Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/7548/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2019. Зареєстровано: 08.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2019.
Дата набрання законної сили: 21.10.2019
Результат оскарження 21.10.2019 Апеляційний суд Вінницької області: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/127/464/17
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014020000000339

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №127/7548/15-к 
		Провадження №1-кп/127/464/17 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 травня 2019 року              м. Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		секретаря: ОСОБА_2 , 
		за участю:
		сторони обвинувачення  прокурора ОСОБА_3 ,
		сторони захисту - обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника  ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березань Київської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.04.2006 року Баришівським РВ ГУ МВС України у Київській області, РНОКПП НОМЕР_2 , раніше не судимого,
		- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020000000339 від 01.12.2014 року, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст. 368-3 КК України  одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду. 
		А саме: в тому, що ОСОБА_4 , перебуваючи відповідно до наказу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №3079 К від 01.10.2014 року на посаді головного експерта відділу повернення проблемної заборгованості управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», являючись відповідно до його посадових обов`язків, службовою особою юридичної особи приватного права, та відповідно до п.3 ч.1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», являючись суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, перебуваючи відповідно до вказівки керівництва у м. Вінниці та будучи наділеним в силу займаної посади можливістю впливу на прийняття Вінницькою обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідного рішення, 03.12.2014 року, близько 18:00 год., перебуваючи у салоні автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився поблизу будинку №52 по вулиці Грушевського у м. Вінниці, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США за припинення процедури реалізації житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по вулиці Дундича у м. Гайсин Вінницького району Вінницької області. 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_4 в судовомузасіданні своювину увчиненні інкримінованого злочину не визнав та суду пояснив, що він з 2011 року працює в «Райффайзен Банк Аваль» в м. Києві, востаннє на посаді, зазначеній в обвинувальному акті. Відношення до інкримінованого правопорушення він не має, оскільки він не мав впливових повноважень щодо діяльності Вінницької обласної дирекції банку. 
		В 2014 році керівництво банку дійсно відрядило його у м. Вінницю в управління пізньої заборгованості для покращення підняття показників збору заборгованості, які були низькими. Він провів біля 20-30 зустрічей з клієнтами-боржниками банку з метою визначення стратегії врегулювання виниклої заборгованості та за загальним стандартом в таких ситуаціях клієнтам пропонувалися: реструктуризація боргу, добровільна реалізація заставного майна, прощення пені, тобто перелік вказаних продуктів банку був затверджений самим банком. Клієнту, з врахуванням його можливостей, пропонувалося вибрати продукт банку, який йому підходить. Під час спілкування з клієнтами ним складалися протоколи зустрічей, в яких він відображав результати спілкування та відправляв протоколи до головного офісу в Києві, де кредитним комітетом приймалося рішення щодо кожного окремого боржника.
		Коли він був у відрядженні у м. Вінниці, до начальника Вінницького управління банку ОСОБА_7 звернулася ОСОБА_6 , з якою він також спілкувався, точної розмови він не пам`ятає, але остання просила допомогти по кредитній заборгованості свого чоловіка і просила недопущення реалізації заставного майна. Особисто він на це не мав повноважень, а тому не міг вплинути на прийняття вказаного рішення. Такі питання вирішувалися кредитним комітетом головного офісу який знаходиться у м. Києві, який складався з 7-9 осіб керівництва, які безпосередньо приймали рішення щодо реалізації чи списання банківських продуктів. Особисто він до кредитного комітету не входив, місце його засідання та порядок денний йому не були відомі.
		З усім боржниками він спілкувався по мобільному телефону, також спілкувався і з ОСОБА_6 . 
		В день затримання він спілкувався з ОСОБА_6 в кафе «Лімон» у м. Вінниці. Остання запитувала у нього про можливості переоформлення кредитного зобов`язання чоловіка на себе та консультувалася з цього приводу. Після спілкування в кафе, вони вийшли на вулицю, ОСОБА_6 продовжувала розмову. Так як на вулиці було холодно, він запропонував їй сісти в автомобіль. Він сів в автомобіль на водійське сидіння, а вона сіла на задньому сидінні, позаду переднього пасажирського. ОСОБА_6 просила поради щодо кредитної заборгованості чоловіка та щодо вирішення питання нереалізації заставного майна. Розмов про гроші між ними не було, йому ніхто нічого не пропонував та він особисто нічого не вимагав. Розмова була про документи на будинок. В автомобілі ОСОБА_6 провокувала його на незрозумілу розмову, задавала різні запитання, які повторювалися, а потім не попрощавшись швидко вийшла з автомобіля. Він не помітив, щоб ОСОБА_6 щось залишала в його автомобілі та нічого стороннього в руки не брав. Він вийшов з автомобіля в магазин. На вулиці його зупинили працівники правоохоронних органів, повідомили суть підозри та попросили пройти з ними до автомобіля. Один з цих людей представився працівником служби безпеки України. Він попросив викликати свого адвоката, однак йому відмовили. Коли відкрили задні дверцята автомобіля, то працівники правоохоронних органів виявили на сидінні гроші. У нього відібрали змиви з рук, після чого усі пішли у відділ поліції, де він знову просив викликати свого адвоката. Йому відмовили та, натомість, надали адвоката за рахунок держави. У відділок поліції він прибув о 20:00 годині, а адвокат - о 00:30 годині, однак в процесуальних документах підписи адвоката стоять з відміткою часу на годину раніше приїзду захисника. Запрошений слідчим захисник радив йому підписувати документи, які надає слідчий, однак він, не погоджуючись з такою позицією захисту написав відмову від даного захисника.
		Щодо проведеної експертизи по змивах з його рук, то в першій експертизі показало незначні нашарування речовини, при цьому як зазначено в постанові слідчого про призначення експертизи, на дослідження експерту були надані змиви з рук громадянина « ОСОБА_8 », а не його. Він після спілкування з ОСОБА_6 вийшов з автомобіля і ніяких речей в авто, окрім власних, не зачіпав, тому при повторній експертизі саме по його змивах з рук ніяких хімічних речовин не було виявлено.
		 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6  суду пояснила, що в 2007 році вони з чоловіком ОСОБА_9 взяли кредит у ПАТ «Райффайзен банк Аваль», в 2013 році вони з чоловіком розлучилися. В 2014 році їй зателефонував експерт з банку та сказав приїхати до будинку, який був заставним майном по вказаному кредиту. Вона на зустріч не з`явилася, однак в листопаді 2014 року звернулася до відділення банку у м. Вінниці, де їй представили ОСОБА_4 , який повідомив, що її чоловік звернувся з заявкою про продаж будинку. В телефонній розмові ОСОБА_4 повідомив їй, що будинок можуть швидко продати, тому вона дала йому телефон адвоката на прізвище ОСОБА_10 . Після розмови з ОСОБА_4 адвокат повідомив, що ОСОБА_4 потрібно дати гроші для сприяння перешкодити продажу будинку. 
		Далі їй зателефонував ОСОБА_4 повідомив, що він приїхав у м. Гайсин, та що їм потрібно зустрітись. Вона взяла у свого батька диктофон та під час зустрічі записала усю розмову з ОСОБА_4 . Під час розмови обвинувачений сказав, що для того, щоб сприяти їй у вирішенні питання непродажну будинку потрібні кошти в сумі 2000 доларів США, однак вона погодилась дати лише 500 доларів США та сказала, що кошти привезе у м. Вінницю. Після цієї зустрічі вона звернулась до правоохоронних органів, після чого під їх керівництвом та супроводом були помічені грошові кошти, про що був складений відповідний акт та вручені їй, які вона мала передати ОСОБА_4 в якості неправомірної вигоди. В подальшому 03.12.2014 вона зустрілась з ОСОБА_4 в кафе «Лимон» у м. Вінниці, дала йому обумовлені кошти, але обвинувачений їх не взяв, а запросив її до себе в автомобіль та сказав покласти гроші на заднє сидіння в автомобілі, що вона й зробила, після чого вийшла з автомобіля. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що у 2007 році вони разом з колишньою дружиною  на даний час ОСОБА_6 взяли 30 тисяч доларів США в кредит у ПАТ «Райффайзен банк Аваль», в якості іпотеки був оформлений будинок з земельною ділянкою, що знаходились за адресою: м. Гайсин, вул. Дундича. Через деякий час вони з дружиною розлучилися та він виплачував кредит самостійно, а тому звернувся в банк з заявою про надання дозволу банку на продаж будинку з метою погашення кредитного зобов`язання, яке ним було забезпечене, а сам поїхав на службу в зону АТО. 
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_11   суду пояснив, що він працював головним експертом по стягненню заборгованості по проблемним кредитам в «Райффайзен Банк Аваль». ОСОБА_4 приїжджав з перевірками та надавав практичну допомогу. До відділення банку звернувся позичальник ОСОБА_9 , який хотів погасити заборгованість по кредитному договору за рахунок реалізації заставного мана. Однак до банку звернулася колишня дружина позичальника ОСОБА_6 , яка також була поручителем по кредиту, він спілкувався з нею в присутності ОСОБА_12 , також з ОСОБА_6 розмовляв і ОСОБА_4 , остання запитувала про можливість збереження частини житла, щодо якого стояло питання про реалізацію. ОСОБА_4 міг доповісти керівництву банку про таку ситуацію, але рішення приймалось кредитним комітетом банку. Ні Вінницьке управління банку, ні ОСОБА_4 не мав повноважень на вирішення таких питань.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_7   суду пояснив, що він раніше працював у Вінницькій філії «Райффайзен Банк Аваль», був колегою обвинуваченого ОСОБА_4 , який працював в Департаменті банку у м. Києві. В 2013 році в останній тиждень листопада ОСОБА_4 приїхав з перевіркою та допомогою по проблемним позичальникам банку. 30.11.2013 року він дізнався, що його син потрапив у ДТП та три дні провів у лікарні, телефонував в банк та просив відпустку. За цей тиждень ОСОБА_4 він майже не бачив. Пізніше дізнався про події з ОСОБА_4 . Обвинуваченому він повідомив, що ОСОБА_6 не являється позичальником, а позичальником є її чоловік - ОСОБА_9 . Останній повідомив, що дружина має намір відсудити у нього будинок, який являється заставним майном по кредиту, а тому він хотів продати будинок і погасити кредит. Кредит не був проблемним та він особисто не мав до нього відношення. Він бачив, що ОСОБА_6 спілкувалася з ОСОБА_4 . Згодом ОСОБА_12 розповів йому, що їх з ОСОБА_4 затримали працівники правоохоронних органів. 
		Вінницька філія «Райффайзен Банк Аваль» могла вчиняти юридично значущі дії тільки після рішення кредитного комітету центрального офісу в м. Києві, яке приймалося колегіально.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_13   суду пояснив, що він раніше працював у центральному офісі «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві заступником директора пізнього збору проблемної заборгованості. В жовтні 2014 року ОСОБА_4 переїхав у м. Вінницю, оскільки мав намір там надалі проживати та працювати. ОСОБА_4 був куратором  організовував роботу вцілому. В нього не було закріплених проблемних боржників. Він мав спілкуватися з проблемними боржниками та пропонувати їм варіанти погашення заборгованості. Про подію з позичальником Пересуньком йому стало відомо в телефонній розмові від матері обвинуваченого. Пізніше він дізнався, що клієнт ОСОБА_14 хотів реалізувати предмет іпотеки  будинок, а ОСОБА_4 нібито повідомив дружину клієнта як не продавати будинок. Через 1,5 року дружина ОСОБА_9 підтвердила, що вона не згодна на реалізацію майна. Жоден працівник не має права одноособово вирішувати питання про реалізацію майна, це вирішує колегіальний орган  Кредитний комітет, який знаходиться у м. Києві.
		ОСОБА_4 не міг вплинути на рішення Комітету по проблемних кредитах, він не входив до даного комітету. В 2016 році комітет приймав рішення щодо врегулювання боргу позичальника ОСОБА_9 .
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_15  суду пояснив, що він знав ОСОБА_4 як начальника відділу повернення проблемних кредитів «Райффайзен Банк Аваль», а він працював головним спеціалістом відділу. В 2014 році ОСОБА_4 приїжджав до Вінниці по робочим справам, перевіряв справи проблемних боржників. До Вінницького управління банку звернувся клієнт ОСОБА_9 з приводу кредиту, він особисто спілкувався з клієнтом, перевіряв документи та їздив у м. Гайсин, фотографував будинок та оглядав заставне майно для актуалізації оцінки.
		Через 2-3 тижні зателефонувала колишня дружина даного клієнта  ОСОБА_6 , як бажала мирно врегулювати питання стягнення боргу. На той час у відділенні був ОСОБА_4 . ОСОБА_6 приїхала ввечері та спілкувалася з останнім. Другого разу в листопаді-грудні місяці він бачив ОСОБА_6 , яка спілкувалася з ОСОБА_4 в офісі. 
		03.12.2014 року ОСОБА_4 сказав, що йому потрібно поспілкуватися з клієнтом та вони підійшли до кафе «Лімон» у м. Вінниці, через скло він бачив, що ОСОБА_4 спілкувався з ОСОБА_6 .
		В подальшому ОСОБА_4 вийшов з ОСОБА_6 з кафе, зателефонував йому та попросив відкрити з пульту службовий автомобіль, що він і зробив, а сам пішов в магазин. 
		Коли він вийшов з магазину, його затримали працівники міліції. Він побачив, що ОСОБА_4 стояв біля водійських дверей автомобіля. Він на прохання працівників міліції відчинив автомобіль за допомогою пульту сигналізації, хоча авто було і до цього відчинене, та йому показали, що ззаду на сидінні в автомобілі лежали долари США, які йому не належали, про що він і повідомив працівникам правоохоронних органів. З рук ОСОБА_4 зробили змиви, перед цим просвітивши руки спеціальним пристроєм. Він чув як працівники сказали, що у ОСОБА_4 руки та кишені «чисті», вівся відеозапис. Його запитали чи він бачив як ОСОБА_4 брав гроші, однак він цього не бачив, автомобіль був з затемненим склом, а на вулиці було темно. Вилучені грошові кошти описували, оглядали, запакували в пакет, опечатували. ОСОБА_4 не мав права розпоряджатися як саме діяти з проблемним кредитом і заставним майном, все вирішувала Рада директорів банку.
		 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що взимку 2014 року, коли він проходив службу в Збройних Силах України, його з військової частини запросили бути понятим під час проведення слідчих дій. Спочатку він був присутнім під час помітки грошових купюр, які помітили та поклали в конверт. Потім він пам`ятає, що обвинувачений пішов з жінкою в кафе у м. Вінниці, після чого проводився огляд автомобіля, де працівники поліції на задньому сидінні виявили грошові кошти декілька купюр доларів США, які були помічені, а саме світилися при освічені їх спеціальним пристроєм.
		 
		Допитана в судовому засіданні експерт  ОСОБА_17 суду пояснила, що вона проводила судову експертизу матеріалів речовин і виробів за спеціальністю дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв №318 від 19.01.2015 року. Під час проведення дослідження волокнистих серветок, якими робилися змиви з рук ОСОБА_4 , була встановлена незначна кількість речовини, що люмінесціює. Під час дослідження люмінесцентів, вони були знищені. Єдиний доказ  це висновок експертизи та дослідницька частина висновку. Дані по об`єкту експертизи бралися з постанови слідчого. Виявлення незначної кількості люмінесцентної речовини може бути пов`язане з її високими адгезійними властивостями. В експертизі вказано використання спеціальних приладів і зазначенням строку їх повірки, який прострочений, однак ці прилади пройшли повірку та на даний час в експертній установ є відповідна документація.
		 
		Окрім показань обвинуваченого, та свідків судом відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення:
		- витяг з кримінального провадження № 12014020000000339, відповідно до якого 01.12.2014 року внесено відомості до ЄРДР, на підставі заяви ОСОБА_6 до слідчого управління УМВС України у Вінницькій області надійшла про те, що службові особи юридичної особи приватного права обіцяють їй сприяти припиненню процедури реалізації майна і переоформленні відповідних договорів на неї за умови надання неправомірної вигоди. Підозрювана особа  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.2 а.с. 36);
		- дані протоколу прийняття старшим слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 01.12.2014 року заяви про злочин від ОСОБА_6 , відповідно до якої остання повідомила, що 27.11.2014 в проміжок часу з 17.00 до 18.00 вона знаходилась в приміщенні ТРЦ «Європейський», що знаходиться по вул. 1-Травня 70А у м. Гайсин Вінницької області, де зустрілась з головним експертом Департаменту пізнього збору ПАТ «Райффайзенбанк «Аваль» ОСОБА_4 з приводу вирішення питання про зупинку продажу будинку АДРЕСА_2 , співвласником якого являється, та переоформлення на неї частини кредиту, який 17.07.2007 видавався її колишньому чоловікові ОСОБА_9 , у відповідності до укладеного кредитного договору №014/035-06/50239 на загальну суму 30 тисяч доларів США ПАТ «Райффайзенбанк «Аваль» та відповідно до якого вказаний будинок є заставним майном. Під час розмови, вона пояснила ОСОБА_4 про те, що 17.07.2007 під час укладання кредитного договору її колишнім чоловіком, нею із ПАТ «Райффайзенбанк «Аваль» укладено договір поруки. Крім того, вона повідомила ОСОБА_4 , що у зв`язку з відмовою чоловіка здійснювати погашення кредиту вказані дії перед банком протягом 7-8 місяців виконувала вона. Станом на листопад поточного року заборгованість по кредиту становила 700 доларів США та пеня 19 тис. грн.
		У зв`язку із розлученням, у лютому 2014 року вона подала позовну заяву до Гайсинського районного суду Вінницької області щодо розподілу спільного майна, в тому числі заставного будинку та розподілу зобов`язань по сплаті кредиту. Однак, незважаючи на це працівники банку за погодженням з ОСОБА_9 без її згоди виставили вказаний будинок на продаж.
		При цьому ОСОБА_4 повідомив їй, що для зупинки продажу будинку АДРЕСА_2 , який є заставним майном, та переоформлення на неї частини кредиту, їй необхідно передати йому у якості неправомірної вигоди кошти в сумі 2000, частину з яких він має передати своєму керівникові на ім`я ОСОБА_19 . Коли вона запитала у якій валюті, він відповів, що у доларах США. Після висловлення нею обурення щодо великої суми, ОСОБА_4 сказав, що 500-700 доларів США буде достатньо. Розуміючий, що дії ОСОБА_4 та його керівника є неправомірними вона вирішила звернутися до правоохоронних органів. (т.2 а.с. 37-38);
		- протокол огляду речей від 02(03).12.2014 року (з зазначенням виправлень дати), складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ВБКОЗ Управління СБ України у Вінницькій області ОСОБА_20 , відповідно до якого в приміщенні УСБУ у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Грушевського, 27) 02.12.2014 року у зв`язку із виконанням доручення старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції Касяна №5/1116т від 02.12.2014 року про проведення контролю за вчиненням злочину, щодо вимагання грошових коштів оглянуто грошові кошти надані ОСОБА_6 в сумі 500 доларів США, наступними купюрами: номіналом по 100 доларів : 1. НЕ41568476DE5; 2. КF75300138BF6; 3.НF90712806BF6; 4.НВ34958607ЕВ2; 5. КВ26411502ВВ2, які в подальшому помічені шляхом нанесення на купюри спеціальної хімічної речовини: №Промінь 1» (аерозоль), яким оброблено вказані грошові купюри., знято копії купюр грошових коштів, відібрано зразки фарбуючої речовини (т.2 а.с. 39-43) 
		- протокол огляду місця події від 03.12.2014 року, проведеного слідчим ВМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_21 , відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_4 , який знаходиться поблизу автомобіля «Мітсубісі Ланцер», держ. № НОМЕР_3 , сірого кольору, який стоїть на стоянці (навпроти стоматологічної клініки), що за адресою: м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова №4, зі сторони вул. Грушевського, проведено освідування, проведено просвічування обох рук лампою з ультрафіолетовим випромінюванням, в ході якого видимих ознак нашарування сторонньої речовини не виявлено, взято змиви з рук ОСОБА_4 . Проведено огляд вказаного автомобіля, в ході якого на задньому пасажирському сидінні виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 500 доларів США, які при просвічувані їх лампою з ультрафіолетовим випромінюванням люмінесціюють жовто-зеленим кольором. В подальшому в приміщенні СУ УМВС України у Вінницькій області на вул. Театральній,10 у м. Вінниці у ОСОБА_4 виявлено та вилучено його мобільний телефон, особисті грошові кошти ОСОБА_4 , мобільний телефон, належний ОСОБА_15 марки «Нокіа» (т. 2 а.с. 44-48)
		- лист-відповідь Вінницької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» №Р-03-02/1426 від 24.12.2014 про те, що автомобіль «Мітсубісі Ланцер, держ. № НОМЕР_3 перебуває у власності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та згідно наказу №72 від 16.06.2014 закріплений за ОСОБА_15 (т.2 а.с. 49);
		- заява ОСОБА_15 від 03.12.2014 року про надання дозволу працівникам поліції на проведення огляду службового автомобіля «Мітсубісі Ланцер, держ. № НОМЕР_3 (т.2 а.с. 50);
		- постанову старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_22 від 03.12.2014 року про проведення освідування головного експерта департаменту пізнього збору ПАТ «Райффайзенбанк «Аваль» ОСОБА_4 , проведення якого доручено ст. слідчому СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 (т.2 а.с. 51);
		- протокол освідування ОСОБА_4 від 03.12.2014, складений ст. слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 , відповідно до якого при проведені освідування на тротуарі біля автомобіля «Мітсубісі Ланцер», держ. № НОМЕР_3 , за адресою: м. Вінниця, вул. Грушевського, зі сторони буд. №4 вул. Архітектора Артинова, при просвічуванні пальців та долонь лівої та правої руки ОСОБА_4 , а також кишень його штанів, видимих ознак нашарувань сторонньої речовини не виявлено, взято змиви з обох рук ОСОБА_4 , проводився відеозапис слідчої дії (т.2 а.с. 52-53);
		- постанову слідчого СВ Вінницького МВ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_21 від 04.12.2014 року про призначення хімічної експертизи в кримінальному провадженні №12014020000000339, а саме щодо об`єктів: грошових коштів в сумі 500 доларів США, вилучених на задньому пасажирському сидінні автомобіля «Мітсубісі Ланцер», держ. № НОМЕР_3 , 03.12.14 року, змивів з рук ОСОБА_23 та зразка хімічної речовини «Промінь1» (т. 2 а.с. 54-56);
		- висновок судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.11 (дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв) №318 від 19.01.2015 року з додатком  ілюстративною таблицею та довідкою про вартість проведення експертизи, відповідно до якого на поверхнях п`яти грошових купюр з номерами та серіями: НЕ41568476DE5; КF75300138BF6; НF90712806BF6; НВ34958607ЕВ2; КВ26411502ВВ2, знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка люмінесціює яскраво жовтим кольором; на поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , знаходиться незначне нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка люмінесціює яскраво жовтим кольором; на поверхні волокнистої серветки, яка надана в якості контрольного зразка  спеціальних хімічних речовин (люмінофорів) не виявлено; на поверхні волокнистої серветки, якою було виконано змиви з поверхні заднього сидіння автомобіля марки «Мітсубісі Ланцер», знаходиться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка люмінесціює яскраво-жовтим кольором; нашарування спеціальних хімічних речовин на поверхні аркуша паперу, на поверхнях волокнистих серветок, якими було виконано змиви з рук ОСОБА_4 та змиви з поверхні заднього сидіння автомобіля марки «Мітсубісі Ланцер» та на поверхнях грошових купюр, мають спільну родову належність. (т.2 а.с. 58-73);
		- протокол огляду предмету від 16.02.2015 року, відповідно до якого слідчим СУ УМВС України Вінницькій області ОСОБА_21 проведено огляд в приміщенні службового кабінету №8 СУ УМВС України у Вінницькій області спецпакету НДЕКЦ №0802108, в середині якого знаходяться шість паперових конвертів білого кольору, формату А4, опечатані печаткою «Для пакетів СБУ у Вінницькій області, підписами понятих», в яких містяться грошові кошти в сумі 500 доларів США, змиви з рук ОСОБА_4 , змив з поверхні заднього сидіння автомобіля, зразок фарбуючої рідини, нанесений на аркуш паперу формату А4 Промінь1, відібраний під час здійснення огляду речей, зразок спиртової серветки, відібраний під час здійснення огляду речей та проведено їх опечатування, а також постанову слідчого СУ УМВС України Вінницькій області ОСОБА_21 від 16.02.2015 року про визнання вказаних речей речовим доказом в кримінальному провадженні №№12014020000000339 (т.2 а.с. 74-75, 76-77);
		- документи щодо передачі речових доказів на зберігання (т.2 а.с. 78-81, 85);
		- протокол огляду предмету опечатаного пакету всередині з мобільним телефоном марки «Nokia» ІМЕІ: НОМЕР_4 , належний ОСОБА_15 , зафіксовано вхідні дзвінки на телефон (т.2 а.с. 82);
		- заява ОСОБА_15 про надання ним для долучення до матеріалів кримінального провадження свого мобільного телефону «Nokia» з сім-картою (т.2 а.с. 83);
		-постанову слідчого СУ УМВС України Вінницькій області ОСОБА_21 від 17.12.2014 про визнання мобільного телефону належного ОСОБА_15 та вилученого під час огляду 03.12.2014 року речовим доказом в кримінальному провадженні та передачу його на зберігання до камери зберігання речових доказів ВМВ УМВС України у Вінницькій області (т.2 а.с. 84);
		- аналітичну довідку про опрацювання інформації, отриманої від операторів телекомунікацій щодо телефонних з`єднань абонентів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 
		(т.2 а.с. 86-94);
		- положення про Управління пізнього збору заборгованості роздрібних клієнтів Вінницької дирекції Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.2 а.с. 95-98);
		-посадову інструкцію головного експерта Управління пізнього збору заборгованості роздрібних клієнтів Вінницької дирекції Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_15 (т.1 а.с. 99-102);
		- положення про Управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (т.2 а.с. 103-108);
		- розпорядження правління АТ «Райффайзен Банк Аваль» №66/3РП від 12.05.2011 з додатком до нього (т.2 а.с. 109- 140);
		- довідку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №34-03-01/1293 від 05.12.2014 про те, що ОСОБА_4 працює в АТ «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, з 22.08.2011 року, в даний час на посаді головного експерта відділу повернення проблемної заборгованості управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів. (т.2 а.с. 141);
		- службову характеристику №34-03-01/1294 від 05.12.2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на головного експерта відділу повернення проблемної заборгованості управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - ОСОБА_4 , відповідно до якої ОСОБА_4 характеризується позитивно (т.2 а.с. 142);
		-витяг з наказу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №3079 К від 01.10.2014 про переведення ОСОБА_4 з посади головного експерта департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів на посаду головного експерта відділу повернення проблемної заборгованості управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів (т.2 а.с. 143);
		- посадову інструкцію головного експерта відділу повернення Управління пізнього збору Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_4 (т.2 а.с. 144-148);
		- кредитний договір №014/035-06/50239 від 17.07.2007 року, укладений між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі начальника Гайсинського відділення ОСОБА_24 та ОСОБА_9 з додатками (т.2 а.с. 149-156);
		- умови кредитування по програмі «Житло в кредит на вторинному ринку» у «Райффайзен Банк Аваль» станом н 16.07.07. (т.2 а.с. 157-158);
		- договір поруки №90 від 17.07.2007 року укладений між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі начальника Гайсинського відділення ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , по кредитному договору №014/035-06/50239 від 17.07.2007 року (т.2 а.с. 159-160);
		- договір ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 014/035-06/50239 від 17.07.2007 року на відкриття та ведення поточного рахунку по кредитному договору з аналогічним номером (т.2 а.с. 161-162);
		- договір іпотеки від 17.07.2007 року, украдений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі начальника Гайсинського відділення ОСОБА_24 та ОСОБА_9 з додатками, відповідно до якого в забезпечення виконання кредитного договору №014/035-06/50239 від 17.07.2007 року та усіх додаткових угод до нього виступає нерухоме майно  житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а також додаткові документи, безпосередньо пов`язані з укладенням вказаного договору (т.2 а.с.163-171);
		- договори страхування, укладені ОСОБА_9 (т.2 а.с. 172-184);
		- документацію, пов`язану з оформленням та змінами умов кредитного договору №014/035-06/50239 від 17.07.2007 року, укладеного між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі начальника Гайсинського відділення ОСОБА_24 та ОСОБА_9 (т.2 а.с. 189-192, 194-195, 196, 197-199, 200-208; т.3: а.с. 1-23, 33-35);
		- військовий припис №1514 від 20.12.2009 року щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_9 з 30.12.2009 року (т.2 а.с. 193);
		- заяву ОСОБА_9 до Директора Вінницької ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» про згоду на продаж предмету іпотеки  нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_3 по оціночній вартості банку (т.3 а.с. 24, 30-31);
		- довідки щодо доходів та власності ОСОБА_9 (т.3 а.с. 25-29);
		- протокол зустрічі ОСОБА_11  головного експерта УПЗРК АТ «Райффайзен банк Аваль» та ОСОБА_9 від 07.11.2014 року (т.3 а.с. 32);
		- ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 року №127/7548/15-к про призначення в справі повторної судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.11 (дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв) в кримінальному провадженні №12014020000000339 (т.3 а.с. 62-63,65-67);
		- повідомлення №10/6 від 13.02.2017 року судового експерта Житомирського НДЕКЦ про неможливість проведення експертизи на підставі ухвали Вінницького міського суду №127/7548/15-к від 26.12.2016 року (т.3 а.с. 73-77);
		- висновок експерта Житомирського НДЕКЦ №10/38 від 14.06.2017 року повторної судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.11 (дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв) в кримінальному провадженні №12014020000000339 з додатками та довідкою про вартість проведення експертизи, відповідно до якого на представлених на експертизу грошових купюрах номіналом 100 доларів США кожна в кількості 5 штук з номерами: НЕ41568476DE5; КF75300138BF6; НF90712806BF6; НВ34958607ЕВ2; КВ26411502ВВ2, встановлено наявність нашарування спеціальної хімічної речовини, яка люмінесціює жовто-зеленим кольором; на поверхнях серветок, якими було виконано змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , на момент дослідження не виявлено (в межах чутливості використовуваних методів) речовин із люмінесценцією жовто-зеленого кольору, що може бути прояснено незначною кількістю речовини; на поверхні серветки, яка надана в якості контрольного зразка  спеціальної хімічної речовини не виявлено; на поверхні серветки, якою було виконано змиви з поверхні заднього сидіння автомобіля марки «Мітсубісі Ланцер», на моментдослідження невиявлено (вмежах чутливостівикористовуваних методів)речовин ізлюмінесценцією жовто-зеленогокольору,що можебути поясненонезначною кількістюречовини; нашарування спеціальних хімічних речовин із люмінесценцією зелено-жовтого кольору, виявлені на поверхнях представлених на експертизу грошових купюр та на поверхні аркуша паперу із зразком препарат «Промінь1» мають спільну родову належність (т.3 а.с. 120-148);
		- протокол від 31.03.2015 року про надання доступу до матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні №12014020000000339 (т.3 а.с. 87-88);
		- протокол від 04.12.2014 за результатами проведення контролю за вчиненням злочину за кримінальним провадженням №12014020000000339 від 01.12.2014 року, розсекречений відповідно до акту від 15.01.2015 року (т.3 а.с. 89);
		- протокол від 11.12.2014 за результатами проведення контролю за вчиненням злочину за кримінальним провадженням №12014020000000339 від 01.12.2014 року, розсекречений відповідно до акту від 17.01.2015 року, відповідно до якого зафіксовано розмови між ОСОБА_26 та ОСОБА_6 03.12.2014 року (т.3 а.с. 90-98);
		- протокол від 12.12.2014 за результатами проведення контролю за вчиненням злочину за кримінальним провадженням №12014020000000339 від 01.12.2014 року відповідно до якого зафіксовано розмови між ОСОБА_26 та ОСОБА_6 03.12.2014 року та оптичними дисками з відповідними записами (т.3 а.с. 99-108);
		- ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2015 №127/5592/15-к про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підозрюваного ОСОБА_4 та захисників: ОСОБА_27 , ОСОБА_5 , ОСОБА_28 до 02.04.2015 року включно (т.3 а.с.109-110);
		- розписку захисника ОСОБА_5 про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування з зауваженнями (т.3 а.с. 111);
		- протокол від 31.03.2015 надання доступу до матеріалів досудового розслідування ОСОБА_4 та його захисникам ОСОБА_27 , ОСОБА_29 та ОСОБА_28 (т.3 а.с. 112-113);
		- доручення від 02.12.14 року №5/1116т старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України в кримінальному провадженні №12014020000000339 відносно ОСОБА_4 шляхом візуального спостереження особи, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, аудіо-, відео контроль особи, з відміткою про його розсекречення на підставі акта ЕК№573/01/24-2019 від 21.04.19 року (т.4 а.с. 100);
		- ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області №0-2929 т від 06.12.2014 р. про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_4 шляхом візуального спостереження особи, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_4 незалежно від місця перебування та в робочому кабінеті, який знаходиться у приміщенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за адресою: м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 39; обстеження публічно недоступних місць  робочого кабінету ОСОБА_4 , шляхом проникнення в нього, в тому числі з використанням технічних засобів, з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та встановлення технічних засобів аудіо-, відео контролю особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по номеру НОМЕР_5 , терміном на два місяці, тобто 02.02.2015 року, з відміткою про розсекречення 01.03.2019 року (т.4 а.с. 101-102);
		- клопотання старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні №12014020000000339 відносно ОСОБА_4 шляхом візуального спостереження особи, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, аудіо-, відео контроль особи, та ін. з відміткою про його розсекречення на підставі акта ЕК№573/01/24-2019 від 21.04.19 року (т.4 а.с. 103-104);
		-постанову старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_22 №21/2-1959т від 02.12.2014 року про контроль за вчиненням злочину в кримінальному провадженні №12014020000000399 від 01.12.2014 за ч.4 ст. 368-3 КК України, з відміткою про його розсекречення 25.02.2019 року (т.4 а.с. 105-106).
		 
		Крім того, судом досліджено також додаткові письмові докази, надані стороною захисту:
		-протокол затримання ОСОБА_4 від 03.12.2014 року (т.4 а.с. 47-55, 95-99);
		-постанову старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 від 03.12.2014 року про доручення призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням підозрюваного ОСОБА_4 та забезпечення прибуття адвоката 03.12.2014 року о 23:40 год. (т.4 а.с. 56-57);
		-доручення Вінницького обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для здійснення захисту ОСОБА_4 адвокату ОСОБА_30 та повідомлення адвокату про необхідність прибути на слідчі дії 04.12.2014 о 00:12 год. (т.4 а.с. 58-59);
		-протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 04.12.2014 року, розпочатий о 00:25 год. Та закінчений о 00:35 год. (т.4 а.с. 60-61);
		-постанова старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 від 03.12.2014 року про залучення адвоката ОСОБА_31 до участі у кримінальному провадженні №12014020000000339 в якості захисника (т.4 а.с. 62);
		-протокол від 04.12.2014 про роз`яснення права на захист ОСОБА_4 , який підписаний захисником ОСОБА_32 03.12.2014 (т.4 а.с. 63);
		-документацію щодо трудової діяльності, характеристики, дані про особу та спосіб життя ОСОБА_4 (т.4 а.с. 64-86, 88-91);
		-відповідь Гайсинського районного суду Вінницької області №17307 від 16.12.2014 року про накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_2 (т.4 а.с. 87).
		 
		Проаналізувавши зібранів кримінальномупроваджені тадослідженні всудовому засіданнідокази вїх сукупностіщодо обвинувачення ОСОБА_4 за ч.3ст.368-3КК Українисуд приходитьдо наступного висновку.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, що не дає суду можливість переконатися «поза розумним сумнівом» у доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368-3 КК України.
		До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.
		Так, відповідно до п. 18-19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя слідує, що при розгляді кримінальних справ суд має суворо додержуватись закріпленого у ч.1 ст.62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 
		При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. 
		Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості та підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором.
		Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини обвинувальним вироком суду. 
		Відповідно до ч.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», є важливим для постановлення справедливого рішення. 
		Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
		Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого, воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
		Згідно з ч.1 ст.92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, що узгоджується з практикою ЄСПЛ в справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1988 року (п.146), де Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості» вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		Відповідно до п. 19постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»слідує, що «згідно зіст. 62 Конституціїобвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованихКонституцією Україниправ людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами».
		Так, в ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 послідовно заперечував вчинення ним інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст. 368-3 КК України  а саме заперечував факт одержання ним 03.12.2014 року неправомірної вигоди в сумі 500 доларів США від ОСОБА_6 за вчинення дій з використанням наданих йому повноважень в інтересах останньої з метою припинення процедури реалізації житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по вулиці Дундича у м. Гайсин Вінницького району в межах реалізації виконання умов іпотечного договору від 17.07.2007 року укладеного між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі начальника Гайсинського відділення ОСОБА_24 та ОСОБА_9 в забезпечення виконання кредитного договору №014/035-06/50239 від 17.07.2007 року, до вирішення Гайсинським районним судом Вінницької області спору між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про визнання права власності на вказане майно. При цьому ОСОБА_4 вказував як на відсутність такої події загалом, так і на неможливість ним бути суб`єктом інкримінованого злочину, оскільки він не був наділений повноваженнями на вчинення інкримінованих дій, а тому і не може бути винуватим у вчиненні даного злочину. 
		Разом з тим, зазначив, що досудове розслідування в кримінальному провадженні було проведено із рядом порушень, зокрема щодо незабезпечення залучення йому захисника під час його затримання та під час проведення слідчих дій, що підтверджується невідповідністю часу участі залученого захисника в процесуальних діях 03.12.14 та 04.12.14 і його повноваженнями, які були оформлені 04.12.14. Крім того, зазначив, що будь-яких грошових коштів від ОСОБА_6 03.12.2014 року він не брав, що при освідуванні його 03.12.14 під час освічування його рук за допомогою спеціального пристрою на його руках були відсутні сліди будь-яких хімічних речовин, якими були помічені грошові кошти виявлені в його автомобілі, а також експертизи по відібраним змивам з його рук проведені з порушенням, а тому не можуть бути допустимим доказом в кримінальному провадженні. 
		Крім того, стороною захисту заявлено про недопустимість ряду доказів в кримінальному провадженні, пов`язаних як із проведенням контролю за вчиненням злочину в даному кримінальному провадженні, так і з проведенням негласних слідчих (розшукових) дії відносно ОСОБА_4 оскільки докази законності підстав проведення вказаних слідчих дій не були відкриті стороні захисту в прядку ст. 290 КПК України під час завершення досудового розслідування, а відкриті після їх розсекречення в 2019 році, а тому не можуть бути допущені в якості доказів.
		Також стороною захисту неодноразово в ході судового розгляду кримінально провадження зазначалося про невідкриття стороні захисту під час закінчення досудового розслідування речових доказів сторони обвинувачення в кримінальному провадженні та не надання можливості зняття з них копій, зокрема доказів, що стосуються негласних слідчо-розшукових дій.
		 
		Судом встановлено, що на підставі постанови старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_22 №21/2-1959т від 02.12.2014 року було проведено контроль за вчиненням злочину в кримінальному провадженні №12014020000000399 від 01.12.2014 за ч.4 ст. 368-3 КК України з метою фіксування протиправної діяльності ОСОБА_4 , а саме проведення спеціального слідчого експерименту, в ході якого під керівництвом і спостереженням органу досудового розслідування фіксувалися докази отримання ОСОБА_4 неправомірної грошової вигоди від ОСОБА_6 , шляхом помітки грошових купюр та спостереженням за фігурантами справи.
		Разом з тим, в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що вказана постанова прокурора №21/2-1959т від 02.12.2014 року не була відкрита стороні захисту під час завершення досудового розслідування в порядку, передбаченому ч.1 ст. 290 КПК України, оскільки вона була розсекречена 25.02.2019року (т.4 а.с. 105-106) та відкрита стороні захисту лише під час судового розгляду, тобто майже через чотири роки після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду (т.1 а.с. 1).
		Крім того, ухвала слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області №0-2929 т від 06.12.2014 р. про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_4 шляхом візуального спостереження особи, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_4 незалежно від місця перебування та в робочому кабінеті, який знаходиться у приміщенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за адресою: м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 39; обстеження публічно недоступних місць  робочого кабінету ОСОБА_4 , шляхом проникнення в нього, в тому числі з використанням технічних засобів, з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та встановлення технічних засобів аудіо-, відео контролю особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по номеру НОМЕР_5 , терміном на два місяці, тобто 02.02.2015 року, з відміткоюпро розсекречення 01.03.2019року (т.4 а.с. 101-102); клопотання старшого слідчогоСУ УМВСУкраїни у Вінницькійобласті ОСОБА_18 про проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій вкримінальному провадженні№12014020000000339 відносно ОСОБА_4 з відміткоюпро йогорозсекречення напідставі актаЕК№573/01/24-2019від 21.04.19року (т.4 а.с. 103-104); доручення від 02.12.14 року №5/1116т про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України в кримінальному провадженні №12014020000000339 відносно ОСОБА_4 з відміткоюпро йогорозсекречення напідставі актаЕК№573/01/24-2019від 21.04.19року (т.4 а.с. 100) також були відкриті стороні захисту лише під час судового розгляду, тобто майже через чотири роки після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду (т.1 а.с. 1), що підтверджується відомостями, викладеними в клопотанні захисника ОСОБА_5 (т.4 а.с. 35-44), журналом судового засідання від 08.04.2019 року (т.4 а.с. 107-108).
		Відповідно до ч. 2ст.290КПК України прокурор або слідчий за його дорученнямзобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупностіз іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватисьу змагальній процедурі судового розгляду. 
		На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторінта права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини.Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинуваченняі захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає,що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідноз принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять їїу гірше становище порівняно з опонентом. 
		Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкритіне тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставоюїх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуальногозаконустосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Згідно з ч. 1ст.86КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманийу порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.
		За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їхв нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1ст. 89 КПК). Однаку певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч. 2ст. 89 КПКу разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляєїї можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2ст. 87 КПК).
		Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема,не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною. 
		Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідуванняза ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2ст. 36 КПКпрокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.
		Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності,то за змістом статей85,92,290 КПКпрокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.
		Системне тлумаченняст. 290 КПКсвідчить, що у ч. 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.
		 
		Суд погоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 16 березня 2017 року у справі №5-364 кс 16, та в п.п. 50-64 Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року в справі №751/7557/15-к, відповідно до яких невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядкуст. 290 КПКпісля закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ, при цьому за наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченомуст. 290 КПК, оскільки їх тодіне було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.
		 
		З огляду на вищевикладене, суд, не вдаючись в аналіз допущених ряду описок та помилок під час оформлення доказів в кримінальному провадженні, приходить до переконання про необхідність визнання постанови старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_22 №21/2-1959т від 02.12.2014 року про контроль за вчиненням злочину в кримінальному провадженні №12014020000000399 від 01.12.2014 за ч.4 ст. 368-3 КК України, з відміткою про її розсекречення 25.02.2019 року (т.4 а.с. 105-106), ухвали слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області №0-2929 т від 06.12.2014 р. про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії відносно ОСОБА_4 , з відміткою про розсекречення 01.03.2019 року (т.4 а.с. 101-102); доручення від 02.12.14 року №5/1116т старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України в кримінальному провадженні №12014020000000339 відносно ОСОБА_4 з відміткою про його розсекречення на підставі акта ЕК№573/01/24-2019 від 21.04.19 року (т.4 а.с. 100); клопотання старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 про проведення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні №12014020000000339 відносно ОСОБА_4 з відміткою про його розсекречення на підставі акта ЕК№573/01/24-2019 від 21.04.19 року (т.4 а.с. 103-104) недопустимими доказами в даному кримінальному провадженні, оскільки вони не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ч.1ст.290КПК України та не можуть бути допущені в якості доказу.
		 
		Крім того, суд відповідно до ч.1 ст. 87, п.1 ч.2 ст. 87 КПК України приходить до переконання про необхідність визнання недопустимими наступних доказів в даному кримінальному провадженні: протоколу огляду речей від 02(03).12.2014 року (дата зазначена нерозбірливо), складеного старшим оперуповноваженим в ОВС ВБКОЗ Управління СБ України у Вінницькій області ОСОБА_20 у зв`язку із виконанням доручення старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області капітана міліції Касяна №5/1116т від 02.12.2014 року про проведення контролю за вчиненням злочину (т.2 а.с. 39-43); протоколу огляду місця події від 03.12.2014 року, проведеного слідчим ВМ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_21 (т. 2 а.с. 44-48); постанови старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_22 від 03.12.2014 року про проведення освідування головного експерта департаменту пізнього збору ПАТ «Райффайзенбанк «Аваль» ОСОБА_4 (т.2 а.с. 51); протоколу освідування ОСОБА_4 від 03.12.2014, складений ст. слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_18 (т.2 а.с. 52-53); постанови слідчого СВ Вінницького МВ МВС України у Вінницькій області ОСОБА_21 від 04.12.2014 року про призначення хімічної експертизи в кримінальному провадженні №12014020000000339 (т. 2 а.с. 54-56); висновку судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.11 (дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв) №318 від 19.01.2015 року (т.2 а.с. 58-73); постанови слідчого СУ УМВС України Вінницькій області ОСОБА_21 від 16.02.2015 року про визнання речових доказів в кримінальному провадженні №12014020000000339 ( т.2 а.с. 76-77); аналітичної довідки про опрацювання інформації, отриманої від операторів телекомунікацій щодо телефонних з`єднань абонентів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (т.2 а.с. 86-94); протоколу від 04.12.2014 за результатами проведення контролю за вчиненням злочину за кримінальним провадженням №12014020000000339 від 01.12.2014 року, розсекречений відповідно до акту від 15.01.2015 року (т.3 а.с. 89); протоколу від 11.12.2014 за результатами проведення контролю за вчиненням злочину за кримінальним провадженням №12014020000000339 від 01.12.2014 року, розсекречений відповідно до акту від 17.01.2015 року (т.3 а.с. 90-98); протоколу від 12.12.2014 за результатами проведення контролю за вчиненням злочину за кримінальним провадженням №12014020000000339 від 01.12.2014 року, а також оптичних дисків з відповідними записами (т.3 а.с. 99-108), оскільки дані докази є похідними доказами від визнаних недопустимими доказами постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину №21/2-1959твід 02.12.2014року,ухвали слідчогосудді Апеляційногосуду Вінницькоїобласті №0-2929т від06.12.2014р.,доручення старшогослідчого СУУМВС України уВінницькій області ОСОБА_18 №5/1116т від02.12.14року,клопотання старшого слідчогоСУ УМВСУкраїни у Вінницькійобласті ОСОБА_18 про проведеннянегласних слідчих(розшукових)дій вкримінальному провадженні№12014020000000339 відносно ОСОБА_4 , а тому вони не можуть бути визнані допустимими доказами в розумінні ст. 86 КПК України, оскільки відповідно до правових стандартів Європейського суду з прав людини являються «плодомотруйного дерева», оскільки визнання недопустимими доказів, які стали правовою підставою їх здобуття тягне за собою визнання недопустимими і похідних від них доказів.
		Крім того, суд враховує, що висновком №10/38 від 14.06.2017 року повторної судової експертизи матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.11 (дослідження спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв) в кримінальному провадженні №12014020000000339, яка була проведена на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2016 року №127/7548/15-к, на поверхнях серветок, якими було виконано змиви з правої та лівої руки ОСОБА_4 , на момент дослідження не виявлено (в межах чутливості використовуваних методів) речовин із люмінесценцією жовто-зеленого кольору (т.3 а.с. 120-148).
		 
		   Відповідно до вимогст. 337 КПК Українисудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Відповідно дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.
		При цьому,ст. 92 КПК Українивизначено, що обов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, данихщодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх надає.
		Відповідно до вимог ст.ст.84-86 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Таким чином, незважаючи на законність дій органу досудового розслідування під час проведення НСРД  а саме проведення контролю за вчиненням злочину та під час візуального спостереження за ОСОБА_4 з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, аудіо-, відео контролю особи ОСОБА_4 незалежно від місця перебування та в робочому кабінеті, який знаходиться у приміщенні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за адресою: м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги, 39; обстеження публічно недоступних місць  робочого кабінету ОСОБА_4 , шляхом проникнення в нього, в тому числі з використанням технічних засобів, з метою виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для досудового розслідування та встановлення технічних засобів аудіо-, відео контролю особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по номеру НОМЕР_5 , однак вичерпання можливості отримати та надати суду достатні докази на підтвердження даного факту через порушення стороною обвинувачення процесуального законодавства під час відкриття доказів, що потягло за собою визнання їх недопустимими, зважаючи на ненадання стороною обвинувачення будь-яких інших допустимих та належних доказів вини ОСОБА_4 у вчиненні ним інкримінованого злочину, суд приходить до переконання про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України.
		 
		Крім того, суд зважає на особливість суб`єкта злочину, передбаченого диспозицією ч.3 ст. 368-3 КК України, яким може бути лише службова особа приватного права, незалежно від організаційно-правової форми, тобто службові особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права та обов`язковою кваліфікуючою ознакою вчинення даного злочину є прийняття пропозиції, обіцянки або одержання таким суб`єктом неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій або бездіяльність з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, або в інтересах третьої особи. 
		 
		Проаналізувавши та вивчивши докази щодо трудової діяльності ОСОБА_4 та його посадових обов`язків на посаді головного експерта відділу повернення проблемної заборгованості управління пізнього збору заборгованості фізичних осіб Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», повноваження Вінницької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 не був наділений будь-якими повноваженнями що дають йому можливість впливати на прийняття Вінницькою обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» рішення щодо припинення процедури реалізації житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по вулиці Дундича у м. Гайсин Вінницького району в межах реалізації виконання умов іпотечного договору від 17.07.2007 року укладеного між ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі начальника Гайсинського відділення ОСОБА_24 та ОСОБА_9 в забезпечення виконання кредитного договору №014/035-06/50239 від 17.07.2007 року, оскільки відповідно до досліджених установчих документів, так і показань свідків - працівників банку ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 вбачається, що навіть сама Вінницька філія «Райффайзен Банк Аваль» не мала таких повноважень, оскільки могла вчиняти юридично значущі дії тільки після рішення кредитного комітету центрального офісу, яке приймалося колегіально та жоден працівник не мав права одноособово вирішувати питання що стосуються реалізації майна, яке вирішується лише колегіальним органом, на який ОСОБА_4 ніякого впливу не мав. Вказане в свою чергу свідчить також про відсутність в діях ОСОБА_4 усіх необхідних ознак складу інкримінованого злочину, передбаченого ч.3 ст. 368-3 КК України, зокрема відсутність у обвинуваченого повноважень, які б він міг використати для вчинення дій або бездіяльності в інтересах ОСОБА_6 .
		 
		З огляду на вищевикладене суд приходить до остаточного висновку, що обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368-3 КК України, тобто у одержанні службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду, в зв`язку з не доведенням вчинення останнім інкримінованого йому злочину та виправити.
		 
		Запобіжний захід, застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у виді особистого зобов`язання слід скасувати. 
		 
		Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати на залучення експертів для проведення криміналістичних досліджень - судових експертиз в кримінальному провадженні: №318 від 19.01.2015 року (т.2 а.с. 58-73) та № 10/38 від 14.06.2017 року (т.3 а.с. 120-148) слід віднести за рахунок держави, в зв`язку з постановленням виправдувального вироку в кримінальному провадженні.
		 
		Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 62, 129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 22, 84-87, 89, 91-96, 100, 124, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнатиневинуватим увчиненні злочинупередбаченого ч.3ст.368-3КК України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014020000000339 від 01.12.2014 року,  виправдати.
		 
		Запобіжний захід застосований до  ОСОБА_4  у виді особистого зобов`язання  скасувати.
		 
		Процесуальні  витрати в кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення експертиз№318 від 19.01.2015 року (т.2 а.с. 58-73) та № 10/38 від 14.06.2017 року (т.3 а.с. 120-148) на загальну суму 1185,72 гривень - віднести на рахунок держави.
		 
		Речові докази в кримінальному провадженні:
		- речові докази надані суду під час судового провадження  залишити в матеріалах судового провадження;
		- грошові кошти в сумі 500 доларів США, які зберігаються у сховищі цінностей відділення №220/01 АБ «Укргазбанк», згідно договору №1/20132-РД від 03.06.2013 року, після набрання вирком законної сили  повернути власнику;
		- мобільний телефон марки «Нокіа», який належить ОСОБА_15 та зберігається в камері зберігання речових доказів ВМВ УМВС України у Вінницькій області, після набрання вирком законної сили  повернути власнику.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. 
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...