Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/4985/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Заяви про перегляд заочного рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2019.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019
Номер судового провадження: 14-71цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		20 березня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 161/4985/17
		Провадження № 14-71 цс 19
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С. , Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича (далі також - уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
		за касаційною скаргою ПАТ «Західінкомбанк», поданою через уповноважену особу Фонду, на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року, ухвалене суддею Ковтуненком В. В., й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі ЗдрилюкО.І., КарпукА.К. і БовчалюкЗ.А.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           28 березня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом,в якому просив:
		1.1.       Визнати протиправними бездіяльність і відмову уповноваженої особи Фонду щодо включення належних позивачу 38 227,16 грн до переліку вимог вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;
		1.2.       Зобов'язати уповноважену особу Фонду внести зміни до переліку вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та включити до цього переліку вимогу щодо виплати позивачеві 38 227,16 грн;
		1.3.       Зобов'язати уповноважену особу Фонду впродовж двох робочих днів подати до Фонду інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів у сумі 38 227,16 грн за вкладом у ПАТ «Західінкомбанк» за рахунок Фонду;
		1.4.       Визнати протиправними бездіяльність Фонду щодо контролю за виконанням делегованих уповноваженій особі Фонду обов'язків ліквідатора ПАТ «Західінкомбанк» і відмову Фонду включити належні позивачу 38 227,16 грн до загального реєстру відшкодувань ПАТ «Західінкомбанк» за рахунок Фонду;
		1.5.       Зобов'язати Фонд включити вимогу позивача на суму 38 227,16 грн до загального реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «Західінкомбанк» за рахунок Фонду.
		2.           Позов мотивував такими обставинами:
		2.1.       20 березня 2007 року позивач уклав з Комерційним банком «Західінкомбанк» договір банківського вкладу в національній валюті № ДД-9707-03.980 (далі - договір банківського вкладу), за умовами якого банк прийняв від позивача кошти у сумі 43 924,31 грн строком на 13 місяців - до 21 квітня 2008 року.
		2.2.       21 квітня 2008 року згідно з додатковою угодою від № 1 строк дії договору банківського вкладу був продовжений ще на 13 місяців - до 20 травня 2009 року.
		2.3.       Станом на 17 грудня 2008 року на депозитному рахунку позивача накопичилося 175 804,33 грн, з яких 15 липня 2014 року у період запровадження у ПАТ «Західінкомбанк» тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду позивач отримав частину коштів у розмірі 139 578,12 грн.
		2.4.       Решту - 38 227,16 грн відсотків за період з 20 травня 2009 року до 2 листопада 2010 року включно - з ПАТ «Західінкомбанк» на користь позивача стягнув Луцький міськрайонний суд Волинської області згідно з рішенням від 2 березня 2015 року у справі № 161/20760/14-ц.
		2.5.       На день початку процедури виведення Фондом ПАТ «Західінкомбанк» з ринку обов'язок з виплати позивачеві відсотків у сумі 38 227,16 грн залишився невиконаним.
		2.6.       Уповноважена особа Фонду не виконала вимог законодавства щодо включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		2.7.       У відповідь на заяву позивача від 25 серпня 2015 року про включення до реєстру вкладників для відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду його уповноважена особа надіслала позивачеві лист від 23 вересня 2015 року № 1464-19 з відмовою та роз'ясненням, що зазначена у рішенні Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 березня 2015 року у справі № 161/20760/14-ц сума для здійснення виплат позивачеві правомірно не була врахована, оскільки це рішення набрало законної сили тоді, коли перелік вкладників ПАТ «Західінкомбанк» вже був складений.
		2.8.       На звернення позивача від 8 жовтня 2015 року з аналогічною заявою, адресованою Фонду, останній надіслав лист від 7 грудня 2015 року № 02-036-51266/15, в якому порадив позивачеві звернутися до тієї ж уповноваженої особи Фонду.
		2.9.       25 жовтня 2016 року позивач повторно звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення до реєстру вкладників для відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, однак у листі від 31 жовтня 2016 року № 1380/1-10 знову отримав відмову.
		Короткий зміст рішень суду першої інстанції
		3.           21 червня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалив заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправною відмову уповноваженої особи Фонду щодо включення належних позивачу 38 227,16 грн до переліку (реєстру) вимог кредиторів ПАТ «Західінкомбанк»; зобов'язав уповноважену особу Фонду внести зміни до переліку вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та включити до нього вимогу щодо виплати позивачу 38 227,16 грн відсотків за договором за період з 20 травня 2009 року до 2 листопада 2010 року включно; у задоволенні решти вимог суд відмовив.
		4.           Мотивував рішення тим, що позивач є особою, яка на підставі рішення суду набула право на гарантоване відшкодування в розмірі 38 227,16 грн за вкладом за рахунок Фонду, а уповноважена особа Фонду протиправно не включила ці вимоги до відповідного реєстру.
		5.           Відмову у задоволенні позовних вимог до Фонду мотивував задоволенням вимог до уповноваженої особи Фонду, а саме тим, що згідно з цим рішенням її зобов'язано внести зміни до переліку вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та включити до цього переліку вимогу щодо виплати позивачеві 38 227,16 грн відсотків за договором банківського вкладу за період з 20 травня 2009 року до 2 листопада 2010 року включно.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		6.           29 серпня 2017 року Апеляційний суд Волинської області постановив ухвалу, якою відхилив апеляційну скаргу позивача на заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, а заочне рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		7.           Рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог позивач до апеляційного суду не оскаржував, а тому в цій частині заочне рішення не переглядалося.
		8.           Апеляційний суд обґрунтував ухвалу такими обставинами:
		8.1.       Усі наступні дії після внесення змін до переліку вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та включення до цього реєстру вимоги щодо виплати позивачеві 38 227,16 грн, передбачені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), є обов'язковими для обох відповідачів і не порушують права позивача.
		8.2.       Доводи позивача про те, що відповідачі у майбутньому порушать його права, є припущеннями.
		8.3.       Оскільки відносини між Фондом та його уповноваженою особою не впливають на права позивача, слід відмовити у задоволенні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо контролю за виконанням делегованих уповноваженій особі Фонду обов'язків ліквідатора ПАТ «Західінкомбанк».
		8.4.       Позовні вимоги мають розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник спір щодо цивільного права позивача на підставі укладеного ним з банком договору банківського вкладу, кошти за яким повністю не повернуті.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9.           18 вересня 2017 року ПАТ «Західінкомбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу за підписом уповноваженої особи Фонду. Просить скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року, а провадження у справі закрити.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		10.        30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		11.        Мотивував ухвалу тим, що заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року й ухвала Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року оскаржуються, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)         Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.        У касаційній скарзі ПАТ «Західінкомбанк» скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що, розглядаючи справу, в якій відповідачем є уповноважена особа Фонду, суди фактично вирішили спір зі стороною, яка не має цивільно-процесуальної дієздатності та не може виступати стороною у цивільному процесі.
		13.        Крім того, стверджує, що уповноважена особа Фонду у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції, а тому цей спір не є цивільно-правовим, і юрисдикцію щодо його вирішення має адміністративний суд. Отже, суди не виконали вимоги пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу (далі -ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду ними справи.
		(2)          Позиції інших учасників справи
		14.        20 листопада 2017 року позивач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року - без змін.
		15.        Мотивує тим, що саме уповноважена особа Фонду зобов'язана внести його до переліку вкладників ПАТ «Західінкомбанк». Вказує, що оскільки звернувся з позовом про захист порушених прав, що виникли з договірних відносин, такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Обґрунтовує доводи висновком Верховного Суду України, сформульованим у постанові від 9 листопада 2016 року у справі № 6-2309цс16.
		16.        20 червня 2018 року позивач також подав відзив, в якому просить скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Фонду та визнати протиправними бездіяльність Фонду щодо контролю за виконанням делегованих уповноваженій особі Фонду обов'язків ліквідатора ПАТ «Західінкомбанк» і відмову щодо включення 38 227,16 грн до переліку вимог вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; зобов'язати Фонд включити вимогу позивача до переліку вимог вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		17.        Відзив мотивує тим, що відмова суду у задоволенні зазначеної частини позовних вимог дала можливість відповідачам надалі порушувати права позивача та нівелювати обов'язковість рішення суду.
		18.        28 лютого 2019 року позивач подав документ з назвою «Повідомлення про зміну обставин справи», вказавши, що 10 серпня 2018 року в ПАТ «Кредобанк» отримав 38 227,16 грн, що, на його думку, свідчить про виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 березня 2015 року у справі № 161/20760/14-ц. Вважає, що рішення Великої Палати Верховного Суду у цій справі забезпечить формування єдиної правозастосовної практики, яка унеможливить порушення банками та Фондом прав вкладників.
		19.        18 березня 2019 року Фонд подав пояснення, в яких вказав, що справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Обґрунтовує висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 15 червня 2018 року у справі № П/811/3526/15 та від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)         Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1)     Щодо юрисдикції суду
		20.        ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		21.        Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		22.        Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час звернення до суду, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		23.        Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакціївизначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		24.        Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його дій чи бездіяльності (частина перша, пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у зазначеній редакції).
		25.        Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		26.        30 березня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області постановив у цій справі ухвалу, якою відмовив позивачу у відкритті провадження на тій підставі, що спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Але 4 травня 2017 року Апеляційний суд Волинської області постановив ухвалу якою скасував ухвалу суду першої інстанції від 30 березня 2017 року та направив справу до Луцького міськрайонного суду Волинської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі. І 22 травня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області відкрив провадження у справі.
		27.        Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини, зокрема, між Фондом, банками, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		28.        Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		29.        Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
		30.        Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній на час звернення до суду).
		31.        Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. 
		32.        Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
		33.        Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).
		34.        Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше, ніж 500 000,00 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		35.        З огляду на вказані приписи Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини стосовно отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми мають управлінський характер і складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		36.        Отже, спір стосовно права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17).Натомість, спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства (див. також висновки ВеликоїПалати Верховного Суду, викладені у пунктах 61-65, 71 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц).
		37.        Враховуючи, що позивач претендує на відшкодування Фондом залишку коштів за вкладом у сумі 38 227,16 грн з 175 804,33 грн, тобто у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо розгляду справи за правилами цивільного судочинства та доходить висновку щодо публічно-правового характеру спірних правовідносин.
		38.        У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив, що звертався з аналогічним позовом до Волинського окружного адміністративного суду, який 27 грудня 2016 року постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі № 803/1889/16 за позовом позивача до Фонду та його уповноваженої особи з огляду на те, що спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
		39.        18 квітня 2017 року Вищий господарський суд України ухвалив постанову у справі № 903/1024/16 за позовом позивача до ПАТ «Західінкомбанк» в особі уповноваженої особи Фонду, якою відмовив у прийнятті позовної заяви, оскільки вважав, що справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Предметом господарського позову було визнання протиправною бездіяльності банку в особі уповноваженої особи Фонду та відмови щодо включення належної позивачу суми за договором банківського вкладу до реєстру вимог кредиторів, та про зобов'язання банку в особі уповноваженої особи Фонду внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		40.        Відповідно до частини п'ятої статті 170 КАС України у редакції, чинній на час розгляду касаційної скарги,повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
		41.        Оскільки адміністративний суд відмовив позивачу у відкритті провадження у справі за позовом, поданим до того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що і в справі № 161/4985/17, Велика Палата Верховного Суду вважає, що з огляду на припис частини п'ятої статті 170 КАС України позивач не зможе реалізувати його право на доступ до суду за правилами адміністративного судочинства.
		42.        Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).
		43.        Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		44.        ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» («Bulanov and Kupchik v. Ukraine», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» («Andriyevska v. Ukraine», заява № 34036/06), в якому ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України; натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13-14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» («Mosendz v. Ukraine», заява № 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» («Shestopalova v. Ukraine», заява № 55339/07), в якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).
		45.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що постановлення 27 грудня 2016 року Волинським окружним адміністративним судом ухвали про відмову у відкритті провадження у справі № 803/1889/16, поставили під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
		46.        З огляду на існування юрисдикційного конфлікту та імперативний припис частини п'ятої статті 170 КАС України Велика Палата Верховного Суду вважає, що цей спір слід вирішити за правилами цивільного судочинства.
		(1.2) Щодо належності відповідачів у справі та заявлених вимог до Фонду
		47.        З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону).
		48.        Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (пункт 1 частини другої статті 37 Закону).
		49.        З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та є самостійним суб'єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тому у цивільному спорі щодо неналежності виконання банком зобов'язань за договором банківського вкладу після початку процедури виведення Фондом банку з ринку належним відповідачем є банк, а не Фонд.
		50.        Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку(пункт 17 частини першої статті 2 Закону).
		51.        Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону).
		52.        Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону).
		53.        Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку(частина восьма статті 35 Закону). 
		54.        Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України в редакції чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду).
		55.        Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України у вказаній редакції).
		56.        Підписуючи та подаючи касаційну скаргу у цій справі, уповноважена особа Фонду діяла як представник банку, використовуючи його печатку для засвідчення власного підпису на скаргах.
		57.        Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності (див. також висновки ВеликоїПалати Верховного Суду, викладені у пунктах 84-93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-цта у пунктах 16-29 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17). Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що до уповноваженої особи Фонду вимоги позивача звернені бути не можуть. У цивільному процесі уповноважена особа Фондує неналежним відповідачем.
		58.        Оскільки саме Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом (частина перша статті 26 Закону), а вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом (частина друга вказаної статті), належним відповідачем за позовними вимогами щодоправа на виплату гарантованої державою суми такого відшкодування є Фонд.
		59.        З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій та вважає, що не можуть бути задоволені позовні вимоги, заявлені до уповноваженої особи Фонду.
		60.        Апеляційний суд згідно з частиною третьою статті 303 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду ним справи, не був обмежений доводами апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які відповідно до частини третьої статті 309 ЦПК України були підставою для скасування його рішення в частині, неоскарженій позивачем.
		61.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		61.1.    25 травня 2014 року виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 38 про запровадження з 29 травня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду в ПАТ «Західінкомбанк».
		61.2.    2 березня 2015 року Луцький міськрайонний суд Волинської області ухвалив рішення у справі № 161/20760/14-ц, яким стягнув з ПАТ «Західінкомбанк» на користь позивача відсотки за договором банківського вкладу за період з 20 травня 2009 року до 2 листопада 2010 року включно у сумі 38 227,16 грн. У цьому рішенні суд встановив такі обставини:
		61.2.1.   20 березня 2007 року позивач і ТзОВ КБ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», уклали договір банківського вкладу, згідно з яким позивач передав банку в строкове платне користування 43 924,31 грн з процентною ставкою 14 % річних строком до 21 квітня 2008 року.
		61.2.2.   21 квітня 2008 року ті самі сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу, за умовами якої строк вкладу був продовжений до 20 травня 2009 року з процентною ставкою 15 % річних.
		61.2.3.   3 листопада 2010 року позивач і ПАТ «Західінкомбанк» уклали додаткову угоду № 2 до договору банківського вкладу, відповідно до якої позивач передав банку в строкове платне користування 130 000 грн з процентною ставкою 7 % річних строком до 3 грудня 2010 року.
		61.2.4.   15 липня 2014 року позивачеві був виплачений депозитний вклад разом із нарахованими відсотками в сумі 139 578,21 грн.
		61.3.    25 серпня 2015 року позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення вимог на суму 38 227,16 грн до реєстру вкладників ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладом.
		61.4.    Листом від 23 вересня 2015 року (вих. № 464-19) уповноважена особа Фонду відмовила позивачу в задоволенні його заяви та у включенні до переліку вкладників, які мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладом, мотивувавши тим, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області суду від 2 березня 2015 року у справі № 161/20760/14-ц набрало законної сили після складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
		61.5.    8 жовтня 2015 року позивач звернувся з аналогічною заявою до Фонду, який листом від 7 грудня 2015 року (вих. № 02-036-51266/15) рекомендував звернутися до уповноваженої особи Фонду. 
		61.6.    25 жовтня 2016 року позивач повторно звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його вимог до переліку вкладників, які мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладом. Однак листом від 31 жовтня 2016 року (вих. № 1380/1-10) уповноважена особа Фонду знову відмовила позивачу на тій підставі, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 березня 2015 року у справі № 161/20760/14-ц набрало законної сили після закінчення строку приймання заяв, і у цьому рішенні не зазначено про обов'язок уповноваженої особи Фонду внести вимоги позивача до реєстру кредиторів.
		62.        Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону є фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		63.        Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
		64.        Позивач уклав із ПАТ «Західінкомбанк» договір банківського вкладу, а тому є вкладником. Укладення зазначеного договору та зарахування коштів на рахунок відбулося до початку віднесення ПАТ «Західінкомбанк» до категорії неплатоспроможних і запровадження тимчасової адміністрації.
		65.        Оскільки вклад був розміщений на рахунку ПАТ «Західінкомбанк» до запровадження у ньому тимчасової адміністрації, на позивача поширюються гарантії відшкодування коштів за вкладом, передбачені статтею 26 Закону.
		66.        З огляду на те, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, і в справі № 161/20760/14-ц суд стягнув на користь позивача відсотки за договором, які банк не повернув, виплачуючи позивачеві іншу частину гарантованої суми відшкодування за вкладом, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій та вважає обґрунтованими вимоги про визнання протиправною відмови Фонду щодо включення належних позивачеві 38 227,16 грн до загального реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «Західінкомбанк» за рахунок Фонду та про зобов'язання Фонду включити вказану вимогу до загального реєстру відшкодувань ПАТ «Західінкомбанк», які мають право на гарантоване відшкодування за вкладом.
		67.        Висновки судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо контролю за виконанням делегованих уповноваженій особі Фонду обов'язків ліквідатора ПАТ «Західінкомбанк» Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими.
		(1.3) Щодо повідомлення позивача про зміну обставин
		68.        При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України).Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.
		69.        Щодо процесуальних питань при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань(частина перша статті 182 ЦПК України), які у разі подання у письмовій формі повинні бути оформлені згідно з вимогами статті 183 ЦПК України.
		70.        28 лютого 2019 року позивач подав документ з назвою «Повідомлення про зміну обставин справи», який не передбачений ЦПК України. Зазначив, що 10 серпня 2018 року отримав 38 227,16 грн, і рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 березня 2015 року у справі № 161/20760/14-ц було виконане. Проте вважає, що справу слід розглядати.
		71.        До «Повідомлення про зміну обставин справи» позивач долучив копії таких документів: заяви на видачу готівки № 44313295; ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 лютого 2018 року у справі № 161/109/18; ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 липня 2018 року у справі № 161/9633/18; ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 лютого 2019 року у справі № 161/1891/19 та постанови Луцького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 7 грудня 2018 року.
		72.        Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, а також інші відомості, що вимагаються ЦПК України (пункти 4 і 7 частини першої статті 183 цього кодексу).
		73.        Копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев'ята статті 83 ЦПК України).
		74.        Доказів надсилання (надання) копій доданих до «Повідомлення про зміну обставин справи» документів, які не є публічно доступними, іншим учасникам справи або доказів наявності у них всіх цих документів позивач суду не надав. У вказаному повідомленні жодних питань на розгляд суду позивач не ставив, а просив продовжити розгляд справи.
		75.        Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).
		76.        З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду залишає документ з назвою «Повідомлення про зміну обставин справи» без розгляду.
		(2)         Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1)     Щодо суті касаційної скарги
		77.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і, зокрема, ухвалити нове рішення у відповідній частині, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		78.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
		79.        Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено, зокрема, порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
		80.        Згідно з частинами першою та другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		81.        З огляду на оцінку аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанційВелика Палата Верховного Суду вважає, що суди допустили порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконних рішень про задоволення позовних вимог до неналежного відповідача. Тому слід скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог, заявлених до уповноваженої особи Фонду, та у частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до Фонду, про визнання неправомірною відмови Фонду та зобов'язання його включити вимогу позивача на суму 38 227,16 грн до загального реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «Західінкомбанк». У вказаних частинах необхідно ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до уповноваженої особи Фонду відмовити, а зазначені вимоги до Фонду - задовольнити. В іншій частині заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
		(2.2)     Щодо судових витрат
		82.        Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статі 141 ЦПК України).
		83.        Позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
		84.        Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		85.        Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
		86.        Велика Палата Верховного Суду вважає, що у разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
		87.        Згідно з підпунктом 2 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у редакції, чинній на час звернення з позовом, за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру сплачується ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в гривневому еквіваленті становило 640 грн.
		88.        У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у вказаній редакції).
		89.        З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо задоволення двох позовних вимог немайнового характеру, заявлених до Фонду, з останнього на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 1280 грн.
		(3) Висновки щодо застосування норм права
		90.        Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
		91.        Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		92.        Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
		93.        У разі задоволення позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини заявлених до нього позовних вимог, якщо цього відповідача також не звільнено від сплати судового збору.
		Керуючись частиною шостою статті 141, частиною першою статті 400, пунктами 1 і 3 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.    Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк», подану через уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича, задовольнити частково.
		2.    Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року в частині позовних вимог до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича,та позовної вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання неправомірною відмови та зобов'язання включити вимогу ОСОБА_3 на суму 38 227,16 грн до загального реєстру відшкодувань вкладникам Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» скасувати.
		3.    У цій частині ухвалити нове рішення, яким:
		3.1. У задоволенні позовних вимог до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» Костенка Ігоря Івановича відмовити.
		3.2. Визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити належні ОСОБА_3 38 227,16 грн до загального реєстру відшкодувань вкладникам Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		3.3. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити вимогу ОСОБА_3 на суму 38 227,16 грн до загального реєстру відшкодувань вкладникам Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		4.    В іншій частині заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.
		5.    Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1280 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкО.Б.Прокопенко С.В.БакулінаЛ.І.Рогач В.В.БританчукІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська Н.П.Лященко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...