Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/2498/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; внутрішньо переміщених осіб.
Надіслано судом: 06.05.2019. Зареєстровано: 06.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2019.
Дата набрання законної сили: 06.06.2019
Номер судового провадження: П/520/4945/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                     Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Харків  
		06 травня 2019 р.                                                                                         Справа № 520/2498/19 
		Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 25864181, 61121, м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 144), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, пл. Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання незаконним рішення та наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - 
		       В С Т А Н О В И В:
		Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (надалі за текстом - УПСЗН адміністрації Московського району ХМР), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - ГУПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
		- визнати незаконним рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, оформленого протоколом №12, 105 від 28.11.2018 року відносно ОСОБА_1 та наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 28.11.2018 року № 96 відносно ОСОБА_1;
		- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонд України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 року;
		- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити виплату та нарахування пенсії ОСОБА_1 з дня припинення, тобто з 01.05.2018 року.
		Крім того, позивач просить суд допустити до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
		Крім того, вищевказаною ухвалою суду від 19.03.2019 року в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 - відмовлено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до винесення рішення за результатами розгляду адміністративного позову у справі № 520/2498/19.
		Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
		Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в ГУПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу  років. З 01.05.2018 року та з 01.08.2018 року  відповідачем пенсію було призупинено, мотивуючи тим, що позивач знаходився на непідконтрольній території понад 60 днів. З 01.08.2018  року пенсійні виплати поновлені. З 01.01.2019 року пенсію знову призупинено на підставі протоколу № 105 від 28.11.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Московського району м. Харкова у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік від 19.12.2014 року № 6343005832. Такі дії відповідачів позивач вважає протиправними, необґрунтованими та такими, що порушують її право на належне соціальне забезпечення.
		Представник відповідача,  ГУПФУ в Харківській області, 01.04.2019 року надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що з 01.05.2018 року та з 01.08.2018 року виплату пенсії позивачу призупинено на підставі інформації з інтегрованої міжвідомчої інформаційно - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон, щодо тривалої відсутності за фактичним місцем перебування/проживання внутрішньо переміщеної особи до з'ясування  місця фактичного перебування /проживання та підтвердження довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.08.2018 пенсію було поновлено. Виплату здійснено у грудні 2018 року за поточний місяць. З 01.01.2019 року виплату пенсії позивачу призупинено на підставі  протоколу  № 105 від 28.11.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Московського району м. Харкова у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік від 19.12.2014 року № 6343005832. Також відповідачем зазначено, що виплату пенсії за минулий період, провадитиметься відповідно до порядку, визначеного постановою КМУ від 08.08.2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". У зв'язку з чим просив позовні вимоги залишити без задоволення.
		Представник відповідача, УПСЗН адміністрації Московського району ХМР, 03.04.2019 року надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що 22.11.2018 року до УПСЗН адміністрації Московського району ХМР від Головного центру обробки спеціалізованої інформації Державної прикордонної служби України надійшов витяг з наявною інформацією щодо перетинання державного кордону України у період з 01.01.2018 по 11.11.2018, згідно наданої інформації позивач був відсутній понад 60 днів на підконтрольній території України, а саме з 07.01.2018 по 28.05.2018. У зв'язку з чим, на засіданні робочої групи щодо приймання рішення про скасування довідок внутрішньо переміщених осіб Московського району м. Харкова було прийнято рішення про скасування довідки № 6343005832 від 19.12.2014 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 28.11.2018 наказом начальника УПСЗН адміністрації Московського району ХМР довідка  № 6343005832 від 19.12.2014 була скасована. 18.12.2018 позивачу було видано нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.  Також відповідач повідомив, що для поновлення соціальних виплат позивач має право звернутися до Пенсійного фонду. Враховуючи викладене, відповідач адміністративний позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1, є внутрішньо переміщеною особою відповідно до довідки від19.12.2014 року №6343005832 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . 
		З 01.12.2014 року позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років.
		З 01.05.2018 року  ГУПФУ в Харківській області припинило виплату пенсії ОСОБА_1
		На звернення позивача,  ГУПФУ в Харківській області листом від 11.01.2019 року за вих.№6293/Ш-14 повідомило, що пенсійне забезпечення  ОСОБА_1 з 01.05.2018 року та з 01.08.2018 року було призупинено на підставі інформації з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон, щодо тривалої відсутності (понад 60 діб) за фактичним місцем перебування/проживання внутрішньо переміщеної особи до з'ясування місця фактичного перебування/проживання та підтвердження довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01.08.2018 року позивачу поновлено пенсійні виплати. Виплату здійснено у грудні 2018 року за поточний місяць. З 01.01.2019 року  пенсійне забезпечення позивачу призупинено на підставі протоколу № 105 від 28.11.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Московського району м. Харкова у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік від 19.12.2014 № 6343005832.
		На звернення позивача, УПСЗН адміністрації Московського району ХМР листом від 28.12.2018 року №03-14262 повідомлено, що за інформацією системи "Аркан", яка надійшла з ГУПФУ в Харківській області 26.09.2018 року, ОСОБА_1, був відсутній за фактичним місцем проживанням/перебування понад 60 днів. 27.09.2018 року Управлінням направлено додатковий запит до Державної Прикордонної Служби України щодо отримання інформації про можливу відсутність позивача за фактичним місцем проживання понад 60 днів. Оскільки, за інформацією Державної прикордонної служби України, яка надійшла 22.11.2018 року,  ОСОБА_1 був відсутній за фактичним місцем проживання/перебування понад 60 днів, то на виконання п.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» робоча група щодо приймання рішення про скасування довідок внутрішньо переміщених осіб Московського району м. Харкова 28.11.2018 року протокол № 12 погодилась з тим, що видана довідка ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підлягає скасуванню, тому наказом начальника управління від 28.11.2018 року № 96 довідка була скасована.
		Не погодившись з такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду із даним позовом.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Згідно з положеннями ст. 12 зазначеного Закону, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
		Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
		У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.
		Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.
		Як передбачено положеннями п. 3 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМ України № 365 від 08.06.2016 року, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
		Відповідно до положень п. 6 Порядку № 365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації. Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.
		Однак, згідно з відзивами на адміністративний позов, додаткова перевірка фактичного місця проживання позивача не проводилась та повідомлення про необхідність з'явитися в триденний термін для проходження фізичної ідентифікації не направлялось. 
		Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
		Водночас, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
		Відповідно до приписів ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Як встановлено судом під час розгляду справи, за  інформацією системи "Аркан", яка надійшла з ГУПФУ в Харківській області 26.09.2018 року на адресу УПСЗН адміністрації Московського району ХМР, ОСОБА_1, був відсутній за фактичним місцем проживанням/перебування понад 60 днів.
		27.09.2018 року УПСЗН адміністрації Московського району ХМР направлено запит до Державної Прикордонної Служби України щодо виїзду внутрішньо переміщених осіб, за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відносно ОСОБА_1 
		Відповідно до  інформації Державної прикордонної служби України, яка надійшла до УПСЗН адміністрації Московського району ХМР 22.11.2018 року,  ОСОБА_1 був відсутній за фактичним місцем проживання/перебування понад 60 днів.
		28.11.2018 року протоколом №12 робоча група  щодо приймання рішення про скасування довідок внутрішньо переміщених осіб Московського району м. Харкова погодилась з тим, що видана довідка ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підлягає скасуванню відповідно до п.п.1 , п.п.3, ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». 
		Також, 28.11.2018 року протоколом № 105 комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які здійснили реєстрацію місця проживання на території Московського району м. Харкова, ухвалила припинити виплати всіх видів соціальних допомог внутрішньо переміщеним особам, відповідно до протоколу №12 від 28.11.2018 засідання робочої групи щодо приймальня рішення про скасування довідок ВПО стосовно ОСОБА_1
		Наказом начальника УПСЗН адміністрації Московського району ХМР від 28.11.2018 року № 96 довідка про взяття на облік  внутрішньо переміщеної особи  відносно ОСОБА_1була скасована.
		Зі змісту зазначеного наказу  від  28.11.2018 року  №96 вбачається, що довідку скасовано на підставі ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
		При цьому, суд зазначає, що рішення відповідача деталізації підстав скасування довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, зокрема, і довідки позивача не містить, окрім  посилання в якості підстави на п.п. 1, п.п.3, п.п. 5 п.1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
		Проте, вказані посилання суд відхиляє, оскільки докази, надані на їх підтвердження не відповідають критеріям належності та допустимості, що встановлені ст.ст. 73,74 КАС України та не відповідають приписам ст. 94 КАС України, що виражається у наступному.
		До суду не надано належних доказів, подання позивачем заяви про відмову від довідки, чи повернення позивача до покинутого місця постійного проживання або надання недостовірних відомостей, а надані до суду представником відповідача УПСЗН адміністрації Московського району ХМР копії листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, відповідно до якого повідомлено, зокрема, про перетин позивачем кордону не можуть вважатися судом належною інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, оскільки не містить в собі жодних конкретних даних.
		Крім того, усі вказані докази надані до суду без дотримання вимог закону щодо порядку надання доказів, встановленого ст. 94 КАС України, відповідно до якого письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		Суд зазначає, що подані відповідачами,  копії письмових доказів не відповідають вимогам ст. 94 КАС України, та не є належними доказами, що можуть підтвердити чи спростувати обставини, що належать до предмету спору.
		Таким чином, з огляду на встановлені судовим розглядом справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, оформленого протоколом № 105 від 28.11.2018 року, протоколом №12 від 28.11.2018 відносно ОСОБА_1 та наказу начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 28.11.2018 року № 96 відносно ОСОБА_1.
		Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
		Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон № 1058-IV.
		Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
		Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
		Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
		Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
		Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
		Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
		Судом встановлено, що позивачу з 01.05.2018 та з 01.08.2018 року було призупинено виплату пенсію на підставі інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон "Аркан" щодо тривалої відсутності (понад 60 діб) за фактичним місцем перебування/проживання внутрішньо переміщеної особи до з'ясування місця фактичного перебування/проживання та підтвердження довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
		Водночас Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність відомостей Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон "Аркан" з підстав перевірки місця фактичного проживання пенсіонера.
		Відповідно до довідки ГУПФУ в Харківській області № 142 від 29.03.2019 року позивачу нарахована та виплачена пенсія за період січень- квітень 2018 року, липень 2018 року, грудень, 2018 року, березень 2019 року. 
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за період  з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р., з 01.08.2018 р. по 31.11.2018 р., з  01.01.2019 по 28.02.2019 р. ГУПФУ в Харківській області була нарахована пенсія позивачу, проте виплата  у вказані періоди була призупинена.
		Також суд зазначає, що посилання представника відповідача, що з 01.01.2019 року позивачу було призупинено нарахування та виплату пенсії у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік від 19.12.2014 №6343005832 не відповідають фактичним обставинам справи оскільки виплату пенсії припинено з  01.05.2018 р. по 30.06.2018 р. та  з 01.08.2018 р. по 31.11.2018 р., а довідку ВПО від 19.12.2014 №6343005832 скасовано 28.11.2018 року.
		Крім того, суд звертає увагу, що 18.12.2018 року ОСОБА_1 було видану нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6343-5000000320.
		Окремо суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.10.2018 року по справі № 227/2524/17, скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є підставою для припинення виплати пенсії, передбаченою ст.49 Закону № 1058.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
		У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).
		Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.
		Крім того, будь-які посилання пенсійного органу на встановлену законом підставу для призупинення виплати пенсії відповідачем до суду не надано.
		Окрім цього суд зазначає, що положення частини другої статті 7 Закону № 1207-VII не застосовуються до спірних правовідносин з огляду на таке.
		Відповідно до частини другої статті 7 Закону № 1207-VII виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із частиною першою статті 3 Закону № 1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
		Таким чином, положення частини 2 статті 7 Закону № 1207-VII не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки відповідачами не надано до суду доказів щодо проживання позивача на тимчасово окупованій території, визначеною частиною першою статті 3 цього Закону.
		Відносно посилань відповідачів на необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України  ст.10 ст.20 №1706-VII, постанов Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
		Частиною другою статті 20 Закону №1706-VII визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.
		За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
		Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
		Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
		При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
		Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).
		Отже, ураховуючи наведені положення Закону № 1706-VII, Велика Палата Верховного Суду в межах апеляційного перегляду рішення у типовій зразковій справі № 805/402/18-а прийшла до висновку, що прийняття законодавцем цього Закону спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України, зокрема в частині першій статті 49 Закону № 1058-IV.
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини
		У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
		Тому, відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання даної соціальної допомоги. 
		Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Враховуючи  що ГУПФУ в Харківській області за період  з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р., з 01.08.2018 р. по 31.11.2018 р., з  01.01.2019 по 28.02.2019 р. була нарахована пенсія позивачу, проте не виплачена у вказані періоди, суд приходить висновку про наявність підстав для  визнання противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонд України в Харківській області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за період  з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р., з 01.08.2018 р. по 31.11.2018 р., з  01.01.2019 по 28.02.2019 р. та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити  виплату пенсії ОСОБА_1 за період  з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р., з 01.08.2018 р. по 31.11.2018 р., з  01.01.2019 по 28.02.2019 р.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.          
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		За приписами  ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
		Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про  часткове задоволення адміністративного позову.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
		Таким чином, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання дане рішення суду в частині виплати пенсії позивачу у межах суми за один місяць.
		Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 25864181, 61121, м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд. 144), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, пл. Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) про визнання незаконним рішення та наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Скасувати рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради, оформленого протоколом № 105 від 28.11.2018 року, протоколом №12 від 28.11.2018 року відносно ОСОБА_1 та наказ начальника Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради від 28.11.2018 року № 96 відносно ОСОБА_1.
		Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонд України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, пл. Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р., з 01.08.2018 р. по 31.11.2018 р., з  01.01.2019 по 28.02.2019 р.
		Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області  (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, пл. Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за період з 01.05.2018 р. по 30.06.2018 р., з 01.08.2018 р. по 31.11.2018 р., з  01.01.2019 по 28.02.2019 р.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) у межах суми стягнення за один місяць.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради (61121, Харківська обл., місто Харків, проспект Тракторобудівників, будинок 144, код ЄДРПОУ 25864181) судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири гривні) 20 копійок.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, пл. Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх) судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири гривні) 20 копійок.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду  через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Текст рішення виготовлено 06 травня 2019 року.
		 
		 
		 
		          Суддя                                                                                Ю.О. Супрун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...