Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/4554/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2019. Зареєстровано: 14.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2019.
Дата набрання законної сили: 05.11.2019
Результат оскарження 05.11.2019 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/345/102/2019

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №345/4554/18 
		Провадження № 2/345/102/2019
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		15.04.2019 р. м.Калуш
		       Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Юрчака Л.Б., секретаря судового засідання Баран В.В. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», ОСОБА_3 про визнання недійними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння,-
		В С Т А Н О В И В:
		Представник позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», ОСОБА_3 , в якому просить суд : визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.03.2018 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк» ; визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018 р. , укладений між  Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест»; визнати недійсним договір купівлі- продажу від 21.08.2018 року , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест» та ОСОБА_3 ; витребувати майно з незаконного володіння ОСОБА_3 та повернути власнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 .
		Свої вимоги мотивує тим, що 07.10.2008 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та її сином ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/14-10/459, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 64 000 доларів США зі сплатою 17,3 % річних строком до 06.10.2015 р.. Для забезпечення повного та своєчасного виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором , між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 08.10.2008 року був укладений договір іпотеки , предметом якого є нерухоме майно, а саме : лікарський кабінет,  загальною площею 44,6 кв. м. , що знаходиться в АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу та накладено заборону на відчуження  зазначеного нерухомого майна , яке належить ОСОБА_1 до припинення чи розірвання договору іпотеки. 05.12.2009 р. Калуським міськрайонний судом постановлено рішення, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/14-10/459 від 07.10.2008 р. в сумі 73319,73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 586191,24 грн.і судові витрати в сумі 1820,00 грн.. Про існування вищевказаного рішення ОСОБА_1 дізнався лише 25.06.2010 р. від державних виконавців Калуського міскрайонного управління юстиції, якими був складений акт опису й арешту майна серія АА № 950341. 
		15.11.2016 р. ОСОБА_1 отримав повідомлення від Відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» про відступлення права вимоги.
		11.07.2017 р. ОСОБА_1 із банку надійшло повідомлення про наявну суму заборгованості ОСОБА_1 та про планування здійснити банком відступлення від права вимоги за кредитним договором третім особам. Також у листі було вказано, що у разі відступлення права вимоги заходи по стягненню боргу буде здійснювати третя особа - новий кредитор.
		08.08.2018 року ОСОБА_1 стало відомо , що ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» продав належне йому майно. Позивачу було запропоновано викупити власне приміщення за ціною 1000 доларів США за метр квадратний, проте таких грошей у нього не було і він попросив трохи зачекати. 
		Вважає, що продаж даного приміщення відбувся незаконно, а всі договори, які стосуються його відчуження, укладені з порушенням вимог чинного законодавства.
		Зокрема, є недійсним договір про відступлення права вимоги, який укладений 30.03.2018 р. між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», так як у кредитному договорі серед визначених прав кредитора відсутнє таке право як відступлення права вимоги, первісний кредитор не повідомив боржника про факт відступлення права вимоги. Крім того, даний договір не містить істотних умов щодо обслуговування боржником ОСОБА_1 боргу перед новим кредитором ПАТ «Оксі банк», оскільки не містить інформації щодо рахунку, відкритого для здійснення погашення заборгованості за кредитним договором, а також порядку погашення такої заборгованості новому кредитору, приймаючи до уваги те, що валюта кредиту - доллар США. Також, новим кредитором жодним чином не повідомлено боржника про відкриття ним рахунку, через який можливо було б здійснювати погашення заборгованості новому кредитору, чим порушено права боржника та призвело до неможливості виконання боржником зобовязань за кредитним договором з підстав, що не залежали від волі боржника. Крім того, нотаріально не посвідчено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк», що є також порушенням умов договору.
		Також позивач вважає недійсним і договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018 р., який укладений між  Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», оскільки про його укладення також не повідомлено боржника, акт прийому передачі від 30.03.2018 р. нотаріально не посвідчено, а також під час укладення договору продовжувалася зберігати заборона відчуження предмету іпотеки за договором іпотеки, яка накладалася при його нотаріальному посвідченні.
		В порушення вимоги про заборону відчужувати предмет іпотеки- лікарський кабінет загальною площею 44.6 кв.м. , що знаходиться по АДРЕСА_2 ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор інвест» 21.08.2018 р. укладає договір купівлі - продажу лікарського кабінету з фізичною особою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_3 Крім того вважає, що між ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор інвест» та ОСОБА_3 укладено не договір купівлі-продажу , а фактично прихований договір факторингу, який підлягає визнанню недійсним, так як укладений між неналежними субєктами , з порушенням субєктивного складу сторін , за відсутності необхідних дозволів на здійснення фінансивих послуг та за відсутності відповідного обсягу правосубєктності. 
		А тому представник позивача вимушена звернутися в суд з даним позовом.
		Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.11.2018 відкрито провадження у справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», ОСОБА_3 про визнання недійними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння, вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с. 59-60).
		28.11.2018 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с.65-77), згідно якого відповідач просить суд відмовити представнику позивача у задоволенні позову повністю, так як позовні вимоги є необґрунтованими та незаконними , виходячи з наступного .
		На момент укладення договору купівлі-продажу нотаріусом було встановлено та перевірено законність права власності продавця на об`єкт відчуження. З усіх документів, в тому числі, довідок та витягів з різних державних реєстрів підтверджено належність відчужуваного об`єкту нерухомості ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та відсутність будь-яких прав третіх осіб на це нерухоме майно, а тому він є законним власником нерухомого майна та добросовісним набувачем, який набув у власність нерухоме майно на підставі відплатного договору, сплативши ціну відчуження та всі інші платежі, в тому числі податки.
		Відповідач звертає увагу суду на те, що жодне положення (пункт, стаття) договору купівлі-продажу нерухомого майна не суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства. Керуючись принципом «свободи договору» сторони погодили умови договору, визначили його зміст та ціну відчуження майна. Вказаний договір укладено між сторонами з власного волевиявлення, з метою настання реальних правових наслідків та у чіткій відповідності імперативним вимогам закону. Зі змісту вказаного договору купівлі-продажу вбачається, що нотаріусом було перевірено та встановлено особи представників ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , обсяг їх правоздатності та дієздатності, повноваження, а також дієздатність ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 . Підписавши вказаний договір купівлі-продажу сторони засвідчили, що його суть та зміст є зрозумілі, відповідають їх волевиявленню, прийнятті та підписані ними особисто. Жодна зі сторін договору не ставить під сумнів його зміст та правові наслідки, підтверджує відсутність насильства, обману чи іншого примушування до укладення вказаного договору. Договір купівлі-продажу укладений у письмовій формі з нотаріальним посвідченням. Окрім того, право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем у встановленому законом порядку. Вказаний договір укладено між сторонами з метою настання реальних правових наслідків: ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» передав у його власність нерухоме майно, натомість він сплатив грошову суму визначену договором та сторонами в рахунок ціни відчуження. Наразі він є власником нерухомого майна та може розпоряджається своїм правом власності на власний розсуд. А тому він набув право власності на нерухоме майно - лікарський кабінет , загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (сім/дев`ятнадцять)на підставі відплатного договору, щодо якого відсутні будь-які законні підстави вважати його недійсним чи неукладеним.
		Також, звертає увагу суду, що між позивачем та відповідачем ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» існували зобов`язальні правовідносини: ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» був кредитором та іпотекодержатилем за Кредитним договором №014/14-10/489 від 07.10.2008 року та Договором іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М., зареєстрованого в реєстрі за №5998, що були укладені між ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 . ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» як іпотекодержатель скористалось своїм правом та звернуло стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 08.10.2008р., що посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М. зареєстрований в реєстрі за №5998.в рахунок погашення заборгованості боржника ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» ОСОБА_1 шляхом набуття права власності на нерухоме майно - лікарський кабінет, загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в порядку, визначеному ст.37 ЗУ «Про іпотеку».
		Відповідно до п. 21 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК. Відповідач також акцентує увагу суду, що ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» набуло права власності на вищезазначене нерухоме майно шляхом реалізації свого права як іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.37 ЗУ «Про іпотеку». Зазначене право іпотекодержателя передбачене Договором іпотеки, Договором про задоволення вимог іпотекодержателя та ЗУ «Про іпотеку».
		Вказані договори є дійсними, відсутні будь-які рішення уповноважених органів щодо їх недійсності в повному обсязі чи частково. Напроти - позивач визнає та підтверджує укладення вказаних договорів, передачу нерухомого майна - лікарського кабінету, загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в іпотеку та надання іпотекодержателю права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на неї.
		ЗУ «Про іпотеку» визначає окремий порядок оскарження звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього. Такі правовідносини є наслідком договірних (зобов`язальних) правовідносин між ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та позивачем.
		Окрім того, позивач просить суд застосувати наслідки нікчемного правочину до Договору відступлення права вимоги за Договором іпотеки.
		Отже, за наявності між особами договірних правовідносин та відносин пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину унеможливлює застосування ст.388 ЦК України.
		Відповідач зазначає,що договір купівлі продажу нерухомого майна майно - лікарського кабінету, загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (сім/дев`ятнадцять)був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі та укладений із дотриманням вимог закону, в тому числі щодо форми та змісту договору, обсягу правоздатності та дієздатності сторін договору та повноважень їх представників. Відсутні підстави вважати, вказаний договір недійсним, як на те вказує позивач, а тим більше застосовувати до нього наслідки недійсності нікчемного правочину.
		Відповідно до п.10 ПП ВСУ від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
		Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно. (правова позиція ВСУ у справі №6-2069цс16 від 30.11.2016р.)
		Відповідно до п.21 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.
		Одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК є помилковим. 
		Отже, одночасне застосування реституції та віндікації як способів захисту є неможливим, оскільки за вказаних умов у разі задоволення позову це призведе до порушення прав іпотекодержателя за Договором іпотеки та унеможливить реалізацію ним своїх зобов`язань. Окрім того, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину виключає право витребувати майно у набувача, і навпаки.
		Згідно з роз`ясненнями, наданими в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину.
		Зі змісту договору купівлі-продажу вбачається, що сторонами по договору купівлі-продажу нерухомого майна майно - лікарський кабінет (цегла), зазначений в плані літерою «А», загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 , а позивач ОСОБА_1 не був і не є стороною правочину, що визнається недійсним.
		Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Зважаючи на те, що на даний момент спірний договір купівлі-продажу не порушує будь-які майнові права або інтереси позивача ОСОБА_1 , таким чином позивач по справі - є неналежним позивачем.
		Посилання представника позивача у позовній заяві на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна - лікарського кабінету, загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, який укладено між ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та ОСОБА_3 фактично є прихованим договором факторингу та суперечить Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про ліцензуванню певних видів господарської діяльності»,є надуманими, не підтверджується жодними доказами у справі та не заслуговують на увагу, так як при укладенні даного договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони не могли укласти та не планували укладати договір факторингу, оскільки з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно за іпотекодержателем ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» зобов`язання за Кредитним договором №014/14-10/489 від 07.10.2008 року були погашені за рахунок іпотечного майна, тому укладати договір факторингу ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» не міг через припинення зобов`язань по кредитному договору №014/14-10/489 від 07.10.2008 року, шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку». Таким чином у ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» були відсутні правові підстави укладати договір факторингу, а також він планував придбати саме нерухоме майно, що ним було і зроблено в момент підписання договору купівлі-продажу саме нерухомого майна, жодного договору факторингу між ним та ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» не укладалось.
		А тому відповідач вважає себе добросовісним набувачем, вищезазначене нерухоме майно було відчужене йому законним власником ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ; майно придбане за відплатним договором; майно вибуло з володіння позивача з його волі: позивач не заперечує ознайомлення та підписання ним Договору іпотеки та внаслідок невиконання ним своїх зобов`язань та згідно з вимогами чинного законодавства; одночасне застосування наслідків недійсності правочину та витребування майна (як цього просить позивач) за вказаних умов є неможливим.
		Таким чином, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» права продажу нерухомого майна - лікарського кабінету, загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 будь-якій третій особі.
		07.12.2018 року на адресу суду від представника відповідача АТ «Райфайзен Банк Аваль» В.Ю. Майтапова надійшов відзив на позовну заяву(том 1 а.с.127-145). Відповідно до відзиву представник відповідача зазначає, що 30.03.2018 року між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (у зв`язку з прийняттям статуту у новій редакції АТ ««Райфайзен Банк Аваль») та ПАТ «ОКСІ БАНК» було укладено договір відступлення прав вимоги , згідно з яким відбулося відступлення прав вимог за кредитними договорами. Відповідно до умов договору відступлення прав вимоги від 30.03.2018 р. та у відповідності до ст.. 512-519,656 ЦК України , ПАТ «ОКСІ БАНК» 30.03.2018 р. набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до гр.. ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р. , що є позичальником за ним. 
		На підставі ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняються у такій самій формі що і правочин , на підставі якого виникло зобов`язання , право вимоги за яким передається новому кредиторові ( ч. 1 ст..513 ЦК України).
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.. 514 ЦК України).
		30.03.2018 р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки , предметом якої є лікарський кабінет, загальною площею 44,6 кв. м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Вищевказані договори були укладені згідно чинного законодавства. 
		Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст.. 203 ЦК України)
		Цей перелік підстав для визнання правочину недійсним є вичерпним. Доводи позовної заяви є необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову. 
		13.12.2018 року на адресу суду від представника відповідача ПАТ «ОКСІ БАНК» І.В. Гончарова надійшов відзив на позовну заяву (том 1 а.с.147-172). Відповідно до відзиву представник відповідача зазначає, що з позовною заявою не погоджується , вважає її безпідставною з огляду на наступне.
		30.03.2018 р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р., укладеним між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , та договорами забезпечення. Цього ж дня між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р. укладеним між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 та договорами забезпечення.
		У своїй позовній заяві представник позивача зазначає, що в укладеному між ОСОБА_1 та ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» кредитному договорі № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р. серед визначених прав кредитора відсутнє таке право як відступлення права вимоги. Однак, згідно ст..512 ЦК України однією із підстав заміни кредитора у зобов`язані є передання ним своїх прав іншій особі за правочином(відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст.. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Ані кредитним договором , ані законом не було встановлено заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні чи іншого положення , яке б регламентувало необхідність отримання згоди боржника на заміну кредитора.
		Представник позивача у позовній заяві зазначає, що договір відступлення права вимоги за кредитним договором не містить істотних умов щодо обслуговування боржником ОСОБА_1 боргу перед новим кредитором ПАТ «Оксі банк»,що призвело до неможливості виконання боржником зобов`язань за кредитним договором . Слід зазначити, що договір відступлення права вимоги укладався між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»  та між  ПАТ «ОКСІ БАНК» , а також між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» . У договорах сторони досягли всіх істотних умов , про що свідчать їх підписи на договорах. Боржник ОСОБА_1 не був стороною цих договорів. 
		Згідно ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Таким чином , навіть у випадку неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов`язанні , що виникло на підставі укладеного між ним кредитного договору , ОСОБА_1 мав право виконувати свої зобов`язання первісному кредитору ПАТ «Райфайзен Банк Аваль». Неповідомлення боржника про заміну кредитора не є підставою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.
		Представник позивача зазначає, що в порушення п.2.6 договору про відступлення права вимоги , договір відступлення права вимоги за договором іпотеки не був посвідчений нотаріально. Проте, 30.03.2018 р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК» був укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідчений Щелковим Д.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 235. Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений 30.08.2018 р. між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» теж був посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій під № 236. Згідно п. 6.1 вищевказаного договору відступлення права вимоги за договором іпотеки, всі додатки , зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені у письмовій формі , підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, скріплені печатками та нотаріально посвідчені , з обов`язковим посиланням на цей договір.
		Згідно ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, нотаріальне посвідчення правочину є нотаріальною дією , який присвоюється окремий реєстровий номер. Номер , під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій , позначається на документах , що видаються нотаріусом, чи в посвідчу вальних написах.
		Договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018 р. був посвідчений нотаріально, договору присвоєно реєстровий № 235. Акт прийому - передачі від 30.03.2018 р. є додатком №1 до цього договору , його невід`ємною частиною, а не окремим правочином. Будь-які інші додаткові договори, договори про внесення змін та доповнень між сторонами не укладались. Таким чином, вважає, що позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просив суд відмовити в задоволенні даного позову.
		05.02.2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення щодо визнання недійсними договору відступлення права вимоги від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ» (том 1 а.с190-205), в яких зазначає, що ним не визнаються жодні обставини, які зазначені представником позивача у позовній заяві щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ».
		Вважає, що позовна заява є необґрунтованою, твердження позивача про недійсність спірних договорів не відповідають нормам чинного законодавства України та базуються лише на формальних міркуваннях та в повній мірі суперечать приписам законодавства, якими регулюється цивільно-правовий інститут відступлення права вимоги.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.1 та 3 ст.626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами. (ст.629 ЦК України).
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п.7, 8 Постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
		30.03.2018р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором , також 30.03.2018р. було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. який був укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ».
		Зазначені договори укладені без порушень норм чинного законодавства, якими регулюються відповідні договірні правовідносини.
		Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 
		Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
		Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Оспорювані договори про відступлення права вимоги укладені в порядку на умовах, визначених чинним законодавством: кредитор у зобов`язанні замінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, сторонами дотримано письмової форми правочину відповідно до ст.513 ЦК України; при укладені правочину сторонами не порушено інтереси третіх осіб; в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. 
		Представником позивача не надано, жодного доказу того, що оспорюванні договори не відповідають вимогам ст.ст.203,215 ЦК України та порушують права або інтереси його довірителя.
		Відповідно до ст.37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
		Виходячи зі змісту законодавства процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення та у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
		Таким чином, підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. 
		Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. 
		Правонаступництво може бути як універсальним так і частковим (сингулярне правонаступництво). З точки зору матеріального права універсальне правонаступництво передбачає перехід до правонаступника усіх прав та обов`язків того суб`єкта якому вони належали раніше і має місце у разі спадкування, об`єднання в одне кількох підприємств, установ, організацій.
		За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки, як, наприклад, при договірній передачі прав вимоги (у відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини).
		Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а отже, зобов`язання за кредитним договором вважаються припиненими з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором, процентної ставки та пені за несвоєчасну виплату процентів.
		Зазначене підтверджує фактичну наявність права вимоги кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до боржника ОСОБА_1 щодо не виконання умов кредитного договору та іпотечного по належному виконанню грошових зобов`язань на момент відступлення права вимоги ПАТ «ОКСІ БАНК», яке в подальшому було відступлене ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ».
		Права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора - ст.190 ЦК України, а отже, вони можуть вільно відчужуватися кредитором. 
		За чинним законодавством, правилами ділового обороту та сталою судовою практикою з аналогічних питань, особа кредитора у грошовому зобов`язані не має принципового значення для боржника. 
		Щодо неповідомлення позивача про відступлення права вимоги за кредитним договором, то відповідач зазначає, що згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
		Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч.3 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
		Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (стаття 1078 ЦК України).
		Враховуючи вищенаведене за наслідками укладення 30.03.2018р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» договору відступлення права вимоги за кредитним договором та укладання договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ» до ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» перейшли усі права первісного кредитора за кредитним договором №014/14-10/489 від 07.10.2008 року та Договором іпотеки, що були укладені між ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 .
		Посилання представника позивача на не отримання ним повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, як на підставу визнання недійсним вищезазначених договорів є безпідставними.
		Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
		Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
		За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
		Виходячи з комплексного аналізу норм ст.516 та ст.517 ЦК України, можна з впевненістю визначити, що повідомлення боржника про переуступку права вимоги має інформаційний характер і до нього ніяких доказів про відступлення права вимоги новий кредитор надавати не повинен.
		Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України боржник має бути повідомлений про проведену заміну кредитора. Однак цією нормою не встановлено вимог до такого повідомлення, а передбачено лише те, що воно має бути письмовим.
		Згідно з ч.2 ст.516 ЦК України наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов`язанні є лише те, що боржник може виконати свої зобов`язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним.
		Відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. 
		Жодних інших правових наслідків неповідомлення боржника, як-то недійсність права вимоги чи недійсність відступлення права вимоги, у законодавстві не передбачено. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
		Крім того, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.
		Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою недійсності договору відступлення права вимоги від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
		З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається представник позивача, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором, не може бути підставою для визнання недійсності правочинів.
		Відповідно до ст.ст.16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України (зокрема: постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 у справі № 6-78цс13; постанова Верховного Суду України від 11 травня 2016 у справі № 6-806цс16).
		У ситуації, коли боржник звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 30 березня 2018 року, не зазначивши, які ж його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано. Зазначений правовий висновок узгоджується із викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2018 року у справі №405/20/15-ц, провадження №61-10910св18.
		Законодавець визначив, що право на звернення до суду за захистом своїх прав має та особа, права якої було порушено і яка є учасником спірних матеріальних правовідносин або кому Законом надане право на звернення до суду в інтересах інших осіб.
		Щодо нотаріального не посвідчення акту прийому-передачі права вимоги відповідач зазначає, що відповідно до ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Згідно з ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч.3 ст.24 Закону України "Про іпотеку" правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
		На відміну від нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги від 30.03.2018р., який є правочином відступлення прав за іпотечним договором у розумінні статті 202 ЦК України, акт приймання-передачі прав вимоги від 30.03.2018р. є лише одним із доказів, що підтверджує належне виконання ПАТ "ОКСІ БАНК" свого зобов`язання з передачі на користь ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» прав вимоги, а тому вказаний акт приймання-передачі, не маючи ознак правочину, не підлягає нотаріальному посвідченню. Зазначений правовий висновок узгоджується із викладеним висновком у постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2018 року у справі №910/12827/17
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В супереч вимогам ст.81 ЦПК України представником позивача не надано належних доказів про порушення їх прав.
		Отже, представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження недійсності договору відступлення права вимоги від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а тому в задоволенні позову слід відмовити.
		13.02.2019 року на адресу суду від представника позивача -адвоката Ткачук Т.В. надійшла відповідь на відзив ( том 1 а.с.206-217) в якому зазначає, що відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позов вказує, що він є добросовісним набувачем і на момент укладення договору-купівлі продажу , нотаріусом було встановлено та перевірено законність права власності продавця на об`єкт відчуження. З усіх документів , в тому числі , довідок та витягів з різних державних реєстрів підтверджено належність відчужуваного об`єкту нерухомості ТОВ «ФК Алькор Інвест» та відсутність будь-яких прав третіх осіб на це майно. Однак, такі твердження є неправдивими та спростовуються наступним. 
		Договір купівлі-продажу між ТОВ «ФК Алькор Інвест» та ОСОБА_3 21 серпня 2018 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Денисом Михайловичем , про що зроблено запис у реєстрі № 544. Однак, при посвідченні договору купівлі-продажу від 12.08.2018 року нотаріусом грубо порушено вимоги Закону України «Про нотаріат».
		Так, відповідно до ст.. 55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження та заставу майна , що підлягає реєстрації , крім випадків , встановлених ст.. 38 ЗУ «Про іпотеку», посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи , що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому. При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі , садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна , транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна.
		Посвідчення правочинів  щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі,садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
		Всупереч вказаним вимогам нотаріус Щелков Д.М. не перевірив належним чином наявність заборон на відчуження майна , що є предметом договору, а згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно , Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - на мано , що продавалося був накладений арешт 23.11.2010 року та 23.11.2012 року , який не знято та не скасовано на момент укладення правочину. Крім того, покупець лікарського кабінету ОСОБА_3 , зареєстрований у АДРЕСА_3 і сам предмет договору розташований у м. Калуші
		Таким чином, ОСОБА_5 не був наділений правом посвідчувати укладення такого правочину. 
		Крім того, звертає увагу суду на п. 6 оспорюваного правочину в якому вказано, що «…продавець стверджує та гарантує , що лікарський кабінет, який є предметом цього договору на момент його укладення нікому іншому не проданий , не подарований , не відчужений іншим способом, під арештом не перебуває, будь-яких заяв для заборони реєстраційних дій щодо лікарського кабінету не зареєстровано, лікарський кабінет не переданий в іпотеку (не заставлений)….». тобто, нотаріусом не перевірено належним чином чи є вказане майно під арештом , а зроблено висновки лише на підставі тверджень продавця, що потягло за собою порушення вимог Закону про посвідчення даного правочину..
		Не заслуговують на увагу і твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що одночасне застосування наслідків недійсності правочину та витребування майна за вказаних умов є неможливим. Оскільки, свої висновки щодо підсудності справи та розгляду всіх позовних вимог заявлених ОСОБА_2 в одному провадженні, зробив Івано-Франківський апеляційний суду в ухвалі від 10.01.2019 року, яка набрала законної сили. З цих підстав ОСОБА_2 не визнає доводи відповідача ОСОБА_3 та просить суд їх відхилити.
		У своєму відзиві на позов ПАТ ««Райффайзен Банк Аваль» жодним чином не спростовує доводи позивача ОСОБА_2 щодо визнання недійсними правочинів, а лише вказує , що договори були укладені згідно чинного законодавства, тому позивач також не визнає вказані доводи.
		14.02.2019 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «ФК Алькор Інвест» М.В.Цаль надішли письмові пояснення щодо визнання недійсними договору відступлення права вимоги від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ» (том .1 а.с.219-231), в яких представник відповідача не визнає жодні обставини, які зазначені представником позивача у позовній заяві щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ» . 
		Зазначає, що 30.03.2018р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором також 30.03.2018р. було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. який був укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ». Зазначені договори укладені в порядку на умовах, визначених чинним законодавством: кредитор у зобов`язанні замінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, сторонами дотримано письмової форми правочину відповідно до ст.513 ЦК України; при укладені правочину сторонами не порушено інтереси третіх осіб; в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. 
		Позивачем не надано, жодного доказу того, що оспорювані договори не відповідають вимогам ст.ст.203,215 ЦК України та порушують його права або інтереси.
		За наслідками укладення 30.03.2018р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» договору відступлення права вимоги за кредитним договором та укладання договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ» до ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» перейшли усі права первісного кредитора за кредитним договором №014/14-10/489 від 07.10.2008 року та Договором іпотеки, що були укладені між ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 .
		Посилання позивача на не отримання ним повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, як на підставу визнання недійсним вищезазначених договорів є безпідставними, оскільки ,виходячи з комплексного аналізу норм ст.516 та ст.517 ЦК України, можна з впевненістю визначити, що повідомлення боржника про переуступку права вимоги має інформаційний характер і до нього ніяких доказів про відступлення права вимоги новий кредитор надавати не повинен. Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України боржник має бути повідомлений про проведену заміну кредитора. Однак цією нормою не встановлено вимог до такого повідомлення, а передбачено лише те, що воно має бути письмовим.
		Згідно з ч.2 ст.516 ЦК України наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов`язанні є лише те, що боржник може виконати свої зобов`язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним.
		Відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. 
		Жодних інших правових наслідків неповідомлення боржника, як-то недійсність права вимоги чи недійсність відступлення права вимоги, у законодавстві не передбачено.
		Крім того, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.
		Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою недійсності договору відступлення права вимоги від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається представник позивача, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором, не може бути підставою для визнання недійсності правочинів. У ситуації, коли боржник звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги від 30 березня 2018 року, не зазначивши, які ж його цивільні права та інтереси були порушені (не визнані чи оспорені), то визнання правочину недійсним, як способу захисту, не може бути застосовано.
		Законодавець визначив, що право на звернення до суду за захистом своїх прав має та особа, права якої було порушено і яка є учасником спірних матеріальних правовідносин або кому Законом надане право на звернення до суду в інтересах інших осіб.
		Щодо нотаріального не посвідчення акту прийому-передачі права вимоги, то представник відповідача зазначає,що на відміну від нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу прав вимоги від 30.03.2018р., який є правочином відступлення прав за іпотечним договором у розумінні статті 202 ЦК України, акт приймання-передачі прав вимоги від 30.03.2018р. є лише одним із доказів, що підтверджує належне виконання ПАТ "ОКСІ БАНК" свого зобов`язання з передачі на користь ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» прав вимоги, а тому вказаний акт приймання-передачі, не маючи ознак правочину, не підлягає нотаріальному посвідченню.Зазначений правовий висновок узгоджується із викладеним висновком у постанові Верховного Суду України від 11 квітня 2018 року у справі №910/12827/17. 
		Представник відповідача вважає, що позовна заява є необґрунтованою, твердження представника позивача про недійсність спірних договорів не відповідають нормам чинного законодавства України та базуються лише на формальних міркуваннях та в повній мірі суперечать приписам законодавства, якими регулюється цивільно-правовий інститут відступлення права вимоги. Просив відмовити у задоволенні позову.
		27.02.2019 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надішло заперечення на відповідь представника позивача(том 1 а.с.237-250), в якому вказує, що ним отримано відповідь позивача у даній справі і ним не визнаються жодні обставини, які зазначені представником позивача у відповідях виходячи з наступного:
		Щодо твердження представника позивача про грубе порушення нотаріусом вимог ст.55 Закону України «Про нотаріат» зазначає, що відповідно до ст.55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України "Про іпотеку"(898-15), посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.
		При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку,гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна.
		В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на укладення такої угоди.
		Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
		Згідно з розділом ІІ глави 1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»,основні правила посвідчення правочинів, місце посвідчення правочину: посвідчення правочинів щодо відчуження або застави житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також майна, на яке поширено режим нерухомої речі, управління нерухомим майном, а також правочинів щодо відчуження та застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
		Згідно з п.2 оскаржуваного договору купівлі-продажу вбачається, що з 01.08.2018р. власником нерухоме майно - лікарський кабінет (цегла), зазначений в плані літерою «А», загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ», відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.
		Враховуюче те, що «продавцем» по оскаржуваному договору не міг бути і не був ОСОБА_1 ,оскільки з 01.08.2018р. ОСОБА_1 не є власником даного майна, а ПРОДАВЦЕМ по оскаржуваному договору був новий власник ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» місцезнаходження (місце реєстрації) якого є: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1-Б, оф.207,дана обставина також підтверджується договором купівля-продажу,що міститься в матеріалах судової справи.
		Отже, продавець ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» зареєстрований та знаходиться в м.Києві, жодним чином порушення вимог статті 55 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. не було здійснено, оскільки чинне законодавство України, дозволяє нотаріальне посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину, отже нотаріусом було дотримано вимоги ст.55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні оскаржуваного правочину.
		Твердження представника позивача, що предмет договору (лікарський кабінет) та по ОСОБА_3 знаходяться в місті Калуш і приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. не був наділений правом посвідчувати укладання такого правочину не заслуговують на увагу,та спростовується ст.55 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Відповідно до законодавства України передбачено три можливих варіанти нотаріального посвідчення правочину щодо відчуження нерухомого майна:
		-за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна;
		-за місцезнаходженням (місцем реєстрації) покупця; 
		-за місцезнаходженням (місцем реєстрації) продавця.
		Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», документи, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна: правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.
		Зазначає, що з 01.08.2018р. нерухоме майно - лікарський кабінет було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.
		Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.
		При посвідченні оскаржуваного правочину приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М.ПРОДАВЦЕМ ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» подавались нотаріусу всі передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» оригінали документів, що підтверджували право власності на нерухоме майно - лікарський кабінет (цегла), зазначений в плані літерою «А», загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в тому числі і оригінал договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М. зареєстрований в реєстрі за №5998 та всі додаткові угоди та похідні договори; оригінал витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області) (п.2 договору купівлі-продажу).
		Згідно з п.2 оскаржуваного договору купівлі-продажу вбачається, що з 01.08.2018р. власником нерухоме майно - лікарського кабінету,загальною площею 44,60 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.
		Щодо твердження представника позивача, що на майно яке продавалось був накладений арешт 23.11.2010р. та 23.11.2012р., який не знято та не скасовано на момент укладання правочину, зазначає, що згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» при посвідченні правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність податкової застави, заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до Інформаційної довідки №144944474 від 12.11.2018р., що була долучена представником позивача до відповіді представника позивача, чітко вбачається, що дана інформаційна довідка сформована по прізвищу фізичної особи ОСОБА_1 та його РНОКПП НОМЕР_1 .
		Однак, жодного відношення до оскаржуваного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не має, оскільки не був стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу та з 01.08.2018р. нерухоме майно йому не належало, а власником нерухомого майна було ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ».
		На момент посвідчення 21.08.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. оскаржуваного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 вже не був власником нерухомого майна та не є стороною оскаржуваного правочину.
		З 01.08.2018р. нерухоме майнона лежало продавцю - ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області(п.2 договору купівлі-продажу)..
		Оскільки на дату посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна та не був Продавцем/стороною оскаржуваного представником позивача договору купівлі-продажу, що вбачається із самого договору купівлі-продажу, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. відповідно до вимог чинного законодавства України, при посвідченні оскаржуваного договору купівлі-продажу здійснювалась перевірка арештів виключно по продавцю; покупцю та об`єкту продажу, як це вимагається та передбачено підпунктом 2.1. пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
		Відповідно до вимог чинного законодавства України, жодним нормативно-правовим актом не передбачено перевірки арештів по колишнім власникам нерухомого майна, яким в даному випадку є ОСОБА_1 ,оскільки на момент укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу позивач вже не був власником нерухомого майна що відчужувалось.
		Наявність чи відсутність арештів на які посилається представник позивача та зареєстровані виключно за попереднім власником фізичною особою ОСОБА_1 не є підставами недійсності оскаржуваного правочину, оскільки сторонами договору є: новий власник продавець - ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» та покупець - ОСОБА_3 
		Зазначає , що жодних арештів на момент посвідчення оскаржуваного правочину по продавцю - ТОВ «ФК «АЛЬКОР-ІНВЕСТ»; покупцю - ОСОБА_3 .; по об`єкту лікарський кабінет на момент посвідчення договору не існувало, що підтверджується витягами які були сформовані приватним нотаріусом 21.08.2018р. при посвідчення договору купівлі-продажу та містяться в нотаріальній справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. (копії витягів з реєстру речових прав про відсутність будь-яких арештів додаються та містяться в матеріалах нотаріальної справи в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М.).
		Долучена інформаційна довідка про наявність арештів які зареєстровані саме за фізичною особою ОСОБА_1 жодним чином не може бути доказом наявності заборони відчуження нерухомого майна - лікарського кабінету, оскільки з 01.08.2018р. нерухоме майно належало іншій юридичній особі ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ», по якому ніяких арештів в момент посвідчення договору не існувало.
		Долучена інформаційна довідка представником позивача не стосується обтяжень по новому власнику ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а виключно вказує на наявність арештів по фізичній особі ОСОБА_1 , який не має жодного відношення до оскаржуваного правочину.
		Посилання представника позивача на те, що справа підсудна Калуському міськрайонному суду в частинні визнання недійсним договорів відступлення права вимоги, що розглядалась в суді апеляційної інстанції є безпідставним та не заслуговує на увагу виходячи з наступного: Підсудність справи, що досліджувалось апеляційною інстанцією та пред`явлення позивачем в одній позовній заяві різних позовних вимог є різними поняттями. Апеляційна інстанція не досліджувала справу по суті, а виключно в частині підсудності розгляду справи.
		Відповідно до п.21 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.
		Одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК є помилковим. Одночасне застосування реституції та віндікації як способів захисту є неможливим, оскільки за вказаних умов у разі задоволення позову це призведе до порушення прав іпотекодержателя за Договором іпотеки та унеможливить реалізацію ним своїх зобов`язань. Окрім того, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину виключає право витребовувати майно у набувача, і навпаки.
		Згідно з роз`ясненнями, наданими в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину.
		Також, звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного правочину та не може бути особою, яка бере участь у справі про визнання правочину недійсним.
		За змістом положень ч.1 ст.388 ЦК України набувач є добросовісним, якщо він придбав майно за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, однак про відсутність такого права у відчужувача він не знав та не міг знати.
		Обставина добросовісного набуття майна повинна з`ясовуватися судами під час розгляду позову власника майна про витребування майна із чужого володіння, пред`явленого в порядку статті 387 або статті 388 ЦК України.
		В даному випадку представник позивача скористався не допустим способом захисту порушеного права, оскільки звернувся із позовом про визнання недійсним правочину по договору де ОСОБА_1 не є стороною з одночасним витребування цього майна, що є помилковим через не можливість одночасного застосування статей 216 і 388 ЦК, а тому просив суд відмовити в задоволенні позову повністю. 
		Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ст. 55 Основного Закону, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.  
		Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з того, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного Кодексу України).
		За правилом ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 12 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлено, що 07.10.2008 року між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та позивачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/14-10/459, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 64 000 доларів США зі сплатою 17,3 % річних строком до 06.10.2015 р..(а.с.9-11).
		В  забезпечення  повного  та своєчасного виконання позичальником своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором , між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль»  та ОСОБА_1  08.10.2008 року  був укладений договір іпотеки , за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме : лікарський кабінет,  загальною площею 44,6 кв. м. , що знаходиться в АДРЕСА_2 (том1 а.с. 12-17) 
		Як зазначено в позовній заяві , 05.12.2009 р. Калуським міськрайонний судом Івано-Франківської області постановлено рішення, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/14-10/459 від 07.10.2008 р. в сумі 73319,73 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 586191,24 грн. і судові витрати в сумі 1820,00 грн.
		30.03.2018 р. між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК» було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р., укладеним між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (том 1 а.с.134-138), згідно з яким відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором. Відповідно до умов цього договору, ПАТ «ОКСІ БАНК» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р..
		Цього ж дня між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК» було укладено договір про відступлення права за договором іпотеки (том 1 а.с.139-142) , предметом якої є нерухоме майно - : лікарський кабінет,  загальною площею 44,6 кв. м. , що знаходиться в АДРЕСА_2
		З0.03.2018 р. між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «ФК «Алькор Інвест» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р. укладеним між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 (том 1 а.с.153-160),відповідно до якого ТОВ «ФК «Алькор Інвест» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/14-10/489 від 07.10.2008 р.., а також укладено договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки (том 1 а.с.200-201), предметом якої є нерухоме майно - : лікарський кабінет,  загальною площею 44,6 кв. м. , що знаходиться в АДРЕСА_2
		21.08.2018 року між ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІВНЕСТ» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том 1 а.с.68) , відповідно до якого ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» передав нерухоме майно - лікарський кабінет (цегла), зазначений в плані літерою «А», загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_3 , а ОСОБА_3 прийняв вищезазначене нерухоме майно у власність та сплатив за неї визначену грошову суму. 
		Відповідно до частини 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Зазначені норми права передбачають, що лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		Представник позивача обгрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що укладений  30.03.2018 року між ПАТ «Райфайзен Банк  Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» договір відступлення права вимоги  , є таким , що укладений неправомірно без повідомлення  про це боржника,  у кредитному договорі серед  визначених прав кредитора відсутнє таке право як  відступлення права вимоги, даний договір не містить істотних умов щодо обслуговування боржником ОСОБА_1  боргу перед новим кредитором ПАТ «Оксі банк», оскільки не містить інформації щодо рахунку, відкритого для  здійснення погашення заборгованості за кредитним договором, а також порядку погашення такої заборгованості новому кредитору, приймаючи до уваги  те, що  валюта кредиту - доллар США, що призвело до неможливості виконання боржником зобовязань за кредитним договором з підстав, що не залежали від його волі . Договір відступлення від права вимоги за Договором іпотеки між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» нотаріально не посвідчувався , про його укладення також не повідомлено боржника. 
		Крім того, представник позивач вважає недійсним і договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018 р., який укладений між  Публічним акціонерним товариством «Оксі Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», оскільки про його укладення також не повідомлено боржника, акт прийому передачі від 30.03.2018 р. нотаріально не посвідчено, а також під час укладення договору продовжувалася зберігати заборона відчуження предмету іпотеки за договором іпотеки, яка накладалася при його нотаріальному посвідченні. 
		Представник позивача вважає, що між ТзОВ «Фінансова компанія «Алькор інвест» та ОСОБА_3 укладено не договір купівлі-продажу , а фактично прихований договір факторингу, який підлягає визнанню недійсним, так як укладений між неналежними субєктами , з порушенням субєктивного складу сторін , за відсутності необхідних дозволів на здійснення фінансивих послуг та за відсутності відповідного обсягу правосубєктності.
		Відповідно до ч.1 та 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору 
		Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. 
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.ч.1-5 ст.203 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. п.7, 8 Постанови №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
		Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
		Як вбачається із матеріалів справи , 30.03.2018р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором , також 30.03.2018р. було укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. який був укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ».
		Зазначені договори укладені без порушень норм чинного законодавства, якими регулюються відповідні договірні правовідносини.
		Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відповідно до ст.1077 ЦК України, за д оговором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). 
		Відповідно до ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
		Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Оспорювані договори про відступлення права вимоги укладені в порядку на умовах, визначених чинним законодавством: кредитор у зобов`язанні замінений внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, сторонами дотримано письмової форми правочину відповідно до ст.513 ЦК України; при укладені правочину сторонами не порушено інтереси третіх осіб; в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. 
		Представником позивача не надано, жодного доказу того, що оспорювані договори не відповідають вимогам ст.ст.203,215 ЦК України та порушують права або інтереси її довірителя.
		Відповідно до ст.37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
		Виходячи зі змісту законодавства процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення та у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
		Таким чином, підставою процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. 
		Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.    
		Правонаступництво може бути як універсальним так і частковим (сингулярне правонаступництво). З точки зору матеріального права універсальне правонаступництво передбачає перехід до правонаступника усіх прав та обов`язків того суб`єкта якому вони належали раніше і має місце у разі спадкування, об`єднання в одне кількох підприємств, установ, організацій.
		За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки, як, наприклад, при договірній передачі прав вимоги (у відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини).
		Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а отже, зобов`язання за кредитним договором вважаються припиненими з моменту сплати боржником кредиторові суми кредиту за договором, процентної ставки та пені за несвоєчасну виплату процентів.
		Зазначене підтверджує фактичну наявність права вимоги кредитора ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до боржника ОСОБА_1 щодо не виконання умов кредитного договору та іпотечного по належному виконанню грошових зобов`язань на момент відступлення права вимоги ПАТ «ОКСІ БАНК», яке в подальшому було відступлене ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ».
		Права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора, - ст.190 ЦК України, а отже, вони можуть вільно відчужуватися кредитором. 
		За чинним законодавством, правилами ділового обороту та сталою судовою практикою з аналогічних питань, особа кредитора у грошовому зобов`язані не має принципового значення для боржника. 
		Щодо неповідомлення позивача про відступлення права вимоги за кредитним договором, то суд зазначає, що згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
		Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч.3 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
		Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (стаття 1078 ЦК України).
		Враховуючи вищенаведене за наслідками укладення 30.03.2018р. між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» договору відступлення права вимоги за кредитним договором та укладання договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ» до ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» перейшли усі права первісного кредитора за кредитним договором №014/14-10/489 від 07.10.2008 року та Договором іпотеки, що були укладені між ВАТ «Райффайзенбанк Аваль» та ОСОБА_1 .
		Посилання представника позивача на  не отримання її довірителем повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, як на підставу визнання недійсним вищезазначених договорів є безпідставними.
		Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
		Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
		За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
		Виходячи з комплексного аналізу норм ст.516 та ст.517 ЦК України, можна з впевненістю визначити, що повідомлення боржника про переуступку права вимоги має інформаційний характер і до нього ніяких доказів про відступлення права вимоги новий кредитор надавати не повинен.
		Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України боржник має бути повідомлений про проведену заміну кредитора. Однак цією нормою не встановлено вимог до такого повідомлення, а передбачено лише те, що воно має бути письмовим.
		Згідно з ч.2 ст.516 ЦК України наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов`язанні є лише те, що боржник може виконати свої зобов`язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним.
		Відповідно до ч.2 ст.517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. 
		Жодних інших правових наслідків неповідомлення боржника, як-то недійсність права вимоги чи недійсність відступлення права вимоги, у законодавстві не передбачено. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
		Крім того, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.
		Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою недійсності договору відступлення права вимоги від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Оксі Банк» та договору відступлення права вимоги за договором іпотеки від 30.03.2018р. укладений між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК» «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.
		З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, на що посилається представник позивача, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором, не може бути підставою для визнання недійсності правочинів.
		Щодо твердження представника позивача про грубе порушення нотаріусом вимог ст.55 Закону України «Про нотаріат» то суд зазначає, що відповідно до ст.55 Закону України «Про нотаріат» угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, крім випадків, встановлених статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (898-15), посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстрації права власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майнінотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.
		При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, транспортних засобів перевіряється відсутність будь-якої заборони відчуження або арешту майна.
		В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на укладення такої угоди.
		Посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
		Згідно з розділом ІІ глави 1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»,основні правила посвідчення правочинів, місце посвідчення правочину: посвідчення правочинів щодо відчуження або застави житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна,а також майна, на яке поширено режим нерухомої речі, управління нерухомим майном, а також правочинів щодо відчуження та застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
		Згідно з п.2 оскаржуваного договору купівлі-продажу ( том 1 а.с.68) вбачається, що з 01.08.2018р. власником нерухоме майно - лікарського кабінету , загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ», відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий ОСОБА_7 , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області.
		Враховуюче те, що «продавцем» по оскаржуваному договору не міг бути і не був ОСОБА_1 ,оскільки з 01.08.2018р. ОСОБА_1 не є власником даного майна, а продавцем по оскаржуваному договору був новий власник ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» місцезнаходження (місце реєстрації) якого є: 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1-Б, оф.207. 
		Отже, продавець ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» зареєстрований та знаходиться в м.Києві, жодним чином порушення вимог статті 55 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. не було здійснено, оскільки чинне законодавство України, дозволяє нотаріальне посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину, отже нотаріусом було дотримано вимоги ст.55 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні оскаржуваного правочину.
		Твердження представника позивача, що предмет договору (лікарський кабінет) та покупець ОСОБА_3 знаходяться в місті Калуш і приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. не був наділений правом посвідчувати укладання такого правочину не заслуговують на увагу суду та спростовується ст.55 Закону України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Відповідно до законодавства України передбачено три можливих варіанти нотаріального посвідчення правочину щодо відчуження нерухомого майна:
		-за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна;
		-за місцезнаходженням (місцем реєстрації) покупця; 
		-за місцезнаходженням (місцем реєстрації) подавця.
		Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», документи, що подаються нотаріусу при вчиненні правочину про відчуження та заставу майна: правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються.
		Судом встановлено , що 01.08.2018р. нерухоме майно - лікарський кабінет було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (а.с.68,244).
		Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.
		Як вбачається із матеріалів справи, при посвідченні оскаржуваного правочину приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Щелкову Д.М. продавцем ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» подавались всі передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» оригінали документів, що підтверджували право власності на нерухоме майно - лікарський кабінет, загальною площею 44,6 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в тому числі і оригінал договору іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Тихан О.М. зареєстрований в реєстрі за №5998 та всі додаткові угоди та похідні договори; оригінал витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області) (п.2 договору купівлі-продажу).
		Згідно з п.2 оскаржуваного договору купівлі-продажу вбачається, що з 01.08.2018р. власником нерухоме майно - лікарський кабінет (цегла), зазначений в плані літерою «А», загальною площею 44,60 кв.м. в цілому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 є ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. 
		Щодо твердження представника позивача, що на майно яке продавалось був накладений арешт 23.11.2010р. та 23.11.2012р., який не знято та не скасовано на момент укладання правочину суд зазначає , що згідно з підпунктом 2.1. пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» при посвідченні правочинів про відчуження або заставу нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність податкової застави, заборони відчуження або арешту майна шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до Інформаційної довідки №144944474 від 12.11.2018р., що була долучена представником позивача до її відповіді (том 1 а.с.210-212), чітко вбачається, що дана інформаційна довідка сформована по прізвищу фізичної особи ОСОБА_1 та його РНОКПП НОМЕР_1 .
		Суд звертає увагу на те, що жодного відношення до оскаржуваного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не має, оскільки не був стороною оскаржуваного договору купівлі-продажу та з 01.08.2018р. нерухоме майно йому не належало, а власником нерухомого майна було ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ».
		На момент посвідчення 21.08.2018р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. оскаржуваного договору купівлі-продажуОСОБА_1 вже не був власником нерухомого майна та не є стороною оскаржуваного правочину.
		З 01.08.2018р. нерухоме майно належало ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ» на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №133094553 від 03.08.2018р. виданий Попович В.В. , державний реєстратор Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області(п.2 договору купівлі-продажу).
		А тому, оскільки на дату посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна та не був Продавцем/стороною оскаржуваного представником позивача договору купівлі-продажу, що вбачається із самого договору купівлі-продажу, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. відповідно до вимог чинного законодавства України, при посвідченні оскаржуваного договору купівлі-продажу здійснювалась перевірка арештів виключно по продавцю, покупцю та об`єкту продажу, як це вимагається та передбачено підпунктом 2.1. пункту 2 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом від 22.02.2012р. за №282/20595 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».
		Відповідно до вимог чинного законодавства України, жодним нормативно-правовим актом не передбачено перевірки арештів по колишнім власникам нерухомого майна, яким в даному випадку є ОСОБА_1 ,оскільки на момент укладання оскаржуваного договору купівлі-продажу позивач вже не був власником нерухомого майна що відчужувалось.
		Наявність чи відсутність арештів на які посилається представник позивача, зареєстровані виключно за попереднім власником фізичною особою ОСОБА_1 не є підставами недійсності оскаржуваного правочину, оскільки сторонами договору є: новий власник продавець - ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ»;покупець - ОСОБА_3 .
		Оскільки з 01.08.2018р. ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна та стороною правочину, тому перевірка нотаріусом арештів по колишньому власнику не проводилась,не вимагається та не передбачена чинним законодавством України та жодним нормативно-правовим актом. 
		Судом встановлено, що жодних арештів на момент посвідчення оскаржуваного правочину по продавцю - ТОВ «ФК «АЛЬКОР-ІНВЕСТ»; покупцю- ОСОБА_3 .; по об`єкту лікарський кабінет на момент посвідчення договору не існувало, що підтверджується витягами, які були сформовані приватним нотаріусом 21.08.2018р. при посвідчення договору купівлі-продажу та містяться в нотаріальній справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М. ( том 1 а.с. 240-246) 
		Суд не бере до уваги долучену представником позивача інформаційну довідку про наявність арештів , які зареєстровані саме за фізичною особою ОСОБА_1 , оскільки з 01.08.2018р. нерухоме майно належало іншій юридичній особі ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ», по якому ніяких арештів в момент посвідчення договору не існувало.
		Долучена інформаційна довідка позивачем не стосується обтяжень по новому власнику ТОВ «ФК «АЛЬКОР ІНВЕСТ», а виключно вказує на наявність арештів по фізичній особі ОСОБА_1 , який не має жодного відношення до оскаржуваного правочину.
		Посилання представника позивача на те, що справа підсудна Калуському міськрайонному суду в частинні визнання недійсним договорів відступлення права вимоги, що розглядалась в суді апеляційної інстанції є безпідставним та не заслуговує на увагу суд виходячи з наступного:
		Підсудність справи, що досліджувалось апеляційною інстанцією та пред`явлена позивачем в одній позовній заяві різних позовних вимог є різними поняттями. Апеляційна інстанція не досліджувала справу по суті, а виключно в частині підсудності розгляду справи.
		Відповідно до п.21 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.
		Одночасне пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого невласника) і про визнання недійсним правочину із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК є помилковим. 
		Отже, одночасне застосування реституції та віндікації як способів захисту є неможливим, оскільки за вказаних умов у разі задоволення позову це призведе до порушення прав іпотекодержателя за Договором іпотеки та унеможливить реалізацію ним своїх зобов`язань. Окрім того, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину виключає право витребувати майно у набувача, і навпаки.
		Згідно з роз`ясненнями, наданими в п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину.
		Суд звертає увагу та те, що на те, що ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного правочину та не може особою, яка бере участь у справі про визнання правочину недійсним.
		За змістом положень ч.1 ст.388 ЦК України набувач є добросовісним, якщо він придбав майно за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, однак про відсутність такого права у відчужувача він не знав та не міг знати.
		В даному випадку представник позивача скористався не допустим способом захисту порушеного права, оскільки звернулася із позовом про визнання недійсним правочину по договору де ОСОБА_1 не є стороною з одночасним витребування цього майна, що є помилковим через не можливість одночасного застосування статей 216 і 388 ЦК.
		Зважаючи на вищевикладене, та на недоведеність представником позивача своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.203,215,216,388,512,513,514,516,517,526,599,610,611,626,629,6596,1048,1050,1054,1077,1078, ЦК України, ст.ст.12,13,81,265, 354, 355 ЦПК України, суд-
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Алькор Інвест», ОСОБА_3 про визнання недійними договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
		Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.10.2018 року, про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна , а саме : лікарський кабінет, загальною площею 44,6 кв. м. , що знаходиться на АДРЕСА_2 , шляхом заборони ОСОБА_3 або будь-яким іншим особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження , після набрання рішенням законної сили.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. 
		Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...