Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/2566/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Оренда земельної ділянки.
Надіслано для оприлюднення: 06.05.2019. Зареєстровано: 06.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2019.
Дата набрання законної сили: 17.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"17" квітня 2019 р.                                     Справа№ 910/2566/16
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Іоннікової І.А.
		суддів:            Михальської Ю.Б. 
		          Разіної Т.І. 
		 
		за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.
		 
		за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 17.04.2019
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради
		на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 (повний текст складено 21.04.2016) 
		у справі №910/2566/16 (суддя Балац С.В.) 
		за позовом Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" 
		до Київської міської ради
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, 
		                     ОСОБА_4 
		про визнання незаконним та недійсним рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Релігійна організація "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" звернулася до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради про визнання незаконним та недійсним рішення Київської міської ради від 24 вересня 2015 №6/1909 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та Релігійним управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні №91-6-00490 від 26.09.2005».
		Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Київської міської ради №6/1909 від 24.09.2015 прийняте відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є незаконним та протиправним і підлягає скасуванню.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/2566/16 позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення від 24.09.2015 №6/1909 Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та Релігійним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні № 91-6-00490 від 26.09.2005".
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про розірвання Договору оренди земельної ділянки, відповідачем порушено вимоги статті 32 Закону України "Про оренду землі", оскільки підставою розірвання договору оренди земельної ділянки є саме використання її позивачем не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що встановлена договором оренди земельної ділянки, а не той факт, що не завершено забудову земельної ділянки. 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 та прийняти нове рішення про відмову в позові.
		Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що оскаржуване рішення Київської міської ради прийняте в порядку та відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством України, з огляду на те, що Релігійною організацією "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" не виконано умов п. 8.4. договору оренди, а саме: не завершено забудову земельної ділянки не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору, а також зважаючи на стійкий громадський супротив щодо забудови зеленої зони. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/2566/16 скасовано, прийнято нове про відмову в позові.
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи спірне рішення, діяв в межах наділених повноважень, згідно умов договору оренди земельної ділянки.
		Постановою Верховного Суду від 15.05.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі №910/2566/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
		Верховним Судом визнано передчасними висновки суду апеляційної інстанції про те, що Київська міська рада, ухвалюючи спірне рішення, діяла в межах наділених повноважень та згідно умов договору оренди земельної ділянки, та відсутність підстав для задоволення позову. Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд всупереч положень статті 282 ГПК України не надав належної правової оцінки доводам скаржника про наявність нерухомого майна на земельній ділянці та наявності поважних причин не завершення будівництва в строки, передбачені договором оренди.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2018 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2018 у справі №910/2566/16 розгляд апеляційної скарги призначено на 18.07.2018.
		17.07.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по суті спору з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 15.05.2018 у справі №910/2566/16. 
		В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.07.2018 від третьої особи - 2 надійшла заява про відвід судді Гончарова С.А.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 передано справу №910/2566/16 для визначення автоматизованою системою відповідно до ст. 32 ГПК України судді, який має вирішити питання про відвід, заявлений третьою особою-2.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2018 заяву ОСОБА_4 про відвід судді Гончарова С.А. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Смірнова Л.Г., Сітайло Л.Г.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 після вирішення питання про відвід судді Гончарова С.А. призначено розгляд справи на 27.08.2018.
		27.08.2018 розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. у відпустці.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018, у зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №910/2566/16 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду м. Києва від 18.04.2016 у справі №910/2566/16 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі. Розгляд справи №910/2566/16 призначено на 10.10.2018.
		Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
		Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.
		Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
		Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/2566/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018 апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/2566/16 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Суліма В.В., Коротун О.М.; призначено розгляд апеляційної скарги на 18.12.2018.
		З 27.11.2018 головуючий суддя Іоннікова І.А. перебувала на лікарняному та з 26.12.2018 приступила до виконання своїх обов'язків.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 призначено справу до розгляду на 10.01.2019.
		Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі №910/2566/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/2566/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Коротун О.М., Чорна Л.В.
		30.01.2019 через канцелярію суду від представника позивача - Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" надійшла заява про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Чорної Л.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 заяву представника позивача - Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" про відвід судді Північного апеляційного господарського суду Чорної Л.В. від розгляду справи №910/2566/16 задоволено. Матеріали справи №910/2566/16 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
		Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/2566/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/2566/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Коротун О.М., Разіна Т.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/2566/16 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Коротун О.М., Разіної Т.І.; призначено справу до розгляду на 05.03.2019.
		Згідно останнього розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі №910/2566/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/2566/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 прийнято апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/2566/16 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Разіної Т.І.; призначено справу до розгляду на 03.04.2019.
		В судовому засіданні 03.04.2019 представник третіх осіб ОСОБА_5 заявила усне клопотання щодо неприйняття інформаційної довідки від 10.01.2017 НЖ-2017 №9 Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації (а.с. 21 т. 4), як доказ у справі відповідно до ст. 101 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та ст. 269 ГПК України (в чинній редакції).
		Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання.
		Представник відповідача підтримала клопотання.
		Протокольною ухвалою колегія суддів задовольнила клопотання представника третіх осіб та ухвалила не приймати в якості доказу у справі інформаційну довідку від 10.01.2017 НЖ-2017 №9 Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації відповідно до ст. 101 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).
		Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
		Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
		Натомість з додаткових пояснень позивача по суті справи, до якої додано інформаційну довідку від 10.01.2017 НЖ-2017 №9 Комунального підприємства Київської міської ради Київського міського бюро технічної інвентаризації, не вбачається обґрунтування неможливості надання цієї довідки суду першої інстанції. 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що дана довідка носить лише інформаційний характер та підтверджує набуття позивачем у 2011 році права власності на майновий комплекс літ. А-861,60 кв.м., літ. Б-298,50 кв.м., літ. Л - 853,70 кв.м., літ К - 138,70 кв.м., літ Н - 18,90 кв.м. - загальною площею 2234,70 кв.м. по АДРЕСА_1.
		Відповідно до порядку здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні, що був визначений Інструкцією про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 №121 (в редакції чинній станом на 26.04.2001), на правовстановлювальному документів (договір купівлі-продажу) робиться реєстраційний напис, що підтверджує здійснення реєстрації права власності (п.2 Інструкції).
		В матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу майнового комплексу від 26.04.2001, на останній сторінці якого вчинений такий реєстраційний напис, пор що внесено запис в реєстрову книгу №7п-71 за реєстровим №897-п від 28.04.2001 (а.с. 16-29 т.1).
		Право власності на даний об'єкт підтверджено реєстраційним написом, що мітиться на самому договорі, а саме: 28.04.2011. Тобто набуття права власності підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі-продажу майнового комплексу від 26.04.2001.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 оголошено в судовому засіданні перерву до 17.04.2019. Зобов'язано представника третіх осіб ОСОБА_5 надати суду до 08.04.2019 в письмовій формі заявлені усно в судовому засіданні клопотання у відповідності до ст.ст. 169, 170 ГПК України, з посиланням на норми законодавства, та направити копії відповідних клопотань всім учасникам у справі з наданням суду відповідних доказів.
		08.04.2019 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про визнання неналежним, недопустимим, недостовірним, а також неприйняття сумнівного та нечинного документу як доказу - наявної в матеріалах справи копії звіту про інженерно-геодезичні вишукування земельної ділянки на АДРЕСА_1.
		08.04.2019 через канцелярію суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про визнання неналежними, недопустимими, недостовірними, а також неприйняття сумнівних та нечинних документів як доказу наявної в матеріалах справи копії звіту про інженерно-геодезичні вишукування земельної ділянки на АДРЕСА_1 - листа Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА) від 03.06.2004 №071/04-4-4-19/1736 (а.с. 14-16 т.5), листа Головного управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини КМДА від 20.12.2004 №001-09/7253 (а.с.17-18 т.5).
		08.04.2019 через канцелярію суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про визнання неналежним, недопустимим, недостовірним, а також неприйняття сумнівного та нечинного документу як доказу - наявної в матеріалах справи копії звіту про інженерно-геодезичні вишукування земельної ділянки на АДРЕСА_1.  
		08.04.2019 через канцелярію суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про визнання неналежними, недопустимими, недостовірними, а також неприйняття сумнівних та нечинних документів як доказу наявної в матеріалах справи копії звіту про інженерно-геодезичні вишукування земельної ділянки на АДРЕСА_1 - листа Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА) від 03.06.2004 №071/04-4-4-19/1736 (а.с. 14-16 т.5), листа Головного управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини КМДА від 20.12.2004 №001-09/7253 (а.с.17-18 т.5).
		16.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло заперечення на клопотання третіх осіб, в яких позивач просить відмовити у задоволенні клопотань про визнання неналежними, недопустимими, недостовірними, а також неприйняття сумнівних та нечинних документів як доказів.
		17.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна - копії інформаційної довідки КП "Київське міське бюро технічного інвентаризації" від 09.04.2019 №629.
		17.04.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення учасникам справи заперечень на клопотання третіх осіб.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 відмовлено третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 у задоволенні клопотань про неприйняття сумнівних та нечинних документів як доказів - наявних в матеріалах справи копії звіту про інженерно-геодезичні вишукування земельної ділянки на АДРЕСА_1 (а.с. 22 т. 4), листа Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА) від 03.06.2004 №071/04-4-4-19/1736 (а.с. 14-16 т.5), листа Головного управління культури, мистецтва та охорони культурної спадщини КМДА від 20.12.2004 №001-09/7253 (а.с.17-18 т.5). Залишено без розгляду клопотання Релігійної організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" про долучення до матеріалів справи додаткових доказів - копії інформаційної довідки КП "Київське міське бюро технічного інвентаризації" від 09.04.2019 №629.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та їх представника, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.
		Рішенням Київської міської ради від 17.03.2005 №149/2725 передано Релігійній організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні", за умови виконання п. 4 цього рішення, в довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,9289 га для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою на АДРЕСА_1 за рахунок земель, право користування якими оформлено відповідно до п. 18 рішення Київської міської ради від 30.01.2003 №247/407 "Про оформлення права користування земельними ділянками" та посвідчено договором оренди земельної ділянки від 10.02.2004 №91-6-00214.
		12.09.2005 між Київською міською радою, як орендодавцем, та Релігійною організацією "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. за №651 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 26.09.2005 за №91-6-00490, за умовами якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 17.03.2005 №149/2725, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.
		Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1; розмір - 9289 кв.м.; цільове призначення - для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою; кадастровий номер - НОМЕР_1 (п. 2.1 договору оренди земельної ділянки).
		У пункті 3.1 договору оренди земельної ділянки визначено, що договір укладено на 25 років.
		Згідно п. 8.4 договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору.
		Пунктом 11.4 договору оренди земельної ділянки сторони погодили припинення договору шляхом розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4. договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
		Пунктом 11.5 договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у п. 5.1 та 8.4. цього договору.
		24.09.2015 Київською міською радою прийнято рішення №6/1909 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та Релігійним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні №91-6-00490 від 26.09.2005".
		Рішення Київської міської ради мотивоване невиконанням Релігійною організацією "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" умов договору оренди земельної ділянки, а саме: не завершено забудову земельної ділянки не пізніше ніж через 3 роки з моменту державної реєстрації договору, а також зазначено про стійкий громадський супротив щодо забудови зеленої зони.
		Позивач стверджує про невідповідність оспорюваного рішення нормам закону та відсутності у відповідача права на одностороннє розірвання укладеного між сторонами спору договору оренди земельної ділянки. 
		Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України).
		За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
		Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.
		Згідно з вимогами частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Аналогічне положення викладено у частині 1 статті 93 ЗК України, якою врегульовано, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		Згідно з підпунктом «в» частини 1 статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на таких принципах, зокрема, як невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		Колегією суддів встановлено, що 26.04.2001 між Релігійним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні", як покупцем, та Закритим акціонерним товариством "Український промислово-фінансовий концерн "Славутич", як продавцем, укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу, відповідно до п.1.1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність і сплачує визначену цим договором договірну ціну майнового комплексу загальною площею 2234,7 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лічиною О.В., зареєстровано в реєстрі за №№2458,2459; на договорі міститься реєстраційний напис КП «Київське міське бюро технічної Інвентаризації» про те, що  майновий комплекс загальною площею 2234,7 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації за Релігійним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні, про що внесено запис у реєстрову книгу №7п-71 за реєстровим номером 897-П 28.04.2001.
		Також в матеріалах справи міститься копія рішення Київської міської ради "Про оформлення права користування земельними ділянками" від 30.01.2003 №247/407, згідно з пунктом 18 якого було вирішено оформити Релігійному управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні право довгострокової оренди на 25 років на земельну ділянку площею 0,96 га для експлуатації та обслуговування адміністративно-господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.
		Станом на травень 2017 року на вказаній земельній ділянці знаходяться фундаменти та стіни майнового комплексу (зруйнованих будівель, а саме: будівлі №1, №2, №3 та №7), придбаного позивачем у 2001 році, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про інженерно-геодезичні вишукування земельної ділянки по АДРЕСА_1, підготовленого у травні 2017 року ДП Міністерства оборони України "Центральний проектний інститут" на замовлення позивача.
		Посилання третіх осіб на те, що відсутність будівель та споруд на спірній земельній ділянці підтверджується актом обстеження зелених насаджень від 26.03.2004 №60-П, погодженого Державним управлінням екології та природних ресурсів міста Києва від 13.04.2004 (про що зазначено в пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Релігійному управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою на АДРЕСА_1) є необгрунтованими, оскільки висновок комісії: «У зв'язку з необхідністю будівництва і обслуговування молитовного будинку по АДРЕСА_1 КП УЗН Шевченківського району не заперечує зрізуванню 11 аварійних дерев за умови розроблення проекту озеленення та благоустрою обстежуваної території. Обов'язковим є розроблення системи заходів 112 дерев та 36 чагарників, стовбури яких мають бути захищені дерев'яними коробами на період будівництва.» не спростовує доводи позивача про знаходження на спірній земельній ділянці фундаменту та стін майнового комплексу.
		Отже, земельна ділянка площею 0,96 га по АДРЕСА_1 була передана у 2003 році Релігійній організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" у зв'язку із знаходженням на ній нерухомого майна, належного позивачу на праві власності.
		В подальшому, рішенням Київської міської ради від 17.03.2005 ця ж земельна ділянка була надана позивачу вже для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою.
		Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15.05.2018, у зв'язку із придбанням позивачем майнового комплексу загальною площею 2234,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, розірвання договору оренди земельної ділянки не позбавить позивача права користування земельною ділянкою, на якій розташований вказаний об'єкт нерухомості, а дія договору оренди є важливим елементом реалізації відповідачем своїх прав власника.
		Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
		У справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року), застосовуючи положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи, Європейський суд з прав людини вказав на таке. Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що надання Київською міською радою земельній ділянці статусу скверу та передача її у користування комунальному підприємству за умови знаходження на цій ділянці нерухомого майна, що належить позивачу, не може бути визнана законним з огляду на приписи положень статей 316 та 317 ЦК України.
		Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018.
		Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку визначені в статтях 141, 143, 144 Земельного кодексу України. Примусове припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку можливо у разі порушень відповідних норм екологічного та інших галузей законодавства України: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; не усунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскація земельної ділянки; примусове звернення стягнення на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки. Інші дві підстави примусового припинення прав на земельну ділянку не пов'язані з порушеннями власником (землекористувачем) відповідних норм екологічного або інших галузей законодавства України.
		Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
		Статтею 792 ЦК України, а саме частиною другою, передбачено, що відносини найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у порцесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
		Статтею 291 Господарського кодексу України унормовано припинення договору оренди. Відповідно до частини першої ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
		Дана норма є імперативною щодо орендних правовідносин та чинною на момент винесення оспорюваного рішення. 
		Виходячи зі змісту частини третьої ст.291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
		Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення Релігійній організації "Релігійне Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні" пропозиції щодо розірвання договору, що вказує на недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку розірвання договорів.
		Крім того, в рішенні Київської міської ради від 24 вересня 2015 №6/1909 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та Релігійним управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні №91-6-00490 від 26.09.2005» міститься посилання на статтю 416 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право користування земельної ділянки для забудови припиняється, зокрема у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Водночас положення даної статті регулюють виключно відносини, що виникають з договору суперфіцію (надання права користування чужою земельною ділянкою для забудови) та не можуть бути застосовані до договору оренди земельної ділянки.
		Умовами укладеного між сторонами спору договору оренди земельної ділянки визначено, що позивач зобов'язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
		В постанові від 15.05.2018 Верховний Суд звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції, при попередньому перегляді справи №910/2566/16 та перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, «замість встановлення наявності або відсутності вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення забудови протягом трьох років, що є необхідним для застосування положень статі 614 ЦК, обмежився лише посиланням на те, що доказів звернення позивача до відповідача із пропозицією продовжити строки забудови на спірній земельній ділянці матеріали справи не містять. Проте відсутність таких звернень позивача не доводить само по собі наявність вини останнього у не забудові земельної ділянки.»
		Відповідно до часини 1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
		На виконання вказівок касаційної інстанції, які містяться у постанові від 15.05.2018, колегія суддів зазначає наступне.
		Як вже зазначалось, станом на дату придбання позивачем майнового комплексу (квітень 2001 року), діяла Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 09.06.1998 №121.
		Згідно п.1.5 Інструкції державну реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
		Пунктом 2.1 Інструкції передбачено, що державна реєстрація відбувається шляхом внесення записів до реєстрової книги.
		У відповідності до реєстраційного напису, що міститься на останньому аркуші договору купівлі-продажу майнового комплексу, право власності Релігійного Управління Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні було зареєстроване КП "Київське міське бюро технічного інвентаризації" 28.04.2001 шляхом внесення запису у реєстрову книгу №7п-71 за реєстровим номером 897-п.
		Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.
		Отже, право власності позивача на об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 документально підтверджено, доказів про його скасування в установленому законом порядку суду не надано.
		В матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Релігійному Управлінню Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні для будівництва та обслуговування молитовного будинку з недільною школою на АДРЕСА_1 є лист Управління охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київради (КМДА  від 03.06.2004 №071/04-4-19/1736, де вказується, що земельна ділянка, розташована в Шевченківському районі на АДРЕСА_1 і на даний час на території розташовані дві двоповерхові напівзруйновані будинки та два павільйони, які згідно договору купівлі-продажу були придбані Релігійним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні. В листі Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини КМДА від 20.12.2004 №001-09/7253, що міститься в проекті землеустрою інформується, що на вказаній земельній ділянці розташовані будівлі та споруди колишнього дріжжівого заводу. Наприкінці 90-х років ХХ ст. завод було ліквідовано, споруду частково знесено.
		Відповідно до звіту про інженерно-геодезичні вишукування земельної ділянки по АДРЕСА_1, підготовленого Державним підприємством Міністерства оборони України «Центральний проектний інститут» під час виконання інженерно-геодезичного вишукування відділом інженерних вишукувань ДП МОУ  України «Центральний проектний інститут» в травні 2017 року були виявлені в наявності фундаменти і стіни зруйнованих будівель, а саме будівлі №№1, 2, 3 та 7.
		Наявні в матеріалах справи документи (надані позивачем) зокрема свідчать, що у 2007 році була отримана рецензія від ГО «Центр містобудування та архітектури»; протягом 2007 - 2009 років відбувалось погодження проекту на знесення зелених насаджень; в 2010 році відбулась пролонгація АПЗ та ТУ; протягом 2011 року відбувалась підготовка документів для містобудівних умов та обтяжень; в 2012 році були видані нові містобудівні умови і обмеження, передбачені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 та був підписаний договір з новою проектною організацією; протягом 2013-2014 років здійснювалось нове проектування та була отримана відмова Київенерго у погодженні проекту через відсутність відведеної земельної ділянки для ТП; у 2014-2015 роках відбулось проектування розділу з електропостачання та його погодження - отримана відмова погодити прокладення кабелю по їх території до ТП; в 2015 році отримано дозвіл Київенерго на постійне підключення, доопрацювання проекту з врахуванням нових вказівок Київенерго, погодження проекту в цілому.
		З урахуванням даних доказів господарський суд міста Києва в оскаржуваному рішенні дійшов до обґрунтованого висновку, що з наявних в матеріалах справи копій документів вбачається, що позивач протягом часу землекористування вчиняв дії по оформленню дозвільної документації, підготовці документів для містобудівних умов та обмежень, а також те, що позивачем вчинялись необхідні дії для будівництва об'єкту на виконання умов Договору оренди земельної ділянки, що свідчить про її цільове використання.
		З огляду на викладене,  колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не доведено наявність вини позивача у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення забудови в контексті статті 614 ЦК України та з урахуванням п.3.1 договору оренди земельної ділянки - «договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років».
		Доводи третіх осіб (викладені в заявах про вступ у справу як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору) про те, що судом господарського суд першої інстанції не зроблено порівняльного аналізу строку ведення будівельних робіт іншими забудовниками є безпідставними, оскільки аналіз ведення будівельних робіт не є предметом розгляду даної справи. 
		Твердження третіх осіб про те, що відповідач наділений правом на розірвання договору оренди в односторонньому порядку спростовується положеннями частини першої статті 291 Господарського кодексу України. 
		Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами третіх осіб про те, що господарський суд міста Києва помилково дійшов висновку, що рішення Київської міської ради від 24 вересня 2015 №6/1909 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та Релігійним управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні №91-6-00490 від 26.09.2005» було прийняте на підставі порушення позивачем цільового призначення орендованої земельної ділянки, оскільки в оспорюваному рішенні Київської міської ради відсутні будь-які посилання на зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання незаконним та недійсним рішення Київської міської ради від 24 вересня 2015 №6/1909 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,9289 га на АДРЕСА_1, укладеного між Київською міською радою та Релігійним управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні №91-6-00490 від 26.09.2005» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		Колегія суддів вважає безпідставним застосування судом першої інстанції положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" як підставу для визнання рішення Київської міської ради недійсним, оскільки дана норма регулює відносини щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання в судовому порядку, тоді як спір у даній справі стосується саме визнання незаконним та недійсним рішення Київської міської ради від 24 вересня 2015 №6/1909, а не розірвання в судовому порядку договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Релігійним управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні №91-6-00490 від 26.09.2005.
		Водночас посилання суду першої інстанції на положення статті 32 Закону України "Про оренду землі" ніяким чином не впливають на законність рішення суду в цілому.
		Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
		Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
		За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.
		У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2016 у справі №910/2566/16 - без змін.
		Матеріали справи №910/2566/16 повернути до господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            І.А. Іоннікова 
		 
		Судді                                                                                Ю.Б.Михальська
		 
		                                                                                Т.І. Разіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...