Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/40/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 02.05.2019. Зареєстровано: 03.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2019.

Результат оскарження 24.09.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 15ЗП

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		       "26" квітня 2019 р.м. Одеса  Справа № 916/40/19
		Господарський суд Одеської області у складі:
		судді                                                 В.С. Петрова
		при секретарі судового засідання Г.С.Граматик         
		 
		за участю представників:
		від позивача  -        Сініченко І.С.,
		від відповідача -     Бурдинюк С.Л., Крутенко Д.М., 
		від третьої особи - не з'явився,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Квартал-Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тедіс Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4, про визнання договору поставки недійсним, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" про визнання недійсним укладеного між сторонами договору поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 р., посилаючись на наступне. 
		11 вересня 2018 року між ТОВ "Тедіс Україна" (продавець) в особі т.в.о. генерального директора ОСОБА_5 та ТОВ "Квартал-Трейдінг" (покупець) в особі фінансового директора ОСОБА_6 був укладений договір поставки № 51-ЛВ/18/КК, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбаний покупцем за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі покупця на території України.
		Згідно п. 1.3 договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 10.09.2020 року включно, а по відношенню платежів - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару.
		Як вказує позивач, відповідно до п. 4.24 статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" виконавчим органом товариства є дирекція товариства, яка складається з двох членів - генеральний директор та фінансовий директор.
		У відповідності до п. 4.25 статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" дирекція товариства діє згідно з чинним законодавством України, статутом товариства, вирішує всі питання діяльності товариства за винятком віднесених до компетенції загальних зборів.
		Згідно п. 4.26 статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" будь-які рішення, що приймаються від імені товариства, вважаються належним чином підписаними (укладеними, такими, що вступили в силу) при підписанні генеральним директором та фінансовим директором разом.
		Так, позивач зазначає, що статутом ТОВ "Квартал-Трейдінг" передбачено колективний виконавчий орган товариства (дирекція), який складається з генерального директора та фінансового директора. Повноважень виконавчого органу дирекція набуває тільки тоді, коли її рішення (в т.ч. договори, накази) скріплені підписам і генерального, і фінансового директора товариства. Відтак, позивач стверджує, що діючи окремо, ані генеральний, ані тим більше фінансовий директор повноважень виконавчого органу не набувають.
		Наразі, за ствердженнями позивача, при підписанні (укладанні) договору 11 вересня 2018 року ОСОБА_6 було вчинено правочин в порушення вищезазначених обмежень.
		Відтак, позивач вважає, що у даному спорі ОСОБА_6 взагалі не мала повноважень щодо підписання оспорюваного позивачем правочину, оскільки зборами учасників ТОВ "Квартал-Трейдінг" не вирішувалось питання щодо її уповноваження на підписання цього договору.
		Також позивач зазначає, що жодних дій щодо схвалення правочину, який був вчинений від імені ТОВ "Квартал-Трейдінг" ОСОБА_6, органами ТОВ "Квартал-Трейдінг" не здійснювалось.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2019 р. позовну заяву ТОВ "Квартал-Трейдінг" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/40/19, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 05.02.2019 р.
		05.02.2019 р. відповідачем був поданий до господарського суду відзив на позовну заяву (а.с. 51-58 т. 1), згідно якого відповідач заперечує проти задоволення позову та не погоджується з твердженнями позивача, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, а поданий позов таким, що спрямований на ухилення від виконання зобов'язань щодо оплати відповідачу грошових коштів за поставлений позивачу в рамках договору товар, виходячи з наступного. За ствердженнями відповідача, правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами. Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 ЦК України). Наразі відповідач зазначає, що ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Так, відповідач вважає, що з огляду на приписи статей 92, 237, 238, 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені. Такий договір, на думу відповідача, може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно, тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи. Аналогічних висновків, за ствердженнями відповідача, дійшов Верховний Суд України постановах від 27 квітня 2016 року у справі № 6-62цс16, 12 квітня 2017 року у справі № 6-72цс17, а також Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №668/13907/13-ц. Відповідач наголошує, що оспорюваний позивачем договір був укладений між сторонами з метою настання реальних наслідків, зокрема зі сторони ТОВ "Тедіс Україна" систематично здійснювалась реалізація оптових партій тютюнових виробів на користь ТОВ "Квартал-Трейдінг", що не може свідчити про наявність в діях відповідача ознак недобросовісності та нерозумності під час як укладення договору, так і його виконання, оскільки всі умови договору зі сторони продавця ТОВ "Тедіс Україна" виконувалися належним чином, у встановлені договором строки товар (тютюнові вироби) було поставлено позивачу. Крім того, відповідач додає, що перед укладенням договору позивачем було надано відповідачу пакет установчих документів, зокрема копії таких документів, як статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг", виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, протоколу №10/08/18 загальних зборів учасників ТОВ "Дарума-Трейдінг" від 10.08.2018 року, яким зокрема було змінено найменування на ТОВ "Квартал-Трейдінг". Водночас, як вказує відповідач, проаналізувавши пакет установчих документів, зокрема на підтвердження повноважень фінансового директора ОСОБА_6 на підписання договору, ТОВ "Тедіс Україна" вважає можливим підписання договору від імені ТОВ "Квартал-Трейдінг" ОСОБА_6 з огляду на таке. Відповідно до протоколу №10/08/18 загальних зборів учасників ТОВ "Дарума-Трейдінг" від 10.08.2018 року, до п. 8 порядку денного було питання включення до кола осіб, що мають право представляти ТОВ "Квартал-Трейдінг" без довіреності, в тому числі заключати договори, та як наслідок включено ОСОБА_6 до кола осіб, що мають право представляти ТОВ "Квартал-Трейдінг" без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо. При цьому відповідач посилається на те, що згідно наданої позивачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ "Квартал-Трейдінг" ОСОБА_6 значиться як особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність будь-яких обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця у даній виписці відносно ОСОБА_6 не значиться, будь-яких обмежень щодо представництва від імені ТОВ "Квартал-Трейдінг" стосовно ОСОБА_6, в тому числі щодо необхідності підписувати договори разом із генеральним директором ТОВ "Квартал-Трейдінг", до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем станом на дату укладення договору внесено не було. Разом з тим, як вказує відповідач, у відповідності до ч. 3 ст. 237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Наразі відповідач зауважив, що з огляду на той факт, що актом органу позивача - рішенням загальних зборів учасників, закріпленого протоколом №10/08/18 від 10.08.2018 року, фінансового директора ТОВ "Квартал-Трейдінг" ОСОБА_6 було включно до кола осіб, що мають право представляти ТОВ "Квартал-Трейдінг" без довіреності, в тому числі заключати договори, у останньої були наявні всі повноваження, делеговані вищим органом управління позивача - загальними зборами учасників на підписання оспорюваного договору. Окрім того, як зазначає відповідач, виходячи із п.4.29. статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг", дирекція (члени дирекції) виконує зокрема таку функцію, як укладення договорів, контрактів, вчинення інших правочинів, в тому числі зовнішньоекономічних, тобто даним пунктом статуту позивача передбачено укладення та підписання договорів членами дирекції одноособово. 
		Стосовно ж посилань позивача на п. 4.26. статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" відповідач зазначає, що як зі змісту даного пункту, так і зі статуту в цілому незрозуміло, що мається на увазі під поняттям "рішення", а тому зробити однозначний висновок про те, що оспорюваний договір відноситься до рішення позивача неможливо, а в сукупності із тим, що Загальними зборами учасників позивача фінансового директора ОСОБА_6 включено до кола осіб, що мають право заключати та підписувати договори, такі посилання позивача, на думку відповідача, на даний пункт статуту є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
		Наразі відповідач зазначає, що позивач робив замовлення на поставки товару, приймав товар, що поставлявся відповідачем, та здійснював його подальшу оплату, що підтверджується відповідною довідкою ПАТ "Державний ощадний банк України" (AT "Ощадбанк") від 04.01.2019 року за № 16/2-10/ про надходження на поточний рахунок № 2600330211857 ТОВ "Тедіс Україна" від ТОВ "Квартал-Трейдінг" за період з 01.01.2018 року по 20.12.2018 року грошових коштів з призначенням платежу: "Оплата за товар згідно дог. № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 р.", перелік таких платежів зазначений у додатку № 1 до вказаної довідки. Також,  за ствердженнями відповідача, ще одним підтвердженням схвалення правочину з боку позивача можна вважати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за господарськими операціями з поставки тютюнових виробів в рамках виконання договору, за якими ТОВ "Квартал-Трейдінг" формувало податковий кредит з податку на додану вартість, тобто мало місце повне, саме зі сторони органів ТОВ "Квартал-Трейдінг" подальше схвалення правочину - договору поставки №51-ЛВ/18/КК від 11 вересня 2018 року.
		Як зазначає відповідач, про схвалення позивачем оспорюваного договору свідчить лист ТОВ "Квартал-Трейдінг" вих. № 13 від 19 грудня 2018 року, що був отриманий відповідачем 26 грудня 2018 року, за змістом якого позивач просить перераховані грошові кошти за договором від 09 жовтня 2018 року про переведення боргу за договором поставки № 2-ПТ/13/КК від 02 грудня 2013 року в загальній сумі 10500000,00 грн. вважати платежами за договором поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11 вересня 2018 року. Крім того відповідач звертає увагу суду на той факт, що остання оплата за поставлений товар за оспорюваним договором позивачем була здійснена 08.01.2019 р. в розмірі 400000,00 грн., тобто вже після подання даної позовної заяви, тому дана обставина підтверджує той факт, що навіть після подання позовної заяви про визнання договору недійсним та звільнення фінансового директора, яка начебто уклала договір з перевищенням повноважень, позивач продовжує виконувати свої обов'язки за договором.
		14.02.2019 р. позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив (а.с. 232-235 т. 1), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач щодо наступного схвалення договору поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року, зазначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.  Відповідно до ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви. Рішення колегіального виконавчого органу приймаються більшістю голосів усіх його членів. Статут товариства може містити перелік питань, прийняття рішення щодо яких вимагатиме більшої кількості голосів. Так, відповідно до п.п. 4.24- 4.29 статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" виконавчим органом товариства є дирекція товариства, яка складається з двох членів - генеральний директор та фінансовий директор. Дирекція товариства діє згідно з чинним законодавством України, статутом товариства, вирішує всі питання діяльності Товариства за винятком віднесених до компетенції загальних зборів. Будь які рішення, що приймаються від імені товариства, вважаються належним чином підписаними (укладеними, такими, що вступили в силу) при підписанні генеральним директором та фінансовим директором разом. Відтак, з огляду на вказане позивач стверджує, що для нівелювання перевищення повноважень представником ОСОБА_6, схвалення оспорюваного правочину необхідно виходити від дирекції в особі генерального та фінансового директорів, а не фінансового директора. Так, позивач вказує, що аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 20.03.2018 року по справі №910/8794/16 відповідно до якої при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення. У даному випадку, як зазначає позивач, жодних дій, які б свідчили про схвалення договору від імені дирекції, не здійснювалося, отже виконавчий орган (дирекція) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг" не схвалив договір. При цьому позивач посилається на ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", за якою органами управління товариством є загальні збори учасників, наглядова рада та виконавчий орган, яким в даному випадку є дирекція. Відповідно до п. 10 ст. 39 Закону статут товариства може передбачати можливість кожного, або окремих членів колегіального виконавчого органу діяти від імені товариства без довіреності. З вказаного позивач робить висновок, що виключно статутом визначаються повноваження членів виконавчого органу ТОВ "Квартал-Трейдінг" (в тому числі і діяти без довіреності), отже посилання відповідача на протокол загальних зборів ТОВ "Дарума Трейдінг" від 10.08.2018 року, яким ОСОБА_6 було включено до переліку осіб, які мають право представляти ТОВ "Квартал-Трейдінг" без довіреності, не можуть братися до уваги. На думку позивача, зазначені положення протоколу загальних зборів, без внесення відповідних змін до статуту товариства є недійсним, тому що без внесення таких змін, представництво без довіреності суперечило б як положенням ч. 1 ст. 92 ЦК України, відповідно до якої юридична особа набував цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, так і вимогам глави 17 ЦК України. Таким чином, як зазначає позивач, представництво юридичної особи може здійснюватися або на підставі установчих документів, або на підставі доручення, однак в даному випадку ані установчі документи, ані будь-який інший документ не наділяв ОСОБА_6 правом одноособового представництва під час укладення оспорюваного договору.
		Щодо відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про обмеження повноважень ОСОБА_6, то позивач зазначає, що сам відповідач у відзиві на позовну заяву визнає той факт, що на момент укладання оспорюваного договору в нього був пакет установчих документів позивача, зокрема, копії статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг", в п.п. 4.24 - 4.29 якого містилось застереження, що виконавчим органом товариства є дирекція товариства, яка складається з двох членів - генеральний директор та фінансовий директор; дирекція товариства діє згідно з чинним законодавством України, статутом товариства, вирішує всі питання діяльності товариства за винятком віднесених до компетенції загальних зборів, будь-які рішення, що приймаються від імені товариства, вважаються належним чином підписаними (укладеними, такими, що вступили в силу) при підписанні генеральним директором та фінансовим директором разом, тому відповідач, укладаючи оспорюваний договір, не міг не знати про відповідне обмеження. Водночас, як вказує позивач, ТОВ "Тедіс Україна? мало всі можливості для того, щоб пересвідчитися в наявності у відповідної особи, зокрема ОСОБА_6, необхідного обсягу дієздатності на вчинення відповідного правочину, зокрема, мало доступ до офіційного веб-сайту розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і могло пересвідчитися в тому, що в ТОВ "Квартал-Трейдінг" є підписант та директор, а відповідно необхідний підпис двох осіб для визнання договору укладеним в належній формі; договір містив умову про підписання його особою, яка діє на підставі статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг", то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень підписанта. Також позивач повідомив, що 07.12.2018 р. ним було подано до Шевченківського УП ТУ НП в м. Києві заяву про кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України відносно ОСОБА_6, про що внесено відповідні відомості до ЄРДР, наразі триває досудове слідство.
		Також 15.02.2019 р. позивачем подано до господарського суду уточнену позовну заяву (а.с. 1-5 т. 2), в якій позивач уточнив підстави позову. Зокрема, позивач посилається на положення ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", згідно яких рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, і робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Наразі позивач зауважив, що договір поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року укладений на суму 140503803,35 грн., що підтверджується видатковими накладними. Зокрема, позивач вказує, що згідно балансу ТОВ "Квартал-Трейдінг" станом на кінець попереднього кварталу дати 11.09.2018 року, сума договору поставки №51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року, явно перевищує 50 % вартості чистих активів ТОВ "Квартал-Трейдінг". Отже, позивач стверджує, що для укладання договору поставки №51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року виконавчий орган (та/або представник) ТОВ "Квартал-Трейдінг" повинен був отримати згоду загальних зборів учасників ТОВ "Квартал-Трейдінг", що в порушення вище зазначеної імперативної норми закону зроблено не було, таким чином дії фінансового директора ОСОБА_8 не відповідали внутрішній волі ТОВ "Квартал-Трейдінг".
		Вказані уточнена позовна заява надійшла до господарського суду також поштою 18.02.2019 р. (вх. № 3266/19)
		06.03.2019 р. відповідачем були надані до господарського суду заперечення на відповідь на відзив на позов (з урахуванням уточнень до позову) (а.с. 60-71 т. 4), згідно яких відповідач підтримує раніше викладені ним у відзиві на позов заперечення щодо останнього. Зокрема, відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що жодних дій щодо схвалення правочину, який був вчинений фінансовим директором ОСОБА_6 від імені ТОВ "Квартал-Трейдінг", органами останнього не здійснювалось. Так, відповідач стверджує, що загальними зборами учасників ТОВ "Дарума-Трейдінг" (ТОВ "Квартал-Трейдінг") ОСОБА_6 було уповноважено без будь-яких обмежень представляти інтереси Товариства у взаємовідносинах з третіми особами, в тому числі підписувати договори та вчиняти інші юридично значимі дії. Крім того, відповідач звертає увагу на той факт, що на виконання зазначеного рішення загальних зборів учасників ТОВ "Дарума-Трейдінг" (ТОВ "Квартал-Трейдінг") до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені відповідні відомості про те, що ОСОБА_6 уповноважена представляти інтереси позивача перед третіми особами без довіреності, водночас позивачем до реєстру не було внесено відомостей щодо наявності будь-яких відомостей щодо обмежень ОСОБА_6 на представництво інтересів товариства перед третіми особами, як того вимагає чинне законодавство у випадку наявності таких обмежень. Враховуючи викладене вище, відповідач вважає посилання позивача на відсутність у ОСОБА_6 повноважень на укладення оскаржуваного договору безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Наразі відповідач зауважив, що посилання позивача на п. 4.26 статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг", на обґрунтування необхідності одночасного підписання договору генеральним директором та фінансовим директором є необґрунтованим, з огляду на те, що пунктом 4.26. Статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" передбачено, що будь-які рішення, що приймаються від імені Товариства, вважаються належним чином підписаними (укладеними, такими що вступили в силу) при підписанні генеральним директором та фінансовим директором разом. Оскільки зі змісту наведеного пункту статуту позивача не можна дійти однозначного висновку про те, що саме позивачем мається на увазі під поняттям рішення, а тому стверджувати про те, що оспорюваний договір підпадає під визначення рішення товариства та потребує одночасного підписання генеральним директором та фінансовим директором, неможливо. 
		12.03.2019 р. відповідачем надані до господарського суду додаткові пояснення щодо заявленого позову (а.с. 105-107 т. 4). 
		Також 12.03.2019 р. відповідачем подано до господарського суду заяву про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_4.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.03.2019 р. до участі у справі № 916/40/19 залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, при цьому строк підготовчого провадження у справі продовжено на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 01 квітня 2019 р. Крім того, вказаною ухвалою суду від 13.03.2019 р. за клопотанням відповідача витребувано з реєстраційної справи ТОВ „Квартал-Трейдінг", що знаходиться в Печерській районній в м. Києві державній адміністрації, належним чином засвідчену копію форми 3 Заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, яка подавалась на підставі прийнятого ТОВ „Дарума-Трейдінг" рішення, оформленого протоколом від 10.08.2018 р. № 10/08/18 з відомостями про внесення інформації про генерального директора ОСОБА_10 та фінансового директора ОСОБА_6, а також належним чином засвідчені копії документів, які надавались разом з відповідною заявою для проведення реєстраційних дій. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.04.2019 р. у справі № 916/40/19 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26 квітня 2019 р. 
		Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
		Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, також представник не з'явився в засідання суду, у зв'язку з чим з'ясувати його думку стосовно заявленого позову не уявляється  можливим.    
		 
		Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
		11 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тедіс Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг" (покупець) укладено договір поставки № 51-ЛВ/18/КК, за умовами п. 1.1 якого відповідач як продавець, зобов'язується передавати тютюнові вироби або інші групи товарів (далі по тексту - товар) у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а позивач як покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у цьому договорі. Придбаний покупцем за цим договором товар буде в подальшому реалізовуватися через об'єкти торгівлі покупця на території України.
		Відповідно до п. 1.2 договору асортимент, кількість, ціна товару визначається сторонами на кожну партію окремо.
		Згідно п. 1.3 договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 10.09.2020 року включно, а по відношенню платежів - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару.
		За умовами п. 1.4 договору дострокове припинення дії договору можливе з ініціативи будь-якої сторони шляхом письмового повідомлення за один місяць і за умови повного виконання сторонами своїх зобов'язань,
		Пунктом 2.1 договору визначено, що асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним договором, вказується у видаткових накладних, які є невід'ємного частиною даного договору.
		Положеннями п. 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлення (замовлень) покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту товару на складі продавця. Замовлення на партію товару погоджується відповідальними особами сторін.
		В п. 3.7 договору зазначено, що покупець приймає товар у відповідності до вимог законодавства згідно з супровідними документами продавця.
		Відповідно до п. 3.10 договору право власності на товар, що постачається, а також ризик його випадкової загибелі та випадкового пошкодження, переходять до покупця з моменту отримання товару та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною, підписаною обома сторонами. Після переходу права власності до покупця товар поверненню не підлягає.
		Згідно п. 3.11 договору покупець зобов'язаний надати продавцю документи, пов'язані з отриманням товару (видаткові накладі, довіреності тощо), які належним чином оформлені.
		За умовами п. 4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Проте не виключаються інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України за погодженням з продавцем.
		Пунктом 9.1 договору визначено, що даний договір укладено українською мовою у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу по одному для кожної із сторін.
		Положеннями п. 9.2 договору передбачено, що даний договір може бути доповнено, змінено, уточнено за домовленістю сторін лише шляхом укладення письмової угоди або додатку до даного договору, підписаного уповноваженими представниками сторін.
		Сторонами до договору поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року укладено додаток № 1 від 11.09.2018 року та додаткову угоду від 11.09.2018 року.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. 
		Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Судом встановлено, що вчинений сторонами по справі правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продажу, що визначені нормами § 1     глави 54 Цивільного кодексу України. 
		Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до     ст. 662 Цивільного кодексу України     продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
		В силу приписів     ст. 663 Цивільного кодексу України     продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень  статті 530 цього кодексу.
		У відповідності до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
		Відповідно до п. 4.1. договору ціна товару визначається у відповідності з ціною вказаною у прайс-листах продавця, які діють на момент виконання продавцем замовлення покупця і вказується у видаткових накладних з урахуванням ПДВ. Загальна сума даного договору визнається на підставі фактично поставленого товару згідно видаткових накладних, але у будь-якому випадку не повинна перевищувати еквівалент 10000000,00 (десять мільйонів) доларів США в рамках одного календарного року.
		Згідно із ч. 1     ст. 692 Цивільного кодексу України     покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року ТОВ "Тедіс Україна" поставлявся обумовлений договором товар за  замовленнями покупця. Так, зокрема, за ствердженнями позивача, за вказаним договором № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року ТОВ "Тедіс Україна" за період з 11.10.2018 року по 16.11.2018 року було здійснено поставку товару ТОВ "Квартал-Трейдінг" на загальну суму 140503803,35 грн. (з ПДВ), однак за розрахунком суду із наданих копій видаткових накладних, наявних в матеріалах справи (а.с. 16-250 т.2; а.с. 1-250 т. 3; а.с. 1-39 т. 4) вбачається поставка товару на суму 135963780,66 грн. При цьому відповідачем не оспорено загальну суму поставки товару за спірним договором.
		Наразі сторонами не заперечується факт здійснення позивачем перерахування коштів за договором та їх розмір.
		В той же час, позивач вважає спірний договір поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року недійсним, посилаючись, по-перше, на те, що договір поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року був підписаний з боку позивача особою, яка не мала повноважень на вчинення такого правочину, оскільки зборами учасників ТОВ „Квартал-Трейдінг" не вирішувалось питання щодо уповноваження ОСОБА_6 на підписання вказаного договору та, по-друге, для укладання спірного договору поставки №51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року виконавчий орган (та/або представник) ТОВ "Квартал-Трейдінг" повинен був отримати згоду загальних зборів учасників ТОВ "Квартал-Трейдінг" на вчинення даного правочину, який є значним, що в порушення умов закону зроблено не було.
		Статтею 203 ЦК України  передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Статтею 204 ЦК України  передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до  ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою   ст. 203 цього  Кодексу.  Недійсним є правочин,  якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Відповідно до роз'яснень в п. 2.1   постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями   215,   216 ЦК України, статтями   207,   208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої     статті 203 ЦК України     і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3  ст. 215 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
		При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1     ст. 203 Цивільного кодексу України     не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Тобто, виходячи з наведених приписів позивач, звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов'язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.
		Відповідно до роз'яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними",   під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України     правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України   правомірність правочину презюмується, відповідно обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
		Частиною 2   статті 203 Цивільного кодексу України   визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Відповідно до ч. 2   ст. 207 Цивільного кодексу України   правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
		При цьому приписи вказаної статті ЦК кореспондуються з ч. 1   ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
		За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього     Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно ст. 638 ЦК України   та ст. 180 ГК України   договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
		Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України   господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України   з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
		В свою чергу будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного договору поставки на час його підписання з боку сторін відсутні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК України   юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
		Цивільну дієздатність юридичної особи встановлено     статтею 92 ЦК України. Так, ч. 1     ст. 92 ЦК України   визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		Згідно ч. 1   ст. 87 ЦК України  для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
		Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом (ч. 2     ст. 87 ЦК України).
		Згідно положень ч. 1, 2, 5, 6 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут. Перша редакція статуту товариства підписується всіма учасниками товариства. Справжність підписів учасників засвідчується нотаріально. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього. Статут товариства може містити інші відомості, що не суперечать закону.
		Згідно     ст. 97 ЦК України     управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до ст. 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
		Положеннями ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
		Згідно ч. 1, 2, 4, 5 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є "дирекція", а його голови - "генеральний директор", якщо статутом не передбачені інші назви.
		Таким чином, відповідно до приписів чинного законодавства юридична особа здійснює діяльність через свої органи, компетенція, порядок створення, функціонування яких визначається установчими документами юридичної особи, тобто, в даному випадку, компетенція органів управління позивача визначається його Статутом.
		Відповідно до положень п. 4.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору), затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом № 10/08/18   від 10.08.2018 р., управління Товариством здійснюють його органи. Органами управління Товариством є загальні збори учасників (далі - загальні збори учасників) та виконавчий орган товариства. 
		Згідно п. 4.2 Статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" вищим органом Товариства є загальні збори учасників Товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства.
		В п. 4.3 статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" передбачено, що загальні збори учасників Товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.  До компетенції зборів учасників Товариства належить:
		1) визначення основних напрямів діяльності товариства;
		2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про збільшення діяльності товариством на підставі модельного статуту;
		3) зміна розміру статутного капіталу товариства;
		4) затвердження грошової оцінки не грошового вкладу учасника;
		5) перерозподіл часток між учасниками товариства;
		6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;
		7) обрання виконавчого органу товариства, встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;
		8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 
		9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;
		10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;
		11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;
		12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;
		13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;
		14) прийняття інших рішень, віднесених Законом до компетенції Загальних зборів учасників.
		Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
		Положеннями ч. 2 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.
		Таким чином, даною нормою матеріального права, яка є нормою прямої дії, законодавець передбачив можливість вчинення правочину, у якому вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу - лише за умови прийняття рішення про надання згоди на вчинення такого правочину виключно загальними зборами учасників.
		З матеріалів справи вбачається, що предметом спірного договору поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року є поставка тютюнових виробів та інших груп товарів на загальну суму, що не перевищує еквівалент 10000000 (десять мільйонів) доларів США в рамках одного календарного року.
		Як вбачається із наявних копій документів фінансової звітності ТОВ "Квартал-Трейдінг", зокрема балансу товариства станом на кінець попереднього кварталу (30.06.2018 року) до укладання договору, сума поставки за договором № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року  перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства.
		Оскільки ціна договору, предметом якого є придбання товару, становить більше ніж 50 відсотки від вартості чистих активів товариства, відповідно спірний договір віднесено Законом до значного правочину, і рішення про вчинення такого правочину мало прийматися загальними зборами учасників ТОВ "Квартал-Трейдінг".
		При цьому спірний договір було вчинено сторонами у вересні 2018 року, з боку позивача договір підписано ОСОБА_6 як фінансовим директором товариства, за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про вчинення такого правочину.
		Так, відповідно до протоколу №10/08/18 загальних зборів учасників ТОВ "Дарума-Трейдінг" від 10.08.2018 року, до п. 8 порядку денного було питання включення до кола осіб, що мають право представляти ТОВ "Квартал-Трейдінг" без довіреності, в тому числі укладати договори. За результатами вказаних зборів було прийнято рішення включити ОСОБА_6 до кола осіб, що мають право представляти ТОВ "Квартал-Трейдінг" без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо. При цьому згідно наданої позивачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ "Квартал-Трейдінг" ОСОБА_6 значиться як особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, та наявність будь-яких обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи-підприємця у даній виписці відносно ОСОБА_6 не значиться, будь-яких обмежень щодо представництва від імені ТОВ "Квартал-Трейдінг" стосовно ОСОБА_6, в тому числі щодо необхідності підписувати договори разом із генеральним директором ТОВ "Квартал-Трейдінг", до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем станом на дату укладення договору внесено не було. 
		Крім того, виходячи зі змісту  п. 4.29. статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг", дирекція (члени дирекції) виконує зокрема таку функцію, як укладення договорів, контрактів, вчинення інших правочинів, в тому числі зовнішньоекономічних, тобто даним пунктом статуту позивача передбачено укладення та підписання договорів членами дирекції одноособово. 
		Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до статуту ТОВ "Квартал-Трейдінг" ОСОБА_6 як фінансовий директор мала повноваження на представництво товариства у спірному правовідношенні, але не дотрималась додаткових вимог до порядку вчинення значного правочину.
		Адже, як з'ясовано судом, таке рішення щодо надання згоди на вчинення спірного договору поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року загальними зборами учасників ТОВ "Квартал-Трейдінг" не приймалося. Вказані обставини свідчать про порушення приписів ч. 2     ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"     під час укладення спірного договору та наявність підстав для визнання його недійсним.
		При цьому належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України схвалення загальними зборами учасників ТОВ "Квартал-Трейдінг" спірного правочину в подальшому матеріали справи не містять. 
		Згідно ст. 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину. До відносин щодо схвалення значного правочину застосовується також правило абзацу другого частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України.
		Із аналізу змісту вказаних положень закону випливає, що законодавець ставить схвалення правочину товариством в обов'язкову залежність від наявності рішення про таке схвалення, прийнятого у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
		При цьому посилання відповідача на прийняття позивачем поставленого товару згідно видаткових накладних та на здійснення позивачем оплати за вказаний товар по спірному договору поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року як на доказ схвалення позивачем вказаного договору, судом до уваги не приймаються. Адже, вчинення дій, направлених на схвалення правочину безпосередньо особою (дирекцією), яка уклала правочин, з подальшим здійсненням переказу грошових коштів за таким правочином не може свідчити про схвалення правочину особою, від імені якої було укладено договір, у розумінні     ст. 46 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Тобто правочин вчинено особою за відсутності рішення органу управління товариством та в подальшому здійснено дії, які свідчать про подальше схвалення правочину від імені юридичної особи, тією ж самою особою, а не органом управління товариством - загальними зборами учасників Товариства.
		Посилання відповідача, що статутом позивача не встановлено відповідний порядок для надання загальними зборами учасників Товариства згоди на вчинення спірного правочину, судом оцінюються критично, оскільки відсутність такого порядку не свідчить про відсутність необхідності для отримання такої згоди, наявність якої чітко передбачено ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".  
		Решта доводів відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вказаних висновків суду щодо вчинення спірного правочину з боку ТОВ "Квартал-Трейдінг" фінансовим директором ОСОБА_6 за відсутності відповідної згоди органу управління товариства на такі дії. 
		Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, Європейський Суд зазначив, що, хоча пункт 1     статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		Отже, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для визнання договору поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 року недійсним з моменту його укладення.
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. 
		Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
		Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал-Трейдінг" обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
		У зв'язку з тим, що рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
		 
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Квартал-Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тедіс Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4, про визнання договору поставки недійсним задовольнити.
		2.          ВИЗНАТИ недійсним договір поставки № 51-ЛВ/18/КК від 11.09.2018 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Квартал-Трейдінг" (код ЄДРПОУ 41773167) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тедіс Україна" (код ЄДРПОУ 30622532).   
		3.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тедіс Україна" (65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 4А; код ЄДРПОУ 30622532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Квартал-Трейдінг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27-Т/ літера А/; код ЄДРПОУ 41773167) витрати по сплаті судового збору в сумі 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. 00 коп.
		 
		Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Повний текст рішення складено та підписано 02 травня 2019 р. 
		 
		Суддя                                                                              В.С. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...