Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/3698/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:; виконавчої служби та виконавчого провадження.
Надіслано для оприлюднення: 08.05.2019. Зареєстровано: 09.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2019.
Дата набрання законної сили: 07.05.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  0240/3698/18-а 
		Головуючий суддя 1-ої інстанції -  Воробйова Інна Анатоліївна  
		Суддя-доповідач -  Кузьменко Л.В.   
		07 травня 2019 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Кузьменко Л.В. 
		суддів:  Шидловського В.Б.  Франовської К.С. , 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
		 
		 
		розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року  (рішення ухвалено суддею Воробйовою І.А. 24.01.2019 року у м.Вінниця, повний текст судового рішення складено 29 січня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди, 
		В С Т А Н О В И В :
		ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просив :
		- визнати незаконною бездіяльності посадових осіб відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду та скасування як незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.04.2018 р. №55027823;
		- зобов'язати Департамент ДВС  вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.04.2014 р. в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р. та сплатити моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. і подати суду звіт протягом одного місяця з дня прийняття судового рішення.
		На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням ЄСПЛ зобов'язано державу Україну в трьохмісячний строк виконати рішення місцевих судів міста Вінниці, зазначених в додатку, в тому числі і рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р., яким, серед іншого, встановлено обов'язок провести повний розрахунок з ОСОБА_2  при звільненні.
		Позивач вказує, що урядовий уповноважений, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/2272/16-а не здійснює координацію дій за виконанням рішення Європейського Суду в частині виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 1.03.2004 р. При цьому, незважаючи на те, що рішення ЄСПЛ у повному обсязі не виконано, Департаментом при виконанні виконавчого листа у справі №802/2272/16-а 17 квітня 2018 р. винесено постанову у ВП № 55027823 про його закінчення, що є неправомірним, а тому постанова підлягає скасуванню.
		Позивач також зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у  10 000 грн.
		Суд першої інстанції ухвалою від 24.01.2019 р.  позов в частині вимог про зобов'язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17.04.14 р. в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 1.03.2004 р. залишив без розгляду. 
		Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.05.2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
		В частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності посадових осіб відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду та скасування, як незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.04.2018 р. №55027823 Вінницький окружний адміністративний суд 24 січня 2019 року постановив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неповноти з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції  та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
		Позивач в судове засідання не прибув, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, повноважного представника до суду не направив, належних доказів щодо поважності причин неявки в судове засідання не надав, відтак суд протокольною ухвалою від 07.05.2019 р. відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна  скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
		Судами встановлено, що 17.07.2014 р. Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі №25663/02 "ОСОБА_2 та інші проти України" (далі - РЄСПЛ), яким передбачено додаткові заходи індивідуального характеру та зобов'язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
		Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_2  підлягають виконанню:
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р.;
		- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28.03.2006 р.;
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16.10.2006 р.;
		- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06.04.2007 р.;
		- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.11.2006 р.
		Дане рішення ЄСПЛ направлено для виконання до державної виконавчої служби.
		Так, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 13.08.2014 р. відкрито виконавче провадження №44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" та зобов'язано боржника державу Украйна добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		Крім того, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №802/2272/16-а за позовом ОСОБА_2 до Урядового уповноваженого з прав людини, та на підставі виконавчого листа, відповідною постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2017 р. відкрито виконавче провадження №55027823 з примусового виконання рішення у справі №802/2272/16-а про зобов'язання урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини здійснити координацію виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_2 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2004 р.
		17.04.2018 р. постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Мінюсту України закінчено ВП № №55027823 з примусового виконання виконавчого листа № 802/2272/16-а.
		Підставою для прийняття оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження став пункт 9 статті 39 Закону № 1404-VIII, а саме, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зокрема, у постанові вказано, що відповідно до службової записки Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 20.12.2017 р. № 7607/5/48-17 та від 11.04.2018 р. № 93-5.2.2-18 рішення суду виконано в повному обсязі.
		Так, з матеріалів виконавчого провадження №55027823 судами встановлено, що на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 29.06.2017 р. у справі №802/2272/16-а, Урядовий уповноважений звернувся до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м Києві з листом №7161/5/32-17 від 16.11.2017 р., яким просив повідомити терміново у строк до 24.11.2017 р. про стан виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці.
		З аналогічним за змістом листом №7162/5/48-17 від 16.11.2017 р. Урядовий уповноважений звернувся до Заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби.
		За наслідком розгляду вказаного вище звернення, Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві (далі відділ) надіслав відповідь від 21.11.2017 р., якою повідомив, що на примусовому виконанні відділу перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа-дублікату Вінницького міського суду Вінницької області №2-200/2004 виданого 05.08.2015 р. щодо зобов'язання ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу №25-а-к від 7.03.2002 р. про звільнення ОСОБА_2, виданого на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.01.2001 р. та провести з ним повний розрахунок. Рішення суду виконано фактично в порядок та спосіб встановлений виконавчим документом, а саме, згідно рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.04.2004 р. ДАК «Укрресурси» змінено дату наказу про звільнення ОСОБА_2 Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 р. залишено без змін постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.04.2016 р. №802/82/16-а, якою визнано бездіяльність Департаменту щодо виконання рішення Суду в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004 р. №2-200/2004 щодо проведення повного розрахунку з ОСОБА_2 при звільнені з роботи в ДАК «Укрресурси» та зобов'язано Департамент вчинити дії на виплату ОСОБА_2  невиплаченої заборгованості в сумі 1.188.937,30 грн., а також протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили подати до суду звіт про виконання судового рішення.
		Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2994 від 3.08.2016 р. сплачена заборгованість на загальну суму 1.188.937,30 грн. та платіжним дорученням №3225 від 22.08.2016 р. сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Суду у розмірі 20,37 грн.
		13.09.2016 р. відділом, при виконанні ВП №44360793 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини №25663/02 від 17.07.2014 р. у справі ОСОБА_2 та інші проти України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8, ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
		06.10.2017 р. державним виконавцем відділу, керуючись п. 12 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №49014939.
		20.12.2017 р. в.о. керівника Секретаріату Уповноваженого у справах ЄСПЛ на адресу Департаменту направлено службову записку №7607/5/48-17, якою проінформовано, що на виконання рішення адміністративного суду у справі №802/2272/16-а повноважений неодноразово, зокрема 10.07.2017 р. та 16.11.2017 р. направляв запити до Департаменту, відділу, а також ліквідатору ДАК «Укрресурси». Зазначено, що після відновлення виконавчих проваджень №49014939 від 25.04.17 р. та №53654408 від 29.03.17 р. за ініціативою Уповноваженого 28.04.2017 р. відбулась спільна нарада за участі представників Секретаріату Уповноваженого, Департаменту, відділу щодо стану виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004 р., винесеного на користь ОСОБА_2
		Водночас, до службової записки додано копії листів, на які є посилання.
		13.04.2018 р. на адресу Департаменту від керівника Секретаріату Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини направлено Службову записку № 93-5.2.2-18 від 11.04.18 р., аналогічну за змістом службової записки № 7607/5/48-17 від 20.12.2017 р.
		Слід зазначити, що відносини, які виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України врегульовано Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV).
		В розумінні статті 1 цього Закону, рішення це:
		а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
		б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України; в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;
		г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.
		Органом представництва, згідно визначення, наведеного у цій же нормі визначено орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.
		В свою чергу, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №784 від 31.05.2006 р., на Міністерство юстиції покладено функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. При цьому, пунктом 3 цієї ж Постанови установлено, що представництво України в Європейському суді з прав людини у разі розгляду питань дотримання нею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та звітування про хід виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України здійснюється в установленому порядку Міністерством юстиції через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 р, (далі Положення №784), основними завданнями Уповноваженої особи є координація роботи, пов'язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у Суді та виконанням його рішень, співпраця з цією метою з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
		Водночас, згідно підпункту 7-1 пункту 5 цього ж Положення, Уповноважена особа відповідно до покладених на неї завдань координує виконання рішень Суду, які є тлумаченням норм Конвенції та її невід'ємною частиною, містять норми права та підлягають застосуванню в порядку виконання міжнародних договорів.
		Отже, зі змісту наведених норм слідує, що орган представництва (Уповноважена особа) координує виконання рішень Європейського суду з прав людини, у зв'язку з чим слід зазначити про таке.
		«Координація» - це діяльність, спрямована на узгодження, упорядкування дій у керованій системі, приведення їх у відповідність з поставленою метою. Координація являє собою функцію управління, яка здійснює інформаційний обмін і має на меті розподілити діяльність в часі, забезпечити взаємодію різних учасників загального процесу в інтересах виконання поставлених цілей. Координація забезпечує цілісність, стійкість соціально-економічної системи. Координація передбачає обмін інформацією всередині підрозділів і між ними. У сучасних організаціях такий обмін здійснюється за допомогою комп'ютерної мережі та відповідних інформаційних систем. Ці системи дозволяють вести оперативний обмін інформацією між співробітниками, а також складати і поширювати електронним способом звіти та інші документи.
		Як зазначалось вище, на виконання рішення адміністративного суду у справі №802/2272/16-а, Урядовим уповноваженим вчинено дії, які можна вважати координаційними, зокрема, збиралась та з'ясовувавсь інформація щодо виконання рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004р. У зв'язку з тим, що виконавчі провадження по виконанню рішення ЄСПЛ в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 1.03.2004р. закінчені, відпали обставини та підстави для подальшого здійснення координації виконання судового рішення національного суду.
		За наведених обставин, відсутні підстави вважати, що оскаржувана постанова є незаконною або такою, що винесена за відсутності на те правових підстав, відповідно, відсутні підстави для її скасування.
		Щодо позовної вимоги про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб Департаменту, яка полягає у відсутності контролю за якістю, повнотою ті своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення адміністративного суду у справі №802/2272/16-а, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України Про виконавче провадження (далі Закон № 1404-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно частин третьої статті 74 Закону №1404-VIII начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно пункту 6 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за №489/20802, посадова особа органу державної виконавчої служби, яка здійснювала перевірку виконавчого провадження і виявила порушення вимог законодавства, зобов'язана забезпечити безпосередній контроль за цим виконавчим провадженням до повного усунення виявлених порушень.
		Отже з аналізу наведених норм видно, що у разі виявлення порушень під час проведення контролю за рішеннями, діями державного виконавця відповідна посадова особа має право скасувати процесуальний документ державного виконавця та зобов'язати провести виконавчі дії в порядку, встановленому законом. У такому випадку посадова особа, що здійснювала перевірку, і зобов'язана забезпечити безпосередній контроль за виконавчим провадженням.
		Проте, в ході розгляду цієї справи, судами як першої так і апеляційної інстанції не встановлено порушень при виконанні рішення адміністративного суду у справі №802/2272/16-а, усунення яких мала б контролювати посадова особа органу державної виконавчої служби. А відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що адміністративний позов в досліджуваній частині задоволенню не підлягає.
		Обґрунтовано, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відмовив і в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди. 
		В силу приписів частини п'ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
		Слід зауважити, що вирішення питання щодо стягнення моральної шкоди з суб'єкта владних повноважень має наслідком встановлення судом порушень прав, свобод чи інтересів особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності СВП щодо особи. Проте,  у цій справі неправомірність дій відповідача не знайшло свого підтвердження. 
		Другою умовою для стягнення шкоди є підтвердження наявності такої шкоди.
		Так, статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
		Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Так, відповідно до частин другої, третьої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 вказаної постанови).
		У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Обґрунтовуючи заподіяння  моральної шкоди протиправними діями, позивач вказує, що неодноразово поміщався в лікарню, де лікувався протягом 18-20 діб та ніс витрати на лікування, морально страждав.
		Однак, доказів такого перебування суду не було надано, крім того відсутні посилання на докази наявності причинного зв'язку між винесеним рішенням та перебуванням у лікарні.
		Позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які призвели до негативних змін у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування шкоди в сумі 10 000 грн. та не підтверджено її документально.
		Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.
		З огляду на наведені вище доводи, колегія суддів не вбачає підстав для постановлення  окремої  ухвали щодо  Мінюсту про тяганину та неналежне виконання судових рішень органами ДВС, та щодо встановлення судового контролю за виконанням постанови (рішення) суду.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а  рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
		Постанова суду складена в повному обсязі  07 травня 2019 року.
		          
		Головуючий  Кузьменко Л.В.    Судді    Шидловський В.Б.    Франовська К.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...