Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/329/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 06.05.2019. Зареєстровано: 06.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2019.
Дата набрання законної сили: 11.07.2019
Результат оскарження 11.02.2021 Верховний Суд: залишено касаційну скаргу без задоволення, а судові рішень - без змін
Номер судового провадження: П/140/338/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		 
		ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 квітня 2019 року   ЛуцькСправа № 140/329/19 
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
		при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.
		за участю представника позивача Давидюка О.Ф.,        
		представника відповідача Ярошика Т.В.,       
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «УКРЛІССЕРВІС»до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Приватне підприємство «УКРЛІССЕРВІС»(далі - ПП «УКРЛІССЕРВІС») звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) ро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2018 року №0012001402, №0011991402, від 30.10.2018 року №0012021401, №0461041307, від 31.10.2018 року №0012281405.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «УКРЛІССЕРВІС» податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року. За результатами перевірки було складено акт №21538/14-01/33919355 від 05.10.2018 року.
		На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0012001402, №0011991402, від 30.10.2018 року №0012021401, №0461041307, від 31.10.2018 року №0012281405.
		ПП «УКРЛІССЕРВІС»не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що надані первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності.
		Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №0012001402, №0011991402, від 30.10.2018 року №0012021401, №0461041307, від 31.10.2018 року №0012281405.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.  
		Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що ГУ ДФС правомірно було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.  
		Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.
		Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. 
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Судом встановлено, що підставі наказу №2969 від 14.08.2018 року ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «УКРЛІССЕРВІС»податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року. За результатами перевірки було складено акт №21538/14-01/33919355 від 05.10.2018 року.
		Контролюючим органом на підставі акту перевірки встановлено порушення 
		1) пп. 14.1.36, п.14.1.231 п.14.1 ст.14, ст. 22, ст.23, п.44.1, п.44.6 ст.44, п.135.1,ст.135, пп. 134.1.1, п. 134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 280 807 грн.;
		2) п.103.2, п.103.4 ст.103, п.п.141.4.1 в), п.п.14.4.4 п.141.4 ст.141 ПК України, ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України у розмірі 6 835,96 грн.;
		3) п.103.2, п.103.4 ст.103, п.п.141.4.1 в), п.п.141.4.4 п.141.4 ст.141 ПК України, ст.8 Конвенції між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України у розмірі 2 069,32 грн.;
		4) п. 103.9 ст.103 ПК України, не подано до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (Ківерцівське відділення) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів;
		5) підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України та пп. 3.1 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, у результаті чого з недостовірними відомостями (помилками) подані податковим агентом до податкового органу Податкові розрахунки за формою 1 ДФ за III, IV квартали 2017 року та І квартал 2018;
		6) п.2.10, 2.12 глави 2 постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», яке було чинне на момент вчинення порушення, а саме: неподання в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, звіту про використання коштів на загальну суму 65 000 грн.
		На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 29.10.2018 року №00012001402, яким збільшено грошове зобов`язання в розмірі 8 905 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 226 грн., №0011991402, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 850 грн., від 30.10.2018 року №0012021401, яким збільшено грошове зобов`язання в розмірі 1 280 806 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 320 201,50 грн., №0461041307, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн., від 31.10.2018 року №0012281405, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 16 250 грн.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		При вирішенні даного публічно-правового спору суд враховує положення таких нормативно-правових актів.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
		Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Пунктом 135.1. статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
		Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
		На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
		Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		Отже, ПК України визначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
		Відповідно до п.44,2 ст.42 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»),
		Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р, № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення,
		Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
		Відповідно до п.2.4 Розділу 2 даного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
		При цьому за змістом ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні, для надання їм юридичної сили і доказовості, мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
		Крім того, приписами ст.202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 цього Кодексу).
		Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0012021401 від 30.10.2018 року суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що ПП «УКРЛІССЕРВІС»(замовник) з ФОП ОСОБА_3. (виконавець) заключено договори №1 від 09.03.2016 та №1 від 03.01.2018 про надання послуг з відбору (приймання/оцінки) лісопродукції/лісоматеріалів (необроблена деревина хвойних та твердолистяних порід). 
		Згідно умов договорів виконавець зобов'язується надавати послуги власними силами або залучати третіх осіб, які мають відповідну кваліфікацію (знання) для виконання послуг, передбачених договором, підписувати товарно-супровідні документи від імені замовника, які будуть оформлюватися при наданні послуг. Розрахунок вартості ціни послуг здійснюється наступним чином: за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісо продукції твердолистяних порід - 400 грн. без ПДВ, з 03.01.2018 - 700 грн. без ПДВ, за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції хвойних порід - 200 грн. без ПДВ, з 03.01.2018          - 250 грн. без ПДВ.
		На виконання умов зазначених договорів надано послуг за березень 2016 - квітень 2018 року на загальну суму 3 383 694 грн.
		Як встановлено судом та підтверджено оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, що приєднані до справи, на підтвердження виконання умов договорів позивачем, в ході проведення перевірки були надані акти надання послуг, договори купівлі-продажу необробленої деревини, товарно-транспортні накладні (том 2 а.с. 37-172).
		Крім того, ПП «УКРЛІССЕРВІС» (замовник) з ФОП ОСОБА_2 (виконавець) заключено договір № 1 від 20.02.2018 про надання послуг з відбору (приймання/оцінки) лісопродукції/лісоматеріалів (необроблена деревина хвойних та твердолистяних порід). 
		Згідно умов договору виконавець зобов'язується надавати послуги власними силами або залучати третіх осіб, які мають відповідну кваліфікацію (знання) для виконання послуг, передбачених договором, підписувати товарно-супровідні документи від імені замовника, які будуть оформлюватися при наданні послуг. Розрахунок вартості ціни послуг здійснюється наступним чином: за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції твердолистяних порід - 700 грн. без ЦЦВ, за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції хвойних порід - 250 грн. без ПДВ.
		На виконання умов зазначеного договору надано послуг за березень-червень 2018 року на загальну суму 478 239 грн.
		Як встановлено судом та підтверджено оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, що приєднані до справи, на підтвердження виконання умов договору позивачем, в ході проведення перевірки були надані акти надання послуг, договори купівлі-продажу необробленої деревини, товарно-транспортні накладні (том 2 а.с. 173-278).
		Крім того, ПП «УКРЛІССЕРВІС» (замовник) з ФОП ОСОБА_1. (виконавець) заключено договір № 2 від 21.02.2018 про надання послуг з відбору (приймання/оцінки) лісопродукції/лісоматеріалів (необроблена деревина хвойних та твердолистяних порід). 
		Згідно умов договору виконавець зобов'язується надавати послуги власними силами або залучати третіх осіб, які мають відповідну кваліфікацію (знання) для виконання послуг, передбачених договором, підписувати товарно-супровідні документи від імені замовника, які будуть оформлюватися при наданні послуг. Розрахунок вартості ціни послуг здійснюється наступним чином: за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісо продукції твердолистяних порід - 700 грн. без ПДВ, за 1 куб. м. відібраної (прийнятої) лісопродукції хвойних порід - 250 грн. без ПДВ.
		На виконання умов зазначеного договору надано послуг за березень-червень 2018 року на загальну суму 658 841 грн.
		Як встановлено судом та підтверджено оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, що приєднані до справи, на підтвердження виконання умов договору позивачем, в ході проведення перевірки були надані акти надання послуг, договори купівлі-продажу необробленої деревини, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні (том 3 а.с. 1-149).
		Крім того, ПП «УКРЛІССЕРВІС» з ФОП ОСОБА_4. укладено договір поставки пиломатеріалів №УЛС 03/04/2017 від 03.04.2017.          
		Згідно умов договору ФОП Поліщук (продавець) зобов'язується передавати у власність ПП «УКРЛІССЕРВІС» (покупець) пиломатеріали хвойних та твердих порід, загальна кількість складає 1000 куб м. та може бути збільшена або зменшена за взаємною згодою сторін. Базисом поставки за цим договором є FCA ( Інкотермс 2010). Товар передається продавцем покупцю на складі продавця.
		Відвантаження товару провадиться залученим транспортом покупця. Транспортні витрати, пов'язані з транспортуванням, оплачуються покупцем. Загальна вартість договору складається з вартості всіх партій поставлених покупцю.
		На виконання умов зазначеного договору поставлено пиломатеріалів за квітень-жовтень 2017 року на загальну суму 2 594 821,16 грн.
		Як встановлено судом та підтверджено оглянутими в судовому засіданні письмовими доказами, що приєднані до справи, на підтвердження виконання умов договору позивачем, в ході проведення перевірки були надані акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні (том 3 а.с. 150-246).
		На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
		Враховуючи наведене суд вважає, що господарські операції між ПП «УКРЛІССЕРВІС» та його контрагентами - фізичними особами-підприємцями відбулися і послуги було надано в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.
		Наявність належним чином оформлених первинних документів по оформленню господарських операцій позивача з його контрагентами не заперечується відповідачем.
		На підставі документів, складених контрагентами позивачем був сформований податковий кредит та витрати відповідних звітних періодів.
		Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій по отриманню послуг від вищевказаних контрагентів, а отже податковий кредит та витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно.
		Проводячи перевірку, контролюючий орган виходив з того, що діяльність контрагентів позивача спрямована на надання вигоди третім особам шляхом підміни товарної номенклатури в ланцюгах постачання та відповідного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.    
		Однак, з такими твердженнями податкового органу погодитись не можна, оскільки контролюючим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не доведено умислу посадових осіб позивача та його контрагентів на укладення угод, які суперечать інтересам держави і суспільства та відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання послуг та прибутку.
		Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
		Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
		Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України  розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.  
		Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
		Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р, № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні, для надання їм юридичної сили і доказовості, мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
		Крім того, приписами ст.202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 цього Кодексу).
		Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
		Досліджені судом первинні документи, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, фактури, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		Водночас, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Як встановлено судом позивач мав взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями та факт виконання зазначених договірних зобов'язань підтверджується оглянутими та дослідженими судом первинними документами.
		Однак, аналізуючи зміст первинних документів, слід дійти висновку, що позивач здійснював витрати для використання у провадженні своєї господарської діяльності, а тому вказані господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. При цьому доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.
		Посилання податкового органу у запереченнях від 09.04.2019 року на неможливість надання послуг підприємцями з відбору лісодеревини для ПП «УКРЛІССЕРВІС» в різних лісгоспах одночасно протягом одного дня у зв`язку з географічною віддаленістю лісгоспів один від одного є надуманим, беручи до уваги досліджені відстані 8-10 км. між місцями приймання продукції.
		Також зазначення податковим органом в запереченнях від 09.04.2019 року, що в договорах ПП «УКРЛІССЕРВІС» з державними лісовими господарствами на придбання лісодеревини не передбачено залучення третіх осіб та надання послуг з відбору деревини не відповідає дійсності, оскільки з досліджених судом аукціонних свідоцтв про результати аукціону із продажу необробленої деревини та договорів купівлі-продажу необробленої деревини між лісгоспами та ПП «УКРЛІССЕРВІС» в розділах «умови прийняття-передачі товару передбачено участь уповноваженого представника покупця у прийманні товару на складі продавця перед завантаженням на транспортний засіб з правом складання акту прийому-передачі при виявленні недоліків товару (нестача, неналежна якість і т.д).
		За зазначених обставин посилання податкового органу на відсутність економічного ефекту для позивача за результатами співпраці з вказаними підприємцями, не відповідають дійсності, беручи до уваги, що фіскальною службою будь-яких порушень при обрахуванні отриманих доходів та сплати податків з доходів за результатами такої діяльності не встановлено, тому, на думку суду, винесення податкового повідомлення-рішення про заниження підприємством податку на прибуток, не відповідає діючому законодавству.
		Таким чином, позивачем підтверджено наявність господарської мети при придбанні вищевказаного товару, його подальше використання в господарській діяльності та належне оформлення первинних документів.
		За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно сформував витрати за перевірений період по вказаних взаємовідносинах.
		З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем витрат не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак нарахування контролюючим органом за вказаними порушеннями грошових зобов'язань з податку на прибуток є необґрунтованими та безпідставними.
		Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого ГУ ДФС України у Волинській області податкового повідомлення-рішення №0012021401 від 30.10.2018 року, в зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0012281405 від 31.10.2018 року суд зазначає наступне.
		Перевіркою встановлено порушення п.2.10, 2.12 глави 2 постанови Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (із змінами та доповненнями), яке було чинне на момент вчинення порушення, а саме: довіреною особою підприємства з поточного рахунку, із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу, отримано готівкові кошти на загальну суму 65000,00 грн. без подання в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, звіту про використання коштів. В ході перевірки пред'явлено наступні чеки банкомата: від 19.02.2016 року на суму 20000,00 грн.; від 11.03.2016 року на суму 10000,00 грн., від 22.03.2016          року на суму 10000,00 грн., від 29.03.2016 року на суму 5000,00 грн., від 07.12.2016 року на суму 20000,00 грн., а всього на загальну суму 65 000 грн.
		Відповідно до п. 2.12 Положення №637, фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала, тощо) разом з невитраченим залишком готівки.
		Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями, передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.
		Проте зі змісту норм п.2.10 п.2.12 Глави 2 Постанови Правління НБУ «Про затвердження положення при веденні касових операцій в національній валюті України» за № 637 від 15.12.2004 слідує, що такий звіт надається тільки при використанні цих коштів на виробничі потреби самого підприємства. При цьому, обов'язково, до звіту додаються товарні чеки або інші документи, що підтверджують їх використання (наприклад посвідчення про відрядження).
		Однак, в даному випадку, готівкові кошти, які отримувались довіреною особою за допомогою корпоративної картки, відразу оприбутковувались по касі ПП «УКРЛІССЕРВІС» і не витрачались на купівлю якихось товарів чи на інші потреби підприємства. Про це свідчать відповідні касові ордера, які надавались, під час документальної перевірки, та додані до матеріалів справи. Крім того, по касі підприємства, ніяких порушень, під час перевірки виявлено не було.
		За зазначених обставин у підприємства не було необхідності на подання відповідного звіту до податкового органу.
		Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого ГУ ДФС України у Волинській області податкового повідомлення-рішення №0012281405 від 31.10.2018 року про нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 16 250 грн., в зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0012001402 від 31.10.2018 року суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що між ПП «Укрліссервіс», надалі «Замовник» та фірмою «Euro Logistics Group Sp. z o.o.» (ul. Orcholska 45 62-200 Gniezno NIP: 7842495684 KRS 0000573856), надалі «Експедитор», укладено контракт (договір на траспортно-експедиційне обслуговування) №1/11/2015 від 02.11.2015 року.          
		Предмет контракту - вантажні перевезення. Валюта контракту Євро. Умови оплати - оплата після доставки вантажу. Строк дії договору - до 31.12.2016 року.
		На виконання умов договору №1/11/2015 від 02.11.2015 року за період з 02.11.2015 року по 30.06.2018 року з валютного рахунку №2600201865170 в AT «Укрексімбанк» SWIFT: EXBS UA UX ПП «Укрліссервіс» на рахунок «Euro Logistics Group Sp. z o.o.» (61-619 Poznan ul. Karpia 29A, lok 18, Польща NIP: 7842495684 ICRS 0000573856) у Alior Bank S.A. Acc. 63 2490 000.5 0000 4600 1840 9019 SWIFT: ALBPPLPW перераховано кошти на загальну суму 600,00 євро (16247,38 грн.).
		На виконання умов договору №1/11/2015 від 02.11.2015 року за період з 02.11.2015 року по 30.06.2018          фірмою «Euro Logistics Group Sp. z o.o.» (61-619 Poznan ul. Karpia 29A, lok 18, Польща NIP: 7842495684 KRS 0000573856) надано на користь ПП «Укрліссервіс» транспортні послуги на загальну суму 600,00 євро (15469,04 грн.),
		Також між ПП «Укрліссервіс», надалі «Замовник» та фірмою "Euro Logistics Group Sp. z o.o." (ul. Orcholska 45 62-200 Gniezno NIP: 7842495684 KRS 0000573856), надалі «Експедитор», укладено контракт (договір на траспортно-експедиційне обслуговування) № 03/03/2017 від 03.03.2017 року. Предмет контракту - вантажні перевезення. Загальна вартість контракту - 3000,00 євро. Валюта контракту Євро. Умови оплати - оплата після доставки вантажу. Строк дії договору - до 31.12.2018 року.
		На виконання умов договору №03/03/2017 від 03.03.2017 року за період з 03.03.2017 року по 30.06.2018 року з валютного рахунку №26008000013427 в AT «Укрексімбанк» SWIFT: EXBS UA UX ПП «Укрліссервіс» на рахунок "Euro Logistics Group Sp. z o.o." (61-619 Poznan ul. Karpia 29A, lok 18, Польща NIP: 7842495684 KRS 0000573856) у Alior Bank S.A. Acc. 63 2490 0005 0000 4600 1840 9019 SWIFT: ALBPPLPW перераховано кошти на загальну суму 3000,00 євро (97685,32 грн.).
		На виконання умов договору №03/03/2017 від 03.03.2017 року за період з 03.03.2017 року по 30.06.2018 року фірмою «Euro Logistics Group Sp. z o.o.» (61-619 Poznan ul. Karpia 29A, lok 18, Польща NIP: 7842495684 KRS 0000573856) надано на користь ПП «Укрліссервіс» транспортні послуги на загальну суму 3000,00 євро (75340,98 грн.), згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).
		Перевіркою встановлено порушення вимог п. 103.2, п.103.4 ст.103, п.п. 141.4.1 в), п.п.141.4.4 п.141.4 ст.141 ПК України, ст.8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, внаслідок чого встановлено безпідставне застосування пільгової ставку податку 0 відсотків, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України у розмірі 6835,96 грн. (113932,70 грн.*6%) із доходу (виплачених сум) 113932,70 грн., що виплачувався у І кварталі 2016 року, IV кварталі 2017 року, І кварталі 2018 року нерезиденту "Euro Logistics Group Sp. z o.o." (ul. Orcholska 45           62-200 Gniezno NIP: 7842495684 KRS 0000573856) згідно договорів на траспортно-експедиційне обслуговування №1/11/2015 від 02.11.2015 року та №03/03/2017 від 03.03.2017 року.
		Також між ПП «Укрліссервіс», надалі «Замовник» та фірмою «ODYSSEY SHIPPING SERVICES LLC» (Office 106, Galadari Bldg, Al Ittihad Rd POB 127435, Dubai, UAE), надалі «Експедитор», укладено договір на траспортно-експедиційне обслуговування (експортно- імпортних і транзитних вантажів) №OSS-000771/16 від 10.07.2016 року. Предмет контракту - перевезення імпортних, експортних та транзитних вантажів морським, залізнодорожним, автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Валюта контракту - євро. Умови оплати - оплата протягом 7 банківських днів з моменту виставлення рахунку.
		На виконання умов договору № OSS-000771/16 від 10.07.2016 року за період з 10.07.2016 року по 30.06.2018 року з валютного рахунку №2600201865170 в AT «Укрексімбанк» SWIFT: EXBS UA UX ПП «Укрліссервіс» на рахунок «ODYSSEY SHIPPING SERVICES LLC» (Office 106, Galadari Bldg, A1 Ittihad Rd POB 127435, Dubai, UAE) в HEAD OFFICE BENIYAS STREET, DEIRA PO BOX 2923, DUBAI, UNITED ARAB EMIRATES SWIFT:          EBILAEAD IBAN: AE710200001024685217503 (EUR) перераховано кошти на загальну суму 1262,00 євро (34488,62 грн.).
		На виконання умов договору № OSS-000771/16 від 10.07.2016 року за період з 10.07.2016 року по 30.06.2018 року фірмою «ODYSSEY SHIPPING SERVICES LLC» (Office 106, Galadari Bldg, A1 Ittihad Rd POB 127435, Dubai, UAE) надано на користь ПП «Укрліссервіс» транспортні послуги на загальну суму 1262,00 євро (34915,95 грн.), згідно акту виконаних робіт (послуг) від 15.07.2016 року, наведеного в додатку «Дані про виконання імпортних контрактів ПП «Укрліссервіс» станом на 30.06.2018 року».
		Перевіркою встановлено порушення вимог п.103.2, п.103.4 ст.103, п.п.141.4.1 в), п.п.141.4.4 п.141.4 ст.141 ПК України, ст.8 Конвенції між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, внаслідок чого встановлено безпідставне застосування пільгової ставку податку 0 відсотків, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб із джерелом їх походження з України у розмірі 2069,32 грн. (34488,62 грн.*6%) із доходу (виплачених сум) 34488,62 грн., що виплачувався у III кварталі 2016 року нерезиденту "ODYSSEY SHIPPING SERVICES LLC" (Office 106, Galadari Bldg A1 Ittihad Rd POB 127435, Dubai, UAE) згідно договору на траспортно-експедиційне обслуговування (експортно-імпортних і транзитних вантажів) №OSS-000771/16 від 10.07.2016 року.
		Відповідно до п.п. 14.1.260 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фрахт - винагорода ('компенсація'), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами: перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.
		Згідно із п.141.4.4 ст.141 ПК України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.
		Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
		Згідно п. 103.2 ст. 103 ПК України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
		Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
		Згідно п. 103.3 ст. 103 ПК України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.
		При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
		Відповідно до п. 103.4 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
		Пунктом 103.5 статті 103 ПК України передбачено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
		Згідно ст.8 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень від 12.01.1993, яка набрала чинності 11.03.1994, прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських, річкових і повітряних суден, дорожніх транспортних засобів у міжнародних перевезеннях будуть оподатковуватись лише в цій Державі.
		Згідно ст.8 Конвенції між Урядом України і Урядом Об'єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень від 22.01.2003, яка набрала чинності 09.03.2004, прибутки, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковуються лише в цій Державі.
		Відповідно до п. 103.10 ст. 103 ПК України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30.10.2012 року та від 08.10.2013 року у справах №№ 21-285а12 та 21-305а13, де суд вказав, що не відкидає, що такі доходи з виплачених процентів можуть оподатковуватися і в державі їх отримання, однак, в будь-якому разі це не впливає на обов'язок особи-резидента України, яка здійснила виплату процентів, щодо утримання податку з доходів нерезидентів, позаяк вона не володіє правом вибору, в якій саме з договірних держав здійснюватиметься оподаткування такого доходу і, при цьому, відсутні умови, для оподаткування виплачених процентів виключно в державі нерезидента.
		У зв'язку із цим суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області №0012001402 від 31.10.2018 року є правомірним.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0011991402 від 29.10.2018 року суд зазначає наступне.
		Перевіркою, проведеною за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року, встановлено здійснення ПП «Укрліссервіс» виплат доходів нерезидентам джерелом походження з України, а саме: - «Euro Logistics Group Sp. z o.o.» (ul. Orcholska 45 62-200 Gniezno NIP: 7842495684 KRS 0000573856) - сума виплат 3600,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить - 113932,70 грн., в тому числі: за 2016 рік - 600,00 євро (16247,38 грн.), за 2017 рік -700,00 євро (23124,05 грн.), за 2018 рік - 2300,0          євро (74561,27 грн.).
		- «ODYSSEY SHIPPING SERVICES LLC» (Office 106, Galadari Bldg A1 Ittihad Rd РОВІ27435, Dubai, UAE) - сума виплат 24802,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 551476,11 грн., та 1262,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить - 34488,62 грн., в тому числі: за 2015 рік - 23152,00 дол. США (509486,29 грн.), за 2016 рік - 1650,00 дол. США (41989,82 грн.) та 1262,00 євро (34488,62 грн.).
		- UAB «NEPCon LT» (Giruliu str. 20-81. LT-12112, Vilnius, Lithuania) - сума виплат 6455,00 євро, що в гривневому еквіваленті становить 175470,44 грн., у тому числі: за 2015 рік - 2085,00 євро (48047,29 грн.), за 2016 рік - 2085,00 євро (55989,44 грн.), за 2017 рік - 2285,00 євро (71433,71 грн.).
		Перевіркою повноти визначення суми податку з доходу нерезидента за період з 01.01.2015 року по 30.06.2018 року встановлено його заниження.
		Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки сум податку з доходу нерезидента наведено в додатку 12 до акта перевірки.
		ПП «Укрліссервіс» додаток ПН до податкових декларацій з податку на прибуток за 2015, 2016, 2017, 2018 роки не подавався.
		В порушення п. 103.9 ст.103 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI ПП «Укрліссервіс» не подано до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області (Ківерцівське відділення) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів (додаток ПН до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2015, 2016, 2017, 2018 роки).
		Відповідно до п. 103.9 ст. 103 ПК України, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Згідно п. 120.1 ст. 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
		Таким чином оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області №0011991402 від 29.10.2018 року є правомірним.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0461041307 від 30.10.2018 року суд зазначає наступне.
		Перевіркою дотримання обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) встановлено, що Податкові розрахунки форми №1ДФ за III, IV квартали 2015 року, за І, II, III, IV квартали 2016 року, за I, II, III, IV квартали 2017 року та I, II квартали 2018 року подані до податкового органу окремо за кожний квартал (податковий період) у строки, встановлені Податковим кодексом України для податкового кварталу.
		Так, перевіркою встановлені випадки коли підприємством (податковим агентом) у податкових розрахунках за формою 1ДФ за III, IV квартали 2017 року та І квартал 2018 року не вірно вказані реєстраційні номера облікової картки платників податку, яким виплачували доходи. Вказані недостовірні відомості (помилки) у Податкових розрахунках (форми 1 ДФ) призвели до зміни платника податку, а саме: 3 кв. 2017 р. Хован С.А. - вказано 2557120324 замість - 2557120321; 4 кв. 2017р. Вельський Р.В. - вказано 2055119230 замість - 2655119238; 4кв. 2017р. Дуць О.С. вказано - 5338812775 замість - 3338812775; 1 кв. 2018р. Дуць О.С. вказано - 5338812775 замість - 3338812775.
		Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено порушення вимог пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та пп. 3.1 п. З Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 р. за N 111/26556.?
		Відповідно до абз. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
		Враховуючи викладене та підтвердження в судовому засіданні вчинення вказаного порушення, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області №0011991402 від 29.10.2018 року є правомірним.
		Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;   своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0012021401 від 30.10.2018 року та №0012281405 від 31.10.2018 року діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного   збільшення податкового навантаження на підприємство.
		Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0012021401 від 30.10.2018 року та №0012281405 від 31.10.2018 року, які з огляду на їх безпідставність підлягають скасуванню.
		Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкових повідомлень-рішень від 30.10.2018 року №0012021401, яким збільшено грошове зобов`язання в розмірі 1 280 806 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 320 201,50 грн. та від 31.10.2018 року №0012281405, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 16 250 грн., які слід визнати протиправними та скасувати, а в задоволенні решти позовних вимог в частині податкових повідомлень-рішень від 29.10.2018 року №00012001402, яким збільшено грошове зобов`язання в розмірі 8 905 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 226 грн., №0011991402, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 850 грн. та від 30.10.2018 року №0461041307, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн. відмовити, оскільки останні прийняті правомірно. 
		Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
		Враховуючи, що суд задовольняє позов частково на загальну суму грошових зобов'язань, визначених позивачу в оскаржуваних рішеннях в розмірі 1 629 748,50 грн., тому на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 19 062,08 грн. (99,23% від задоволених вимог), сплачений згідно з платіжним дорученням №223 від 07.02.2019 року в розмірі 19 210 грн.
		Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області №0012021401 від 30.10.2018 року та №0012281405 від 31.10.2018 року.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Приватного підприємства «УКРЛІССЕРВІС» судовий збір у розмірі 19 062,08 грн.  
		Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		          Позивач: Приватне підприємство «УКРЛІССЕРВІС»(45234, Волинська область, Ківерцівський район, село Кадище, вулиця Радянська, будинок 28Б, ідентифікаційний код юридичної особи 339193503056).
		          Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43000, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859).
		 
		Головуючий-суддя                                                                    С.Ф. Костюкевич
		 
		Повне рішення суду складено 03.05.2019 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...