Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/13440/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2019. Зареєстровано: 14.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2019.
Дата набрання законної сили: 08.05.2019
Номер судового провадження: 22-ц/813/1723/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/813/1723/19 
		Номер справи місцевого суду: 522/13440/18
		Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.
		Доповідач Журавльов О. Г.
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08.05.2019 року                                                                 м. Одеса
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		головуючого - Журавльова О.Г.,
		суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,
		за участю секретаря Павлючук Ю.В.,
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		зацікавлена особа - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2018 року у складі судді Бойчука А.Ю.,
		встановив:
		У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису щодо запобігання та протидії домашньому насильству, якою просив: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 та наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 терміном до 6 місяців; заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб терміном до 6 місяців; направити ОСОБА_2 на проходження програми для кривдників, забезпечивши виконання програми Одеській міській раді строком 1 рік.
		Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи загального захворювання. Приблизно з серпня 2012 року ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_4 протягом тривалого часу зазнають систематичного домашнього насильства від ОСОБА_2 , як психологічного, так і економічного, а ОСОБА_4 - навіть і фізичного з боку кривдника, який є її колишнім чоловіком та батьком заявника.
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
		Направлено ОСОБА_2 на проходження програми для кривдників, забезпечивши виконання програми Одеській міській раді строком 1 рік. У задоволенні решти вимог відмовлено.
		Задовольняючи частково заяву суд першої інстанції виходив з того, що по відношенню до ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_4 вчиняється домашнє насильство, наявність тривалого конфлікту між ними, що є достатнім для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		 
		Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 
		В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, про відмову у задоволенні заяви.
		Основними доводами апеляційної скарги є посилання на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права не направив заінтересованій особі копію ухвали про відкриття провадження та не здійснив сповіщення належним чином про час та місце розгляду справи, чим порушив його право на захист. Крім того, посилається на те, що ОСОБА_1 сам був притягнутий до адміністративної відповідальності, а постанова Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності була прийнята за відсутності правопорушника, тому є незаконною та не виконувалась, оскільки він є інвалідом 2 групи.
		Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 листопада 2018 року в складі судді Калараш А.А. було відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року в складі суддів Калараш А.А., Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. справу було призначено до розгляду.
		Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі.
		Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
		Частиною 5 статті 31 ЦПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
		На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК України рішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні апеляційного суду Одеської області.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.01.2019 року визначено колегію суддів Одеського апеляційного суду в складі: головуючого судді Журавльова О.Г., Комлевої О.С., Кравця Ю.І.
		Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Таким чином при вирішенні справи суд повинен був визначити зміст вимог, предмет заяви та її підставу з метою з`ясування наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, виявлення заінтересованих осіб у справі, правильного застосування матеріальної форми права до цих правовідносин та застосування необхідного способу захисту порушеного права, а також для визначення й дослідження кола питань і заходів, необхідних для ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
		Вказаним нормам закону судове рішення не відповідає.
		Встановлено, матеріалами справи підтверджено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа - ОСОБА_2 проживають разом з ОСОБА_4 в одній квартирі, ОСОБА_2 є співвласником 1/6 частини квартири АДРЕСА_2 та проживає в кімнаті площею 9 кв.м.
		ОСОБА_4 перебувала в шлюбі з ОСОБА_2 та є матір`ю ОСОБА_1 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19.02.2015 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано.
		У своїй заяві ОСОБА_1 посилався на те, що він та його мати ОСОБА_4 систематично зазнають психологічного, економічного, так і фізичного насильства від ОСОБА_2 
		Звертаючись до суду з вимогами про видачу обмежувального припису, заявником на підтвердження обставин, щодо вчинення насильства фізичного та психологічного характеру зазначено слідуючи докази: постанову Приморського районного суду м. Одеси від 12.09.2013 року по справі №522/23651/13-п, якою ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-3 КУпАП за вчинення насильства в сім`ї; лист Шевченківського відділення міліції Приморського районного відділу ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 20.11.2013 року, яким повідомлено, що з ОСОБА_2 була проведена бесіда профілактичного характеру щодо недопустимості порушень діючого законодавства України; постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2014 року за якою ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП; вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.09.2014 року яким ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України за нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ; лист Приморського районного відділу ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 19.09.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 знаходиться на профілактичному обліку в Шевченківському ВМ Приморського РО ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 10.09.2013 року та з ним була проведена бесіда профілактичного характеру щодо недопустимості порушень діючого законодавства України; відповідь Приморського районного відділу ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 24.09.2014 року, якою зазначено, що з ОСОБА_2 була проведена бесіда профілактичного характеру щодо недопустимості порушень діючого законодавства України; постанову Приморського районного суду м. Одеси від 25.02.2016 року по справі №522/3213/16-п, якою ОСОБА_2 був притягнений до адміністративної відповідальності у вигляді 30 годин громадських робіт за ч.1 ст. 173-2 КУпАП; постанову Приморського районного суду м. Одесі від 25.05.2018 року по справі №522/7914/18, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Суд першої інстанції прийняв надані докази та зазначив, що вони підтверджують доводи заяви та систематичність вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 
		Проте погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з`ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на не сповіщення його судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, чим було порушено його право та принцип диспозитивності судового процесу.
		З матеріалів справи вбачається, що докази направлення судом ОСОБА_2 копії ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки відсутні, а також відсутні інші докази сповіщення ОСОБА_2 судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України, відповідно до якої справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
		Отже, розглянувши справу без участі особи належним чином не повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, суд першої інстанції не забезпечив дотримання принципу доступу такої особи до правосуддя, її права на захист, особисту участь в судовому розгляді, надання пояснень та доказів.
		Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
		Вищевказані порушення є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
		Статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміни вживаються в такому значенні: 1) дитина-кривдник - особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; 2) дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства; 3) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; 4) економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру; 5) запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються; 6) кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; 7) обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи; 8) особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; 9) оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи; 10) програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків; 11) програма для постраждалої особи - комплекс заходів, спрямованих на позбавлення емоційної залежності, невпевненості у собі та формування у постраждалої особи здатності відстоювати власну гідність, захищати свої права у приватних стосунках, у тому числі за допомогою уповноважених органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 12) протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки; 13) профілактичний облік - здійснення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України організаційно-практичних заходів щодо контролю за поведінкою кривдника з метою недопущення повторного вчинення домашнього насильства, за дотриманням ним тимчасових обмежень його прав та виконанням обов`язків, покладених на нього у зв`язку із вчиненням домашнього насильства; 14) психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи; 15) сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності; 16) терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров`я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства; 17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Відповідно до вимог статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»; 2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; 3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»; 4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
		З матеріалів справи вбачається, що заявник, ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог та систематичність вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 посилається на низку адміністративно-правових актів, зокрема постанов суду стосовно ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_4 (матері ОСОБА_1 ).
		Проте, вказані докази не свідчать про системність вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 саме відносно ОСОБА_1 , тому висновки суду першої інстанції в цей частині є помилковими.
		Статтею 350-2 ЦПК України чітко визначено звернення до суду з заявою батьками та іншими законними представниками дитини; особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником; опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства.
		Оскільки матеріали справи не містять доказів на представництва ОСОБА_1 інтересів ОСОБА_4 - своєї матері та доказів її недієздатності, апеляційний суд дійшов до висновку, що остання не позбавлена можливості та передбаченого законом права звернутись до суду з відповідною заявою самостійно.
		Крім того, при перевірці матеріалів справи встановлено, що єдиний доказ протиправної поведінки ОСОБА_2 відносно заявника ОСОБА_1 - постанова Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2018 року, якою ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП була скасована постановою апеляційного суду Одеської області від 01.10.2018 року. Зі змісту постанови апеляційного суду не вбачається систематичність скоєння ОСОБА_2 домашнього насильства відносно ОСОБА_1 Таким чином, заява ОСОБА_1 з підстав зазначених в неї, про вчинення відносно нього систематичного домашнього насильства від ОСОБА_2 є безпідставною.
		Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та ухвалив судове рішення без повного всебічного та об`єктивного розгляду справи.
		Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судом першої інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (статті 12, 13, 81, 89 ЦПК України).
		Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки районного суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ч. 1 п. 3, 4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо запобігання та протидії домашньому насильству,
		Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
		постановив:
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 липня 2018 року скасувати, ухвалити нову постанову.
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису щодо запобігання та протидії домашньому насильству відмовити.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Повний текст Постанови складено 10 травня 2019 року.
		 
		Головуючий О.Г.Журавльов
		 
		Судді О.С.Комлева
		 
		Ю.І.Кравець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...