Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18800/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; здійснення публічних закупівель, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2019. Зареєстровано: 14.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		10 травня 2019 року                      № 640/18800/18
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу 
		за позовом           Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»
		до                     Антимонопольного комітету України
		про                     визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить:
		- визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України щодо одержання, використання та поширення при розгляді справи №143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 08 вересня 2016 року №01/246-р, матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України листами від 21 серпня 2017 року №0414-076/29651, від 12 вересня 2017 року №0411-076/32301, під час підготовки та розгляду подання від 13 липня 2017 року №143-26.13/153-16/2456-спр/кі «Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16»;
		- зобов`язати Антимонопольний комітет України знищити матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отримані від Національного антикорупційного бюро України та/або матеріали кримінального провадження №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Антимонопольний комітет України незаконно отримав від детективів Національного антикорупційного бюро України (далі по тексту - Національне бюро) вибіркову інформацію з кримінального провадження Національного бюро, що становить таємницю досудового розслідування та незаконно її використав під час розгляду справи № 143-26.13/153-16. На думку позивача, такі дії Антимонопольного комітету України призвели до негативних попередніх висновків щодо діяльності ПАТ «Укрнафта», до яких відповідач не дійшов би, якщо б отриману від Національного бюро інформацію та документи не застосував для цілей розгляду своєї справи № 143-26.13/153-16.
		Також, на думку позивача, Антимонопольний комітет України незаконно використав та розповсюдив отриману від Національного антикорупційного бюро України інформацію, що становить таємницю досудового розслідування, серед усіх учасників справи № 143-26.13/153-16, їх представників - тобто серед необмеженого кола осіб, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ «Укрнафта».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Антимонопольного комітету України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
		Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2018 року скасовано, а справу направлено для розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2019 року позов залишено без руху з наданням часу на усунення недоліків позову.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 04 березня 2019 року відкрито провадження у справі, клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Заперечуючи проти задоволення позову представник Антимонопольного комітету України у відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до норм статей 7, 16, 22, 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи Антимонопольного комітету України при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції мають право збирати (витребовувати) та аналізувати будь-яку інформацію та документи від будь-яких суб`єктів суспільних відносин, включаючи органи державної влади. Антимонопольний комітет України самостійно визначає джерела, способи одержання та обсяг відомостей, необхідних йому для виконання поставлених завдань. У свою чергу, суб`єкти до яких звертається відповідач, зобов`язані надати йому запитувану інформацію та документи, необхідні для розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, незважаючи на статус цих документів. 
		Додаткового представник Антимонопольного комітету України у відзиві на позов вказав, що у матеріалах кримінального провадження № 32015100110000105 міститься інформація щодо господарської діяльності суб`єктів господарювання, які є відповідачами у справі Антимонопольного комітету України № 143-26.13/153-16, отже останній правомірно отримав від Національного антикорупційного бюро України певні відомості з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки такі відомості можуть свідчити про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		В свою чергу у відповіді на відзив представник  Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» зазначив, що норми Закону України «Про Антимонопольний комітет України»  не передбачають право Антимонопольного комітету України вимагати від правоохоронних органів інформацію, що становить таємницю досудового розслідування. В розумінні статей 44, 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції» запит Антимонопольного комітету України від 20 червня 2017 року №143-26.13/02-6668 до Національного антикорупційного бюро України про надання копії матеріалів кримінального провадження  не є розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України. Отже, такий запит надіслано всупереч компетенції та не у спосіб, передбачений законодавством, а тому отримана інформація не може бути використана під час розгляду справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. 
		На підставі розпорядження Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого Ю. Терентьєва від 08 вересня 2016 року № 01/246-р розпочато розгляд справи № 143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на світлі нафтопродукти в мережі 1625 автозаправних станцій (скорочено - АЗС) у всіх регіонах України, що призводить до обмеження конкуренції. 
		Відповідачами у справі № 143-26.13/153-16 є 174 (сто сімдесят чотири) суб`єкти господарювання, серед яких  Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
		Судом встановлено, що 20 червня 2017 року Антимонопольний комітет України звернувся до Національного антикорупційного бюро України із запитом №143-26.13/153-16 про надання відомостей з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Листом від 21 серпня 2017 року №0414-076/29651 Національним антикорупційним бюро України направлено Антимонопольному комітету України копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, що можуть свідчити про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
		Так, в матеріалах справи № 143-26.13/153-16 Антимонопольного комітету України містились наступні інформація та документи кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється Національним бюро:
		- витяг з протоколу огляду від 21 лютого 2017 року (тривав з перервами з 07 лютого 2017 року по 21 липня 2017 року, детективи Жукова  В.І., Плюшкін А.Ю. ) речей, вилучених в ході обшуку TОB  «Легаліста» за адресою: м. Київ, вул. Володимирська , 23 (ноутбук MacBook Air та зовнішній накопичувач на жорстких магнітних дисках);
		- протокол огляду від 04 квітня 2017 року (огляд відбувався з перервами у період з 04 квітня 2017 року по 04 травня 2017року детектив Жукова В . І .) речей, вилучених під час обшуку 01 лютого 2017 року у приміщенні ТОВ «Галнафта» за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82 (ноутбук Lenovo G500, 2 (два) накопичувачі на жорстких магнітних дисках Seagate, 1 (один) накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba, 1 (один) накопичувач на жорстких магнітних дисках Samsung, надалі - накопичувач);
		- протокол огляду від 04 квітня 2017 року (огляд відбувався з перервами у період з 04 квітня 2017 року по 14 липня 2017року, детектив Жукова В.І.) речей, вилучених під час обшуку 01 лютого 2017 року у приміщенні ТОВ «Галнафта» за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82 (ноутбук Lenovo G500, 2 накопичувачі на жорстких магнітних дисках Seagate, 1 (один) накопичувач на жорстких магнітних дисках Toshiba, 1 (один) накопичувач на жорстких магнітних дисках Samsung);
		-   протокол огляду від 29 травня - 14 червня 2017року (огляд відбувався з перервами з 29 травня 2017 року по 14 червня 2017 року, детектив Плюшкін  А.Ю.) речей, вилучених в ході обшуку 01 лютого 2017 року за адресою: Івано - Франківська обл., м. Надвірна, вул. Майданська , 5 (системний блок персонального комп`ютера); 
		- витяг з протоколу огляду від 15 червня 2017 року (детектив Олійник  Ф.В.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного 01 лютого 2017 року за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Галузевий, 80 (11 (одинадцять) накопичувачів);
		- витяг з протоколу огляду від 22 червня  2017 року (детектив Олійник  Ф.В.) речей, вилучених в ході обшуку 01 лютого 2017 року за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Галузевий, 80 (4 (чотири) накопичувачі);
		- витяг з протоколу огляду від 29 червня 2017 року (детектив Олійник  Ф.В.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного 01 лютого 2017 року за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Галузевий, 80 (9 (дев`ять) накопичувачів);
		- витяг з протоколу огляду від 21 липня 2017 року (детектив Олійник  Ф.В.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного 01 лютого 2017 року за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго , 27 (9 (дев`ять) накопичувачів); 
		- протокол огляду від 08-23 серпня 2017 року (детектив Плюшкін  А.Ю.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного за адресою: м.  Дніпро, вул .  Святослава Хороброго , 27 (2 (два) накопичувачі); 
		- протокол огляду від 28 серпня 2017 року (детектив Плюшкін  А.Ю.) речей, вилучених під час обшуку, проведеного за адресою: м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 27 (2 (два) накопичувачі, 24 (двадцять чотири) аркуші паперу з інформацією про користувачів доменів optima.local, avias.local);
		- протокол огляду від 30 серпня  - 04 вересня 2017 року (детектив Плюшкін  А.Ю.) речей, вилучених 26 липня 2017 року під час обшуку, проведеного за адресою: м.   Дніпро, вул .  Святослава Хороброго , 27 (3 (три) накопичувачі DELL HDD).
		Від Національного антикорупційного бюро України Антимонопольний комітет України також отримав оптичні носії інформації (CD диски), на яких містились електронні копії даних (текстових документів, повідомлень, планів тощо) стосовно діяльності суб`єктів господарювання - відповідачів у справі № 143-26.13/153-16, включаючи ПАТ «Укрнафта». 
		Так, на оптичному носії інформації містились електронні папки з назвами: «AMKU», «Avias», «Avias_files», «P1_Data_Profile_ptf25», «отоварка 2014 года», «отоварка 2015 года», «отоварка 2016 года», «АМКУ», «Рынок», а також електронні файли формату «xlsх» з назвами: « 35140_IP-email_по ЄДРПОУ», « 38217_IP-email_по ЄДРПОУ», «IP_29380» та «ІР_31040», які включали: інформацію про обсяги реалізації пального (із розмежуванням по типам пального) за скретч-картами та паливними картками «Авіас» та кількість отриманих за такі обсяги коштів; відомості про нарахування у 2015 році заробітної плати, в яких наведено персональні дані певних осіб; реєстри податкових накладних; узагальнені дані щодо залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС; матеріали переписки з різними суб`єктами господарювання; узагальнені дані щодо отриманих обсягів скрапленого газу та їх залишків на АЗС; узагальнені дані про юридичних осіб (їх найменування, банківські реквізити), що здійснювали продаж нафтопродуктів на АЗС із зазначенням персональних даних фізичних осіб; копії господарських договорів про надання різними суб`єктами господарювання товариству «Авіас» фінансової допомоги; узагальнені дані грошових оборотів товариств за 2013-2016 роки, а також схеми розрахунків між товариствами; переліки засновників юридичних осіб, що здійснювали продаж нафтопродуктів на АЗС, з їх реєстраційними даними; штатний розпис товариства ВТФ «Авіас» за 2015 рік із зазначенням прізвища, ім`я, по-батькові, а також займаної посади кожної особи, зазначеної у ньому; узагальнені дані за 2014-2016 роки щодо обсягів реалізації пального (з розмежуванням по видам пального) за скретч-картами та паливними картками «Авіас»; узагальнені дані за 2011 - 2016 роки щодо обсягів реалізації, в т.ч. ПАТ «Укрнафта», пального на АЗС (з розмежуванням по видам пального) за скретч-картами та паливними картками на користь ТОВ ВТФ «Авіас», а також вартості таких обсягів, сплачених сум ПДВ; електронні журнали реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ ВТФ «Авіас»; узагальнені дані моніторингу цін (їх розміру) на ринку реалізації пального через АЗС у Дніпропетровській області та м. Дніпропетровську за 2008-2016 роки; порівняльні показники цін роздрібної реалізації нафтопродуктів через АЗС у Дніпропетровській області та м. Дніпропетровську за 2008-2016 роки; інформацію з ІР-адресами та електронними адресами, з яких продавці нафтопродуктів (деякі відповідачі у справі № 143-26.13/153-16) з 01 січня 2014 року по 02 листопада 2016 року та з 01 січня 2015 року по 02 листопада 2016 року здійснювали подання податкової звітності та реєстрацію податкових накладних. 
		Також, з матеріалів справи вбачається, що вказані вище матеріали Антимонопольний комітет України долучив до матеріалів справи № 143-26.13/153-16 та, як вбачається із подання від 13 липня 2018 року, визнав їх доказами в доведенні визначальних попередніх висновків, що покладені в основу згадуваного подання.
		Відповідно до подання Антимонопольного комітету України  від 13 липня 2018 року останній дійшов висновків про: існування координаційного «Центру», до якого входять компанії «АВІАС», що знаходяться за однією адресою у місті Дніпро, координоване планування, розвиток мережі АЗС «АВІАС», однакові тенденції ціноутворення у мережі АЗС «АВІАС», що виявляються у одночасному або майже одночасному встановленні однакових або майже однакових роздрібних цін на нафтопродукти; один спільний штат працівників (деякі відповідачі у справі № 143-26.13/153-16) або про те, що суб`єкти господарювання (деякі відповідачі у справі № 143-26.13/153-16) ведуть спільну господарську діяльність та про вдавану конкуренцію між ними; наявність спільного матеріально-технічного, інформаційного забезпечення для ведення господарської діяльності, що містить в собі всі необхідні потужності для організації, координації, контролю для підтримання погодженої поведінки всіх учасників паливного проекту «АВІАС»; поєднання одними і тими ж фізичними особами посад директорів або звичайних працівників в різних юридичних особах, що є власниками АЗС, наявність у одних і тих же фізичних осіб статусу засновника юридичних осіб, власників АЗС; вплив Товариства з обмеженою відповідальністю ВТФ «АВІАС» на самостійність вирішення питань, що стосуються ведення господарської діяльності постачальників, тобто операторів АЗС мережі «АВІАС» на свою користь.
		З урахуванням викладеного, Антимонопольний комітет України у своєму поданні від 13 липня 2018 року пропонує визнати дії Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та інших учасників (відповідачів) у справі № 143-26.13/153-16 такими, що призвели до дотримання спільного підходу у ціноутворенні та спільних умов реалізації товару, що на думку відповідача є порушенням у вигляді антиконкурентних узгоджених дій щодо встановлення цін на світлі нафтопродукти та є підставою для накладення штрафу. 
		Cудом встановлено, що розгляд  справи № 143-26.13/153-16 триває, остаточного рішення про притягнення Публічного акціонерного товариства  «Укрнафта» до відповідальності у виді штрафу в порядку  статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»  Антимонопольним комітетом України не прийнято.
		Отже, предметом даного спору є дії суб`єкта владних повноважень при отриманні та використанні інформації, необхідної для прийняття рішення, в процесі реалізації Антимонопольним комітетом України публічно-владних управлінських функцій.
		В даному випадку Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» не оскаржує рішення Антимонопольного комітету України,  прийняте за  результатом проведення перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції (в порядку частини 1 статті  20 Господарського процесуального кодексу України позивач має право оскаржити кінцеве рішення Антимонопольного комітету України, прийняте в порядку статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» по завершенню розгляду справи № 143-26.13/153-16).
		Також, позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» не стосується спору між позивачем та іншими суб`єктами господарювання щодо наявності чи відсутності переваги одного над іншим у певній сфері господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживачів (фізичних та юридичних осіб), що за правилами статті 20 Господарського процесуального кодексу України є кваліфікуючою ознакою для віднесення справи з такого спору до юрисдикції господарських судів. 
		Позивач вважає, що відповідач неправомірно використав та розповсюдив матеріали кримінального провадження №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року при розгляді справи № 143-26.13/153-16, що мало своїм наслідком звинувачення позивача у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції та звернувся з даним позовом до суду.
		Зважаючи на те, що предметом адміністративного позову не є оскарження рішення Антимонопольного комітету України про проведення перевірки дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, натомість предмет спору у даній справі стосується дій відповідача як суб`єкта владних повноважень при отриманні та використанні інформації у процесі реалізації публічно-владних управлінських функцій, позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» відноситься до публічно-правового спору і відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
		Державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель є Антимонопольний комітет України (стаття 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»). 
		Згідно зі статтею 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
		Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України має такі повноваження у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
		Положеннями статті 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
		Інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню та оприлюдненню, крім випадків:
		1) надання інформації органам слідства та суду відповідно до закону;
		2) недотримання вимог, встановлених частиною другою статті 6 Закону України 
		«Про доступ до публічної інформації»;
		3) інших випадків, встановлених законом.
		Так, серед наведеного у частині 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» переліку органів, у яких Антимонопольний комітет України має право вимагати інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, правоохоронні органи відсутні.
		Як зазначено вище, Антимонопольним комітетом України витребувано копії матеріалів кримінального правопорушення, отже в даному випадку право Антимонопольного комітету України на отримання інформації з обмеженим доступом (конфіденційної інформації), яке передбачено приписами Закону України «Про Антимонопольний комітет України», повинно кореспондуватись з правовим режимом доступу до такої інформації, який встановлено нормами Кримінального процесуального кодексу України як спеціального закону, положення якого регламентують доступ до інформації та документів, які становлять таємницю досудового розслідування. 
		Відповідно до статей 42, 64-1 Кримінального процесуального кодексу України право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження мають виключно сторони такого кримінального провадження та представник органу пробації.
		Одночасно відповідно до частини 1 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого, прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
		Згідно з частиною 2 статті 222 Кримінального процесуального кодексу України у необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати відомості без його дозволу.
		Отже, Кримінальним процесуальним кодексом України не надано органам досудового розслідування, зокрема слідчим (детективам) права на ознайомлення з  матеріалами кримінального провадження та надання копій матеріалів особі,  яка не є стороною такого кримінального провадження. 
		Як зазначено вище, вищезгадані матеріали Антимонопольний комітет України отримав з дозволу слідчого (детектива) після його відповідного офіційного звернення. Проте, Антимонопольний комітет України не є стороною названого кримінального провадження, отже копії матеріалів кримінального провадження №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року отримано з порушенням згадуваних норм Кримінального процесуального кодексу України.
		Залучення Антимонопольним комітетом України правоохоронних органів відбувається у порядку статей 44, 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якими передбачено, що для вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, правоохоронні органи зобов`язані у межах наданих їм прав надавати Антимонопольному комітету України допомогу. 
		Частиною 1 статті 44 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що вилучення письмових та речових доказів, зокрема документів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проводиться якщо: 
		- докази не було надано і є достатні підстави вважати, що документи, предмети чи інші носії інформації, які можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі, знаходяться у певному місці; 
		- існує загроза, що відповідні документи, предмети чи інші носії інформації можуть бути знищені.
		Одночасно статтею 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що для забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема виконання дій, передбачених статтею 44 цього Закону, органи Національної поліції, органи доходів і зборів та інші правоохоронні органи зобов`язані надавати у межах наданих їм прав допомогу Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням.
		Тобто, взаємодія Антимонопольного комітету України з правоохоронними органами відбувається на умовах залучення останніх для отримання силами та засобами правоохоронного органу доступу до доказів, які Антимонопольному комітету України не вдалось отримати самостійно. Залучення правоохоронного органу передбачає отримання останнім доступу до письмових доказів, які знаходяться у розпорядженні третіх осіб, та не передбачає отримання Антимонопольним комітетом України доступу до письмових доказів, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження, досудове розслідування у якому здійснюється правоохоронним органом. 
		У той же час, як вбачається з листа Антимонопольного комітету України від 20 червня 2017року № 143-26.13/02-6668 останній керуючись статтею 21 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та статтею 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції» просить Національне антикорупційне бюро України надати відомості з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32015100110000105.
		Тобто, в розумінні статей 44, 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вказаний лист не спрямований на отримання від Національного антикорупційного бюро України допомоги в одержані від відповідачів у справі № 143-26.13/153-16 доказів (матеріалів та документів), яких вони не надали у відповідь на вимогу Антимонопольного комітету України. Так само Антимонопольним комітетом України не надано доказів існування загрози, що відповідні докази можуть бути знищені відповідачами, що відповідно до  частини 1 статті 44 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є підставою для вилучення письмових та речових доказів.
		Фактично, Антимонопольний комітет України всупереч своєї компетенції, надіслав Національному бюро запит на документи, що становлять таємницю досудового розслідування, а тому вважається таким, що діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України. 
		При цьому, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових.
		Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
		Отже, Національне антикорупційне бюро України не є правоохоронним органом в розумінні статті 45 Закону України «Про захист економічної конкуренції», який  зобов`язаний надавати Антимонопольному комітету України правову допомогу для виконання дій, визначених статтею 44 названого Закону.
		Статтею 19-2 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» визначено, що Національне бюро взаємодіє з Національним банком України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Національним агентством з питань запобігання корупції, органами Державної прикордонної служби, органами державної податкової і митної служби, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу), та іншими державними органами.
		Національне бюро може укладати з окремими державними органами угоди (меморандуми) про співпрацю та обмін інформацією.
		Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, орган державного фінансового контролю в Україні, Національне агентство з питань запобігання корупції, а також інші державні органи, що здійснюють державний контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами законодавства України, з метою запобігання та протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним до підслідності Національного бюро, зобов`язані:
		1) передавати Національному бюро одержувані при здійсненні контрольних функцій і аналізі інформації, що надходить, відомості, що можуть свідчити про кримінальні правопорушення або використовуватися для попередження, виявлення, припинення і розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до підслідності Національного бюро;
		2) за зверненням Національного бюро проводити у межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України фізичними та юридичними особами.
		З огляду на названі норми Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», саме Антимонопольний комітет України зобов`язаний за відповідним запитом надавати Національному бюро необхідну інформацію. Натомість можливість зворотного (від Національного бюро відповідачу) надання інформації, що становить таємницю досудового розслідування, та її отримання Антимонопольним комітетом України вищенаведеними положеннями Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», Закону України «Про Антимонопольний комітет України" та Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачена.
		Критичної оцінки з боку суду зазнають дії відповідача, пов`язані з використанням та поширенням особистої інформації (професійної та ділової) окремих фізичних осіб, право на повагу до якої передбачене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту - Конвенція), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами при розгляді справ.
		Діяльність професійного або ділового характеру підпадає під поняття «приватне життя» для цілей статті 8 Конвенції (AMANN v. SWITZERLAND, рішення від 16 лютого 2000 року, заява № 27798/95, п. 65; JANKAUSKAS v. LITHUANIA (No. 2), рішення від 27 червня 2017 року, заява № 50446/09, п.п. 56-57; ROTARU v. ROMANIA, рішення від 04 травня 2000 року, заява № 28341/95, п. 43; M.M. v. THE UNITED KINGDOM, рішення від 13 листопада 2012 року, заява № 24029/07, п. 187), у зв`язку з чим електронна кореспонденція працівників деяких юридичних осіб (відповідачів у справі № 143-26.13/153-16), яку Антимонопольний комітет України отримав від Національного бюро, використав для цілей справи № 143-26.13/153-16 та розповсюдив серед необмеженого кола осіб, підпадає під захист статті 8 Конвенції (COPLAND v. THE UNITED KINGDOM, рішення від 03 квітня 2007 року, заява № 62617/00, п. 41).
		Концепція «приватного життя» для цілей статті 8 Конвенції є широким терміном, який не може бути визначений вичерпно і поширюється на персональну інформацію, щодо якої особи можуть легітимно очікувати, що вона не буде опублікована без їх згоди (AGEYEVY v. the RUSSIAN FEDERATION, рішення від 18 квітня 2013 року, заява № 7075/10, п. 193). Стаття 8 Конвенції, під поняттям «приватне життя», застосовується до вилучень професійних документів і персональних даних. Утримання даних стосовно «приватного життя» особи становить втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції, незалежно від того, хто є власником носія, на якому міститься інформація. Як утримання, так і розголошення інформації, яка стосується приватного життя становить втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції (M.N. AND OTHERS v. SAN MARINO, рішення від 07 липня 2015 року, заява № 28005/12, п.п. 51-53).
		Суд погоджується з тим, що вся інформація, яку відповідач отримав від Національного бюро, зберігає у себе та використовує для цілей справи № 143-26.13/153-16 і розголошує третім особам захищається статтею 8 Конвенції. Цими діями відповідач здійснив втручання в права Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та інших учасників справи № 143-26.13/153-16, які захищені статтею 8 Конвенції.
		Як встановлено судом, відповідач зобов`язаний у порядку статті 40 Закону України 
		«Про захист економічної конкуренції» надіслати усім учасникам (відповідачам) справи 
		№ 143-26.13/153-16 пропозиції ознайомитись з її матеріалами. Дана обставина відповідачем не заперечувалась. У матеріалах справи наявні копії клопотань ПАТ «Укрнафта» та ТОВ «Арго-УТН» про ознайомлення з матеріалами справи № 143-26.13/153-16. 
		Ці обставини свідчать про те, що Антимонопольний комітет України розповсюдив серед відповідачів у справі № 143-26.13/153-16 та інших невстановлених осіб, які мають доступ до документів у цій справі, отримані від Національного бюро матеріали кримінального провадження, що становлять таємницю досудового розслідування. 
		Отримані від Національного бюро матеріали, з-поміж іншого, містять наступну інформацію: оперативну інформацію з бази даних Державної фіскальної служби України щодо IP-адрес та електронних поштових скриньок, з яких здійснювали відправлення звітності більш 95-ти суб`єктів господарської діяльності в період 2015-2016 років; персональні дані широкого кола фізичних осіб, включаючи дані про їх телефони, посади, дохід, адреси з електронними поштовими скриньками; листування фізичних осіб (в т.ч. особисте), що здійснювалось електронною поштою та із застосуванням Інтернет месенджерів; зміст носіїв електронної інформації, вилучених у конкретних фізичних осіб під час слідчих дій; документи первісного   обліку господарських операцій суб`єктів господарювання, що містять комерційну та банківську таємницю, включаючи дані щодо отриманих доходів, функціонування АЗС, розрахунків між суб`єктами господарювання, типи господарських операцій, податкових зобов`язань та іншу інформацію.
		У той же час, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчити про надання особами, персональні дані яких використано та поширено, на це відповідної згоди.
		Конституційний Суд України у рішенні від 30 жовтня 1997 року в справі № 18/203-97 
		(№ 5-зп/1997) наголосив на забороні не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини.
		Про те, що справа № 143-26.13/153-16 становить інтерес для національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини Антимонопольним комітетом України не доведено, доказів цьому не надано. 
		Окремої оцінки суду зазнає питання застосування правоохоронним органом наданого державою механізму примусового доступу до будь-якої інформації, речей та документів, який, згідно з законом не вважається таким, що обмежує особу в його правах, свободах та інтересах. На думку суду, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України механізми доступу до інформації та документів (стаття 159 «Тимчасовий доступ до речей і документів», стаття 234 «Обшук», стаття 167 «Підстави тимчасового вилучення майна», та інші) не повинні використовуватися для інших цілей ніж кримінальне провадження.
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» («CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE», п. 70) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією  та законами України.
		Частиною 2   статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України   передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені   Конституцією  та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед   законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, 
		та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Частиною 2   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України   передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем наведено обґрунтовані доводи та надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується  протиправність дій Антимонопольного комітету України в одержанні від Національного бюро, використанні та поширенні при розгляді справи № 143-26.13/153-16 матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, які не могли бути покладені в основу подання від 13 липня 2018 року, що порушило права та охоронювані законом інтереси ПАТ «Укрнафта». 
		Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		При цьому суд зазначає, що в силу положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 13 Конвенції ефективним та належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання Антимонопольний комітет України  утриматись від використання та поширення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України та/або матеріалів кримінального провадження №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.
		Одночасно позов в частині зобов`язання Антимонопольний комітет України знищити матеріали названого кримінального провадження не підлягає задоволенню, оскільки матиме правовим наслідок спонукання відповідача вчинити дії, що не передбачені Законом України «Про Антимонопольний комітет України» та Законом України «Про захист економічної конкуренції».  
		Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, 
		 
		ВИРІШИВ:
		1.          Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.
		2.          Визнати протиправними дії Антимонопольного комітету України щодо одержання, використання та поширення при розгляді справи №143-26.13/153-16 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розпочатої розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 08 вересня 2016 року №01/246-р, матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України листами від 21 серпня 2017 року №0414-076/29651, від 12 вересня 2017 року №0411-076/32301, під час підготовки та розгляду подання від 13 липня 2018 року №143-26.13/153-16/2456-спр/кі «Про попередні висновки за результатами розгляду справи №143-26.13/153-16»;
		3.          Зобов`язати Антимонопольний комітет України утриматись від використання та поширення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №32015100110000105 від 26 листопада 2015 року, отриманих від Національного антикорупційного бюро України та/або матеріалів кримінального провадження №42015000000000722 від 16 квітня 2015 року, досудове розслідування в якому здійснюється Національним антикорупційним бюро України.
		4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		5.          Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, провулок Нестеровський, будинок 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) за рахунок бюджетних асигнувань Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, код ЄДРПОУ 00032767) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                А.І. Кузьменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...