Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 153/109/17 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2019.
Дата набрання законної сили: 07.05.2019
Номер судового провадження: 51-9636км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		іменем України
		7 травня 2019 року
		м. Київ
		справа № 153/109/17 
		провадження № 51-9636 км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_6  ОСОБА_7 на вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року, потерпілої ОСОБА_8 та прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020370000344, за обвинуваченням  
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Безводне Ямпільського району Вінницької області та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
		у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 125, частиною 1 статті 129 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року ОСОБА_6 засуджено: за частиною 1 статті 125 КК  до покарання у виді громадських робіт на строк 100 годин; за частиною 1 статті 129 КК  до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
		На підставі частини 1 статті 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
		На підставі статті 75 КК ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців і з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК.
		Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 640 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, та 5205,36 грн витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.
		Строк покарання визначено обчислювати з дня звернення вироку до виконання.
		Згідно з вироком  ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
		ОСОБА_6 5 вересня 2016 року близько 6 год. 45 хв., перебуваючи на  АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_8 , на ґрунті особистих неприязних відносин щодо розподілу майна, маючи умисел на погрозу вбивством, умисно з метою залякування останньої почав погрожувати їй вбивством, закрив її у приміщенні погреба та з побутового газового балону почав випускати газ, при цьому продовжував погрожувати вбити ОСОБА_8 та її сина. 
		За таких обставин, зокрема, почувши погрози вбивством від ОСОБА_6 , гучний свист із газового балону та відчувши запах газу, ОСОБА_8 , будучи закритою в погребі, сильно налякалася, внаслідок чого в неї виникли реальні підстави побоюватися за своє життя та за життя свого сина.
		Надалі потерпіла разом із сином почали тікати до житлового будинку, однак ОСОБА_6 , схопивши її за верхній одяг, заштовхнув до кімнати житлового будинку та завдав їй 3-4 ударів кулаками по спині, а також близько 10 ударів руками в різні частини тіла, заподіявши тілесних ушкоджень, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
		У касаційній скарзі захисник, вказуючи на незаконність судових рішень, просить їх скасувати та призначити новий розгляд матеріалів кримінального провадження у суді першої інстанції.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що районний суд формально перерахував обставини, які підлягають доказуванню, при цьому встановлені судом факти не підтверджено належними та допустимими доказами. Тобто захисник вважає, що суд повною мірою не з`ясував умислу його підзахисного на погрозу вбивством та заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень.
		Крім того, захисник зазначає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які б підтверджували наявність газу в балоні, а також травлення ним потерпілої та її сина, а все обвинувачення базується лише на показаннях потерпілої, що є припущеннями, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.
		Також захисник, посилаючись на протокол про проведення слідчого експерименту від 11 січня 2017 року, додатки до нього та висновок експерта від 6 вересня 2016 року № 73, вказує на недопустимість і неналежність доказів у вказаному кримінальному провадженні, оскільки вони не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
		Також захисник, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, наводить рішення «Пантелеєнко проти України», «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук та Йонкайло проти України» та ряд інших рішень, зазначає, що обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів», а саме вказує, що коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і вичерпані можливості їх збирання, то суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Обґрунтовуючи невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, захисник зазначає, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини 5 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) не вирішив питання про надання доручення органу пробації щодо складання досудової доповіді стосовно ОСОБА_6 , що призвело до відсутності інформації відносно останнього про його соціально-психологічну характеристику, а в подальшому вплинуло на призначене покарання.
		Окрім вказаного, захисник стверджує, що суд апеляційної інстанції при розгляді його апеляційної скарги формально залишив без зміни вирок районного суду не надав належних відповідей на доводи в такій скарзі, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що вплинуло на законності судових рішень.
		Крім того, захисник зазначає, що потерпіла не довела в суді, що заявлена сума компенсації за цивільним позовом відповідає ступеню перенесених нею моральних страждань, а суд при стягненні таких сум не керувався засадами розумності, законності та справедливості та значно завищив їх розміри на користь ОСОБА_8 , а тому вважає судового рішення в частині вирішення цивільного позову необгрунтованим.
		У касаційній скарзі прокурор не погоджується із ухвалою суду апеляційної інстанції та просить її скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
		Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без зміни вирок районного суду в частині застосування статті 75 КК при призначенні покарання, належним чином не вмотивував доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора та потерпілої, у частині звільнення ОСОБА_6 від призначеного покарання.
		Такі ж вимоги містить і касаційна скарга потерпілої. При цьому потерпіла зазначає, що винний своєї вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав і вчинив злочин загальнонебезпечним способом із використанням газу.
		Крім того, потерпіла, посилаючись на незаконність ухвали апеляційного суду, вказує, що суд апеляційної інстанції не надав відповідей на доводи в її апеляційній скарзі та безпідставно залишив без зміни вирок районного суду.
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора і потерпілої та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, обговоривши доводи, викладені в касаційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Відповідно до частини 1 статті 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Згідно з частиною 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		На жодних інших підставах касаційний суд не вправі втручатись у рішення судів нижчих ланок. Аргументи захисника щодо незгоди з даною судом оцінкою доказів, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що з огляду на вимоги статті 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		У касаційній скарзі захисник, вказуючи на незаконність судових рішень, зазначає, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують винуватість особи у вчиненні інкримінованих їй протиправних діянь.
		Однак колегія суддів не погоджується із позицією захисника, зважаючи на таке.
		Так, суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок щодо  ОСОБА_6 , поклав у його основу показання потерпілої ОСОБА_8 , яка зазначила, що 5 вересня 2016 року між нею та ОСОБА_6 виник конфлікт із приводу розподілу спільного майна, під час якого останній намагався скоїти її вбивство, а саме зачинив її у підвалі, куди хотів напустити газу та підірвати її, потім, коли вона вирвалась із підвалу, він завдав їй легких тілесних ушкоджень. Такі показання потерпілої узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_9 , який додатково зазначив, що чув свист газового балону, відчув запах газу та бачив, як ОСОБА_6 завдав його матері ударів та кричав, що вб`є її. Інші свідки, хоча і не були очевидцями подій, однак підтвердили, що ОСОБА_8 була побита, що в неї із ОСОБА_6 був конфлікт щодо розподілу майна.
		Такі отримані судом дані також підтверджено письмовими доказами, а саме заявою ОСОБА_8 від 5 вересня 2016 року, в якій вона просить вжити заходів щодо ОСОБА_6 , котрий заподіяв їй тілесних ушкоджень, протоколом про прийняття заяви від 11 жовтня 2016 року, з якого убачається, що ОСОБА_8 звернулась із зазначеною заявою.
		З протоколу та відтвореного відеозапису слідчого експерименту від 11 січня 2017 року видно, що потерпіла надала детальні пояснення щодо перебігу подій, розповіла детально про послідовність дій ОСОБА_6 та вказала на місце вчинення злочинів, що повність узгоджується з відомостями, які містяться у заяві про злочин та у протоколі про прийняття цієї заяви. 
		Із висновку судово-медичної експертизи від 6 вересня 2016 року вбачається, що ушкодження в ОСОБА_8 у вигляді садна на задній поверхні грудної клітки справа в проекції 8-го та 9-го ребер, синців по тильній поверхні другого пальця правої кисті, по задній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, синців по передній зовнішній поверхні лівого стегна виникли від дії тупого (твердого) предмета з обмежено контактуючою поверхнею, могли бути завдані саме 5 вересня 2016 року та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Тобто, установивши в порядку статті 91 КПК обставини, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, з урахуванням доводів засудженого та з наведенням мотивів на їх спростування, суд дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_6 є склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 129 КК, та склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 125 КК.
		Посилання захисника щодо недопустимості вказаного протоколу слідчого експерименту є неспроможними, оскільки такий процесуальний документ містить усі дані, передбачені статтями 104, 223, 240 КПК. Також зазначено, що така процесуальна дія проводиться з метою уточнення відомостей, під час неї проводиться відеозйомка, а у протоколі зазначено осіб, які брали участь у проведенні. Порушень, що б вказували на недотримання органами досудового розслідування вимог щодо проведення такого експерименту, з матеріалів кримінального провадження не вбачається. Крім того, захисник посилається на необхідність отримання дозволу власника домоволодіння на проведення такої слідчої дії, однак законом такої вимоги не передбачено.
		Крім того, захисник вказує, що при проведенні експертизи стороні захисту не було надано та не було відкрито такого доказу, як амбулаторна картка  ОСОБА_8 , і у матеріалах кримінального провадження відсутня ухвала слідчого судді щодо тимчасового доступу до речей та документів, відповідно до якої було б визначено законні підстави для врахування її під час проведення експертизи.
		Однак такі доводи захисника є неспроможними, оскільки амбулаторну картку надавала сама потерпіла, остання зверталася до медичного закладу, а допитаний під час судового розгляду експерт у повній мірі підтримав свій висновок, при цьому в ході судового розгляду не було заявлено клопотань про призначення додаткової експертизи.
		Тобто суд під час судового розгляду ретельно проаналізував докази, на які посилається захисник у касаційній скарзі, та правильно визнав їх належними та допустимими.
		Посилання сторони захисту на рішення ЄСПЛ є неприйнятими у вказаному кримінальному провадженні, оскільки ті докази, які сторона захисту просить визнати недопустимими, було отримано на підставі кримінального процесуального закону, вони не викликають у колегії суддів сумнівів, а доводи зазначені в касаційній скарзі захисника, не може вважати належним чином обґрунтованими, оскільки, вказуючи на «плоди отруєного дерева», він не зазначає, як недопустимість перелічених ним доказів вплинули, чи могли вплинути на недопустимість інших доказів у цьому кримінальному провадженні.
		Між тим неспроможними є і твердження захисника про порушення у цьому кримінальному провадженні презумпції невинуватості щодо засудженого ОСОБА_6 , що в подальшому не може вказувати й на відсутність доведеності винуватості особи, як зазначає сам захисник.
		Із установлених під час судового розгляду обставин чітко видно, що  ОСОБА_6 на ґрунті особистих неприязних відносин вчинив погрозу вбивством щодо потерпілої та завдав їй легких тілесні ушкоджень, як правильно встановлено в суді першої інстанції, підтверджено належними доводами та обґрунтовано їх оцінкою з належними мотивуваннями. 
		Суд апеляційної інстанції відповідно до вимогстатті 419 КПКдав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі засудженого доводам, у тому числі й тим, на які він посилається у касаційній скарзі, та обґрунтовано залишив їх без задоволення. 
		Твердження захисника про неправильно визначений розмір відшкодування потерпілій моральної шкоди також є непереконливими. Суд першої інстанції, визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, якої зазнала потерпіла внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 зважив на фактичні встановлені під час судового розгляду обставини та врахував обсяг моральних страждань потерпілої, тяжкість вимушених змін у її житті у зв`язку із вчиненими кримінальними правопорушеннями, а також визнав доведеною ту обставину, що внаслідок таких дій засудженого потерпіла пережила стрес, тривогу, страх за своє життя, а тому правильно визначив розмір такої шкоди, яка буде належною компенсацією за заподіяну моральну шкоду.
		Тобто, на думку колегії суддів, суди дійшли правильного висновку в частині стягнення моральної шкоди та правильно задовольнили цивільний позов саме в такому обсязі. Підстав вважати доводи в касаційній скарзі захисника спроможними немає.
		У касаційній скарзі захисник, також не погоджуючись із призначеним ОСОБА_6 покаранням, також зазначає, що суд не надав доручення органу пробації для складання стосовно останнього досудової доповіді, що, на думку захисту, призвело до відсутності характеризуючих даних щодо його підзахисного, а в подальшому вплинуло на призначення покарання.
		Однак такі доводи колегія суддів вважає неспроможними, оскільки суд першої інстанції при призначенні покарання врахував: обставини вчинення кримінальних правопорушень; характер і ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 злочинів; те, що вони відносяться до злочинів невеликої тяжкості; те, що засуджений раніше не судимий, має постійне місце проживання, де позитивно характеризується, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
		Тобто, призначаючи покарання, суд зважив на характеристику особи, якої було достатньо для прийняття відповідного рішення, при цьому призначене покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. Крім того, урахувавши дані про особу засудженого, суд прийняв рішення про звільнення останнього від призначеного покарання. Тобто в суду було достатньо даних про особу винного, щоб дійти висновку про таке покарання та звільнити особу від нього і ці дані містяться в матеріалах кримінального провадження, і вони лягли в основу вироку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції.
		Таким чином, доводи захисника щодо необхідності надання доручення органу пробації про зібрання додаткових даних про особу засудженого, а саме його соціально-психологічну характеристику, колегія суддів вважає неспроможними та не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону на цих підставах.
		Також не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження доводи прокурора та потерпілої про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки призначене судом покарання є достатнім і співмірним заходом примусу з вчиненим злочином та даними про особу ОСОБА_6 .
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вказавши на правильність призначеного покарання. Такі висновки не викликають у колегії суддів сумнівів про їх вмотивованість, а призначене судом першої інстанції покарання узгоджується з вимогами статей 50, 65 КК і буде достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		 
		Таким чином, колегія суддів не встановила жодних порушень вимог матеріального та процесуального права, які б вказували на незаконність або необґрунтованість судових рішень. З огляду на наведене суд обґрунтовано зазначив, що доводи в апеляційній скарзі засудженого є неспроможними з огляду на їх детальну та повну оцінку судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.
		 
		Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 419 КПК.
		Отже, касаційні скарги захисника, прокурора та потерпілої задоволенню не підлягають. 
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		 
		 
		ухвалив:
		Вирок Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 31 серпня 2018 року щодо засудженого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника, прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та потерпілої - без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		___________________ _______________________ ________________  ОСОБА_1   ОСОБА_3    ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...