № 3-СР, видане 25.01.2007 р. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2019 р. у справі № 916/2781/18 витребувано:
		- у Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області: оригінал рішення Степової сільської ради від 16.09.2005 р. № 156/ІV щодо передачі до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради будинку культури; засвідчену належним чином копію рішення "Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР; засвідчену належним чином копію акту приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради від 03.10.2005 р.; засвідчену належним чином копію розпорядження Степової сільської ради від 10.08.2005 р. № 156/ІV; засвідчену належним чином копію рішення/розпорядження Степової сільської ради від 09.11.2005 р. № 175, яким затверджено акт приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради від 03.10.2005 р.;
		- у Центру надання адміністративних послуг Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області:  належним чином засвідчену копію реєстраційної справи про реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 24733178) за Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області - громадського будинку культури (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 148024751239), загальною площею 4159,6 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова сержанта, буд. 9, яка міститься в електронному вигляді в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме засвідчені належним чином копії документів, які стали підставою для прийняття рішення про реєстрацію права власності: технічного паспорту серія та номер: б/н, виданого ТОВ "Юридичний центр "Реєстратор" 19.12.2017 р.; акту приймання-передачі майна, серія та номер: № 179-VІ, виданого Степовою сільською радою Роздільнянського району 09.11.2005 р.; листа Фонду державного майна, серія та номер: № 05-09-04996, виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області 12.10.2017 р.; рішення виконкому Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області, серія та номер № 3-СР, виданого 25.01.2007 р.
		При цьому вказаною ухвалою суду строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 14.03.2019 р.  
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.03.2019 р. у справі № 916/2781/18 доручено державному виконавцю здійснити тимчасове вилучення витребуваних доказів у зв'язку з ненаданням Центром надання адміністративних послуг Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області витребуваних судом документів.
		15.03.2019 р. від Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області до господарського суду надійшли копії матеріалів реєстраційної справи щодо права власності Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області на виконання ухвали суду від 27.02.2019 р. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2019 р. у справі № 916/2781/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09.04.2019 р. 
		Відповідач - Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області відзив на позов у встановлений строк не надала, також представник відповідача в засідання суду не з'явився хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду. 
		04.04.2019 р. позивачем подано до господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні в П'ятому апеляційному адміністративному суді.
		08.04.2019 р. відповідачем - Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області подано до господарського суду клопотання про перенесення дати розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника з'явитись в судове засідання. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2019 р. у справі № 916/2781/18 розгляд справи відкладено на 19.04.2019 р. з огляду на неявку сторін. 
		У судове засідання 19.04.2019 р. представники сторін не з'явились, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
		 
		Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.
		Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області "Про прийняття рішення щодо приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий? від 20.01.2000 року № 39 були здійснена підготовка до приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий?, який відповідно до державної програми приватизації на 1999 рік відносився до об'єктів приватизації групи В, що розташований за адресою: 67451, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове.
		Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області "Про затвердження комісії приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий? від 27.01.2000 р. № 60 був затверджений склад комісії з приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий?.
		Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області "Про затвердження складу комісії по передачі державного майна радгосп-заводу "Степовий? від 10.02.2000 року № 99 затверджено склад комісії по передачі майна радгосп-заводу "Степовий?.
		Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області "Про внесення доповнень до складу комісії з приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий? від 24.02.2000 року № 140 в п. 1 наказу Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 27.01.2000 р. № 60 "Про затвердження комісії приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий? внесені доповнення, та включено до складу комісії з приватизації зазначеного радгосп-заводу Рибальченко А.К. - начальника управління агропромислового комплексу Роздільнянської райдержадміністрації.
		Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області "Про затвердження акта оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу і змін та доповнень до акта оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу державного підприємства радгосп-заводу "Степовий? від 30.03.2000 року № 289 був затверджений акт оцінки майна цілісного майнового комплексу державного підприємства радгосп-заводу "Степовий?, складений відповідно до Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 року та змінами і доповненнями до неї, затвердженими постановами КМУ № 1252 від 11.08.1998 року, № 1812 від 16.11.1998 року, № 2035 від 21.12.1998 року.
		Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області "Про створення Відкритого акціонерного товариства "Степовий? від 27.04.2000 р. № 372 був затверджений план приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий?, перетворено  радгосп-завод "Степовий? у Відкрите акціонерне товариство "Степовий?; затверджено статут відкритого акціонерного товариства; затверджено акт передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Степовий?, що передається до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.
		Так, з акту передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий? від 27.04.2000 р., затвердженого вказаним наказом РВ ФДМУ по Одеській області, вбачається, що державний орган приватизації передав, а відкрите акціонерне товариство прийняло у власність нерухоме майно, зокрема, будівлю будинку культури (вул. Чернишова, 9), зазначену в п. 27 акту залишково вартістю 86333,6 грн.
		Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий") приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що 
		належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть  бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної  ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки 
		України. 
		Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий") передбачено, що законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Дія цього Закону не поширюється на: приватизацію об'єктів державного  земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що 
		фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації. 
		Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий") вказано, що державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється  Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України щорічно не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України, але до початку наступного бюджетного року. Державна програма приватизації складається із завдання на перший бюджетний рік і прогнозу на два наступних роки виходячи з пріоритетів приватизації. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий") до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх  виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань. 
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
		Статтею 1 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий") встановлено, що приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства  України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання  робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам. 
		Положеннями статті 2 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий") визначено, що приватизація майна підприємств харчової промисловості, які переробляють сільськогосподарську сировину, борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості, а також сервісних, будівельних, фірмових торговельних, інших несільськогосподарських підприємств та організацій агропромислового комплексу, які виконують роботи і надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам незалежно від вартості об'єктів  приватизації (але не менше необхідної для створення статутного фонду акціонерного товариства згідно з законодавством України), здійснюється шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. При цьому зберігаються профільність, технологічна єдність виробництва та цілісність майнових комплексів і технологій. 
		Відповідно до ст. 5 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" (в редакції, чинній на момент приватизації радгосп-заводу "Степовий") приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або  у  відкриті акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).
		Відтак, з вказаних положень законодавства випливає, що приватизація майна радгосп-заводу "Степовий? була здійснена шляхом перетворення останнього у Відкрите акціонерне товариство "Степовий?. В свою чергу ВАТ "Степовий? безоплатно прийняло у власність державне майно цілісного майнового комплексу радгосп-заводу "Степовий?, визначеного за наведеним переліком в акті передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий? від 27.04.2000 року, серед яких в п. 27 вказано будівлю будинку культури, що знаходиться за адресою: 67451, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова, 9, яка увійшла до статутного фонду ВАТ "Степовий".  Крім того, до вказаного акту передачі нерухомого майна додається перелік державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Степовий", але залишилось на його балансі, у даному переліку будинок культури відсутній.
		Також відповідно до Плану приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий", затвердженого заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області від 27.04.2000 р., будинок культури, що знаходиться в с. Степове Роздільнянського району Одеської області, входить до статутного фонду ВАТ "Степовий". У Плані приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" наявний перелік майна, яке не включено до статутного фонду та не підлягає приватизації, та серед даного переліку будинок культури відсутній. У розділі VIII "Вимоги та обмеження до приватизації об'єкта" Плану приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий" вказано, що у зв'язку з приватизацією радгоспу-заводу "Степовий" були визначені вимоги та обмеження, зокрема, що об'єкти соцкультпобуту, вартість яких включено до статутного фонду, використовуються за призначенням.
		Згідно п. 1.1. статуту ВАТ "Степовий" останнє засновано на підставі рішення засновника - Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській області (наказ про створення ВАТ від 27.04.2000 р. № 372) шляхом перетворення державного радгоспзаводу "Степовий" відповідно до Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" та Закону України "Про приватизацію державного майна". Відповідно до п. 3.3. статуту ВАТ "Степовий" товариство є правонаступником радгосп-заводу "Степовий".
		Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що спірний будинок культури був переданий у власність ВАТ „Степовий" під час приватизації державного підприємства на законних підставах. 
		Разом з тим, як з'ясовано судом, згідно акту приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради від 03.10.2005 року, затвердженого 09.11.2005 р. комісією, утвореною відповідно до розпорядження Степової сільської ради від 10.08.2005 р. № 156/ІV, комісією було проведено обстеження об'єкта передачі майна соціальної інфраструктури: дім культури, 1984 року введення в експлуатацію, загальною площею 4159,6 кв.м, який належить до сфери управління ВАТ "Степове" та передається до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради. У вказаному акті комісією запропоновано вказану будівлю дому культури відповідно до рішення Степової сільської ради від 16.08.2005 р. № 156/ІV передати до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради, при цьому зазначено, що споруда знаходиться в незадовільному стані. 
		В подальшому рішенням Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району "Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади? № 3-СР від 25.01.2007 р. на баланс Степової сільської ради було прийнято будинок культури села Степове без відповідної технічної документації, з метою збереження від руйнування та відновлення спортивної зали, яка є частиною будинку культури села Степове.
		Згідно рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району від 16.11.2017 р. № 35-СР „Про присвоєння поштової, юридичної адреси Будинку культури у с. Степове" спірному будинку культури були присвоєну юридичну і поштову адресу: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова, № 9.    
		01.02.2018 р. Степова сільська рада Роздільнянського району зареєструвала право власності на спірний будинок культури за адресою:  Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова сержанта, буд. 9, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 23.05.2018 р. (а.с. 49-65 т. 1). З вказаної довідки вбачається, що реєстрація права власності на спірний будинок культури була здійснена на підставі техінчого паспорту б/н від 19.12.2017 р., виданого ТОВ „Юридичний центр „Реєстратор"; акту приймання-передачі майна, серія та номер №179-ІV, виданого 09.11.2005 р. Степовою сільською радою Роздільнянського району; листа Фонду державного майна, серія та номер: №05-09-04996, виданого 12.10.2017 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області; рішення серія та номер: №3-СР, виданого 25.01.2007 р. виконкомом Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області; рішення про присвоєння поштової адреси серія та номер № 35-СР, виданого 16.11.2017 р. виконкомом Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
		В свою чергу позивач, стверджуючи про відсутність правових підстав для прийняття Степовою сільською радою рішень про прийняття у комунальну власність і на свій баланс спірного майна та для державної реєстрації права власності, просить суд визнати незаконними і скасувати рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 156/ІV від 16.08.2005 р. та рішення виконавчого комітету Степової сільської ради „Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР, а також визнати недійсним з моменту прийняття акту приймання-передачі майна № 179-ІV від 09.11.2015 р. та скасувати державне реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на об'єкт нерухомого майна - громадський будинок культури, загальною площею 4159,6 кв.м, який розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Сержанта Чернишова, буд. 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178.
		Проаналізувавши підстави для набуття відповідачем - Степовою сільською радою Роздільнянського району права власності на спірний будинок культури, суд зазначає наступне.  
		Преамбулою Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (в редакції, чинній станом на дату прийняття спірних рішень) визначено, що цей Закон визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність.  
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (в редакції, чинній станом на дату прийняття спірних рішень) об'єктами передачі згідно з цим Законом є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства); нерухоме майно (будівлі,  споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та  інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів  господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). 
		Як вбачається з Плану приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий?, а саме розділу ІІІ "Характеристика статутного фонду Відкритого акціонерного товариства" - майно, яке не включено до статутного фонду ВАТ "Степовий?, відсутнє взагалі. Отже, з огляду на відсутність у вказаному переліку спірного будинку культури відповідно цей об'єкт не міг були об'єктом передачі у комунальну власність Степовової сільської ради.
		Наразі слід зазначити, що в матеріалах реєстраційної справи щодо права власності Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області на спірний будинок культури, наданої  Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області на виконання ухвали суду від 27.02.2019 р., відповідне рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 156/ІV від 16.08.2005 р. щодо передачі до комунальної власності територіальної громади с. Степове будинку культури відсутнє. До того ж вказане рішення сільради на вимогу суду не було надано відповідачем з огляду на його відсутність у відповідача. Також рішення виконавчого комітету Степової сільської ради „Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР, за яким спірний будинок культури прийнято на баланс Степової сільської ради, не може бути належною підставою для прийняття спірного будинку культури саме у комунальну власність.     
		Згідно ст. 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (в редакції, чинній станом на дату прийняття спірних рішень) передача об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Ініціатива щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, а також господарських товариств,   створених у процесі приватизації (корпоратизації). Рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл,  селищ, міст - за згодою районних або обласних рад. Пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція   вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від числа працівників  підприємства. Пропозиції щодо передачі у комунальну власність об'єктів соціальної  інфраструктури, які не увійшли до статутних  фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими підприємствами та їх трудовими колективами. 
		Між тим, з матеріалів справи не вбачається прийняття вищим органом управління - загальними зборами ВАТ "Степовий? рішення щодо передачі спірного об'єкту - будинку культури, що знаходиться за адресою: 67451, Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова, 9, до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради. 
		Відповідно до п. 1 Порядку "Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 р. № 1253, цей Порядок визначає механізм безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані  на баланс підприємств-правонаступників (далі - об'єкти). 
		Згідно п. 3 вказаного Порядку рішення про передачу об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі  незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською  радою,  а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об'єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об'єкт знаходиться в межах території двох і більше районів. 
		Положеннями п. 4 Порядку визначено, що ініціаторами передачі об'єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об'єкти. У разі коли  ініціатором передачі об'єктів у комунальну власність є  місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, пропозиція погоджується з підприємством-правонаступником. Якщо ініціатором передачі об'єктів у комунальну власність є підприємство-правонаступник, орган  місцевого самоврядування у місячний строк з дня її надходження розглядає пропозицію і приймає рішення з цього питання. У пропозиції зазначається назва майна, його місцезнаходження (для будівель і споруд), найменування, місцезнаходження підприємства-правонаступника, на балансі якого перебувають об'єкти. 
		Відтак, виходячи із вказаних положень законодавства, у разі передачі об'єкту у комунальну власність за ініціативою органу місцевого самоврядування обов'язково необхідне погодження пропозиції з підприємством-правонаступником. Однак, матеріали справи не містять доказів погодження Степовою сільською радою із ВАТ "Степовий? пропозицій щодо передачі спірної будівлі будинку культури до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради.
		Пунктом 5 Порядку визначено, що передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність (далі - комісія). Утворює комісію і призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради, а стосовно передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем - відповідно районна або обласна державна адміністрація. До складу комісії можуть входити представники виконавчих органів відповідної ради, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, фінансових органів, підприємств-правонаступників, трудових колективів цих підприємств, об'єкти яких підлягають передачі, представники установ та організацій, створених сільськогосподарськими підприємствами на пайових засадах, фізкультурно-спортивних товариств, організацій з будівництва, ремонту та утримання автомобільних шляхів у сільській місцевості, водогосподарських та інших організацій. Технічний стан об'єкта визначає комісія на підставі обстеження, а у разі потреби - і висновків  експерта, яка встановлює відповідність фізичного зносу даним бухгалтерського обліку. Вартість об'єктів визначається за їх балансовою вартістю, а об'єктів незавершеного будівництва - відповідно до законодавства з питань оцінки об'єктів приватизації. 
		Як вбачається з акту приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради від 03.10.2005 року, затвердженого рішенням 09.11.2005 р. № 179-ІV, до складу комісії не входили представники підприємства правонаступника ВАТ "Степовий?. Крім того, у вказаному акті взагалі не вказане посадове становище членів комісії, що унеможливлює з'ясування цих осіб. Розпорядження Степової сільської ради від 10.08.2005 року № 156/ІV, відповідно до якого була створена комісія та на яке йде посилання в акті, до суду відповідачем не надано.    
		Щодо листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 12.10.2017 року за вих. № 05-09-04996, на яке міститься посилання у довідці з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно як на одну з підстав виникнення права власності у Степової сільської ради на спірний будинок культури, слід зазначити наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.10.2017 року Степова сільська рада звернулася до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області із запитом за вих. № 570/02-11 про надання інформації щодо майна колишнього радгоспу-заводу "Степовий", приватизованого у 2000 році, яке увійшло до статутного капіталу ВАТ "Степовий", а також майна, що не увійшло до статутного капіталу в процесі приватизації. На вказаний запит сільради від 10.10.2017 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області в листі від 12.10.2017 року за вих. № 05-09-04996 надано відповідь та направлено Степовій сільській раді копію акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Степовий" від 27.04.2000 р. з переліком державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Степовий", але залишилося на його балансі. Проте, вказаний лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 12.10.2017 року за вих. № 05-09-04996 не може бути підставою для реєстрації права комунальної власності на спірний будинок культури за територіальною громадою в особі Степової сільської ради, оскільки не містить будь-яких розпорядчих дій з передачі спірної будівлі від ВАТ "Степовий"  до комунальної власності.   
		При цьому з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 01.06.2018 року за вих. № 18-10-02589 на запит ВАТ "Степовий" від 29.05.2018 р. вбачається, що Степова сільська рада зверталась до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області з листами від 10.10.2017 р. № 570/02-11 і від 18.10.2017 р. № 581/02-11 з приводу отримання інформації стосовно майна колишнього радгосп-заводу "Степовий", яке у процесі приватизації увійшло до статутного капіталу ВАТ "Степовий", а також щодо майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Степовий", але залишилося на його балансі. На вказані  листи Регіональне відділення своїми листами від 12.10.2017 р. № 05-09-04996 та від 25.10.2017 р. № 05-09-05209 надало Степовій сільській раді копію акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Степовий" від 27.04.2000 р., в якому під номером 27 значиться "Будівля будинку культури, вул. Чернишова, 9, с. Степове, Роздільнянський район, інв. № 27, а також перелік майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Степовий", але залишилося на його балансі. Відтак,   Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області вказаними листами проінформовано Степову сільську раду, що будівля будинку культури, яка розташована за адресою: вул. Чернишова, 9, с. Степове, Роздільнянський район, на підставі акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Степовий" від 27.04.2000 р. була передана у власність ВАТ "Степовий".
		Отже, з вказаного листування вбачається, що Степова сільська рада була повідомлена про те, що спірний об'єкт - будівля будинку культури, яка розташована за адресою: вул. Чернишова, 9, с. Степове, Роздільнянський район, був переданий у власність ВАТ "Степовий" відповідно до акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Степовий" від 27.04.2000 р.
		Між тим незважаючи на те, що ВАТ "Степовий" було власником спірного будинку культури, що підтверджується Планом приватизації державного майна радгосп-заводу "Степовий", затвердженого заступником начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області від 27.04.2000 р., та актом передачі нерухомого майна у власність Відкритому акціонерному товариству "Степовий" від 27.04.2000 р., які є належними правовстановлюючими документами,  Степовою сільською радою Роздільнянського району Одеської області всупереч чинному законодавству 01.02.2018 року було зареєстровано право комунальної власності на спірний об'єкт - будинок культури, загальною площею 4159,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова Сержанта, будинок 9. Натомість належних доказів набуття територіальною громадою в особі Степової сільської ради права комунальної власності на спірний будинок культури вказаним відповідачем до суду не надано.     
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.  Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відтак, оскільки з боку Степової сільської ради не було дотримано передбачених Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Порядком "Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 р. № 1253, вимог для передачі і прийняття до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради спірного об'єкту - будівлі будинку культури, яка розташована за адресою: вул. Чернишова, 9, с. Степове, Роздільнянський район, суд доходить висновку про незаконність рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 156/ІV від 16.08.2005 р. та рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області "Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР. 
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Право власності як і будь-яке інше суб'єктивне право виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні. 
		До первісних підстав відносяться ті способи, за якими право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників: новостворене майно (ст. 331), переробка речі (ст. 332), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333), безхазяйна річ (ст. 335), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336), знахідка (ст. 338), бездоглядна домашня тварина (ст. 341), скарб (ст. 343), набувальна давність (ст. 344), викуп пам'ятки історії та культури (ст. 352), реквізиція (ст. 353), конфіскація (ст. 354). До похідних відносяться ті підстави, за якими право власності на річ виникає за волею попереднього власника (цивільні правочини, спадкування за законом і за заповітом). 
		З огляду на усе вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що Степова сільська рада не мала жодних правових підстав для оформлення права власності на спірний об'єкт, а також повноважень на розпорядження спірним об'єктом. Адже, як встановлено судом, доказів, які б засвідчували добровільну згоду власника в особі позивача на передачу спірного об'єкту до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради, або доказів наявності правових підстав для набуття Степовою сільською радою такого права власності матеріали справи не містять. 
		Доводи відповідача в обґрунтування своїх заперечень на позов щодо нездійснення позивачем як власником контролю за спірним об'єктом нерухомості суд вважає безпідставними, оскільки ці обставини не свідчать про відмову позивача від права власності на вказаний об'єкт. 
		Щодо посилань відповідача на нездійснення позивачем державної реєстрації права власності на спірний об'єкт слід зазначити, що діючим законодавством не встановлено строк, протягом якого власник повинен звернутися до відповідних органів з метою проведення державної реєстрації права власності на майно. Також в ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто,    державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, тому не можна ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації.    
		Більш того, чинне законодавство, зокрема ст. 346 ЦК України, в якій наведені підстави припинення права власності, не визначає таких правових наслідків недотримання обов'язку з реєстрації особою права власності на майно у вигляді припинення права власності. Тому відсутність державної реєстрації права власності на спірний об'єкт не позбавляє позивача права на цей об'єкт.
		Безпідставними суд вважає також посилання відповідача у відзиві на положення Цивільного Кодексу України про набувальну давність, наведені в ст. 344 ЦК України. У вказаних положень Кодексу визначені ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю, зокрема: володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Натомість відповідач - сільрада була обізнана про належність спірного будинку позивачу, до того ж відповідач, користуючись спірною будівлею, не володів нею.             
		Стосовно посилань відповідача - сільради на те, що усі витрати по спірному майну з 2007 року фінансує відповідач, в тому числі сплачує комунальні послуги, здійснює ремонтні роботи тощо, слід зазначити, що вказані обставини не є підставою у будь-якому разі для прийняття сільрадою спірного об'єкту у комунальну власність. У такому випадку Степова сільська рада має право на відшкодування понесених нею витрат на утримання спірного об'єкту, а не на прийняття його у комунальну власність.     
		Щодо посилань відповідача - сільради на те, що у 2005 році мало місце втручання сільради в право на мирне володіння майном в межах компетенції та в інтересах територіальної громади суд вважає за необхідне вказати про таке. 
		Зі змісту положень ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. 
		Приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод     кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Право власності ВАТ „Степовий" на спірний об'єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства", заява N 44277/98, пункти 32 - 35).
		За своїм змістом стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном, а відповідно до тлумачення й усталеної практики Європейського суду з прав людини (напр. рішення в справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «East/West Alliance Limited» проти України», «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» тощо) положення ст. 1 Першого протоколу містять три правила: (а) перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; (б) друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у право на мирне володіння майном правомірним; (в) третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
		У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Саме ствердні відповіді на запитання за вищенаведеними критеріями вказують на виправданість втручання, а якщо ж при втручанні в право власності не дотримано якогось із цих критеріїв, за позицією Європейського суду з прав людини, такий захід порушує гарантії за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. 
		Критерій законності втручання означає, що втручання у право власності особи повинно провадитися на підставі закону,    під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Щокін проти України»).
		У будь-якому випадку, щоб відповідати Конвенції, втручання органів держави у право власності конкретної особи на майно повинно бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами такої особи (див. п. 36 рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства").
		Принцип пропорційності втручання вимагає дотримання справедливої рівноваги між загальними інтересами суспільства та правами приватних власників. Таким чином, має існувати розумний зв'язок між вжитими заходами та їх метою. Ця умова не буде дотримана, якщо на зацікавлену особу було покладено "надмірне обтяження".
		Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ „Степовий" на законних підставах набуло право власності на спірний об'єкт нерухомості, натомість відповідач - Степова сільрада своїми діями фактично позбавила позивача права власності на спірний об'єкт. При цьому таке втручання з боку сільради є незаконним, оскільки судом встановлено безпідставність та відсутність законних підстав для передачі і прийняття у комунальну власність спірного об'єкту. З огляду на недотримання принципу законності, суд не досліджує інші два критерії. Тому, враховуючи недотримання принципу законності при такому втручанні з боку сільради, суд вважає, що це є порушенням гарантій за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.  
		Решта доводів відповідача - сільради судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вказаних висновків суду щодо неправомірності оформлення Степовою сільською радою права комунальної власності на спірний об'єкт. Так, Європейський Суд зазначив, що, хоча пункт 1    статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		Отже, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача про незаконність дій відповідача - сільради під час прийняття оскаржуваних рішень та оформлення права комунальної власності на спірний об'єкт.    
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;     відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Такі положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.     
		Частиною першою ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Також відповідно до статті 393 ЦК України власник майна, права якого порушено внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право звернутися до суду з позовом про визнання такого акта незаконним та про його скасуванням.
		Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 156/ІV від 16.08.2005 р. та рішення Виконавчого комітету Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області "Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР, оскільки судом встановлено факт порушення прав ВАТ "Степовий" внаслідок прийняття таких рішень, що є підставою для захисту таких прав у вказаний спосіб. 
		Стосовно вимоги позивача про визнання недійсним з моменту прийняття акту приймання-передачі майна від 09.11.2005 р. № 179-ІV, суд зазначає наступне. Вказані позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищевказаний акт приймання-передачі майна комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради від 03.10.2005 р., затверджений 09.11.2005 р. рішенням № 179-ІV, за своєю правовою суттю є правочином з передачі майна у розумінні статей 11, 202 Цивільного кодексу України, оскільки є дією осіб (ВАТ "Степовий" та Степової сільської ради), яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, у даному випадку перехід права власності на нерухоме майно. Так, позивач зазначає, що у даному випадку акт приймання-передачі від 03.10.2005 р. в частині передання у власність сільської ради Будинку культури суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 р. № 1253 "Про затвердження порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств правонаступників" та Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", а також цей акт суперечить моральним засадам суспільства, оскільки по ньому Степова сільська рада приймає у власність майно (будинок культури), яке до цього було передане у власність іншій особі - ВАТ "Степовий".
		Так, частиною 1    ст. 215 Цивільного кодексу України    передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою    третьою, п'ятою та шостою    статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності такого правочину.
		Згідно ч. 1    ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Між тим суд зазначає, що акт приймання-передачі майна, затверджений рішенням від 09.11.2005 р. № 179-ІV, не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки його підписання не призводить безпосередньо до будь-якого правового результату, так як не породжує право власності у Степової сільської ради на спірний об'єкт нерухомості - будівлю будинку культури та не припиняє право власності ВАТ „Степовий" на вказаний об'єкт. З вказаного акту вбачається, що 03.10.2005 р. комісією було проведено обстеження спірного об'єкту та запропоновано передати будинок культури до комунальної власності територіальної громади Степової сільської ради саме на підставі рішення Степової сільської ради від 16.08.2005 р. № 156/ІV. У вказаному не міститься вказівка на вчинення будь-яких дій з передачі майна з боку ВАТ „Степовий" на користь територіальної громади Степової сільської ради. При цьому, як вже зазначалось вище, в акті не вказано посадове становище осіб, що входили до складу комісії. Натомість в акті вказано про передачу майна на підставі оскаржуваного рішення Степової сільської ради від 16.08.2005 р. № 156/ІV, яке суд визнав незаконним. Відтак, до вказаного акту не можуть бути застосовані положення ч. 1 ст. 215 ЦК України, адже передача майна відбулась на підставі рішення сільради, а не вказаного акту. Більш того, вказаний акт затверджувався 09.11.2005 р. номер рішення 179-ІV, яке не надано до суду відповідачем. Так, на думку суду, оспорювання цього акту без самого рішення, яким оформлено кінцевий результат відповідної дії, є недоцільним та таким, що не призводить до відновлення порушеного права позивача.                      
		Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з моменту прийняття акту приймання-передачі майна від 09.11.2005 р. № 179-ІV.
		Щодо вимог позивача про скасування державної  реєстрації в Державному реєстрі речових прав на об'єкт нерухомого майна - громадський будинок культури, загальною площею 4159,6 кв.м, який розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Сержанта Чернишова, буд. 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178, суд зазначає наступне.
		В силу положень ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
		Згідно ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;  8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
		Умови, підстави та процедура проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. №1127 (надалі - Порядок №1127).  
		Відповідно до п. 44 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); 3) документ, що підтверджує факт перебування об'єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); 4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування об'єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
		Відповідно до п. 58 цього Порядку для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, також подається технічний паспорт на такий об'єкт. За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об'єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об'єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна відбулися у зв'язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об'єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об'єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта. Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
		До того ж в п. 62 вказаного Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність також подаються:
		1) рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу об'єкта нерухомого майна;
		2) акт приймання-передачі такого об'єкта нерухомого майна.
		Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
		Як вже зазначалось вище, з інформації з Державного реєстру  речових прав  на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.05.2018 р. (а.с. 49-64 т. 1) вбачається, що підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав 01.02.2018 р. були наступні документи: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19.12.2017 р., видавник: ТОВ "Юридичний центр "Реєстратор"; акт приймання-передачі майна, серія та номер: № 179-VІ, виданий 09.11.2005 р., видавник: Степова сільська рада Роздільнянського району; лист з Фонду державного майна, серія та номер: № 05-09-04996, від 12.10.2017 р., видавник: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області; рішення серія та номер № 3-СР, виданий 25.01.2007 р., видавник: виконком Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області; рішення про присвоєння поштової адреси, серія та номер: № 35-СР, виданий 16.11.2017 р., видавник: виконком Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області.
		Судом було досліджено і проаналізовано вказані підстави для проведення державної реєстрації права комунальної власності на спірний будинок культури за Степовою сільською радою, при цьому встановлено відсутність у Степової сільської ради жодних правових підстав для набуття права комунальної власності на спірний об'єкт і оформлення цього права. Адже судом встановлено незаконність вказаного в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення виконкому Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 3-СР від 25.01.2007 р. та рішення сільради № 156/ІV від 16.08.2005 р., на підставі якого був складений акт приймання-передачі майна № 179-ІV від 09.11.2005 р. Отже, Степовою сільською радою не було надано державному реєстратору Роздільнянської державної адміністрації Одеської області Медвідь Г.С. документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчують набуття права комунальної власності на спірний будинок культури відповідно до п. 62 вказаного Порядку, який підлягав застосуванню у спірних правовідносинах, тому відповідно державним реєстратором прийняте рішення за № 39571826 від 08.02.2018 р. з порушення вимог чинного законодавства у сфері державної реєстрації речових прав.
		Таким чином, запис № 24733178 в Державному реєстрі  речових прав  на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - громадський будинок культури, загальною площею 4159,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Чернишова Сержанта, будинок 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1480244751239, підлягає скасуванню. При цьому обраний позивачем такий спосіб захисту порушеного права власності  узгоджується з положеннями ст. 393 ЦК України, за якими власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. Адже відновлення становища, яке існувало до внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на спірний будинок культури, неможливе без скасування вказаного запису, тому вимоги позивача про скасування рішень відповідача і державної реєстрації права власності за своїм юридичним змістом взаємопов'язані. Відтак, суд вважає цілком правомірними вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на спірний будинок культури за відповідачем з метою  відновлення становища, яке існувало до внесення у реєстрі відповідного запису про право власності відповідача на вказаний об'єкт нерухомості.   
		Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до заявлених позивачем вимог суд зазначає наступне. Обґрунтовуючи пропуск строку позивачем на оскарження оспорюваних рішень виконкому і сільради відповідач послався на обізнаність позивача з вересня 2006 року про те, що спірним майном добросовісно, безперервно та відкрито користується відповідач. В свою чергу позивач зазначив, що про порушення своїх  прав дізнався лише у 24.05.2018 року після отримання витягу з Державного реєстру ревних прав і Реєстру прав власності на нерухоме майно, з якого стало відомо про наявність запису про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт за територіальною громадою с. Степове в особі сільради.
		Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. 
		Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. 
		В силу положень ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
		За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.
		Згідно роз'яснень, наведених в п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
		З огляду на викладене, враховуючи те, що судом було встановлено порушення прав позивача, які підлягають захисту, відповідно є підстави для застосування до спірних правовідносин правил позовної давності. 
		Так, в пункті 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України (в редакції, чинній на момент прийняття відповідачем - сільрадою оскаржуваних рішень) зазначалось, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
		Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу І Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства", що набрав чинності 15 січня 2012 року, пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України виключено.
		Відповідно до пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Тобто за вказаними положеннями особа мала право на звернення до суду у період з 15.01.2012 р. по 14.01.2015 р. При цьому згідно чинних положень ЦК для вказаних вимог застосовується загальна позовна давність.
		Наразі доводи відповідача - сільради про те, що позивач був обізнаний про порушення свого права з 2006 року суд вважає необґрунтованими, оскільки доказів про обізнаність позивача про прийняття виконкомом та сільрадою оспорюваних рішень як на момент їх прийняття, так і з 2006 року, матеріали справи не містять. Стосовно посилань відповідача - сільради на те, що про користування відповідача спірною будівлею позивачу було відомо, слід зазначити, що поняття „користування майном" і „прийняття у власність майна" не є тотожними. Тому обізнаність позивача про використання відповідачем будівлі будинку культури не свідчить про обізнаність щодо прийняття вказаної будівлі сільрадою у комунальну власність згідно оспорюваних рішень і про сам факт прийняття цих рішень. До того ж відповідачем не доведено такі обставини, коли саме позивачу стало відомо про оспорювані рішення та коли він міг довідатися про такі обставини, адже докази прийняття позивачем будь-якої участі під час вчинення відповідачем дій з прийняття до комунальної власності спірної будівлі в матеріалах справи відсутні. Тим більш, що про державну реєстрацію права комунальної власності за Степовою сільською радою на спірний об'єкт нерухомого майна - громадський будинок культури, яка відбулась 01.02.2018 р., позивач дізнався лише 23.05.2018 року. 
		Відтак, суд погоджується з доводами позивача про те, що строк позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами розпочався з 24.05.2018 року, коли отримав інформацію про наявність запису про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт за територіальною громадою в особі Степової сільської ради.
		З огляду на те, що судом встановлено строк, з якого у позивача виникло право на даний позов, суд вважає безпідставними доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення із заявленими вимогами про скасування оспорюваних рішень і запису про державну реєстрацію.       
		Таким чином, враховуючи недоведеність відповідачем пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, останній вважається поданим в межах встановленого законом строку для захисту порушеного права власності на спірний об'єкт нерухомості.
		Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Оцінюючи наявні докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Степовий" частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню. 
		 
		Керуючись ст.ст. 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, 
		суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.          Позов Відкритого акціонерного товариства „Степовий" до Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області та Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним акту приймання-передачі, скасування державної реєстрації нерухомого майна задовольнити частково.
		2.          ВИЗНАТИ незаконними і скасувати рішення Степової сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 156/ІV від 16.08.2005 р. та рішення виконавчого комітету Степової сільської ради „Про стан передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальної громади" від 25.01.2007 р. № 3-СР.
		3.          Скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на об'єкт нерухомого майна - громадський будинок культури, загальною площею 4159,6 кв.м, який розташований за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Степове, вул. Сержанта Чернишова, буд. 9, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1480244751239, номер запису про право власності 24733178.
		4.          В задоволенні решти частини позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Степовий" відмовити.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 02 травня 2019 р. 
		 
		Суддя                                                                              В.С. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...