Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3537/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Лізингові правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2019. Зареєстровано: 03.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2019.
Дата набрання законної сили: 09.09.2019
Результат оскарження 09.09.2019 Східний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3537/18
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Шатернікова М.І. 
		при секретарі судового засідання Цірук О.М.
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження справу 
		за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс", м. Харків
		про стягнення 138808038,46 грн.
		 
		за участю представників:
		позивача  ОСОБА_1 (ордер серія ПТ № 003942 від 21.01.2019 р.)
		відповідача - не зявився 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" 20.12.2018 звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" про стягнення заборгованості в розмірі 138 808 038,45 грн., з яких: 67 848 671,65 грн.  прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 494 687,35 грн. прострочена заборгованість з винагороди за користування майном; 20 464 679,46 грн. пеня за порушення грошового зобовязання. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу № 4Ю16062ЛИ, укладеного між сторонами 20.08.2016 р. В якості правових підстав позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 509, 530, 610, 611, 806, ЦК України та ст.ст. 193, 216, 230 ГК України, ЗУ "Про фінансовий лізинг".
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.12.2018 прийнято справу № 922/3537/18 та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання по даній справі призначено на "22" січня 2019 р. о 12:00. 
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.03.2019, після вчинення всіх необхідних дій для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи, передбачених ст. 182 ГПК України, враховуючи сплив встановлений законом строк проведення підготовчого провадження, вирішено закрити підготовче провадження у справі № 922/3537/18 та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.03.2019 о 12:45, в межах строку визначеного ч. 1 ст. 195 ГПК України.
		У судове засідання 25.03.2019 р. з розгляду справи по суті представники сторін не з'явилися.
		У судовому засіданні 25.03.2019 р. розгляд справи було відкладено на 16.04.2019 року об 11:30, в порядку п. 1 ч. 2 ст. 202 ГРК України.
		У судовому засіданні 16.04.2019 р. представник відповідача заперечуючи проти позовних вимог, наголошував що відповідачем було здійснено оплати за спірним договором у розмірі значно більшому, ніж повідомляє позивач, посилаючись на виписки по картковим рахунках (а. 138-147), з метою дослідження обставин зазначених представником відповідача, судом було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви у судовому засіданні до 11:20 23.04.2019 року.
		Представник позивача у судовому засіданні 23.04.2019 р. підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі, наголошуючи на помилковості доводів відповідача, яким було укладено з позивачем два договори фінансового лізингу та одночасно здійснювались оплати за обома договорами. 
		Відповідач правом на участь свого повноважного представника у судовому засіданні не скористалась, що не перешкоджає розгляду справи.
		Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.
		20.08.2016 р. між ПАТ КБ ПРИВАТБАНК, правонаступником якого є АТ КБ ПРИВАТБАНК (позивач), та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК ПЛЮС" (Лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 4Ю16062ЛИ (договір), відповідно до п. 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне користування, а після виплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені даним договором строки, на умовах фінансового лізингу.
		У пункті 1.2. Договору, в редакції додаткової угоди від 25.08.2016 року, сторони узгодили, що вартість майна становить: 456 821 134,00 грн.
		За змістом п. 3.1. Договору передача банком та прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна  зазначеним у Додатку №3.
		Згідно п.1.4. договору для здійснення Лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки:
		- рахунок для сплати вартості предмета лізингу № 20712050000499;
		- рахунок для сплати винагород за лізингом № 20787057051960.
		- рахунок для сплати винагород за користування майном в лізинг № 20789050000370.
		Умови передачі майна зазначено у розділі 3 договору (п.1.5. договору).
		Розділом 2 договору визначено розмір лізингових платежів і порядок їх розрахунку та оплати.
		Так, згідно з п. 2.1. договору розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком № 2.
		Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п.1.4. цього договору (п. 2.2. договору).
		Відповідно до п.2.3. договору Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п.1.4. цього договору:
		2.3.1. Винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у розмірі 500,00 грн. у день укладення цього договору.
		2.3.2. Відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений в Додатку 2.
		2.3.3. У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим договором відсоткова винагорода за користування майном складає 24% річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна, згідно Додатку №2.
		2.3.4. Лізингоодержувач сплачує Банку на відповідний рахунок, зазначений у п.1.4. цього договору, винагороду за користування майном отриманим в лізинг, у розмірі, що визначається згідно з формулою зазначеною у даному пункті.
		Відповідно до п. 3.1. договору передача Банком і прийом Лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно ОСОБА_1 прийому-передачі майна зазначеним у Додатку №3, що є невід'ємною частиною цього договору. З моменту підписання Додатку № 3 Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації майна. Ризик невідповідності майна цілям використання цього майна несе Лізингоодержувач.
		Пунктом 4.1. договору передбачено, що протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю Банка.
		Згідно з п.п. 6.2.11 договору Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати Банку:
		- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)";
		- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);
		- відсоткову винагороду за користування майном;
		- винагороду за користування майном отриманим в лізинг;
		- інші витрати Банка, безпосередньо пов'язані з цим ОСОБА_4.
		Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.07.2024 року (п.9.1. договору).
		Договір та Акт прийому-передачі майна підписаний повноважними представниками сторін шляхом накладення електронних цифрових підписів, про що сторони домовились в угоді про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 19.02.2016року. Сторони не мають заперечень/застережень, щодо передачі та отримання майна.
		Отже, у відповідача виник обов'язок сплачувати лізингові платежі у визначений договором строк (графік).
		Проте, як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за Договором фінансового лізингу № 4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 року в частині сплати лізингових платежів, зокрема з графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 року у розмірі 5 374 366,28 грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 376 205 639,80 грн. Натомість, з виписки по рахунку 2071 вбачається, що станом на 17.10.2018 року залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна складає 444 054 311,45 грн. Таким чином, у Лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі 67 848 671,65 грн. (444 054 311,45  376 205 639,80). 
		Крім того, з виписки по рахунку 2078 вбачається, що станом на 31.08.2018 року несплачена заборгованість Лізингоодержувача по відсотковій винагороді у розмірі 50 494 687.35 грн. 
		Враховуючи, що заборгованість за Договором фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 року відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду за захистом свого права та законного інтересу з відповідним позовом про стягнення заборгованості з відповідача, на яку, у зв'язку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізигових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. Договору банком нарахована відповідачу пеня у розмірі 20464679,46 грн.
		Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
		Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
		Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
		Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 3 ст. 806 ЦК України).
		Частиною 2 статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
		Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач зобов'язаний: 1) прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору; 2) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; 3) своєчасно сплачувати лізингові платежі; 4) надавати лізингодавцеві доступ до предмета лізингу і забезпечувати можливість здійснення перевірки умов його використання та утримання; 5) письмово повідомляти лізингодавця, а в гарантійний строк і продавця предмета, про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок або збоїв у роботі; 6) письмово повідомляти про порушення строків проведення або непроведения поточного чи сезонного технічного обслуговування та про будь-які інші обставини, що можуть негативно позначитися на стані предмета лізингу, - негайно, але у будь-якому разі не пізніше другого робочого дня після дня настання вищезазначених подій чи фактів, якщо інше не встановлено договором; 7) у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
		Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 виконав в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі майна (Додаток №3 до Договору).
		Графіком лізингових платежів (додаток №2 до Договору), в редакції від 25.08.2016 р., передбачена сплата Лізингоодержувачем лізингових платежів 25.09.2016, 25.08.2017, а починаючи з 25.09.2017  щомісяця до 25.07.2024 року.
		З графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 року у розмірі 5 374 366,28 грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 376 205 639,80 грн.
		Натомість, з виписки по рахунку 2071 вбачається, що залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна складає 444 054 311,45 грн. Таким чином, у Лізингоодержувача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна в розмірі: 444 054 311,45  376 205 639,80 = 67 848 671,65 грн.
		Окрім того, пунктом 2.3.2. Договору узгоджено, що Лізингоодержувач сплачує банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4. Договору, зокрема, відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12% річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, який зазначений у Додатку №2.
		Згідно абз. 2 п. 2.3.4. Договору розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначеного у Додатку 2. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.
		З виписки по рахунку 2078 станом на 31.08.2018 несплачена заборгованість Лізингоодержувача по відсотковій винагороді склала 50494687,35 грн.
		Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про невірність нарахувань здійснених позивачем, проте пояснень в чому саме полягає ця невірність суду не надано. Доказів оплати заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна у розмірі 67 848 671,65 грн. та простроченої заборгованості з винагороди за користування майном у розмірі 50494687,35 грн. відповідач також не надав.
		Твердження відповідача щодо необхідності нотаріального посвідчення Договору фінансового лізингу, суд не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що жодних домовленостей між сторонами про нотаріальне посвідчення Договору фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 не існувало, і в свою чергу, чинним законодавством для сторін спірного договору такі дії не визнано обов'язковими.
		Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Таким чином, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, що полягало у неналежному виконанні відповідачем умов Договору фінансового лізингу №4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 в частині сплати лізингових платежів та винагороди за користування майном, а отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна у розмірі 67 848 671,65 грн. та простроченої заборгованості з винагороди за користування майном у розмірі 50494687,35 грн.
		Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов'язання у розмірі 20464679,46 грн., суд зазначає наступне.
		За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько- правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
		Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
		За змістом частин 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		В пункті 7.1. Договору сторони узгодили, що у випадку порушення Лізингоодержувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, по сплаті винагород, Лізингоодержувач сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
		Відповідно до п. 7.9. Договору, строки позовної давності по вимогах про стягнення лізингових платежів, винагород, неустойки - пені, штрафів, інших платежів/витрат за цим Договором встановлюється Сторонами тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
		Відповідно до п. 7.10. Договору нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Лізингоодержувачем.
		У звязку з порушенням Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. Договору банком була нарахована Відповідачу пеня у розмірі 20464679,46 грн. за період 27.09.2017- 27.09.2018.
		Проаналізувавши норми діючого господарського законодавства та умови договору, а також докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення пені за порушення грошового зобов'язання у розмірі 20464679,46 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку з чим, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 616700,00 грн.
		Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 73-74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити повністю. 
		 
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБК Плюс" (61105, Харківська обл., м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 181, кім. 707, ідент. код 39817189) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором фінансового лізингу № 4Ю16062ЛИ від 20.08.2016 року: 67 848 671,65 грн. - простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 50 494 687.35 грн. - простроченої заборгованість з винагороди за користування майном; 20 464 679.46 грн. - пені за порушення грошового зобовязання, а також 616700,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
		Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
		 
		Повне рішення складено "26" квітня 2019 р. 
		 
		 
		СуддяОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...