Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/310/19-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2019. Зареєстровано: 05.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2019.
Дата набрання законної сили: 23.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м. Вінниця
		03 травня 2019 р.                                                                    Справа № 120/310/19-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області  про скасування вимоги про сплату боргу
		 
		ВСТАНОВИВ:
		           
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що отримав вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області №Ф-145908-54 від 09.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.
		Разом із тим, дану вимогу позивач вважає протиправною, оскільки, його підприємницька діяльність була зупинена ще в 2013 році і з того часу він жодного дня її не здійснював, в тому числі й протягом 2017-2018 років.
		Наведені обставини зумовили позивача звернутися до суду з даним адміністративним позовом.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.02.2019 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
		В межах строку, наданого судом на усунення недоліків, 26.02.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі суду від 05.02.2019.
		Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.03.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.
		25.03.2019 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області подано відзив на адміністративний позов, згідно якого не визнають позовні вимоги та просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне.
		6 грудня 2016 року законом № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено низку змін до Закону 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну професійну діяльність.
		Для фізичних осіб - підприємців, які обрали загальну систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої зазначеним Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону №2464 в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року).
		Тобто незалежно від того, чи здійснювалась підприємницька діяльність ОСОБА_1 він зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок в розмірі розмір мінімального страхового внеску.
		Згідно з нормами частини п'ятої статті 8 Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Фізичні особи - підприємці, які обрати загальну систему оподаткування, зобов'язані сплатити єдиний соціальний внесок за 2017 рік до 10.02.2018.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4. 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону (в т.ч. фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування особи), зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
		За даними інформаційної системи органів ДФС, станом на 31.10.2018 загальна заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску по ФОП ОСОБА_1 становить 15 819,54 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань:
		- «Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік Нарахування єдиного внеску №3422462/єу від 09.02.2018» - 8 448,00 грн., за 2017 рік.;
		- «Нараховано СВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №5991365/єу від 19.04.2018» - 2 457,18 грн., за 1-й квартал 2018 року;
		- «Нараховано СВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №7372179/єу від 19.07.2018» - 2 457,18 грн., за 2-й квартал 2018 року,
		- «Нараховано СВ ФОП, в т.ч. на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №8768327/єу від 19.10.2018» - 2 457,18 грн., за 3-й квартал 2018 року.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.
		Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
		З матеріалів справи вбачається, що згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача, станом на 31.10.2018 становить 15 819,54 грн. На підставі цих даних ГУ ДФС у Вінницькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 № Ф-145908-54, згідно вимог чинного законодавства.
		Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 16 ПК: «Платник зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку , встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПК та законами з питань митної справи».
		Крім того, відповідно до витягу з ЄДР, ОСОБА_1 був зареєстрований як ФОП 05.05.2008, а реєстрацію припинення ФОП проведено 17.12.2018, таким чином увесь цей період у позивача був обов'язок сплати ЄСВ.
		27.03.2019 позивачем подано клопотання про звернення з поданням до Верховного Суду в порядку ст. 290 КАС України.
		Визначаючись щодо заявленого клопотання, судом встановлено наступне.
		Дійсно в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду, окрім даної справи, є ще адміністративні справи з аналогічними підставами за зверненням фізичних осіб до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.
		Так, підставою для звернення до суду як у цьому спорі так і у подібних йому, є те, що контролюючий орган, як вказано у позовах, помилково та протиправно рахує позивача суб'єктом сплати ЄСВ, вважаючи, що ним здійснювалась підприємницька діяльність, хоча така була зупинена. Як вказано, підстави для нарахування ЄСВ відсутні, оскільки суб'єктом господарювання (ФОП) не здійснювалась підприємницька діяльність та не отримувався дохід від такої.
		Положеннями ч. 1 ст. 290 КАС України визначено, що якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
		В той же час, встановлено, що 25.03.2019 Вінницьким окружним адміністративним судом уже направлено до Верховного Суду адміністративну справу №120/311/19-а в порядку ст. 290 КАС України як типову. 
		При цьому, у поданні від 25.03.2019 наявні посилання і на дану адміністративну справу №120/310/19-а, а тому необхідність у направленні до Верховного суду ще одного подання в порядку ст. 290 КАС України, на переконання суду, відсутня.
		Разом з тим, ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.04.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі №120/311/19-а про розгляд її як зразкової, оскільки не містять ознак та критеріїв для визначення і розгляду її як зразкової.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого позивачем клопотання про звернення до Верховного Суду з поданням в порядку ст. 290 КАС України.
		В судове засідання сторони не прибули, поряд з цим подали заяви про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
		У п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		З огляду на наведене вище, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також достатність письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить висновку про можливість розглянути та вирішити справу у письмовому провадженні. 
		Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
		ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.05.2008, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 28-29).
		Головним управлінням ДФС у Вінницькій області 09.11.2018 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-145908-54, із якої слідує, що станом на 31.10.2018 за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.
		Рішенням від 17.01.2019 №2410/6/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги Державна фіскальна служба України вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 №Ф-145908-54 ГУ ДФС у Вінницькій області без змін, скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14.12.2018 - без задоволення.
		Разом з тим, 17.12.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №21780060003005883 про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1.
		Вважаючи вимогу про сплату боргу № Ф-6526-17 від 12.11.2018 такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
		Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон).
		Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Згідно ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Згідно із ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є:
		1) роботодавці:
		підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
		фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
		фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);
		філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;
		дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;
		підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:
		військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України  "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"  та  "Про військовий обов'язок і військову службу";
		патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;
		осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
		осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;
		осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини;
		одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;
		інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);
		4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
		5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;
		5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;
		15) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування;
		16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.
		Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та  5-1  частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого  статтею 26  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом (ч. 1 ст. 5 Закону).
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону визначено, що  платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
		У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону).
		Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч. 8 ст. 9 Закону).
		Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція №449).
		Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
		У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції №449).
		Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: 
		- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
		- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
		- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
		У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
		Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
		У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
		- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
		- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
		Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
		За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.
		Аналогічна правова позиція викладена у справі Верховного Суду №826/11623/16 від 11.09.2018.
		Згідно положень ст. 25 Закону рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
		Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
		Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
		Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
		Аналіз викладених норм свідчить про те, що фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску до моменту припинення підприємницької діяльності. У разі невиконання обов'язку щодо своєчасності сплати єдиного внеску, органом доходів із зборів у відношення фізичної особи-підприємця - платника єдиного внеску, приймається вимога про сплату боргу недоїмки, яка є обов'язковою до виконання.
		Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
		Згідно п. 1 ч. 4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням.
		Отже, державна реєстрація підприємницької діяльності фізичної особи та її припинення здійснюється виключно на підставі відповідного запису, внесеного державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Матеріали справи свідчать, що 05.05.2008 проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 17.12.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення його підприємницької діяльності (запис №21780060003005883).
		Таким чином, позивач ОСОБА_1 був платником єдиного внеску у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" 2464-VI від 08.07.2010 та повинен був сплачувати єдиний внесок у визначений строк.
		Щодо посилань позивача, що вимога видана за результатами проведеної документальної перевірки, про яку його жодним чином не повідомляли, суд звертає увагу, що у вимозі вказано, що вона сформована відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
		Пункт 4 Розділу VI Інструкції надає право контролюючим органам формувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
		Облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність.
		Разом з тим, відповідно до положень ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Дані положення також респондуються із ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
		Однак, жодних доказів існування обставин, визначених ч. 4 п. 1 Розділу ІІ Інструкції №449 позивачем на надано.
		Відтак, судом встановлено, що позивач не виконував свого обов'язку щодо своєчасності та повноти нарахування єдиного внеску, а також не вживав заходів щодо припинення своєї підприємницької діяльності. А тому, вимога Головного управління ДФС у Вінницькій області від 09.11.2018 №Ф-145908-54 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. прийнята відповідачем правомірно та скасуванню не підлягає.
		За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
		З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
		Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.  
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову відмовити.
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
		Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165)
		 
		 
		Суддя                                                              Комар Павло Анатолійович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...