Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 448/156/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Побої і мордування.
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2019. Зареєстровано: 15.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2019.
Дата набрання законної сили: 11.06.2019
Номер судового провадження: 1-кп/448/78/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018140230000606

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		10.05.2019 року м.Мостиська
		Єдиний унікальний номер 448/156/19
		Провадження №1-кп/448/78/19
		Мостиський районний суд Львівської області в складі:
		головуючий суддя ОСОБА_1 , 
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська матеріали кримінального провадження №12018140230000606 від 22.10.2018 року за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хоросниця Мостиського району Львівської області, мешканця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, на момент вчинення кримінального правопорушення працюючого на посаді директора Берегівського НВК, на даний час непрацюючого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
		 
		учасники справи: 
		прокурор ОСОБА_4 ,
		обвинувачений ОСОБА_3 ,
		законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 ,
		представник потерпілого ОСОБА_7 
		 
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_3 , 01.10.2018 року близько 14:00 год., знаходячись у приміщенні комп`ютерного класу Берегівського НВК, що за адресою: с.Берегове, вул.Миру, 113 Мостиського району Львівської області, під час уроку музики, на ґрунті сварки із малолітнім учнем ОСОБА_5 , 2007р.н., наніс останньому один удар по голові, внаслідок чого завдав потерпілому ОСОБА_5 фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю, цілковито підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті і проголошені прокурором. Пояснив, що дійсно зазначених дати та часу, за наведених вище обставин завдав малолітньому ОСОБА_5 на уроці музики один удару рукою (ляпас) по голові. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд не застосовувати до нього суворої міри покарання. Проти цивільного позову законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , не заперечує, однак не погоджується з сумою позову в 10000 гривень.
		Допитана у судовому засіданні законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5  ОСОБА_6 пояснила, що про побиття її сина обвинуваченим ОСОБА_3 дізналась від самого сина. Заявлений цивільний позов в інтересах її малолітнього сина  потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди підтримує в повному обсязі. Просила суд такий задовольнити, а покарання обвинуваченому призначити на розсуд суду.
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 , свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставин, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , на думку суду є правдивими та достовірними і узгоджуються з матеріалами справи.
		Окрім повного визнання своєї вини з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , його винність також підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку і які були дослідженні в порядку ст.349 КПК України, а саме: - вимога; - характеристика; - довідка про склад сім`ї; - медичні довідки.
		Оцінюючі зібрані докази по кримінальному провадженні в їх сукупності та в результаті повного всебічного і об`єктивного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 доведена повністю.
		Суд переконаний, що його дії юридично вірно кваліфіковано за ч.1 ст.126 КК України, оскільки він своїми умисними діями завдав малолітньому ОСОБА_5 , фізичного болю та не спричинив тілесних ушкоджень.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив злочин, котрий згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
		Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставиною, котра обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, є вчинення злочину щодо малолітнього.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою. 
		Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Відповідно до роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали) тощо.
		Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом враховується, що такий вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та двома повнолітніми дітьми, його поведінку до, під час та після вчинення злочину. 
		Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, керуючись принципом законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , можливе шляхом застосування до нього покарання у виді штрафу. 
		Саме такий вид покарання, на думку суду, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання і є найбільш доцільною, достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_5  ОСОБА_6 заявила цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди на суму 10000 грн.
		Вирішуючи заявлений цивільний позов суд виходить з наступного.
		За змістом ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій злочином завдано майнової та/або немайнової (моральної) шкоди, має право під час кримінального провадження пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого.
		Частиною першою ст. 129 КПК України визначений обов`язок суду розв`язати цивільний позов у випадку ухвалення обвинувального вироку шляхом задоволення цивільного позову повністю або частково чи відмови в позові в залежності від доведеності підстав і розміру позову.
		Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. 
		За ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні честі та гідності фізичної особи.
		Частинами 3, 4 зазначеної норми визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Таким чином, з аналізу вказаної норми вбачається, що саме суд наділений правом визначати розмір грошового відшкодування моральної шкоди, при визначенні якого приймаються до уваги характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань.
		В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 91КПК України вид і розмір шкоди, заподіяної злочином, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та такий повинен підтверджуватися, зокрема належними та допустимими доказами.
		Відповідно до норм матеріального права України шкода може бути спричинена як матеріальна, так і моральна, тягар доказування розміру якої покладено на потерпілого.
		Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Суд встановив, що малолітньому потерпілому ОСОБА_5 , кримінальним правопорушенням заподіяно моральну (немайнову) шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, адже він пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям страху за своє здоров`я та життя, порушився його звичний ритм життя, він знаходився в стані морального пригнічення та дискомфорту. 
		Вирішуючи цивільний позов законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , про стягнення з обвинуваченого 10000 грн. моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних малолітньому потерпілому моральних страждань, за яких обставин та якими діями вони завдані, ступінь і форму вини заподіювача, матеріальний стан обвинуваченого і, виходячи з вимог розумності, виваженості та справедливості, приходить до переконання про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 , 2000 (дві тисячі) грн. моральної шкоди, саме такий розмір моральної шкоди буде співмірним ступеню і тривалості моральних страждань. 
		Речові докази відсутні.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , не обирався та суд не вбачає підстав такий застосовувати до вступу вироку в законну силу.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.126 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.
		Цивільний позов ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки та мешканки АДРЕСА_2 , моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
		У задоволенні решти позовних вимог законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_5 - ОСОБА_6  відмовити.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , не застосовувався та такий не застосовувати до набранням вироку законної сили.
		На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		 
		 
		Суддя                 ОСОБА_1 
		 
		Вирок набрав законної сили: «___» ______________ 20 __ р.
		 
		Суддя                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...