Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 275/82/18 : Окремі процесуальні питання; Заява про роз’яснення судового рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2019.
Дата набрання законної сили: 10.04.2019
Номер судового провадження: 14-101цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		10 квітня 2019 року
		м. Київ
		Справа № 275/82/18
		Провадження № 14-101 цс 19
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Гудими Д. А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., ДанішевськоїВ.І. , ЗолотніковаО.С. , КібенкоО.Р. ,  КнязєваВ.С. ,  ЛобойкаЛ.М. , ЛященкоН.П. , ПрокопенкаО.Б. , РогачЛ.І. , СаприкіноїІ.В. , СитнікО.М. , ТкачукаО.С ., УркевичаВ.Ю ., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_13 (далі також - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі також - відповідач) про визнання договорів оренди поновленими
		за касаційною скаргою відповідача на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року, ухвалене суддею Лівочкою Л. І., та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю. та Шевчук А. М.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_13 ;
		        відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           2 лютого 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати поновленими на строк 7 років договори оренди землі від 15 вересня 2012 року № 108 і № 109, укладені Брусилівською районною державною адміністрацією (далі - РДА) Житомирської області з позивачем (далі - договори оренди), зі сплатою орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок на умовах, викладених у додаткових угодах, долучених до позовної заяви.
		2.           Позов мотивував такими обставинами :
		2.1.       15 вересня 2012 року позивач уклав із Брусилівською РДА Житомирської області договори оренди (№ 108 - для ведення фермерського господарства на земельній ділянці площею 136,2034 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1 ; №  109 - для ведення фермерського господарства на земельній ділянці площею 22,9054 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, кадастровий номер НОМЕР_1 (далі - земельні ділянки));
		2.2.       Договори оренди укладені строком на 5 років та зареєстровані у відділі Держземагентства у Брусилівському районі Житомирської області 26 грудня 2012 року;
		2.3.       Земельні ділянки використовувались для ведення Фермерського господарства (далі - ФГ) «Агродол», засновником якого є позивач;
		2.4.       Станом на 3 листопада 2017 року відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України уповноваженим органом для передання земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення у власність або користування для всіх потреб у Брусилівському районі Житомирської області є відповідач;
		2.5.       3 листопада 2017 року, маючи намір скористатись переважним правом на поновлення договорів оренди, позивач направив до відповідача лист-повідомлення, до якого долучив проекти додаткових угод;
		2.6.       30 листопада 2017 року відповідач надіслав позивачу відповідь із пропозицією про встановлення розміру орендної плати на рівні максимальної ставки - 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок;
		2.7.       6 грудня 2017 року позивач направив відповідачу письмову згоду на цю пропозицію;
		2.8.       2 січня 2018 року відповідач відправив поштою на адресу позивача лист від 28 грудня 2017 року, в якому вказав про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем рішення про поновлення договорів оренди, оскільки позивач не надав проекти додаткових угод та агрохімічні паспорти земельних ділянок;
		2.9.       Відповідач із надуманих підстав перешкодив позивачу у реалізації його переважного права на поновлення договорів оренди.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           14 травня 2018 року Брусилівський районний суд Житомирської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.
		4.           Суд першої інстанції вважав, що позивач дотримав вимоги статті 33 Закону України «Про оренду землі» для визнання за ним як орендарем переважного права на поновлення договорів оренди: до закінчення строку дії договорів оренди повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом; до листа-повідомлення додав проекти додаткових угод і погодився на пропозицію відповідача про встановлення іншого - максимального розміру орендної плати. Проте орендодавець, порушуючи приписи статті 33 Закону України «Про оренду землі», після спливу місячного строку від дня звернення позивача та з надуманих підстав відмовив у поновленні договорів оренди. Місцевий суд зазначив, що позивач після закінчення строку дії договорів оренди продовжував належно виконувати обов`язки орендаря та сплачувати максимальну визначену законодавством орендну плату у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		5.           18 вересня 2018 рокуАпеляційний суд Житомирської області прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
		6.           Погодившись з висновками місцевого суду про задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що умови, на яких місцевий суд визнав поновленими договори оренди, повністю відповідають взаємній домовленості сторін щодо розміру орендної плати (12 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок), а також мінімальному строку дії цих договорів (7 років), який встановлений законодавством (частина третя статті 19 Закону України «Про оренду землі», частина одинадцята статті 93 ЗК України).
		7.           Суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованим довід апеляційної скарги про належність спору до юрисдикції господарського суду, оскільки стороною договорів оренди землі є фізична особа-позивач, який звернувся до суду за захистом саме своїх прав, а не прав ФГ «Агродол».
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		8.           23 листопада 2018 року відповідач подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року. Скаржиться на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		9.           6 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		10.        Обґрунтував ухвалу тим, що відповідач оскаржує рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року, зокрема, з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		11.        Відповідач стверджує, що суди попередніх інстанції не врахували те, що вимога про визнання поновленими договорів оренди землі саме на запропонованих позивачем умовах не відповідає приписам статті 33 Закону України «Про оренду землі».
		12.        Спір мав розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки земельні ділянки виділялися саме для ведення фермерського господарства, а 14 лютого 2013 року було зареєстроване ФГ «Агродол», засновником якого є позивач. Земельні ділянки ФГ «Агродол» використовує, діяльність це господарство не припиняло, а тому такий спір щодо земельних ділянок має розглядатися за правилами господарського судочинства.
		Позиція позивача
		13.        21 лютого 2019 року позивач подав відзив на касаційну скаргу (вх. № 171/0/255/-19 від 26 лютого 2019 року). Вказує на те, що проведення агрохімічної паспортизації земель як складової частини моніторингу земель є обов`язком органу виконавчої влади у сфері земельних відносин, а не орендаря. Проведення агрохімічної паспортизації земель є обов`язковим під час вирішення питання про передання земельної ділянки в оренду згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України, а не під час поновлення вже укладених договорів оренди відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі». Тому вважає касаційну скаргу безпідставною.
		14.        28 березня 2019 року позивач подав заяву (вх. № 2063/0/216-19 від 28 березня 2019 року), в якій просить відмовити відповідачу у задоволенні касаційної скарги, а ухвалені судові рішення залишити без змін. Мотивує тим, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не має правосуб`єктності у цій справі, оскільки передало право власності на земельні ділянки Брусилівській селищній раді на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області № 6-5020/14-18-СГ від 22 грудня 2018 року «Про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність», акта приймання-передачі земельних ділянок від 22 грудня 2018 року, рішення двадцять восьмої сесії Брусилівської селищної ради сьомого скликання № 897 від 13 лютого 2019 року «Про прийняття земельних ділянок державної власності у комунальну власність».
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1) Щодо юрисдикції суду
		15.        Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних, земельних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України).
		16.        Відповідно до пунктів 1 і 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
		17.        Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього кодексу.
		18.        До таких осіб згідно з частиною першою статті 4 ГПК України належать: юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
		19.        Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує, що за змістом статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» позивачу надані земельні ділянки для ведення фермерського господарства. Земельні ділянки використовуються ФГ «Агродол», а тому спір має розглядати господарський суд.
		20.        Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
		21.        Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з набуттям права власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
		22.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що позивач уклав з Брусилівською РДА Житомирської області договори оренди земельних ділянок. За умовами цих договорів земельні ділянки передані із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства.
		23.        Відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
		24.        За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договорів оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цих земельних ділянок виконуєфермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
		25.        У касаційній скарзі відповідач вказував, що ФГ «Агродол» зареєстроване 14 лютого 2013 року, тобто після укладення договорів оренди земельних ділянок, тоді як позов поданий 2 лютого 2018 року.
		26.        Оскільки після державної реєстрації 26 грудня 2012 року договорів оренди позивач заснував і зареєстрував фермерське господарство, у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. 
		27.        Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам (близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 483/1863/17, від 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17).
		28.        З огляду на це Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що у цій справі спір стосується речових прав на земельні ділянки, надані фермерському господарству в оренду на підставі договорів оренди. Тому заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського судочинства.
		29.        Велика Палата Верховного Суду звертає увагу позивача на те, що право, за захистом якого він звернувся до суду, належить ФГ «Агродол». Тому саме ФГ «Агродол» може захистити у господарському суді речове право на земельні ділянки.
		30.        Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		31.        Тому не можуть бути перевірені судом касаційної інстанції ті доводи касаційної скарги, які стосуються встановлення фактичних обставин справи.
		(1.2) Щодо доводів позивача
		32.        Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
		33.        27 грудня 2018 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, відкриваючи касаційне провадження, надав позивачу десятиденний строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		34.        Позивач подав відзив на касаційну скаргу, а також заяву, в якій висловив заперечення на касаційну скаргу 21 лютого 2019 року та 28 березня 2019 року відповідно, тобто поза межами строку, встановленого судом.
		35.        Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України).
		36.        З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду залишає відзив на касаційну скаргу та вказану заяву без розгляду.
		37.        Крім того, доводи позивача у заяві від 27 березня 2019 рокузводяться до переоцінки доказів, які були відсутні на час подання касаційної скарги і виходять за межі розгляду справи у касаційному порядку. З огляду на припис частини першої статті 400 ЦПК України такі доводи не стосуються перевірки у межах касаційної скарги правильності застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		38.        Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої й апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		39.        Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього кодексу.
		40.        Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		41.        Згідно з частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		42.        Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованоюі доходить висновку, що рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року слід скасувати, а провадження у справі закрити.
		(2.2) Щодо судових витрат
		43.        Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		44.        Якщо інше не передбачено законом, у разі закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
		45.        Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
		Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частиною першою статті 400, пунктом 5 частини першої статті 409, частинами першою та другою статті 414, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА :
		1.           Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.
		2.           Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 18 вересня 2018 року скасувати.
		3.           Провадження у справі за позовом ОСОБА_13 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання договорів оренди поновленими, закрити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І.    Данішевська   І.В .    Саприкіна        О.С .    Золотніков   О.М .    Ситнік        О.Р .    Кібенко   О.С .    Ткачук        В.С .    Князєв   В.Ю . Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...