Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 373/1917/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2019.
Дата набрання законної сили: 17.04.2019
Номер судового провадження: 61-9024ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 квітня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 373/1917/15-ц
		 
		провадження № 61-9024св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи: виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Фінагєєва В. О., Кашперської Т. Ц., Лівінського С. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року у справі за позовом про поділ спільного майна подружжя визнано за нею право власності на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 та Ѕ частини автомобіля марки «Mercedes-Benz s-350», 2003 року випуску. Сторони не можуть досягти взаємної згоди щодо розподілу спільного будинку в натурі. Спільний автомобіль зареєстрований на відповідача та перебуває у його одноосібному володінні.
		У зв'язку із зазначеним вона фактично позбавлена можливості користуватися своїм майном, а тому просила виділити їй Ѕ частини вказаного житлового будинку в натурі, визнати за нею право власності на Ѕ частини земельної ділянки на якій він розташований, а також стягнути компенсацію вартості своєї частки та припинити її право власності на транспортний засіб.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області                   від 30 травня 2017 року у складі судді Керкези Я. І. позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини земельної ділянки площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 126 919,50 грн за належну їй Ѕ частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Mercedes-Benz s-350», 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 
		Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на автомобіль марки «Mercedes-Benz s-350», 2003 року випуску, реєстраційний номер                     НОМЕР_1 .
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині поділу спірного житлового будинку, суд виходив з того, що площа будинку збільшилася за рахунок його переобладнання та добудови, що не було оформлено у законному порядку. Крім того поділ нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, призведе до зменшення його площі, що істотно порушить права іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок майна.
		Вирішуючи спір в частині поділу земельної ділянки, суд дійшов висновку, про те, що це майно є спільною сумісною власністю та, виходячи з принципу рівності часток співвласників, визнав за позивачем право власності на Ѕ його частини.
		Задовольняючи позов в частині стягнення на користь позивача компенсації вартості її частки спірного автомобіля та припиняючи її право власності на цей транспортний засіб, суд узяв до уваги вартість автомобіля, вказану позивачем, та врахував те, що відповідач відмовився надати спірний автомобіль на огляд експерту, отже, не спростував заявлену позивачем вартість.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року апеляційній скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволені частково, рішення суду першої інстанції в частині поділу житлового будинку, стягнення грошової компенсації, припинення права власності на автомобіль скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову 
		ОСОБА_1 оділено в натурі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_1 . тамбур (1-1) площею 1,60 кв.м, 65/100 передпокою (1-2) площею 4,90 кв.м, санвузол (1-3) площею 10,20 кв.м, житлову кімнату (1-4) площею 7,40 кв.м, житлову кімнату (1-5) площею 13,30 кв.м, 47/100 житлову кімнату (1-7) площею 9,40 кв.м, ганок «а», сарай «Б», сарай «Б1», погріб «В», літню кухню «Г», убиральню «Л», 1/3 частину огорожі № 1, 1/2 частину воріт № 3, 1/2 частину огорожі № 4, 2/5 частин доріжки та площадки І, 1/2 частину вимощення ІІ. 
		Виділено ОСОБА_2 . 35/100 передпокою (1-2) площею 2,60 кв.м, житлову кімнату (1-6) площею 11,40 кв.м, 53/100 житлової кімнати (1-7) площею  10,70 кв.м, кухню (1-8) площею 12,00 кв.м, гараж «Д», навіс «Е», альтанку «Ж», 2/3 огорожі «№1», ворота «№2», 1/2 частину воріт з хвірткою № 3, 1/2 частину огорожі «4», 3/5 доріжки і площадки, «І», 1/2 частину вимощення, «ІІ». 
		Зобов`язано ОСОБА_1 влаштувати перегородку, розділивши приміщення передпокій (1-2) площею 7,50 кв.м. на дві частини: 35/100 передпокій (1-2) площею 2,60 кв.м та 65/100 передпокій (1-2) площею 4,90 кв.м.
		Зобов`язано ОСОБА_1 влаштувати перегородку, розділивши приміщення житлової кімнати (1-7) площею 20,10 кв.м на дві частини: 53/100 житлова кімната (1-7) площею 10,70 кв.м та 47/100 житлова кімната (1-7) площею 9,40 кв.м.
		Зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати дверний проріз між приміщеннями 47/100 житлова кімната (1-7) площею 9,40 кв.м та житлова кімната (1-6) площею 11,40 кв.м.
		Зобов`язано ОСОБА_2 в приміщенні 35/100 передпокій (1-2) площею 2,60 кв.м влаштувати двері, демонтувавши віконний проріз; влаштувати дверний проріз між приміщеннями кухні (1-8) площею 12,00 кв.м та 53/100 житловою кімнатою (1-7) площею 10,70 кв.м; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 53/100 житлова кімната (1-7) площею 10,70 кв.м та житлова кімната (1-6) площею 11,40 кв.м.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 43,50 грн.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації, припинення права власності на автомобіль відмовлено. 
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що роботи з перепланування будинку відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи не передбачають втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, а отже і не потребують дозволу виконавчого комітету міської ради на таке перепланування. Поділ будинку в натурі між його співвласниками не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки та не порушує прав ПАТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателя спірного майна. 
		Позивач не надала доказів того, що відповідач отримав від реалізації автомобіля кошти у розмірі 253 839 грн, Ѕ частини яких підлягає стягненню на її користь. Матеріали справи не місять відомостей щодо вартості реалізованого відповідачем спірного транспортного засобу, тому у задоволенні позову про стягнення грошової компенсації за автомобіль слід відмовити.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації за належну їй частку автомобіля та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що вартість спірного автомобіля визначена позивачем самостійно у сумі 253 839 грн. Відповідач заперечував проти такої вартості, тому судом була призначена товарознавча експертиза. Оскільки відповідач відмовився надати експерту спірний автомобіль для огляду та визначення його вартості, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги зазначену позивачем вартість цього транспортного засобу. В матеріалах справи відсутні докази реалізації відповідачем спірного автомобіля, тому суд правильно виходив з того, що відповідач ухилився від проведення експертизи.
		Оскільки касаційна скарга містить доводи лише щодо стягнення на користь позивача компенсації вартості її частки спірного автомобіля та припинення її права власності на цей транспортний засіб, законність оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядається лише в цій частині.
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні  2018 року справу передано до Верховного Суду, а ухвалою суду                від 23 липня 2018 року - призначено до розгляду.
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2013 року, яке набрало законної сили, визнано за                      ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кожним із них право власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини автомобіля марки «Mercedes-Benz s-350», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 .
		 
		Відповідно до довідки Територіального сервісного центру № 3248 № 31/369 від 26 квітня 2017 року легковий автомобіль марки «Mercedes-Benz»,                   2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , знятий з обліку ОСОБА_3 05 червня 2015 року.
		 
		Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 вказаний автомобіль належить ОСОБА_3 
		 
		Даних про зміну власника автомобіля з ОСОБА_3 на іншу особу матеріали справи не містять.
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Цим вимогам рішення апеляційного суду не відповідає з таких підстав.
		 
		Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частини перша, друга, четверта статті 71 СК України).
		 
		Відповідно до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
		 
		Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності на свою частку в майні з отримання грошової компенсації на свою користь, регулюються також положенням частини другої статті 364 ЦК України, яка передбачає, що якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
		 
		Згідно із положеннями статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		 
		Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення грошової компенсації за припинення права власності на автомобіль, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів того, що відповідач отримав від реалізації спірного автомобіля кошти у розмірі 253 839 грн,             Ѕ частини яких підлягає стягненню на її користь, а матеріали справи не місять вартості реалізованого відповідачем транспортного засобу.
		 
		Такий висновок суду є помилковим та таким, що зроблений без повного з'ясування обставин та матеріалів справи.
		 
		З метою визначення вартості автомобіля, який є спільною власністю сторін, ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області                 від 22 жовтня 2015 року у справі була призначена судова автотоварознавча експертиза, яка не була проведена у зв'язку із тим, що відповідач не надав експерту для огляду та проведення експертизи спірний автомобіль                   (а.с. 91, т 1).
		 
		Заперечуючи вартість спірного автомобіля, визначену позивачем, відповідач посилався на довідку Територіального сервісного центру № 3248 № 31/369 від 26 квітня 2017 року, що на його переконання є доказом відчуження ним спірного автомобіля, а також свідчить, що він не ухилявся від проведення судової автотоварознавчої експертизи враховуючи реалізацію вказаного транспортного засобу. 
		 
		Проте вказана довідка не містить даних про продаж відповідачем спірного транспортного засобу у червні 2015 року, а лише свідчить про його зняття з реєстраційного обліку.
		 
		Разом з тим довідку-рахунок або інші документи, що свідчать про відчуження автомобіля, відповідач не надав, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 13, т 2) саме ОСОБА_3 є його власником. 
		 
		Посилання відповідача на те, що він продав цей автомобіль у червні                     2015 року спростовуються наданим ним суду звітом про незалежну оцінку                 № 20-08 від 20 серпня 2015 року, згідно із яким вартість спірного автомобіля становить 47 500 грн (а.с. 1-19 т 2) та зі змісту якого вбачається, що власник майна, автомобіля марки «Mercedes-Benz S 350», 2003 року випуску,                         VIN НОМЕР_3 , - ОСОБА_3 . як замовник цього звіту, 20 серпня 2015 року, тобто після зазначеної ним дати продажу спірного автомобіля, відповідно до пункту 1.3 звіту надав суб'єкту оціночної діяльності цей автомобіль для обстеження.
		 
		За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги вказаний звіт як доказ вартості спірного автомобіля. 
		 
		При цьому суд апеляційної інстанції, не надавши правової оцінки вказаному звіту, безпідставно відмовив у стягненні компенсації вартості вказаного транспортного засобу у зв`язку з недоведеністю позивачем розміру його вартості.
		 
		Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, не надавши автомобіль для проведення судової експертизи, фактично ухилився від проведення експертизи, висновки якої мають вирішальне значення у даній справі, оскільки вона була призначена саме для з'ясування дійсної вартості автомобіля, щодо якої у сторін і виник цей спір.
		 
		За положеннями частини першої статті 146 ЦПК України 2004 року у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
		 
		Отже, визнання факту, для з`ясування якого призначалася експертиза, або відмова у визнанні цього факту здійснюється судом з урахуванням оцінки доказів, аналізу правової позиції цієї особи та того результату, якого вона домагається. Фактично суд виходить з припущення, що особа ухиляється від участі в експертизі, оскільки побоюється її результатів, а тому визнає факт, який треба було встановити експертизою, доведеним.
		Задовольняючи позов у цій частині, суд першої інстанції підставно взяв до уваги вартість автомобіля, вказану позивачем, та врахував те, що відповідач відмовився надати автомобіль на огляд експерту, пославшись на його реалізацію та не надавши при цьому доказів на підтвердження зазначеного факту.
		 
		Встановивши, що спірний автомобіль перебуває у володінні відповідача, який користується ним без згоди іншого співвласника, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позову про стягнення грошової компенсації з відповідача на користь позивача.
		 
		Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено, що вартість спірного майна має підтверджуватись виключно висновком судової експертизи.
		 
		Отже, позивач надав суду докази щодо вартості спірного автомобіля, які не спростовано відповідачем, і сумнівів у наданих доказах не виникає.
		 
		Вищезазначеного апеляційний суд не врахував та, переглядаючи справу у апеляційному порядку, безпідставно вказав про те, що вартість спірного автомобіля не визначена позивачем.
		 
		За таких обставин рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині не може вважатись таким, що відповідає вищенаведеним нормам матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Апеляційного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості частки автомобіля та припинення права власності на автомобіль скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2017 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   О. В. Білоконь   Б. І. Гулько   Є. В. Синельников   С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...