Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/504/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2019. Зареєстровано: 05.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2020
Результат оскарження 15.10.2020 Херсонський апеляційний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: 2/766/2833/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 766/504/16-ц
		н/п 2/766/2833/19
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 квітня 2019 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
		головуючого судді                                                        Майдан С.І.
		при секретарі                                                                Красновського В.І. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ,  яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТІКО Ес.Пі.Ар.Ел.» (POLITICO SPRL) про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,
		встановив:
		ОСОБА_1 ,  яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в квітні 2012 року в Київському університеті імені Тараса Шевченка відбувся захист дисертації ОСОБА_3. 19.02.2012 року за результатами таємного голосування та прийнятого висновку рада зазначеного університету присудила ОСОБА_3 науковий ступінь кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01.- українська література. ІНФОРМАЦІЯ_1 в міжнародному інтернет-виданні POLITICO (ПОЛІТІКО) на сайті www.politico.eu було опубліковано статтю англійською мовою під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в перекладі на українську мову «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої зазначено ОСОБА_3 . У зазначеній статті автор виклала неправдиву інформацію, пов`язану з процесом підготовки та захисту її кандидатської дисертації в 2012 році, висвітлила недостовірну та негативну інформацію про позивача, її наукового керівника, професора Київського університету імені Тараса Шевченка, що порушує його права та законні інтереси, а також завдає значної шкоди його діловій репутації, оскільки в статті міститься посилання на вчинення ОСОБА_2 протиправного діяння та неналежне виконання ним своїх обов`язків, як наукового керівника. Неправдива інформація, викладена ОСОБА_3, поширилась в мережі Інтернет та інших сайтах, зокрема, в таких публікаціях: «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5». Таким чином, дії відповідачів призвели до висвітлення та поширення в мережі Інтернет недостовірної та негативної інформації про позивача, що порушує честь, гідність позивача та завдає шкоди його діловій репутації. Позивач просив визнати недостовірною інформацію, викладену в абзаці першому та другому статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_2»), що поширена на сайті www.politico.eu за посиланням http:ІНФОРМАЦІЯ_6, зобов`язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію в строк не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення тексту спростування англійською мовою на сайті www.politico.eu, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 1000,00 грн. моральної шкоди, та 1929,20 грн. судових витрат за сплату судового збору. 
		В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. Позовні вимоги обґрунтував тим, що поширена та опублікована відповідачами інформація є негативною, недостовірною, порушує права і законні інтереси позивача. Вважав, що недостовірна інформація, має фактичний, а не оціночний характер. Поширена інформація порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача, оскільки ця інформація викладена у формі звинувачення позивача у вчиненні ним кримінально караного діяння, без доведеності його вини у встановленому законом порядку. Щодо завдання моральної шкоди зазначив, що її неможливо відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, та будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому розмір відшкодування у вигляді 1000,00 грн. носить суто умовний характер. На заявлений розмір морального відшкодування у позовній заяві вплинули фактичні втрати ресурсів людського капіталу позивача, зокрема, відчуття сорому, пригнічення, дестабілізація у відносинах із колегами та керівництвом, репутаційні втрати тощо. В останнє судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про подальший розгляд справи у відсутність сторони позивача, просив позов задовольнити.
		Позивач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
		Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що професор Київського університету ОСОБА_2 дійсно був її науковим керівником при захисті дисертації, саме про нього вона виклала інформацію у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2», що поширена на сайті www.politico.eu, оскільки такі події мали місце. В останнє судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку.
		Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю з тих підстав, що інформація, яку просить спростувати позивач, є оціночним судженням. У позивача відсутні будь-які докази про те, що викладена інформація є недостовірною. Вимога щодо спростування інформації шляхом публікації підготовленого ним тексту, в якому відповідачі приносять свої вибачення, не ґрунтується на вимогах законодавства. В останнє судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.
		Представник відповідача Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТІКО Ес.Пі.Ар.Ел.» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, що підтверджується підтвердженням про вручення за кордоном судових або позасудових документів.
		Заслухавши осіб, що приймали участь у справі, свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Частиною 4  ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації. 
		Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
		Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		В п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 р. за № 1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Таким чином, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з  огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. 
		Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Відповідно до ч.1 ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. 4 ст. 277 ЦК України).
		Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз`яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5), а саме ті обставини, що при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абзац другий пункту 5 постанови Пленуму № 4).
		З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в міжнародному інтернет-виданні POLITICO (ПОЛІТІКО) на сайті www.politico.eu було опубліковано статтю англійською мовою під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в перекладі на українську - «ІНФОРМАЦІЯ_2», автором якої зазначено ОСОБА_3 . 
		У зазначеній статті автор виклала інформацію, пов`язану з процесом підготовки та захисту її кандидатської дисертації в 2012 році та висвітлила інформацію щодо професійної діяльності її наукового керівника та вчинення ним протиправного діяння у вигляді взяття хабара за захист дисертації в університеті Шевченка. Переклад тексту на українську мову: «Я не платила хабарів в моїй рідній країні, поки не прийшов час захищати докторську дисертацію. Я засунула $200 на шостій сторінці мого рукопису, перш ніж я вручила його моєму керівнику. Його колеги по департаменту наполягали на незаконній практиці, коли я поскаржилася, що мій професор відмовлявся доторкнутися до моєї роботи протягом більше трьох тижнів. Термін наближався. Тепер я спостерігала, як мій шановний професор сучасної української літератури перелистував сторінки. Моє обличчя почервоніло від сорому, але я ніколи не забуду, що він сказав, коли він знайшов те, що шукав: "Тепер я бачу. Ваша робота добра».
		Інформація, викладена ОСОБА_3, поширилась в мережі Інтернет та інших сайтах, зокрема, в таких публікаціях: «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Зазначені обставини не оспорюються сторонами та підтверджені витягами з інтернет сайтів за вказаними посиланнями, а також висновком експерта Науково-дослідницького центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності з викладом оригінального тексту статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» та письмовим перекладом тексту цієї статті з англійської на українську мову .
		Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту.
		Зі змісту статті вбачається, що автором її є відповідач ОСОБА_3 , що підтверджено відповідачем ОСОБА_3 в судовому засіданні, а власником веб- сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, є юридична особа- Приватне товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТІКО Ес.Пі.Ар.Ел.» (POLITICO SPRL), що підтверджується інформацією з сайту www.politico.eu.
		Стаття була доступна в мережі інтернет - видання POLITICO (ПОЛІТІКО) на сайті www.politico.eu. за посиланням http:ІНФОРМАЦІЯ_6
		Інтернет платформа, як оперативний спосіб комунікації і розповсюдження контенту, що обраний Відповідачем - 2 характеризується миттєвою передачею даних на відстані та ширше охоплення одержувачів інформації у порівнянні із друкованою версією ЗМІ.
		Про суспільний резонанс, що був викликаний публікацією статті англійською мовою під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в перекладі на українську - «ІНФОРМАЦІЯ_2», свідчить поширення неправдивих відомостей в мережі Інтернет на інших сайтах. Зокрема, посилання на статтю та викладену негативну та недостовірну інформацію знайшли своє відображення в таких публікаціях в мережі Інтернет: «ІНФОРМАЦІЯ_3»,«ІНФОРМАЦІЯ_4» «ІНФОРМАЦІЯ_5».
		Судом встановлено, що поширена інформація стосується певної фізичної особи, тобто позивача.
		Інформація про те, що науковим керівником ОСОБА_3 є саме ОСОБА_2 є загальнодоступною та відомою необмеженому колу осіб, що підтверджується Авторефератом дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук, копія якого додана до матеріалів справи. 
		Крім того, листом Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 15.03.2016 року №013/170 адвокату Кухар А. В . повідомлено, що згідно атестаційної справи здобувача наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література, ОСОБА_3 19.04.2012 року захистила дисертацію на тему «ІНФОРМАЦІЯ_7». Дисертацію було виконано на кафедрі новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковим керівником призначено доктора філологічних наук, професора ОСОБА_2 За результатами захисту ОСОБА_3 присуджено науковий ступінь кандидата філологічних наук зі спеціальністю 10.01.01 - українська література.
		З витягу з протоколу №1 засідання кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 07.09.2011 року вбачається, що робота ОСОБА_3 «ІНФОРМАЦІЯ_7.» відповідає вимогам п.13 та п.4 «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року №423 (зі змінами), які висовуються до кандидатських дисертацій, і рекомендується до захисту на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література у спеціалізованій вченій раді Д26.001.15 Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
		З витягу з протоколу №12 засідання спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 19 квітня 2012 року вбачається, що на підставі результатів таємного голосування та прийнятого висновку спеціалізована вчена рада Д 26.001.15 Київського національного університету імені Тараса Шевченка присуджено ОСОБА_3 науковий степінь кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.01.01 - українська література.
		Відповідно до характеристики від 18.03.2016 доктор філологічних наук ОСОБА_2 працює на кафедрі новітньої української літератури з 1998 року на посаді професора. На високому науковому, навчально-медичному та педагогічному рівнях читає нормативні курси з історії новітньої української літератури, веде спецкурси та спецсемінари. ОСОБА_2 користується високим авторитетом як серед викладачів кафедри та Інституту філології, так і серед студентів. 
		Відповідач в судовому засіданні не заперечувала, що у статті вона виклала інформацію про взяття хабара її науковим керівником, доктором філологічних наук, професором ОСОБА_2 
		Суд приходить до висновку про те, що викладена у статті інформація є недостовірною, тобто, такою, яка не відповідає дійсності, оскільки відповідачі, на яких покладається обов`язок згідно з положеннями статті 277 ЦК України довести, що поширена інформація є достовірною, не довели достовірність викладеної інформації належними та допустимими доказами, не надали вироку суду відносно позивача .
		Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Пояснення допитаної в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 про дачу хабара ОСОБА_2 не можуть бути прийняття судом до уваги як доказ вчинення позивачем протиправних дій з врахуванням вимог ст.ст.76-78 ЦПК України, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певним и засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. 
		З пояснень ОСОБА_3 . вбачається, що з заявами до правоохоронних органів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення вона звернулася тільки у 2016 році після звернення ОСОБА_2 про захист честі гідності та ділової репутації. Наслідки розгляду її заяви їй невідомі.
		Доводи сторони відповідача, що поширені відомості є оціночним судженням , суд до уваги не приймає, оскільки зі змісту статті вбачається, що характер поширеної інформації дозволяє прийти до висновку, що вона є фактичним твердженням, а не оціночним судженням автора статті.
		Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності  суду.
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, розкриваючи зміст статті 10 Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі - Європейський суд) у справі "Нільсен і Джонсен проти Норвегії" вказав "Відповідно із прийнятою прецедентною практикою Європейського суду свобода вираження поглядів є однією із основоположних цінностей демократичного суспільства та однією із основних умов прогресу суспільства та самореалізації кожної особи. Відповідно до пункту другого статті 10 Конвенції це право застосовується не лише до тієї "інформації"" чи "ідей", які позитивно сприймаються у суспільстві чи розглядаються як безобідні чи неварті уваги, але і до тих, які ображають, шокують чи завдають тривоги. Такі вимоги плюралізму, терпимості і ширини поглядів, без яких неможливе існування демократичного суспільства. Як сказано в статті 10 Конвенції, ця свобода має ряд обмежень, які повинні трактуватися строго, а необхідність в будь-яких обмеженнях повинна бути встановлена точно.
		Важливо зазначити, що в поняття "вираження поглядів» Європейський суд не включає такі категорії як непристойності і завідомо неправдиві фактичні твердження, які ставить за рамки конституційного захисту.
		Висвітлена у статті інформація щодо професійної діяльності позивача та вчинення ним протиправного діяння представляє собою виключно твердження, що навіть не маскувалося відповідачами під "вираження поглядів" та "оціночні поняття", оскільки у статті відсутні слова, що вказують на умовно-гіпотетичний характер цієї інформації - "ймовірно", "можливо", "є думка", "не виключено", "швидше за все" і т.д.
		Інформація, що була розповсюджена відповідачами має характер тверджень про факти - твердження про реальні події за участі реальних осіб.
		Дії відповідачів призвели до висвітлення та поширення в мережі Інтернет недостовірної та негативної інформації про позивача, що порушує його честь та гідність, завдає шкоди його діловій репутації. 
		Відповідач ОСОБА_3 в негативному аспекті констатує факт неналежного виконання Позивачем своїх обов`язків як наукового керівника, маючи на увазі обов`язок керівника «вичитувати» та корегувати дисертаційну роботу. 
		Позивач має позитивну характеристику з місця роботи як високо-кваліфікованого, відповідального працівника вищого навчального закладу, також має чимало досягнень в галузі науки, зокрема він є лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка 1996 р., заслуженим працівником освіти України. Це додатково підтверджує те, що висвітлена відповідачем ОСОБА_3 негативна інформація завдає значної шкоди діловій репутації позивача.
		Крім того, до функцій наукового керівника під час наукового керівництва належить насамперед, спрямовання роботи дисертанта відповідно до обраної теми, координування підготовки роботи для отримання необхідних знань і навичок, надання консультацій з теоретичних, методологічних, стилістичних та інших питань написання дисертації, оцінювання виконаної роботи і надання висновку про її відповідність встановленим вимогам. Належне виконання позивачем всіх зазначених функції протягом всього часу написання наукової роботи підтверджується витягом з протоколу № 1 засідання кафедри новітньої української літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 07 вересня 2011 року, де позивач як науковий керівник дає свої зауваження та поради з приводу доопрацювання наукової роботи відповідача .
		Зазначена вище інформація завдає шкоди діловій репутації позивача, а відтак має бути спростована відповідачами.
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила (ч. 6 ст. 277 ЦК України). 
		Спростування недостовірної інформації відповідно до ч.7 ст.277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відтак, саме юридична особа POLITICO SPRL («ПОЛІТІКО Ес.Пі.Ар.Ел.»), як особа, яка сприяла поширенню інформації, та відповідач ОСОБА_3 , як автор статті, зобов`язані розмітити текст спростування поширеної недостовірної інформації в строк не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили. 
		Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідачів розмістити у тексті спростування зазначеної інформації свої вибачення за поширення недостовірної інформації, то в цій частині суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову з наступних підстав .
		Частина друга статті 16 ЦК України містить перелік можливих способів захисту цивільних прав та інтересів.
		Відповідно до пунктів 25, 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від    27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася   недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації  неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена,  то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		Суд не вправі зобов`язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове  вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК України.
		Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідачів опублікувати свої вибачення не передбачений вказаними нормами закону.
		Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то суд прийшов до висновку про їх задоволення, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України, п. 4 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України за умови порушення честі, гідності та ділової репутації позивач має право на відшкодування моральної шкоди.
		Поширення недостовірної інформації підриває авторитет позивача, принижує його честь та гідність, негативно впливає на громадську думку про позивача, завдаючи значної шкоди його діловій репутації, що в значній мірі негативно впливає на його моральний стан та завдає моральних страждань позивачу.
		Враховуючи характер дій, вчинених відповідачами, суд в межах заявлених позовних вимог вважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень) згідно вимог ч.1 ст.1190 ЦК України.
		Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають присудженню понесені та документально підтверджені судові витрати позивача в сумі  1929,20 гривень.
		Керуючись ст.ст. 32, 34, 68 Конституції України; ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-284 ЦПК України; ст.ст. 23, 94, 201, 277, 297, 299, ч.1 ст.1190 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. за №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Постановою Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Законом України «Про інформацію», суд
		вирішив:
		Позов ОСОБА_1 ,  яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Приватного товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛІТІКО Ес.Пі.Ар.Ел.» про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
		Визнати недостовірною інформацію, викладену в абзаці першому та другому статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» («ІНФОРМАЦІЯ_2»), що поширена на сайті www.роlіtісо.eu за посиланням:https:ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме наступну інформацію: 
		Текст на мові оригіналу (англійською):
		«I hadn't paid a bribe in my home country until it was time to defend my doctoral dissertation. I tucked $200 in page six of my manuscript before I handed it to my adviser. His department colleagues insisted on the illicit practice when I complained that my professor refused to touch my thesis for more than three weeks. The deadline was approaching.
		Now I watched as my esteemed professor of modern Ukrainian literature thumbed through the pages. My face turned red with shame but I'll never forget what he said when he found what he was looking for: "Now I see it. Your work is good."
		Переклад тексту на українську мову:
		«Я не платила хабарів в моїй рідній країні, поки не прийшов час захищати докторську дисертацію. Я засунула $200 на шостій сторінці мого рукопису, перш ніж я вручила його моєму керівнику. Його колеги по департаменту наполягали на незаконній практиці, коли я поскаржилася, що мій професор відмовлявся доторкнутися до моєї роботи протягом більше трьох тижнів. Термін наближався. 
		Тепер я спостерігала, як мій шановний професор сучасної української літератури перелискував сторінки. Моє обличчя почервоніло від сорому, але я ніколи не забуду, що він сказав, коли він знайшов те, що шукав: «Тепер я бачу. Ваша робота добра».».
		Зобов`язати ОСОБА_3 та юридичну особу, зареєстровану за законодавством Бельгії POLITICO SPRL («ПОЛІТІКО Ес.Пі.Ар.Ел.», форма товариства: Приватне товариство з обмеженою відповідальністю, юридична адреса: Рю Де Ла Луї (Rue De La Loi) 62- 1040 Брюссель, Бельгія, номер підприємства: 0526.900.436, RРМ Брюссель) спростувати недостовірну інформацію в строк не пізніше десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом розміщення тексту спростування англійською мовою на сайті www.роlіtісо.eu наступного змісту:
		"Повідомляємо, що інформація, поширена 30 січня 2016 року Компанією POLITICO (ПОЛІТІКО) та автором ОСОБА_3 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» на сайті www.роlіtісо.eu за посиланням https:ІНФОРМАЦІЯ_6 стосовно її наукового керівника, професора з Київського університету імені Тараса Шевченка, є недостовірною та спростовується.".
		Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та юридичної особи, яка зареєстрована за законодавством Бельгії POLITICO SPRL («ПОЛІТІКО Ес.Пі.Ар.Ел.», форма товариства: Приватне товариство з обмеженою відповідальністю, юридична адреса: Рю Де Ла Луї (Rue De La Loi) 62- 1040 Брюссель, Бельгія, номер підприємства: 0526.900.436, RРМ Брюссель) на користь ОСОБА_2 1000,00 гривень моральної шкоди.
		Стягнути пропорційно з ОСОБА_3 та юридичної особи, яка зареєстрована за законодавством Бельгії POLITICO SPRL («ПОЛІТІКО Ес.Пі.Ар.Ел.», форма товариства: Приватне товариство з обмеженою відповідальністю, юридична адреса: Рю Де Ла Луї (Rue De La Loi) 62- 1040 Брюссель, Бельгія, номер підприємства: 0526.900.436, RРМ Брюссель) на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1929,20 гривень, а саме: по 964,60 гривень з кожного.
		В решті позовних вимог відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		      
		 
		Суддя:                                                   С.І.Майдан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...