Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/2740/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності; Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2019.
Дата набрання законної сили: 09.04.2019
Номер судового провадження: 51-3984км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 32016020000000059

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		9 квітня 2019року 
		м.Київ
		 
		справа № 138/2740/16-к 
		провадження № 51-3984км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8листопада 2017 року щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , 
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Оскаржені судові рішення
		 
		1.Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15лютого 2017 року ОСОБА_6 визнано винуватим у незаконному придбанні з метою збуту, а також у транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв. Суд визнав доведеним, що він на початку червня 2016 року незаконно придбав з метою збуту 60 упаковок горілки ємкістю по 3 л без марок акцизного податку та без належного маркування, які 4червня 2016 року автомобілем «Опель Віваро» незаконно транспортував із метою збуту, і засудив його за частиною 1 статті204КК до покарання у виді штрафу в розмірі 2000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн.
		2.Суд повернув автомобіль «Опель Віваро» засудженому.
		3. Апеляційний суд Вінницької області 8 листопада 2017 року залишив вирок місцевого суду без змін та звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного за вироком покарання на підставі пункту «в» частини 1 статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Вимоги і доводи касаційних скарг 
		4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункт 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		5.На обґрунтування своїх вимог зазначає, що всупереч вимогам статті 96-2 КК апеляційний суд не застосував спеціальної конфіскації до автомобіля «Опель Віваро», який використовувався засудженим як засіб вчинення злочину таперебував у його законному володінні.
		Позиції учасників судового провадження
		6.У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.
		Оцінка Суду
		7.Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суддійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
		8.У цьому кримінальному провадження не оспорюється, що автомобіль перебував у законному володінні засудженого і був ним використаний як засіб вчинення злочину. На цій підставі в судах першої та апеляційної інстанцій сторона обвинувачення вимагала застосувати до цього автомобіля спеціальну конфіскацію відповідно до статті 96-2 КК.
		9.Суд першої інстанції не навів жодних мотивів відмови у застосуванні спеціальної конфіскації. Відмовляючи у задоволенні апеляційної вимоги прокурора з цього питання, апеляційний суд послався на те, що засуджений, хоча і є володільцем автомобіля, але відповідно до реєстраційних документів наавтомобіль не є його власником. Також суд зазначив, що оскільки прокурор недовів, що власник автомобіля, зазначений у цих документах, знав про його незаконне використання, то не виконано умови, визначеної в частині 10 статті100КПК, яка передбачає, що застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки у разі доведення стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про його незаконне використання.
		10.Таким чином, апеляційний суд вважав, що доведеної обізнаності законного володільця майна про його злочинне використання недостатньо для того, щоб можна було застосувати спеціальну конфіскацію, якщо сторона обвинувачення не довела й обізнаності власника про таке використання його майна.
		11.За обставин цієї справи Суд не може погодитися з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.
		12.Суд зазначає, що в частинах 6, 9, 10, 11 статті 100 КПК та частинах 1 та 5 статті96-2КК законодавець використовує терміни «власник» і «законний володілець» як альтернативні. Тому ці положення не вимагають доведення факту обізнаності про злочинне використання майна двох осіб  власника і законного володільця. Також закон не визначає переваги власника перед законним володільцем чи навпаки у питанні застосування спеціальної конфіскації. 
		13.Цей Суд у контексті накладення арешту на майно вже робив висновок, що вКПК поняття «особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт» не визначається виключно правом власності на це майно; до цього поняття включено також тих осіб, у володінні яких таке майно перебуває на інших підставах[1].
		14.Таким чином, закон передбачає певну гнучкість при вирішенні питання, хто єзацікавленою особою щодо спірного майна. У контексті спеціальної конфіскації це також стосується вирішення питання про те, обізнаність якої особи  власника чи законного володільця  має доводитися для виконання умов застосування спеціальної конфіскації.
		15.Закон, у тому числі в частині 10 статті 100 КПК, захищає право добросовісного власника або володільця майна від несприятливих наслідків використання його майна третіми особами зі злочинною метою. Такий підхід законодавця відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, яка передбачає, серед іншого, щознаходження балансу між суспільним інтересом упопередженні злочинів тазахистом прав зацікавлених осіб у таких обставинах означає, що покладання такого тягаря на власника відповідного майна може бути виправданим, лише якщо його інтерес уповерненні йому майна переважується ризиком, що таке повернення полегшить вчинення злочинів і зашкодить боротьбі з організованою злочинністю[2].
		16.Однак перед тим, як визначити справедливий баланс між інтересом особи, котрій належить майно, та інтересом суспільства у боротьбі зі злочинністю, суд, вирішуючи питання про спеціальну конфіскацію, має перш за все встановити, чиїмайнові інтереси постраждають у випадку конфіскації такого майна. 
		17.Для визначення того, інтереси якої особи  власника чи законного володільця  зачіпає можлива спеціальна конфіскація майна, суду слід виходити із сукупності обставин, установлених судом. Якщо ця сукупність свідчить про те, що особа, хоча й зазначена у певних документах як власник майна, не має дійсного права на таке майно та інтересу в його поверненні, вимога довести факт обізнаності такої особи про злочинне використання майна, з яким вона втратила зв`язок, невідповідає меті захисту права на мирне володіння майном, втіленій, зокрема, вчастині 10 статті 100 КПК, але у той же час створює нездоланні перешкоди для державних органів удосягненні цілей боротьби зізлочинністю.
		19.Таким чином, Суд дійшов висновку, що у разі, якщо сторона обвинувачення доведе обставини, які свідчать про відсутність у номінального власника права на спірне майно та інтересу в його поверненні, відсутність доказів обізнаності такого номінального власника щодо злочинного використання майна неєперешкодою для застосування спеціальної конфіскації.
		20.В такому разі питання про застосування спеціальної конфіскації має вирішуватись у залежності від виконання умов, передбачених відповідними нормами кримінального та процесуального законів, по відношенню до законного володільця такого майна.
		21.Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що сторона обвинувачення надала суду докази таких обставин:
		засуджений законно володів спірним автомобілем на підставі генеральної довіреності, яка передбачала, серед іншого, право відчуження цього автомобіля (т.1, а.с.147);
		до того, як автомобіль перейшов у володіння засудженого, він перебував уволодінні іншої особи, якій власник передав автомобіль також на підставі генеральної довіреності (т.1, а.с.147);
		в іншому кримінальному провадженні вироком суду було встановлено, щобатько засудженого придбав спірний автомобіль для засудженого через оформлення генеральної довіреності (т.2, а.с.22);
		сам засуджений вважав себе власником автомобіля (т.1, на а.с. 145).
		22.Суд зауважує, що, надавши вирішального значення відсутності згоди номінального власника автомобіля, апеляційний суд залишив поза увагою ці важливі обставини, доведені стороною обвинувачення.
		23.Також суд не врахував цілковиту пасивність номінального власника під час кримінального провадження, хоча автомобіль тривалий час перебував під арештом. 
		24.Ці обставини є суттєвими для вирішення питання, чи має номінальний власник, зазначений у технічному паспорті, інтерес вповерненні йому цього автомобіля. Слід зауважити, що суди фактично визнали відсутність такого інтересу з боку номінального власника, повернувши автомобіль не йому, айого законному володільцю, тобто засудженому.
		25.Відповідно, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала апеляційного суду  скасуванню, а кримінальне провадження  призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 8листопада 2017 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення таоскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		[1] Постанова Касаційного кримінального суду від 26 березня 2019року у справі № 355/55/18 (провадження 51-4814км18)
		 
		[2] Див.наприклад, B.K.M. Lojistik Tasimacilik Ticaret Limited Sirketi v. Slovenia, no. 42079/12, § 47, 17 January 2017; Air Canada v. the United Kingdom, 5 May 1995, § 36, Series A no. 316-A

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...