Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/4443/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2019. Зареєстровано: 14.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2019.

Результат оскарження 24.02.2020 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 травня 2019 року  м. ПолтаваСправа № 440/4443/18
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді -  Удовіченка С.О.,    
		за участю:
		секретаря судового засідання -  Скорика С.В.,         
		позивача - ОСОБА_2 ,
		представника позивача - Дашка М.В.,
		представників відповідача - Леошка Д.Д.,  Стрюк І.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, - 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		13.12.2018 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (надалі -                 ФОП ОСОБА_2 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі -                ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання неправомірними та скасування:
		- податкового повідомлення-рішення № 0002371303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 64 848 грн 55 коп., з них: за податковим зобов`язанням в сумі 51 878 грн 84 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12 969 грн 71 коп.;
		- податкового повідомлення-рішення № 0002381303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі                    116 772 грн 08 коп., з них: за основним платежем - 77 848 грн 05 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 924 грн 03 коп.;
		- податкового повідомлення-рішення № 0002391303 від 30.03.2017, яким нарахована сума грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі                       1 796 666 грн 05 коп., з них: за основним платежем - 1 197 777 грн 37 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 598 888 грн 68 коп;
		- вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303, якою зобов`язано сплатити недоїмку в сумі 80 450 грн 29 коп.;
		- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017                  № 0002351303, яким до ФОП ОСОБА_2 застосована штрафна санкція в розмірі              8 045 грн 03 коп.
		          В обґрунтування позову позивач зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску  є необґрунтованими та неправомірними, не відповідають вимогам чинного податкового законодавства України. Позивач вважає, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки помилковими, оскільки відповідачем документально не доведено отримання позивачем доходу у 2014 році у розмірі               3545815,10 грн та у 2015 році у розмірі 3026100,00 грн. Позивач вважає, що контролюючим органом не доведено заниження ФОП ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 1197777,37 грн, у тому числі по періодах: за 2014 рік у сумі 5998665,37 грн та за 2015 рік у сумі 597912,00 грн. Крім того, вказано, що встановлені порушення позивачем пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у загальній сумі 80450,29 грн є також необґрунтованими. Також позивач вважає помилковими висновки контролюючого органу щодо заниження ФОП ОСОБА_2 сплати військового збору за 2015-2016 роки.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 позов залишено без руху.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4443/18, призначено підготовче засідання на 19.02.2019.
		У підготовчому засіданні 19.02.2019 оголошено перерву до 28.02.2019.
		20.02.2019 до суду відповідачем надано відзив на позов у якому вказано, що документальною плановою перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2  допущено порушення: пункту 177.2 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 77848,05 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, у результаті чого за  період, що перевірявся донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 80450,29 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 80450,29 грн; пункту 49.1, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1197777,37 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 599865,37 грн і за 2015 рік у сумі 597912,00 грн; підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10  Розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження сплати військового збору на суму у розмірі 51878,84 грн, у тому числі за 2015 рік на суму              45391,50 грн, за 2016 рік на суму 6487,34 грн; пункту "а" 176.1 статті 176, підпункту 177.10 статті 177 та пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за неведення книги обліку доходів і витрат за період, що перевірявся 2015 -2016 роки /т. 2 а.с. 32-34/.
		          У підготовчому засіданні 28.02.2019 оголошено перерву до 19.03.2019.
		          Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2019.
		          Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 відкладено розгляд справи до 16.04.2019.
		           16.04.2019 до суду відповідачем надано пояснення на позов у яких вказано, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік подано позивачем на підставі встановлених порушень у акті перевірки від 13.03.2017                             № 286/16-31-13-03-29/2722109964. Так за твердженням відповідача, ФОП ОСОБА_2 не врахованого встановленого статтею 50 ПК України обмеження щодо " самовиправлення" та "самостійного виявлення помилки". Також зазначено, що надані позивачем до суду договори позики у ході проведення перевірки позивачем не надавалися /т. 2 а.с. 155-156/.
		           16.04.2019 відкладено розгляд справи до 08.05.2019.
		          У судовому засіданні 08.05.2019 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити.
		          У судовому засіданні 08.05.2019 представники відповідача проти задоволення позову заперечували. 
		          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
		          З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець; основний вид економічної діяльності: роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах /т. 1 а.с. 16-17/.
		           30.01.2017 ГУ ДФС у Полтавській області прийнято наказ № 138 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ФОП ОСОБА_2 
		/т. 2 а.с. 41/.
		          Термін проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 продовжено на 5 робочих днів з 27.02.2017 відповідно до наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 23.02.2017 № 440 /т. 2 а.с. 42/.
		          З 13.02.2017 по 24.02.2017 ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.
		Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
		          За результатами перевірки ГУ ДФС у Полтавській області складено акт від 13.03.2017 № 286/16-31-13-03-29/2722109964, яким встановлено порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 77848,05 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016; пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Розділу ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010, у результаті чого за  період, що перевірявся донараховано суму єдиного соціального внеску у розмірі 80450,29 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 80450,29 грн; пункту 49.1, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1197777,37 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 599865,37 грн і за 2015 рік у сумі 597912,00 грн; підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження сплати військового збору на суму у розмірі 51878,84 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 45391,50 грн, за 2016 рік на суму 6487,34 грн; пункту "а" 176.1 статті 176, підпункту 177.10 статті 177 та пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за неведення книги обліку доходів і витрат за період, що перевірявся 2015-2016 роки /т. 2 а.с. 32-34/.
		          На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 30.03.2017:
		          - № 0002371303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, за податковими зобов`язаннями - 51878,84 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12969,71 грн /т. 1 а.с. 54/;
		-  № 0002381303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за податковими зобов`язаннями - 77848,05 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38924,03 грн /т. 1 а.с. 55/;
		- № 0002391303, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за податковими зобов`язаннями - 1197777,37 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 598888,68 грн /т. 1 а.с. 56/;
		Крім того, на підставі акта перевірки від 13.03.2017 № 286/16-31-13-03-29/2722109964
		контролюючим органом прийнято рішення № 0002351303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_2 застосовано штрафні санкції у розмірі 8045,03 грн /т. 1 а.с. 58/.
		Також за результатами перевірки конролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303, якою позивачу нараховано недоїмку зі сплати єдиного внеску в розмірі 80450,29 грн /т. 1 а.с. 57/.
		22.03.2017 позивачем подано на адресу Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки від 13.03.2017 № 286/16-31-13-03-29/2722109964 /т. 1 а.с. 42-49/.
		Листом Кременчуцької об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 31.03.2017 № 5286/М/1003-13 позивача повідомлено щодо необхідності подання заперечень на акт перевірки до ГУ ДФС у Полтавській області та зазначено, що заперечення на акт перевірки повертаються без розгляду /т. 1 а.с. 52-53/.
		Не погоджуючись із податковими повідомленнями рішеннями від 30.03.2017                     №№ 0002371303, 0002381303, 0002391303 позивач оскаржила їх до ДФС України                         /т. 1 а.с. 62-71/.
		Також позивачем оскаржено вимогу та рішення в адміністративному порядку.
		Рішенням ДФС України від 19.05.2017 № 6612/84/99-99-11-02-02-28 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.03.2017 № Ф-0002361303, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 № 0002351303 ГУ ДФС у Полтавській області залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення                   /т. 1 а.с. 76-77/. 
		Рішенням ДФС України від 01.06.2017 № 7134/М/99-99-11-02-01-14 податкові повідомлення рішення від 30.03.2017 №№ 0002371303, 0002381303, 0002391303 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення /т. 1 а.с. 72-75/.
		Позивач не погодилася із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням та вимогою, у зв`язку з чим звернулася до суду із цим позовом.
		Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Надаючи оцінку доводам відповідача щодо порушення позивачем пункту 177.2 статті 177 ПК України у частині заниження суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 77848,05 грн, за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, суд дійшов наступного висновку.
		Суд зазначає, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.
		Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Положеннями пункту 174.1 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		          Згідно з висновками контролюючого органу, перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановлено заниження валового доходу ФОП ОСОБА_2 на суму 432489,17 грн. Згідно даних податкової декларації про майновий стан та доходи ФОП ОСОБА_2 валовий дохід за даний період складає 7444336,64 грн, згідно даних перевірки валовий дохід складає 7876825,81 грн, що підтверджується банківськими виписками та виписаними видатковими накладними. Заниження валового доходу виникло у зв`язку з тим, що підприємцем не було включено до складу валового доходу у даний період, суму грошових коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок у розмірі 432489,17 грн від ПП "Айрон груп" як передплата за товар, оскільки за ФОП ОСОБА_2 рахується кредиторська заборгованість по даному покупцю, чим порушено пункт 177.2 статті 177 ПК України. 
		          З матеріалів справи вбачається, що позивачем 09.02.2017 подано до Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області декларацію № 9269898171 згідно з якою визначено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 65866,91 грн /т. 2 а.с. 75-76/.
		          Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_2 встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб у розмірі 77848,05 грн за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 /т. 1 а.с. 28/.
		          Суд зазначає, що відповідно до статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. 
		Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. 
		Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
		Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
		Так позивачем 15.02.2019 подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік.
		Відповідно до указаної декларації позивачем визначено суму доходу - 80631,68 грн; сума податку збору: податок на доходи фізичних осіб - 14513,70 грн та військовий збір - 1209,48 грн /т. 2 а.с. 80-81/.
		Згідно з розрахунком податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою, позивачем визначено суму одержаного доходу - 7526067,66 грн; вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції - 7313422,79 грн; сума чистого оподатковуваного доходу - 80631,68 грн /т. 2 а.с. 82/.
		Як вище зазначено, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Водночас в акті перевірки контролюючим органом невірно визначено суму заниженого валового доходу у розмірі 432489,17 грн, оскільки не враховано суми валових витрат.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправним (з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області № 0002381303 від 30.03.2017.
		Надаючи оцінку доводам відповідача щодо порушення позивачем пункту 49.1, підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 1197777,37 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 599865,37 грн і за 2015 рік у сумі 597912,00 грн, суд дійшов наступного висновку.
		Відповідно до вимог пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
		Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
		Підпунктом 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.
		Відповідно до підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 165.1.31 статті 165 ПК України  до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.
		Разом з цим, підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає поняття "фінансової допомоги", яка надається на безповоротній або поворотній основі. Так, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних). 
		Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
		Контролюючим органом в акті перевірки від 13.03.2017 № 286/16-31-13-03-29/2722109964 зазначено, що при дослідженні даних задекларованих Мантровою О.В. у податкових деклараціях про майновий стан та доходи і додатках до них, які було надіслано до Кременчуцької ОДПІ за звітний річний (податковий) період 2015 року, встановлено відсутність задекларованого доходу у рядку 01.07 "інші доходи" розділу ІІ "Доходи, які включаються до загального річного оподаткованого доходу".  Так, за доводами контролюючого органу ФОП ОСОБА_2 не задекларовано отримані окремі види доходів "інші доходи", відмінні від здійснення господарської діяльності, які встановлені перевіркою за 2015 рік у сумі 3026100 грн.
		Крім того, відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_2 не задекларовано "інші доходи" отримані у 2014 році у сумі 3545815,10 грн /т. 1 а.с. 32/.
		Водночас позивач зазначає, вищезазначені кошти внесено нею на свій рахунок, з призначенням платежу "внесення власних заощаджень", тому позивач стверджує, що вказані кошти не є доходом та не підлягають оподаткуванню.
		Так, на підтвердження походження коштів у сумі 6571915,10 грн позивачем надано до суду: договір позики (безвідсоткової) від 24.12.2012 /т.2 а.с. 90-91/ з додатковим договором до договору позики (безвідсоткової) від 24.12.2012 /т. 2 а.с. 93/; розписку про отримання позики від 27.12.2012 /т. 2 а.с. 92/; договір №43 про надання поворотної фінансової допомоги від 15.06.2013 /т. 2 а.с. 110-112/; додаткові угоди до договору про надання поворотної фінансової допомоги від 15.06.2013 № 43 /т. 2 а.с. 113, 114, 172, 173а, 175, 177/; договір № 17 від 03.03.2015 про надання поворотної фінансової допомоги /т. 2  а.с. 179-181/.
		Також позивачем надано до суду докази повернення позикодавцю поворотної фінансової допомоги за вказаними договорами /т. 2 а.с. 166-171, 173-174, 176, 177, 182-184/.
		Відповідачем не заперечується, що ФОП ОСОБА_2 знаходиться на загальній системі оподаткування.
		Суд звертає увагу на те, що у листі  ГУ ДФС у м. Києві 18.12.2015 № 4024/К/26-15-12-02-14 зазначено, що відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Враховуючи вищевикладене, до складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі - підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме: виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т. ч. відсотки банку); виручка в натуральній (не грошовій) формі; суми штрафів і пені, отримані від інших суб`єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів, та інші доходи, які пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності. Таким чином, власні кошти, які фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування зараховує на розрахунковий рахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій формі та натуральній) та не відображається у Книзі обліку доходів та витрат.
		Таким чином, контролюючим органом не доведено того, що кошти внесені                   ФОП ОСОБА_2 на власний рахунок у вигляді "внесення власних заощаджень" є коштами, які отримані позивачем, як виручка від продажу товарів, робіт і послуг.
		Крім того, матеріалами справи підтверджено, що кошти, отримані                                  ФОП ОСОБА_2 у 2014 році у сумі 3545815,10 грн та в 2015 році у сумі 3026100,00 грн є поворотною фінансовою допомогою.
		З огляду на зазначене, висновки контролюючого органу щодо заниження                     ФОП ОСОБА_2 податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 1197777,37 грн, у тому числі за 2014 рік у сумі 599865,37 грн і за 2015 рік у сумі 597912,00 грн є помилковими, оскільки власні кошти (поворотна фінансова допомога), які ФОП ОСОБА_2  зараховано на розрахунковий рахунок, не підлягають включенню до складу доходу.
		Отже, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним                  (з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002391303 від 30.03.2017.
		Надаючи оцінку доводам відповідача щодо порушення позивачем підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження сплати військового збору на суму у розмірі 51878,84 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 45391,50 грн, за 2016 рік на суму 6487,34 грн, суд дійшов наступного висновку.
		Законом України від 31.07.2014 №1621-VII підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) доповнено пунктом 161 відповідно до якого тимчасово, до 01.01.2015, встановлюється військовий збір.
		Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.
		Відповідно до підпункту 1.1-1.3 пункту 16-1 підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
		Водночас враховуючи те, що у ході розгляду справи підтверджено помилковість висновків контролюючого органу про заниження у звітності сум  доходу, отриманого позивачем від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню військовим збором за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправним (з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002371303 від 30.03.2017.
		Надаючи правову оцінку  вимозі від 30.03.2017 № Ф-0002361303, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 80450,29 грн, та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 № 0002351303, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 8045,03 грн, суд дійшов наступного висновку.
		Винесення цих рішень обґрунтовано встановленням вищевказаних порушень за спірними податковими повідомленнями-рішеннями. 
		Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).
		Відповідно до статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина одинадцята статті 8 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній до 31.12.2015).
		Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (редакція, чинній з 01.01.2016).                              Положеннями частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (редакція, чинна у спірний період).
		Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
		Враховуючи те, що в ході судового розгляду справи не підтверджено заниження позивачем сум доходу, на який нараховуються єдиний внесок за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними                     (з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 30.03.2017                                № Ф-0002361303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 № 0002351303.
		Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб`єкт владних повноважень,  не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення позову.
		Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.
		Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -                         
		            
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області  (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області  від 30.03.2017 № 0002371303, № 0002381303,                  № 0002391303.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Полтавській області від 30.03.2017 № Ф-0002361303.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.03.2017 № 0002351303.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань  Головного управління ДФС у Полтавській області  (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2  ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі  8810,00 грн.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).         
		          Повний текст рішення складено 13.05.2019.
		 
		Суддя                                                                                                                  С.О. Удовіченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...