Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/7357/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:; факту смерті, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 15.05.2019. Зареєстровано: 16.05.2019. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2019.
Дата набрання законної сили: 18.06.2019
Номер судового провадження: 2-о/643/394/19

<!DOCTYPE html PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//EN">
<html><head><title>Єдиний державний реєстр судових рішень</title>
<meta http-equiv="Content-Type" content="text/html; charset=utf-8">
<meta http-equiv="Content-Style-Type" content="text/css">
<style type="text/css"></style>
</head>
<body>
 
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа F 643/7357/19
Провадження F 2-о/643/394/19 
15.05.2019       м. Харків
Московський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Афанасьєва В.О.,
за участю секретаря судового засідання Леонтьєвої І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі Московського районного суду м. Харкова цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Московський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану, головного територіального управління юстиції у Харківській області, про встановлення факту смерті, -
ВСТАНОВИВ
13.05.2019 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті своєї мати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлої 03 квітня 2019 року у м. Донецьк, Донецької області, Україна.
В обґрунтування вимог заявник посилається на те, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.
Встановлення факту смерті заявнику необхідно для державної реєстрації смерті матері та отримання відповідного свідоцтва про смерть, яке буде створювати правові наслідки.
Заявник у судове засідання не зFявилася, звернувся через свого представника F адвоката ОСОБА_3, до суду із заявою про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує.
Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1, згідно копії свідоцтва про народження серії ЯЕ F 084211, є донькою ОСОБА_2, а тому заявник має право на звернення до суду з відповідною заявою.
На підтвердження факту смерті заявником до матеріалів справи долучено копії: свідоцтва про смерть серії ДНР F 132790, довідка про причину смерті F 18 від 03.04.2019 року, відповідно до яких ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 03 квітня 2019 року у м. Донецьк, Донецької області, Україна.
До матеріалів справи долучено відмову Московського районного у місті Харкові відділу державної реєстрації актів цивільного стану, головного територіального управління юстиції у Харківській області F 73/15.4-05-32 від 08.05.2019 року, відповідно до якої представнику заявника було відмовлено в реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки для підтвердження факту смерті предFявлено документи, форма яких не відповідає вимогам ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповіднодо ч. 1 ст. 17 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» Державна реєстація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільногостанунапідставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
За приписами ч. 1 ст. 294 ЦПК України, під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
З огляду на наведену норму закону, надані заявником копії свідоцтва про смерть серії ДНР F 132790 довідка про причину смерті F 18 від 03.04.2019 року, відповідно до яких ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлої 03 квітня 2019 року у м. Донецьк, Донецької області, Україна, є недійсними та не створюють правових наслідків, оскільки видані на тимчасово неконтрольованій органами державної влади України території, визначеній Верховною Радою України.
Крім цього, форма виданого медичного документа не відповідає формі, визначеній Наказом Міністерства охорони здоровFя України «Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження та смерті» від 08.08.2006 року F545.
Положеннями ст. ст. 3,8,9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Втім, згідно консультативному висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року F3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthers v. MoldovaandRussia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» F 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт смерті, приймаючи до уваги наявність об'єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб зареєструвати факт смерті та отримати свідоцтво про смерть, виданого державним органом України.
Згідно зі ст. 319 ч.2 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом.
В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації смерті її матері.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2, що надасть можливість заявнику отримати свідоцтво про смерть видане відповідним державним органом України.
У порядку ст. 317 ЦПК України, рішення суду підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. ст.12, 81, 263-265, 293, 317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Московський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану, головного територіального управління юстиції у Харківській області, про встановлення факту смерті - задовольнити.
Встановити факт смерті 03 квітня 2019 року у м. Донецьк, Донецької області, Україна, громадянина України, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення суду підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Заявник: ОСОБА_1, адреса місця фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2;
Заінтересована особа: Московський районний у місті Харкові відділ державної реєстрації актів цивільного стану, головного територіального управління юстиції у Харківській області (ЄДРПОУ 33292155, місце знаходження: м. Харків, просп. Тракторобудівників, 144).
Повний текст рішення складено 15.05.2019 року. 
          Суддя                                         В.О. Афанасьєв
                              
</body></html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...