Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/13541/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2019. Зареєстровано: 09.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2019.
Дата набрання законної сили: 19.09.2019 (частково)
Результат оскарження 19.09.2019 Апеляційний суд Тернопільської області: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/607/292/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		24.04.2019 Справа №607/13541/17 
		      Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретарів судового засідання Зубко О.Я., Гоцко Н.Л., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Нужди Ф.Т. , представників третіх осіб Осядач Н.А. , Сліворського О.Ю ., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України з участю третіх осіб Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, прокуратури Тернопільської області про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		       Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача Державної казначейської служби України, треті особи- Головне управління Національної поліції в Тернопільській області(надалі-ГУНП в Тернопільській області), прокуратура Тернопільської області про відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові незаконним притягненням до кримінальної відповідальностіу сумі 1400000 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.02.2015 року йому як начальнику відділу Держземагентства у м. Тернополі в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12014210000000223 від 08.09.2014 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України(в редакції Закону №3207-(3207-17) від 07.04.2011року). При цьому досудове розслідування і повідомлення про підозру були здійснені стороною обвинувачення без внесення відомостей про інкриміноване йому правопорушення до ЄРДР, що підтверджується ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 27.03.2015 року. 26.03.2015 року у ЄРДР зареєстровано порушене щодо нього кримінальне провадження за №12015210000000157 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України за фактом зловживання службовим становищем під час перебування на посаді начальника управління Держкомзему у м. Тернополі у травні 2012 року, що виразилось у вчиненні дій які суперечать Земельному кодексу України, в результаті чого було завдано збитки державним інтересам. Ухвалою слідчого судді від 05.03.2015 року до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 365 000 грн., а ухвалою слідчого судді від 10.03.2015 року захід забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від займаної посади на строк до 01.04.2015 року. 30.03.2015 року йому було повторно повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України. В подальшому, в рамках даного кримінального провадження ухвалами слідчих суддів від 10.04.2015 року та 16.06.2015 року до нього ще двічі застосовувались відсторонення від посади до 29.05.2015 року та до 30.11.2015 року. Усі клопотання його захисника про закриття кримінального провадження належним чином розглянуті не були і 22.05.2015 року затверджений щодо нього обвинувальний акт за ч.2 ст.364 КК України був скерований до суду. Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.08.2016 року, який залишено в силі ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30.12.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.11.2017 року його визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України( в редакції закону №3207-(3207-17) від 07.04.2011року) та виправдано з підстав недоведення в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. Всього він перебував під слідством та судом в період з 19.02.2015 року по 30.11.2016 року. За вказаний період йому двічі незаконно було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, тричі незаконно відсторонено від займаної посади, до нього був незаконно застосований запобіжний захід у виді застави, незаконно проводились негласні слідчі(розшукові) дії та незаконно складено і направлено для розгляду до суду обвинувальний акт. Таким чином, у відповідності до положень ст.56 Конституції України, ст.ст.23,1167,1173,1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за час перебування під слідством та судом. Вказав, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності та вчинення щодо нього вищезазначених процесуальних дій він переніс значні моральні страждання, які з огляду на їх інтенсивність та тривалість перешкоджали його активному соціальному функціонуванні як особистості, реалізації власних амбіцій, почуттів власної честі та гідності; реалізації відчуття безпеки та правової захищеності щодо себе та членів своєї родини, взаємодії з правоохоронними органами як гарантами таких прав. Усі його намагання довести власну невинуватість в ході досудового розслідування залишались безрезультатними, що викликало у нього почуття зневіри у власних силах та завдавало додаткових моральних страждань. Застосування до нього запобіжного заходу у виді застави у розмірі 365000 грн., який був явно неспівмірним із розміром його заробітної плати та доходів теж додало додаткових страждань. Він змушений був просити про внесення застави свого брата ОСОБА_5 , який виконавши його прохання поставив свою сім`ю у скрутне матеріальне становище. Неможливість повернути брату вказані кошти через відсторонення його від посади, суттєво порушила його душевний комфорт та потягла за собою суттєві зміни у його психоемоційному стані, які не втратили своєї значущості і на момент звернення до суду, оскільки за такий тривалий період часу внесені в якості застави кошти значно знецінились, що викликає у нього почуття провини перед родиною брата. Потрійне відсторонення його від посади начальника відділу Держземагентства у м. Тернополі також перешкодило реалізації його власних амбіцій, почуттів власної гідності та честі, стало основною причиною відмови в оголошенні його переможцем конкурсу на зайняття посади начальника відділу Держгеокадастру у м. Тернополі, та висновку про безперспективність його подальшого кар`єрного зросту в обраній галузі державних органів, хоча за весь час перебування на своїй посаді він бездоганно та сумлінно виконував свої обов`язки, з метою підвищення кваліфікації закінчив профільний заклад освіти. Окрім цього, додаткових моральних страждань йому завдало повідомлення прокуратури Тернопільської області на своєму офіційному сайті про притягнення його до кримінальної відповідальності, яке було широко розтиражоване зі своїми коментарями засобами масової інформації, інтернет-газетами, новинними порталами. Зміст цих повідомлень та публікацій суттєво вплинув на зниження його авторитету серед колег по роботі, товаришів та знайомих та погіршив його психофізіологічний стан. Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди завданої йому за час перебування під слідством та судом він оцінює у сумі 1400000 грн., з яких 500000 грн. за два незаконні повідомлення про підозру; 150000 грн. за незаконне застосування запобіжного заходу у вигляді застави, 150000 грн. за три незаконні відсторонення від посади та 600000 грн. за інші зазначені ним моральні страждання, наслідки яких він продовжує відчувати і надалі. Із врахуванням вищенаведеного просить його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Державна казначейська служба України подала відзив на позов. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити, посилаючись на те, що у відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної(немайнової )шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями(бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Тобто, позивач повинен довести, що йому завдана моральна шкода, заподіяна діями посадових осіб органу досудового слідства і що він має право на її відшкодування за рахунок державного бюджету. У відповідності до ст..23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала шкоди, а також інших обставин, які мають істотне значення, із врахуванням вимог розумності та справедливості. Відповідач вважає, що позивачем не доведено незаконності повідомлення його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, застосування запобіжного заходу та відсторонення його від посади, оскільки ці обставини не встановлені вироком суду від 09.08.2016 року і позивачем не надано інших доказів на їх підтвердження. ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України у зв`язку із не доведенням наявності в його діях складу кримінального правопорушення. Із врахуванням викладеного, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
		       ГУНП в Тернопільській області подало письмові пояснення на позов у формі відзиву у яких вказало, що у відповідності до ст. 56 Конституції України, ст..ст.23,1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних- робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього(досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування зазначеної шкоди виникає у випадках визначених ст..ст.1,2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду». У відповідності до ч.3 ст.13 зазначеного закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно п.п.2 п.11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями        органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року в разі винесення виправдувального вироку для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1,3, 4 ст.3 Закону громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглядав справу у першій інстанції. Крім цього, як роз`яснено у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» відповідно до ст..13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями         органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. У разі незгоди із прийнятим рішенням про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач звертався до суду Тернопільського міськрайонного суду із заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, а отже ним порушено вимоги закону та механізм реалізації даної вимоги. Таким чином, заявлений ним позов є передчасним. Також ГУНП в Тернопільській області зазначило, що у відповідності до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування прокуратури і суду» розмір моральної шкоди має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з розміру мінімальної зарплати, що діє на час розгляду справи. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 року становить 3723 грн., однак відповідно до п.3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2017 року, після набрання чинності цим законом мінімальна заробітна плата не застосовується із розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму, який становить 1700 грн. Крім цього, у ч.2 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року роз`яснено, що суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями(бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Разом з тим, позивачем не надано обґрунтованих доказів, що підтверджують факт заподіяння йому моральної шкоди у визначеному ним розмірі, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Виходячи з наведеного ГУНП в Тернопільській області просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
		       Від прокуратури Тернопільської області надійшли письмові пояснення на позов, у яких зазначено, що норма ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», не є імперативним обов`язком держави провести особі виплату моральної шкоди, а лише надає їй право ставити вимогу про відшкодовування шкоди при доведеності у встановленому законодавством порядку факту її спричинення та обґрунтування розміру відшкодування.  Тобто наявність виправдувального вироку не є безумовною підставою для винесення судового рішення про відшкодування моральної шкоди. Виходячи із вимог ст..4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та роз`ясень, викладених у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року право на відшкодування моральної шкоди не є беззаперечним, а потребує доказування. У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок доказування факту спричинення йому моральної шкоди та обґрунтування її розміру. Проте позивачем всупереч зазначених вимог не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували зміст заподіяної йому шкоди, характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, причинно-наслідковий зв`язок між діями органів досудового розслідування, прокуратури та заподіяною йому моральною шкодою. Крім цього ОСОБА_1 не доведено, що процесуальні та слідчі дії, які вчинялися при розслідуванні кримінального провадження №12014210000000223 від 08.09.2014 року були проведені з порушенням вимог КПК України. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що прокурор, керівник органу досудового розслідування та слідчий всебічно, повно та неупереджено досліджували обставини кримінального провадження, надавали їм належну правову оцінку та забезпечували прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень В ході досудового розслідування не вчинялося жодних процесуальних дій, які б обмежували права ОСОБА_1 (не вилучалося особисте майно, не накладався арешт на нього). Позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування завданої йому моральної шкоди, яку він оцінює у сумі 1400000 грн. з наданням відповідного висновку експерта. Позивачем також не подано належних доказів на обґрунтування своїх доводів про те, що відсторонення його від посади начальника відділу Держземагентства у м. Тернополі стало причиною відмови в оголошенні його переможцем конкурсу на зайняття посади начальника відділу Держгеокадастру у м. Тернополі. З приводу доводів позивача про те, що порушення кримінального провадження призвело до приниження його честі, гідності та ділової репутації через неодноразові публікації у засобах масової інформації та інтернет-виданнях, то ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися з відповідними позовами до осіб, які поширили вказану інформацію, однак позивачем цього зроблено не було. Таким чином прокуратура Тернопільської області вважає вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1400000 грн. явно завищеною, неспівмірною із тими негативними наслідками, які настали для позивача, такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості і спрямованою на особисте збагачення, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		       У своїй відповіді на відзив Державної казначейської служби України позивач вказав, що твердження відповідача щодо недоведеності незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави, незаконного відсторонення від посади не відповідають дійсності. Статтею 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди. завданої громадянинові внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного відсторонення від роботи(посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян виникає у випадку постановлення судом виправдувального вироку. Законність ухваленого щодо нього виправдувального вироку Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.08.2016 року підтверджена ухвалами апеляційного суду Тернопільської області від 30.11.2016 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 28.11.2017 року. Внаслідок цього у нього виникло право на відшкодування, передбачені законом, стягнення яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. 
		       06.07.2018 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог у відповідності до якої просить зобов`язати Державну казначейську службу України перерахувати з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 2004835,5 грн. в якості грошового відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. В обгрунтування вказаної заяви посилається на висновок судово-психологічної експертизи Львівського НДІСЕ №1021 від 31.05.2018 року відповідно до якого орієнтовно-рекомендований розмір компенсації за завдані йому моральні страждання внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності виходячи з кількісного еквіваленту мінімальних заробітних плат становить 538,5 мінімальних заробітних плат розміром на момент винесення рішення судом. Таким чином, враховуючи розмірі мінімальної заробітної плати визначений законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» у сумі 3723 грн., розмір відшкодування, який підлягає стягненню на його користь становить 2004835,5 грн. 
		       У своєму відзиві на заяву про збільшення позовних вимог Державна казначейська служба України вказала, що наданий позивачем висновок експерта №1021 від 31.05.2018 року не може бути належним доказом у справі, оскільки при проведенні експертизи судовим експертом Білінською К.І. використано Методику становлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань професора ОСОБА_12 . Однак рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року зазначена Методика була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз. Таким чином, при проведенні експертизи для визначення можливого розміру компенсації моральної шкоди була застосована методика та формули вченого ОСОБА_12 висновки по яких мають імовірний характер та є науковою рекомендацією. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості, які на думку відповідача, порушені позивачем при визначенні розміру відшкодування завданої йому моральної шкоди, а тому Державна казначейська служба України просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. 
		       У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник-адвокат Нужда Ф.Т. позов підтримали та просять його задовольнити у відповідності до поданої заяви про збільшення позовних вимог. Вказали, що обгрунтованість застосування під час проведення судово-психологічної експертизи методики ОСОБА_12 підтверджується наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року, зареєстрованим «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та науково-методичних рекомендацій з підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», наказом Міністерства юстиції України №1666/5 від 02.10.2008 року «Про затвердження Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз» та Переліком науково-технічної та довідкової літератури, що використовується при проведенні психологічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №1722/5 від 30.07.2010 року, які є чинними на момент розгляду справи. 
		       Представник відповідача державної казначейської служби України Папа Н.І. позов не визнала та просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на їх неогрунтованість та завищений розмір. В останнє судове засідання не з`явилася, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
		       Представник третьої особи ГУНП в Тернопільській області Сліворський О.Ю. у судовому засіданні позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити, з підстави, викладених у письмових запереченнях на позов.
		       Представник третьої особи прокуратури Тернопільської області Осядач Н.А. у судовому засіданні позов не визнала та просить у його задоволенні відмовити за безпідставністю, з мотивів, наведених у письмових запереченнях на позов.
		       Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він є рідним братом позивача. Вказав що після закінчення інституту його брат цілеспрямовано працював, будував кар`єру, був призначений на посаду начальника Управління Держкомзему у м. Тернополі, а в подальшому обіймав посаду начальника відділу Держземагентства у м. Тернополі, при цьому ніяких проблем на роботі у нього не було. Після відкриття кримінального провадження брату було обрано запобіжний захід у виді застави у сумі 365000 грн. і він виступив заставодавцем. Внесені в якості застави 05.03.2015 року грошові кошти належали йому особисто і були повернуті йому через два роки. Брат сильно переживав через відсторонення його від посади, постійно був засмучений. Він мав намір зайняти посаду начальника відділу Держгеокадастру у м. Тернополі, приймав участь у конкурсі, однак йому відмовили, мотивуючи це наявністю відкритого щодо нього кримінального провадження. Всі ці події значно вплинули на психоемоційний стан брата. Було багато публікацій про відкриття кримінального провадження у пресі, інтернет-виданнях у яких прямо зазначалось прізвище брата, що значно вплинуло на його авторитет та ділову репутацію. Після цих подій деякі друзі перестали спілкуватись із його братом. Весь час розслідування брат говорив, що немає ніякого відношення до інкримінованого йому кримінального правопорушення, намагався довести свою невинуватість. Через відсторонення від посади ОСОБА_1 не міг влаштуватись на державну роботу, він ніде не працював з часу відкриття кримінального провадження.
		Свідок ОСОБА_10 -дружина позивача у судовому засіданні пояснила, що її чоловік цілеспрямована людина, хороший сім`янин та батько. Він пішов на роботу простим працівником, досягнув успіхів, та зміг очолити відділ Держземагентства у м. Тернополі, завжди добре справлявся зі своїми посадовими обов`язками. Після порушення незаконного кримінального провадження щодо її чоловіка, у нього почались проблеми морального характеру, із активної людини він став пасивним, була зруйнована його кар`єра, він втратив віру у справедливість. Всі ці обставини дуже його гнітили. Чоловік почав уникати друзів, перестав брати участь у вихованні дітей, тривалий період ніде не працював, а тому матеріальне забезпечення їхньої сім`ї, у якій є двоє неповнолітніх дітей повністю лягло на неї. Чоловіка не поновили на попередній роботі, а через відкрите кримінальне провадження він не зміг зайняти посаду начальника відділу Держгеокадастру у м. Тернополі. Через це чоловік постійно перебував у депресивному стані, емоційно виснажився та впав духом. Він почав погано спати, дуже змінився в емоційному плані та після винесення виправдувального вироку, так і не став таким як був раніше. На даний час чоловік влаштувався на роботу комерційним директором ПП «Патіо», але дана робота його не влаштовує, оскільки не відповідає його здібностям та можливостям, однак його кар`єрний ріст у державній службі зруйновано. 
		Свідок ОСОБА_11 у судовому засідання пояснив, що він знайомий з позивачем з 2001 року і вони є близькими друзями. Після порушення щодо ОСОБА_1 кримінального провадження, останній почав хворіти, у нього був психологічно пригнічений стан, він перестав ходити на дні народження до друзів, уникав зустрічей із знайомими, оскільки не хотів їм пояснювати свою ситуацію, почав замикатися в собі, зневірився, було помітно що він потребував психологічної допомоги. Донька ОСОБА_1 говорила йому, що тато постійно знервований, у нього пригнічений стан. В результаті цих подій позивач дуже змінився, оскільки раніше він був веселим і життєрадісним чоловіком. Факт притягнення до кримінальної відповідальності дуже сильно вплинув на нього, змінив його психологічний стан та завдав значних моральних страждань.
		       Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. 
		       Відповідно до п.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. 
		       Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		       Встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2012 року перебував на посаді начальника Управління Держкомзему у м. Тернополі, а в подальшому обіймав посаду начальника відділу Держземагентства у м. Тернополі. 
		       08.09.2014 року СУ УМВС України в Тернопільській області внесено відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12014210000000223 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Тернопільської міської ради, які діючи в інтересах третіх осіб у 2007 році незаконно вилучили з користування ТзОВ «Центр молодіжного співробітництва «Київський колегіум» та у 2011 році реалізували земельну ділянку площею 4,2376 га для обслуговування будівлі майнового комплексу за адресою м . Тернопіль, вул.. Чумацька,5 а товариству «Бодмін-Україна», внаслідок чого Державному бюджету України задано збитків на суму 250000 грн. 
		       04.02.2015 року до ЄРДР внесено відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.366 КК України за фактом внесення службовими особами управління Держкомзему у м. Тернополі завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи під час затвердження документації із землеустрою щодо складання документів , що посвідчують право власності на земельну ділянку ТзОВ «Бодмін-Україна» за адресою вул.. Чумацька, 5 а у м. Тернополі, яке об`єднане із попереднім кримінальним провадженням.
		23.02.2015 року в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12014210000000223 від 08.09.2014 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України(в редакції Закону №3207-(3207-17) від 07.04.2011року), а саме у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам та завдало матеріальної шкоди на суму 8107388,47 грн. 
		       Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.03.2015 року щодо підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 365000 грн. з покладенням на нього на строк до 22.04.2015 року обов`язків, передбачених ст..194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво; не відлучатись із міста Тернополя та Тернопільського району Тернопільської області, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання в Управління ДМС України в тернопільській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну. 
		       Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2015 року частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Процака О.Я., погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Сипень В.М. та відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі до 01.04.2015 року.
		       Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 17.03.2015 року ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.03.2015 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі строком до 01.04.2015 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого в ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Процака О.Я., погодженого з прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Сипень В.М. про відсторонення від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі ОСОБА_1 строком на 60 днів відмовлено. В обґрунтування вказаної ухвали апеляційного суду зазначено, що досудове розслідування стосовно ОСОБА_1 здійснювалося без внесення відомостей про вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України до ЄРДР. 
		       26.03.2015 року СУ УМВС України в Тернопільській області внесено до ЄРДР відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12015210000000157 за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме зловживання своїм службовим становищем, що виразилося у вчиненні дій, які суперечать Земельному кодексу України внаслідок чого спричинені збитки державним інтересам.
		27.03.2015 року вказане кримінальне провадження об`єднано із кримінальним провадженням №12014210000000223 від 08.09.2014 року.
		       30.03.2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
		Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.04.2015 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 16.04.2015 року, частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Процака О.Я., погоджене прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Сипень В.М. та відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі строком до 29.05.2015 року.
		Постановою старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Тернопільській області Процака О.Я. від 18.05.2015 року внесене до ЄРДР 04.02.2015 року кримінальне провадження за фактом вчинення службовими особами управління Держкомзему у м. Тернополі кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України закрите з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України. 
		21.05.2015 року прокурором відділу прокуратури Тернопільської області Сипень В.М. затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12014210000000223 від 08.09.2014 року за підозрою у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, який 22.05.2015 року скеровано до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. 
		Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.10.2015 року, постановленою в ході розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (в редакції Закону №3207-(3207-17) від 07.04.2011року) відсторонено позивача від посади начальника відділу Держземагентства в м. Тернополі на два місяці, до 20.12.2015 року.
		       Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.08.2016 року, який залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30.11.2016 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України(в редакції Закону №3207-(3207-17) від 07.04.2011року) та виправдано з підстав не доведення в його діях складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України(в редакції Закону №3207-(3207-17) від 07.04.2011року).
		       Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.11.2017 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.08.2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30.11.2016 року залишено без змін. 
		       Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
		       Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		       Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		       За змістом статтей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 
		У відповідності до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		       За нормами ч.1 ст.1166  ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		       Згідно з п. 2 ч.2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
		       Згідно з ч.ч. 1,2,7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		       Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі Закон № 266/94-ВР)
		       У відповідності до ст.1 Закону №266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.
		       Частиною другою ст.1 Закону №266/94-ВР встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		       Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		       Відповідно до п.5 ст.3 Закону №266/94-ВР громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.
		       Таким чином, з огляду на те, що у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12014210000000223 від 08.09.2014 року ухвалено виправдувальний вирок, яким визнано ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України(в редакції Закону №3207-(3207-17) від 07.04.2011року) з підстав не доведення в його діях складу кримінального правопорушення, суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування завданої йому в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності моральної шкоди за рахунок держави. 
		Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації. Моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
		       У відповідності до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань(фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне-за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		       Статтею 4 Закону №266/94-ВР визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури, суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		       Згідно з ч.ч.2,3 ст.13 Закону №266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
		       Викладене дає підстави для висновку, що у випадку, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.
		       Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII  мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. 
		       Проте, відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, не є його посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року до спірних правовідносин відсутні, відповідні зміни в частині застосування розміру розрахункової величини до Закону №266/94-ВР внесені не були. 
		       Наведене спростовує доводи ГУНП в Тернопільській області про те, що судом при ухваленні рішення про визначення розміру моральної шкоди слід виходити із розрахункової величини прожиткового мінімуму встановленого на момент розгляду справи. 
		       Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		       Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом у період з 23.02.2015 року, тобто з часу першого повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України до 30.11.2016 року, тобто до моменту набрання законної сили ухваленим щодо нього виправдувальним вироком суду, що становить 22 місяці впродовж яких він був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності. 
		       У відповідності до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2019 року мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 4173 гривні. 
		Таким чином, розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди не може бути меншим ніж 91806 грн.(4173*22=91806). 
		       Разом із тим, враховуючи обставини даної справи, характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість характеру немайнових втрат зумовлену досудовим розслідування та  розглядом кримінального провадження у якому позивач був двічі повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, кошти на внесення якої позивач змушений був позичати, неодноразовим застосуванням заходу забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, внаслідок чого позивач ніде не працював на протязі двох років та не міг матеріально утримувати свою сім`ю, приймаючи до уваги тяжкість вимушених змін у його життєвих зв`язках, що призвели до погіршення стосунків у сім`ї та з  оточуючими, а також появи негативних психоемоційних змін, враховуючи ступінь зниження престижу і ділової репутації, що зруйнувало подальший кар`єрний ріст позивача у сфері державної служби та позбавило його можливості обійняти посаду, що відповідає рівню його досвіду та професійної кваліфікації, необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів для відновлення попереднього стану, виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, суд приходить до переконання, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача слід визначити у сумі 500000 грн. 
		На думку суду, зазначений розмір відшкодування повною мірою відповідає обсягу моральних страждань, завданих позивачу внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності та є належною та необхідною компенсацією для відновлення його попереднього морального та психоемоційного стану, налагодження подальшого професійного та особистого життя, відновлення почуття справедливості та власної захищеності з боку правоохоронних органів та рівня довіри до системи правосуддя в цілому. 
		Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №383/596/15, у постановах Верховного Суду від 04.06.2018 року у справі №489/2492/17, від 13.06.2018 року у справі №464/6863/16, від 21.06.2018 року у справі № №205/119/17, від 25.07.2018 року у справі № 607/14493/16-ц, від 19.09.2018 року у справі №534/955/17, від 19.12.2018 року №214/5262/15-ц.
		Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. 
		Згідно із ч.1 ст.82, ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       При визначенні розміру морального відшкодування судом не береться до уваги долучений позивачем висновок судово-психологічної експертизи Львівського НДІСЕ №1021 від 31.05.2018 року, оскільки при проведенні експертизи судовим експертом використано Методику становлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_12 , яка рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 року виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз. Відтак зазначений висновок експерта не може бути врахований судом в якості в якості належного та допустимого доказу. 
		       Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого само врядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		       У відповідності з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, на яке покладено повноваження по здійсненню через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів.
		       Пунктом 1.3. Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02.02.2007 року № 28 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2007 року за № 149/13416, виконання рішень суду, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державним казначейством України за вимогами державних виконавців за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.
		       Відповідно до положень ст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.
		       Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду провадиться з Державного бюджету Державним казначейством України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
		       Враховуючи вищенаведене, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 500000 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди.
		       На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 23, 1166, 1167, 1174, 1176 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, суд,-
		 
		 
		 
		                                       ВИРІШИВ:
		 
		       Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
		               Стягнути із Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає: АДРЕСА_2 , Тернопільського району Тернопільської області , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 500000 гривень (П`ятсот тисяч) гривень грошового відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.        
		               У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
		               Копію рішення направити учасникам справи.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		       Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
		               Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		               Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.   
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...