Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 654/3305/15-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2019.
Дата набрання законної сили: 07.05.2019
Номер судового провадження: 51-3221км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		07 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 654/3305/15-к
		провадження № 51-3221км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисників  ОСОБА_6 ,
		  ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		 ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		засудженого ОСОБА_9 ,  
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора ОСОБА_10 , яка брала участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_9 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 30 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230230000104, за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсона, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого  01 грудня 2014 року за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі  КК) до позбавлення волі на строк 8 років, 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187 та ч. 1 ст. 125 КК;
		 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя 
		АДРЕСА_2 , раніше судимого: 04 квітня 2003 року  за ч. 2 ст. 153 КК до позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки; 17 листопада 
		2004 року  за ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 КК, ч. 4 ст. 152, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 263, статтями 70, 71 КК до позбавлення волі на строк 10 років, звільненого 25 січня 2014 року у зв`язку з відбуттям строку покарання,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК;
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с. Тридуби Кривоозерського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_3 , такого, що не має судимості,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		 
		За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 травня 2016 року:
		ОСОБА_11 засуджено:за ч. 3 ст. 187 КК  до позбавлення волі на строк 
		9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна; за ч. 1 ст. 125 КК до громадських робіт на строк 100 годин. На підставі частин 1-3 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_11 визначено позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, а за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК  позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна.
		Постановлено відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_11 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 24 серпня 
		по 26 листопада 2015 року та з 27 січня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі; 
		ОСОБА_12 засудженоза ч. 3 ст. 187 КК до позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна. 
		Постановлено відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_12  у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 травня 2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;
		ОСОБА_9 засудженоза ч. 3 ст. 187 КК до позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна.
		 
		За вироком установлено, що 24 січня 2015 року близько 19:30 
		ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та особа, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою групою осіб проникли в будинок АДРЕСА_4 , належний потерпілій ОСОБА_13 , де вчинили розбійний напад на останню. Під час нападу ОСОБА_9 та 
		ОСОБА_11 завдали ОСОБА_13 трьох ударів ножем по тілу, заподіявши їй легких тілесних ушкоджень та легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, та погрожували вбивством, заволодівши майном потерпілої на суму 24579,36 грн.
		Крім того, ОСОБА_11 того ж дня у той же час у будинку ОСОБА_13 заподіяв  ОСОБА_14 легких тілесних ушкоджень, ударивши її кулаком по обличчю.
		Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 30 листопада 
		2017 року вирок щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 змінив. Виключив з мотивувальної частини вироку посилання суду як на докази на рапорти о/у СКР Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_15 від 23 травня та 17 червня 2015 року щодо здійснення дзвінків обвинуваченими та належності автомобіля. 
		У решті вирок місцевого суду залишено без зміни. 
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У зміненій касаційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність: 
		на підставі ч. 5 ст. 74 КК, ст. 49 КК звільнити ОСОБА_11 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності. Виключити з ухвали посилання суду на призначення ОСОБА_11 покарання на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів;
		виключити з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду посилання на необхідність перерахунку засудженим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в порядку ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) строку попереднього ув`язнення відповідно до ч. 5 
		ст. 72 КК у редакції Закону України від 18 травня 2017 року №2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» (далі  Закон 
		№ 2046-VIII);
		на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі  Закон № 838-VIII) зарахувати 
		ОСОБА_9 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 
		13 травня 2016 року по 30 листопада 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі (по день набрання вироком законної сили).
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 порушує питання про скасування вироку та ухвали апеляційного суду як незаконних й необґрунтованих та про закриття кримінального провадження у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованого злочину.
		На обґрунтування своїх вимог посилається на неповноту судового розгляду (безпідставно відхилені клопотання про допит певних свідків, проведення фоноскопічної експертизи його голосу), невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При цьому засуджений зазначає, що суд не надав належної оцінки даним протоколу результатів аудіо-, відеоконтролю особи від 22 червня 2015 року за участю ОСОБА_11 , які було проведено з порушенням вимог КПК; безпідставно поклав в основу обвинувального вироку дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за голосом 
		від 06 серпня 2015 року,оскільки цю слідчу дію проведено з порушенням 
		ст. 228 КПК; вважає, що зазначені протоколи не можна вважати допустимими доказами. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не застосував до нього положень ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII стосовно всього періоду його попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Прокурор підтримав доводи зміненої касаційної скарги частково, в частині звільнення  ОСОБА_11 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ч. 5 ст. 74 КК, ст. 49 КК. У частині ст. 72 КК змінену касаційну скаргу прокурора, не підтримав. Вважав, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_9 задоволенню не підлягає. 
		Засуджений ОСОБА_9 підтримав доводи своєї касаційної скарги та частково касаційну скаргу прокурора(у частині застосування до нього положень ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII). 
		Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи касаційної скарги ОСОБА_9 .
		Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у режимі відеоконференції не заперечували проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_9 . Змінену касаційну скаргу прокурора підтримали частково: в частині звільнення 
		 ОСОБА_11 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ч. 5 ст. 74 КК, ст. 49 КК; виключення з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду посилання на необхідність перерахунку засудженим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в порядку ст. 537 КПК строку попереднього ув`язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Згідно зіст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
		Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_11 , 
		ОСОБА_12 та ОСОБА_9 у вчиненні розбійного нападу, а ОСОБА_11  ще й у заподіянні легких тілесних ушкоджень за викладених у вироку обставин, кваліфікації їх дій за ч. 3 ст. 187 КК, а ОСОБА_11  ще й за ч. 1 
		ст. 125 КК та призначеного засудженим покарання у касаційній скарзі прокурор не оспорює.
		Водночас у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9 , не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на неповноту судового розгляду, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. 
		У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до 
		ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з огляду на наведені вимоги закону не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції. 
		Отже, переглядаючи судові рішення, касаційний суд виходить із установлених судовими інстанціями фактичних обставин справи.
		Доводи засудженого ОСОБА_9 у касаційній скарзі про недоведеність його участі у розбійному нападі є безпідставними, оскільки спростовуються, зокрема: показаннями засудженого ОСОБА_12 , який послідовно стверджував, що ОСОБА_9 теж брав участь у розбійному нападі на   ОСОБА_16 ; показаннями потерпілої про обставини вчиненого на неї розбійного нападу; даними протоколу пред`явлення особи для впізнання, з якого видно, що ОСОБА_13 за голосом впізнала ОСОБА_9 як особу, що вчинила на неї напад; даними висновку судово-медичної експертизи щодо локалізації, часу, механізму утворення та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої; даними висновку трасологічної експертизи, протоколів огляду місця події та обшуку, з яких видно, що слід взуття, виявлений та вилучений під час додаткового огляду місця події, залишено підошвою черевика, який було вилучено в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 ; іншими доказами, яким суд дав належну оцінку.
		Безпідставними є і доводи засудженого ОСОБА_9 про те, що дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за голосом від 06 серпня 
		2015 року не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки слідчу дію проведено з порушенням вимог КПК.
		Органами досудового розслідування під час проведення зазначеної слідчої дії дотримано вимог кримінального процесуального закону, зокрема статей 223, 228 КПК. Відповідний протокол був предметом дослідження місцевого суду і дані, які він містить, правильно визнано належними та допустимими доказами, а тому ними обґрунтовано обвинувальний вирок щодо ОСОБА_9 . 
		Отже, перевіряючи постановлені у справі судові рішення з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та дотримання вимог кримінального процесуального закону, Суд вважає, що суд першої інстанції (враховуючи зміни, внесені апеляційним судом) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
		Водночас, обґрунтовуючи обвинувальний вирок щодо  ОСОБА_9 , а також ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за вчинення розбійного нападу, місцевий суд послався, крім інших доказів, на дані протоколу результатів аудіо-, відеоконтролю особи від 22 червня 2015 року, в ході якого ОСОБА_11 розповів про обставини вчиненого ним, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 розбійного нападу на потерпілу. Зазначену негласну слідчу дію із застосуванням технічних засобів, як видно з протоколу, проведено на підставі ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 12 червня 2015 року № 1920т щодо ОСОБА_11 (т. 2, а.с. 117-128). 
		Проте в матеріалах кримінального провадження зазначена ухвала апеляційного суду від 12 червня 2015 року відсутня, вона не відкривалася стороні захисту (як видно з реєстру матеріалів досудового розслідування), і її копія не надавалася суду стороною обвинувачення. 
		Стаття 86 КПК установлює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті негласних слідчих (розшукових) дій (далі  НСРД) є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення (ст. 246 КПК), який є правовою підставою для цього. 
		У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення аудіо-, відеоконтролю особи, а саме ухвала апеляційного суду від 12 червня 2015 року.
		Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року № 13-37кс18 у справі № 751/7557/15-к, для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
		Ці документи (процесуальні рішення) виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу й на таке.
		Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 258 КПК аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, який складається із доступу до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним.
		На думку колегії суддів, спілкування ОСОБА_11 в салоні автомобіля з оперуповноваженим співробітником міліції з приводу обставин вчиненого розбійного нападу в жодному разі не можна визнати слідчою розшуковою 
		дією  аудіо-, відеоконтролем особи, оскільки учасники такого спілкування не мали жодних підстав вважати, що спілкування є приватним.
		Частиною 1, пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 87 КПК передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права. 
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що дані протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 22 червня 
		2015 рокуне можна вважати допустимим доказом. Тому судові рішення підлягають зміні шляхом виключення з них посилання судів на протокол 
		від 22 червня 2015 року як на доказ.
		При цьому колегія суддів ураховує, що згідно з вимогами ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування судового рішення, є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Посилання у вироку та ухвалі на недопустимий доказ  протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 22 червня 2015 року і, як наслідок, виключення його із доказової бази жодним чином не впливає на правильність висновків судових інстанцій про вчинення ОСОБА_9 розбійного нападу на потерпілу  ОСОБА_13 за наявності сукупності інших належних, допустимих та достовірних доказів його вини у вчиненні зазначеного злочину, розглянутих й оцінених судом. Доказ, який підлягає виключенню, не є прямим і ключовим у сукупності доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_9 , а тому його виключення не створює передбачених ст. 412 КПК підстав для скасування судового рішення.
		Дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 187 КК кваліфіковано правильно.
		Покарання засудженим призначено відповідно до вимог ст. 65 КК з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, осіб винних та всіх обставин справи.
		Також судові рішення підлягають зміні й на таких підставах. 
		Дії ОСОБА_11 , які виразились у заподіянні потерпілій ОСОБА_14 під час розбійного нападу легких тілесних ушкоджень, крім кваліфікації за 
		ст. 187 КК, у обвинувальному акті та судових рішеннях нижчих інстанцій отримали додаткову  за ч. 1 ст. 125 КК.
		 За правилами ст. 33 КК сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.
		Разом із тим, суди першої і апеляційної інстанції не врахували, що від сукупності злочинів слід відрізняти вчинення особою одиничного складеного злочину. Складенийзлочин це такий одиничний злочин, який складається з двох чи більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх ізольовано, являють собою самостійні одиничні злочини, але які (внаслідок їх органічної єдності, типовості, поширеності одночасного вчинення тощо) об`єднані законодавцем в окремий одиничний злочин, передбачений однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК. У випадках вчинення одиничного складеного злочину кваліфікація дій, які охоплюються об`єктивною стороною складеного злочину, за іншою статтею КК є зайвою. 
		Як видно з матеріалів справи, і це встановлено судовими інстанціями, дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 були об`єднані спільним умислом  заволодіння чужим майном. Для його реалізації вони проникли у будинок ОСОБА_13 , де вчинили розбійний напад, під час якого як ОСОБА_13 , так і ОСОБА_14 , яка теж перебувала в будинку, завдали тілесних ушкоджень. У справі не встановлено наявності у ОСОБА_11 іншого мотиву на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_14 , ніж корисливий, обумовлений наміром подавити волю усіх присутніх до супротиву при заволодінні майном потерпілої.
		Таким чином, колегія суддів констатує, що умисне заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження повністю охоплюється об`єктивною стороною злочину, передбаченого ст. 187 КК і додаткової кваліфікації за ст. 125 КК не потребує.
		За таких обставин у порядку ст. 433 КПК з обвинувачення, визнаного судом доведеним, підлягає виключенню кваліфікація дій ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 125 КК як зайва.
		У зв`язку з цим із судових рішень підлягає виключенню рішення про призначення ОСОБА_11 остаточного покарання на підставі частин 1-3 ст. 70 КК за сукупністю злочинів.
		Крім того, як видно з ухвали, апеляційний суд запропонував суду першої інстанції в порядку виконання вироку вирішити питання про зарахування  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 у строк покарання строку їх попереднього ув`язнення з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII.
		Проте таку позицію апеляційного суду зроблено без урахування висновку Верховного Суду з цього питання, викладеного, зокрема, у п. 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року (справа 
		№663/537/17). Згідно з цим висновком, якщо особа вчинила злочин до 20червня2017року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21червня2017року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК в редакції Закону №838-VIII. У такому разі Закон №838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія цього Закону як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК не допускається.
		Оскільки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 вчинили злочин до 20червня2017року і щодо них продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21червня2017року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК в редакції Закону №838-VIII стосовно всього періоду їх попереднього ув`язнення до набрання вироком законної сили (з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі).
		На наведених підставах з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду підлягає виключенню рішення щодо рекомендації суду першої інстанції в порядку виконання вироку вирішити питання про зарахування  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9  у строк покарання строку їх попереднього ув`язнення з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК у редакції 
		Закону № 2046-VIII.
		Питання зарахування ОСОБА_11 та ОСОБА_12 строку попереднього ув`язнення у строк покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК у редакції Закону №838-VIII вирішено місцевим судом при постановленні вироку.
		Разом із тим, зазначене питання не вирішено щодо ОСОБА_9 . Тому на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII засудженому 
		ОСОБА_9 необхідно зарахувати у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з моменту затримання до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 було затримано 
		21 вересня 2016 року. Отже, зарахуванню підлягає строк його попереднього ув`язнення з 21 вересня 2016 року по 30 листопада 2017 року. 
		Таким чином, судові рішення підлягають зміні у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Будь-яких інших підстав для зміни або скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
		З урахуванням наведеного касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області 
		від 13 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області 
		від 30 листопада 2017 року щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 змінити.
		В порядку ст. 433 КПК виключити з обвинувачення, визнаного судом доведеним, кваліфікацію дій ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 125 КК як зайву.
		Виключити з вироку та ухвали апеляційного суду рішення судових інстанцій про призначення ОСОБА_11 покарання на підставі частин 1-3 ст. 70 КК за сукупністю злочинів.
		Вважати ОСОБА_11 засудженим за ч. 3 ст. 187 КК до позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків  до позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна.
		Виключити з мотивувальних частин судових рішень посилання судів на протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 22 червня 2015 року як на доказ.
		Виключити з мотивувальної частини ухвали апеляційного суду рішення щодо рекомендації суду першої інстанції в порядку виконання вироку вирішити питання про зарахування  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 у строк покарання строку їх попереднього ув`язнення з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 2046-VIII.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII зарахувати 
		ОСОБА_9 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 
		21 вересня 2016 року по 30 листопада 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		У решті судові рішення залишити без зміни. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...