Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/2425/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Недоговірних зобов’язань; повернення безпідставно набутого майна (коштів).
Надіслано судом: 11.05.2019. Зареєстровано: 12.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2019.
Дата набрання законної сили: 06.05.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 травня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  904/2425/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Погребняка В.Я. - головуючого,  Булгакової І.В., Пєскова В.Г.,
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн",
		відповідач-1 - Миколаївська митниця Державної фіскальної служби України,
		відповідач-2 - Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби України,
		відповідач-3 - Головне управління Державної казначейської служби у Миколаївській області,
		відповідач-4 - Головне управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
		Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області
		на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду 
		від 06.12.2018
		у складі колегії суддів: Дарміна М.О., - головуючий, Антоніка С.Г., Іванової О.Г.,
		 
		у справі за позовом
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн",
		до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України,
		Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України,
		Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області,
		Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області,
		про стягнення 13 934 947, 25 грн.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн" (далі - ТОВ "Оптімус Конекшн", позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України та Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України про стягнення 13 934 947,25 грн. з посиланням на статті 1166, 1173 Цивільного кодексу України.
		2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2018 до участі у справі у якості співвідповідачів у цій справі залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області та Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.
		3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 у справі № 904/2425/18 позов задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімус Конекшн" 11 344 456, 26 грн. в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Миколаївською митницею Державної фіскальної служби України, в решті позову відмовлено.
		4. Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 у справі № 904/2425/18 Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою про скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		5. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та спосіб усунення шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 255 250, 26 грн. 
		 
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції:
		 
		6. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 у справі №904/2425/18 повернуто скаржнику без розгляду.
		7. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апелянтом в строк визначений ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2018 не усунуто недоліки апеляційної скарги та не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 255 250, 26 грн., а клопотання про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням уточнень № 13-12/6514 від 19.11.2018 не може бути задоволено в силу положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		8. Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду від 06.12.2018, Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області звернулося з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою передати справу № 904/2425/18 для розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		 
		9. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2019 касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 залишено без руху, надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.
		10. 15.02.2019 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області здано до відділення зв'язку, для направлення на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, заяву про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору в сумі            1921, 00 грн.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019, прийнято до провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 904/2425/18.
		Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від  03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від  03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 904/2425/18 здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
		12. Інші учасники судового процесу, у строки визначені ухвалою Верховного Суду від 11.03.2019, правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
		13. У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2425/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Булгакова І.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2019.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи скаржника
		 
		14. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.
		 
		14.1 Скаржник доводить, що у цій справі Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області виступає від імені Держави України та у будь-яких господарсько-правових відносинах з позивачем не перебувало, за таких обставин заявник не є суб'єктом сплати судового збору у розумінні ст. 2 Закону України "Про судовий збір".
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		15. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		16. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду  апеляційної інстанції
		 
		Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
		Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).
		Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
		Згідно із статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
		Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
		Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль суду при розгляді справ  полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31, 32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11).
		Принцип правової визначеності, на думку Європейського суду з прав людини, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (пункт 61 рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (пункт 123 рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви у м. Люпені проти Румунії», заява № 76943/11). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (пункт 36 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «С. В. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92). 
		Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів у тлумаченні, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба у з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (пункт 65 рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11; пункт 93 рішення від 21 жовтня 2013 року у справі «Дель Ріо Прада проти Іспанії», заява № 42750/09).
		У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. 
		Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. 
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, вказав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії).
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ТОВ "Оптімус Конекшн" є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Миколаївській області на користь ТОВ "Оптімус Конекшн" шкоди в розмірі 13 934 947, 25 грн. на підставі статті 56 Конституції України та частини першої статті 1173 Цивільного кодексу України.
		Господарським судом першої інстанції справу № 904/2425/18  розглянуто з винесенням рішення по суті спору.
		Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.12.2018 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 у справі повернуто скаржнику без розгляду на підставі того, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 255 250, 26 грн., а клопотання про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням уточнень № 13-12/6514 від 19.11.2018 не може бути задоволено в силу положень статті 8 Закону України "Про судовий збір".
		Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне вказати на таке.
		Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір» від 09.07.2011 № 3674-.VI (зі змінами).
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
		Об'єкти справляння судового збору визначені статтею 2 вказаного Закону, зокрема пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами справляється судовий збір у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги; а за подання касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство справляється судовий збір у розмірі 200% ставки, що підлягала при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. 
		Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що у контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України «Про судовий збір» на момент звернення з відповідною заявою. Об'єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги, є відповідна заява, а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної заяви.
		Необхідною умовою для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги, у разі оскарження рішення, прийнятого по суті заявлених вимог, є встановлення та віднесення предмета оскарження до об'єктів справляння судового збору та ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. 
		Зважаючи на те, що норми Закону України «Про судовий збір» (пункт 13 частини другої статті 3) не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а відтак і за подання апеляційних/касаційних скарг, на судове рішення прийняте по суті заявлених вимог;
		враховуючи принцип рівності усіх учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку про те, що подання Головним управлінням Державної казначейської служби у Миколаївській області, як відповідачем у даній справі, апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції по суті заявлених вимог, не оплачується судовим збором у порядку і розмірах встановлених Законом України "Про судовий збір", оскільки відповідно до норм Закону України "Про судовий збір" справляння судового збору за подання позовної заяви, з якою звернувся позивач до господарського суду, не передбачено.
		Щодо доводів Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги за суб'єктним складом та відповідно до положень статті 2 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.
		Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Відповідно до частини 4 статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.
		Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення за таких умов:
		розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
		позивачами є:
		а) військовослужбовці;
		б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
		в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
		г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
		ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або
		3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
		Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
		З урахуванням положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору лише, щодо фізичних осіб за наявності певних умов та юридичних осіб за наявності підстав визначених п. 3 вказаної норми.
		Положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги) не передбачено можливості відстрочення  сплати судового збору за подання апеляційної скарги з підстав вчинення дій від імені Держави.
		 
		17. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 304 ГПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
		Відповідно до положень ст. 310 ГПК України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
		Керуючись ст.ст. 300, 304, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби у Миколаївській області задовольнити. 
		 
		2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 904/2425/18 скасувати
		 
		3. Справу № 904/2425/18 передати на розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                          В.Я. Погребняк
		 
		 
		Судді                                                                                                    І.В. Булгакова
		 
		 
		                                                                                                    В.Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...