Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14346/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2019. Зареєстровано: 12.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2019.
Дата набрання законної сили: 08.05.2019
Номер судового провадження: А/855/4387/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14346/18                                                                          Головуючий у 1 інстанції: Кузьменко В.А.
		                                                                                          Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  08 травня 2019 року                                                                                            м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача Суддів  За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Костюк Л.О. Кузьменка В.В. Борейка Д.Е.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного       акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Український інститут з прав людини" до Публічного       акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач - Громадська організація "Український інститут з прав людини" звернувся до суду з позовом до Публічного    акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просив:
		- визнати протиправною відмову у наданні інформації та копій документів  на запит ГО "Український інститут з прав людини" від 04.07.2018 року щодо надання інформації та копій документів про прізвища, імена, по батькові та посади всіх співробітників та членів правління ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які отримали премії,  у зв'язку із перемогою у Стокгольському  арбітражному суді в спорі з ПАТ «Газпром» щодо транзитного контракту та зобов'язати надати запитувану інформацію у повному обсязі.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо відмови в наданні Громадській організації "Український інститут з прав людини" інформації та копій документів у відповідь на запит на публічну інформацію від 04 липня 2018 року. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надати Громадській організації "Український інститут з прав людини" інформацію та копії документів, у відповідь на запит на публічну інформацію від 04 липня 2018 року.
		Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Публічне    акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"  звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що відповідач не є розпорядником запитуваємої інформації, а також, дана інформація відноситься до інформації, що містить персональні дані фізичної особи.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГО "Український інститут з прав людини" звернулась до ПАТ   "НАК "Нафтогаз України" із запитом на публічну інформацію від 04 липня 2018   року, в якому просила надати інформацію про прізвища, імена, по батькові та посади всіх співробітників і членів правління ПАТ   "НАК "Нафтогаз України", які отримали премії, у зв'язку з перемогою у Стокгольмському арбітражному суді у спорі з ПАТ   "Газпром" щодо транзитного контракту, а також інформацію про розмір виплаченої премії кожному співробітнику та копії підтверджуючих документів.
		За результатами розгляду запиту, ПАТ   "НАК "Нафтогаз України" листом від 16   липня 2018 року №5-69-18 відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації, вказавши на те, що така інформація, у тлумаченні рішення Конституційного суду України від 20 січня 2012 року, є конфіденційною інформацією та відомостями про відносини майнового характеру пов'язаними з конкретною особою, які підлягають оприлюдненню без згоди самої особи тільки у разі наявності відповідної вимоги закону та необхідності захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а також зазначено, що інформацію про загальний розмір премій та кількості премійованих працівників вже оприлюднено на сайті компанії.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Зазначена норма кореспондується із  ст. 34 Конституції України, якою передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає  Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011, № 2939-VI  (далі-Закон).
		Згідно ст.1 вказаного Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		В силу частини 2 статті 1 Закону, публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Доступ до інформації забезпечується шляхом, крім іншого, надання інформації за запитами на інформацію (п.2 ч.1 ст.5 Закону).
		Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень (п.1 ч.1  ст.12 Закону № 2939-VI).
		Згідно ч.1,2 ст.19 даного Закону № 2939-VI  , запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Судом встановлено, що позивач у своєму запиті від 04 липня 2018   року просив надати інформацію про прізвища, імена, по батькові та посади всіх співробітників і членів правління ПАТ   "НАК "Нафтогаз України", які отримали премії, у зв'язку з перемогою у Стокгольмському арбітражному суді у спорі з ПАТ   "Газпром" щодо транзитного контракту, а також інформацію про розмір виплаченої премії кожному співробітнику та копії підтверджуючих документів (а.с. 16).
		На зазначений запит надано відповідь, що така інформація, у тлумаченні рішення Конституційного суду України від 20 січня 2012 року, є конфіденційною інформацією та відомостями про відносини майнового характеру пов'язаними з конкретною особою, які підлягають оприлюдненню без згоди самої особи тільки у разі наявності відповідної вимоги закону та необхідності захисту інтересів національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а також зазначено, що інформацію про загальний розмір премій та кількості премійованих працівників вже оприлюднено на сайті компанії.
		Відповідно до ч.1  ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,  розпорядниками інформації для цілей цього  Законувизнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
		В силу ч.4  ст.13 Закону № 2939-VI,  усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
		Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (п. 6 ч. 1  ст. 14 Закону № 2939-VI).
		Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що  ПАТ   "НАК "Нафтогаз України", відповідно статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відноситься до розпорядників інформації і зобов'язаний оприлюднювати таку інформацію за вимогою.
		Так,  згідно пункту 5 статуту ПАТ   "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №1044 (далі по тесту - Статут), метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах.
		Відповідно до пункту 15 статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", засновником та єдиним акціонером Компанії є держава.
		Функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі Компанії здійснює Кабінет Міністрів України.
		Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 25 травня 1998 року №747 прирівняно голову правління Компанії, першого заступника, заступників голови правління та членів правління Компанії за умовами медичного та побутового обслуговування відповідно до міністра, першого заступника, заступників міністра та членів колегії міністерства, а керівників структурних підрозділів Компанії - до відповідних категорій працівників міністерства.
		Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відомості про заробітну плату, премії, матеріальну допомогу, будь-які інші виплати, керівництву ПАТ   "НАК "Нафтогаз України" є інформацією, що становить суспільний інтерес та, в розумінні положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", є публічною інформацією.
		Відповідно до статті 22 Закону № 2939-VІ, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
		З наведенного слідує, що ч.1   ст. 22 Закону від 13.01.2011 № 2939-VI   містить вичерпний перелік підстав, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.
		В силу вимог ч. 2 ст. 20 Закону України від «Про інформацію» 02.10.1992 № 2657-ХІІ, будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. 
		З матеріалів справи вбачається, що запитувана позивачем інформація не містить персональних даних.
		Згідно ст. 11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. 
		Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. 
		Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. 
		Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VІ, персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
		Крім того, згідно з ч.2  ст. 6 Закону №2939-VI,  обмеження доступу до інформації здійснюється, відповідно до  закону  при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Отже, доступ до інформації може бути обмежено лише за умови додержання сукупності всіх трьох зазначених підстав.
		Ч. 5 ст. 6 Закону №2939-VI  передбачено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
		При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Доказів того, що запитувана позивачем інформація є інформацією із обмеженим доступом апелянтом суду не надано.
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що інформація про прізвища, імена, по батькові та посади всіх співробітників і членів правління ПАТ   "НАК "Нафтогаз України", які отримали премії, у зв'язку з перемогою у Стокгольмському арбітражному суді у спорі з ПАТ   "Газпром" щодо транзитного контракту, а також інформацію про розмір виплаченої премії, відповідно до  Закону України "Про доступ до публічної інформації"  є публічною інформацією та може бути надана за запитом на інформацію.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про протиправність дій відповідача стосовно ненадання відповіді на інформаційний запит позивача, оскільки доступ до запитуваної інформації, згідно з положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації", не може бути обмежено, а тому правомірно зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надати Громадській організації "Український інститут з прав людини" інформацію та копії документів, у відповідь на запит на публічну інформацію від 04 липня 2018 року.
		Крім того, представник апелянта в суді апеляційної інстанції звернула увагу на те, що в суді першої інстанції був поданий відзив, однак суд про це не зазначив і не надав правову оцінку йому.
		Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Громадської організації "Український інститут з прав людини" та наявність правових підстав для їх задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст.  243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"    залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
		 
		Суддя-доповідач  Судді   Вівдиченко Т.Р.  Костюк Л.О.  Кузьменко В.В. 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 10.05.2019 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...