Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/462/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради юстиції.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2019.
Дата набрання законної сили: 11.04.2019
Номер судового провадження: 11-1333заі18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		Іменем України
		11 квітня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 9901/462/18 (П/9901/462/18) 
		Провадження № 11-1333заі18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		Головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Саприкіної І. В.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
		за участю:
		секретаря судового засідання - Сергійчук Л. Ю., 
		представника відповідача - РусаковоїІ.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Бившева Л. І., судді: Гончарова І. А., Олендер І. Я., Ханова Р. Ф., Шипуліна Т. М.) від 03 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та скасування рішень,
		УСТАНОВИЛА:
		У березні 2018 року ОСОБА_5 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 25 січня 2018 року № 168/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України»;
		- визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 13 лютого 2018 року 
		№ 457/0/15-18 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_5 про звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку».
		Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
		Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відмовляючи у задоволені позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані рішення, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні підстави для їх скасування.
		ВРП у відзиві на апеляційну скаргу проситьу її задоволені відмовити, оскільки вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
		Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		Дніпропетровська обласна рада народних депутатів XXI скликання рішенням 14-сесії від 06 травня 1993 року № 223-14/XXI обрала ОСОБА_5 суддею Нікопольського районного суду міста Дніпропетровська строком на 5 років.
		02 грудня 1999 року Верховна Рада України постановою від № 1264-XIV обрала ОСОБА_5 суддею Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська безстроково.
		12 грудня 2014 року прокурор Дніпропетровської області Федик Р. Р. звернувся до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) про проведення відповідно до Закону України від 08 квітня 2014 року №  188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон №  188-VII) спеціальної перевірки стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_5 
		Підставою для цієї перевірки слугували такі обставини: слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_5 постановив ухвали від 27 січня 2014 року у справах № 200/1174/14-к, № 200/1176/14-к, № 200/1177/14-к про застосування до підозрюваних ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
		ТСК прийняла для проведення перевірки вказану заяву прокурора та передала її до ВРП для продовження розгляду за загальною процедурою відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №  188-VII.
		Третя Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 21 червня 2017 року № 1662/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_5, а рішенням від 02 серпня 2017 року 
		№ 2323/здп/15-17 притягнула його до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади.
		Мотивуючи таке рішення, Третя Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що під час обрання запобіжного заходу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 суддя ОСОБА_5 допустив істотні порушення норм процесуального права, кожне з яких охоплювалося поняттям дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла станом на 27 січня 2014 року). Також дії судді містять ознаки одного з діянь, визначених законом як порушення присяги судді (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у редакції, чинній станом на 27 січня 2014 року), а саме: вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Так, у порушення вимог ст. 29 Конституції України та кримінального процесуального закону висновок судді ОСОБА_5 про доведеність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 кримінальних правопорушень не мотивований, так само як і висновки про наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
		Отже, зважаючи на характер порушень, допущених суддею ОСОБА_5 під час обрання запобіжного заходу стосовно зазначених осіб, та їх системність, Третя Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що застосування до судді ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади є пропорційним вчиненому та виправданим з урахуванням часу, що минув з моменту прийняття ним рішення.
		За наслідками розгляду скарги судді ОСОБА_5 30 листопада 2017 року ВРП прийняла рішення № 3888/0/15-17, яким залишила без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 02 серпня 2017 року № 2323/здп/15-17.
		13 грудня 2017 року Третя Дисциплінарна палата ВРП внесла подання про звільнення судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.
		14 грудня 2017 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_5 про звільнення його з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська у відставку.
		25 січня 2018 року ВРП прийняла кадрове рішення № 168/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України», а ухвалою від 13 лютого 2018 року № 457/0/15-18 залишила без розгляду заяву ОСОБА_5 про звільнення його з посади судді у відставку.
		Вважаючи такі рішення ВРП протиправними, ОСОБА_5 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВРП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. 
		Підстави та порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності визначено Конституцією України, Законами України від 02 червня 2016 року 
		№ 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII).
		Пунктом 3 ч. 6 ст. 126 Основного Закону установлено, що підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. 
		Водночас відповідно до ч. 9 ст. 109 Закону № 1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов'язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який із таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
		Конституцією України установлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності (…) суддів (ч. 10 ст. 131).
		За ст. 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798- VIII, з урахуванням вимог цього Закону.
		Зокрема, відповідно до п. 6 ч. 1 та п. 1 ч. 8 ст. 109 Закону № 1402-VIII одним із видів дисциплінарного стягнення, що може бути застосований до судді, є подання про звільнення з посади, який застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді. 
		Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України.
		Так держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів. 
		За вимогами ч. 3 ст. 56 Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді відповідно до п. 3, 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
		Приписами ч. 2 ст. 57 Закону № 1798-VIII передбачено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених п.3 та 6 ч. 6 ст. 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно за таких обставин:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
		3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції». У рамках скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (п. 123 рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України»).
		Виходячи зі змісту ст. 6 Конвенції, справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
		Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
		Ураховуючи висновки ЄСПЛ та положення Конвенції, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне повно та всебічно перевірити оскаржуване рішення ВРП, у тому числі на предмет його відповідності вимогам ч. 2 ст. 57 Закону № 1798-VIII, і при цьому встановила:
		ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість (ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 30 Закону 
		№ 1798-VIII).
		Як убачається з витягу з протоколу № 3 засідання ВРП від 25 січня 2018 року, на засіданні були присутніми 17 її членів, які одноголосно проголосували «за» звільнення позивача з посади судді. Наявна в матеріалах справи копія оскаржуваного рішення ВРП свідчить про те, що воно підписане всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні. Отже, спірне рішення відповідає вимогам ч. 2 ст. 57 Закону № 1798-VIII.
		Велика Палата Верховного Суду погоджується й з доводами суду першої інстанції, що оскаржуване рішення ВРП від 25 січня 2018 року № 168/0/15-18 є вмотивованим та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.
		Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що підставою для звільнення ОСОБА_5 з посади судді слугувало рішення ВРП від 30 листопада 2017 року № 3888/0/15-17, яке вже було предметом судового розгляду.
		Як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30 січня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 30 листопада 2017 року № 3888/0/15-17 «Про залишення без змін рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 02 серпня 2017 року № 2323/3дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення його з посади».
		Велика Палата Верховного Суду постановою від 21 червня 2018 у справі № 11-78сап18 відмовила в задоволенні скарги ОСОБА_5, обґрунтовуючи своє рішення тим, що допущені позивачем порушення процесуального закону під час розгляду 27 січня 2014 року справ про обрання запобіжних заходів підозрюваним є очевидними та грубими, несумісними зі статусом судді, а також такими, що підривають авторитет правосуддя. При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком Третьої Дисциплінарної палати ВРП, що при постановленні ухвал від 27 січня 2014 року про обрання запобіжних заходів підозрюваним слідчий суддя ОСОБА_5 не вчинив дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження, а саме: не забезпечив належної охорони прав, свобод і законних інтересів підозрюваних, а також повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не піддавалася необґрунтованому процесуальному примусу. Допущені суддею порушення норм кримінального процесуального законодавства призвели до необґрунтованого застосування запобіжних заходів у вигляді тримання підозрюваних під вартою, які порушили права цих осіб на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий судовий розгляд, гарантовані ст. 29 Конституції України та ст. 5 Конвенції. Таким чином, суддя ОСОБА_5 вчинив дії, що порочать звання судді і викликають сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності;
		Отже, факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішень ВРП про застосування до ОСОБА_5 дисциплінарного стягнення у виді звільнення його з посади, не потребують доказування.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням у (…) адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про безпідставність доводів ОСОБА_5 щодо відсутності в рішенні ВРП мотивів для застосування до нього такого дисциплінарного стягнення як звільнення з посади судді.
		Щодо аргументів скаржника, що ВРП ухвалила спірне рішення, незважаючи на те, що рішення ВРП від 30 листопада 2017 року № 3888/0/15-17 оскаржено ОСОБА_5 до суду, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про їх безпідставність, оскільки позивач звернувся зі скаргою 30 січня 2018 року, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі № 11-78сап18, тобто після того, як ВРП вже ухвалила рішення від 25 січня 2018 року про звільнення його з посади судді.
		Щодо вимог ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування ухвали ВРП від 13 лютого 2018 року № 457/0/15-18 про залишення без розгляду заяви позивача про звільнення його у відставку, Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками суду першої інстанції, що така ухвала постановлена у відповідності до п. 15.7 Регламенту ВРП, оскільки станом на день її прийняття ОСОБА_5 вже був звільнений з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі п. 3 ч. 6 ст.126 Конституції України.
		З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення ВРП від 25 січня 2018 року № 168/0/15-18 про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України та ухвала ВРП від 13 лютого 2018 року № 457/0/15-18 про залишення без розгляду його заяви про звільнення у відставку обґрунтовані, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. 241-243, 250, 266, 316, 321, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя:                                                                                   В. С. Князєв
		Суддя-доповідач:                                                                                      І.В.Саприкіна
		Судді:  
		                                                 Н. О. Антонюк  Н.П. Лященко
		                                                 С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
		                                                 В. В. Британчук  Л. І. Рогач
		                                                 Д. А. Гудима  О. М. Ситнік
		                                                 О. Р.  Кібенко В. Ю. Уркевич
		Л. М. Лобойко О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...