Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/4469/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2019. Зареєстровано: 03.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2019.

Номер судового провадження: 1-кп/521/543/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015160000000779

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                 Справа № 521/4469/16-к
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/543/19 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		02 травня 2019 року                              м. Одеса
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі: 
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		секретарів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		за участю прокурорів  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		потерпілого  ОСОБА_8 
		обвинувачених  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		захисників, адвокатів  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження за обвинуваченням:
		    ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Джамбул, Казахстан, громадянина України, маючого неповну вищу  юридичну освіту та вищу (за галуззю знання: соціальні та поведінкові науки; спеціальність політологія), станом на день скоєння злочину працюючого оперуповноваженим Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, одруженого, маючого малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України;
		    ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Одеси, громадянина України, маючого вищу  юридичну освіту, станом на день скоєння злочину не працюючого, колишній старший оперуповноважений СБНОН Київського РВ ГУМВС України в Одеській області, який відповідно до наказу № 1313 від 04.11.2015 року звільнений з 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України, одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_3 , проживаючого в АДРЕСА_4 , раніше не судимого, у скоєні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 368, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України;
		    ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Праги, Р. Чехія, громадянина України, маючого середньо  спеціальну освіту, станом на день скоєння злочину офіційно не працюючого, не одруженого, спільно проживаючого з ОСОБА_19 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого в АДРЕСА_6 , раніше не судимого, у скоєні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 368 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		    ОСОБА_10 будучі службовою особою, оперуповноваженим Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області (відповідно до Наказу Начальника ГУНП в Одеській області № 48 від 07.11.2015 року), діючи умисно, з метою отримання неправомірної вигоди, вступив у попередню змову з колишнім працівником правоохоронного органу  оперуповноваженим СБНОН Київського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_9 , який відповідно до наказу № 1313 від 04.11.2015 року звільнений з 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України та цивільною особою, громадянином ОСОБА_11 . Відповідно ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виконували роль співучасників, а саме пособників в одержанні неправомірної вигоди службовою особою. 
		   Так, 20.11.2015 року у період часу з 10 години 30 хвилин до 11 години 00 хвилин ОСОБА_10 , спільно з ОСОБА_9 та ОСОБА_11 на автомобілях «Mersedes Benz» д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_10 та «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_9 прибули на вул. Левітана у м. Одесі де відповідно отриманої ними інформації повинно бути здійснено придбання наркотичного засобу громадянином ОСОБА_8 . При цьому у ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виник злочинний умисел на незаконне затримання ОСОБА_8 з метою отримання неправомірної вигоди.
		   Діючи умисно, спільно, за попередньою змовою з оперуповноваженим ОСОБА_10 та за його вказівкою, ОСОБА_9 і ОСОБА_11 знаходячись біля будинку № 62 по вул. Левітана в м. Одесі виконуючи роль пособників вчинення злочину підійшли до раніше незнайомого ОСОБА_8 та представившись співробітниками поліції, без будь-яких пояснень та відповідних законних підстав, вчиняючи дії, які явно виходять за межі прав передбачених ст. 207 КПК України, як неуповноважених осіб, за відсутності будь-яких службових повноважень та відповідного кримінального провадження, в порушення вимог ст. 208 КПК України без складання відповідного протоколу та роз`яснення прав, незаконно затримали ОСОБА_8 . Затримання виразилось у примусовому позбавленні волі особи, утримання його біля себе, поміщення до транспортного засобу «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_2 та утриманні у транспортному засобі на протязі декількох годин. 
		   Знаходячись у автомобілі ОСОБА_11 і ОСОБА_9 , діючи як пособники службової особи  оперуповноваженого ОСОБА_10 та на виконання його наказів, провели огляд особистих речей незаконно затриманого ОСОБА_8 , під час якого вилучили у нього мобільний телефон та поліетиленовий пакет з невідомою речовиною, яка зі слів останнього була наркотичною речовиною  амфетаміном. 
		   Реалізуючи злочинний умисел направлений на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_9 діючи як пособник, в той же день, приблизно об 11 годині, більш точний час під час досудового розслідування та судового розгляду не встановлено, з мобільного телефону ОСОБА_8 зателефонував на мобільний телефон знайомого останнього  ОСОБА_20 та представившись співробітником Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, переслідуючи корисливий мотив та мету, повідомив про затримання ОСОБА_8 з наркотичним засобом та необхідність передачі грошової винагороди за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, пов`язаної нібито зі зберіганням та збутом наркотичних засобів. 
		   Створюючи умови для передачі неправомірної вигоди ОСОБА_20 в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 діючи як пособники оперуповноваженого ОСОБА_10 , на автомобілі «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 не доставили ОСОБА_8 до приміщення Київського РВ в м. Одесі ГУНП в Одеській області, а привезли його в малолюдне місце, поблизу гаражів неподалік від будівлі Малиновського РВ в м. Одесі ГУНП в Одеській області, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 23-В, де ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжили незаконно утримувати у салоні автомобіля ОСОБА_8 .
		   У подальшому, в той же день, 20.11.2015 року, приблизно о 12 годині 45 хвилин, оперуповноважений ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11 зустріли на вул. Ак. Філатова, неподалік Малиновського РВ, ОСОБА_20 та супроводили його до місця тримання незаконного затриманого ОСОБА_8 . У ході розмов між ОСОБА_20 з одного боку, та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_21 з іншого, останні умисно повідомляли про необхідність притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності та його взяття під варту за скоєння начебто тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів. Тобто своїми діями умисно, з корисливих мотивів, створили умови для пропозиції і передачі службовій особі  ОСОБА_10 неправомірної вигоди у сумі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, за не притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за начебто зберігання і збут наркотичних засобів, що має наслідком і звільнення останнього.
		   20.11.2015 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, ОСОБА_10 діючи умисно, використовуючи надану йому владу співробітника поліції, з корисливих мотивів, перебуваючи поблизу будівлі Малиновського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Ак. Філатова, 23-В, розуміючи незаконність своїх дій та знаючи засоби та методи роботи правоохоронних органів, проявляючи обережність, одержав через ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які знаходились в автомобілі «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_2 від ОСОБА_20 неправомірну вигоду у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень за не вчинення дій в інтересах третьої особи, а саме не притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності нібито за зберігання та збут наркотичних засобів і негайного звільнення особи. 
		   Після отримання зазначеної неправомірної вигоди ОСОБА_10 спільно з пособниками ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , незаконно затриманого ОСОБА_8 було звільнено, а ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 було затримано.
		   Умисел ОСОБА_11 на незаконне затримання суд не зазначає, оскільки стороною обвинувачення не пред`явлено обвинувачення останньому за ч. 3 ст. 371 КК України. Суд у вироку зазначає лише фактичні дії ОСОБА_11 без їх юридичної оцінки. 
		   Обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у вчиненні пособництва в одержані службовою особою неправомірної вигоди визнав повністю та показав, що в день події, тобто 20.11.2015 року він зустрівся з раніше знайомим співробітником поліції Київського ВП ОСОБА_10 , який повідомив йому, що йому необхідно зустрітися зі знайомим. Вони разом під`їхали на житловий масив Таїрова де на розі вулиць Корольова та Левітана ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_9 та ще одною молодою людиною. Після спілкування, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запитали його чи не відмовиться він допомогти їм провести затримання людини. ОСОБА_11 погодився. Далі, ОСОБА_10 сів у свій транспортний засіб, а ОСОБА_11 за домовленістю у транспортний засіб ОСОБА_9 . В транспортному засобі ОСОБА_9 повідомив, що є людина яка вживає наркотичні засоби і його родич (дядя) працює на ринку 7-й км., якого необхідно затримати. Потім вони спільно переїхали до вул. Левітана, де біля дороги рухався молодий хлопець. ОСОБА_9 сказав ОСОБА_11 підійти до нього та попросити закурити. Коли ОСОБА_11 підійшов до молодої людини та попросив закурити, в цей же час підійшов ОСОБА_9 , який представився співробітником міліції, показав документи та запросив його в транспортний засіб. Знаходячись в транспортному засобі, до них підійшов ОСОБА_10 . Вони запропонували незнайомому хлопцю дістати все з карманів. Діставши з карману всі речі, серед інших речей був виявлений пакетик від фольги цигарок, в яких зі слів затриманого, був наркотичний засіб - амфетамін. Оскільки у нього при собі не було документів та він особисто повідомив, що документи знаходяться у його дяді, йому було запропоновано зателефонувати зазначеному родичу. Тоді ж молода людина зателефонувала Дяді та попросила привезти йому паспорт. Одразу ж на прохання вказаного родича відбулась розмова з ОСОБА_9 , який повідомив про обставини затримання. Дядя запропонував вирішити вказане питання будь-яким шляхом і між ними відбулись домовленості про зустріч. Далі вони всі приїхали до Малиновського відділку поліції. Через деякий час приїхав Дядя, якого зустрічали ОСОБА_11 і ОСОБА_10 та які пояснили йому всі обставини і підстави затримання його племінника. Підійшовши до транспортного засобу Дядя спілкувався зі своїм племінником. Далі Дядя запропонував 50 000 гривень за те, щоб його відпустили. Вони повідомили, що не можуть приймати такі рішення та ОСОБА_9 і ОСОБА_10 відійшли від них у сторону. Через декілька хвилин повернулись та повідомили ОСОБА_11 , що він повинен сісти в транспортний засіб ОСОБА_9 , отримати грошові кошти від Дяді, після цього піти у транспортний засіб ОСОБА_10 і чекати останнього. ОСОБА_11 сів у транспортний засіб, взяв грошові кошти у сумі 50 000 гривень, перерахував їх. При цьому ОСОБА_10 і ОСОБА_9 знаходились поряд з транспортним засобом, однак особисто спостерігали за діями ОСОБА_11 у транспортному засобі. Коли останній виходив з транспортного засобу приїхали співробітники міліції та прокуратури і їх затримали.
		   Під час прямого допиту прокурором, ОСОБА_11 показав, що знайомий з ОСОБА_10 , як із співробітником міліції відділу БНОН Київського відділку міліції. ОСОБА_9 знав, як співробітника міліції. Ініціатором затримання вказаного молодого хлопця був ОСОБА_9 . Як підставу для затримання молодої людини, ОСОБА_9 повідомив, що особа вчиняє або намагається вчинити злочин пов`язаний з незаконним обігом наркотиків. Оскільки ОСОБА_9 не знав в обличчя хлопця якого необхідно затримати, йому на мобільний телефон зателефонували та повідомили про особу яка рухалась вздовж вулиці. Під час обшуку незнайомого хлопця будь-які документи не складались та будь-які особи (поняті та інш. свідки) не запрошувались. Жодних прав ОСОБА_11 під час затримання хлопця ніхто не роз`яснював. Ніхто не роз`яснював прав і затриманому (прізвище ОСОБА_8 ). Останній самостійно не міг нікуди піти, оскільки був затриманий. ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у Малиновський відділ міліції не заходили та затриманого ОСОБА_8 в нього не заводили. Будь-кому, в тому числі по телефону, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не повідомляли про затримання ОСОБА_8 . З часу затримання до приїзду Дяді /з прізвищем ОСОБА_20 / пройшло приблизно 3 годин. Всі дії, які були пов`язані з затриманням ОСОБА_8 та в подальшому отримання грошових коштів за його звільнення і не притягнення до кримінальної відповідальності він виконував не за власною ініціативою, а виключно на прохання ОСОБА_10 і ОСОБА_9 . В подальшому коли ОСОБА_20 привіз грошові кошти, ОСОБА_11 зрозумів, що все відбувається не так як він собі уявляв, але відмовитись не міг, оскільки пропозиція була від міліціонерів, яким він не міг суперечити та з якими він не бажав зіпсувати відносини. Під час розмови між ними, про грошові кошти першим почав говорити ОСОБА_20 .
		 
		   Обвинувачений ОСОБА_9 свою вину в інкримінованих йому злочинах не визнав і показав, що з 19.10.2015 року по 29.10.2015 року він знаходився у лікарні. В цей проміжок часу йому телефонував громадянин ОСОБА_22 , який є інформатором, оперативним закупником у правоохоронних органів та повідомив, що у нього є багато інформації яка представляє оперативний інтерес. ОСОБА_9 повідомив, що хворіє і зустрітись не може. Після того як він виписався з лікарні, йому повідомили за телефоном, що він звільнений з органів внутрішніх справ за резолюцією УВБ. Ще тривалий час до нього телефонував ОСОБА_22 з проханням зустрітись. 16.11.2015 року ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_23 , який під час розмови повідомив, що в нього є певна оперативна інформація. ОСОБА_9 повідомив, що він звільнений і його така інформація більше не цікавить. Рекомендував звернутись до співробітників Київського ВП, які ще працюють. Серед працівників він запропонував звернутись до ОСОБА_10 , з яким на прохання ОСОБА_24 обіцяв познайомити. На протязі певного часу, ОСОБА_22 дуже наполегливо запитував його коли ОСОБА_9 буде розмовляти з ОСОБА_10 та коли вони проведуть зустріч. 19.11.2015 року ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_10 та серед загальних питань запропонував зустрітись. Далі, повідомив про зустріч ОСОБА_25 . Зустріч відбулась на вул. Корольова кут вул. Левітана. ОСОБА_10 приїхав на транспортному засобі разом з ОСОБА_11 . Останнього ОСОБА_9 знав як наркомана, інформатора. Коли приїхав ОСОБА_22 , ОСОБА_9 познайомив його з ОСОБА_10 . Вони одразу ж сіли в транспортний засіб до ОСОБА_10 . В цей час ОСОБА_9 разом з ОСОБА_11 сіли в транспортний засіб ОСОБА_9 . Між ними відбулась абстрактна розмова, серед якої ОСОБА_11 повідомив, що хотів би позичити у будь-кого грошові кошти. В цей же час йому зателефонував ОСОБА_10 , який попросив звернути увагу на хлопця, який проходив повз їх транспортного засобу у чорних джинсах. ОСОБА_9 повідомив, що він у автомобілі не може розгледіти вказаного хлопця, для цього йому потрібно вийти з транспортного засобу. Доки він розмовляв з ОСОБА_10 та намагався вийти з автомобіля, ОСОБА_11 самостійно вийшов з транспортного засобу і направився до раніше незнайомого хлопця. Як в подальшому вони дізнались - ОСОБА_8 ОСОБА_11 попросив у ОСОБА_8 закурити і вони почали розмову. В цей час до них підійшов ОСОБА_9 . Після цього ОСОБА_9 повернувся до свого транспортного засобу. Коли обернувся побачив, що за ним йдуть ОСОБА_11 та ОСОБА_8 . У транспортному засобі, ОСОБА_11 почав знову розмову з ОСОБА_8 . В цей час до них приєднався ОСОБА_10 , який запитав у ОСОБА_8 чи є в нього якісь заборонені предмети. В цей же час ОСОБА_11 завдав один удар по потилиці ОСОБА_8 і той зізнався, що в нього є амфетамін. Далі вони від`їхали з місця зустрічі. ОСОБА_8 попросив зателефонувати своєму дяді. В телефонній розмові ОСОБА_8 повідомив родичу, що його затримали міліція і йому потрібний паспорт. Також по телефону з родичем ОСОБА_8 розмовляв ОСОБА_9 , який просив привезти паспорт особи, для встановлення його особистості. Далі ОСОБА_10 уїхав на СТО, а ОСОБА_9 оскільки їхав до себе додому запропонував підвезти до Київського ВП в м. Одесі ОСОБА_11 та ОСОБА_8 . По дорозі ОСОБА_8 захотів в туалет. Оскільки біля автомобільного заїзду БНОН Київського відділку поліції велись ремонтні дороги і під`їхати до нього було неможливо, ОСОБА_9 повернув у сторону Малиновського ВП в м. Одесі, де поряд з гаражами було малолюдно і можна було сходити в туалет. ОСОБА_8 разом з ОСОБА_11 вийшли в туалет. Тоді ж він телефонував ОСОБА_10 та спитав коли він повернеться. Приблизно через 5 хвилин повернулись ОСОБА_8 та ОСОБА_11 при цьому останній знаходився біля автомобілю та курив. ОСОБА_8 постійно телефонував своєму дяді та питав, коли він приїде. Також він дуже просив нікуди його не відвозити, а дочекатись його дядю. ОСОБА_9 при цьому повідомив, що вони не чекають дядю, а чекають ОСОБА_10 . У ОСОБА_9 склалось враження, що ОСОБА_8 сам не хотів уходити з автомобілю. Через деякий час ОСОБА_11 отримав телефонний дзвінок від ОСОБА_10 , який просив його зустріти, оскільки він не знав, де вони знаходяться. Приблизно через 10 хвилин, ОСОБА_11 повернувся разом з ОСОБА_10 та ще однією людиною, як він в подальшому дізнався родич ОСОБА_8  ОСОБА_20 . Одразу ж ОСОБА_20 попросив поспілкуватись з ОСОБА_8 . Після цього почав пропонувати грошові кошти, за визволення ОСОБА_8 . Вказана ситуація ОСОБА_9 здалась підозрілою і на його думку була провокацією, оскільки фактично ніякого затримання ОСОБА_8 не було. ОСОБА_9 сказав ОСОБА_10 про це, та сказав йому іти у відділок поліції та писати про вказаний факт рапорт. ОСОБА_10 одразу ж пішов у відділок поліції. В цей час у ОСОБА_9 був телефонний дзвінок і він відійшов від свого транспортного засобу. Одночасно він почув як закрились двері його автомобіля. Обернувшись він побачив, що від автомобіля уходить ОСОБА_11 . В цей час він побачив співробітників УВБ ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та інш. які вибігали з автомобілю. Співробітники УВБ затримали ОСОБА_9 та нанесли йому тілесні ушкодження, поклали обличчям на землю. Далі прийшов слідчий прокуратури, який проводив обшук автомобіля без санкції суду. 
		   Під час прямого та перехресного допиту ОСОБА_9 показав, що вважає, що обвинувачений ОСОБА_11 обмовляє його в частині показів що стосується організації ним та ОСОБА_10 затримання ОСОБА_8 , вимагання грошових коштів за його звільнення від кримінальної відповідальності та їх отримання 20.11.2015 року від ОСОБА_20 . Підставою обмови, ОСОБА_9 вважає бажання ОСОБА_11 уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину та перекласти відповідальність на інших. Також ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_8 був затриманий в порядку ст. 207 КПК України, але при цьому він міг вільно пересуватись. Наміру затримувати ОСОБА_8 у нього та ОСОБА_10 не було. Жодних наказів він та ОСОБА_10 . ОСОБА_11 не давали. Всі дії ОСОБА_11 виконував самостійно.
		 
		   Обвинувачений ОСОБА_10 свою винув інкримінованихйому злочинахне визнаві показав,що начас вчиненнязлочину вінпрацював оперуповноваженимкарного розшукуКиївського ВПв м.Одесі ГУНП в Одеській області. До цього працював оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області. 20.11.2015 року він збирався їхати додому після чергування. В цей час йому зателефонував бувший співробітник поліції ОСОБА_9 та запропонував зустрітись у районі вул. Левітана кут вул. Корольова, при цьому жодної причини зустрічі не повідомляв. Тоді ж до нього підійшов раніше знайомий ОСОБА_11 , який питав про бувшого начальника БНОН Київського ВП Гостинського М. Повідомивши про відсутність будь-яких зв`язків з бувшим начальником, ОСОБА_11 під час розмови попросив підвезти його. Під`їхавши на вул. Корольова до нього підійшов ОСОБА_9 з раніше незнайомим чоловіком, якого представив як ОСОБА_28 , який був агентом БНОН і особисто агентом ОСОБА_9 . Під час розмови ОСОБА_28 запропонував проїхати на вул. Левітана, де повідомив йому про факт збуту наркотичного засобу раніше незнайомим йому ОСОБА_8 біля лікарні певній групі осіб. Тоді ж ОСОБА_28 зателефонував ОСОБА_8 та з`ясував точний час виходу його з будинку. На вулиці ОСОБА_28 показав на раніше незнайомого ОСОБА_8 , як на особу, яка збуває наркотичні засоби. ОСОБА_10 почав рухатись за ОСОБА_8 та в цей же час повідомив про нього ОСОБА_9 , запитавши у останнього чи не знає він вказану особу. Під час руху по вулиці, ОСОБА_10 побачив, що до ОСОБА_8 несподівано підійшов ОСОБА_11 і через декілька секунд ОСОБА_9 , які в подальшому направились до автомобіля ОСОБА_9 «Тойота Кемрі». Він не зрозумів що відбувається і через декілька хвилин також направився до вказаного автомобіля. Знаходячись у автомобілі на передньому сидінні він зрозумів, що між ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 відбувається якась розмова. Він звернувся до ОСОБА_8 з питанням про наявність наркотичних засобів та заборонених предметів. Коли останній відповів відмовою, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_9 та ОСОБА_11 про необхідність видворення ОСОБА_8 з транспортного засобу. В цей же час ОСОБА_11 застосував фізичну силу до ОСОБА_8 , та вже на питання ОСОБА_11 , ОСОБА_8 дістав невеличкий пакунок. Оскільки в цей час йому зателефонували з СТО, ОСОБА_10 відволікся від розмови в автомобілі та домовлявся про ремонт свого автомобіля. Надалі він вийшов з автомобіля ОСОБА_9 та уїхав на своєму автомобілі на СТО. При цьому ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 залишились в автомобілі ОСОБА_9 . Приблизно через 1,5-2 години йому зателефонував ОСОБА_9 та запропонував зустрітись біля Малиновського ВП, при цьому про причини зустрічі не повідомив. Приблизно через пів години ОСОБА_10 під`їхав до кафе «Восток» на вул. Ак. Філатова та зателефонував ОСОБА_9 . Після розмови, на зустріч ОСОБА_10 вийшов ОСОБА_11 . Тоді ж на вул. Ак. Філатова ОСОБА_11 зустрів раніше незнайомого ОСОБА_20 . Після невеличкої розмови ОСОБА_11 з ОСОБА_20 вони направились у напрямок Малиновського ВП. ОСОБА_10 також йшов у напрямку Малиновського ВП. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_9 , ОСОБА_20 звернувся до ОСОБА_9 та запитав де ОСОБА_8 . Одразу ж ОСОБА_9 відкрив дверцята автомобіля, ОСОБА_20 з ОСОБА_8 про щось розмовляли. ОСОБА_9 також повідомив ОСОБА_10 що хоче здати ОСОБА_8 до відділку поліції, а ОСОБА_20 повинен надати відповідні документи вказаної особи. Далі, ОСОБА_9 повідомив його, що ОСОБА_20 запропонував їм хабар, в зв`язку з чим запропонував ОСОБА_10 йти до відділку поліції та писати з цього приводу рапорт. Направившись до відділку поліції, він зателефонував своїй дружині з метою проконсультуватись з приводу вказаної кваліфікації  провокація хабаря. Одразу ж він зрозумів, що до рапорту необхідно додати будь-які докази фіксації вказаного факту, в зв`язку з чим прийняв рішення повернутись на місце де запропонувати ОСОБА_9 здійснити будь-яку фіксацію вказаної розмови. Підійшовши до автомобіля він побачив, як з неї вийшов ОСОБА_11 і дуже швидко убіг в напрямку вул. Ак. Філатова. Коли він підійшов до ОСОБА_9 та з транспортного засобу вийшов ОСОБА_20 , їх почали затримувати співробітники внутрішньої безпеки. 
		   Під час прямого та перехресного допиту ОСОБА_10 показав, що ОСОБА_9 знає з вересня 2014 року, який працював старшим оперуповноваженим сектора БНОН Київського ВП. ОСОБА_11 він знає візуально, як агента у секторі БНОН Київського ВП. Неодноразово бачив його у відділку поліції. З ким саме ОСОБА_11 працював він не знає. Час знайомства з ОСОБА_10 не пам`ятає. Йому відомо, що ОСОБА_11 здійснював оперативну закупку за матеріалами, які супроводжував ОСОБА_9 . Під час особистого спілкування з ОСОБА_11 , останній повідомив ОСОБА_10 про певні особисті проблеми та необхідність отримання у борг грошових коштів для власних потреб. ОСОБА_10 вважає, що як оперативний працівник має право незалежно від суті оперативної інформації, приймати її до роботи та здійснювати її перевірку. Про вказаний факт готування до злочину чи замаху на злочин, ОСОБА_10 нікого з відділку поліції не повідомляв, оскільки у нього був розпланований день іншими побутовими справами. ОСОБА_8 він переслідував з метою перевірити інформацію агента. Йому не відомо за чиєю ініціативою ОСОБА_11 уперше підійшов до ОСОБА_8 . У присутності ОСОБА_10 ніхто ОСОБА_8 не обшукував. Жодних прохань та вимог до ОСОБА_11 обвинувачений ОСОБА_10 не пред`являв. ОСОБА_11 , знаходячись в автомобілі «Тойота Камрі» за власною ініціативою почав наносити певні тілесні ушкодження ОСОБА_8 . На думку ОСОБА_10 такі дії доставляли задоволення ОСОБА_11 . Обвинуваченому ОСОБА_10 не відомо про факти жодних погроз на адресу ОСОБА_11 з боку співробітників поліції. Після виявлення у ОСОБА_8 пакунка з невідомою речовиною, ОСОБА_10 до відділку поліції з повідомленням вказаної інформації не звертався і вказаний факт жодним чином не зафіксував. Під час зустрічі з ОСОБА_20 , останній попросив його представитись, на що ОСОБА_10 повідомив свою посаду та звання за посвідченням. ОСОБА_10 ніякої розмови з ОСОБА_20 не вів. Жодних розмов про грошові кошти та документи ОСОБА_10 з ОСОБА_20 не вів. У автомобіль «Тойота Камрі», який належить ОСОБА_9 , під час знаходження біля Малиновського ВП ОСОБА_10 не сідав. У жодній розмові з ОСОБА_20 , ОСОБА_10 не приймав участі, оскільки йому це було не цікаво. Жодних домовленостей між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і ОСОБА_11 не було. Жодних дій направлених на затримання ОСОБА_8 , його утримання поряд чи в автомобілі ОСОБА_10 не здійснював. Він також не повідомляв ОСОБА_8 про необхідність знаходження поряд з ним чи з іншими учасниками події. ОСОБА_10 не вимагав у ОСОБА_8 та ОСОБА_20 жодних грошових коштів. 
		 
		   Однак, незважаючи на повне не визнання своєї вини обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , винність обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в інкримінованих їм злочинах повністю доказана і підтверджується зібраними по кримінальному провадженню в порядку ст. ст. 84-86, 91-93 КПК України доказами.
		   Показами обвинуваченого ОСОБА_11 , який допитаний у відкритому судовому засіданні, за участю всіх учасників судового провадження в змагальній процедурі повністю викрив у одержанні неправомірної вигоди службовою особою ОСОБА_10 за участю його та ОСОБА_9 , як пособників грошових коштів за звільнення та не притягнення до кримінальної відповідальності потерпілого ОСОБА_8 , а також у завідомо незаконному затриманні останнього, яке вчинено з корисливих мотивів. Обставини за якими він викриває як себе так і ОСОБА_10 і ОСОБА_9 викладені вище у вироку суду. Оцінка вказаним показам, буде надана нижче у вироку. 
		   Показами потерпілого ОСОБА_8 , який будучи допитаний в судовому засіданні показав, що він має середню освіту. Середню спеціальну освіту не отримав, оскільки не закінчив професійне училище. Наркотичні засоби ніколи не вживав. У листопаді 2015 року вирішив спробувати наркотичні засоби, оскільки деякі його знайомі їх вживали. Знаходячись на одній з вулиць м. Одеси, він побачив на стіні напис Легал та номер телефону. Він знав, що вказаний напис свідчить про продаж наркотичних засобів. Зателефонувавши за вказаним номером, йому запропонували декілька видів наркотичних засобів, з яких він вибрав амфетамін. Також йому запропонували об`єм 1,5 грама на суму 900 гривень. Далі було запропоновано перерахувати грошові кошти через електронний автомат та після йому повідомили, місце де можна забрати наркотичний засіб. На наступний день, 20.11.2015 року в першій половині дня він прибув в обумовлене місце на вул. Левітана, де за кіоском за камінням, він виявив поліетиленовий пакет, в якому як він вважав був амфетамін. Одразу ж до нього підійшов раніше незнайомий чоловік, як в подальшому він дізнався ОСОБА_11 , попросивши закурити, після цього підійшов інший чоловік, як в подальшому він дізнався ОСОБА_9 , які схопили його під руки та відповідно з погрозами не чинити опір повели до транспортного засобу. В транспортному засобі або біля нього знаходився, ще один незнайомий чоловік, як в подальшому він дізнався ОСОБА_10 . В автомобілі відбулась розмова, під час якої йому дали зрозуміти, що його затримали співробітники міліції за незаконне зберігання або вживання наркотичних засобів. Запропонували все дістати з карманів. Після його відмови, ОСОБА_11 вдарив його по обличчю і ОСОБА_8 дістав все з карманів, в тому числі пакунок з наркотичним засобом. Далі під час розмови, співробітники міліції запропонували зателефонувати родичам, з метою вирішити вказану проблему іншим шляхом ніж притягнення до відповідальності. Він зателефонував своєму знайомому  товаришу, якого називає як дядя ОСОБА_29 ( ОСОБА_20 ), якому повідомив про свою проблему. ОСОБА_20 неодноразово допомагав йому вирішувати схожі проблемні питання, однак не з такими наслідками та не з такими сумами. Розмова з ОСОБА_20 в автомобілі відбувалась з телефону потерпілого на гучний зв`язок, оскільки співробітники міліції бажали слухати про, що йде розмова. Домовившись з ОСОБА_20 про зустріч, ОСОБА_10 покинув транспортний засіб. Після чого, вони поїхали в район Черьомушек, до Малиновського відділку міліції, на вул. Ак. Філатова, де зупинились біля гаражів. Самостійно він покинути транспортний засіб не міг. Один раз виходив з нього у туалет. Через деякий час приїхав ОСОБА_30 , який зустрівся на вулиці неподалік від їх автомобіля з ОСОБА_10 . Після цього, ОСОБА_30 сів в автомобіль, де відбулась між ними розмова про те, що він привіз гроші з метою щоб не притягували до відповідальності його близького знайомого ОСОБА_8 . Далі відбулась передача грошових коштів, які особисто отримав ОСОБА_11 , який їх перерахував. Після цього, ОСОБА_8 зміг разом з ОСОБА_20 покинути транспортний засіб. В цей же час до автомобіля почали бігти багато чоловік у цивільній формі, які затримали вказаних працівників міліції. Потерпілий також бачив, як хтось з співробітників міліції намагався втекти.
		   З показів потерпілого ОСОБА_8 , які він дав під час перехресного допиту сторонами, серед інших відповідей вбачається, що під час вказаних подій, він дуже злякався, був у шоковому стані та частково панікував, тому деякі обставини він не пам`ятає. Події які відбувались з ним тоді, події які він повідомляв слідчому та події які він повідомляє у суді можуть бути ним повідомлені трохи в іншому викладі та з іншим змістом, однак без зміни їх суті. Всі події відбулись приблизно на протязі 3-х годин. Співробітників міліції, які його затримали він боявся, та їх розмови і погрози, щодо притягнення до кримінальної відповідальності сприймав дуже реально. За цей час він дуже втомився, оскільки емоційно переживав і нервував. Транспортний засіб в який його посадили був або Тойота або Мерседес. Спецзасоби  наручники на нього не одівали. Однак, самостійно вийти з транспортного засобу він не міг, оскільки дверцята були зачинені та він розумів, що втекти від співробітників міліції не можливо. Яку саме суму грошових коштів передав ОСОБА_20 співробітникам міліції, потерпілий не знає, однак по упаковці бачив, що сума досить значна. Вказаний телефон, він купив тільки з метою купити наркотичні засоби та можливо, ще вирішити декілька своїх особистих справ. Грошові кошти особисті у нього були завжди, оскільки він додатково неофіційно постійно працює. Під час затримання ОСОБА_9 , на питання одного з осіб, які проводили затримання, відповів, що ОСОБА_8 вони затримали за незаконне зберігання наркотичних засобів, та наркотичний засіб який знаходився в автомобілі належить саме йому. Під час допитів слідчим, на нього будь-якого впливу фізичного або психічного не було. Всі покази він давав добровільно та самостійно. Слідчий йому не диктував які саме покази необхідно давати. Заяву про злочин написав не одразу після злочину, оскільки не знав взагалі своє право на подання заяви. Вперше його права йому роз`яснив слідчий. Він декілька разів з`являвся до прокуратури та підписував якісь документи та свої покази. Юридичні терміни він знає частково. З ОСОБА_20 він працював два роки потому приблизно у 2014 році на ринку 7-км. Потерпілий працював вантажником, а ОСОБА_20 реалізатором та частково вантажником. Відношення між ними були досить дружніми та близькими. За час знайомства він декілька разів допомагав, йому вирішувати схожі питання, однак не з такими сумами, а іноді він взагалі не знав, яким чином він вирішував вказані проблеми. Два рази він повертав ОСОБА_20 грошові кошти за схожих обставин, однак у дуже невеличких сумах (приблизно 500 гривень). 
		   На пряме питання потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що вказані події які відбулись, не були провокацією злочину. 
		   Показами свідка ОСОБА_20 , який будучи допитаний в судовому засіданні показав, що обвинувачених до вказаних подій не знав, підстав обмовляти їх у нього не має. Потерпілого ОСОБА_8 він знає на протязі двох, трьох років, стосунки з ним дружні, які переходять в батьківські. Щодо обставин очевидцем яких він був, показав, що 20.11.2015 року в першій половині дня, після десятої години, йому зателефонував ОСОБА_8 який повідомив, що в нього неприємності, а саме, що його затримали співробітники поліції за незаконне зберігання наркотиків. Після цього, по телефону відбулась розмова з раніше незнайомим чоловіком, який повідомив, що затримали його племінника з наркотичним засобом. На пряме питання ОСОБА_20 , чи можливо вирішити вказану проблему на місці, йому відповіли, що безумовно. Тоді ж домовились зустрітись на протязі години, неподалік Малиновського відділку поліції. Проаналізувавши розмову між ним та особою, яка представилась співробітником поліції, він вирішив, що вказані особи діють незаконно та фактично вимагають грошові кошти. Ключовим у вказаному вирішенні була мова співробітника поліції, його інтонація, фрази, зміст розмови, яка свідчила, що затримання і вимоги їх реальні. Він вирішив зателефонувати у чергову частину поліції, номер якої у нього був у телефоні. Після дзвінка, він на таксі доїхав до відповідного відділку поліції, де його зустрів її працівник. Розповівши про обставини, які відбуваються, працівник поліції одразу ж повіз його до слідчого прокуратури, де він повторно розповів обставини які відбувались з його близькою людиною ОСОБА_8 . В прокуратурі він знаходився приблизно 30 хвилин. За цей час, він написав заяву, на нього встановили спеціальні засоби, в кабінеті були присутні двоє понятих, а також йому вручили 50 000 гривень. Він розписувався у певних документах. За цей час йому двічі телефонували співробітники, які затримали ОСОБА_8 . Після цього, він поїхав на зустріч. Першим його зустріли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Одразу, ОСОБА_20 попросив їх представитись та показати службові посвідчення. ОСОБА_10 показав службове посвідчення співробітника поліції. Поки вони рухались до транспортного засобу, ОСОБА_11 досить детально пояснював, що у ОСОБА_8 великі неприємності. Підійшовши до транспортного засобу, він побачив ще одного працівника поліції ОСОБА_9 . У автомобілі він побачив ОСОБА_8 який був переляканий. Далі вони сіли в автомобіль, де на питання що сталось, ОСОБА_8 частково повідомив, про затримання з наркотиками. ОСОБА_20 одразу ж почав розмову, про те, що ОСОБА_8 дуже хороший хлопець і підстав ламати йому життя притягненням до кримінальної відповідальності не має. Повідомив, що в нього є лише 50 000 гривень, які він готовий віддати за не притягнення його до кримінальної відповідальності. Вказані особи, повідомили, що їм необхідно порадитись та відійшли до дороги. Через деякий час також повідомили, що вказані умови їм підходять. Далі ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_20 сісти в їх автомобіль, де останній передав 50 000 гривень ОСОБА_11 , який їх перерахував. Потім ОСОБА_10 вивів з автомобіля ОСОБА_8 . Одразу ж після, вказаних подій почалось затримання вказаних працівників поліції.
		   З показів свідка ОСОБА_20 , які він дав під час перехресного допиту сторонами, серед інших відповідей вбачається, що вказані події для нього в цілому були неординарними, які відбувались з ним перший раз в житті та явились для нього дуже великим стресом, в зв`язку з чим всіх подій які з ним відбувались не пам`ятає. В теперішній час ОСОБА_20 офіційно не працює, однак не офіційно має певні заробітки. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався. На час вчинення злочину мав один мобільний номер телефону, яким користувався на протязі 3-4 років. Після подій, вказану картку телефона викинув, оскільки хвилювався щоб його не почали переслідувати затримані співробітники поліції і не помстилися. З ОСОБА_8 познайомився на ринку 7-км. Останній допомагав йому у перевезені та розвантаженні різного товару. До цих подій, він двічі допомагав йому у схожих ситуаціях, коли його затримували дільничні інспектора міліції за незначні правопорушення. Він платив їм приблизно 500 гривень для того, щоб не було ніяких наслідків у відношенні ОСОБА_8 . З сім`єю ОСОБА_8 знайомий не був, лише знав, що він проживає з матір`ю, без батька. З своєю сім`єю свідок також потерпілого не знайомив. Однак завжди допомагав йому як дитині. Будь-кого з працівників поліції та прокуратури, які займались вказаним провадженням він особисто ніколи не знав. Вказані події не були провокацією і заздалегідь підготовлені не були. 
		   Також свідок приблизно описав щохвилинно його переміщення у місті Одесі, після телефонного дзвінка ОСОБА_8 . Так з Селища Котовського до вул. Буніна на таксі приблизно 40 хвилин. Далі, приблизно 2 хвилини до відділку поліції, приблизно 10 хвилин розмовляв з працівником поліції. Приблизно 15-20 хвилин на автомобілі з працівником поліції добирався до прокуратури у район площі Дерев`янка в м. Одесі. В прокуратурі знаходився на протязі приблизно 30 хвилин. Після цього виїхав на місце вручення грошових коштів. 
		   Показами свідка ОСОБА_31 , який будучи допитаний в судовому засіданні показав, що обвинувачених до вказаних подій не знав, підстав обмовляти їх у нього не має. Потерпілого та його родича він також не знає. Підстав обмовляти їх у нього не має. За обставинами подій показав, що 20 листопада 2015 року з 08 години 30 хвилин він знаходився на навчанні в Одеському коледжі транспортних  технологій. Приблизно о 09 годині 50 хвилин, його та іншого студента ( ОСОБА_32 ) запросила до себе завуч, та запропонувала прийняти участь у якості понятих. Погодившись, вони пішки дійшли до відділення поліції на транспорті, що знаходилось поруч, звідки їх відвезли до прокуратури на вул. Щорса в м. Одесі. Далі, знаходячись в кабінеті у слідчого, останній роз`яснив їм їх права та повідомив в якій слідчій дії вони будуть приймати участь. Як зрозумів свідок, прийняти участь необхідно у викритті співробітників міліції, які бажали отримати хабар від особи за не притягнення до кримінальної відповідальності, яку вони затримали за незаконне зберігання наркотичних засобів. В кабінет зайшов через декілька хвилин чоловік, племінника якого затримали і вимагали з нього грошові кошти. Він постійно тримав в руках мобільний телефон, начебто чекаючи дзвінка. Далі в їх присутності перерахували грошові кошти в сумі 50 000 гривень, та вручили їх вказаному чоловіку. За результатами їх дій був складений протокол, який вони всі підписали. Далі вони виїхали на вул. Філатова, де відбулось затримання раніше невідомих йому чоловіків. В судовому засіданні він з впевненістю показав на ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 як на осіб, яких затримали з грошовими коштами. ОСОБА_11 намагався втекти від затримання, але його затримали, біля нього лежав пакунок з грошима. Тоді ж вилучили грошові кошти, про що складений був протокол, в якому він та інший понятий розписались. Під час слідчих дій він та інший понятий нікуди не відлучались. Після вилучення грошових коштів, вони поїхали до прокуратури на вул. Щорса, де знову складались протоколи, які він підписував. 
		   Під час перехресного допиту ОСОБА_33 показав, що грошові кошти перерахувались і фотографувались в кабінеті у слідчого перед врученням особі, та після затримання співробітників міліції перераховувались та упаковувались в присутності понятих. Що саме вилучено було у транспортних засобах свідок не пам`ятає. Купюри вилучених грошових коштів були по 500 гривень. Конкретизувати які протоколи він підписував в прокуратурі та які він підписував на місці затримання, свідок не зміг. Протоколи мали вигляд як рукописного тексту так і печатного.
		   Показами свідка ОСОБА_34 , яка допитана у якості свідка показала, що працює заступником директора з виховної роботи Одеського коледжу транспортних технологій. 20.11.2015 року до коледжу зателефонували співробітники міліції та попросили про допомогу, а саме попросили надати двох студентів для участі у якості понятих при проведенні певних слідчих дій. Керівництво коледжу на вказане прохання відреагувало позитивно. Далі, ОСОБА_35 зайшла в аудиторію та повідомила про вказану пропозицію, щодо допомоги правоохоронним органам. З вказаної групи, самостійно визвались двоє студентів ОСОБА_36 та ОСОБА_33 , які і були направлені до відділку міліції. Відмітку про їх знаходження на заняттях могли поставити помилково, оскільки староста групи міг доповісти викладачу про те, що студентів забрала заступник директора коледжу. 
		   Показами свідка ОСОБА_37 , який будучи допитаний у якості свідка показав, що працює на посаді слідчого з ОВС 2-го слідчого відділення СУ Прокуратури Одеської області. Він проводив досудове розслідування вказаного кримінального провадження. До вказаного провадження, будь-кого з учасників провадження не знав. За два-три дні до 20.11.2015 року, до нього у провадження надійшов рапорт співробітника УВБ щодо скоєння злочинів співробітниками поліції Київського ВП в м. Одесі. Ним були прийняті заходи, щодо встановлення обставин по вказаному злочину, а саме був допитаний свідок, відомості про якого в подальшому були змінені на псевдонім, з метою забезпечення безпеки вказаної особи та подано клопотання до апеляційного суду Одеської області, щодо проведення негласних слідчих дій у відношенні співробітника поліції ОСОБА_9 . В подальшому, 20.11.2015 року до прокуратури разом зі співробітниками УВБ прийшов громадянин, який повідомив, що в нього вимагають грошові кошти співробітники поліції Київського ВП за звільнення його родича. У вказаний день, він разом з співробітниками УВБ та іншими працівниками прокуратури організував заходи направлені на запобігання вчиненню злочину. Для цього були отримані грошові кошти з УВБ, які були оглянуті за участю понятих та видані особі, для подальшого документування злочинних дій працівників поліції. За результатами негласних слідчих дій, слідчим був складений відповідний протокол. Після передачі грошових коштів ОСОБА_11 відбулось затримання всіх учасників вказаного правопорушення, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 . Затримання вказаних осіб відбулось в різних місцях, оскільки вказані особи намагались втекти з місця вчинення злочину.
		   Щодо порушень у протоколі огляду від 20.11.2015 року, слідчий пояснив, що підписи не всіх учасників слідчої дії проставлені в протоколі виключно з технічних причин. Всі зазначені в протоколі особи, приймали участь в слідчій дії, що підтверджує відеозапис. Також з показів свідка ОСОБА_37 вбачається, що обставини вказаного злочину та процесуальні і слідчі дії які він проводив, він пам`ятає погано, оскільки події відбувались у минулому році. 
		   Показами свідка ОСОБА_38 , який будучи допитаний у якості свідка показав, що працює на посаді начальника відділення поліції Великомихайлівського району Одеської області. У листопаді 2015 року працював оперуповноваженим УВБ ГУНП в Одеській області. По вказаному кримінальному провадженню здійснював певні оперативні заходи. У листопаді 2015 року до нього надійшла оперативна інформація про те, що деякі співробітники поліції Київського відділку поліції м. Одеси скоюють злочини, шляхом використання свого службового становища затримують нібито у скоєнні злочину осіб, після цього вимагають неправомірну вигоду за звільнення вказаних осіб та не притягнення до кримінальної відповідальності. Інформація надійшла від інформатора, прізвище, ім`я, по батькові якого він назвати не може, оскільки це заборонено Законом. За вказаним фактом він одразу склав рапорт та повідомив своє керівництво. Вказаний рапорт був надісланий до прокуратури Одеської області. Обставини які були ним встановлені, мали місце за декілька днів до 20.11.2015 року. З показів свідка також вбачається, що він приймав участь у затриманні співробітників поліції Київського ВП в м. Одесі, яке мало місце 20.11.2015 року біля Малиновського ВП в м. Одесі. Вказані співробітники поліції та одна цивільна особа підозрювались у скоєнні злочину у вигляді вимагання неправомірної вигоди. Подробиці затримання свідок не пам`ятає, однак повідомив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 коли вони під`їхали до місця злочину почали убігати. Через декілька метрів їх затримали. Слідчі дії з затриманими та їх майном проводив слідчий. Грошові кошти у сумі 50 000 гривень він дійсно отримував у керівництва УВБ, які були виділені з кошторису Національної поліції 20.11.2015 року. Вказані грошові кошти він передав слідчому в той же день, в першій половині дня. Оформлення видачі грошових коштів та фактична передача слідчому зайняли не більше однієї години. 
		   Показами свідка ОСОБА_39 , який будучи допитаний у якості свідка показав, що працює на посаді старшого оперуповноваженого УВБ ГУНП в Одеській області. По вказаному кримінальному провадженню здійснював певні оперативні заходи. 20.11.2015 року він заступив на добове чергування. На черговий телефон управління приблизно в період часу з 08.30 до 09.00 години надійшов телефонний дзвінок від раніше невідомого громадянина, який повідомив про те, що співробітники поліції вимагають грошові кошти за звільнення затриманого його знайомого та не притягнення його до кримінальної відповідальності. ОСОБА_40 запропонував йому приїхати до управління за адресою м. Одеса, вул. Буніна, 37 та повідомив про вказаний дзвінок начальника управління або його заступника. Від керівництва була надана вказівка про супроводження вказаної особи до прокуратури Одеської області для складання відповідної заяви про злочин. Коли до управління з`явився заявник, ОСОБА_40 особисто відвіз його до прокуратури. Слідчим були визначені ОСОБА_41 або ОСОБА_42 . Вказані відомості були внесені до ЄРДР. Через деякий час були надані грошові кошти в сумі 50 000 гривень, які були вручені заявнику. В подальшому він разом з іншими співробітниками УВБ виїжджали на вул. Ак. Філатова, біля Малиновського ВП де проводили затримання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
		   Під час перехресного допиту свідок ОСОБА_40 показав, що заявника ОСОБА_20 , а також потерпілого ОСОБА_8 він раніше не знав. Точний час подій які відбувались 20.11.2015 року свідок не пам`ятає. Під час проведення затримання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останні намагалися втекти з місця скоєння злочину. Під час огляду місця події були присутні поняті, а також здійснювалась повна відеофіксація. Чому його підпису не має в протоколі огляду він пояснити не може. 
		 
		   Крім того, вина ОСОБА_9 , ОСОБА_43 та ОСОБА_11 повністю підтверджується іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження і які судом дослідженні в порядку ст. 358 КПК України.
		   Заявою про злочин гр. ОСОБА_20 від 20.11.2015 року, поданої на ім`я заступника прокурора Одеської області. Відповідно до заяви, ОСОБА_20 просить прийняти заходи кримінального провадження у відношенні посадових осіб Київського районного відділу міліції, які затримали його знайомого з наркотичним засобом та вимагають у нього грошові кошти в сумі яка буде обумовлена при зустрічі, за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
		   Заявою про злочин гр. ОСОБА_8 від 13.01.2016 року, поданої на ім`я старшого слідчого прокуратури Одеської області. Відповідно до заяви, ОСОБА_8 повідомив, про те, що 20.11.2015 року приблизно о 10 годині 15 хвилин був затриманий на вул. Левітана в м. Одесі, співробітниками Київського відділку поліції в м. Одесі, як він вважає незаконно. Співробітники поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_44 та ОСОБА_11 застосували фізичну силу до ОСОБА_8 помістили в автомобіль в якому утримували на протязі приблизно трьох годин. Вказане незаконне затримання, було пов`язане з отримання грошової винагороди від його знайомого ОСОБА_20 . Вказані відомості, ОСОБА_8 просить внести в ЄРДР.
		   Протоколом огляду від 20.11.2015 року, який проведений з 13 години 36 хвилин по 15 годину 47 хвилин та відеозаписом до протоколу, якими було зафіксовано: місце скоєння злочину і обстановка злочину, а також виявлені сліди злочину. Так, згідно протоколу, була оглянута ділянка місцевості, яка розташована в житловому масиві у межах вул. Ак. Філатова в м. Одесі. Під час огляду, біля будинку № 26 по вул. Ак. Філатова у м. Одесі знаходився затриманий співробітниками УВБ ОСОБА_11 , поряд з яким виявлений поліетиленовий пакет білого кольору, в якому виявлені грошові кошти у сумі 50 000 гривень. Окрім того, за згодою власника ОСОБА_9 був оглянутий транспортний засіб Тойота Камрі сірого кольору д.н. НОМЕР_2 , а також за згодою ОСОБА_10 був проведений огляд транспортного засобу Мерседенс  Бенц синього кольору д.н. НОМЕР_3 . З місця події, серед інших речей, були вилучені грошові кошти в сумі 50 000 гривень та з автомобіля ОСОБА_9 Тойота Камрі д.н. НОМЕР_2 прозорий поліетиленовий пакет в якому міститься чотири паперові пакети з речовиною білого кольору.
		   Довідкою Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 27.01.2016 року № 397, відповідно до якої, в слідчому відділу Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області не здійснювалось та не здійснюється досудове розслідування стосовно ОСОБА_8 . Доручень оперативним підрозділам Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області на доставку або затримання вищевказаної особи не надавалось. 
		   Висновком судово-технічної експертизи документів № 458-П від 04.01.2016 року, проведеної Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, відповідно до якої: сто банкнот номіналом 500 гривень, за своїми характеристиками відповідають аналогічним банкнотам, випущеним в обіг Національного Банку України. 
		    Протоколом проведення слідчого експерименту від 22.02.2016 року який проведений з 16 години 18 хвилин до 16 години 41 хвилини, на вул. Левітана, за участю підозрюваного ОСОБА_11 , його захисника  адвоката ОСОБА_16 , у присутності понятих, з метою перевірки і уточнення відомостей, отриманих під час допиту підозрюваного ОСОБА_11 , а саме обставин затримання гр. ОСОБА_8 . А також відеозаписом слідчої дії, який був відтворений під час судового розгляду кримінального провадження. Під час слідчої дії, підозрюваний ОСОБА_11 на місці скоєння злочину показав, як він та ОСОБА_9 підійшли на вулиці до ОСОБА_8 , як вони представились працівниками правоохоронного органу та запросили останнього пройти до транспортного засобу Тойота Камрі, яким користувався ОСОБА_9 та в якому знаходився ОСОБА_10 . Далі ОСОБА_11 , разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та затриманим ОСОБА_8 направились на вул. Ак. Філатова, де зупинились біля гаражів розташованих поблизу Малиновського відділку поліції.
		   Під час слідчої дії, ОСОБА_11 фактично детально та послідовно показав, які дії вчиняв він та ОСОБА_10 і ОСОБА_9 з метою затримання ОСОБА_8 і в подальшому створення умов для передачі ОСОБА_20 грошових коштів за звільнення ОСОБА_8 та не притягнення його до кримінальної відповідальності. Всі активні дії вчиняли ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , він лише знаходився поряд і виконував вказівки останніх. 
		   Протоколом огляду грошових коштів від 20.11.2015 року, проведеного з 11 години 20 хвилин до 11 години 45 хвилин, відповідно до якого слідчий в ОВС другого слідчого відділу управління прокуратури Одеської області на підставі постанови прокурора прокуратури Одеської області, в присутності понятих, за участю ОСОБА_20 , провів огляд та копіювання грошових коштів виданих гр. ОСОБА_45 , в сумі 50000 гривень. Кошти описані, з них знято фотокопії та вони надані гр. ОСОБА_20 для документування злочинної діяльності працівників ГУНП в Одеській області. 
		   Речовими доказами, матеріальними об`єктами, а саме: речовиною білого кольору яка знаходиться в чотирьох паперових пакетах та яка вилучена з транспортного засобу ОСОБА_9 - Тойота Камрі д.н. НОМЕР_2 , за якою проведена судова експертиза; грошовими коштами в сумі 50 000 гривень, які вилучені під час огляду місця події 20.11.2015 року на вулиці Ак. Філатова, біля будинку № 26 в м. Одесі поряд з затриманим ОСОБА_11 ; службовими посвідченнями співробітників міліції на ім`я ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які вилучені також під час огляду місця події. 
		   Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: одержання службовою особою неправомірної вигоди, для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади; за ч. 3 ст. 371 КК України, за кваліфікуючими ознаками: завідомо незаконне затримання, вчиненні з корисливих мотивів. 
		   Дії обвинуваченого ОСОБА_9 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: співучасть у вигляді пособництва в одержані службовою особою неправомірної вигоди, для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади; та за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України, за кваліфікуючими ознаками: співучасть у вигляді пособництва у завідомо незаконному затриманні, вчинене з корисливих мотивів. 
		   Дії обвинуваченого ОСОБА_11 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками: співучасть у вигляді пособництва в одержані службовою особою неправомірної вигоди, для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади. 
		 
		   Даючи оцінку кваліфікації дій обвинувачених, суд виходить з наступних обставин. 
		   Одержання ОСОБА_10 , як службовою особою неправомірної вигоди у вигляді 50000 гривень за не реалізацію права на притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності та звільнення його, а також співучасть у вигляді пособництва ОСОБА_9 та ОСОБА_11 очевидно підтверджується доказами, які досліджені в судовому засіданні та викладені вище у вироку суду. При цьому, суд зазначає, що кваліфікація дій всіх співучасників пов`язана лише з ч. 1 ст. 368 КК України, яка не передбачає кваліфікуючу ознаку «вимагання» неправомірної вигоди. 
		   Факт вимагання, під час судового розгляду не тільки не підтверджений але й спростований як обвинуваченим ОСОБА_11 , який зізнався у вчиненому злочині так і потерпілим ОСОБА_8 і головним свідком ОСОБА_20 , який і передавав грошові кошти та підтвердив, що особисто запропонував співробітника міліції грошові кошти. 
		   Натомість диспозиція ч. 1 ст. 368 КК України передбачає відповідальність навіть за прийняття пропозиції і здійснення обіцянки. Всі дії ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 свідчили про спільність намірів і дій та направлені на отримання неправомірної вигоди без її вимагання.
		   Суд також не погоджується з позицію сторони захисту щодо відсутність будь-яких повноважень у ОСОБА_10 , як співробітника поліції, на притягнення до кримінальної відповідальності та складання протоколу про затримання особи відповідно до ст. 208 КПК України. У даному випадку під час судового розгляду очевидно встановлено, що мова йшла не про складання будь-яких процесуальних документів обвинуваченим ОСОБА_10 , а виключно про фактичне затримання особи та передачі його для документування дій слідчому та/або прокурору для притягнення до кримінальної відповідальності. 
		   Так, є очевидним, що ОСОБА_10 порушив вимоги ст. 7 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року, а саме, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України; Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначеному Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції; Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування. 
		   Відповідно до ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року, якою встановлені основні повноваження поліції, Поліція відповідно до покладених на неї завдань (серед інших повноважень): п. 1)Здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; п. 3)Вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; п. 5)Здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; п. 9) доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення. 
		   Статтею 208 КПК України, також передбачено право уповноваженої службової особи без ухвали слідчого судді затримати особу, підозрювану у чиненні злочину. 
		   Суд вважає, що ОСОБА_10 будучі службовою особою наділений відповідно до Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року владними повноваженнями на затримання будь-якої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Його функція саме і полягає у фактичному (фізичному) затриманні людини для доставки її до слідчого, який і має право складати відповідний протокол затримання. Однак у будь-якому разі, таке доставлення повинно бути здійснено без зволікань та не обґрунтованих проміжків часу. Що стосується питання притягнення до кримінальної відповідальності, то не доставлення особи, у даному випадку ОСОБА_8 до відділку поліції і буде можливістю уникнути останньому кримінальної відповідальності за начебто незаконні дії пов`язані з обігом наркотичних засобів. 
		   Посилання захисників на положення Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», також не можна визнати допустимим, оскільки норма ст. 368 КК України за період часу з 2002 року неодноразово змінювалась. Станом на день скоєння злочину та день постановлення судового рішення відповідальність за корупційні дії передбачається у вигляді: прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення такою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. 
		   Відповідно є очевидним, що роз`яснення Пленуму ВС України за 2002 рік за своїм змістом застаріли та не можуть бути використані у своїй практиці правозастосовувачами. 
		   Однак, питання одержання неправомірної вигоди саме за дії, які були компетенцією ОСОБА_10 на думку суду, є очевидним фактом, який не потребує додаткового доказування, оскільки у іншому випадку взагалі не є зрозумілим, яку функцію виконують співробітники поліції у державі. 
		   Суд також враховує протиріччя між доводами обвинувачених і захисників, які намагаючись викласти свою правову позицію у певному світлі допускають суперечливість одного твердження з іншим. Так під час допиту обвинувачений ОСОБА_10 погоджується з твердженням про своє право на затримання особи, однак одразу ж пояснює, що не здійснив жодних дій направлених на таке затримання. Натомість захисники, в своїх промовах доводять, що ОСОБА_10 не мав повноважень на затримання будь-якої особи та притягнення особи до кримінальної відповдіальності. 
		   Суд критично оцінює вказані доводи сторони захисту і вважає їх намаганням уникнути обвинуваченими кримінальної відповідальності. 
		   Безпосередні дії ОСОБА_10 , які очевидно свідчать про мету, мотив, умисел та винність його як службової особи, судом будуть викладені нижче у вироку суду.
		   Даючи оцінку діям ОСОБА_9 та ОСОБА_11 як пособників у вчиненні злочинів, судом встановлено наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 27 КК України, пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину. 
		   У даному випадку, ОСОБА_9 порадами, а також усуненням перешкод сприяв вчиненню злочину. Досвід ОСОБА_9 , як бувшого співробітника поліції, а також його обізнаність в сфері незаконного обороту наркотичних засобів давали йому можливість надавати професійні поради ОСОБА_10 , в тому числі в реалізації незаконного одержання неправомірної вигоди, без будь-яких юридичних наслідків. Під час подій злочину, ОСОБА_9 поряд з ОСОБА_11 допомагав ОСОБА_10 в реалізації злочинного наміру на одержання неправомірної вигоди /прийняв заходи до затримання ОСОБА_8 , забезпечував його охорону і доставку до малолюдного місця, спілкувався з його близькою особою ОСОБА_20 , створив умови для передачі неправомірної вигоди/. 
		   Що стосується ОСОБА_11 , то пособництво останнього виразилось також в усуненні перешкод, а саме створення ілюзії тяжких наслідків у вигляді притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 за начебто вчинення збуту наркотичних засобів перед ОСОБА_20 , а також активна психологічна робота з ОСОБА_8 для створення умов отримання в подальшому службовою особою  ОСОБА_10 неправомірної вигоди. 
		 
		   Даючи оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, судом встановлено наступне. 
		   Фактично обвинувачення ґрунтувалось на усних доказах  судовому зізнанні обвинуваченого ОСОБА_11 та показами потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_20 , а також на негласних слідчих (розшукових) діях, а саме на отриманій інформації під час проведеного аудіо-, відеоконтролю особи /відповідному протоколі та аудіо-відеозаписі, який є невід`ємною частиною протоколу/. 
		   Окрім того, окремим доказом є документ  протокол огляду від 20.11.2015 року яким зафіксовано місце скоєння злочину і обстановка злочину, а також виявлені сліди злочину. 
		   Ґрунтовну частину в судових дебатах сторона захисту приділила аналізу як доказу Протоколу про результати отримання та обробки інформації, отриманої при проведені аудіо-, відео контролю особи, який складений слідчим 08.02.2016 року та його додатку безпосередньо аудіо-відеозапису, який досліджений в судовому засіданні. 
		   Натомість в подальшому, всі захисники ОСОБА_10 і ОСОБА_9 просили визнати вказані докази недопустимими, оскільки слідчим і прокурором на стадії виконання ст. 290 КПК України їм не відкриті як докази ухвала слідчого судді апеляційного суду Одеської області від 18.11.2015 року № 9577т про надання дозволу на проведення негласної слідчої дії, а також супутні документи  докази, а саме клопотання прокурора чи слідчого до слідчого судді апеляційного суду Одеської області про дачу дозволу на проведення НСРД, доручення прокурора на виконання негласних слідчих дій, постанова прокурора про контроль за вчиненням злочину, постанови слідчого про розсекречування матеріалів НСРД, письмового повідомлення підозрюваних, конституційні права яких були тимчасово обмежені та інш. 
		   Не вдаючись в аналіз вказаних доводів з якими частково важко погодитись, суд вважає, що докази: Протокол про результати отримання та обробки інформації, отриманої при проведені аудіо-, відео контролю особи, який складений слідчим 08.02.2016 року та його додатку безпосередньо аудіо-відеозапису, які досліджені в судовому засіданні необхідно визнати недопустимими доказами лише з підстав викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року, відповідно до п. п. 60, 63 якої, що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК України прокурор  процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування. За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази. 
		   В судовому засіданні, клопотання прокурора про звернення до слідчого судді апеляційного суду про дачу дозволу на проведення НСРД, відповідної ухвали слідчого судді апеляційного суду, а також постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину не були надані стороною обвинувачення. 
		   Відповідно сторона захисту була позбавлена можливості їх дослідження на тих самих умовах, що і сторона обвинувачення, у змагальній процедурі.
		   Оскільки судом вказані докази визнані недопустимими, суд не дає жодної оцінки вказаному доказу та не використовує в доказуванні вини всіх обвинувачених їх зміст. Відповідно вважає, посилання на них в промовах всіх учасників судового провадження некоректним та помилковим і тому також не дає жодної оцінки діям всіх обвинувачених які зафіксовані на відеозапису. 
		   Натомість виключення з доказів Протоколу про результати отримання та обробки інформації, отриманої при проведені аудіо-, відео контролю особи, який складений слідчим 08.02.2016 року та його додатку безпосередньо аудіо-відеозапису не спростувало обвинувачення.
		   Так, даючи оцінку показам потерпілого ОСОБА_8 і головного свідка обвинувачення ОСОБА_20 , а також показам обвинуваченого ОСОБА_11 , який в судовому засіданні зізнався у вчиненому злочині та показам обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , судом встановлено наступне.
		   В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 , а також свідок ОСОБА_20 надавали покази на думку суду невимушено, щиро, послідовно показуючи про обставини, які з ними відбулись. ОСОБА_8 впевнено показав як збирався купити наркотичний засіб, як його придбав, як його зупинили та в подальшому затримали на вул. Левітана в м. Одесі, як він вважав співробітники поліції ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , а в подальшому до них долучився ОСОБА_10 . Потерпілий також впевнено показав, що вважав себе затриманим, оскільки не міг вільно пересуватись. Не останню роль відігравали емоції які він переживав під час його затримання та в подальшому доки його не було звільнено, про що він красномовно повідомив у суді. Хвилювання, неспокій та звичайний людський страх притягнення до кримінальної відповідальності проявились як у втраті в пам`яті певних деталей обставин події так і в передачі ним вказаних обставин в судовому засіданні. Вказане хвилювання сказалось і в передачі відомостей про затримання своєму близькому знайомому ОСОБА_20 . Цим і пояснюються певні неточності та можлива недосконалість показів потерпілого, яку сторона захисту сприйняла як театралізовану постановку події злочину та штучний обман. 
		   Свідок ОСОБА_20 досить детально показав свій день 20.11.2015 року з ранку до обіду, тобто до часу затримання винних осіб. Так, свідок описав своє фактично батьківське відношення до ОСОБА_8 , його телефонний дзвінок, повідомлення про неприємності та затримання за незаконний оборот наркотичних засобів, розмову в телефонному режимі з працівником міліції та на його переконання незаконність їх дій щодо отримання неправомірної вигоди. В тих умовах, при тих обставинах та з урахуванням свого життєвого досвіду свідок вирішив, що працівники міліції діють незаконно, що і побудило його звернутись до відповідних правоохоронних органів для притягнення винних осіб до відповідальності. Далі свідок впевнено показав, що ОСОБА_10 і ОСОБА_11 зустрівши його на вул. Ак. Філатова дуже загрозливо та мотивовано описали всі тяжкі наслідки, які можуть настигнути ОСОБА_8 у випадку притягнення його до кримінальної відповідальності за збут наркотичних засобів. Переконавшись в тому, що ОСОБА_8 знаходиться дійсно затриманим та його дійсно підозрюють у вчиненні злочину, ОСОБА_20 повідомив, що має лише 50000 гривень для вирішення питання про звільнення ОСОБА_8 та не притягнення його до кримінальної відповідальності. 
		   На думку суду перехресний допит стороною захисту потерпілого і головного свідка ОСОБА_20 не свідчить про встановлення обману або недостовірностей в показах вказаних осіб, а лише свідчить про певне упереджене дослідження вказаних усних доказів з єдиною метою дискредитувати особистості вказаних осіб та отримати покази такі які бажає сторона захисту. При цьому суд відмічає відсутність будь-якого такту та поваги до потерпілого і головного свідка під час їх перехресного допиту стороною захисту, що в свою чергу призвело до певної неетичної поведінки і навіть образ вказаних осіб. 
		   Суд також враховує, що вірність свідчень, тобто, їх точність і повнота, залежить від стану розумових здібностей свідка (потерпілого) і його моральної схильності надавати правдиві покази, його розуміння обставин і воля до висловлення.
		   Потерпілий ОСОБА_8 , так як і свідок ОСОБА_20 не є юристами за фахом і спеціальністю. ОСОБА_8 має лише середню освіту. Під час допиту вказаних осіб, очевидно можливо було зрозуміти, що вказані особи не тільки не розуміють юридичної термінології але й взагалі плутаються у фактичних обставинах, з точки зору їх юридичної оцінки. Тому на певні питання і відповідали невпевнено та неточно, що сторона захисту сприйняла як обман та завідомо неправдиві покази. Окрім того, потрібно розуміти, що ОСОБА_8 станом на день події знаходиться у віці 18 років, до цього до кримінальної відповідальності не притягувався, у сукупності з значним хвилюванням та нервовим напруженням, а тому вимоги сторони захисту про надання у показах деталей всіх дій учасників події є щонайменше не розумним. 
		   Відповідно, ОСОБА_20 , хоча і є дорослою людиною, з певним життєвим досвідом, однак події вимагання співробітниками міліції неправомірної вигоди та їх подальше викривання у вчиненому злочині у його житті відбуваються вперше, а тому і вимагати від нього досить змістовних показів, без будь-яких помилок на думку суду також є недоречним. 
		   Критичний аналіз вказаних показів, судом направлений на всі сторони цих свідчень, визначаючи в послідовному порядку їх належність до справи, як доказів, їх придатність для висновку про винність обвинувачених у вчиненні інкримінованих правопорушень, їх повноту, правдоподібність, щирість і нарешті, достовірність. 
		   Суд вважає, що вказані покази потерпілого та головного свідка обвинувачення є очевидно правдоподібними та достовірними за своїм змістом, які оцінюються судом з урахуванням показів обвинуваченого ОСОБА_11 , який на думку суду є одним з головних доказів винуватості обвинувачених.
		   Так, обвинувачений ОСОБА_11 в судовому засіданні повністю визнаючи свою вину, детально показав, як та за яких обставин він спільно із знайомими співробітниками міліції ОСОБА_10 та ОСОБА_9 створили необхідні умови для передачі їм неправомірної вигоди, а також як та за яких обставин вказані особи затримали потерпілого ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_11 на думку суду, в судовому засіданні був дуже щирим та відвертим у передачі обставин учасником яких він був. 
		   Безумовно, особлива увага звертається судом на чистоту джерела головного з доказів, яке прямо або побічно (як доказ) здебільшого має вирішальне значення для отримання суддівського переконання, що виражається у вироку. 
		   Є очевидним, що обвинувачений ОСОБА_11 пішов на угоду з обвинуваченням заради пом`якшуючого покарання. Але це на думку суду є правом як обвинуваченого так і прокурора, який з урахуванням засад кримінального провадження /верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, презумпції невинуватості і забезпечення доведеності вини та інш./ повинен забезпечити під час кримінального провадження всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. 
		   Це також призвело до зміни пред`явленого обвинувачення, після публічного допиту обвинуваченого ОСОБА_11 в суді. Оскільки судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд позбавлений можливості надання оцінки діям ОСОБА_11 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України /завідомо незаконне затримання/. 
		   Разом з тим, суд не вважає, що вказана обставина настільки вплинула на ОСОБА_11 , щоб останній викривив дійсні обставини виключно на свою користь, обмовляючи своїх спільників ОСОБА_10 та ОСОБА_9 . 
		   Даючи оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_11 суд враховує, що під час дачі показів, останній поводив себе досить впевнено та переконливо. Під час прямого допиту, покази надавав не вимушено, стримано та детально, щодо своїх дій та дій інших обвинувачених. На питання під час перехресного допиту, відповідав чітко, без обдумування відповідей. На певну іронію і шпильки у питаннях відповідав сміливо та без найменшого бажання ухилитися від істини у своїх свідченнях. Фактично гострі запитання сторони захисту та обвинувачених не досягли своєї мети поставити під сумнів покази свідка, а лише створили образ бажання за будь-якої мети спотворити покази обвинуваченого ОСОБА_11 , який викриває інших обвинувачених у вчиненому злочині. 
		   Суд також відмічає, що хоча ОСОБА_11 і є особою без вищої юридичної освіти, натомість здатність його розуму передавати обставини минулих подій, свідчать про певні здібності пам`яті концентрувати увагу на таких деталях минулої події, які у майбутньому він вільно переказує та на яких не завжди концентрує увагу і професійний юрист. Очевидно, тривале спілкування з співробітниками міліції і робота у якості агента міліції, надали останньому певні навички і здібності.
		   Суд, також оцінюючи покази ОСОБА_11 зіставляє їх з показами обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , а також відповідно з показами потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_20 . 
		   Так покази ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на думку суду не були не тільки щирими, відвертими та послідовними щодо всіх подій які відбулись 20.11.2015 року але й не узгоджувались за своїм змістом, з обставинами, які очевидно та об`єктивно встановлені судом, їх заперечення є очевидним обманом. Покази надані обома обвинуваченими лише свідчили про вибудовування певної моделі своєї поведінки та своїх дій яку останні намагались показати за реальну картину подій минулого, використовуючи певні об`єктивно встановлені факти на свою користь, шляхом надання своїм діям законний характер поряд з об`єктивним фактом. Натомість суд вважає, що ці покази не є правдивими і очевидно свідчать лише про намагання уникнути кримінальної відповідальності. 
		   Так, на думку суду, викладені обвинуваченими ОСОБА_10 і ОСОБА_9 всі свої дії, як законні, які були направлені на припинення злочину, який начебто ними встановлений в діях ОСОБА_8 є лише уявою обох обвинувачених, який жодною доказовою інформацією не підтверджується. Без розумних пояснень залишились незаконні дії всіх обвинувачених по відношенню до ОСОБА_8 . Не є законним та розумним отримання інформації ОСОБА_10 про наркокур`єра, який бажає збути наркотичний засіб без повідомлення про це свій відділ поліції та свого безпосереднього керівника. Не є законним самостійне виявлення ОСОБА_10 факту можливого збуту наркотичного засобу і використання з метою присікти правопорушення цивільних осіб, в тому числі і ОСОБА_9 , який станом на 20.11.2015 року не працював в органах поліції. Не є законним дії ОСОБА_10 щодо затримання особи ОСОБА_8 за допомогою цивільних осіб ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , оскільки будь-яке затримання не можливе без роз`яснення прав затриманій особі, без складання відповідного протоколу, без залучення понятих для проведення особистого обшуку, без негайного внесення відомостей до ЄРДР, без негайного доставлення затриманої особи до відділку поліції, без негайного сповіщення рідних і близьких особи про затримання /ст. ст. 207-213 КПК України/. Всі вказані дії, свідчать про грубе порушення вимог КПК України та Конституції України в частині права особи на свободу та особисту недоторканність. 
		   Покази які надані обвинуваченими ОСОБА_10 і ОСОБА_9 в цій частині свідчать або про банальне нерозуміння особами вимог Кримінального процесуального закону, який встановлює чіткі, змістовні та виключні права осіб наділених владою щодо затримання осіб або про свідомий обман та спотворення подій минулого задля єдиної мети уникнути кримінальної відповідальності. Жодних дій, які б відповідали положенням ст. 207 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_9 також не здійснено. 
		   Даючи оцінку діям ОСОБА_9 , судом встановлено, що останній будучи звільненим з органів внутрішніх справ, не маючи жодних владних повноважень, отримавши інформацію про можливий збут наркотичного засобу, не обмежився передачею вказаної інформації діючому співробітнику поліції ОСОБА_10 та не залишив місця події і всіх фігурантів вказаної справи, а навпаки продовжив свою участь у незаконних діях (у пособництві) направлених на затримання раніше незнайомого йому ОСОБА_8 та створення умов для отримання неправомірної вигоди. Так, ОСОБА_9 на вул. Левітана в м. Одесі спільно з ОСОБА_11 зупинив ОСОБА_8 , представився співробітником поліції та фактично затримав останнього, доставивши його в транспортний засіб. В автомобілі, з`ясував чи має ОСОБА_8 при собі наркотичний засіб, спостерігав та не перешкоджав діям ОСОБА_11 який з метою придати своїм діям рішучості застосував певну фізичну силу до затриманого. При цьому ОСОБА_10 та ОСОБА_9 не перешкоджали діям ОСОБА_11 . В процесі розмови з ОСОБА_8 приймав активну участь та в подальшому спілкувався з його близьким знайомим ОСОБА_20 . Саме після спілкування з ОСОБА_9 по телефону, ОСОБА_20 зрозумів, що затримання близької йому людини відбулось незаконно, що і слугувало зверненням до правоохоронних органів. Далі пособництво ОСОБА_9 у скоєні злочину у сфері службової діяльності та проти правосуддя виразилось в доставлені на своєму транспортному засобі незаконно затриманого ОСОБА_8 до малолюдного місця на вул. Ак. Філатова, де фактично були створені умови для одержання неправомірної вигоди. Знаходячись біля автомобіля, а далі і в самому автомобіля, ОСОБА_9 отримавши інформацію про передачу ОСОБА_20 50000 гривень за звільнення ОСОБА_8 , повідомив про вказаний факт ОСОБА_10 . Після невеличкої спільної наради ОСОБА_10 надав згоду на отримання неправомірної вигоди. Відповідно обвинувачений ОСОБА_11 діючи на виконання вказівки ОСОБА_10 отримав вказані грошові кошти. 
		    Не можна розумно пояснити дії ОСОБА_10 який не бажає одержати неправомірну вигоду, бажає лише займатись своїми побутовими справами на протязі дня, однак активно спілкується з ОСОБА_8 та ОСОБА_20 , створює спільно з іншими обвинуваченим умови для прийняття такої неправовірної вигоди пояснюючи тяжкі наслідки притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8 . Без розумних пояснень залишилось доставлення ОСОБА_8 не до відділку поліції, а в малолюдне місце, біля гаражів на вул. Ак. Філатова в м. Одесі. У випадку наявності намірів на законні дії, щодо виниклої ситуації, офіцер поліції повинен був щонайменше негайно доставити затриману особу до поліції та надати можливість слідчому почати відповідні слідчі процедури. Не зрозумілим з точки зору спростування своєї непричетності до злочину, залишились дії ОСОБА_10 , який отримавши інформацію про передачу ОСОБА_20 грошових коштів у сумі 50 000 гривень, тісно, окремо від ОСОБА_11 , спілкується з ОСОБА_9 , при цьому надаючи свою згоду на отримання вказаних грошових коштів саме через ОСОБА_11 . Під час спілкування ОСОБА_11 та ОСОБА_20 , обвинувачений ОСОБА_10 не присікає правопорушення, шляхом активних дій, а навпаки, за допомогою цивільної особи, агента поліції, намагається одержати неправомірно вигоду у сумі 50000 гривень, при цьому очевидно спостерігає за навколишньої обстановкою спільно з ОСОБА_9 . Суд вважає, що поведінка ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , які начебто не проявляючи такого інтересу до подій одержання неправомірної вигоди, пов`язана тільки з їх професійною діяльністю, які обізнані про принципи та методи діяльності правоохоронних органів, які викривають злочини серед співробітників міліції. Вони таким чином намагалися замаскувати і приховати свої наміри. Цим і пояснюється відкриті, навіть дуже відверті і незамасковані дії ОСОБА_11 під час вчинення одержання у співучасті неправомірної вигоди, який не маючи такого досвіду оперативної роботи і скритності поводить себе більш розв`язано та з точки зору злочину помилково і не далекоглядно за своїми наслідками активно допомагає ОСОБА_10 в отримані неправомірної вигоди. 
		   Визиває також недовіру і пояснення ОСОБА_10 і ОСОБА_9 про бажання повідомити про дачу неправомірної вигоди ОСОБА_20 керівництво Київського ВП, оскільки жодних дій направлених на таке виявлення здійснено не було. Не переконали суд і покази обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_9 про не затримання ОСОБА_8 . Останній за їх версією добровільно, самостійно, без будь-якого примусу знаходився декілька годин, як він вважав поряд з працівниками поліції. Вказані доводи не витримують жодної критики та свідчать про явне спотворення обвинуваченими дійсних обставин які встановлені в судовому засіданні. Розумними можливо вважати дії, що не порушують межу інтересів іншої особи. Особа (службова, яка наділена владними повноваженнями або звичайний цивільний) повинен здійснювати дію, мінімізуючи можливі негативні для іншої особи наслідки. У даному випадку жодних розумних дій по відношенню до ОСОБА_8 здійснено не було. А послідуючі дії, після затримання останнього, носили характер очевидно злочинних.
		    Суд не погоджується з доводами сторони захисту в оцінці подій, що мали місце 20.11.2015 року, оскільки події що викладені обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_9 повністю викривлені і не узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		   Самі властивості дій обвинувачених вказують на злочинний намір і не допускають двох тлумачень. Так ОСОБА_10 є діючим співробітником поліції, який пройшов відповідну атестацію та допущений до виконання обов`язків у новій поліції. Очевидно, що ОСОБА_10 є службовою особою, обізнаний у Законах та спеціальних нормах КПК України. ОСОБА_9 хоча і звільнений з 06.11.2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України (тобто за 14 днів до події правопорушення), однак очевидно досвідчений працівник правоохоронного органу та професійно юридично освідчений. Всі особисті навички і знання обох обвинувачених надають право суду стверджувати, що останні не могли помилятися в своїх діях, умисно та цілеспрямовано діяли задля досягнення єдиної мети одержання неправомірної вигоди, яка була безумовно пов`язана із завідомо незаконним затриманням особи. 
		 
		   Даючи оцінку доводам сторони захисту про провокацію неправомірної вигоди, суд вважає, що фактично обвинуваченими та захисниками штучно спотворені дійсні обставини подій які мали місце 20.11.2015 року та в судовому засіданні були викладені обставини, які є припущеннями і певними умовиводами. 
		   Про провокацію на думку сторони захисту свідчить розбіжності у часі з моменту початку підготовчих дій співробітниками УВБ (виклик для проведення слідчих дій понятих з Одеського коледжу транспортних технологій о 09.50 годині, не пізніше 10.00 години) та фактичним повідомленням інформатора ОСОБА_46 обвинуваченим інформації про ОСОБА_8 і затримання останнього на вул. Левітана в м. Одесі, яке відбулось о 10 годині 45 хвилин. 
		   Вказаний умовивід, на думку суду жодним об`єктивним доказом не підтверджений. Так, даючи оцінку показам свідка ОСОБА_31 , які сторона захисту використовувала у якості джерела своїх припущень, судом встановлено, що свідок час 09 година 50 хвилин, зазначив виключно приблизно, без жодних обґрунтувань. Відповідно вказані часові проміжки, які були визначені у своїх показах ОСОБА_8 , ОСОБА_20 та ОСОБА_11 є також виключно приблизною інформацією, яка позбавлена будь-якої точності, визначеності та пунктуальності. Ставити під сумнів всі дії, всіх учасників судового провадження лише на підставі таких припущень на думку суду недопустимо. 
		   Обізнаність інформатора ОСОБА_46 про точний час і маршрути пересування ОСОБА_8 не виглядає дивовижною інформацією хоча б тому, що ОСОБА_47 міг створити умови придбання ОСОБА_8 наркотичного засобу. Факт придбання останнім наркотичного засобу (а фактично його імітацію  метамізолу) в судовому засіданні підтверджений належними та допустимими доказами, в тому числі підтверджений обвинуваченими ОСОБА_10 і ОСОБА_9 .
		   Виїзд ОСОБА_9 з автостоянки транспортних засобів ГО «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» рівно о 10 годині 30 хвилин, на думку суду також є відносною інформацією, яка об`єктивними доказами не підтверджена. Копія виписки з «Карточки № 155 обліку заїзду та виїзду транспортних засобів автостоянки № 35» на ім`я ОСОБА_9 можливо і свідчить про облік транспортного засобу на автостоянці, натомість залишається непідтвердженим точність та пунктуальність особи відповідальної за облік транспортних засобів та її добросовісність у заповнені вказаної картки саме о 10 годині 30 хвилин. Окрім того, суд наголошує, що зазначення часу виїзду ОСОБА_9 з автостоянки о 10 годині 30 хвилин, не спростовує обґрунтованість обвинувачення в частині умисних дій обвинувачених щодо одержання неправомірної вигоди, їх спілкування з інформатором ОСОБА_48 , затримання в подальшому ОСОБА_8 та отримання від ОСОБА_20 неправомірної вигоди. На думку суду, час вчинення злочину, є безумовно відносною категорією, яку встановити достеменно з точністю навіть щохвилинно досить складно. При наявній вихідній інформації, яка отримана в судовому засіданні, суду достатньо відомостей про те, що всі злочинні дії обвинувачених мали місце приблизно у період часу з 10 години 00 хвилин до 13 години 30 хвилин 20.11.2015 року.
		   Випадковість отримання ОСОБА_8 інформації про наркотичний засіб, який можливо придбати за телефоном, також на думку суду не спростовує законність дій співробітників УВБ. Наявність в придбаній речовині не наркотичного засобу, а матамізолу, який не є наркотичним засобом, психотропною речовиною чи прекурсором було встановлено лише під час досудового розслідування, а тому доводи захисників про свідоме створення співробітниками УВБ умов для не притягнення в подальшому ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за придбання наркотичних засобів також на думку суду є припущенням, яке не підтверджене будь-якими доказами. 
		   Відсутність будь-яких відомих засобів зв`язку ОСОБА_8 та ОСОБА_20 , які ними використовувались під час подій злочину у відношенні них, на думку суду не підтверджують версію про провокацію злочину. Так, в судовому засіданні потерпілий та головний свідок показали, що умисно знищіли мобільні термінали. ОСОБА_8 спеціально для купівлі наркотичного засобу придбав досить бюджетний мобільний телефон, який фактично одразу після його використання як засобу для придбання наркотичного засобу - знищів, побоюючись будь-якого відслідковування його як особи, яка придбала наркотичний засіб. ОСОБА_20 , після звернення до правоохоронних органів для виявлення у злочинній діяльності співробітників міліції, також одразу знищів свій мобільний номер, вважавши, що його можуть переслідувати співробітники міліції та помститись за викриття у незаконній діяльності. 
		   Відсутність певних стійких зв`язків між ОСОБА_8 та ОСОБА_20 на думку суду також стороною захисту не спростовано. Натомість з показів вказаних осіб можливо зробити висновок про певні дружні та близькі стосунки між ними, які надають право стверджувати про щирість намірів ОСОБА_20 в своєму прагненні про допомогу ОСОБА_8 .
		   Відсутність або наявність оперативно-розшукової справи за даним фактом вчинення злочину, взагалі на думку суду не впливає на будь-які обставини у доведеності вини обвинувачених. Окрім того, вказаний факт в судовому засіданні не досліджувався, а тому посилання сторони захисту на ці обставини, як на підставу провокації злочину на думку суду є помилковим. 
		   Посилання захисників на ряд рішень Європейського суду з прав людини не підтверджує версію сторони захисту, щодо провокації злочину.
		   Однак, суд при постановлені вироку враховує одну з головних засад кримінального провадження  Верховенство права та також оцінює дії органу досудового розслідування з точки зору ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		   Є загально відомим, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці чітко сформував, що слід розуміти під провокацією (поліцейською) злочину, а саме це такі випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками поліції або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті наявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того, щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу. 
		   Правознавці країн Європи проводять відмінність між різними видами «провокацій» - між «негласними агентами» й «агентами-провокаторами». Так, перші це ті, хто приховує свою особистість з метою збору інформації, у той час як другі провокують людей на вчинення злочину. У Португалії суди розглядали докази, отримані від «негласних агентів» як допустимих, але більш стримано ставилися до доказів, здобутих за допомогою «агентів-провокаторів» /п. 27 Рішення ЄСПЛ у справі Тейшейра де Кастро проти Португалії від 09.06.1998 року/.
		   Для відмежування провокації злочину з метою його викриття від передбачених методів розслідування Європейський Суд розробив такі критерії: 1)Перевірка обґрунтованості підбурювання; 2)Процедура, за якою заява про підбурювання була вирішеною /п.п. 36-51 Рішення ЄСПЛ у справі Баннікова проти РФ від 04.10.2010 року/.
		   Далі Європейський Суд зазначає, вимоги статті 6 Конвенції будуть дотримані, тільки якщо заявник буде в змозі ефективно порушити питання про провокацію злочину в ході судового розгляду за допомогою заперечення або іншим чином /п. 69 рішення ЄСПЛ у справі Раманаускас проти Литви від 20.02.2018 року/.
		   Судовий розгляд за вказаним кримінальним провадження відбувався на протязі більше трьох років. За вказаний час обвинувачені та їх захисники не були обмежені жодними обставинами, які б перешкоджали їм надати суду достовірні, допустимі та належні докази провокативних дій з боку співробітників Управління Внутрішньої Безпеки поліції та прокуратури. Під час змагального процесу, сторона захисту використовувала всі наявні засоби для захисту від пред`явленого обвинувачення, вільно використовувала найдемократичніший інститут дослідження доказів  перехресний допит. Не була обмежена ані часом, ані умовами, ані засобами захисту. Однак жодних фактів  доказів на користь своїх умовиводів, припущень та здогадок в судовому засіданні привести не змогла. Під час перехресного допиту, спростувати покази потерпілого, свідка ОСОБА_20 , а також обвинуваченого ОСОБА_11 також не змогла. Центр уваги у допиті захисники та обвинувачені приділяли емоціям, не етичній поведінці, злобі та образливому сарказму. Натомість поза увагою сторони залишились критичне мислення, розумна оцінка фактів отриманих від допитуваних осіб, аналіз вказаної інформації та продовження з`ясування обставин, які б свідчили про обман, недостовірність фактів та спотворення вказаними особами дійсних обставин події. 
		   Для висновку про провокацію злочину, суду потрібні розумні, об`єктивні та достовірні відомості, які б свідчили про зловживання працівниками УВБ та прокуратурою своїми повноваженнями, які б виразились у таких діях які спровокували обвинувачених на скоєння злочину, який в іншому випадку не було б скоєно. 
		   При цьому суд зазначає, що обов`язок довести відсутність підбурювання покладається на обвинувачення, однак за умови, що заяви захисту не є повністю неправдоподібними. За відсутності будь-якого такого доказу, завданням суду є розгляд фактів справи та вжиття необхідних заходів для встановлення дійсних обставин по провадженню та чи мало місце підбурювання. 
		   Допитані в судовому засіданні слідчий прокуратури ОСОБА_49 , оперуповноважені УВБ ГУНП в Одеській області ОСОБА_50 , ОСОБА_40 показали, що ОСОБА_8 та ОСОБА_20 до подій правопорушення не знали. Жодних провокативних дій у вказаному кримінальному провадженні не вчиняли. Заперечили і жодний оперативний зв`язок з УВБ потерпілий і головний свідок по провадженню. Тобто сторона обвинувачення в судовому засіданні показала законність своїх дій та відсутність намірів на спотворення будь-яких фактичних обставин.
		   Таким чином, у даному судовому провадженні сторона захисту мала можливість ефективного дослідження питання про провокацію, однак жодних розумних відомостей, що стосується провокації злочину, які б можливо було перевірити суду не представила. Відповідно Перевірка обґрунтованості підбурювання в судовому засіданні відбувалась на належному рівні та Процедура, за якою заява про підбурювання вирішувалась, свідчить про справедливий судовий розгляд. 
		 
		   Даючи оцінку доводам сторони захисту щодо визнання недопустимим Протоколу огляду від 20.11.2015 року, судом встановлено наступне. 
		   Так, неналежне упакування диску з відеозаписом слідчої дії  огляду, а також наявність замість «Micro CD», оптичного диску DVD-R на думку суду свідчить лише про формальний підхід до дослідження доказів, який не можна визнати допустимим. Критерій законності чи незаконності проведеної слідчої дії у виняткових обставинах багато в чому носить оціночний характер, оскільки чітко не прописаний в законі. Однак, не можна завдяки певним упущенням, неточностям, незначних помилок слідчого визнавати всю слідчу дію незаконною, а складені за її результатами документи недопустимими. Будь-які упущення, неточності та помилки повинні мати такий характер, який свідчить про грубі порушення не тільки вимог КПК України але й прав та законних інтересів людини. При дослідженні вказаного доказу в суді таких порушень судом не встановлено. 
		   Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами КПК України, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. 
		   Частиною 10 статті 236 КПК України, обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису. 
		   Протокол огляду на думку суду повністю відповідає вимогам ст. ст. 104, 105, 106, 236, 237 КПК України. Так, у протоколі відображено хід і результати проведеної слідчої дії. До участі огляду залучені поняті, яким роз`яснені їх права та обов`язки. Відображено фіксування слідчої дії за допомогою відео  фіксації та зазначені ідентифікаційні ознаки технічного пристрою, на який здійснюється фіксація. Фіксування запису на «Micro CD», свідчить, що вказана карта пам`яті є невід`ємною частиною відеокамери. Відповідно слідчим, після проведення слідчої дії був здійснений запис інформації на DVD-R диск, який і є невід`ємною частиною протоколу. Відсутність у протоколі підписів всіх учасників, а саме оперуповноважених, на думку суду не ставить під сумнів в цілому вказану слідчу дію і є лише технічною помилкою. Суд вважає, що головними учасниками огляду місця події є безумовно слідчий та поняті, які і залучаються для слідчої дії з метою недопущення будь-яких зловживань з боку службових осіб правоохоронних органів під час збору доказів. Вказані особи своїми підписами засвідчили відсутність будь-яких порушень під час проведеного огляду. 
		   Що стосується питання проведення під час огляду обшуку транспортних засобів «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_9 та «Mersedes Benz» д.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_10 без відповідного дозволу їх власників та рішення слідчого судді, суд вважає, що вказаний факт не впливає на законність проведеного огляду в цілому. Так, огляд 20.11.2015 року розпочався та був проведений на відкритій ділянці місцевості, розташованій у жилому масиві у межах вул. Ак. Філатова в м. Одесі. Обшук транспортних засобів був похідною дією від огляду. Під час відтворення відеозапису огляду, судом було встановлено, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 фактично не заперечують проти огляду їх транспортних засобів. Разом з тим, будь-якого письмового дозволу слідчим від указаних осіб не отримано. Не отримано і ухвали слідчого судді на проведення вказаних обшуків власності (транспортних засобів). 
		   Суд вважає, що навіть якщо припустити, що необхідного оформлення дозволу на проведення обшуків транспортних засобів слідчим не отримано, підстав ставити під сумнів загалом весь огляд місця події, який аж ніяк не пов`язаний з власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є щонайменше помилковим, в тому числі враховуючи, що жодних предметів, речей і документів, які б підтверджували обвинувачення ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 з транспортних засобів не вилучалось. Ключовий доказ винуватості осіб  грошові кошти (50000 гривень), були вилучені біля ОСОБА_11 , під час його затримання на землі, поряд з ним. Речовина, яка вважалась наркотичним засобом та вилучена з транспортного засобу ОСОБА_9 не є речовим доказом для даного кримінального провадження і не використовується судом для доведеності вини обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 в інкримінованих злочинах.
		   При оцінці допустимості як доказу протоколу огляду від 20.11.2015 року, суд також враховує покази понятого  свідка ОСОБА_31 , який в судовому засіданні показав, що жодних порушень закону під час проведення огляду місця події ним зафіксовано не було. В його присутності проводились всі дії слідчим та оперативними працівниками. Зауважень до слідчої дії він не подавав. 
		 
		   Даючи оцінку доводам сторони захисту, щодо визнання недопустимим доказом протоколу огляду грошових коштів від 20.11.2015 року, який проведений з 11 години 20 хвилин до 11 години 45 хвилин, з тих підстав, що слідчий при його складані допустив порушення вимог ст. 517 КПК України, п. 4.12.4 «Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» та ч. ч. 5, 6 ст. 1, ч. 1 ст. 24, ч. 7 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю», суд вважає, що вказані доводи спростовуються встановленими під час судового розгляду об`єктивними обставинами.
		   Так, незрозумілим є посилання сторони захисту на положення Законів про державну таємницю, коли за своїм змістом Протокол огляду грошових коштів від 20.11.2015 року не є таємним документом. Протокол складений відповідно до вимог ст. ст. 104  106 КПК України та містить загальну, відкриту до дослідження інформацію про огляд грошових коштів, які в подальшому вручаються гр. ОСОБА_20 для документування злочинної діяльності працівників ГУНП в Одеській області. Під час огляду присутні поняті, які фіксують всі дії слідчого. Вказана слідча дія здійснена відповідно до загальних правил ст. ст. 223, 237 КПК України і не пов`язана із застосуванням будь-яких таємних речей і предметів. Відсутність номеру ЄРДР у протоколі огляду не свідчить про його створення до внесення відповідних відомостей до Реєстру. Більше того, ч. 3 ст. 104 КПК України, яка регулює зміст протоколу, не зобов`язує відповідну службову особу при складані протоколу зазначати номер ЄРДР в рамках якого здійснюється слідча дія. 
		   Окрім того, допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_33 , який приймав участь у якості понятого при огляді грошових коштів підтвердив законність дій слідчого та відсутність будь-яких зауважень за результатом проведеної слідчої дії.
		   В протоколі зазначено, що грошові кошти були надані співробітником УВБ НП України ОСОБА_51 . Матеріали кримінального провадження містять відповідь Департаменту внутрішньої безпеки УВБ в Одеській області на запит захисника ОСОБА_12 від 17.06.2016 року, про видачу зі спеціального кошторису МВС грошових коштів в сумі 50000 гривень, відповідно до доручення старшого слідчого прокуратури Одеської області ОСОБА_52 по кримінальному провадженню внесеного до ЄРДР № 12015160000000779. 
		   Таким чином, суд розцінює як помилку, запис у протоколі огляду грошових коштів від 20.11.2015 року  про повернення грошових коштів після їх огляду та зняття фотокопій їх власнику ОСОБА_20 . Сам свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що грошові кошти йому не належать та він їх отримав від співробітників УВБ. 
		   Під час судового засідання факт належності грошових коштів державі, у вигляді Департаменту МВС України, беззаперечно доведений.
		   Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для визнання вказаного доказу недопустимим. 
		   Не знаходить суд і підстав для визнання судово-технічної експертизи № 458-П від 04.01.2016 року щодо грошових коштів, недопустимим доказом, оскільки судом не поставлений під сумнів протокол огляду грошових коштів та їх отримання від державної установи. 
		 
		   Суд оцінює висновки сторони захисту щодо подій, які передували події правопорушення, їх оцінку діям органу досудового розслідування, співставлення на основі показів свідків та потерпілого проміжків часу між певними подіями виключно як власні умовиводи, які не тільки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами але й повністю протирічать дослідженим в судовому засіданні доказам. Суд розцінює вказані доводи виключно, як намагання уникнути кримінальної відповідальності обвинуваченими. 
		 
		   Суд не обґрунтовує вирок суду у відношенні всіх обвинувачених Висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 1687 від 15.12.2015 року, відповідно до якої, надана на експертизу порошкоподібна речовина масою 0,166 грам, 0,110 грам, 0,093 грам та 0,096 грам в чотирьох згортках з металізованого паперу містить метамізол, який наркотичним засобом, психотропною речовиною, їх аналогом і прекурсором не являється, оскільки вказаний доказ не доказує винність обвинувачених у вчиненні злочинів передбачених ст. ст. 368, 371 КК України. Суд вважає, що вказаний доказ стосується виключно подій правопорушення, який міг бути інкримінований ОСОБА_8 .
		 
		   Суд не використовує у якості доказу, покази свідка ОСОБА_53 , який надав суду свідчення щодо обслуговування на станції технічного обслуговування транспортних засобів автомобіль ОСОБА_10 , оскільки вказані покази жодних обставин по даному кримінальному провадженню не підтверджують і не спростовують. 
		 
		   Суд також не використовує у якості доказів речові докази, які вилучені слідчим під час огляду місця події 20.11.2015 року та визнані речовими доказами самим слідчим, відповідно до постанови від 12.02.2016 року, однак які жодного відношення до обставин, які підлягають доказуванню у вказаному кримінальному провадженні не мають.
		 
		   Суд вважає, що органом досудового розслідування у повному обсязі проведено досудове слідство, внаслідок якого, зібрані усі докази які викривають обвинувачених у вчинених злочинах.
		   При визначені виду та міри покарання обвинуваченим, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, винних осіб, їх вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		   Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 є вчинення злочину вперше та знаходження на утримані малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		   Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_9 є вчинення злочину вперше. 
		   Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 є вчинення злочину вперше, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		   Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених судом не встановлено.
		   Призначаючи покарання ОСОБА_10 , ОСОБА_9 і ОСОБА_11 , та встановлюючи ступінь їх вини у вказаних злочинах, суд дає оцінку не окремим вчинкам обвинувачених, а і їх особистостям, наскільки вони проявились у злочинних діях, наскільки вони мають нахили до скоєння правопорушень. Відомості про поведінку обвинувачених до скоєння злочинів, їх зв`язках та способі життя, дають можливість суду призначити покарання достатнє та необхідне для винної особи. 
		   Даючи оцінку особистості обвинуваченого ОСОБА_10 , судом встановлено, що останній з грудня 2012 року працює в органах внутрішніх справ на різних посадах. На час вчинення злочину перебував на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, проходив службу у званні старший лейтенант поліції. Раніше судимих в сім`ї не має. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Має вищу освіту. Має сім`ю та виховує малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		   Даючи оцінку особистості обвинуваченого ОСОБА_9 , судом встановлено, що останній працював в органах внутрішніх справ, на різних посадах з лютого 2006 року. Звільнений згідно наказу № 1313 від 04.11.2015 року з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України 06.11.2015 року. Раніше судимих в сім`ї не має. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Має вищу  юридичну освіту. На час вчинення злочину, офіційно ніде не працював. Одружений, однак дітей не має.
		   Даючи оцінку особистості обвинуваченого ОСОБА_11 , судом встановлено, що останній ніколи не працював в органах внутрішніх справ. За обставинами справи, неформально допомагав співробітникам міліції (поліції) у виявлені правопорушень серед осіб які вживають наркотичні засоби. Раніше судимих в сім`ї не має. На обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебував. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Має середньо  спеціальну освіту. На час вчинення злочину, офіційно ніде не працював. Неофіційно працював водієм таксі. Спільно проживає з гр. ОСОБА_19 .
		   Злочини вчиненні обвинуваченими є злочинами у сфері службової діяльності /ст. 368 КК України/ та проти правосуддя /ст. 371 КК України/.
		   Злочинні дії посадових (службових) осіб займають особливе, виняткове становище серед інших груп злочинних діянь. Своє особливе становище, вказані види злочинів отримали завдяки наслідкам і значенням для суспільства в цілому. Причиною цього є особлива юридична природа посадових злочинів і в тому впливі, яке вони застосовують на психологію суспільства. 
		   Особливе становище, що займає посадова особа, відкриває йому можливість порушувати такі інтереси, зазіхати на такі блага, які недоступні для впливу приватної особи, а злочинний вплив на інші інтереси є доступним державному посадовцю у більшій мірі, ніж приватній особі, так як особливе становище відкриває посадовій особі можливість впливати таким способом, який закритий для приватних осіб.
		   Таким чином, об`єктивна небезпека, що породжена посадовими злочинами, вище небезпеки від загальних злочинів. Більшої об`єктивної небезпеки посадових злочинів відповідає і більш висока суб`єктивна винність осіб які скоюють злочини цього роду.
		   Суд вважає, що особлива суспільна небезпека у вчиненні вказаних злочинів полягала саме у вчиненні їх співробітником поліції у змові з бувшим співробітником поліції та цивільною (приватною) особою. 
		   Відсутність розуміння своєї відповідальності перед державою, не розуміння своїх професійних обов`язків та завдань, а також відсутність належної освіти привели обвинуваченого ОСОБА_10 до скоєння вказаних злочинів. 
		   В свою чергу обвинувачений ОСОБА_9 , будучи звільненим з органів внутрішніх справ лише за 14 днів до подій правопорушення, маючи неоціненний досвід професійної роботи, розуміючи всі негативні наслідки своїх дій у вигляді пособництва у вчиненні злочину у сфері службової діяльності та проти правосуддя вчинив умисно вказані злочини, спільно з ОСОБА_10 .
		   Обвинувачений ОСОБА_11 на думку суду вчинив вказаний, інкримінований злочин, до кінця не розуміючи всіх наслідків не тільки для себе але й для суспільства в цілому. Відсутність належної освіти, досвіду роботи в правоохоронних органів та відповідних спеціальних навичок, а також бажання отримання швидких коштів привели обвинуваченого до скоєння у співучасті вказаного злочину. 
		   Відповідно розмір і вид призначеного покарання суд ставить в залежність від дій кожної особи під час вчинення злочину, ступеню вини кожної особи, їх мотивів, наслідків злочину для суспільних відносин, а також особистості обвинувачених та їх владних повноважень.
		   Владне становище, що займає посадова особа, довіра, яка надається їй з боку держави і суспільства, вимагають особливо суворого до неї відношення і тому, при визначені винності посадової і приватної (цивільної) особи, а також при встановленні розміру їх відповідальності, завжди більш винним і отже більш відповідальним слід визнати посадову особу, завдяки якій і вчинено вказаний посадовий злочин. 
		   Таким чином, враховуючи наявність обставин які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статей, зв`язане з позбавленням волі. У відношенні ОСОБА_10 також підлягає застосуванню додаткове покарання у вигляді: позбавлення права обіймати посади які пов`язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади. Окрім того, до ОСОБА_10 підлягає застосуванню ст. 54 КК України, оскільки суд визнає його винним у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 371 КК України, відповідно позбавляє його спеціального звання  старший лейтенант поліції. 
		   Враховуючи обставини які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 те, що він активно сприяв розкриттю злочинів, а також враховуючи правову позицію сторони обвинувачення щодо виду покарання, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_11 і попередження нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах встановлених в санкції ч. 1 ст. 368 КК України, у вигляді штрафу. 
		   Визначаючи загальний строк покарання обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , суд виходить з наступного. 
		   Щоб бутисправедливим,покарання неповинно перевищуватиміру суворості,яка єдостатньою дляутримання людейвід злочинів.Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.
		   Суд вважає, що загальний строк покарання не повинен перевищувати половини максимального строку найбільш суворого виду покарання передбаченого в санкції статті.
		   Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєних злочинів, їх обставинам, особам обвинувачених, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права. 
		   Підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України судом не встановлено, оскільки суд вважає, що особистості обвинувачених, обставини кримінальних правопорушень, свідчать про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі з реальним його відбуттям.
		   При ухвалені вироку, суд також враховує вимоги ч. 5 ст. 72 КК України, та вважає за необхідне зарахувати обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у строк покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, за період знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду, а також за період знаходження під вартою з часу взяття під варту в залі судового засідання до набрання законної сили вироком суду.    
		   Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які пов`язанні з залученням експертів, відповідно до ст. ст. 118, 122, 126 КПК України, належить покласти на обвинувачених в рівних частинах.
		   На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374-376 КПК України,
		СУД, -
		У Х В А Л И В:
		 
		   Визнати ОСОБА_10 , винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 371 КК України та призначити йому покарання:
		   за ч. 1 ст. 368 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавлення права обіймати посади які пов`язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади на строк 2 (два) роки;
		   за ч. 3 ст. 371 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавлення права обіймати посади які пов`язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади на строк 3 (три) роки.
		   Відповідно до ст. 70 КК України визначити ОСОБА_10 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавлення права обіймати посади які пов`язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади на строк 3 (три) роки.
		   На підставі ст. 54 КК України, позбавити ОСОБА_10 спеціального звання  старшого лейтенанта поліції. 
		 
		   Визнати ОСОБА_9 , винним у скоєні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 368, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 371 КК України та призначити йому покарання:
		   за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, з позбавлення права обіймати посади які пов`язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади на строк 2 (два) роки;
		   за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 371 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавлення права обіймати посади які пов`язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади на строк 3 (три) роки.
		   Відповідно до ст. 70 КК України визначити ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавлення права обіймати посади які пов`язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади на строк 3 (три) роки.
		 
		   Визнати ОСОБА_11 , винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавлення права обіймати посади які пов`язані з виконанням функцій представника влади в органах державної влади на строк 2 (два) роки.
		 
		   Застосувати до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		   Затримати обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у залі судового засідання. Початок строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обчислювати з моменту законного затримання у залі суду, тобто з 02.05.2019 року. 
		   З урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 374, ч. 1 ст. 534 КПК України, запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію, у випадку набрання вироком суду законної сили.
		   На підставі ч. 2 ст. 534 КПК України, вирок суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному та безумовному виконанню.
		   Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_10 до строку покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду за цим кримінальним провадженням, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 20.11.2015 року по 24.05.2016 року, а також з дня затримання у залі судового засідання 02.05.2019 року по день набрання законної сили вироком суду.
		   Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 до строку покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду за цим кримінальним провадженням, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі за період з 20.11.2015 року по 13.05.2016 року, а також з дня затримання у залі судового засідання 02.05.2019 року по день набрання законної сили вироком суду.
		   Речові докази по провадженню: 1)50000 гривень, які вилучені під час огляду 20.11.2015 року  повернути законному власнику Департаменту внутрішньої безпеки УВБ в Одеській області; 2)автомобіль «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_2 , сірого кольору  повернути законному власнику, який має право на володіння вказаним майном; 3)службове посвідчення співробітника поліції на ім`я ОСОБА_10 , а також картку  заступника на ім`я ОСОБА_10  повернути до ГУНП в Одеській області. 
		   Стягнути з ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_11 в рівних частках на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 613,8 гривень, тобто по 204,6 гривень з кожного обвинуваченого.
		   Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси 26.11.2015 року, а саме з: 1)автомобілю «Toyota-Camry» д.н. НОМЕР_2 , сірого кольору.     Скасувати заборону накладену ухвалою слідчого судді від 26.11.2015 року у вигляді заборони розпоряджатись вказаним майном.
		   Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		   Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через суд, який ухвалив вирок. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		        С У Д Д Я: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...