Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 415/6886/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 06.05.2019. Зареєстровано: 07.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2019.
Дата набрання законної сили: 04.06.2019
Номер судового провадження: 2/415/303/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		у.н. 415/6886/18
		н.п.2/415/303/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 квітня 2019 року                                                        м. Лисичанськ 
		 
		Лисичанський міський суд Луганської області в складі:
		головуючого судді                                Фастовця В.М.,
		за участі
		секретаря судового засідання                 Гавриленко В.В.,
		представника позивача                                Тарасової Т.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5» до ОСОБА_2 про заборону використання житлового приміщення для здійснення підприємницької діяльності до його переводу в нежитлове приміщення, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить заборонити відповідачці здійснювати підприємницьку діяльність в приміщенні квартири АДРЕСА_4 до переводу зазначеної квартири (житлового приміщення) у нежитлове приміщення і реєстрації даного факту в встановленому законом порядку. 
		Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.
		Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у задоволенні позову просила відмовити, надала відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що за приписами ст. 6 ЖК України Української РСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється. Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Пунктом 3 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, які затв. Постановою КМУ №572 від 08.10.1992 р., на які посилається і сам позивач, встановлено аналогічне положення. Таким чином, заборони щодо провадження діяльності суб'єктом господарювання у житловому приміщенні законодавство України не закріплює. Єдине обмеження стосується реалізації підприємницьких потреб промислового характеру/промислового виробництва. Відтак, діяльність непромислового характеру в приміщеннях житлового фонду не заборонена жодним нормативно-правовим актом. Вичерпний перелік заборон в експлуатації житлового приміщення встановлений п. 9 Постанови №572. Використання житлового приміщення для надання послуг громадян в цьому переліку відсутня. У класифікаторі видів економічної діяльності (наказ Держспоживстандарту №457 від 11.10.2010 р.) процес промислового виробництва визначається як процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря» та F «Будівництво». Надання послуг з вивчення іноземних мов і близько не підпадає під вказане визначення. Разом з тим, можливість використовувати житлове приміщення у підприємницькій діяльності закріплена в ст. 319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений чи обмежений у його здійсненні.
		Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідачки, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, встановив такі обставини та дійшов до наступного висновку.
		У судовому засіданні встановлено, що згідно рішення виконкому Лисичанської міської ради № 26 від 29.01.2013 р. КП ЛЖЕК № 5 призначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. 
		Відповідачці на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 21.04.2017 р. належить квартира АДРЕСА_4 (а.с.22), в якій відповідачка здійснює підприємницьку діяльність - види діяльності код КВЕД 85.59 інші види освіти, н.в.і.у.(основний). Дата запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 16.08.2016 р., номер запису - 2 381 000 0000 009264. Квартира АДРЕСА_4 розташована на другому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку (а.с.43).
		Відповідачка зареєстрована і мешкає за адресою : АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 1463 від 15.01.2018 р. (а.с.20, 21).
		Предметом позову є заборона відповідачці здійснювати підприємницьку діяльність у належному їй на праві власності житлі. 
		Суд зазначає, що заборона здійснення діяльності означає її неможливість проведення взагалі, і у разі, коли ця заборона відноситься до об'єкту права приватної власності, вона повинна бути чітко визначена у законодавстві, як така, що обмежує здійснення права власності особи.
		Відповідно до ст.383 ч.1 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
		На підставі ст.6 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
		Згідно п.3 затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.192 р. Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (далі - Правила) використовувати житлові приміщення для провадження господарської діяльності промислового характеру заборонено. 
		Інші заборони зазначені у п.9 Правил і не містять положень щодо заборони на ведення підприємницької чи господарської діяльності у жилих приміщеннях.
		Класифікатором видів економічної діяльності, затверджених наказом Держспоживстандарту №457 від 11.10.2010 р. промислове виробництво визначається як процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря» та F «Будівництво». 
		Як встановлено у судовому засіданніАДРЕСА_5 використовується для здійснення підприємницької діяльності щодо викладання іноземних мов. Цей вид діяльності не підпадає під ознаки промислової, тому її здійснення не заборонено ні ЦК України, ні ЖК УРСР, ні Правилами.
		Суд не приймає посилання позивача на притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності, бо це не є підставою для заборони здійснення підприємницької діяльності.
		Також не зазначено у позові які права позивача як утриманця будинку порушені здійсненням відповідачкою підприємницької діяльності, та не надані докази такого порушення права саме позивача. 
		Суд не може прийняти посилання на порушення прав мешканців будинку, бо докази наявності у позивача повноважень на звернення в суд в інтересах цих мешканців теж не надані.
		Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову повинно бути відмовлено.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 263-265 ЦПК України, - 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позову комунального підприємства «Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №5», код ЄДРПОУ 20184663, яке знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, кв-л. Дружби народів, буд. 39 до ОСОБА_2, РОНКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 про заборону використання житлового приміщення для здійснення підприємницької діяльності до його переводу в нежитлове приміщення відмовити.
		 
		 
		 
		Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду шляхом подання до Лисичанського міського суду апеляційної скарги у 30-тиденний строк з моменту складення повного судового рішення 03 травня 2019 р.
		 
		 
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...